Вирок

від 22.11.2024 по справі 357/7637/24

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/7637/24

1-кп/357/813/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.11.2024 Білоцерківський міськрайоннийсуд Київськоїобласті в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Біла Церква об`єднані кримінальні провадження, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №№ 12024111030001793 від 17.05.2024, 12024111030002094 від 12.06.2024, 12024111030002169 від 21.06.2024, щодо

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Київ, громадянина України, із середньою освітою, непрацевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,

обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 ч.4 ст.185, ч. 4 ст. 185 КК України,

з укладеною21.11.2024між прокуроромБілоцерківської окружноїпрокуратури Київськоїобласті ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 заучасті захисника ОСОБА_5 угодоюпро визнаннявинуватості,-

У С Т А Н О В И В:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_4 16.05.2024 у період часу з 18 год. 07 хв. по 18 год. 14 хв. перебував в приміщенні супермаркету «Сільпо», ТОВ «СІЛЬПО-ФУД», що розташований за адресою: вул. Героїв Небесної Сотні 2А, м. Біла Церква, Київської області, де у останнього виник умисел на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій протиправний умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_4 , перебуваючи у вказаному місці та у вказаний час, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, таємно від оточуючих, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи незаконний характер своїх дій, шляхом вільного доступу, в умовах воєнного стану, зі стелажів вказаного магазину здійснив крадіжку коньяку Мартель VSOP у коробці в кількості 1 одиниці вартістю 2638 гривень 33 копійок, коньяку Мартель VS у коробці в кількості 1 одиниці вартістю 1570 гривень, які сховав до рюкзака.

Після цього, ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» майнової шкоди на суму 4 208 гривень 33 копійок.

Таким чином, суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.4 ст.185 КК України за кваліфікуючими ознаками, а саме як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Окрім цього, 17.05.2024 у період часу з 18 год. 09 хв. по 18 год. 16 хв. ОСОБА_4 перебував в приміщенні супермаркету «Сільпо», ТОВ «СІЛЬПО-ФУД», що розташований за адресою: вул. Героїв Небесної Сотні 2А, м. Біла Церква, Київської області, де у останнього виник умисел на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_4 , перебуваючи у вказаному місці та у вказаний час, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, таємно від оточуючих, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи незаконний характер своїх дій, шляхом вільного доступу, в умовах воєнного стану, зі стелажів вказаного магазину здійснив крадіжку коньяку Hennessy VS в коробці у кількості 1 одиниці вартістю 2116 гривень 47 копійок та коньяку Hennessy VSОР у подарунковій упаковці вартістю 2723 гривень 85 копійок, які сховав до рюкзака.

Після цього, ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» майнової шкоди на суму 4 840 гривень 32 копійок.

Також, 19.05.2024, близько 15 год. 30 хв., ОСОБА_4 перебував в приміщенні супермаркету «Сільпо» ТОВ «СІЛЬПО-ФУД», що розташований за адресою: вул. Героїв Небесної сотні, 2а, м. Біла Церква, Київської області, де у останнього виник умисел на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_4 , перебуваючи у вказаному місці та у вказаний час, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, таємно від оточуючих, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи незаконний характер своїх дій, шляхом вільного доступу, в умовах воєнного стану, зі стелажу вказаного магазину здійснив крадіжку пляшки рому Zakapa Cent 23 роки вартістю 3659 гривень 33 копійок, яку сховав до рюкзака, який знаходився при ньому та не маючи наміру на оплату вартості вказаного товару, покинув приміщення магазину.

Після цього, ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» майнової шкоди на суму 3659 гривень 33 копійки.

Таким чином, суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.4 ст.185 КК України за кваліфікуючими ознаками, а саме як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно та в умовах воєнного стану.

Окрім цього, 20.06.2024, близько 19 год. 00 хв., ОСОБА_4 перебував в приміщенні торгового залу магазину «Велмарт» ТОВ «Фудком», який розташований за адресою: АДРЕСА_3 та в цей час у останнього виник умисел на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_4 , перебуваючи у вказаному місці та у вказаний час, діючи умисно, повторно з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, таємно від оточуючих, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи незаконний характер своїх дій, шляхом вільного доступу, зі стелажу взяв віскі «Гленфіддіч» вартістю 5395 гривень 50 копійок, який тримав під правою рукою та, не маючи наміру на оплату вартості вказаного товару, пройшов через розрахункові каси магазину, не розрахувавшись за вказаний товар.

Однак, кримінальне правопорушення ОСОБА_4 не було доведено до кінця з причин, які не залежали від його волі, так як останній на виході з магазину був виявлений та зупинений працівниками магазину «Велмарт» ТОВ «Фудком».

Таким чином, суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.2 ст. 15 ч.4 ст.185 КК України за кваліфікуючими ознаками, а саме як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), оскільки особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі, вчинене повторно та в умовах воєнного стану.

ІІ. Відомості про укладення угоди сторонами кримінального провадження та позиції сторін щодо можливості її затвердження.

21.11.2024 між прокурором Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участі захисника ОСОБА_5 укладено угоду про визнання винуватості, яку подано у судовому засіданні, також до матеріалів провадження долучено письмові заяви-згоди представника потерпілого ТОВ «ФУДКОМ» - ОСОБА_6 та представника потерпілого ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» - ОСОБА_7 .

У судовому засіданні прокурор, вважаючи, що при укладені даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, не заперечував проти затвердження угоди про визнання винуватості, просив призначити обвинуваченому покарання, визначене угодою сторін кримінального провадження.

Представник потерпілого ТОВ «ФУДКОМ» - ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, подав заяву про проведення судових засідань без його участі, зазначивши при цьому, що зі зміненим обвинуваченням згоден, підтримує його у повному обсязі, підтримувати обвинувачення у раніше пред`явленому обсязі не бажає. Просив призначити міру покарання обвинуваченому відповідно до законодавства України.

Представник потерпілогоТОВ «СІЛЬПО-ФУД»- ОСОБА_7 в судове засідання не з`явився, подав заяву про проведення судових засідань без його участі, зазначивши при цьому, що зі зміненим обвинуваченням згоден, підтримує його у повному обсязі, підтримувати обвинувачення у раніше пред`явленому обсязі не бажає. Просив призначити міру покарання обвинуваченому відповідно до законодавства України.

У судовому засіданні обвинувачений беззастережно визнав себе винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 ч.4 ст.185, ч.4 ст.185 КК України, зазначив, що розуміє надані йому законом права, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст. 473 КПК України, характер пред`явленого обвинувачення та вид покарання, яке до нього буде застосоване в результаті затвердження угоди про визнання винуватості та наполягав на затвердженні угоди.

Захисник просив затвердити угоду про визнання винуватості та призначити покарання, визначене в угоді, підтримавши позицію обвинуваченого.

ІІІ. Мотиви суду щодо затвердження угоди про визнання винуватості та призначення покарання.

Відповідно до ч. 3 ст.474 КПК України якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.

Згідно з ч. 4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Відповідно до п.п.1-6 ч.7 ст. 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє у затвердженні угоди, якщо умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону.

У зв`язку з наведеним, суд має підстави розглянути дане провадження відповідно до положень ст. 471, 474 КПК України.

Так, згідно з умовами угоди про визнання винуватості обвинувачений зобов`язується беззастережно визнати обвинувачення в обсязі пред`явленого обвинувачення у судовому провадженні.

Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди, ОСОБА_4 можливо призначити покарання: за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років 2 (два) місяці; на підставі ч. 4 ст. 70 КК України з урахуванням вироку Святошинського районного суду від 19.06.2024, який 06.11.2024 Київським апеляційним судом скасований та ухвалено новий, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років 2 (два) місяці; за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років; на підставі ст. 71 КК України, з урахуванням положень ст. 72 КК України, за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Святошинського районного суду від 19.06.2024, який 06.11.2024 Київським апеляційним судом скасований та ухвалено новий, остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців.

Суд, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, дійшов висновку, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

При цьому, судом з`ясовано, що ОСОБА_4 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винним, цілком розуміє свої права, визначені ст. 474 ч.4 п.1 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ст. 473 ч.2 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України. Також судом встановлено, що представниками потерпілих надано прокурору письмові заяви-згодина укладенняугоди провизнання винуватості,що узгоджуєтьсяіз вимогами ч.4 ст.469 КПК України.

Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд у відповідності до ст.ст.65-67КК України враховує ступінь тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_4 скоїв умисні кримінальні правопорушення проти власності, має постійне місце проживання, характеристика за місцем проживання відсутня, неодружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, непрацевлаштований, на військовому обліку призовників в ІНФОРМАЦІЯ_2 не перебував та не перебуває, перебуває на обліку Бориспільського РВ № 1 філії ДУ «Центр пробації» у м.Києві та Київській області. Згідно з довідкою КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 4» № 832 від 26.06.2024 обвинувачений медичну допомогу у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не отримує. З матеріалів кримінального провадження також вбачається, що обвинувачений не досяг пенсійного віку, не належить до осіб з інвалідністю.

Окрім цього, ОСОБА_4 раніше судимий, зокрема, 09.06.2022 вироком Дарницького районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 1000 НМДГ, що становить 17 000 гривень, ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 20.10.2022 штраф замінено на громадські роботи строком 240 (двісті сорок) годин; 19.06.2024 виоком Святошинського районного суду м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі строком 2 (два) роки, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з випробовуванням з іспитовим строком 1 (один) рік, вироком Київського апеляційного суду від 06.11.2024 вирок Святошинського районного суду м. Києва від 19.06.2024 скасовано в частині призначення покарання, яким ОСОБА_4 визнано винуватим за ч. 1 ст. 309 та призначено покарання з урахуванням ст. 71 КК України у виді обмеження волі строком 2 (два) роки 1 (один) місяць.

До обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого, суд відносить щире каяття.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Оскільки умови угоди про визнання винуватості, її форма та зміст відповідають вимогам КПК України та КК України, дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч.2 ст.15 ч.4 ст.185, ч.4 ст.185 КК України, а саме як: закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), оскільки особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі, вчинене повторно та в умовах воєнного стану; таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану; таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно та в умовах воєнного стану, що згідно з положеннями ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів, враховуючи данні про особу винного, його ставлення до вчиненого, позиції представників потерпілих та їх письмові згоди щодо укладення угоди, приймаючи до уваги наявність пом`якшуючої та відсутність обтяжуючих покарання обставин, відповідно до ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості може бути укладена у даному кримінальному провадженні, суд дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди, і призначення ОСОБА_4 узгодженої сторонами міри покарання.

При цьому, при призначенні ОСОБА_4 покарання, суд виходить з такого.

Частиною 6 ст.13 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII) передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 25 червня 2018 року (справа № 511/37/16-к, провадження № 51-830км18) зробила такий висновок: «коли після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще в кількох злочинах, одні з яких вчинено до, а інші - після постановлення першого вироку, покарання за останнім за часом вироком призначається із застосуванням як статті 70, так і статті 71 КК: спочатку - за правилами частини 1 статті 70 КК за сукупністю злочинів, вчинених до постановлення першого вироку; після цього - за правилами частини 4 статті 70 КК, потім - за сукупністю злочинів, вчинених після постановлення першого вироку; і остаточно - за сукупністю вироків відповідно до частини 1 статті 71 цього Кодексу. У кримінально-правовій ситуації, коли вчинення нового злочину в період іспитового строку стає фактичною підставою для визнання (скасування) призначеного за попереднім вироком покарання у виді позбавлення волі, від відбування якого звільнялась особа, таким, що належить відбувати реально, його самостійне виконання при застосуванні частини 4 статті 70 КК не допускається за наявності підстав для подальшого призначення остаточного покарання за правилами частини 1 статті 71 вказаного Кодексу».

Кримінальні правопорушення, які вчинені обвинуваченим ОСОБА_4 , та які є предметом вказаного кримінального провадження, скоєно обвинуваченим як до винесення вироку Святошинського районного суду м.Києва від 19.06.2024, зокрема 16.05.2024, 17.05.2024, 19.05.2024, так і після 20.06.2024, тому суд остаточне покарання призначає на підставі ст.ст. 70, 71 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень та вироків, за правилами призначення покарання, застосовує принцип поглинання менш суворого покарання більш суворим та часткового складання невідбутої частини покарання за попередніми вироками.

Суд вважає, що призначення такого покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, таке покарання повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які створять у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

IV. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

У кримінальному провадженні № 12024111030002094від 12.06.2024 ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24.06.2024 щодо ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який в подальшому продовжувався ухвалами Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30.07.2024, 17.09.2024, 12.11.2024, а тому суд вважає необхідним до призначеного покарання ОСОБА_4 зарахувати строк його попереднього ув`язнення у період з 24.06.2024 по день набрання вироком законної сили за правилами ч.5 ст. 72 КК України.

При цьому, беручи до уваги вид і міру призначеного покарання, суд вважає, що до набрання вироком законної сили запобіжний захід у виді тримання під вартою слід залишити без змін.

Цивільний позов не заявлено.

Питання щодо речових доказів слід вирішити згідно з вимогами ст. 100 КПК України.

Витрати на залучення експерта відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 185, 70, 71, 72 КК України, ст.ст. 374-376, 469, 472-475 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду від 21.11.2024 в об`єднаних кримінальних провадженнях, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №№ 12024111030001793 від 17.05.2024, 12024111030002094 від 12.06.2024, 12024111030002169 від 21.06.2024 про визнання винуватості, укладену між прокурором Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участі захисника ОСОБА_5 .

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185КК України, та призначити узгоджене сторонами угоди покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років 2 (два) місяці.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Святошинського районного суду від 19.06.2024, який вироком Київського апеляційного суду від 06.11.2024 скасовано в частині призначеного покарання, більш суворим за даним вироком, призначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,узгоджене сторонамиугодипокарання у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років 2 (два) місяці.

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч. 4 ст. 185КК України, та призначити узгоджене сторонами угоди покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років.

На підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання призначеного за вироком Святошинського районного суду від 19.06.2024, який вироком Київського апеляційного суду від 06.11.2024 скасовано в частині призначення покарання до покарання призначеного за цим вироком, остаточно призначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,узгоджене сторонамиугодипокарання у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту фактичного затримання, тобто з 24.06.2024, зарахувавши на підставі ч.5 ст.72 КК України у строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з 24.06.2024 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Речові докази:

?DVD-R диск з відеозаписами, який відповідно до постанови про залучення до матеріалів кримінального провадження матеріальних об`єктів та визнання їх документами від 18.06.2024 зберігається при матеріалах кримінального провадження залишити при матеріалах кримінального провадження;

?DVD-R диск з відеозаписами, який відповідно до постанови про залучення до матеріалів кримінального провадження матеріальних об`єктів та визнання їх документами від 18.06.2024 зберігається при матеріалах кримінального провадження залишити при матеріалах кримінального провадження;

?ром «Zacapa Cent 23 роки» (артикул 642935) в картонній упаковці, який відповідно до постанови про визнання речових доказів та долучення до кримінального провадження від 20.05.2024, розписки ОСОБА_7 передано на відповідальне зберігання представнику потерпілого ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» - ОСОБА_7 залишити потерпілому ТОВ «СІЛЬПО-ФУД»;

?рюкзак, виготовлений з тканини чорного кольору, який містить з передньої частини металеву емблему «LEADFAS», переданий відповідно до постанови про визнання речових доказів та долучення до кримінального провадження від 23.05.2024, розписки ОСОБА_4 на відповідальне зберігання ОСОБА_4 залишити власнику ОСОБА_4 ;

?DVD-R диск з відеозаписами, який відповідно до постанови про залучення до матеріалів кримінального провадження матеріальних об`єктів та визнання їх документами від 22.05.2024 зберігається при матеріалах кримінального провадження залишити при матеріалах кримінального провадження;

?пляшку віскі «Гленфіддіч» у кількості 1 шт., яка відповідно до постанови по визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 22.06.2024, розписки ОСОБА_8 від 22.06.2024 передано на відповідальне зберігання ОСОБА_8 залишити потерпілому ТОВ «ФУДКОМ»;

?DVD-R диск з відеозаписами, який відповідно до постанови про залучення до матеріалів кримінального провадження матеріальних об`єктів та визнання їх документами від 26.06.2024 зберігається при матеріалах кримінального провадження залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку:

- обвинуваченим, виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди;

- прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1