Рішення

від 22.11.2024 по справі 566/80/24

МЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

№566/80/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2024 року селище Млинів Рівненської області

Млинівський районний суд Рівненської області

в складі : головуючого судді Феськова П.В.

при секретарі : Подолець Ю.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1 , її представника адвоката Тратнікова Я.В.

представника відповідачів ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в селищі Млинів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі його Філії «Дубенське лісове господарство» ДП «Ліси України», Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі його Філії «Дубенське лісове господарство» ДП «Ліси України», Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що працювала в структурі Держлісгоспу з 2000 року. 01 вересня 2000 року її було прийнято на роботу в Млинівський держлісгосп. 18 січня 2005 року Млинівський держлісгосп був перейменований на ДП «Млинівський лісгосп». 27 січня 2022 року була переведена з ДП «Млинівський лісгосп» в ДП «Дубенське лісове господарство». Невдовзі, 10 січня 2023 року, ДП «Дубенське лісове господарство» реорганізовано шляхом приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України». У зв`язку з чим вона була переведена у Філію «Дубенське лісове господарство» та зарахована у штат філії на посаду бухгалтера 1 категорії Млинівського лісництва.

30 жовтня 2023 року директор Філії «Дубенське лісове господарство» ДП «Ліси України» О. Юркевич підготував попередження про заплановане вивільнення та припинення з нею трудового договору. З попередження слідує, «що враховуючи затверджений штатний розпис філії «Дубенське лісове господарство» на 2024 рік, який вводиться в дію 01.01.2024 року, у зв`язку зі скороченням чисельності і штату працівників, змін в організації виробництва та праці, у встановленому законодавством порядку трудові відносини буде припинено», та що вона буде звільнена «з посади 31.12.2023 року на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України». З попередженням вона була ознайомлена 30.10.2023 року. Інших вакантних посад директор їй не запропонував.

28.12.2023 року директор Філії «Дубенське лісове господарство» видав наказ № 230-к «Про звільнення Ірини Момот». Відповідно до п.1 наказу вирішено звільнити « ОСОБА_1 , бухгалтера 1 категорії Млинівського лісництва філії «Дубенське лісове господарство» ДП «Ліси України», 31 січня 2023 року, у зв`язку з скороченням чисельності і штату працівників, змін в організації виробництва і праці, ст. 40 п. 1 КЗпП України». З наказом про звільнення вона ознайомлена 29.12.2023 року. Знову ж, ніяких вакантних посад, які могли б бути їй запропоновані, директор не запропонував.

Згідно попередження про заплановане вивільнення та припинення трудового договору від 30.10.2023 року, її повинні були звільнити з займаної посади 31.12.2023 року. Натомість її звільнили 29.12.2023 року, що вбачається з запису № 22 трудової книжки. В той же час, з наказу № 230-к «Про звільнення Ірини Момот», який був підставою для її звільнення, слідує, що директор наказав її звільнити з займаної посади 31.01.2023 року.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач ОСОБА_1 просила суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ директора Філії «Дубенське лісове господарство» ДП «Ліси України» ОСОБА_3 від 28.12.2023 року №230-к «Про звільнення Ірини Момот», яким звільнено ОСОБА_1 , бухгалтера 1 категорії Млинівського лісництва Філії «Дубенське лісове господарство» ДП «Ліси України» з 31.01.2023 року, у зв`язку з скороченням чисельності і штату працівників, змінами в організації виробництва і праці, на підставі п.1 ст.40 КЗпП України;

- поновити її на посаду бухгалтера 1 категорії Млинівського лісництва Філії «Дубенське лісове господарство» ДП «Ліси України» з 30 грудня 2023 року;

-стягнути звідповідачівна її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.12.2023 року по день її поновлення на посаді;

-стягнути звідповідачів на її користь моральну шкоду в розмірі 20000,00 гривень.

30 січня 2024 року Млинівським районним судом постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. (а.с.15-16)

16 лютого 2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідачів просив повністю відмовити у позовних вимогах з огляду на наступне:

28.08.2023 генеральним директором ДП «Ліси України» затверджено штатний розпис філії «Дубенське лісове господарство» ДП «Ліси України» на 2023 рік (вводиться в дію з 01.08.2023). Штатна чисельність 245штатних одиниць.

27.10.2023 генеральним директором ДП «Ліси України» затверджено штатний розпис філії «Дубенське лісове господарство» ДП «Ліси України» на 2024 рік (вводиться в дію з 01.01.2024). Штатна чисельність 229штатних одиниць.

У зв`язку з зазначеним, 30.10.2023 видано наказ директора філії № 178-к «Про попередження про заплановане вивільнення». Відповідно до протоколу № 19 засідання профкому ДП «Дубенський лісгосп» від 31 10.2023, членом якого є позивач, надано згоду на звільнення позивача за п. 1 ст. 40 КЗпПУ. Наказом директора філії «Дубенське лісове господарство» ДП «Ліси України» від 30.10.2023 № 179-к утворено комісію з визначення осіб, які мають переважне право на залишення на роботі, або щодо яких встановлено обмеження на звільнення, відповідно до п.2 даного наказу комісію зобов`язано визначити осіб, які мають переважне право, не пізніше 31.10.2023.

У Млинівському лісництві була лише одна штатна одиниця бухгалтера І категорії.

Станом на 30.10.2023, з урахуванням штатного розпису на 2024 рік були вакантні наступні посади: фахівець з публічних закупівель (вводиться в дію з 01.01.2024); головний інженер; сестра медична; електрик (4 розряд).

Станом на 29.12.2023, з урахуванням штатного розпису на 2024 рік були вакантні наступні посади: фахівець з публічних закупівель (вводиться в дію з 01.01.2024); головний інженер; сестра медична; електрик (4 розряд).

Роботодавцем небуло запропоновановказані посадипо причинівідсутності у ОСОБА_1 належної кваліфікації,та якнаслідок неможливостіперевести наіншу посаду.

Наказом директора філії «Дубенське лісове господарство» ДП «Ліси України» від 28.12.2023 № 230-к звільнено ОСОБА_1 , 31 січня 2023 відповідно до ст.40 п.1 КЗпП України. Пунктом 2 наказу визначено нарахувати компенсацію за період роботи з 10.01.2023 - 31.12.2023) за 5 календарних днів.

Оскільки п.1 наказу від 28.12.2023 № 230-к допущено технічну помилку, наказом директора філії «Дубенське лісове господарство» ДП «Ліси України» від 29.12.2023 № 237-к виправлено технічну помилку та викладено пункт 1 у новій редакції наступного змісту: «ЗВІЛЬНИТИ ОСОБА_4 , бухгалтера І категорії Млинівського лісництва філії «Дубенське лісове господарство» ДП «Ліси України», 31 грудня 2023 року....»

Оскільки день звільнення, 31.12.2023 припадав на вихідний день, роботодавцем було виконано вимоги ст.47 КЗпП України 29.12.2023.

Окрім того, позивач мотивує завдання їй моральної шкоди тим, що вона змушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя, для придбання необхідних засобів для існування, для утримання своєї сім`ї, внаслідок чого це призвело до щоденних моральних страждань та хвилювань, що негативно впливають на стан доров`я та на взаємозастосунки в сім`ї та родині. Сам факт нанесення моральної шкоди позивачу не може бути беззаперечною підставою для її відшкодування без доведення факту її заподіяння. Окрім того, позивачем не доведено чи дійсно моральні страждання та хвилювання виникли, або виникають внаслідок дій відповідача. (а.с.52-55)

08 березня 2024 року представник позивача адвокат Тратніков Я.В. подав до суду письмові пояснення у яких зазначив, що відповідно до штатного розпису Філії «Дубенське лісове господарство» ДП «Ліси України» на 2023 рік у ній рахувалося 8 посад бухгалтерів 1 категорії (по одній посаді у Відділі фінансів та бухгалтерського обліку, Смизькому лісництві, Радивилівському лісництві, Верхівському лісництві, Дублянському лісництві, Млинівському лісництві, Острозькому відділені, Млинівському відділенні). Були ще бухгалтерські посади головного бухгалтера (Адміністративний персонал), провідного бухгалтера (Відділ фінансів та бухгалтерського обліку), бухгалтера лісництва (Новомалинське лісництво), бухгалтера II категорії (Острожецьке лісництво). На вказаних посадах працювали такі бухгалтери: ОСОБА_5 (Смизьке лісництво); ОСОБА_6 (Радивилівське лісництво, особа пенсійного віку (62 роки); ОСОБА_7 (Дублянське лісництво; тривалий час проживає в Норвегії); ОСОБА_8 (Острожецьке лісництво; стаж роботи у лісовій галузі - 9 років); ОСОБА_9 ; стаж роботи у лісовій галузі - 7 років); ОСОБА_10 (Острозьке відділеня); ОСОБА_11 (стаж роботи у лісовій галузі - 13 років); ОСОБА_12 (стаж роботи у лісовій галузі - 16 років); ОСОБА_13 (стаж роботи у лісовій галузі - 18 років); ОСОБА_14 (стаж роботи у лісовій галузі - 5 років); ОСОБА_15 (освіта: банківська справа; стаж роботи у лісовій галузі - 1 рік); ОСОБА_16 (не має вищої освіти).

Вказав, що позивач мала переважне право на залишення на роботі, оскільки має більш високу кваліфікацію і продуктивність праці в порівнянні з багатьма з вищеперелічених осіб. Окрім того, вона безперервно працювала у лісовій галузі більше 23 років, а також їй залишилось менше трьох років до настання пенсійного віку. Натомість її було звільнено роботодавцем без пропозиції їй іншої посади. (а.с.84-86)

В судовому засіданні позивач та її представник адвокат Тратніков Я.В. позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві та з врахуванням письмових пояснень від 18.11.2024 долучених до матеріалів справи, які стосуються суми стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 30.12.2023 року по день її поновлення на роботі, а саме просили стягнути 374695,86 копійок середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 30.12.2023 року по 18.11.2024 року (за 231 робочий день).

Представник відповідачів в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, вважає його необґрунтованим, пояснивши, що відповідача було належним чином попереджено про майбутнє звільнення через скорочення чисельності штатів. Звільнення ОСОБА_1 відбулось у встановленому для цьогоЗакономпорядку, просив відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, пояснення представника відповідачів, дослідивши письмові матеріали справи, та оцінивши докази у їх сукупності, суд, прийшов до висновку, що позов слід задовольнити, з наступних підстав.

За правиламистатті 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст.81 ЦПК України).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працювала в структурі Держлісгоспу з 01 вересня 2000 року по 29 грудня 2023 року, що підтверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , дата заповнення 01.08.1986 року. (а.с.7 зворот -9)

Відповідно до «Попередження про заплановане вивільнення та припинення трудового договору» від 30.10.2023 ОСОБА_1 попереджено про її звільнення з посади 31.12.2023 на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників, змінами в організації виробництва та праці Філії «Дубенське лісове господарство» ДП «Ліси України». Також повідомлено, що на даний момент відсутні вакантні посади, які могли б бути запропоновані їй для подальшого працевлаштування. (а.с.10).

Згідно наказу №230-к 28 грудня 2023 року ОСОБА_1 було звільнено з посади бухгалтера 1 категорії Млинівського лісництва філії «Дубенське лісове господарство» ДП «Ліси України» 31 січня 2023 року, у зв`язку з скороченням чисельності і штату працівників, змін в організації виробництва та праці, ст.40 п.1 КЗпП України, з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку. (а.с.11).

Наказом директора філії «Дубенське лісове господарство» № 237-к від 29 грудня 2023 року виправлено технічну помилку в наказі від 28.12.2023 №230-к «Про звільнення Ірини Момот», а саме викладено пункт 1 наказу в наступній редакції «Звільнити ОСОБА_1 бухгалтера 1 категорії Млинівського лісництва філії «Дубенське лісове господарство» ДП «Ліси України» 31 грудня 2023 року, у зв`язку з скороченням чисельності і штату працівників, змін в організації виробництва та праці, ст..40 п.1 КЗпП України, з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку.» (а.с.41)

Згідно штатного розпису Філії «Дубенське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» на 2023 рік, в ній рахувалося 8 посад бухгалтерів 1 категорії (по одній посаді у Відділі фінансів та бухгалтерського обліку, Смизькому лісництві, Радивилівському лісництві, Верхівському лісництві, Дублянському лісництві, Млинівському лісництві, Острозькому відділені, Млинівському відділенні). (а.с.56-57)

Як вбачається з штатного розпису Філії «Дубенське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» на 2024 рік посада бухгалтера І категорії скорочена у Верхівському та Млинівському лісництві. (а.с.58-59)

Заперечуючи проти задоволення позову, представник відповідачів покликається на долучені до матеріалів справи протокол засідання профкому ДП «Дубенський лісгосп» №19 від 31.10.2023 року та наказ від 30.10.2023 №179-к «Про створення комісії з визначення осіб, які мають переважне право на залишення на роботі, або щодо яких встановлено обмеження на звільнення». (а.с.61-62)

Разом з тим, позивач в судовому засіданні вказала, що засідання профкому не відбувалось, голосування членів профкому за звільнення 10 працівників з їх посад не було, їх просто поставили до відома та запропонували поставити свої підписи під протоколом. Особисто вона поставила свій підпис у протоколі, оскільки побоялась відмовитись це робити. Комісія з визначення осіб, які мають переважне право на залишення на роботі, або щодо яких встановлено обмеження на звільнення не створювалась.

Представник відповідачів в судовому засіданні не надав суду будь-яких доказів, які б спростовували доводи позивача, а тому суд критично оцінює та не бере до уваги зазначені вище протокол засідання профкому та наказ директора, як належні та допустимі докази.

Відповідно до висновку Верховного Суду України від 09.08.2017 року у справі № 6-1264цс17, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті40, частини третьої статті49-2 КЗпП Українищодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до частини першоїстатті 42 КЗпПУкраїни при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника».

Згідно копії диплома серії НОМЕР_2 , виданого 21.06.1986 року ОСОБА_17 у 1986 році закінчила Львівський торгово-економічний інститут за спеціальністю «Бухгалтерський облік і аналіз господарської діяльності», кваліфікація «Економіст». (а.с.165)

В результаті укладення шлюбу 18 липня 1987 року з ОСОБА_18 позивач змінила дівоче прізвище « ОСОБА_19 » на прізвище чоловіка « ОСОБА_20 ». (а.с.168)

Як вбачається з копій свідоцтв про підвищення кваліфікації №04600760/200055-21 та №12СПВ 028339 ОСОБА_1 підвищувала кваліфікацію з 18.11.2013 по 30.11.2013 та з 11.01.2021 по 22.01.2021 в Укрцентркадриліс за програмою бухгалтерів лісництв. (а.с.166-167)

З наданого представником відповідачів переліку працівників бухгалтерських служб станом на 30.10.2023 року філії «Дубенське лісове господарство», який, з пояснень представника відповідачів, не є офіційним документом, а носить тільки інформаційний характер, але, разом з тим, брався до уваги при визначенні переліку працівників, які мають переважне право на залишення на роботі у графі «стаж на посаді» зазначено, що позивач ОСОБА_1 має стаж на посаді 15 років. Разом з тим, відповідно до відомостей з трудової книжки позивача стаж її роботи у Відповідача 1 складає більше 23 років. (а.с.178-179, 7 зворот-9)

В судовому засіданні представник відповідачів, не погоджуючись з твердженням позивача та її представника про наявність у позивача 23 річного безперервного стажу, вказував на те, що остання працює на посаді бухгалтера 15 років.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.42 КЗпП України при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, установі, організації.

А тому, на думку суду, твердження представника відповідачів про наявність у позивача 15 років безперервного трудового стажу, суперечить припису п.3 ч.2 ст.42 КЗпП України.

Окрім того, із зазначеного вище переліку вбачається, що ряд працівників яким надано переважне право на залишення на роботі мають нижчу кваліфікацію та менший стаж роботи.

Відповідно до ч.ч.1-3ст.49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Таким чином, при скороченні чисельності або штату вказаною нормою встановлено обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Постановою Верховного Суду від 22.09.2020 року у справі № 161/7196/19 (провадження № 61-4375св20) визначено, що "Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника... Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьоїстатті 49-2 КЗпП Українироботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення".

Представником відповідачів не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували відсутність будь-яких вакантних посад у період часу з моменту попередження ОСОБА_1 до звільнення останньої з посади бухгалтера 1 категорії в філії «Дубенське лісове господарство» ДП «Ліси України» та не спростовано доводи позивача та її представника про наявність таких посад.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що Відповідачем 1 не виконано вимогуст. 49-2 КЗпП Українита не запропоновано позивачу вільну посаду, тобто не дотримано однієї із основних гарантій від незаконного звільнення працівника, передбаченогоКодексом законів про працю України.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено порушення Відповідачем 1 вимог ст..42 КЗпП України, а саме:

-не враховано, що позивач мала переважне право на залишення на роботі, як працівник з більш високою кваліфікацією;

-не враховано, що позивач є працівником з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві та якій залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат;

-не дотримано вимог ст.49-2 КЗпП України не запропоновано іншу роботу на тому самому підприємстві.

А тому суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача, визнавши незаконним та скасувавши наказ №230-к від 28.12.2023 року «Про звільнення Ірини Момот» та поновивши позивача на посаді бухгалтера 1 категорії Млинівського лісництва філії «Дубенське лісове господарство» ДП «Ліси України» з 30.12.2023 року.

Відповідно до статті 235КЗпП при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу".

Відповідно до частини першої статті 27Закону України"Прооплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З огляду на викладені норми, при обчисленні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.

Аналогічну позицію було висловлено у постанові Верховного Суду України від 01 березня 2017 року по справі № 635/2084/16-ц.

Як вбачається з довідки від 05.02.2024 №28 ОСОБА_1 за листопад 2023 року нараховано заробітну плату в розмірі 9572,73 гривень, за грудень 2023 року 60175,88 гривень. У листопаді 2023 року було 22 робочі дні, а в грудні 2023 року 21 робочий день, загалом 43 робочі дні. Таким чином середньоденний заробіток ОСОБА_1 у листопаді-грудні 2023 року складав 1622,06 гривень (9572,73 гривень + 60175,88 гривень) /43 робочі дні.

Отже, суд вважає необхідним стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 30.12.2023 року по 18.11.2024 року з розрахунку 1622 грн. 06 коп. середньоденної заробітної плати за 231 невідпрацьований робочий день у розмірі 374695,86 гривень.

Суд не бере до уваги твердження представника відповідачів щодо неправильного обрахування позивачем середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки вони суперечать Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.

Окрім того представником відповідачів не надано суду іншого розрахунку середнього заробітку позивача.

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначені суми без утримання цього податку та інших обов`язкових платежів (п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24 грудня 1999 року).

Як зазначила позивач у позовній заяві, їй була спричинена моральна шкода, яку вона оцінює у 20000,00 гривень, яка полягає у тому, що після незаконного звільнення з роботи вона була змушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя, придбання необхідних засобів для існування та утримання своєї сім`ї. Усе це призвело до моральних страждань та хвилювань, що негативно вплинули на стан її здоров`я та взаємостосунки в сім`ї та родині.

На підтвердження зазначеного позивач надала суду відповідь на запит адвоката з КНП «Млинівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Млинівської селищної ради Рівненської області від 07.02.2024 № 59/07-08/24, де зазначено що ОСОБА_1 у період з 29.12.2023 по 07.02.2024 зверталась до сімейного лікаря тричі (03.01.2024, 17.01.2024, 06.02.2024) з приводу неспокою, дратівливості, поганого сну, болей у ділянці серця, запаморочення та головного болю. Погіршення стану пов`язує зі стресом на роботі. (а.с.29-32)

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, яка зокрема полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень статті 1167ЦКУкраїни компенсація моральної шкоди здійснюється за наявності всіх загальних умов відповідальності за завдання шкоди, а саме: протиправної поведінки, моральної шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою та вини заподіювача.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних і душевних страждань, а також із врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При цьому суд враховує, що моральну шкоду зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, відповідно до ч.3 ст.23 ЦК України, суд враховує характер вчиненого діяння відповідача, яке характеризується неумисною формою вини, тяжкість фізичних та душевних страждань позивача.

Оцінюючи в сукупності встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про те, що внаслідок незаконного звільнення, позивачу ОСОБА_1 , яка зазнала душевних страждань, було завдано моральну шкоду та порушено звичний ритм її життя, а тому враховуючи вимоги справедливості, добросовісності, суд приходить до висновку, що моральна шкода підлягає задоволенню у повному обсязі.

За правиламист.141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача в дохід держави судовий збір в сумі 3633,60 гривень.

Згідно з ч.5ст.235 КЗпП України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Керуючисьст.ст.12,13,76,81,89,141,259,263,265,268,273,274 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі його Філії «Дубенське лісове господарство» ДП «Ліси України», Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ директора Філії «Дубенське лісове господарство» ДП «Ліси України» Олександра Вознюка від 28.12.2023 року №230-к «Про звільнення Ірини Момот», яким звільнено ОСОБА_1 , бухгалтера 1 категорії Млинівського лісництва Філії «Дубенське лісове господарство» ДП «Ліси України» з 31.01.2023 року, у зв`язку з скороченням чисельності і штату працівників, змінами в організації виробництва і праці, на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на посаду бухгалтера 1 категорії Млинівського лісництва Філії «Дубенське лісове господарство» ДП «Ліси України» з 30 грудня 2023 року.

СтягнутизДержавного спеціалізованогогосподарського підприємства«Ліси України»в особійогоФілії «Дубенське лісове господарство» ДП «Ліси України» (ЄДРПОУ 45078894) на користь ОСОБА_1 за 231 робочий день - 374695 (триста сімдесят чотири тисячі шістсот дев`яносто п`ять) гривень 86 копійок середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 30.12.2023 року по 18.11.2024 року

Стягнути зДержавного спеціалізованогогосподарського підприємства«Ліси України»в особійогоФілії «Дубенське лісове господарство» ДП «Ліси України» (ЄДРПОУ 45078894) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути зДержавного спеціалізованогогосподарського підприємства«Ліси України»в особійогоФілії «Дубенське лісове господарство» ДП «Ліси України» (ЄДРПОУ 45078894) судовий збірв розмірі3633(три тисячі шістсот тридцять три) гривні 60 копійок в дохід держави.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та виплати заробітної плати за один місяць.

Апеляційну скаргу може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду до Рівненського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя П.В.Феськов