Рішення

від 21.11.2024 по справі 501/675/24

ІЛЛІЧІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 21.11.2024

Справа № 501/675/24

2/501/813/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2024 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Пушкарського Д.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Тимко М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Іллічівського міського суду Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту» про зобов`язання оформити документи на звільнення, здійснити остаточний розрахунок при звільненні, виплатити середній заробіток за весь час затримки, видати трудову книжку, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Іллічівського міського суду Одеської області з позовом, в якому (з урахуванням змін та уточнень) просить:

- зобов`язати Державне підприємство «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту» здійснити оформлення документів на звільнення з 15.01.2024 року ОСОБА_1 на підставі п.4 ч.1 ст.36 та ст.38 КЗпП України, а саме з ініціативи працівника;

- зобов`язати Державне підприємство «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту» здійснити остаточний розрахунок при звільненні ОСОБА_1 , а також виплатити середній заробіток за весь час затримки з 15.01.2024 по день фактичного розрахунку;

- зобов`язати Державне підприємство «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту» видати ОСОБА_1 його трудову книжку.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він, ОСОБА_1 , перебував у трудових відносинах із Державним підприємством «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту», працював на посаді вахтового матроса судна «Южний».

25.07.2023 року Наказом №56 начальником Державного підприємства «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту» ОСОБА_2 зупинено дію усіх трудових договорів відповідно до Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Як наслідок, працівникам підприємства повідомлено про необхідність залишити робочі місця до наступного розпорядження про поновлення дії трудових договір.

З лютого 2023 року позивачем не було отримано ніяких коштів ані за трудовим договором, ані за цивільно-правовим договором №2023/01/01.2 від 01.01.2023 року.

З метою оформлення інших трудових відносин, а також через необхідність надання документів, зокрема трудової книжки, до пенсійного органу для проведення перерахунку пенсії, позивачем було вирішено припинити трудові відносини з відповідачем. При цьому, за юридичною адресою посадові особи, які б могли прийняти заяву про звільнення, відсутні, а за номером телефону, як офіційним, так і номером телефону начальника Державного підприємства «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту» ОСОБА_2 , не отримано відповіді щодо можливості прийняття відповідної заяви, остаточного розрахунку із позивачем та видачі трудової книжки. На повідомлення позивача також не надано жодної відповіді.

У зв`язку із цим, позивач звернувся до Державного підприємства «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту» засобами поштового зв`язку із двома заявами:

у порядку Закону України «Про звернення громадян» із вимогою надати інформацію щодо нарахованих та фактично виплачених позивачу сум заробітної плати згідно трудового договору, укладеного з Державним підприємством «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту»;

про звільнення, проведення остаточного розрахунку та видачу трудової книжки.

Вказані заяви направлені на офіційну адресу відповідача, вказану у ЄДР, 29.11.2023, заяви були проігноровані відповідачем та не виконані.

Згідно відмітки підприємства поштового зв`язку листи із заявами були повернуті 30.12.2023.

Таким чином, з 15.01.2024 року позивач вважається таким, що звільнений за власним бажанням, натомість ані документів про звільнення, ані трудової книжки не надано, а розрахунок при звільненні не проведено.

Згідно наявних у матеріалах справи доказів направлення позовної заяви з додатками на адресу відповідача, останній сповіщений про розгляд справи, натомість відповідач не скористався правом надати відзив на позовну заяву, в судове засідання не з`явився.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши та перевіривши докази, вважає, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із Державним підприємством «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту» (а.с.46-47).

25.07.2023 року Наказом №56 начальником Державного підприємства «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту» ОСОБА_2 зупинено дію усіх трудових договорів відповідно до Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Як наслідок, працівникам підприємства повідомлено про необхідність залишити робочі місця до наступного розпорядження про поновлення дії трудових договір (а.с.13).

Позивач звернувся до Державного підприємства «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту» засобами поштового зв`язку із двома заявами (а.с.14-20):

у порядку Закону України «Про звернення громадян» із вимогою надати інформацію щодо нарахованих та фактично виплачених позивачу сум заробітної плати згідно трудового договору, укладеного з Державним підприємством «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту»;

про звільнення, проведення остаточного розрахунку та видачу трудової книжки.

Вказані заяви направлені на офіційну адресу відповідача, вказану у ЄДР, заяви були проігноровані відповідачем та не виконані.

Згідно відмітки підприємства поштового зв`язку листи із заявами були повернуті 30.12.2023.

Бездіяльність відповідача щодо оформлення документів про звільнення, видачі трудової книжки та виплати остаточного розрахунку при звільненні і стала підставою для звернення до суду із даним позовом.

Відповідно достатті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується.

Згідно із частинами 1-3статті 21 КЗпП України,трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю.

Статтею 36 КЗпП України, передбачені підстави припинення трудового договору, до яких, зокрема, належить розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Згідно статті 38 КЗПП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

З урахуванням введення в дію Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у зв`язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існування загрози для життя і здоров`я працівника він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об`єктах критичної інфраструктури).

З огляду на вказане, позивач звернувся до відповідача із заявою про звільнення з власної ініціативи, де вказав, що з урахуванням визнання роботодавцем у наказі №56 від 25.07.2023 факту наявності ризиків для життя та здоров`я працівників, він вимушений просити про звільнення та припинення трудових відносин із Державним підприємством «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту». При цьому, позивач просив звільнити його у строк 2 тижні з моменту отримання заяви, що не суперечить нормі ст.38 КЗпП України.

Суд погоджується із тим, що в порушення вищевказаного, відповідач проігнорував заяву позивача, яка була направлена на офіційну поштову адресу, не здійснив оформлення документів про звільнення, не здійснив остаточного розрахунку при звільненні та не повернув трудову книжку.

Згідно статті 47 КЗПП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідачем вказані обставини під час судового розгляду справи не спростовані.

З огляду на це, суд дійшов висновку про наявність підстав зобов`язати Державне підприємство «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту» здійснити оформлення документів на звільнення з 15.01.2024 ОСОБА_1 на підставі п.4 ч.1 ст.36 та ст.38 КЗпП України, а саме з ініціативи працівника, та видати ОСОБА_1 його трудову книжку.

Відповідно до ч.6ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.6Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зіст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Виходячи з викладеного, Суд розглянувши справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, доходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Стаття 116 КЗПП вказує, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Стаття 117 КЗПП передбачає наслідки несвоєчасного розрахунку із працівником при звільненні, а саме у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Таким чином, відповідач зобов`язаний провести з позивачем повний розрахунок належних йому до виплати сум заробітної плати, а також видати трудову книжку. Крім цього, на виконання норми ст.117 КЗПП, оскільки у день звільнення, яким має бути 15.01.2024 (2 тижні після дати, вказаної у довідці підприємства поштового зв`язку, з урахуванням вихідних днів), остаточний розрахунок проведено не було, відповідач має виплатити ОСОБА_1 його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100(з наступними змінами і доповненнями), який визначає, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Поруч із цим, ненадання відповідачем необхідних документів для проведення розрахунку належних позивачу виплат, не має впливати на права робітника, передбачені трудовим законодавством.

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов щодо суті позовних вимог.

Згідно ч.1, 2ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позову, судовий збір на користь позивача слід стягнути з Державного підприємства «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту» у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту» про зобов`язання оформити документи на звільнення, здійснити остаточний розрахунок при звільненні, виплатити середній заробіток за весь час затримки, видати трудову книжку, - задовольнити.

Зобов`язати Державне підприємство «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту» здійснити оформлення документів на звільнення з 15.01.2024 року ОСОБА_1 на підставі п.4 ч.1 ст.36 та ст.38 КЗпП України, а саме з ініціативи працівника.

Зобов`язати Державне підприємство «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту» здійснити остаточний розрахунок при звільненні ОСОБА_1 , а також виплатити середній заробіток за весь час затримки з 15.01.2024 по день фактичного розрахунку.

Зобов`язати Державне підприємство «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту» видати ОСОБА_1 його трудову книжку.

Стягнути з Державного підприємства «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя