Постанова

від 14.11.2024 по справі 619/3484/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 619/3484/19 Номер провадження 22-ц/814/2461/24Головуючий у 1-й інстанції Мальцев С.О. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Панченка О.О.,

суддів Одринської Т.В., Пікуля В.П.

при секретарі Філоненко О.В.,

за участю представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Козуб О.І., позивача ОСОБА_2 його адвоката Тимошенка В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Козуба Олега Івановича, на рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 03 квітня 2024 року ухвалене ускладі головуючогосудді МальцеваС.О.,повний текстсудового рішеннявиготовлено 11квітня 2024року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ліквідатора Комунального підприємства «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради, приватного нотаріуса Арнаутової Тетяни Анатоліївни про порушення спадкового права.

В С Т А Н О В И В :

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Зміст позовних вимог

У вересні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ліквідатора Драгіна Олександра Івановича Комунального підприємства «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради, приватного нотаріуса Арнаутової Тетяни Анатоліївни про порушення спадкового права.

Просив встановити факт, що спадкове нерухоме майно житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю померлих батьків позивача ОСОБА_2 : батька ОСОБА_4 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та матері ОСОБА_5 померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ; встановити факт, що право власності частки нерухомого майна житлового будинку літера «А-1», об`єкт житлової нерухомості: загальна площа (кв.м.) 67.4 житлова площа (кв.м.) 54,1 опис з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 належало померлому, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину та на спадкове нерухоме майно житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 за відповідачем ОСОБА_1 ; скасувати реєстрацію права власності та на спадкове нерухоме майно житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 за відповідачем ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 послався на те, що 20 червня 2019 року, його сестра, ОСОБА_1 , повідомила його, про оформлення нею права власності на спадкове майно (будинок на АДРЕСА_2 ) на частки за заповітом та за законом після смерті їхньої матері, ОСОБА_5

21 червня 2019 року, ОСОБА_2 у приватного нотаріуса Арнаутової Т.А., де отримав копію витягу про реєстрацію речових прав на згадане нерухоме майно та довідку про обстеження майнау видачі інших документів нотаріус відмовила. Вважає, що реєстрація права власності на майно в цілому за його матір`ю та подальшому за заповітом порушує його права як спадкоємця після смерті батька, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Наголошує, що проживав разом із спадкодавцем і фактично прийняв спадщину, але не був викликаний при оформленні спадщини. Зазначає, що його сестра відповідач у справі не проживаючи разом з померлим батьком і не звертаючись за спадщиною, неправомірно зареєструвала спадкове майно в цілому за їхньою матір`ю, отримавши таким чином більші частки, ніж їй належало за законом та заповітом. Стверджує, що його сестра ввела в оману нотаріуса, приховавши факт, що спадкове майно є спільною сумісною власністю їхніх померлих батьків.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 03 квітня 2024 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 15.02.2019, видане приватним нотаріусом Дергачівського нотаріального округу Арнаутовою Т. А. в частині визнання за спадкоємцем за заповітом ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину житлового будинку у АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 15.02.2019, видане приватним нотаріусом Дергачівського нотаріального округу Арнаутовою Т.А. в частині визнання за спадкоємцем за законом ОСОБА_1 права власності на 1/4 частину житлового будинку у АДРЕСА_1 .

Скасовано реєстрацію права власності на спадщину за заповітом згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15.02.2019, видане приватним нотаріусом Дергачівського нотаріального округу Арнаутовою Т. А. - в частині визнання за спадкоємцем за заповітом ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину житлового будинку у АДРЕСА_1 .

Скасовано реєстрацію права власності на спадщину за законом згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.02.2019, видане приватним нотаріусом Дергачівського нотаріального округу Арнаутовою Т. А. - в частині визнання за спадкоємцем за законом ОСОБА_1 права власності на 1/4 частину житлового будинку у АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у сумі 1425,26 грн. за сплачений судовий збір.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 6831,50 грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

Не погодившисьз такимвирішенням спору, представник ОСОБА_1 -адвокат КозубО.І.подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неправильне встановлення обставин справи, невідповідність висновків, викладених в рішенні обставинам справи, просить скасувати рішення місцевого суду в частині задоволення позовних вимог та розподілу судових витрат.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог. Стягнути судові витрати в сумі 2137,89 грн.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Відповідно до частини 1 статті 367Цивільного процесуальногокодексу України (далі - ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Козуб О.І., позивача ОСОБА_2 його адвоката Тимошенка В.М., дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.

Встановлені обставини справи

Судом встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого відділом РАЦС Дергачівського РУЮ, актовий запис № 76, який проживав у будинку АДРЕСА_3 .

Після його смерті залишилося спадкове майно у вигляді 1/2 частини будинку, яке мало належати померлому на підставі договору купівлі-продажу даного майна від 14.10.1969.

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 була дружина ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про одруження від 29.11.1965, виданого Черкасько-Лозівською сільрадою Дергачівського району Харківської області 24.12.1980, яка проживала та була зареєстрована із померлим у спірному спадковому будинку, однак, спадок прийняла фактично; спадкоємцем першої черги за законом після смерті батька також був син померлого ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Черкасько-Лозівською сільрадою Дергачівського району Харківської області від 26.05.1980, який теж був зареєстрований з померлим у спірному спадковому будинку.

Вказаний факт підтверджується довідкою виданою виконуючим обов`язки старости АДРЕСА_2 від 27.06.2019 № 0215/1255. При цьому ОСОБА_2 звернувся до Дергачівської державної нотаріальної контори 03.10.2014 із заявою про прийняття спадщини після смерті батька, претендуючи на належну йому частину спадкового майна.

Також спадкоємцем першої черги за законом після смерті батька була дочка ОСОБА_1 , яка спадок фактично не прийняла оскільки, на момент смерті не була зареєстрована і не проживала із померлим, до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не зверталась, проживала і була зареєстрована у АДРЕСА_4 , що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , виданим Київським РО ХГУ УМВС України в Харківській області від 26.12.2003.

Мати ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого відділом РАЦС Дергачівського РУЮ Харківської області, актовий запис № 29, постійно проживала у будинку АДРЕСА_3 .

Згідно заповіту від 21.07.2005, посвідченого секретарем виконкому Черкасько-Лозівської сільради Дергачівського району Харківської області, за реєстром № 13спадкодавець ОСОБА_5 заповіла 1/2 частину належного їй майна, де б воно не знаходилося, та з чого б воно не складалося та взагалі все те, що буде їй належати на день смерті та на що вона за законом буде мати правосвоїй доньці ОСОБА_1 .

Спадкоємець за заповітом ОСОБА_1 у встановлений законом шестимісячний строк звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом на 1/2 частину усього майна померлої матері, яке на день смерті їй належало - відповідно дост. 1269 ЦК України.

Крім того, спадкоємцем першої черги за законом після смерті матері ОСОБА_5 на іншу 1/2 частину усього майна померлої, яке не охоплене заповітом, і яке на день смерті їй належало - є син померлої ОСОБА_2 , який був прописаний та зареєстрований із померлою матір`ю у спірному спадковому будинку, що підтверджується довідкою виданою виконуючим обов`язки старости с. Черкаська Лозова, с. Лісне Малоданилівської селищної ради від 27.06.2019 № 02-15\1253. Таким чином спадщину прийняв фактично, та звернувся до нотаріальної контори і приватного нотаріуса Дергачівського нотаріального округу Харківської області Арнаутової Т.А. із заявою про прийняття спадщини у шестимісячний строк.

Також спадкоємцем першої черги за законом після смерті матері ОСОБА_5 на іншу 1/2 частину усього майна померлої, яке не охоплене заповітом, яке на день смерті їй належало - була ОСОБА_1 , дочка померлої, яка на момент смерті не була зареєстрована і не проживала із померлою, проживала і була зареєстрована у АДРЕСА_4 , що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , виданим Київським РО ХГУ УМВС України в Харківській області від 26.12.2003. Однак оскільки, ОСОБА_1 звернулась до нотаріальної контори і приватного нотаріуса Дергачівського нотаріального округу Харківської області Арнаутової Т. А. із заявою про прийняття спадщини за заповітом у вказаний в законі шестимісячний строк, вважається такою, що прийняла спадщину і за законом згідно ч.1ст. 1268 ЦК України, т.я. прийняття спадщини в частині не допускається.

Після смерті матері ОСОБА_6 залишилося таке спадкове майно, яке їй належало за законом на день її смерті, а саме: відповідно договору купівлі-продажу від 14.10.1969 ОСОБА_7 належав житловий будинок з надвірними будівлями, розташований у АДРЕСА_1 , який складається з критого залізом житлового будинку із однієї кімнати і кухні, з житловою площею 20 м.кв., зареєстрований у ВК Черкасько-Лозівської сільради народних депутатів Дергачівського району Харківської області за № 308.

Згідно Наказу № 224 по радгоспу «Шевченківський» від 14.10.1969 ОСОБА_7 наділено 0,08га у зв`язку із купівлею житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого у АДРЕСА_1 .

Після смерті спадкодавця ОСОБА_8 залишилося спадкове майно у вигляді домоволодіння, яке складаєтся з будинку літерА-1 з верандоюа, тамбуруа-1і будинку літераБ-1з верандою літераб, надвірних будівель: сараю літ.В, льоху літ.в, гаражу літ.Г, вбиральні літ.Д, № 1-2- огорожа, № 3-колонка (згідно технічного паспорту на домоволодіння від 15.07.2013, виданого КП «Інвенрос» та згідно рішення Дергачівського райсуду Харківської області від 22.07.2016), що розташований за адресою у АДРЕСА_1 , тобто за життя спадкодавця і у період шлюбу спадкодавця ОСОБА_8 з чоловіком ОСОБА_4 домоволодіння було перебудоване за власні кошти подружжя.

Згідно відповіді Комунального підприємства технічної інвентаризації«Інвенрос»від 21.12.2012 № 3931-Г, наданої на запит юридичної консультації Дергачівського району від 05.11.2012 право власності на житловий будинок АДРЕСА_3 не оформлене.

Відповідно довідки сільської ради № 2062 від 02.11.2012 житловий будинок в погосподарській книзі за записом №1017 числиться в цілому за ОСОБА_5 .

Згідно довідки № 1323 від 04.10.2010 виданої виконкомом Черкасько- Лозівської сільської ради житловий будинок з надвірними побудовами в погосподарській книзі числиться за № 1017 та належить ОСОБА_5 . Двір робочий, присадибна ділянка землі 0,11 га, яка належить сільській раді.

Відповідно до матеріалів інвентарної справи №1321 право власності на спірне домоволодіння не оформлено, - згідно рішення Дергачівського райсуду Харківської області від 22.07.2016.

За таких обставин рішенням Дергачівського райсуду Харківської області від 22.07.2016 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спірне домоволодіння у порядку спадкування відмовлено, так як не надано доказів у повному обсязі права власності спадкодавця на спірне майно. Ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 20.07.2017 рішення місцевого суду залишено в силі.

Згідно довідки обслідування ФОП ОСОБА_9 від 2018 року № 0092 у АДРЕСА_1 - домоволодіння складається з житлового будинку з прибудовами А-1 загальною площею 67,4 м.кв., житловою площею 54,1 м.кв., літньої кухні Б, сарая В, гаражу Г, вбиральні Д, огорожі « 1-2, колонки З, які збудовані у період 1975-1985 років.

Згідно Витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03.01.2019 за заявою ОСОБА_1 від 14.11.2018зареєстровано право власності за померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , на спірне домоволодіння у АДРЕСА_1 , яке складається з житлового будинку з прибудовами А-1, загальною площею 67,4 м.кв., житловою площею 54,1 м.кв.; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяженьіндексний номер 44944974 від 03.01.2019, зареєстровано ОСОБА_10 - (Комунальне підприємство «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Харківської області).

Частково задовольняючипозовні вимоги,суд першоїінстанції виходивз того,що реєстрація права власності на спадкове майно за ОСОБА_5 призвела до невірного визначення часток, які б належали відповідачу. А також того, що під час оформлення спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_2 нотаріусом не викликався.

Колегія суддів вважає такий висновок місцевого суду вірним з наступних підстав.

Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини

Відповідно до частини 1 статті 76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною 2статті 78 ЦПК Україниобставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Положеннями статті 89ЦПК України визначено, щосуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно дост.22 Кодексу про шлюб та сім`юУкраїни в редакції 1969 року майно набуте у шлюбі є спільною сумісною власністю подружжя. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Тому до події застосовується та норма закону, яка діяла на момент виникнення такого права. На час придбання майна у 1969 році з послідуючим створенням новозбудованого майна 1970-1985 рік - воно є спільною сумісною власністю подружжя.)

Згідност. 28 Кодексу про шлюб та сім`юУкраїни в редакції 1969 року - в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.

Згідностатті 60 Сімейного кодексу Українив редакції 2002 року, яка теж регулювала спірні правовідносини придбання спірного нерухомого майна у період шлюбу подружжя ОСОБА_11 - майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Фактично спадкове майно у вигляді домоволодіння у АДРЕСА_1 - являлося спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_11 , оскільки наявні договори на комунальне обслуговування будинку, а саме: договір від 13.10.1981 на газифікацію будинку, укладений батьком ОСОБА_4 ; договір з надання послуг з газопостачання від 11.01.2006, укладений батьком ОСОБА_4 .

Також згідно картки відвідування побутового абонента персоналом АК «Харківобленерго» - вказано особистий рахунок абонента ОСОБА_4 у спірному домобудуванні.

Згідно квитанцій про сплату комунальних послуг, які підписані померлим батьком ОСОБА_4 - останній сплачував усі комунальні послуги, утримував сім`ю матеріально, являвся до самої смерті її годувальником.

Відповідно до технічного паспорту на спірний житловий будинок від 15.07.2013, виданого КП «Інвенрос» - будівництво було розпочато і завершено в 1970-1985 роках, що підтверджено комунальним підприємством «Інвенрос» Дергачівського району Харківської області, поточна інвентаризація була проведена, про що є відповідна відмітка у технічному паспорті та інвентаризаційній справі № 1324.

У момент інвентаризації самочинні споруди на земельній ділянці відсутні, оскільки відповідно до вимог абз. 38 п. Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженоїНаказом Державного комітету будівництва архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року N 127, крім того відповідно до абз. 74-79 п. 3,2 не належать до самочинних: індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05 серпня 1992 року.

Згідно діючого законодавства (ст. 331 ЦК України) та законодавства, яке діяло на час будівництва право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Факт завершення будівництва підтверджується складеними технічними паспортами.

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Питання прийняття в експлуатацію нерухомого майна врегульовано діючим законодавством: відповідно до абзацу 2 пункту 3.1 розділу 3 «Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення І та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж» затвердженогоНаказом Міністерстварегіонального розвитку,будівництва тажитлово-комунальногогосподарства України19.03.2013N95 документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них які нє підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

Таким чином відповідно до умов діючого законодавства в сфері будівництва (п. 9 РозділуVПрикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»)та вказаним вище порядком, прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта нерухомого майна до 05 серпня 1992 року не вимагається та органами, які уповноважені здійснювати прийняття в експлуатацію не здійснюється.

Згідно Витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03.01.2019 за заявою ОСОБА_1 від 14.11.2018зареєстровано право власності за померлою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на спірне домоволодіння у АДРЕСА_1 , яке складається з житлового будинку з прибудовами А-1, загальною площею 67,4 м.кв., житловою площею 54,1 м.кв.; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяженьіндексний номер 44944974 від 03.01.2019, зареєстровано ОСОБА_10 (Комунальне підприємство «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Харківської області).

Відповідно до ч. 1ст. 182 ЦК Україниправо власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Відповідно до ч. 3 ст. 3Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цьогоЗакону, виникають з моменту такої реєстрації. Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеногоЗаконуправа на нерухоме майно виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Колегія суддів зазначає, що державна реєстрація права власності на житлові будинки та споруди до 01 липня 2004 року регулювалася Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, і яка втратила чинність на підставінаказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого року N 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті України 18 лютого 2002 року за N 157/64 (з подальшими змінами).

З огляду на зазначені нормативно-правові акти право власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

З матеріалів справи вбачається, ОСОБА_2 звертався до нотаріуса у встановлений законом строк за прийняттям спадщини після смерті батька проте реєстрація права власності на спадкове майно в цілому за ОСОБА_1 перешкоджала реалізації права позивача на одержання свідоцтва про право на спадщину.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано встановив порушення прав позивача.

Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Козуба Олега Івановича зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції та власного тлумачення характеру спірних правовідносин і встановлених судом обставин ці доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, який дав їм належну та об`єктивну оцінку у своєму рішенні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи вищевикладене, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до пункту 1 частини 1статті 374 ЦПК Україниза наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статті 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Щодо судових витрат

За приписами частини 1статті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, судові витрати апелянта, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, компенсації не підлягають.

Керуючись ст.ст.367, п.1 ч.1 ст.374,ст.ст. 375,382 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Козуба Олега Івановича залишити без задоволення.

Рішення Котелевськогорайонного судуПолтавської областівід 03квітня 2024року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 14 листопада 2024 року.

Головуючий О.О. Панченко

Судді Т.В. Одринська

В.П. Пікуль