Рішення

від 16.10.2024 по справі 369/16893/23

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/16893/23

Провадження № 2/369/2503/24

РІШЕННЯ

Іменем України

16.10.2024 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Янченко А.В.,

при секретарі судового засідання Кубарській Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи № 369/16893/23 за позовною заявою заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури в інтересах Бучанської районної державної адміністрації Київської області до ОСОБА_1 , Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про усунення перешкод у користуванні майном шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури (далі прокурор) в інтересах Бучанської районної державної адміністрації Київської області (далі позивач) звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області в інтересах держави в особі Бучанської районної державної адміністрації Київської області (надалі позивач) до ОСОБА_1 (надалі перший відповідач) та Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі другий відповідач), у якому прокурор просив:

1. Усунути перешкоди у здійсненні Бучанською районною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення площею 0,15 га, шляхом скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3222480600:03:006:5005.

2. Усунути перешкоди у здійсненні Бучанською районною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення площею 0,15 га, шляхом скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3222480601:00:000:0003.

3. Стягнути з відповідача на користь Київської обласної прокуратури (м. Київ, бул. Лесі Українки, 27/2) судовий збір за наступними реквізитами: отримувач Київська обласна прокуратура; код ЄДРПОУ 02909996; банк отримувача Держказначейська служба України м. Київ; МФО 820172; рахунок отримувача UA028201720343190001000015641.

Підставою пред`явлення позову прокурор обґрунтовував тим, що Києво-Святошинською окружною прокуратурою Київської області встановлено порушення вимог природоохоронного, земельного, лісового законодавства, що полягає у наступному.

Установлено, що 22.09.2015 на підставі п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельних кадастр» з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру перенесені земельні ділянки з кадастровими номерами 3222480600:03:006:5005, 3222480601:00:000:0003.

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області від 23.08.2023 № 10-10-0.331-7671/2-23 вищевказані земельні ділянки рахуються за ОСОБА_1 , що також підтверджується Поземельними книгами на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222480600:03:006:5005, 3222480601:00:000:0003.

Згідно вищезгаданого листа Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області у місцевому фонді документація із землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки відсутня.

Також, у листі зазначено, що в архіві наявний другий примірник державного акту серії ЯЙ № 317364, водночас, останній видано на земельну ділянку з кадастровим номером 3222480600:03:006:5012, що не стосується предмету даного спору.

Окрім того, у Розділі 3 Поземельної книги відсутні відомості про документи, що посвідчують право власності на земельну ділянку.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Враховуючи викладене, відомості про виникнення у ОСОБА_1 права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222480600:03:006:5005, 3222480601:00:000:0003, у передбачений земельним законодавством спосіб, на даний час, не набуте.

Водночас, департаментом забезпечено розроблення Положення про ботанічну пам`ятку природи місцевого значення «Урочище Ярове», що затверджене розпорядженням Київської обласної військової адміністрації від 03.11.2022 № 805 та зареєстроване в Центральному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції України 15.11.2022 за № 185/846 та передано Пам`ятку природи під охорону землекористувачу.

Відповідно до Положення Урочище Ярове це пам`ятка природи, що входить до складу природно-заповідного фонду України та охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання.

Пам`ятка природи загальною площею 8,2 га розташована на землях державної власності, в межах кварталу 72 виділу 1 Ірпінського (Приміського) лісництва ДП «Київське лісове господарство».

Окрім того встановлено, що Департаментом екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації видано Охоронне зобов`язання від 23.11.2022 № 43/05.3-08 ДП «Київське лісове господарство», яким підприємству передано під охорону та встановленого режиму вищевказана територія.

В свою чергу установлено, що всупереч вимог природоохоронного земельного, лісового законодавства у приватній власності громадянина перебуває земельна ділянка, що відведена за рахунок земель лісового фонду кварталу 72 виділу 1 Ірпінського (Приміського) лісництва ДП «Київське лісове господарство», який на даний час визначено об`єктом природно-заповідного фонду.

Встановлено, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні Приміського лісництва державного підприємства «Київське лісове господарство», що підтверджуються проектами організації та розвитку лісового господарства, таксаційними описами, планами лісонасаджень за1993, 2003 та 2015 роки.

Так, згідно листа ДП «Київське лісове господарство» від 03.12.2021 № 02-976 земельні ділянки з кадастровими номерами 3222480600:03:006:5005, 3222480601:00:000:0003 відведені за рахунок земель лісогосподарського призначення які перебувають у постійному користуванні Підприємства (Ірпінське (Приміське) лісництво, кв. 72, виділ 1.

Згідно листа ВО «Укрдержліспроект» від 19.04.2023 № 334 вищевказані земельні ділянки за матеріалами лісовпорядкування 2014 року розташована в межах кварталу 72, виділ 1 Приміського лісництва ДП «Київське лісове господарство», що підтверджується Витягом з картографічних баз даних.

Вищевказана інформація надана Українським Державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням «Укрдержліспроект», яке засноване на державній власності, створене на підставі наказу Міністерства лісового господарства України від 30.09.1991 за № 119, належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України.

Таким чином, державна реєстрація земельної ділянки лісогосподарського призначення за фізичною особою з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд прийняте всупереч вимогам п. ґ) ч. 4 ст. 84, ч. 2 ст. 56 Земельного кодексу України.

Ухвалою суду від 13.11.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі. Призначено підготовче судове засідання.

27.12.2023 року представник другого відповідача подав до суду відзив на позов, згідно якого останній просив суд відмовити у задоволенні позову, у разі необхідності зміни неналежного відповідача на належного відповідача відповідно до ст. 51 ЦПК України.

Відзив мотивовано тим, що позивачем не було заявлено та необгрунтовано, в чому саме полягає порушене право з боку Держгеокадастру.

На думку Держгеокадастру належним відповідачем в даній справі може виступати Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області. Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області може виступати в даній справі в якості відповідача за наявності доведення позивачем порушення його прав з боку Головного управління, проте такі відомості в позовній заяві та доданих до неї матеріалах відсутні.

У разі задоволення даного позову, в якому Держгеокадастр виступає відповідачем, відсутні передбачені законом підстави для його виконання, шляхом усунення перешкод у користуванні майном.

Ухвалою суду від 01.05.2024 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті.

У судове засідання 16.10.2024 року позивач та відповідачі не з`явилися, причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання повідомлялися належним чином. Прокурор подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України).

Згідно ч. 2ст. 247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч.ч. 4, 5ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України).

29.03.2024 року до суду від прокурора надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині, згідно якого останній просив суд закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 .

Вказане клопотання мотивовано тим, що під час участі у бойових діях ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 28.12.2023 року.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошення її померлою чи припинено юридичну особу, які буди однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Суд погоджується з доводами прокурора, що спір у даній цивільній справі стосується реєстрації в Державному земельному кадастрі земельних ділянок з кадастровими номерами 3222480600:03:006:5005, 3222480601:00:000:0003, що зареєстровані за заявою ОСОБА_1 , водночас не є його власністю, у зв`язку з чим правонаступництво у цій частині неможливе.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині вимог до ОСОБА_1 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

22.09.2015 року на підставі п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельних кадастр» з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру перенесені земельні ділянки з кадастровими номерами 3222480600:03:006:5005, 3222480601:00:000:0003.

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області від 23.08.2023 № 10-10-0.331-7671/2-23 вищевказані земельні ділянки рахуються за ОСОБА_1 , що також підтверджується Поземельними книгами на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222480600:03:006:5005, 3222480601:00:000:0003.

Згідно вищезгаданого листа Головного управління Держгеокадастру у

м. Києві та Київській області у місцевому фонді документація із землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки відсутня.

Також, у листі зазначено, що в архіві наявний другий примірник державного акту серії ЯЙ № 317364, водночас, останній видано на земельну ділянку з кадастровим номером 3222480600:03:006:5012, що не стосується предмету даного спору.

Окрім того, у Розділі 3 Поземельної книги відсутні відомості про документи, що посвідчують право власності на земельну ділянку.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Враховуючи викладене, відомості про виникнення у ОСОБА_1 права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222480600:03:006:5005, 3222480601:00:000:0003, у передбачений земельним законодавством спосіб, на даний час, не набуте.

Водночас, департаментом забезпечено розроблення Положення про ботанічну пам`ятку природи місцевого значення «Урочище Ярове», що затверджене розпорядженням Київської обласної військової адміністрації від 03.11.2022 № 805 та зареєстроване в Центральному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції України 15.11.2022 за № 185/846 та передано Пам`ятку природи під охорону землекористувачу.

Відповідно до Положення Урочище Ярове це пам`ятка природи, що входить до складу природно-заповідного фонду України та охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання.

Пам`ятка природи загальною площею 8,2 га розташована на землях державної власності, в межах кварталу 72 виділу 1 Ірпінського (Приміського) лісництва ДП «Київське лісове господарство».

Окрім того встановлено, що Департаментом екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації видано Охоронне зобов`язання від 23.11.2022 № 43/05.3-08 ДП «Київське лісове господарство», яким підприємству передано під охорону та встановленого режиму вищевказана територія.

В свою чергу установлено, що всупереч вимог природоохоронного земельного, лісового законодавства у приватній власності громадянина перебуває земельна ділянка, що відведена за рахунок земель лісового фонду кварталу 72 виділу 1 Ірпінського (Приміського) лісництва ДП «Київське лісове господарство», який на даний час визначено об`єктом природно-заповідного фонду.

Так, відповідно до ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Частиною 2 ст. 84 Земельного кодексу України передбачено, що право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини, що виникають при використанні лісів, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Таким чином, Земельним кодексом України встановлено пріоритетність норм цього кодексу для застосування до земельних відносин, що виникають при використанні лісів.

Статтею 1 Лісового кодексу України визначено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Земельна лісова ділянка - земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства.

Статтею 7 Лісового кодексу України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (ст. 5 Лісового кодексу України).

Відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землілісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 2 та 3 ст. 56 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для заліснення.

Інших випадків, які б передбачали надання у приватну власність земель лісогосподарського призначення, законодавство не містить.

Згідно ст.57Земельного кодексуУкраїни земельніділянки лісогосподарськогопризначення зарішенням органіввиконавчої владиабо органівмісцевого самоврядуваннянадаються впостійне користуванняспеціалізованим державнимабо комунальнимлісогосподарським підприємствам,іншим державнимі комунальнимпідприємствам,установам таорганізаціям,у якихстворено спеціалізованіпідрозділи,для веденнялісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

За статтями 45, 47, 48, 54 Лісового кодексу України облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.

Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства.

У матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування.

Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічнихлісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986, планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України.

Встановлено, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні Приміського лісництва державного підприємства «Київське лісове господарство», що підтверджуються проектами організації та розвитку лісового господарства, таксаційними описами, планами лісонасаджень за1993, 2003 та 2015 роки.

Так, згідно листа ДП «Київське лісове господарство» від 03.12.2021 № 02-976 земельні ділянки з кадастровими номерами 3222480600:03:006:5005, 3222480601:00:000:0003 відведені за рахунок земель лісогосподарського призначення які перебувають у постійному користуванні Підприємства (Ірпінське (Приміське) лісництво, кв. 72, виділ 1.

Згідно листа ВО «Укрдержліспроект» від 19.04.2023 № 334 вищевказані земельні ділянки за матеріалами лісовпорядкування 2014 року розташована в межах кварталу 72, виділ 1 Приміського лісництва ДП «Київське лісове господарство», що підтверджується Витягом з картографічних баз даних.

Вищевказана інформація надана Українським Державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням «Укрдержліспроект», яке засноване на державній власності, створене на підставі наказу Міністерства лісового господарства України від 30.09.1991 за № 119, належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України.

Відповідно до п. 3.2.8 статуту ВО «Укрдержліспроект», окрім інших його функцій, забезпечує при лісовпорядкуванні лісового фонду формування повидільних й інтегрованих банків даних, які містять лісотаксаційну, топографо-геодезичну і картографічну інформацію, з наступним формуванням і веденням державного лісового кадастру.

Висновок про належність, достатність та достовірність документів, наданих вищевказаним органом висловлено також Верховним Судом у постанові від 13.11.2019 у справі № 361/6829/16, де вказано: «Відхиляючи наведені докази, суд апеляційної інстанції не врахував, що ВО «Укрдержліспроект» створене з метою проведення лісовпорядкування на всій території лісового фонду України, яке включає систему державних заходів, спрямованих на забезпечення охорони і захисту, раціонального використання, підвищення продуктивності лісів та їх відтворення, оцінку лісових ресурсів, а також підвищення культури ведення лісового господарства.

ВО «Укрдержліспроект» здійснює комплекс лісовпорядних робіт для всіх лісокористувачів, незалежно від форм власності і відомчої підпорядкованості за єдиною системою в порядку, встановленому Державним агентством лісових ресурсів України за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища, тобто володіє інформацією про лісовпорядкування».

Зазначені докази є належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами в розумінні ст. ст. 76-81, 83 Цивільного процесуального кодексу України на підтвердження факту розташування спірних земельних ділянок в межах земель лісового фонду.

Таким чином, державна реєстрація земельної ділянки лісогосподарського призначення за фізичною особою з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд прийняте всупереч вимогам п. ґ) ч. 4 ст. 84, ч. 2 ст. 56 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб.

Водночас, згідно п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук).

Згідно до постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 № 807-IX до складу Бучанського району Київської області включено Білогородську сільську територіальну громаду, у зв`язку з ліквідацією Києво-Святошинського району Київської області.

Отже, розпорядження земельними ділянками державної власності лісогосподарського призначення для лісогосподарських потреб в межах населених пунктів на даний час покладено на Бучанську районну державну адміністрацію, у відповідності до вимог ч. 5 ст. 122, п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України.

Так, статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту можуть бути в тому числі визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 373 Цивільного кодексу України визначено, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 373 ЦК України визначено, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина другастатті 152 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Разом з цим, негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Враховуючи, що уповноваженим органом державної виконавчої влади рішення про передачу її у приватну власність не приймалось, спірні земельні ділянки обліковані як землі лісогосподарського призначення та відносяться до меж природно-заповідного фонду, відтак право постійного користувача та дійсного володільця земельною ділянкою, до цього часу у законний спосіб не припинене, що вказує на те, що право приватної власності на спірну ділянку у відповідача не виникло, тому ефективним способом захисту, спрямованим на повернення земельної ділянки у власність держави в особі Бучанської районної державної адміністрації, є негаторний позов (ст. 391 Цивільного кодексу України), який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного власника відповідних земельних ділянок.

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з доводами прокурора, що вірним способом захисту інтересів держави у спірних правовідносинах є усунення перешкод у здійсненні законними власниками права користування та розпоряджання земельними ділянками лісогосподарського призначення шляхом їх повернення на користь держави на підставі ст.ст. 16, 391 Цивільного кодексу України, ст.152 Земельного кодексу України.

Частиною 10 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Аналогічна підстава скасування державної реєстрації земельної ділянки передбачена частиною 13 статті 79-1 ЗК України.

Земельні ділянки з кадастровими номерами 3222480600:03:006:5005, 3222480601:00:000:0003 входять до земель державного лісового фонду, а отже, не може перебувати у приватній власності як землі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд й існувати у встановлених межах.

У свою чергу, згідно п. 6 Положення про ботанічну пам`ятку природи місцевого значення «Урочище Ярове» межі земельних ділянок, що включені до території Пам`ятки природи, встановлюються в натурі (на місцевості), закріплюються межовими та інформаційними знаками в порядку, визначеному законом. До встановлення меж Пам`ятки природи в натурі її межі визначаються відповідно до проекту створення.

Відповідно до приписів пунктів 107, 110 та 111 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку. За результатами перевірки Державний кадастровий реєстратор може прийняти рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки відповідно до пунктів 70, 73, 77-85 цього Порядку у разі розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Отже, без скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки, землі державного лісового фонду вищевказаної площі будуть незаконно обліковуватись як землі приватної власності, що перешкоджатиме їх інвентаризації під час наступного лісовпорядкування та винесення меж об`єкту природно-заповідно фонду в натурі (на місцевості).

Таким чином, земельні ділянки з кадастровими номерами 3222480600:03:006:5005, 3222480601:00:000:0003 не можуть існувати у встановлених межах, а її державну реєстрацію має бути скасовано в судовому порядку.

Згідно вимог ст. 16, 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр», кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Також у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки закривається і відповідна Поземельна книга.

Отже, з метою реального поновлення інтересів позивача державна реєстрація земельних ділянок з кадастровими номерами 3222480600:03:006:5005, 3222480601:00:000:0003 підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене вище, на думку суду прокурором надані суду належні та допустимі докази на підтвердження своєї позиції, а тому суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру підтверджуються наявними матеріалами справи, є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Доводи другого відповідача щодо неналежності другого відповідача не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог прокурора, судові витрати понесені Київською обласною прокуратурою зі сплати судового бору за подання позовної заяви в розмірі 5 368,00 грн підлягають стягненню з Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру на користь Київської обласної прокуратури.

Керуючись ст.ст.141,255, 258, 259,263-265,268Цивільного процесуального кодексу України,суд

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у справі № 369/16893/23 в частині позовних вимога заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури в інтересах Бучанської районної державної адміністрації Київської області до ОСОБА_1 , про усунення перешкод у користуванні майном шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Позовні вимоги заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури в інтересах Бучанської районної державної адміністрації Київської області до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про усунення перешкод у користуванні майном шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки задовольнити.

Усунути перешкоди у здійсненні Бучанською районною державною адміністрацією Київської області (08293, Київська обл., м. Буча, вул. Інститутська, 22; ідентифікаційний код 44014159) права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення площею 0,15 га, шляхом скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3222480600:03:006:5005.

Усунути перешкоди у здійсненні Бучанською районною державною адміністрацією Київської області (08293, Київська обл., м. Буча, вул. Інститутська, 22; ідентифікаційний код 44014159) права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення площею 0,15 га, шляхом скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3222480601:00:000:0003.

Стягнути з Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (адреса: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 3, ідентифікаційний код 39411771) на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2; ідентифікаційний код 02909996) 5 368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім гривень) 00 коп. судового збору за подання позовної заяви.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду або через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено: 21.11.2024 року.

Суддя А.В. Янченко