Постанова

від 21.11.2024 по справі 702/481/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 року

м. Черкаси

Справа № 702/481/24Провадження № 22-ц/821/1677/24категорія: на ухвалу

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Новікова О.М.

суддів: Карпенко О.В., Василенко Л.І.

секретаря: Ярошенка Б.М.

учасники справи:

заявник: ОСОБА_1

представник заявника: адвокат Гук Альона Юріївна

заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Виконавчий комітет Монастирищенської міської ради, як орган опіки та піклування

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Гук Альони Юріївни в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 03 вересня 2024 року про залишення заяви без розгляду у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Виконавчий комітет Монастирищенської міської ради, як орган опіки та піклування,про встановлення факту, що має юридичне значення.

в с т а н о в и в :

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною заявою, у якій просив встанвити факт утримання ним неповнолітніх дітей ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заява мотивована тим, що він перебуває у шлюбі з ОСОБА_3 . В період шлюбу у них народилась дитина: ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Крім того ОСОБА_3 є матір`ю дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком яких він не являється. Діти проживають разом з ним та його дружиною. Він здійснює матеріальне забезпечення та виховання дітей. Встановлення факту необхідно заявнику для забезпечення отримання ним, у майбутній старості, належного утримання від ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до ст. 270 Сімейного кодексу України.

Ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 03 вересня 2024 року заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Монастирищенська міська рада, провстановлення факту,що маєюридичне значення, залишено без розгляду.

Роз`яснено заявнику, що дана справа підлягає розгляду в порядку позовного провадження.

Не погоджуючисьз вищевказаноюухвалою судупершої інстанції,представник ОСОБА_1 -адвокат Гук Альона Юріївна подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу районного суду скасувати та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Вказує, що не погоджується з твердження м суду першої інстанції про те, що даний факт може бути підтверджений за рішенням суду в порядку позовного провадження, зокрема у разі вирішення питання щодо позбавлення батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав та утримання пасинка регулюються різними положеннями Сімейного кодексу України і для підтвердження факту утримання неповнолітньої дитини не обов`язково позбавляти батьківських прав. Матеріалами справи підтверджується факт непрацездатності ОСОБА_2 та відсутність доходу, але це не є підстава для позбавлення його батьківських прав.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно з ч.ч. 1, 2ст. 367 ЦПК України,суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5ст. 263 ЦПК України,судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Згідно зістаттею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до частини першої статті15, частини першої статті16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 5 частини другоїстатті 293 ЦПК Українивизначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до частини першоїстатті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи, або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав на підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 761/16799/15-ц (провадження № 14-139цс18) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 536/1039/17 (провадження № 14-610цс18).

Таким чином, визначальною обставиною при розгляді заяви про встановлення певних фактів в порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, заявник ОСОБА_1 та заінтересована особа ОСОБА_7 з 26.04.2022 р. перебувають у зареєстрованому шлюбі.

У заявника ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебуває на утриманні малолітня дитина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка народилась в період їх шлюбу.

Заінтересована особа ОСОБА_3 має на утриманні неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками яких є відповідно ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_2 , який проживає окремо від дитини.

В обґрунтування заяви заявник зазначав, що встановлення вказаного факту йому потрібно для отримання, у майбутній старості, належного утримання від ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Залишаючи безрозгляду заяву ОСОБА_1 ,суд першоїінстанції виходивз того,що вимоги заявника про встановлення факту виховання і утримання батьком дитини не є вимогами, які підлягають розгляду в порядку окремого провадження в розумінні положень ст. 293, 315 ЦПК України. Зі змісту заяви про встановлення факту, що має юридичне значення вбачається, що заявник прагне встановити факт утримання ним пасинків для майбутнього доведення в судовому порядку права на стягнення з них аліментів. Зважаючи на наведене, подана заява не може бути предметом судового розгляду в порядку окремого провадження у цивільній справі, оскільки такий факт може бути підтверджений за рішенням суду в порядку позовного провадження зокрема у разі вирішення питання щодо позбавлення батьківських прав, а також у разі виникнення спору між заявником та пасинками щодо стягнення аліментів на його утримання.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в зв`язку з нижчевикладеним.

Так, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

У даній справі заявник стверджує про те, що рідний батько ОСОБА_5 ОСОБА_2 не приймає участі в його утриманні та вихованні. Згідно матеріалів справи, батько дитини ОСОБА_9 ОСОБА_8 помер, між тим наявність у дитини родичів за походженням, а також їх участь у утриманні, підлягає врахуванню у разі виникнення спору про право.

Зі змісту заяви про встановлення факту, що має юридичне значення вбачається, що заявник прагне встановити факт утримання ним пасинків для майбутнього доведення в судовому порядку права на стягнення з них аліментів.

З огляду на зазначене, вбачається, що у справі, яка розглядається, наявний спір про право - зокрема, спір щодо участі батька, а саме ОСОБА_2 , у вихованні дитини та/або ухилення від участі у вихованні, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження з обов`язковим залученням органу опіки та піклування (частини четверта, п`ята статті 19СК України). Доведення факту утримання дитини ОСОБА_1 пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких батько не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини ОСОБА_5 , стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Також, як вірно зазначив суд першої інстанції, батько дитини ОСОБА_9 ОСОБА_8 помер, між тим наявність у дитини родичів за походженням, а також їх участь у утриманні, підлягає врахуванню у разі виникнення спору про право.

Ураховуючи, що у справі наявний спір про право, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно застосував у цій справі частину шостустатті 294 ЦПК України.

Частиною шостоюстатті 294 ЦПК Українивизначено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24 лютого2020 року у справі № 608/2493/18 (провадження № 61-10041св19), від 18 березня 2021 року у справі № 677/757/19 (провадження № 61-16387св20), від 06 жовтня 2021 року у справі № 398/3161/20 (провадження № 61-14334св21) та від 29 вересня 2022 року у справі № 686/6342/22 (провадження № 61-7724св22).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення районним судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Крім того, наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться лише до незгоди з висновком суду першої інстанції щодо їх оцінки.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі судове рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки їх доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 35, 258, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу адвоката ГукАльони Юріївнив інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 03 вересня 2024 року про залишення заяви без розгляду, залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 22 листопада 2024 року.

Головуючий: О.М. Новіков

Судді: О.В. Карпенко

Л.І. Василенко