Постанова

від 22.11.2024 по справі 712/3699/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження № 22-ц/821/1798/24Головуючий по 1 інстанції№ 22-ц/821/1645/24 Справа № 712/3699/24 Категорія: 304090000 Борєйко О.М. Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2024 року

м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів :

Сіренка Ю.В., Гончар Н.І., Фетісової Т.Л.,

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс»;

відповідач ОСОБА_1 ;

особа, яка подала апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс»,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 серпня 2024 року та на ухвалу Соснівського районного суду м.Черкаси від 09 жовтня 2024 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У березні 2024 року ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» звернулось до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обгрунтування заявлених позовних вимог зазначав, що22.05.2007 між Кредитною спілкою «Федерація» та ОСОБА_1 був укладений договір кредиту №АЦ-00435, відповідно до якого КС «Федерація» надає ОСОБА_1 кредит в розмірі 42492,00 грн строком на шість місяців, тобто з 22.05.2007 по 22.11.2007, на умовах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит відповідно до умов, передбачених цим договором.

Умови вказаного договору кредиту виконані КС «Федерація» належним чином і в повному обсязі, що підтверджується видатковим касовим ордером від 19.06.2007 на суму 10000 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань, рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 07.11.2007 у справі №2-3955-2007позовні вимоги КС «Федерація»задоволено;договір кредиту від 22.05.2007, розірвано; стягнуто з ОСОБА_1 на користь КС «Федерація» заборгованість в розмірі 46350,55 грн та судові витрати в розмір 493,53 грн; 10.12.2007 видано виконавчий лист.

17.03.2023 між КС «ФЕДЕРАЦІЯ» та ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» було укладено договір №10-03-2023/4 купівлі-продажу права вимоги дебіторської заборгованості в розмірі 46847,08 грн, набутих продавцем та належних останньому на підставі договору кредиту №АЦ-00435 від 22.05.2007 та рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 07.11.2007 по справі №2-3955 2007.

Позивач зазначав, що рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 07.11.2007 по справі №2-3955-2007до цього часу відповідачемне виконано і заборгованість за договором кредиту № АЦ-00435 від 22.05.2007 до цього часу не погашена.

У зв`язку з неналежним виконання відповідачем грошових зобов`язань, позивачем нараховано відповідачу 3% річних в розмірі 22720,20 грн та170162,56 грн інфляційних за період з моменту набрання чинності рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 07.11.2007 у справі №2-3955-2007по 21.03.2024, та по грудень 2020 року відповідно.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 30.08.2024 позовні вимоги ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Ніко Тайс» заборгованість в сумі 4237,04 грн, у тому числі 4171,55 грн відсотків річних та понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 65,49 грн.

Мотивуючи прийняте рішення, суд першої інстанції вказав, що позивачем заявлено вимоги про стягнення інфляційних та 3 % річних за період з моменту набрання чинності рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 07.11.2007 у справі № 2-3955-2007 по грудень 2020 року. Відтак, враховуючи, що позовну заяву подано до суду 25.03.2024, позивачем пропущений строк позовної давності до вимог про стягнення інфляційних, нарахованих позивачем за період з листопада 2007 року по грудень 2020 року.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення 3 % річних за період з 08.11.2007 по 21.03.2024, тобто до моменту звернення позивача до суду з вказаним позовом.

Враховуючи, що невиконання рішення суду є триваючим порушенням, з урахуванням трирічного строку позовної давності, про застосування якого відповідачем зроблено заяву, вимоги позивача про стягнення 3 % річних підлягають задоволенню частково, у межах строку позовної давності, розмірі 4171,55 грн (46350,55 грн х 3% на рік х 3 роки).

12.09.2024 ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» звернулося до Соснівського районного суду м. Черкаси з заявою про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на те, що позивач під час розгляду справи в суді першої інстанції поніс витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 32500,00 грн, які підлягають компенсації стороною відповідача.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 09.10.2024 у задоволенні заяви представника позивача ТОВ «Ніко-Тайс» про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу - відмовлено.

Мотивуючи прийняту ухвалу, суд першої інстанції вказав, що в матеріалах цивільної справи № 712/3699/24, відсутня заява позивача та/або представника позивача, подана до закінчення судових дебатів у справі, на виконання вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України, про розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи та подання відповідних доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідно, якщо учасник справи до закінчення судових дебатів не заявив клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, суд не має підстав для розгляду питання про розподіл здійснених учасником витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 30.08.2024, ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило вказане рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» 3 % річних в сумі 5586,00 грн та інфляційні втрати в сумі 2363,13 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги на рішення Соснівського районного судум.Черкаси від 30.08.2024 зазначено, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України, є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Скаржник вказує, що строки позовної давності щодо позовних вимог станом на 12 березня 2020 року не сплинули, оскільки були призупинені на строк дії карантину та воєнного стану. А тому, нарахування 3 % річних та інфляційних втрат у межах строку за період, починаючи з 12.03.2020, знаходиться в межах позовної давності та є законним і обґрунтованим.

В апеляційній скарзі також зазначено, що відповідач та його представник ознайомилися з матеріалами даної справи ще у квітні 2024 року, впродовж травня-червня 2024 року особисто відповідач приймала участь у судовому засіданні та надавала відповідні клопотання, пояснення по суті спору, станом на 16 червня 2024 року відзиву на позов відповідачем подано не було. Доводи відповідача про необхідність поновлення процесуального строку не можна вважати поважними причинами для поновлення такого строку, оскільки вони не є об`єктивними і непереборними, і не перешкоджали відповідачу звернутися до суду з відзивом на позов без пропуску строку, встановленого ч. 1 ст. 178 ЦПК України.

Про вказані обставини сторона позивача зазначала в суді першої інстанції, однак судом безпідставно та необґрунтовано, на думку скаржника, взято до уваги не лише відзив на позовну заяву, а й частково задоволено клопотання відповідача про поновлення пропущеного строку.

В апеляційній скарзі ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» вказано, що орієнтовний розмір понесених судових витрат у зв`язку з розглядом даної справи судом апеляційної інстанції, не буде перевищувати вартості аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт в регіонах України. При цьому, сторона керується тим, що вартість однієї години роботи виконавця складає від 1400,00 грн до 1700,00 грн (в залежності від різного роду умов та чинників, де орієнтовна загальна кількість годин визначається на рівні в цілому не більше 6-8 годин), участь у судовому засіданні, вартість участі у котрому складає 2500,00 грн, розмір гонорару не перевищуватиме 7-12 % від ціни позову.

Не погоджуючись з ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 09.10.2024 про відмову у задоволенні заяви про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив вказану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 32500,00 грн.

В обґрунтування вказаної апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції безпідставно вдався до застосування надмірної процесуальної формальності, не дослідивши всі наявні документи в матеріалах справи, де містився не лише попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу в тексті позову, а й додатки до нього.

Відзив на апеляційні скарги до Черкаського апеляційного суду не надходив.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України).

Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України).

Зважаючи на те, що вимоги апеляційної скарги становлять 7949,13 грн та не перевищують тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів доходить таких висновків.

Із матеріалів справи судом встановлено, що 22 травня 2007 року між Кредитною спілкою «Федерація» та ОСОБА_1 був укладений договір кредиту №АЦ-00435 (т. 1 а.с. 19).

Згідно з п.п. 1.1, 2.1 вказаного договору, КС «Федерація» надає ОСОБА_1 кредит в розмірі 42492 грн строком на шість місяців, тобто з 22 травня 2007 року по 22 листопада 2007 року включно, на умовах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит відповідно до умов, передбачених цим договором.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань, рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 07 листопада 2007 року у справі №2-3955-2007 позовні вимоги КС «Федерація» задоволено; договір кредиту № АЦ-004435 від 22 травня 2007 року, укладений між КС «Федерація» та ОСОБА_1 , розірвано; стягнуто з ОСОБА_1 на користь КС «Федерація» заборгованість в розмірі 46350 грн 55 коп. та судові витрати в розмір 493 грн 53 коп., всього стягнуто 46847 грн 08 коп. (т. 1 а.с. 27).

17 березня 2023 року між КС «ФЕДЕРАЦІЯ» (Продавець) та ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС»» (Покупець) було укладено договір №10-03-2023/4 купівлі-продажу права вимоги дебіторської заборгованості (т. 1 а.с. 25-26).

Відповідно до пункту 1.1. договору №17-03-2023/4 купівлі-продажу права вимоги дебіторської заборгованості від 10 березня 2023 року, метою договору є оформлення результатів купівлі-продажу майнових прав банкрута Кредитної спілки «Федерація» (18001, місто Черкаси, бульвар Шевченка, будинок 268/2; ідентифікаційний код 33209572) на відкритих електронних торгах (аукціоні) відповідно до чинного законодавства України, результати якого оформлено протоколом про результати електронного аукціону №BRD001-UA-20230228-79582 від 10 березня 2023 року.

Згідно з пунктом 1.2. договору №17-03-2023/4 купівлі-продажу права вимоги дебіторської заборгованості від 17 березня 2023 року, у порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець продає покупцю, а покупець придбаває (набуває) права вимоги до ОСОБА_1 (Боржник) в розмірі 46847 гривень 08 копійок, набутих продавцем та належних останньому на підставі договору кредиту №АЦ-00435 від 22 травня 2007 року та рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 07 листопада 2007 року по справі №2-3955 - 2007, що набрало законної сили, та існує (винесене) у зв`язку із неналежним, несвоєчасним та/або неповним виконанням боржниками грошового зобов`язання на підставі договору кредиту №АЦ-00435 від 22 травня 2007 року.

Згідно з п. 1.3 договору №17-03-2023/4 купівлі-продажу права вимоги дебіторської заборгованості від 17 березня 2023 року, на умовах даного договору та на підставі протоколу про результати електронного аукціону №BRD001-UA-20230228-79582 від 10 березня 2023 року, продавець зобов`язується передати покупцю, за відповідним актом право вимоги до боржника (дебіторська заборгованість) на підставі договору кредиту №АЦ-00435 від 22 травня 2007 року та рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 07 листопада 2007 року по справі №2-3955-2007, яке набрало законної сили, та існує (винесене) у зв`язку з неналежним, несвоєчасним та/або неповним виконанням боржником грошового зобов`язання на підставі договору кредиту №АЦ-00435 від 22 травня 2007 року на суму 46847 гривень 08 копійок.

Відповідно до п.1.7 договору №17-03-2023/4 купівлі-продажу права вимоги дебіторської заборгованості від 17 березня 2023 року, за результатами укладення/підписання даного договору покупець наділяється всіма правами продавця, що виникають з договору кредиту №АЦ-00435 від 22 травня 2007 року та рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 07 листопада 2007 року по справі №2-3955-1007, яке набрало законної сили, а також у зв`язку з неналежним, несвоєчасним та/або неповним виконанням боржниками грошового зобов`язання.

На виконання умов договору №17-03-2023/4 купівлі-продажу права вимоги дебіторської заборгованості від 17 березня 2023 року, Кредитною спілкою «Федерація» було передано ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» на підставі акта про придбання майна на аукціоні від 17 березня 2024 року, перелік документів, що підтверджують права вимоги до відповідача (т. 1 а.с. 27).

У зв`язку з неналежним виконання відповідачем грошових зобов`язань, позивачем нараховано відповідачу:

- 3% річних в розмірі 22720 грн 20 коп. за період з моменту набрання чинності рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 листопада 2007 року у справі №2-3955-2007 (08.11.2007) по 21 березня 2024 року;

- інфляційних втрат у розмірі 170162 грн 56 коп. за період з моменту набрання чинності рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 листопада 2007 року у справі №2-3955-2007 (08.11.2007) по грудень 2020 року.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтями 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідально до умов договору і вимог цивільного законодавства та у встановлений у зобов`язанні строк.

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, сторона відповідача зазначала, що судовим рішенням у справі № 2-3955/2007, яке набрало законної сили, стягувачу відмовлено у видачі дублікату виконавчого документа та у поновленні строку на пред`явлення його до виконання, тобто його вимоги, які виникли на підставі рішення суду, не можуть бути захищені в судовому порядку, відтак, між сторонами виникло натуральне зобов`язання, до якого не можуть бути застосовані положення ст. 625 ЦК України.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що натуральним є зобов`язання вимога в якому, не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набути майном. Конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов`язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку. Відтак, кредитор в натуральному зобов`язанні, дійсно, не має права на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки вимога в такому зобов`язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку.

Однак, якщо кредитор вже отримав судовий захист та наявне рішення про стягнення основного боргу, то зобов`язання не трансформується у натуральне, тобто заявлення до стягнення сум за ст. 625 ЦК України можливе, проте у межах 3-річної позовної давності.

Таким чином, у даній справі, відсутні підстави вважати зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором № АЦ-004435 від 22.05.2007 натуральним, оскільки рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 07.11.2007 у справі № 2-3955-2007 стягнуто з ОСОБА_1 на користь КС «Федерація» заборгованість в розмірі 46350,55грн, тобто вимога КС «Федерація», яка надалі відступила вказану вимогу ТОВ «Ніко-Тайс», про стягнення заборгованості за кредитом вже захищена у судовому порядку.

При цьому, та обставина, що кредитором пропущено строк на пред`явлення виконавчого листа у справі № 2-3955-2007 до виконання не має правового значення, оскільки чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 по справі №916/190/18).

Можливість нарахування боржникові кредитором наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України, після реалізації права на дострокове стягнення усієї суми кредиту, встановлена також постановою Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 по справі №127/15672/16-ц.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо наявності обґрунтованих підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних та інфляційних втрат.

Як вже зазначалося вище, передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування відсотків річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.

Розмір заборгованості, у даному випадку, вже встановлений судовим рішенням по справі № 2-3955-2007, яке набрало законної сили, та складає 46350,55 грн.

Визначаючи період нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, передбачених ст.625 ЦК України, позивач вказував, що пред`являє позовні вимоги у межах строку з 08.11.2007 по 21.03.2024 (3 % річних) та з листопада 2007 року по грудень 2020 року (інфляційні втрати).

Матеріали справи містять заяву позивача про зменшення позовних вимог, однак, ухвала суду про прийняття такої заяви та її задоволення, відсутня, відтак, відсутні й підстави для врахування вказаної заяви.

Приймаючи оскаржуване рішення від 30.08.2024 та застосовуючи строки позовної давності за заявою відповідача, суд першої інстанції задовольнив позов частково.

Скаржник зазначав, що заява про застосування строку позовної давності, подана відповідачем з порушенням порядку та строку, визначеного ЦПК України, однак скаржник не обґрунтував, які саме вимоги процесуального законодавства порушено.

Так, відповідно до частини третьої статті 267 ЦК України, суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Оскаржуване рішення у справі постановлено судом першої інстанції 30.08.2024, заява про застосування строків позовної давності подана до суду 18.06.2024, тобто до ухвалення судового рішення, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 267 ЦК України.

Підстав для неприйняття вказаної заяви судом першої інстанції чи неправомірності її прийняття колегією суддів не встановлено.

Однак, щодо правильності обрахунку судом першої інстанції періоду для стягнення 3 % річних та інфляційних втрат з урахування строків позовної давності, колегія суддів зазначає таке.

Главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Аналіз змісту норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц.

30 березня 2020 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX (далі Закон № 540-IX) (набрав чинності 02.04.2020), який продовжив низку процесуальних та інших строків (зокрема, позовну давність) на строк дії карантину.

Зокрема, пунктом 12 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України встановлено, що строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з 12.03.2020 до 22.05.2020 установлено на всій території України карантин.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами КМУ, востаннє до 30.06.2023.

Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

До набрання чинності Законом №540-ІХ не існувало норм щодо можливості продовження позовної давності (у тому числі встановленої статтями 257, 258 ЦК) у зв`язку з запровадженням карантину через пандемію COVID-19. Закон №540-ІХ містить пряму вказівку на продовження позовної давності - на строк дії карантину, який, відповідно до Постанови № 211, починається саме з 12.03.2020.

Разом з тим, сплив строку позовної давності щодо періоду нарахування коштів на підставі статті 625 ЦК України, у даній справі, припадає на час дії карантину (25.03.2021) тому поширюються приписи п. 12 Перехідних положень до ЦК України в частині продовження строку позовної давності на весь час дії карантину.

Таким чином, інфляційні втрати підлягають стягненню саме за період з 12.03.2020 до грудня 2020 року (у межах заявлених позивачем позовних вимог).

Три відсотки річних також підлягають стягненню з 12.03.2020, однак, визначаючи кінцеву дату стягнення, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З урахуванням викладеного, нарахування 3 % річних можливе з 12.03.2020 до 23.02.2022.

Інфляційні втрати розраховуються шляхом множення суми заборгованості на сукупний індекс інфляції за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Розрахунок інфляційних втрат здійснюється за такою формою:

ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )

ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,

......

ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

IIc (100,80 : 100) x (100,80 : 100) x (100,30 : 100) x (100,20 : 100) x (99,40 : 100) x (99,80 : 100) x (100,50 : 100) x (101,00 : 100) x (101,30 : 100) x (100,90 : 100) = 1.05098058

Таким чином, інфляційне збільшення складає: 46 353,55 x 1.05098058 - 46 353,55 = 2 363,13 грн.

Відтак, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» слід стягнути інфляційні втрати в розмірі 2363,13грн заперіод з12.03.2020до грудня2020року (кінцева дата в межах вимог позовної заяви та апеляційної скарги).

Три проценти річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до звернення до суду з позовною заявою, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).

Розрахунок 3 % річних здійснюється за такою формою:

Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де

С - сума заборгованості,

Д - кількість днів прострочення.

За період з 12.03.2020 до 31.12.2020: 46 353,55 x 3% x 295 : 366 : 100= 1 120,84 грн.

За період з 01.01.2021 до 23.02.2022: 46 353,55 x 3% x 419 : 365 : 100= 1 596,34 грн.

Відтак, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» слід стягнути 3% річних від суми заборгованості в загальному розмірі 2717,18 грн за період з 12.03.2020 до 23.02.2022.

Щодо доводів скаржника про безпідставність врахування судом першої інстанції відзиву на позовну заяву та поновлення строків на його подання, колегія суддів зазначає, що вказаному питанню судом першої інстанції надано належну правову оцінку з урахуванням всіх обставин справи та пояснень відповідача. Підстав для відступу від висновків суду першої інстанції, з вказаного питання, колегія суддів не вбачає. Крім того, зазначені обставини не впливають на правильність вирішення спору по суті в суді апеляційної інстанції.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» інфляційних втрат в розмірі 2363,13 грн та 3 % річних у розмірі 2717,18 грн.

Щодо правомірності ухвали суду першої інстанції від 09.10.2024 про відмову в задоволенні заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає таке.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до положень статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відмовляючи у задоволенні заяви позивача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції зазначив, що в матеріалах справи відсутня заява сторони позивача, подана до закінчення судових дебатів у справі, на виконання вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України, про розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, та подання відповідних доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Однак, із матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання вимог ст. 134 ЦПК України, позивачем у позовній заяві заявлено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які сторона позивача очікує понести у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, враховуючи орієнтовну вартість однієї години роботи адвоката, вартість участі адвоката у судовому засіданні та орієнтовний відсоток гонорару від ціни позову.

У п`ятиденний строк після ухвалення рішення суду, на виконання вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України, сторона позивача 31.08.2024 засобами поштового зв`язку направила на адресу Соснівського районного суду м. Черкаси заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем дотримано порядок повідомлення суду про орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які сторона очікує понести під час розгляду справи, що надалі є підставою для розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що представництво інтересів ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» в суді першої інстанції здійснював адвокат Грищенко О.М., що підтверджується договором про надання адвокатських послуг (правової допомоги) № 22-02-2024/11 від 22.02.2024, актом здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 30.08.2024.

Відповідно до п. 3.1 Договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) №22-02-2024/11 від 22.02.2024, укладеного між ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» (замовник) та адвокатом Грищенком О.М. (виконавець), сторони домовилися, що вартість виконання передбачених цим договором комплексу правових послуг та робіт визначається в актах здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) щодо надання адвокатських послуг, виходячи з того, що вартість однієї години роботи виконавця складає 1500,00 грн. Окремо сторони дійшли згоди, що вартість послуг та роботи виконавця, зокрема, та не обмежуючись, становить: ознайомлення з матеріалами справи, отриманими у суді відповідної судової інстанції 1700,00 грн; судові засідання 2000,00-2500,00 грн/судове засідання у суді відповідної інстанції (залежно від різного роду умов та чинників); побудова правової позиції, аналіз судової практики, вивчення первинної документації, складання процесуальних документів, надсилання їх та документів до них сторонам та до суду; інші види правової допомоги у межах судового розгляду справи із розрахунку 1500,00/год; витрати (квитки, добові тощо) згідно з підтверджуючими документами.

У п. 3.8 вказаного договору сторони погодили та визначили, що розміром гонорару виконавця у випадку прийняття позитивного рішення на користь замовника визначається на рівні, що не перевищує 12 % від ціни позову замовника до боржника.

Відповідно до п. 3 акта здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 30.08.2024, сторони погодили, що вартість однієї години правової допомоги/роботи складає 1500,00 грн, кількість годин 10 (десять), вартість участі у судовому засіданні 2000,00 грн, кількість судових засідань 4 (чотири), гонорар «успіху» - 9500,33 грн (190006,46 грн стягнуті кошти згідно з рішенням х 5%).

Згідно з п. 4 вказаного акта, 100 % від вартості наданих виконавцем послуг замовник зобов`язується сплатити протягом 30-ти календарних днів з дня проголошення/прийняття судового рішення за результатами завершення розгляду судом справи прийняття рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 30.08.2024 у справі № 712/3699/24.

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; і навпаки підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

При цьому, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи, чи були вони фактично понесені, та оцінювати їх необхідність.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню (2,63 % від ціни позову), беручи до уваги принцип реальності та співмірності судових витрат, колегія суддів вважає, що витрати на професійну правничу допомогу, визначені адвокатом Грищенком О.М. у розмірі 32500,33 грн є значно завищеними та підлягають зменшенню.

Так, за підготовку та написання позовної заяви сума в 5000,00 грн є такою, яка, думку суду, відповідатиме складності даної категорії справи та критерію розумності судових витрат .

Написання клопотання про участь в розгляді справи в режимі відеоконференції, поданого до суду разом з позовною заявою, не потребує значних зусиль та часу для його підготовки, а тому сума в 300 грн є достатньою за надану послугу.

За написання пояснень у справі від 13.08.2024 колегія суддів вважає, що сума в 1500,00 грн відповідатиме критерію співмірності судових витрат.

Крім того, в акті здачі-приймання виконаних робіт зазначено, що вартість участі адвоката в судовому засіданні складає 2000,00. Як вбачається з матеріалів справи, адвокат брав участь у чотирьох судових засіданнях в суді першої інстанції.

Однак, згідно з протоколами судових засідань, судове засідання 06.06.2024 тривало 7 хв, судове засідання 07.06.2024 28 хв, судове засідання 19.08.2024 11 хв, судове засідання 30.08.2024 1 год 25 хв. Тобто, загальна тривалість чотирьох судових засідань складає 2 год 11 хв.

Відтак, колегія суддів вважає, що сума в 2500,00 грн за 2 год 11 хв, витрачених адвокатом на участь у судових засідання в режимі відеоконференції, відповідатиме принципу розумності судових витрат.

Таким чином, загальна вартість наданих адвокатом Грищенком О.М. послуг з професійної правничої допомоги в суді першої інстанції становить 9300,00 грн та підлягає компенсації відповідачем ОСОБА_1 .

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відтак, з урахуванням розміру задоволених позовних вимог (2,63 %), з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» слід стягнути судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 79,63 грн.

З урахуванням заявлених апеляційних вимог та розміру вимог, які підлягають до задоволення (63,9 %), за результатами розгляду апеляційної скарги, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» слід стягнути судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 2321,87 грн.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 серпня 2024 року задовольнити частково.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 серпня 2024 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» 3 % річних в сумі 2717,18 грн та інфляційні втрати в сумі 2363,13 грн на підставі договору кредиту № АЦ-00435 від 22.05.2007.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 79,63 грн.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» на ухвалу Соснівського районного суду м.Черкаси від 09 жовтня 2024 року задовольнити частково.

Ухвалу Соснівського районного суду м.Черкаси від 09 жовтня 2024 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, скасувати.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9300,00 грн, понесені під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 2321,87.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.

Судді Ю.В. Сіренко

Н.І. Гончар

Т.Л. Фетісова