Ухвала

від 21.11.2024 по справі 357/10492/23

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/10492/23

1-кс/357/2577/24

У Х В А Л А

21 листопада 2024 року слідчий суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Біла Церква клопотання прокурора у кримінальному провадженні першого заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , про арешт майна в кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023112030000186 від 08.05.2023 року,

У С Т А Н О В И В:

Прокурор Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженню, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023112030000186 від 08.05.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Вказане клопотання обґрунтоване тим, що в провадженні СВ Білоцерківського РУП ГУНП Київської області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного 08.05.2023року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023112030000186, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи на посаді першого заступника Білоцерківської районної державної адміністрації, виконуючи службові обов`язки голови Білоцерківської районної державної адміністрації, будучи службовою особою, 08 листопада 2019 року, зловживаючи своїм службовим становищем з метою незаконного продажу земельної ділянки державної власності визначеній приватній юридичній особі за заниженою вартістю, тобто одержання неправомірної вигоди БЦ РТ «ЛВО», всупереч інтересам служби, в порушення вимог ст. ст. 15, 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст. 17 та ст. 134 Земельного кодексу України (якими передбачено обов`язковість продажу земельної ділянки державної чи комунальної власності або передачі їх у користування на конкурентних засадах (на земельних торгах), шляхом поставлення власного підпису та печатки Білоцерківської районної державної адміністрації видав незаконне розпорядження № 502 від 08.11.2019 «Про затвердження звіту про експертну грошову оцінку і продаж БЦ РТ «ЛВО» земельної ділянки загальною площею 0,7218 га з кадастровим номером 3220487200:02:001:0043 в адміністративних межах Томилівської сільської ради».

В подальшому, 28 листопада 2019 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи на посаді першого заступника Білоцерківської районної державної адміністрації, виконуючи службові обов`язки голови Білоцерківської районної державної адміністрації, будучи службовою особою, продовжуючи свій злочинний умисел на заволодіння земельною ділянкою державної власності та її продажем визначеній приватній юридичній особі, 28 листопада 2019 року зловживаючи своїм службовим становищем з метою одержання неправомірної вигоди БЦ РТ «ЛВО», всупереч інтересам служби, шляхом поставлення власного підпису та печатки Білоцерківської районної державної адміністрації підписав нотаріально посвідчений договір купівлі- продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, зареєстрований у реєстрі за № 1124, згідно із яким здійснено продаж Білоцерківському районному товариству «ЛВО», місцезнаходження: АДРЕСА_1 (ЄДРПОУ: 19414046) в особі директора ОСОБА_5 , земельної ділянки несільськогосподарського призначення, що розташована в адміністративних межах Томилівської сільської ради, Білоцерківського району Київської області, загальною площею 0,7218 га, кадастровий номер: 3220487200:02:001:0043 за 439 648,00 грн.

При цьому, відповідно до судової оціночно-земельної експертизи дійсна ринкова вартість земельної ділянки з кадастровим номером 3220487200:02:001:0043 загальною площею 0,7218 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгів, розташованої в межах Томилівської сільської ради, Білоцерківського району Київської області, станом на 28 листопада 2019 (час продажу) становила 1 986 544 (один мільйон дев`ятсот вісімдесят шість тисячі п`ятсот сорок чотири) гривень, що у 250 перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є істотною шкодою.

Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 3220487200:02:001:0043 після здійснення державної реєстрації права власності на неї 28 листопада 2019 року незаконно без проведення земельних торгів, та за заниженою вартістю майже у 5 разів вибула із власності держави та перейшла у приватну власність БЦ РТ «ЛВО» (ЄДРПОУ: 19414046).

Орган досудового розслідування вважає, що земельна ділянка з кадастровим номером 3220487200:02:001:0043 після здійснення державної реєстрації права власності на неї 28 листопада 2019 року незаконно без проведення земельних торгів вибула із власності держави та перейшла у приватну власність БЦ РТ «ЛВО» (ЄДРПОУ: 19414046).

Вищевикладене повністю підтверджується зібраними доказами, які знаходяться у матеріалах кримінального провадження № 42023112030000186.

Постановою слідчого земельну ділянку з кадастровим номером 3220487200:02:001:0043 загальною площею 0,7218 га визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 42023112030000186.

Відповідно до Інформації з державного реєстру прав на нерухоме майно, земельна ділянка з кадастровим номером 3220487200:02:001:0043 загальною площею 0,7218 га знаходиться на даний час у приватній власності Білоцерківського районного товариства «ЛВО», (ЄДРПОУ: 19414046).

Враховуючи викладені обставини, у сторони обвинувачення є достатні підстави вважати, що нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 3220487200:02:001:0043 площею 0,7218 га являється об`єктом кримінально-протиправних дій, має ознаки речового доказу та відповідає вимогам ч. 1 ст. 98 КПК України, для збереження якої необхідно накласти арешт в порядку, передбаченому ст.ст. 170-172 КПК України.

В судове засідання прокурор Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_3 не з`явився, надав до суду заяву про розгляд клопотання за його відсутності, клопотання підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити за викладених у ньому обставин.

Відповідно до ст. 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності -також захисника, законного представника. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Відповідно до частини 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Таким чином, зважаючи та те, що прокурор повідомлений про день, час та місце розгляду клопотання, в судове засідання не з`явився, надав відповідну заяву, а також, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 172 КПК України, слідчий суддя вважає за можливе проводити розгляд клопотання без участі прокурора та власника майна.

Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалось.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Пунктом 1 частини другої вказаної норми закону, визначено, що арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 08.05.2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023112030000186.

Також встановлено, що об`єктом кримінально протиправних дій є нерухоме майно, а саме земельна ділянка з кадастровим номером 3220487200:02:001:0043 загальною площею 0,7218 га.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна земельна ділянка із кадастровим номером 3220487200:02:001:0043 загальною площею 0,7218 га знаходиться на приватній власності Білоцерківського районного товариства «ЛВО», (ЄДРПОУ: 19414046).

Слід зазначити, що арешт майна є важливим елементом здійснення завдань кримінального провадження, своєчасне застосування якого може запобігти непоправним негативним наслідкам при розслідуванні кримінального правопорушення. Для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні цього майна до встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення.

Згідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, набуті кримінально протиправним шляхом.

Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Під час судового розгляду встановлено, що метою накладення арешту на майно, є збереження речового доказу та запобігання можливості користування вказаною земельною ділянкою. Підставою для арешту майна є наявність достатніх підстав вважати, що майно є предметом вчинення кримінального правопорушення, яке може бути використане, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час розслідування кримінального провадження.

При цьому, згідно із частинами 6, 7 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено у встановленому цим кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що перебувають на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у випадках, якщо існують обставини, які підтверджують, що їхнє незастосування призведе до зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування, відчуження майна.

Окрім того, Європейський суд з прав людини своїми рішеннями неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 4962, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A № 52). Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовують, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A №98).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою майна у кримінальному провадженні належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей (майна) державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Враховуючи всі обставини в їх сукупності, слідчий суддя дійшов висновку, що в даному конкретному випадку, накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, забезпечить справедливу рівновагу між суспільним інтересом та правомірною метою, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовують - арешт та метою, яку прагнуть досягти - збереження, оскільки існують обставини, які підтверджують, що їхнє незастосування може призвести до незворотних наслідків.

Крім того, з матеріалів клопотання вбачається, що прокурор в своєму клопотанні просить накласти арешт і заборонити державним органам та органам нотаріату здійснювати будь-які реєстраційні дії в тому числі і реєстрацію (перереєстрацію), пов`язану з відчуженням, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміни власників, а також заборонити будь-яке будівництво та користування земельною ділянкою із кадастровим номером 3220487200:02:001:0043 загальною площею 0,7218 га.

Однак, під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3220487200:02:001:0043 загальною площею 0,7218 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 є саме для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, тобто заборона користування та будівництва на вказаній земельній ділянці буде перешкоджати цільовому використанню вказаного майна, а тому клопотання в цій частині задоволенню не підлягає.

Що стосується прохання заборони органам нотаріату здійснювати будь-які реєстраційні дії в тому числі і реєстрацію (перереєстрацію), пов`язану з відчуженням, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміни власників вказаної земельної ділянки, то слід зазначити, що органи нотаріату не є учасниками розгляду вказаного клопотання та вони не можуть бути зобов`язаними у здійсненні певних дій.

Таким чином, доводи клопотання та досліджені матеріали, надані учасниками судового засідання та матеріали кримінального провадження, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст.ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання про накладення арешту на майно підлягає частковому задоволенню.

Доказів негативних наслідків від застосування такого максимального заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

Керуючись статтями 98, 170-173, 175, 309, 392, 532 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 про арешт майна, задовольнити частково.

Накласти арештна майно,а самена земельнуділянку ізкадастровим номером3220487200:02:001:0043загальною площею0,7218га,що перебуваєу приватнійвласності Білоцерківськогорайонного товариства«ЛВО»,(ЄДРПОУ:19414046), із забороною відчуження, зміни, поділу, іншого виду зміни власників, а також вчиняти будь які нотаріальні, реєстраційні та виконавчі дії щодо цього майна.

В іншій частині в задоволенні клопотання відмовити.

Копію ухвали негайно після її постановлення вручити прокурору та не пізніше наступного робочого дня після її постановлення надіслати іншим заінтересованим особам, які не були присутні при її проголошенні.

Підозрюваний, його захисник, інші власники майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання подається слідчому судді.

Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню після її проголошення, відповідно до вимог ст. 175 КПК України.

Відповідно дост. 174 КПК Україниарешт може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддяОСОБА_6