Постанова

від 04.11.2024 по справі 910/678/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2024 р. Справа№ 910/678/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Корсака В.А.

Євсікова О.О.

секретар судового засідання Сергієнко-Колодій В.В.,

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН АГРО"

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2024

у справі № 910/678/24 (суддя Ломака В.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АК ЕНЕРДЖИ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН АГРО"

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АК ЕНЕРДЖИ" (далі - позивач; ТОВ "АК ЕНЕРДЖИ") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН АГРО" (далі - відповідач; ТОВ "ГОЛДЕН АГРО"; апелянт; скаржник) про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 1 486 661,27 грн, з яких: 942 000,00 грн - основний борг, 383 871,44 грн - пеня, 94 200,00 грн - штраф, 26 556,66 грн - 3% річних, 40 033,17 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами 06.10.2022 договору поставки нафтопродуктів № 16/22-СГ в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, внаслідок чого за ТОВ "ГОЛДЕН АГРО" утворилася заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій і компенсаційних виплат у наведених розмірах.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "ГОЛДЕН АГРО" на користь ТОВ "АК ЕНЕРДЖИ" 942 000 грн основного боргу, 383 871 грн 44 коп. пені, 94 200 грн штрафу, 26 556 грн. 66 коп. 3% річних, 40 033 грн 17 коп. інфляційних втрат, а також 22 299 грн 92 коп. витрат по сплаті судового збору.

За висновками місцевого господарського суду, серед іншого, зареєстровані продавцем податкова, а також акцизна, накладні від 04.02.2023, беручи до уваги подальше вчинення покупцем юридично значущих дій щодо операції за цією накладною, зокрема відображення її у податковій звітності, - є доказом фактичного здійснення господарської операції з поставки Товариством з обмеженою відповідальністю "АК ЕНЕРДЖИ" 04.02.2023 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН АГРО" товару - вуглеводневого скрапленого газу марки СПБТ (код УКТ ЗЕД 2711 19 00 00) у кількості 18,84 тон за ціною 50 000,00 грн/1 т загальною вартістю 942 000,00 грн. Також досліджуючи питання реального переміщення товарів та грошових коштів для підтвердження реальності спірної господарської операції, здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності (схожі висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.11.2019 в справі № 905/49/15, від 29.11.2019 в справі № 914/2267/18, від 28.03.2023 в справі № 916/2492/21), а також для підтвердження власне набуття позивачем товару, що у подальшому був відчужений відповідачу 04.02.2023, місцевий господарський суд врахував наявні у матеріалах справи докази, у тому числі укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАНД-ДНІПРО" 02.06.2022 договір поставки скрапленого газу № 0106/22, виставлений постачальником за цим договором рахунок від 04.02.2023 № 264 на оплату газу нафтового скрапленого ДСТУ EN589:17 (код УКТ ЗЕД 2711190000) у кількості 18,85 тон, оборотно-сальдову відомість позивача із зазначенням надходження 04.02.2023 відповідного товару, підписану між Товариством з обмеженою відповідальністю "АК ЕНЕРДЖИ" (як покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАНД-ДНІПРО" (як постачальником) видаткову накладну від 04.02.2023 № 400 на поставку газу нафтового скрапленого ДСТУ EN589:17 (код УКТ ЗЕД 2711190000) у кількості 18,85 тон, податкову накладну від 04.02.2023 № 37 та акцизну накладну від 04.02.2023 № 525, а також товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 04.02.2023 № 400 (із зазначенням пункту розвантаження: Кіровоградська область, Онуфріївський район, смт. Павлиш, вулиця Яблунева, 68, що співпадає з адресою поставки скрапленого газу позивачем відповідачу за видатковою накладною від 04.02.2023 та попередніми видатковими накладними, підписаними обома сторонами справи, а також із зазначенням номеру державної реєстрації транспортного засобу, який доставляв за цією адресою скраплений газ - АЕ 0683 XF, що співпадає з відповідним номером транспортного засобу, вказаним у складеній та зареєстрованій позивачем акцизній накладній від 04.02.2023 № 2). Так, беручи до уваги фактичні дії як постачальника так і покупця, а також зважаючи на те, що надані позивачем на підтвердження факту поставки відповідачу 04.02.2023 товару на суму 942 000,00 грн докази є більш вірогідними, ніж докази, надані відповідачем на спростування означених обставин, суд 1-ої інстанції дійшов висновку про підтвердження Товариством з обмеженою відповідальністю "АК ЕНЕРДЖИ" факту поставки на користь відповідача вуглеводневого скрапленого газу марки СПБТ (код УКТ ЗЕД 2711 19 00 00) у кількості 18,84 тон загальною вартістю 942 000,00 грн.

Також позивач просив стягнути з покупця 383 871,44 грн пені, нарахованої на прострочену суму оплати основного боргу в розмірі 942 000,00 грн у період з 09.02.2023 по 18.01.2024, а також 94 200,00 грн штрафу, нарахованого внаслідок несвоєчасного проведення відповідачем розрахунків за договором. Так, оскільки розмір нарахованих позивачем пені та штрафу відповідає вищезазначеним приписам законодавства та положенням договору, на переконання суду першої інстанції обґрунтованими є вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АК ЕНЕРДЖИ" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН АГРО" 383 871,44 грн пені та 94 200,00 грн штрафу.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати відчуженого йому 04.02.2023 за договором товару, позивач просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН АГРО" 26 556,66 грн 3% річних, нарахованих на прострочену суму основного боргу в розмірі 942 000,00 грн у період з 09.02.2023 по 18.01.2024, а також 40 033,17 грн інфляційних втрат, нарахованих протягом лютого-грудня 2023 року на означену суму заборгованості покупця. Так, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 26 556,66 грн та інфляційних втрат в сумі 40 033,17 грн, місцевий господарський суд визнав його таким, що відповідає приписам чинного законодавства та положенням договору, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача означених компенсаційних виплат, - задовольнив.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "ГОЛДЕН АГРО" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 у справі № 910/678/24 повністю та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, є необґрунтованим та незаконним.

Апелянт зазначає, що позивачем не надано жодного первинного документа на підтвердження зазначеної ним господарської операції, зокрема: не надано заявки відповідача на поставку товару; не надано додаткової угоди щодо погодження сторонами ціни, кількості та номенклатури товару, як це прямо передбачено пунктом 1.2 договору поставки; не надано товарно-транспортної накладної на підтвердження перевезення товару відповідачу; договору позивача з перевізником на перевезення чи інших документів (погодження часу та дати доставки, тощо), які б підтверджували перевезення товару; не надано видаткової накладної або іншого документа на підтвердження передачі товару відповідачу.

Відповідач вказує, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували відправлення позивачем відповідачу зазначеної видаткової накладної, як і доказів отримання відповідачем видаткової накладної. Надана позивачем копія накладної «Нова пошта» від 19.02.2023 не є доказом відправлення зазначених документів, оскільки у зазначеному відправленні знаходились документи за додатковою угодою № 5 від 27.01.2023 на поставку товару в кількості 18,900 т. Підтвердженням відсутності у відправленні видаткової накладної від 04.02.2023 є відсутність відповідних відомостей в самій накладній.

Також апелянт акцентує, що оборотно-сальдова відомість не є первинним бухгалтерським документом, а підпадає під визначення зведеного облікового документа, що складається на підставі первинних документів.

Відповідач звертає увагу й на те, що згідно видаткової накладної № 400 від 04.02.2023 вбачається, що ТОВ «ГРАНД ДНІПРО» поставив, а позивач в особі директора Коваленко А.І. прийняв товар - газ нафтовий скраплений, в кількості 18,85 т. При цьому місцем поставки зазначено: оптовий склад за адресою: Кіровоградська область, Онуфріївський район, смт. Павлиш, вул. Яблунева, 68. Відповідно до товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів № 400 від 04.02.2023, виписаної ТОВ «ГРАНД ДНІПРО», вбачається, що вантажоодержувачем газу нафтового скрапленого у кількості 18850 кг є позивач, пункт розвантаження Кіровоградська область, Онуфріївський район, смт. Павлиш, вул. Яблунева, 68. Дана ТТН у графі «вантаж одержав» містить підпис з зазначенням представника позивача Коваленко А.І. та скріплена печаткою позивача. Таким чином, згідно зазначених документів вбачається, що ТОВ «ГРАНД ДНІПРО» 04.02.2023 поставило газ позивачу за адресою: Кіровоградська область, Онуфріївський район, смт. Павлиш, вул. Яблунева, 68 , а позивач в особі директора Коваленко А.І. 04.02.2023 за вищевказаною адресою прийняв від ТОВ «ГРАНД ДНІПРО» поставлений газ. Однак, у судовому засіданні від 24.04.2024 на запитання судді про місце перебування представника позивача (директора Коваленко А.І.) 04.02.2023, представник позивача (директора Коваленко А.І.) відповів, що станом на день складання видаткової накладної (04.02.2023) він як директор перебував у м. Києві. Дані обставини зазначені у протоколі судового засіданні № 2784077 від 24.04.2024 (№ 49 час 11:25:11). Тим самим, представник позивача у судовому засіданні підтвердив, що він 04.02.2023 не знаходився за адресою: Кіровоградська область, Онуфріївський район, смт. Павлиш, вул. Яблунева, 68, а тому він не міг фізично отримати від ТОВ «ГРАНД ДНІПРО» будь-який товар. Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження наявності у позивача за адресою: Кіровоградська область, Онуфріївський район, смт. Павлиш, вул. Яблунева, 68 будь-якого складу, де б позивач мав можливість отримати та зберігати товар - газ скраплений. Тим самим, на думку апелянта, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що придбаний позивачем у ТОВ «ГРАНД ДНІПРО» товар, був фактично поставлений позивачу (ТОВ "АК ЕНЕРДЖИ").

Додатково відповідач акцентує, що згідно акцизної накладної від 04.02.2023, складеної та зареєстрованої позивачем в одному примірнику, в якій отримувачем пального позивачем зазначено відповідача, в графі «акцизний склад пересувний з якого фізично відвантажено пальне» зазначено - НОМЕР_1 . Однак, на підтвердження перевезення товару (скрапленого газу) транспортним засобом з державним номером НОМЕР_1 позивачем не надано жодного належного доказу: ні товарно-транспортної накладної, ні договору перевезення з перевізником. Тому, як вважає апелянт, позивач не надав доказів у розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України, які б підтверджували реальність господарської операції з придбання товару у ТОВ «ГРАНД ДНІПРО» та подальшої його поставки на адресу відповідача.

Також вказує, що відповідно до вимог Податкового кодексу України, податкові накладні складає та реєструє постачальник товару без погодження з покупцем, а покупець лише отримує підставу для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, однак право на податковий кредит виникає у платника податку лише у випадку реального здійснення операцій з придбання товарів та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а тому будьякі відомості у податковій звітності, зокрема помилкові щодо податкового кредиту, відповідно до положень статті 50 Податкового кодексу України можуть бути відкориговані платником податку у майбутніх періодах у випадку такого виявлення, на що у нього є три роки, які не сплили. В наведеному апелянтом зазначається, що враховуючи, що згідно до пункту 50.1 Податкового кодексу України відповідач після виявлення цієї помилки у податковій декларації з ПДВ за лютий 2023 року був зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації, тому 05.02.2024 відповідачем було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2023 року, а саме зменшено податковий кредит на суму 61 626 грн. Таким чином, податковий облік відповідача не включає податковий кредит за фактом неіснуючої поставки за податковою накладною від 04.02.2023.

Крім того, за доводами апелянта, неподання відповідачем скарги з приводу реєстрації позивачем акцизної накладної з поставки палива відповідачу, яку останній не отримував та не декларує, оскільки не є платником акцизного податку, не може свідчити про фактичну поставку товару позивачем.

Підсумовуючи викладені у апеляційній скарзі доводи, відповідач стверджує, що зважаючи на те, що документів, які могли б переконливо свідчити про реальність здійсненої позивачем господарської операції з придбання товару у ТОВ "ГРАНД ДНІПРО" та його подальшої поставки відповідачу, матеріали справи не містять, суд першої інстанції необґрунтовано вказав про наявність підстав для висновку про реальність здійснення спірної поставки.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2024 апеляційна скарга відповідача у справі № 910/678/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ГОЛДЕН АГРО" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 у справі № 910/678/24. Розгляд апеляційної скарги ТОВ "ГОЛДЕН АГРО" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 у справі № 910/678/24 призначено на 11.09.2024.

14.08.2024 на адресу апеляційного господарського суду від ТОВ "АК ЕНЕРДЖИ" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Позивач вказує, що ключовим доводом відповідача є невідповідність та суперечливість доказів, на підставі яких судом першої інстанції було встановлено фактичні обставини справи. Водночас норми чинного законодавства України та усталеної судової практики не містять таких критеріїв доказів, як «відповідність» та «несуперечливість».

На думку ТОВ "АК ЕНЕРДЖИ", подаючи докази разом із позовною заявою, позивач, керуючись вищевикладеними висновками Верховного Суду, чітко вказував для доведення яких саме належних до предмета доказування обставин був поданий такий доказ. Таким чином, твердження відповідача про те, що позивачем не надано жодного належного доказу на підтвердження факту здійснення спірної поставки не відповідає дійсності.

Крім цього, ТОВ "АК ЕНЕРДЖИ" зазначає, що так звані докази помилкового включення податку на додану вартість за спірною поставкою до податкового кредиту відповідача (оборотно-сальдова відомість по рахунку « 203» за лютий 2023 року та уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2023 року від 05 лютого 2024 року), є недостовірними, оскільки створені відповідачем з метою формування хибного уявлення про обставини справи.

Мотивуючи заперечення позивач акцентує, що поведінка відповідача суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, оскільки не відповідає попереднім заявам та поведінці відповідача, який прийняв товар, включив суму податку на додану вартість до свого податкового кредиту, однак не повернув позивачу підписаний примірник видаткової накладної та не сплатив за отриманий товар, не надавши, при цьому, будь-яких заперечень на дії позивача щодо складення та реєстрації податкової і акцизної накладних, в той час, як позивач розумно покладався на них, що повністю підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема переписками представників сторін, які були в сукупності досліджені судом першої інстанції та яким було надано оцінку із врахуванням стандарту вірогідності доказів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 розгляд апеляційної скарги ТОВ "ГОЛДЕН АГРО" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 у справі № 910/678/24 відкладено на 07.10.2024.

В судовому засіданні 07.10.2024 судом по справі оголошено перерву до 04.11.2024.

Представник апелянта в судовому засіданні 04.11.2024 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні 04.11.2024 проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 у справі № 910/678/24 залишити без змін.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 06.10.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН АГРО" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АК ЕНЕРДЖИ" (постачальник) було укладено договір поставки нафтопродуктів № 16/22-СГ (далі - Договір; Договір поставки), за умовами якого постачальник зобов`язався передавати у власність покупця товарно-матеріальні цінності - скраплений газ БТ, СПБТ, ПБА (інших марок), а покупець, у свою чергу, - своєчасно приймати і оплачувати товар на умовах цього Договору.

За п. 1.2 Договору ціна, кількість та номенклатура товару визначаються та узгоджуються сторонами у рахунках-фактурах, та/або видаткових накладних, та/або додаткових угодах. Узгодження рахунку-фактури відбувається фактом його оплати (у тому числі часткової), узгодження умов видаткової накладної та/або додаткової угоди - фактом її підписання.

Відповідно до пункту 2.1 Договору поставка товару здійснюється за узгодженням сторін залізничним транспортом, автомобільним транспортом покупця (самовивіз) або постачальника зі складу, про який постачальник завчасно повідомляє покупця. Базис поставки (умови та вид транспортування), термін поставки та інші умови визначаються у відповідних додаткових угодах.

Перехід права власності на товар оформляється актом приймання-передачі або відповідною накладною (пункт 2.2 Договору).

Згідно з пунктом 2.4 Договору товар вважається прийнятим покупцем за якістю згідно паспорта якості заводу-виробника, а за кількістю - згідно товарно-транспортних документів.

Відвантаження товару здійснюється на підставі заявки Покупця письмової та/або усної (за допомогою засобів телефонного зв`язку та ін.) та/або на підставі підписаної сторонами додаткової угоди.

За п. 6.1 Договору поставки, договір, а також будь-які зміни і доповнення до нього є дійсними лише у тому разі, якщо вони здійснені у письмовій формі (в тому числі здійснені у формі обміну факсимільними повідомленнями), належним чином підписані уповноваженими представниками сторін з проставленням печаток.

Договір та всі додатки, доповнення та інші документи, що укладаються сторонами на виконання зобов`язань за цим Договором, передані за допомогою факсимільного зв`язку або/та електронної пошти та підписані повноважними представниками сторін мають юридичну силу на рівні оригіналу до моменту обміну оригіналами (п. 6.10 Договору).

Між сторонами укладались додаткові угоди № 1, № 2, № 3, № 4 та № 5 до Договору, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками печаток цих суб`єктів господарювання. Вказаними додатковими угодами погоджено умови щодо: ціни, кількості; номенклатури товару та оплати; базису поставки (умов та виду транспортування), терміну поставки та інші умови.

Обґрунтовуючи пред`явлені у цій справі вимоги, ТОВ "АК ЕНЕРДЖИ" посилалось на те, що на виконання умов Договору, а також зважаючи на отримане від відповідача засобами телефонного зв`язку замовлення, позивач підготував рахунок на оплату від 04.02.2023 № 35 та проект видаткової накладної від 04.02.2023 № 52 на поставку відповідачу вуглеводневого скрапленого газу марки СПБТ (код УКТ ЗЕД 2711 19 00 00) у кількості 18,84 тон за ціною 50 000,00 грн/1 т загальною вартістю 942 000,00 грн (у тому числі ПДВ - 61 626,17 грн). Копії означених документів були направлені на електронну адресу відповідача goldenagro@ukr.net, а їх оригінали - надіслані уповноваженій особі Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН АГРО" Слєсарєву Ігору Едуардовичу з використанням послуг перевізника "Нова Пошта" за накладною від 19.02.2023 № 59000931591839.

Зважаючи на досвід довготривалої плідної співпраці між сторонами, а також враховуючи виробничі потреби покупця, позивач без отримання передплати вартості товару в порядку пункту 3.1 Договору поставив, а Товариство з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН АГРО" прийняло партію товару (вуглеводневого скрапленого газу марки СПБТ) загальною вартістю 942 000,00 грн.

Разом із тим, відповідач, отримавши погоджений сторонами товар, не повернув Товариству з обмеженою відповідальністю "АК ЕНЕРДЖИ" підписаний покупцем примірник відповідної видаткової накладної, а також не оплатив вартість фактично отриманої партії товару, заборгувавши таким чином постачальнику 942 000,00 грн.

Водночас, відповідач проти задоволення вимог позивача заперечив з огляду на відсутність, на його думку, у матеріалах справи жодних первинних документів на підтвердження факту здійснення господарської операції з поставки Товариству з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН АГРО" товару на суму 942 000,00 грн. У той же час, після отримання наведеного позову відповідачем було здійснено власну перевірку поданої звітності з ПДВ та виявлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "АК ЕНЕРДЖИ" зареєструвало податкову накладну на відповідача за фактом неіснуючої поставки від 04.02.2023, і вказані податкові зобов`язання були помилково враховані бухгалтером відповідача у податковій звітності з ПДВ. У зв`язку з наведеним, 05.02.2024 відповідачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ з самостійним виправленням виявлених помилок за лютий 2023 року шляхом зменшення податкового кредиту на суму 61 626,00 грн. Отже, податкові зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН АГРО" з ПДВ не включають податковий кредит за фактом неіснуючої поставки позивачем товару від 04.02.2023.

Поряд з цим, під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач наголошував, що згідно наявної переписки в додатках «Viber» та «WhatsApp», підтвердженим є факт поставки товару.

Отже, з огляду на наведені умови Договору і обставини укладення додаткових угод до нього, в межах викладених позивачем у позові доводів щодо заявки покупця до постачальника на поставку товару та реальності поставки останнім товару постачальнику згідно видаткової накладної № 52 від 04.02.2023 і рахунку на оплату № 35 від 04.02.2023, приймаючи до уваги фактичні обставини справи та зважаючи на відповідні висновки суду попередньої інстанції, колегія суддів акцентує наступне.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З урахуванням правової природи Договору, який у розумінні статей 173, 174 ГК України та статей 11, 509 ЦК України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини за наведеним правочином регламентуються положеннями глави 54 ЦК України та § 1 глави 30 ГК України.

Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Статтею 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Згідно з частиною 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу умов укладеного між сторонами Договору відвантаження товару здійснюється на підставі заявки покупця письмової та/або усної та/або на підставі підписаної сторонами додаткової угоди.

В свою чергу, обов`язку постачальника передати товар у власність покупця кореспондує обов`язок останнього прийняти товар та здійснити його оплату.

При цьому, моментом передачі постачальником товару у власність покупця вважається оформлення акта приймання-передачі або відповідної накладної, підписаних повноважними представниками сторін.

Крім того, узгодження сторонами ціни, кількості та номенклатури товару визначаються у рахунках-фактурах, та/або видаткових накладних, та/або додаткових угодах.

До того ж, виключно фактом підписання видаткової накладної та/або додаткової угоди відбувається узгодження умов ціни, кількості та номенклатури товару.

Поряд із цим, товар вважається прийнятим покупцем за якістю згідно паспорта якості заводу-виробника, а за кількістю - згідно товарно-транспортних документів.

Також базис поставки (умови та вид транспортування), термін поставки та інші умови визначаються у відповідних додаткових угодах.

Будь-які зміни і доповнення до Договору є дійсними лише у тому разі, якщо вони здійснені у письмовій формі (в тому числі здійснені у формі обміну факсимільними повідомленнями), належним чином підписані уповноваженими представниками сторін з проставленням печаток.

Інші ж документи, що укладаються сторонами на виконання зобов`язань за цим Договором, передані за допомогою факсимільного зв`язку або/та електронної пошти та підписані повноважними представниками сторін, мають юридичну силу на рівні оригіналу до моменту обміну оригіналами.

Враховуючи наведене, судова колегія констатує, що, по-перше, доказів подання покупцем заявки, зокрема в усній, письмовій формах чи на підставі підписаної сторонами додаткової угоди, до постачальника щодо відвантаження товару - газу вуглеводневого скрапленого у кількості 18,84 тон за ціною 50 000,00 грн/1 т загальною вартістю 942 000,00 грн згідно видаткової накладної № 52 від 04.02.2023, - матеріали справи не містять.

З цих підстав колегією суддів критично оцінюються твердження позивача щодо здійснення постачальником відвантаження товару покупцю у зв`язку із наявним проханням про таке з боку відповідача.

По-друге, до матеріалів справи не додано доказів укладення між сторонами додаткової угоди, підписаної уповноваженими представниками сторін з проставленням печаток, за змістом якої останніми б визначався базис поставки (умови та вид транспортування), термін поставки та інші умови щодо поставки товару 04.02.2023, який, наприклад, визначався за додатковими угодами №№ 1, 2, 3, 4, 5, згідно яких постачальником та покупцем узгоджувалися умови про: вид транспортування; місце поставки: Кіровоградська обл., Онуфріївський р-н, смт. Павлиш, вул. Яблунева, 68; ціну та кількість товару; тощо).

За вказаного судовою колегією визнаються необґрунтованими аргументи позивача про узгодження сторонами поставки 04.02.2023 газу вуглеводневого скрапленого у кількості 18,84 тон за ціною 50 000,00 грн/1 т загальною вартістю 942 000,00 грн за адресою: Кіровоградська обл., Онуфріївський р-н, смт. Павлиш, вул. Яблунева, 68, яка була узгодженою сторонами в попередніх поставках товару за Договором відповідно до умов додаткових угод №№ 1, 2, 3, 4, 5.

Крім того, у зв`язку із вказаним, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки місцевого господарського суду про врахування ним у питаннях: реального переміщення товарів та грошових коштів для підтвердження реальності спірної господарської операції; здійснення перевезення товару, поставленого за видатковою накладною № 52 від 04.02.2023; обставин зберігання та використання цього товару у господарській діяльності; підтвердження власне набуття позивачем товару, що у подальшому був відчужений відповідачу 04.02.2023, наявних у матеріалах справи доказів, зокрема: укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАНД-ДНІПРО" 02.06.2022 договору поставки скрапленого газу № 0106/22; виставленого постачальником за цим договором рахунку від 04.02.2023 № 264 на оплату газу нафтового скрапленого ДСТУ EN589:17 (код УКТ ЗЕД 2711190000) у кількості 18,85 тон; оборотно-сальдову відомість позивача із зазначенням надходження 04.02.2023 відповідного товару; підписану між Товариством з обмеженою відповідальністю "АК ЕНЕРДЖИ" (як покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАНД-ДНІПРО" (як постачальником) видаткову накладну від 04.02.2023 № 400 на поставку газу нафтового скрапленого ДСТУ EN589:17 (код УКТ ЗЕД 2711190000) у кількості 18,85 тон; податкову накладну від 04.02.2023 № 37 та акцизну накладну від 04.02.2023 № 525; товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 04.02.2023 № 400 (із зазначенням пункту розвантаження: Кіровоградська область, Онуфріївський район, смт. Павлиш, вулиця Яблунева, 68, що співпадає з адресою поставки скрапленого газу позивачем відповідачу за видатковою накладною від 04.02.2023 та попередніми видатковими накладними, підписаними обома сторонами справи, а також із зазначенням номеру державної реєстрації транспортного засобу, який доставляв за цією адресою скраплений газ - АЕ 0683 XF, що співпадає з відповідним номером транспортного засобу, вказаним у складеній та зареєстрованій позивачем акцизній накладній від 04.02.2023 № 2), оскільки сторонами не укладалась додаткова угода про базис поставки товару 04.02.2023 з відповідними умовами щодо такої поставки, в тому числі щодо адреси поставки.

По-третє, в матеріалах справи відсутні підписані повноважними представниками сторін акт приймання-передачі або накладна, які б підтверджували передачу постачальником товару у власність покупця.

По-четверте, між постачальником та покупцем не підписувалось видаткової накладної та/або додаткової угоди, які б підтверджували факт узгодження умов ціни, кількості та номенклатури товару щодо поставки газу вуглеводневого скрапленого у кількості 18,84 тон за ціною 50 000,00 грн/1 т загальною вартістю 942 000,00 грн.

Крім того, у справі відсутні докази й прийняття покупцем від постачальника товару за якістю згідно паспорта якості заводу-виробника, а за кількістю - згідно товарно-транспортних документів.

Протилежного матеріали справи не містять.

Такими чином, за висновками колегії суддів доводи позивача про здійснення ним 04.02.2023 фактичної поставки товару на користь покупця за Договором не підтверджується належними та допустимими, в розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України, доказами, наявність яких щодо умов про ціну, кількість, номенклатуру товару, базис поставки та інші умови, прямо передбачено умовами Договору, зокрема, підписаними повноваженими представниками покупця та постачальника: додатковою угодою про поставку нафтопродуктів 04.02.2023; видатковою накладною.

З урахуванням вказаного, судова колегія вважає вмотивованими доводи апелянта про те, що 04.02.2023 поставки постачальником товару на користь покупця, у спосіб та порядку, передбаченому Договором, здійснено не було.

В частині аргументів позивача щодо наявної в матеріалах справи переписки в додатках «Viber» та «WhatsApp», яка, на його думку, підтверджує факт поставки товару, суд апеляційної інстанції вказує таке.

Як вже зазначалось, за п. 6.10 Договору всі додатки, доповнення та інші документи, що укладаються сторонами на виконання зобов`язань за цим Договором, передані за допомогою факсимільного зв`язку або/та електронної пошти та підписані повноважними представниками сторін мають юридичну силу на рівні оригіналу до моменту обміну оригіналами.

Відповідно до частин першої, другої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

В силу частин першої, другої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

За частиною першою статті статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

З наведених норм права вбачається, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).

Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21).

Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.

При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах.

Аналогічні висновки в питаннях електронних доказів викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21.

Так, колегія суддів зазначає, що з наявної в матеріалах справи переписки в додатках «Viber» та «WhatsApp» неможливо встановити однозначного змісту про підтвердження обставин поставки постачальником товару на користь покупця, а також про визнання покупцем обставин такої поставки з боку постачальника згідно видаткової накладної № 52 від 04.02.2023 за Договором.

Крім цього, в силу умов Договору всі інші документи, що укладаються сторонами на виконання зобов`язань за ним, передані за допомогою факсимільного зв`язку або/та електронної пошти та підписані повноважними представниками сторін мають юридичну силу на рівні оригіналу до моменту обміну оригіналами.

Втім, в матеріалах справи відсутня видаткова накладна № 52 від 04.02.2023, підписана повноважними представниками сторін.

За таких обставин, колегією суддів критично оцінюються відповідні докази в підтвердження викладених позивачем в позові обставин щодо поставки товару 04.02.2023.

Враховуючи викладені висновки, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що надаючи оцінку зібраним у справі доказам, судом першої інстанції, в основу висновку про підтвердження обставин здійснення позивачем на користь відповідача 04.02.2023 поставки товару за Договором згідно видаткової накладної № 52 від 04.02.2023, покладено те, що надані позивачем докази є більш вірогідними, ніж докази, надані відповідачем на спростування факту поставки йому 04.02.2023 спірного товару.

Зокрема, місцевий господарський суд послався на податкову накладну № 7 від 04.02.2023 та акцизну накладну № від 04.02.2023, що складені позивачем, зазначивши, що коли сторона заперечує факт передачі товару за договором поставки за податковими накладними, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, і належним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за цими накладними, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною. У такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом.

В той же час, суд попередньої інстанції критично оцінив наданий відповідачем до матеріалів справи уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань відповідача з ПДВ з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2023 року шляхом зменшення податкового кредиту на суму 61 626 грн (як доказ нездійснення поставки позивачем товару), поданий до ГУ ДПС у місті Києві 05.02.2024, тобто після закінчення звітного 2023 року, зазначивши, що оскільки подання Товариством з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН АГРО" такого уточнюючого розрахунку до Державної податкової служби України після звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "АК ЕНЕРДЖИ" до господарського суду з даним позовом, а також після постановлення судом (та отримання відповідачем) ухвали від 22.01.2024 про відкриття провадження у справі № 910/678/24 (якою суд витребував у покупця відомості щодо формування останнім як покупцем за договором податкового кредиту за фактом поставки Товариством з обмеженою відповідальністю "АК ЕНЕРДЖИ" товару на підставі податкової накладної № 7, складеної позивачем 04.02.2023) не спростовує факту добровільного вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН АГРО" юридично значимих дій з реєстрації відповідних податкових зобов`язань у спірному періоді та формування покупцем податкового кредиту за господарською операцією з поставки позивачем відповідачу товару на суму 942 000,00 грн (у тому числі ПДВ - 61 626,17 грн), тоді підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.

В межах вказаного, судова колегія зазначає, що за ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Великою Палатою Верховного Суду у своїй постанові від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21 викладено правові позиції про те, що самі лише податкові накладні не є безумовними доказами реальності здійснених господарських операцій з поставки товару, не можуть бути єдиними доказами на підтвердження факту реального постачання товару покупцю та його прийняття ним і як докази можуть оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню у бухгалтерському обліку.

Правові висновки щодо ознак господарської операції викладені Об`єднанню палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18, згідно яких: «Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21, згідно з усталеною позицією Верховного Суду (наведеною, наприклад, у постанові Касаційного господарського суду від 29 січня 2020 року у справі № 916/922/19) визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару в господарській діяльності покупця). У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Також усталеною є позиція Верховного Суду проте, що якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції (наприклад: постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.04.2024 у справі № 380/10315/22; постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.04.2023 у справі № 160/7188/22).

Як вже акцентувалось судом апеляційної інстанції, сторонами не погоджувався базис поставки товару, згідно видаткової накладної № 52 від 04.02.2023.

Матеріали справи не містять доказів поставки постачальником 04.02.2023 газу вуглеводневого скрапленого у кількості 18,84 тон за ціною 50 000,00 грн/1 т загальною вартістю 942 000,00 грн на користь покупця за адресою: Кіровоградська обл., Онуфріївський р-н, смт. Павлиш, вул. Яблунева, 68, згідно видаткової накладної № 52 від 04.02.2023.

Товарно-транспортні документи щодо прийняття покупцем товару від постачальника згідно Договору за видатковою накладною № 52 від 04.02.2023 в матеріалах справи також відсутні.

Також матеріали справи не містять первинних документів щодо здійснення саме позивачем перевезення товару відповідачу за поставкою від 04.02.2023, за узгодженою сторонами адресою.

Тому, зважаючи на відсутність у справі документів щодо фактичної поставки постачальником товару покупцю згідно Договору за видатковою накладною № 52 від 04.02.2023, приймаючи до уваги недоведеність реального руху такого товару від постачальника до покупця, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що податкова накладна № 7 від 04.02.2023 є доказом реальності здійснених господарських операцій з поставки товару між сторонами згідно видаткової накладної № 52 від 04.02.2023.

Окрім того, судова колегія зазначає, що за пунктом 50.1. ст. 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок (з урахуванням термінів продовження, зупинення або перенесення термінів її проведення) не має права подавати уточнюючі податкові декларації (розрахунки) до поданих ним раніше податкових декларацій з відповідного податку і збору за звітний (податковий) період, який перевіряється контролюючим органом (п. 50.2. ст. 50 Податкового кодексу України).

Згідно висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 810/3640/15 право виправити самостійно виявлені помилки, що містяться у раніше поданій податковій декларації може бути обмежене виключно випадками, визначеними у Кодексі, норми якого не передбачають обмежень щодо виправлення платником податків самостійно виявлених помилок, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, у будь-якому рядку такої декларації. Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що податковим законодавством встановлено два випадки, коли платник податку не може виправити виявлену помилку, це закінчення строків давності, визначених у статті 102 Податкового кодексу України, а також заборона подавати уточнюючі розрахунки під час проведення документальних перевірок до поданих раніше податкових декларацій за звітний період, який перевіряється контролюючим органом (пункт 50.2 статті 50 Податкового кодексу України) (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.03.2019 у справі справа № 810/5429/15).

Згідно п. 102.1. ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "ГОЛДЕН АГРО" 05.02.2024 подано до ГУ ДПС у місті Києві уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2023 року шляхом зменшення податкового кредиту на суму 61 626 грн. Згідно квитанції № 2 уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ з виправленням самостійно виявлених помилок прийнято контролюючим органом.

Тим самим, ТОВ "ГОЛДЕН АГРО" подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ з виправленням самостійно виявлених помилок, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України.

Таким чином, беручи до уваги відсутність первинних документів щодо факту реального постачання товару від постачальника до покупця згідно Договору за видатковою накладною № 52 від 04.02.2023, зважаючи на складення та подання ТОВ "ГОЛДЕН АГРО" до контролюючого органу уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2023 року шляхом зменшення податкового кредиту на суму 61 626 грн в порядку та спосіб, передбачений Податковим кодексом України, невмотивованими, на переконання колегії суддів, є висновки місцевого господарського суду щодо неприйняття, як доказу, відповідного уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань відповідача з ПДВ з підстав, в тому числі, подання ТОВ "ГОЛДЕН АГРО" такого уточнюючого розрахунку до Державної податкової служби України після звернення ТОВ "АК ЕНЕРДЖИ" до господарського суду з даним позовом, а також після постановлення Господарським судом міста Києва ухвали від 22.01.2024 про відкриття провадження у справі № 910/678/24, якою витребувано у покупця відомості щодо формування останнім як покупцем за договором податкового кредиту за фактом поставки ТОВ "АК ЕНЕРДЖИ" товару на підставі податкової накладної № 7, складеної позивачем 04.02.2023.

Судова колегія за таких обставин вважає обґрунтованими доводи апелянта про те, що податковий облік відповідача не включає податковий кредит за фактом недоведеної поставки за податковою накладною № 7 від 04.02.2023.

За умовами пункту 231.10 статті 231 Податкового кодексу України у разі порушення особою, яка реалізує пальне або спирт етиловий, порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної в Єдиному реєстрі акцизних накладних отримувач пального або спирту етилового має право протягом 60 календарних днів, що настають за днем реалізації пального або спирту етилового, подати до контролюючого органу заяву із скаргою на таку особу, яка реалізує пальне або спирт етиловий. До заяви додаються копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання такого пального або спирту етилового, або додаткові письмові пояснення суб`єкта господарювання, який фактично не отримував пальне або спирт етиловий, але зазначений в акцизній накладній, зареєстрованій в Єдиному реєстрі акцизних накладних, як отримувач пального або спирту етилового.

Так, зважаючи, що поставка постачальником товару на користь покупця, у спосіб та порядку, передбаченому Договором, здійснена не була, а факт реального постачання товару постачальником до покупця не підтверджено первинними документами згідно матеріалів цієї справи, судом апеляційної інстанції визнаються невмотивованими висновки суду 1-ої інстанції про те, що відсутність в матеріалах справи доказів подання відповідачем до контролюючого органу заяви із скаргою на позивача в питаннях, пов`язаних із зазначенням останнім ТОВ "ГОЛДЕН АГРО" отримувачем пального, не спростовує фактичного неотримання покупцем товару.

З огляду на все вищенаведене, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду попередньої інстанції, що докази, надані позивачем на підтвердження факту поставки відповідачу 04.02.2023 товару на суму 942 000,00 грн, є більш вірогідними, ніж докази, надані відповідачем на спростування означених обставин.

У зв`язку із чим колегія суддів вважає необґрунтованим висновок місцевого господарського суду про підтвердження ТОВ "АК ЕНЕРДЖИ" факту поставки на користь відповідача вуглеводневого скрапленого газу марки СПБТ (код УКТ ЗЕД 2711 19 00 00) у кількості 18,84 тон загальною вартістю 942 000,00 грн, а відповідно й про доведеність вимог ТОВ "АК ЕНЕРДЖИ" до ТОВ "ГОЛДЕН АГРО" про стягнення суми основного боргу в розмірі 942 000,00 грн.

Також судова колегія зазначає про невмотивованість висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення похідних від основного боргу вимог щодо стягнення 383 871,44 грн - пені, 94 200,00 грн - штрафу, 26 556,66 грн - 3% річних та 40 033,17 грн - інфляційних втрат.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, суди мають належним чином зазначати підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що у цій постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Частиною 1 статті 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв`язку з чим оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 1 486 661,27 грн, з яких: 942 000,00 грн - основний борг, 383 871,44 грн - пеня, 94 200,00 грн - штраф, 26 556,66 грн - 3% річних, 40 033,17 грн - інфляційні втрати, а апеляційна скарга, - задоволенню.

В свою чергу, за переконанням колегії суддів викладені позивачем заперечення на апеляційну скаргу не спростували зазначені відповідачем доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача - ТОВ "АК ЕНЕРДЖИ".

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН АГРО" - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 у справі № 910/678/24 - скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АК ЕНЕРДЖИ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН АГРО" про стягнення коштів повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АК ЕНЕРДЖИ" (адреса: 01032, м. Київ, бульв. Тараса Шевченка, буд. 33, оф. 12, ідентифікаційний код - 44644100) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН АГРО" (адреса: 21034, Вінницька обл., Вінницький р-н, м. Вінниця, вул. Мазепи Гетьмана, буд. 6, каб. 46, ідентифікаційний код - 41918466) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги - 26 759,90 грн. (двадцять шість тисяч сімсот п`ятдесят дев`ять гривень 90 копійок).

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду.

5. Справу № 910/678/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 21.11.2024.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді В.А. Корсак

О.О. Євсіков