Постанова

від 21.11.2024 по справі 278/1353/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №278/1353/24 Головуючий у 1-й інст. Дубовік О. М.

Категорія 37 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів: Борисюка Р.М., Павицької Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Житомирі цивільну справу № 278/1353/24 за позовом Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" до ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 про відшкодування шкоди

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 03 липня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Дубовік О.М. у м. Житомирі

в с т а н о в и в:

У березні 2024 року АТ "Страхова компанія "Країна" звернулося до суду із названим позовом та просило відшкодувати збитки в порядку регресу з ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 в сумі 68 565,00 грн та судового збору в сумі 3028,00 грн.

В обґрунтування позовнихвимог зазначено,що 26.09.2020року відбуласьдорожньо-транспортнапригода заучастю транспортногозасобу MAN,д.н.з. НОМЕР_1 та транспортногозасобу MAN,д.н.з. НОМЕР_2 ,з напівпричепомNFP-EUROTRAILER,д.н.з. НОМЕР_3 ,під керуванням ОСОБА_1 .Внаслідок вказаної ДТПтранспортним засобамбуло завданомеханічних пошкоджень. Відповідно до постанови Козелецького районного суду Чернігівської області від 2 листопада 2020 року по справі № 734/2812/20 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

Власником транспортногозасобу MAN, д.н.з. НОМЕР_2 , з напівпричепом NFP-EUROTRAILER, д.н.з. НОМЕР_3 на момент ДТП був ФОП ОСОБА_2 .

Проте, достовірного підтвердження, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 у позивача не було, тому вказаний позов подавався до двох відповідачів, з метою встановлення відповідальної особи, яка має нести відповідальність за нанесену шкоду.

Транспортний засіб MAN; AM9619CX та напівпричеп NFP-EUROTRAILER; НОМЕР_3 на момент дорожньо-транспортної пригод були застраховані в ПрАТ «СГ «ТАС» згідно договору обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За полісом ліміт відповідальності за шкоду завдану майну - 130 000,00 грн. франшиза - 1 500,00.

ПрАТ «СГ«ТАС» здійсниловиплату страховоговідшкодування впорядку регресуу розмірі128500,00грн. Отже, різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням становить: 68 565,00 грн (197 065,00 - 128 500,00).

АТ «Страхова компанія «Країна» виплатила страхувальнику відшкодування у сумі 68 565,00 грн, відтак у розумінні ст. ст. 993, 1187, 1194 ЦК України у відповідачів виникло зобов`язання перед позивачем відшкодувати завдані збитки в межах сплаченого позивачем страхового відшкодування.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 03 липня 2024 року позовну заяву Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" до ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 про відшкодування шкоди - задоволено частково.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" завдані збитки в порядку регресу в сумі 34282,50 грн.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" 1514,00 грн. судового збору.

В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник АТ "Страхова компанія "Країна" - Хаєцька О.С. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушенням судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 завдані збитки в порядку регресу, завдані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 68565,00 грн та судовий збір.

В обгрунтуваннядоводів апеляційноїскарги зазначає,що власником транспортногозасобу MAN;AM9619CXі напівпричіпуNFP-EUROTRAILER;AH2672X0станом надату ДТПбув ФОП ОСОБА_2 ,що підтверджуєтьсявідповіддю НПУ.Разом зтим,достовірного підтвердженнятого,що ОСОБА_1 перебував утрудових відносинахз ФОП ОСОБА_2 матеріали справине містять,а отжесуд повиннийбув,за відсутностітаких доказів,стягнути збитки ізособи,яка їхзавдала ОСОБА_1 . Таким чином,у розумінніст.ст.993,1187,1194ЦК Україниу ОСОБА_1 виникло зобов`язання перед позивачем відшкодувати завдані збитки в межах сплаченого позивачем страхового відшкодування страхувальнику останнього.

Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом апеляційної інстанції строк не надходив.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищенаведені норми, справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 26.09.2020 року водій ОСОБА_1 о 16 год. 05 хв. на а/д Київ Чернігів Н. Яриловичі 91 км керував транспортним засобом MAN T6X 18440, д.н.з НОМЕР_2 , з напівпричепом NFP-EUROTRAILER SKS 27-75, д.н.з НОМЕР_3 , та рухаючись заднім ходом не переконався, що це буде безпечним, не звернувся за допомогою до сторонніх осіб, в результаті чого скоїв наїзд на стоячий позаду автомобіль MAN TGA 49440, д.н.з НОМЕР_1 .

У результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Постановою Козелецького районного суду Чернігівської області від 02.11.2020 року ОСОБА_3 (так в документі) визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с. 17).

Між АТ «Страхова компанія «Країна» та ТОВ «АВТОКАР-777» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № УА/0221284 від 23.03.2020 року. Предметом даного договору були майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом MAN, д.н.з. НОМЕР_4 (а.с. 7-13).

Власником транспортного засобу MAN, д.н.з. НОМЕР_2 і напівпричепу NFP-EUROTRAILER SKS 27-75, д.н.з НОМЕР_3 , станом на дату ДТП був ФОП ОСОБА_2 , що вбачається з відповіді НПУ. У вказаному документі у розділі "Правопорушники" графі "1-й винуватець ДТП" зазначений ОСОБА_4 (а.с. 14-16).

Із заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку звернувся страхувальник та надав всі необхідні документи, на підставі яких було складено страховий акт та розрахований розмір страхового відшкодування, який складає 197065,00 грн (а.с. 18-28).

АТ «Страхова компанія «Країна» сплатила ТОВ «АВТОКАР-777» 197065,00 грн згідно платіжної інструкції № 14656 від 18.11.2020 року (а.с. 29).

Транспортний засіб MAN, д.н.з. НОМЕР_2 , на момент дорожньо-транспортної пригоди був застрахований в ПрАТ «СГ «ТАС» згідно договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № AP7364179 (а.с. 30).

Напівпричеп NFP-EUROTRAILER, д.н.з. НОМЕР_3 , на момент дорожньо-транспортної пригоди був застрахована в ПрАТ «СГ «ТАС» згідно договору обов`язково страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР8035759 (а.с. 31).

Позивач зазначає, що ПрАТ «СГ «ТАС» здійснило виплату страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 128 500,00 грн (а.с. 33).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вказав, що у відповідачів виникло зобов`язання перед позивачем відшкодувати завдані збитки у сумі 68565,00 грн. Разом з тим, достовірного підтвердження того, що ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 матеріали справи не містять. Отже, суд вважав необхідним задовольнити позовні вимоги АТ «Страхова компанія «Країна» до ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, - частково та стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь позивача суму страхового відшкодування у розмірі 34282,50 грн.

Колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

За положеннями ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Під час застосування наведених норм права підлягає врахуванню правовий висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18 (пункти 68-70): стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 зазначеного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Таким чином, відносини між сторонами у справі регулюються правилами статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування». Позивач (який є страховиком потерпілої особи) виконав свої зобов`язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі.

У зв`язку з виплатою позивачем страхового відшкодування до цієї особи (як до страховика потерпілої особи) перейшло право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв`язку із завданням шкоди відповідачем, у порядку суброгації.

Отже, за змістом статті 993 ЦК України в системному зв`язку зі статтею 990 ЦК України та статтею 27 Закону України «Про страхування» можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановлено, що 26.09.2020 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу MAN, д.н.з. НОМЕР_1 та транспортного засобу MAN, д.н.з. НОМЕР_2 , з напівпричепом NFP-EUROTRAILER, д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 .

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п.1 частини першої ст.1188 ЦК України).

Постановою Козелецького районного суду Чернігівської області від 02.11.2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до частини шостої ст.82 ЦПК України при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої набрала законної сили постанова суду в справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи позов, який випливає зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

Із заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку звернулося ТОВ «АВТОКАР-777» та надало всі необхідні документи, на підставі яких було складено страховий акт та розраховано розмір страхового відшкодування у сумі 197065,00 грн, що був сплачений АТ «Страхова компанія «Країна».

Власником автомобіля марки MAN, д.н.з. НОМЕР_2 і напівпричепу NFP-EUROTRAILER SKS 27-75, д.н.з НОМЕР_3 , що були застраховані в ПрАТ «СГ «ТАС» станом на дату ДТП був ФОП ОСОБА_2

ПрАТ «СГ «ТАС» перерахувала страховій компанії «Країна» суму 128500,00 грн.

Враховуючи, що сума відшкодування, виплаченого в порядку регресу АТ «Страхова компанія «Країна» у розмірі 128500,00 грн , а розмір реальних збитків, які завдані ДТП становив 197065,00 грн, тому різниця між цими сумами має бути відшкодована в межах сплаченого позивачем страхового відшкодування страхувальнику останнього.

Суд першої інстанції стягнув з ФОП ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" суму страхового відшкодування в розмірі 34 282,50 грн, однак з аналізу частини першої ст.1172 ЦК України можна зробити висновок, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, наступає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні будь-якідокази на підтвердженнятого,що ОСОБА_1 на моментдорожньо-транспортноїпригоди перебуваву трудовихвідносинах ізФОП ОСОБА_2 ,отже підставипокладення наюридичну особуФОП ОСОБА_2 відповідальності за шкоду, заподіяну ОСОБА_1 , відсутні.

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову та стягнення із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» не відшкодовану частину сплаченого страхового відшкодування в розмірі 68565,00 грн.

Відповідно дочастин першої,тринадцятої статті141ЦПК Україниіз ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» підлягають стягненню судові витрати понесені у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції за подання позовної заяви у розмірі 3028,00 грн та у суді апеляційної інстанції за подання апеляційної скарги у розмірі 4 542,00 грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та у справах з ціною позову, що не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381-384, 390-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" задовольнити.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 03 липня 2024 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" завдані збитки в сумі 68 565,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" 3028,00 грн (за подання позову).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" 4542 гривень (за подання апеляційної скарги).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Судді