Ухвала

від 18.11.2024 по справі 404/8798/24

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Кропивницький апеляційнийсуд

№ провадження 11-сс/4809/590/24 Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Категорія ст. 407КК України Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2024 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

з участю: секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

підозрюваного ОСОБА_8 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Кропивницькому,в режимівідеоконференції,апеляційну скаргузахисника ОСОБА_7 ,який дієв інтересахпідозрюваного ОСОБА_8 наухвалуслідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 листопада 2024 року, якою стосовно підозрюваного

ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Бережинка, Кіровоградського району, Кіровоградської області, українця, громадянина України, неодруженого, маючого на утриманні малолітню доньку, проходив військову службу за призовом під час мобілізації, хворіє на гепатит, перебуває на обліку в КОПЛ, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , до кримінальної відповідальності притягується вперше,

застосовано запобіжний захід у вигляді тримання підвартоюпокримінальному провадженню,внесеному доЄРДР за№ 62023150010000130,за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України, строком на 59 днів, а саме з 10 години 00 хвилин, 11 листопада 2024 року до 10 годині 00 хвилин, 08 січня 2025 року, з визначенням застави у сумі шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят гривень нуль копійок,

В С Т А Н О В И Л А:

Слідчий СВ Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_9 за погодженням з прокурором Кропивницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону ОСОБА_10 ,. звернувся слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання підвартою відноснопідозрюваного ОСОБА_8 ,у кримінальномупровадженні №62023150010000130,за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України.

В обґрунтування свого клопотання слідчий посилається на те, що СВ Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженні№ 62023150010000130,за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України.

Органом досудового розслідування ОСОБА_8 20.09.2024 року пред`явлено повідомлення про підозру у тому що він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Всупереч Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п.п. 1-3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», починаючи з 08.09.2022 року, умисно без поважних причин залишив місце розташування на той час військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , тобто ухилявся від проходження військової служби, що не було пов`язано з виконанням його обов`язків з військової служби.

Ухвалою слідчого судді Кіровського районногосуду м.Кіровограда від12листопада 2024рокузадоволено частково вказане клопотання.

Підозрюваному ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у виді тримання його під вартою строком на п`ятдесят дев`ять днів, з утриманням на гаупвахті.

Початок строку тримання під вартою ОСОБА_8 обчислюється з моменту його фактичного затримання, тобто з 10 години 00 хвилин, 11 листопада 2024 року.

Строк дії застосованого ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з утриманням на гауптвахті, закінчується о 10 годині 00 хвилин, 08 січня 2025 року.

Визначено ОСОБА_8 двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в якості застави, що в грошовому еквіваленті становить шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят гривень нуль копійок, яка ним або заставодавцем може бути внесена на депозитний рахунок UA458201720355279001000002505, отримувач коштів ТУ ДСА України в Кіровоградській області ЄДРПОУ 26241445, банк отримувача ДКСУ місто Київ; код банку отримувача МФО 820172, призначення платежу: «застава за ОСОБА_8 по клопотанню 404/8798/24; 1-кс/404/3370/24, Кіровський районний суд міста Кіровограда, із зазначенням анкетних даних особи, яка вносить заставу». У разі внесення заставодавцем визначеної в ухвалі суми застави, зобов`язати підозрюваного ОСОБА_8 - прибувати за викликом до слідчого, прокурора або суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування із свідками, здати на зберігання до відповідного територіального органу Державної міграційної служби України паспорт громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.

Роз`яснено ОСОБА_8 , що відповідно до частини 8 статті 182 КПК у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Вказана ухвала обґрунтована тим, що 20.09.2024 року досудове розслідування зупинено в зв`язку з розшуком підозрюваного, тобто вже використано 1 день досудового розслідування.

11.11.2024 року досудове розслідування відновлено.

У разі застосування ОСОБА_8 запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, вказане не зможе забезпечити на початковому етапі проведення досудового розслідування та у подальшому належного виконання останнім його процесуальних обов`язків: так, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному є ризиком переховування його від слідства та суду. Самовільне залишення військової служби є ризиком неявок підозрюваного та оголошення міждержавного розшуку, що стане передумовою для затягування розгляду кримінального провадження і порушить розумні строки вирішення справи по суті.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою його підзахисному запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, зобов`язавши його прибувати за кожною вимогою до слідчого, суду, або до іншого органу державної влади, визначеного судом.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що його підзахисний має низку тяжких захворювань, що унеможливлює проходження ним подальшої військової служби та перебування під вартою, оскільки ОСОБА_8 потребує проходження лікування в умовах стаціонару.

В судовому засіданні ОСОБА_8 повідомив суд, що має тяжкі захворювання, а саме: хронічний гепатит Є, початкову стадію цирозу печінки, а також психічні розлади з приводу яких протягом 2024 року неодноразово лікувався в Кіровоградській обласний психіатричний лікарні.

Крім того, під час допиту ОСОБА_8 повідомив суд що має намір активно сприяти розслідуванню даного кримінального провадження і на даний час надає щиросердечні правдиві покази слідчому допомагаючи в розслідуванні даного кримінального провадження.

Як під час допиту слідчим так і в судовому засіданні ОСОБА_8 неодноразово повідомляв, що не мав умислу на залишення військової частини. По суті пред`явленої підозри ОСОБА_8 зазначав, що восени 2022 року отримав мінно- вибухову травму у виді легких осколкових поранень ніг, в зв`язку з чим потрапив до військового шпиталю в місті Миколаїв, де у нього діагностували хронічний гепатит С з початковою формою цирозу печінки. Після проходження лікування осколкових поранень ніг мій підзахисний повернувся для проходження подальшої військової служби до розташування частини в АДРЕСА_2 , де командування частини вирішило що він небезпечний для своїх побратимів із зазначеним вище діагнозом. Після чого ОСОБА_8 перемістили на проживання за парканом будівлі де дислокувалась військова частина де мій підзахисний майже місяць прожив у палаці за парканом, їв їжу яку приносили йому місцеві мешканці, а з його побратимів, з якими він разом проходив військову службу, з ним майже ніхто не спілкувався. Після місяця такого життя його знайома - ОСОБА_11 , дізнавшись про дану ситуацію яка в нього склалася, приїхала і забрала його до міста Кропивницький, де мій підзахисний спочатку почав проходити терапію по своїй хворобі а потім впав у депресію, не хотів виходити з дому, в зв`язку з чим неодноразово протягом 2024 року проходив лікування у Кіровоградській обласній психіатричній лікарні.

Таким чином, умислу на самовільне залишення військової частини ОСОБА_8 не мав, на даний час готовий проходити подальшу військову службу в інші військовій частині після проходження лікування.

Як слідує з матеріалів справи - підозрюваний ОСОБА_8 має постійне місце реєстрації по АДРЕСА_1 .

Звертає увагу суду також на те, що у ОСОБА_8 на утриманні знаходиться малолітня донька 2012 року народження.

Зазначені обставини вказують на наявність міцних соціальних зв`язків підозрюваного ОСОБА_8 .

В судовому засіданні його підзахисний, ОСОБА_8 запевнив суд, що не буде переховуватися від слідства, або якимось чином перешкоджати слідству у проведенні розслідування, оскільки не має таких намірів, буде з`являтися за першої вимогою слідчого, прокурора, або суду та допомагати у проведенні досудового розслідування.

Вважаємо, що не є обґрунтованими доводи суду про те, що перебуваючи на свободі існує ризик переховування ОСОБА_8 від слідства та суду.

Всі ці факти суд мав врахувати при обранні запобіжного заходу.

Заслухавши доповідача, підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу та просили застосувати по відношенню до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, прокурора, який просив апеляційною скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши матеріали клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з таких підстав.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до ст. 183 ч. 1, 2 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризиками, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно ст. 177 ч. 1 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті (тобто недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні), слідчий суддя має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до ст. 5 ч. 1, ч. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути розбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Частиною 3 ст. 5 вказаної Конвенції передбачено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання.

Згідно ст. 6 ч. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Разом з тим, статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вік та стан здоров`я підозрюваного, міцність його соціальних зв`язків, тощо.

Слід зазначити, що термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.

Колегія суддів зазначає, що практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання або продовження запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру.

Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 року ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування та судового розгляду, сприяти якому має й тримання під вартою.

Згідно п. 110 рішення ЄСПЛ у справі «Кудла проти Польщі» тривале тримання під вартою може бути виправдане в кожному окремому випадку за наявності конкретних ознак існуючої необхідності захисту інтересів суспільства, незважаючи на презумпцію невинуватості переважає принцип поваги до особистої свободи, встановлений ст.. 5 Конвенції.

Причетність ОСОБА_8 до повідомленої йому підозри підтверджується доданими до клопотання матеріалами, а саме:

-матеріали службового розслідування,

-витяг з наказу про призначення на посаду,

-протоколами допиту свідків,

-результатами розшуку

-іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Отже, описані у клопотанні фактичні обставини кримінального правопорушення, у сукупності дають підстави дійти висновку про можливу причетність ОСОБА_8 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України, що виправдовує застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Доводи про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_8 за ч.4ст.407КК Україниколегією суддів не можуть бути враховано, оскільки фактично зводяться до ряду життєвих обставин, які суд може становити виключно під час дослідження доказів у тому числі наданих і стороною захисту.

На даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті та під час винесення вироку, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_8 до вчинення кримінального правопорушення, що пред`явлені в підозрі, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, з чим погоджується і колегія суддів.

При цьому, досудове розслідування кримінального провадження триває, а тому однозначно стверджувати, що в діях ОСОБА_8 відсутня вина та склад кримінального правопорушення під час розгляду матеріалів клопотання про обрання запобіжного заходу не допускається.

Разом з тим, необхідно зазначити про те, що вказаний висновок може зробити суд виключно в ході дослідження усіх зібраних доказів стороною обвинувачення по суті розгляду справи.

Згідно висновків Європейського суду з прав людини, зокрема, по справах «Смирнова проти Російської Федерації», «Летельєр проти Франції», «Вемгофф проти Німеччини», відповідно до яких тримання особи під вартою можливе лише у виняткових чотирьох випадках:

- при ризику неявки обвинуваченого на судовий розгляд;

- при ризику перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя;

- при ризику вчинення ним подальших правопорушень;

- при ризику спричинення ним порушень громадського порядку.

Усі чотири ризики мають бути реальними і обґрунтованими, аргументи на цей предмет не повинні бути загальними і абстрактними.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення ЄСПЛ «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ «Бекчиєв проти Молдови»).

В рішеннях Європейського суду з прав людини зазначені ризики, які дають підстави для обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу, а саме ризик неявки підозрюваного на судовий розгляд у справі «Штегмюллер проти Австрії» від 10 листопаді 1969 року, ризик перешкоджання з боку підозрюваного процесу здійснення правосуддя у справі «Вемгофф проти Німеччини» від 27 червня 1968 року, вчинення ним подальших правопорушень у справі «Мацнеттер проти Австрії» від 10 листопада 1969 року.

Доводи про необґрунтованістьзастосування запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартоюпідозрюваному ОСОБА_8 колегією суддів не можуть бути враховані.

Необхідно зазначити про те, що тяжкість злочину у якому підозрюється ОСОБА_8 ,який скоєноповторно,в сукупності з мірою покарання, яка загрожує у разі визнання його винуватим, свідчать про наявність високого ступеню ризиків переховування їх від органів досудового розслідування та суду.

Так, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, які є тяжким злочином.

Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 25.07.2001, в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Крім того, на території України триває військова агресія з боку російської федерації, що часто створює невизначеність на кордонах України та позбавляє насамперед прикордонну службу України можливості здійснювати належний контроль за всією ділянкою державного кордону, отже, і пропуск громадян через кордон із дотриманням відповідних порядку та правил. Зазначена обставина не виключає можливості здійснення підозрюваним спроб перетину межі військового зіткнення та залишитися на окупованій території України, що фактично виключить можливість його розшуку та притягнення до кримінальної відповідальності або взагалі надасть йому можливість залишити окуповану територію України та виїхати до російської федерації.

Викладене вище свідчить, що ОСОБА_8 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення злочину, може планувати втечу з метою уникнення кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, колегія суддів враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку, на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду, на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).

За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Оскільки свідки не допитувались судом першої інстанції ставити питання про відсутність вказаного ризику є передчасним.

За таких обставин, не будучи обмеженими у вільному спілкуванні із зазначеним колом осіб підозрюваний може здійснити вплив на свідків, з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі.

При цьому, колегія суддів враховує, що ОСОБА_8 добре зазнає свідків, тому євагомі підстави вважати, що останній зможе здійснити незаконний вплив на них з метою зміни наданих ним показань для уникнення від кримінальної відповідальності за скоєний злочин.

Отже, на переконання колегії суддів, обов`язок, який полягає в необхідності утримуватися підозрюваному від спілкування з визначеним колом осіб є об`єктивно виправданим.

Також, ОСОБА_8 може вчинити інші подібні кримінальне правопорушення, оскільки його підозрюють самовільному залишені військової частини.

Особисте зобов`язання не може бути застосовано у зв`язку з тим, що це найбільш м`який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості та обставинам вчиненого кримінального правопорушення.

Особиста порука не може бути застосована в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, передбачених ст.194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу.

Перебуваючи на волі, підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та суду.

Що стосуєтьсятверджень захисниката обвинуваченогопро те,що до ОСОБА_8 можливозастосувати запобіжнийзахід непов`язанийз триманнямпід вартою,то такі доводи на переконання колегії суддів не спростовують висновок судді про наявність у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та не можуть бути самостійною підставою для відмови у задоволенні клопотання про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та доданих ініціатором клопотання доказів на підтвердження його обґрунтованості.

В той же час, доводи сторони захисту про зміну запобіжного заходу зводиться до того, що у ОСОБА_8 наявне місце проживання, наявна дитина та не доведеність ризиків відповідними доказами.

Однак, вказані доводи не можуть бути враховані оскільки вказане жодним чином не забезпечить забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, а навпаки підозрюваний може вчинити дії направленні на ухилення від органу досудового розслідування та суду, та вчинити нові кримінальні правопорушення.

Отже, у справі наявна реальна можливість обвинуваченого ухилятись від кримінальної відповідальності шляхом переховування від органів досудового розслідування та/або суду шляхом залишення постійного місця проживання зумовлена наявністю можливості і засобів, в тому числі здійснення виїзду за межи території України.

З цих же підстав, колегія суддів залишає без задоволення доводи апеляції про недоведеність ризиків.

Враховуючи наведене, беручи до уваги обставини вчинення кримінального правопорушення, а також те, що ОСОБА_8 підозрюють самовільному залишені військової частини, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи захисту про необхідність обрання підозрюваним запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги не має.

Враховуючи обґрунтованість підозри підозрюваного ОСОБА_8 , а також наявність ризиків передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України колегія суддів приходить до висновку про те, що у разі застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за обставин цієї справи та серйозності висунутої проти нього підозри, з урахуванням встановлених ризиків, на думку колегії, не буду надмірним та таким, що принижує його гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Доводи сторони захисту та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, колегією суддів не можуть бути враховано, оскільки з врахуванням висунутої підозри вказане жодним чином не зменшує існування встановлених ризиків, а навпаки надасть йому змогу уникнути кримінальної відповідальності.

Крім того, згідно ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбаченихстаттями 402-405,407,408,429Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначенийпунктом 5частини першої цієї статті - тримання під вартою.

На підставі викладеного, із урахуванням того, що доводи апеляційної скарги під час апеляційного перегляду, свого підтвердження не знайшли, підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає.

Крім того, твердження захисника про те, що стан здоров`я ОСОБА_8 не дозволяє йому перебувати під вартою колегія суддів залишає без задоволення, оскільки за матеріали справи не містять будь-яких протипоказань, які б унеможливлювали утримання під вартою обвинуваченого, що було б встановлено висновком уповноваженого органу по даному провадженню - не має. Навіть за наявності хронічних хвороб, які має ОСОБА_8 належна медична допомога може буди надана та забезпечена медичною частиною установи відбування покарань.

Керуючись ст.ст. 183, 376, 407, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 листопада 2024 року, якою стосовно підозрюваного ОСОБА_8 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання підвартоюпокримінальному провадженню,внесеному доЄРДР за№ 62023150010000130,за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України, строком на 59 днів, а саме з 10 години 00 хвилин, 11 листопада 2024 року до 10 годині 00 хвилин, 08 січня 2025 року, з визначенням застави у сумі шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят гривень нуль копійок, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Відповідно до ст. 206 КПК України, зобов`язати начальника ДУ "Кропивницький слідчий ізолятор" невідкладне проведення медичного обстеження обвинуваченого ОСОБА_8 для надання невідкладної медичної допомоги.

Контроль за виконанням ухвали в частині проведення медичного обстеження покласти на процесуального прокурора.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4