Постанова

від 05.11.2024 по справі 918/445/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року Справа № 918/445/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Маціщук А.В.

суддя Філіпова Т.Л.

суддя Бучинська Г.Б.

секретар судового засідання Захарова М.О.

за участю представників сторін:

прокурора - Гіліс І.В.

позивача Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області - предст. Драганчук В.В.

відповідача ОСОБА_1 - адв. Мельничук С.В.

відповідача Фермерського господарства "Валентина"- адв. Янчук В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Рівненської області від 15.07.2024 р.

постановлене у м. Рівне, повний текст складено 25.07.2024 р.

у справі № 918/445/24 (суддя Політика Н.А.)

за позовом Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області

до відповідачів:

1. ОСОБА_1

2. Фермерського господарства "Валентина"

про витребування земельної ділянки

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до рішення від 15.07.2024 р. Господарський суд Рівненської області задоволив позов Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області у справі № 918/445/24. Судом ухвалено рішення про витребування з володіння ОСОБА_1 та Фермерського господарства "Валентина" у комунальну власність на користь Дядьковицької сільської ради земельну ділянку площею 4,0084 га, кадастровий номер 5624682700:01:001:1294.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Вважає оскаржуване рішення незаконним внаслідок поверхневого дослідження доказів та їх оцінки, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Зазначає, що в Україні після прийняття 20 грудня 1991 року Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» і по сьогодні, з урахуванням нового Закону України «Про фермерське господарство», голова та члени фермерського господарства наділені правом приватизації земельної ділянки, наданої у користування (оренду) фермерському господарству. Доводить, що набуття права власності на частку у земельній ділянці може бути обмежено лише у випадку, якщо член фермерського господарства вже набув право на земельну ділянку сільськогосподарського призначення в порядку її приватизації.

Також доводить, що не існує норми закону в Україні, яка наділила б повноваженнями прокурора представляти інтереси комунальної власності (в даному випадку Дядьковицької сільської ради), тому участь у справі прокурора як позивача є незаконною та безпідставною, що залишилось поза увагою суду першої інстанції.

Вважає, що суд першої інстанції мав би закрити провадження у справі відповідно до суб`єктивного складу сторін та характеру спірних правовідносин згідно п.1 ч.1 ст.231 ГПК України, а справу мав би передати до загального суду для розгляду за правилами цивільного судочинства

Зауважує, що суд першої інстанції зазначивши, що спірна земельна ділянка незаконно, без проведення земельних торгів отримана у приватну власність (приватизована), не врахував тієї обставини, що відповідно до ч.7.ст.130 ЗК України продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної і комунальної власності забороняється. Виходячи з того, що норми закону, яка дозволяла б продаж земель сільськогосподарського призначення державної/комунальної власності в Україні немає, тому проводити земельні торги такої категорії і цільового призначення земель законодавством не передбачено, так само як і не передбачено конкурсу на приватизацію.

Просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 15 липня 2024 року по справі № 918/445/24 повністю, і ухвалити нове рішення, яким у позові керівника Рівненської окружної прокуратури - відмовити.

Рівненська окружна прокуратура подала відзив на апеляційну скаргу у якому вважає, що скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду від 15.07.2024 р. у справі № 918/445/24 є законним та обґрунтованим.

Посилається на 32 Земельного кодексу України та ст. 13 Закону України «Про фермерське господарство» і доводить, що для реалізації права на приватизацію землі, визначеного цими нормами, фізична особа - майбутній засновник фермерського господарства - повинен попередньо отримати земельну ділянку в користування для створення фермерського господарства.

Вважає, що метою отримання спірної земельної ділянки було не створення фермерського господарства та здійснення відповідної підприємницької діяльності ОСОБА_1 одноосібно або з членами родини, а її отримання безкоштовно, за пільговою процедурою в обхід загальному порядку.

Пояснює, що інтереси держави також охоплюють інтереси мешканців територіальної громади, зокрема, у таких сферах, як розпорядження землями державної, комунальної власності, а також об`єктами права комунальної власності.

Щодо підсудності спору прокурор посилається на правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 р. у справі № 922/1830/19 та зазначає, що спори з приводу користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин та з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство.

Просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 15.07.2024 р. у справі № 918/445/24 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Позивач Дядьковицька сільська рада Рівненського району Рівненської області та відповідач Фермерське господарство "Валентина" відзивів на апеляційну скаргу не подали.

Представник скаржника ОСОБА_1 в судовому засіданні 05.11.2024 р. підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задоволити.

Прокурор в судовому засіданні заперечила проти доводів апеляційної скарги, вважала рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позицію прокурора. Зокрема, зазначила, що незаконне розпорядження спірною земельною ділянкою відбулося у 2016 2017 роках, коли така земельна ділянка перебувала у державній власності та розпоряджалося нею Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області, тому орган місцевого самоврядування про таке порушення не знав і не міг знати.

Представник відповідача Фермерське господарство "Валентина" в судовому засіданні повністю підтримав апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Зазначив, що приватизація спірної ділянки ОСОБА_1 відбулася на загальних підставах, визначених у ст. 118 ЗК України.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні пояснення прокурора, представника позивача та представників відповідачів, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судом першої інстанції, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.

Згідно з Державним актом на право користування землею серії Б № 050063, виданого на підставі рішення Верхівської сільської Ради народних депутатів від 02.02.1993 р. за № 58, ОСОБА_2 надано у постійне користування земельну ділянку для ведення селянського фермерського господарства загальною площею 25,7 га на території Верхівської сільської ради Рівненського району. Акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 240 /а.с. 56 62 у т.1/.

Фермерське господарство "Валентина" створено 02.02.1993 р. засновником ОСОБА_3 /а.с. 41 42 у т.1/.

Розпорядженням Рівненської районної державної адміністрації від 28.02.1997 р. № 122 "Про відведення земельних ділянок в постійне користування ОСОБА_2 для розширення селянського (фермерського) господарства" ОСОБА_2 надано в постійне користування земельні ділянки загальною площею 24,9 га.

Згідно з п. 1.4 статуту Фермерського господарства "Валентина", затвердженого головою Фермерського господарства "Валентина" Вограліком В.О. 09.12.2008 р. /а.с. 25 37 у т.1/, зі змінами, які затверджені головою ФГ "Валентина" Вограліком В.О. 22.12.2015 р. /а.с. 38 39 у т.1/, членами господарства є: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .

Пунктом 5.1 статуту передбачено, що до земель господарства належать земельні ділянки, отримані (придбані) засновником господарства у власність, постійне користування та надані господарству в оренду.

14.03.2016 р. ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Рівненської області із заявою про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 3,5 умовних кадастрових гектара для ведення фермерського господарства на території Верхівської сільської ради за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності /а.с. 64 у т.1/.

Згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 14.04.2016 р. № 17-1503/16-16-СГ (з урахуванням змін внесених наказом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 29.06.2016 р. № 17-2592/16-16СГ щодо правильного прізвища заявниці) ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) площею 3,5 умовних кадастрових гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні громадянина ОСОБА_2 на території Верхівської сільської ради /а.с. 65 у т.1/.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 06.04.2017 р. № 17-1032/16-17-СГ затверджено проєкт землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 4,0084 га, кадастровий номер 5624682700:01:001:1294 для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) як члену Фермерського господарства "Валентина" за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебували у постійному користуванні громадянина ОСОБА_2 , розташовані на території Верхівської сільської ради Рівненського району Рівненської області /а.с. 68 у т.1/. Одночасно цим наказом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 4,0084 га гр. ОСОБА_2 , яка надана для ведення фермерського господарства на території Верхівської сільської ради Рівненського району Рівненської області.

Згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 11.04.2017 р. зареєструвала за собою право приватної власності на земельну ділянку площею 4,0084 га, кадастровий номер 5624682700:01:001:1294 з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства (реєстраційний номер: 1224517656246) /а.с. 22 24 у т.1/.

В подальшому ОСОБА_1 земельну ділянку площею 4,0084 га, кадастровий номер 5624682700:01:001:1294 передала в оренду Фермерському господарству "Валентина", що підтверджується договором оренди земельної ділянки від 08.11.2022 р. /а.с. 69 74 у т.1/.

Відповідно до п. 1 договору, укладеного ОСОБА_1 як орендодавцем та Фермерським господарством «Валентина як орендарем, орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку площею 4,0084 га кадастровий номер 5624682700:01:001:1294 сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства (товарного сільськогосподарського виробництва) без зміни її цільового призначення, яка знаходиться на території Дядьковицької ОТГ Рівненського району Рівненської області.

Договір укладений на 10 (десять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 6 договору).

На виконання умов договору сторони склади акт приймання передачі об`єкта оренди, земельної ділянки переданої в оренду Фермерському господарству «Валентина» для товарного виробництва сільськогосподарської продукції /а.с. 75 у т.1/.

Право оренди земельної ділянки зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09.11.2022 р. (номер запису про інше речове право: 48419699) /а.с. 22 24 у т.1/.

Обґрунтовуючи позов, прокурор доводить, що ОСОБА_1 будучи членом ФГ «Валентина», яка не є засновником ФГ «Валентина» та не передавала земельну ділянку до цього господарства, безоплатно отримала у власність земельну ділянку площею 4,0084 га (кадастровий номер 5624682700:01:001:1294) із земель, які перебували у користуванні фермерського господарства. У таких діях ОСОБА_1 прокурор вбачає порушення вимог ст. 13 Закону України Про фермерське господарство та ст. 32 Земельного кодексу України.

Підставою реалізації прокурором представницьких функцій згідно зі ст. 23 Закону "Про прокуратуру" стала усвідомлена пасивна поведінка позивача.

Так, листом Рівненської окружної прокуратури від 09.04.2024 р. № 50-56-3203вих-24, /а.с. 82 - 89 у т.1/ до Дядьковицької сільської ради прокурор повідомив орган місцевого самоврядування про факти порушення ОСОБА_1 вимог земельного законодавства при розпорядженні земельною ділянкою для ведення фермерського господарства, що перебувала у користуванні Фермерського господарства «Валентина». Також прокурор просив повідомити про вжиті Дядьковицькою сільською радою заходи із вказаного питання, в тому числі, про проведену претензійно-позовну роботу. Також прокурор зазначив, що у разі невжиття відповідних заходів претензійно-позовного характеру окружна прокуратура з метою захисту порушених інтересів держави звертатиметься до суду із відповідною позовною заявою.

Листом від 15.04.2024 р. № 300/01-10 Дядьковицька сільська рада у відповідь на лист прокурора зазначила, що орган місцевого самоврядування не заперечує щодо звернення Рівненської окружної прокуратури до суду для реалізації повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування, в тому числі в частині дотримання вимог чинного законодавства при приватизації земель Фермерського господарства «Валентина» /а.с. 90 у т.1/.

Листом від 24.04.2024 р. № 50-56-3736вих-24 Рівненська окружна прокуратура повідомила орган місцевого самоврядування про прийняте рішення звернутись до суду з позовом в інтересах держави в особі Дядьковицької територіальної громади в особі Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області до ОСОБА_1 та Фермерського господарства «Валентина» про витребування земельної ділянки площею 430084 га /а.с. 91 у т.1/. Дядьковицька сільська рада на такий лист не відреагувала.

Позивач є органом місцевого самоврядування, до компетенції якого у відповідності до ст. 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні віднесені повноваження щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

27.05.2021 р. набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин, яким Перехідні положення Земельного кодексу України доповнено пунктом 24, і з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, які вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності пунктом 24 Перехідних положень Земельного кодексу України.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 р. № 722-р Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області визначено, що до складу Дядьковицької територіальної громади входять Дядьковицька, Верхівська та Малошпаківська територіальні громади.

Отже, за доводами прокурора, земельна ділянка з 27.05.2021 р. мала б перебувати у комунальній власності Дядьковицької сільської ради.

Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2019 року у справі № 915/20/18 визначив, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також й у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не має загальнодержавного характеру, але спрямоване на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 914/225/18.

Такі висновки враховуються колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України Про судоустрій та статус суддів, ч.4 ст. 236 ГПК України.

Отже, прокурор відповідно до норм ч.4 статті 23 Закону України Про прокуратуру обґрунтував необхідність представництва інтересів держави, оскільки компетентний орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, не відреагував на стверджуване порушення законності у сфері земельних відносин. Звертаючись до Дядьковицької сільської ради до подання позову, прокурор надав їй можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після повідомлення прокурора про стверджуване порушення, кваліфікується як бездіяльність відповідного органу та є достатньою підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів відхиляє як безпідставні доводи відповідача/скаржника про те, що прокурор безпідставно заявив позов в інтересах держави в особі неналежного позивача, а також про те, що участь у справі прокурора як позивача є незаконною та безпідставною, оскільки прокурор не може представляти інтереси комунальної власності (в даному випадку Дядьковицької сільської ради).

Суд першої інстанції задоволив позов прокурора про витребування з володіння ОСОБА_1 та ФГ «Валентина» у комунальну власність на користь Дядьковицької сільської територіальної громади в особі Дядьковицької сільської ради земельної ділянки площею 4,0084 га, кадастровий номер 5624682700:01:001:1294, і колегія суддів з таким рішенням суду першої інстанції погоджується, враховуючи наступне.

Нормами ч.1 статті 32 ЗК України передбачено, що громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Відповідно до частин першої та другої статті 13 Закону України Про фермерське господарство члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю). Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).

Згідно з нормами статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої та шостої статті 118 ЗК України визначено, що громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

Отже, для реалізації права на приватизацію землі відповідно до норм ст..32 ЗК України та ст..13 Закону України Про фермерські господарства фізична особа - майбутній засновник фермерського господарства має попередньо отримати земельну ділянку в користування для створення фермерського господарства.

Якщо особа увійшла до фермерського господарства після його створення та не отримувала для такого створення земельної ділянки, тоді така особа не має права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки, яка перебуває у користуванні цього фермерського господарства. Для отримання земельної ділянки у власність вона має звертатися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в загальному порядку, визначеному статтями 116, 118 ЗК України.

Таким чином, член фермерського господарства, який отримав земельну ділянку у користування для створення фермерського господарства і раніше не набув права на земельну частку (пай), може цю (отриману ним) земельну ділянку приватизувати у межах розміру земельної частки (паю) за умови припинення права користування нею фермерським господарством. Якщо ж член фермерського господарства не отримував у користування земельну ділянку для його створення, а лише увійшов до складу членів цього господарства, він має право отримати у власність земельну ділянку у передбаченому законом розмірі, проте в загальному порядку, зокрема із земель, які не перебувають у власності чи користуванні фермерського господарства. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 р. у справі № 633/408/18.

Такі правові висновки Верховного Суду враховуються колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України Про судоустрій та статус суддів, ч.4 ст. 236 ГПК України.

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право. Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, а останнє - характеризуватися доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, наслідки його застосування мають бути передбачуваними.

ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном не буде дотриманий. І навпаки - встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Критерій законності означає, що втручання держави у право особи на мирне володіння майном повинно здійснюватися на підставі закону чи іншого нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право особи на мирне володіння майном є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду. Легітимною метою такого втручання може бути здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно.

Судом у даній справі встановлено, що Фермерське господарство «Валентина» створене ОСОБА_2 /а.с. 41 у т.1/, якому на підставі Державного акту на право користування землею надано для ведення селянського (фермерського) господарства земельну ділянку площею 25.7 га в межах згідно з планом, що розташована на території Верхівської сільської ради. В подальшому Розпорядженням Рівненської районної державної адміністрації від 28.02.1997 р. № 122 "Про відведення земельних ділянок в постійне користування ОСОБА_2 для розширення селянського (фермерського) господарства" Вограліку В.О. надано в постійне користування земельні ділянки загальною площею 24,9 га /а.с. 63 у т.1/.

Згідно з п. 1.4 статуту Фермерського господарства "Валентина" у редакції 2008 року, затвердженого головою Фермерського господарства "Валентина" Вограліком В.О. 09.12.2008 р. /а.с. 25 37 у т.1/ зі змінами, які затверджені головою Фермерського господарства "Валентина" Вограліком В.О. 22.12.2015 р. /а.с. 38 39 у т.1/, членом фермерського господарства є, зокрема, ОСОБА_1 .

14.03.2016 р. ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Рівненської області із заявою про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 3,5 умовних кадастрових гектара для ведення фермерського господарства на території Верхівської сільської ради за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності /а.с. 64 у т.1/ та згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 14.04.2016 р. № 17-1503/16-16-СГ (з урахуванням змін внесених наказом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 29.06.2016 р. № 17-2592/16-16СГ щодо правильного прізвища заявниці) ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою /а.с. 65 у т.1/.

На час такого звернення і розроблення проєкту землеустрою спірна земельна ділянка була надана в постійне користування ОСОБА_2 для ведення селянського (фермерського) господарства і перебувала в користуванні Фермерського господарства «Валентина» в межах земельної ділянки загальною площею 24,9 га.

На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 06.04.2017 р. № 17-1032/16-17-СГ затверджено проєкт землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 4,0084 га, кадастровий номер 5624682700:01:001:1294 для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю), як члену Фермерського господарства "Валентина" за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебували у постійному користуванні громадянина ОСОБА_2 , розташовані на території Верхівської сільської ради Рівненського району Рівненської області /а.с. 68 у т.1/. Одночасно зазначеним наказом припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 4,0084 га громадянину ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства, на території Верхівської сільської ради Рівненського району Рівненської області.

На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 06.04.2017 р. № 17-1032/16-17-СГ були внесені відомості до Державного реєстру речових правна нерухоме майно /а.с. 22-24 у т.1/.

Звертається увага, що ОСОБА_1 після отримання спірної земельної ділянки для ведення фермерського господарства, її за цільовим призначенням для ведення фермерського господарства не використовувала, натомість передала спірну земельну ділянку в оренду ФГ «Валентина».

Таким чином, передача спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 із подальшою реєстрацією за нею права власності вчинена із порушенням вимог чинного законодавства, оскільки ОСОБА_1 як член фермерського господарства, який не отримував земельну ділянку у користування для створення фермерського господарства, могла б отримати таку земельну ділянку у власність (в т.ч. шляхом безоплатної приватизації) виключно на загальних підставах, передбачених ст..116 Земельного кодексу України.

Колегія суддів звертає увагу, що за змістом наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 06.04.2017 р. № 17-1032/16-17-СГ не визначено, що у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 4,0084 га, кадастровий номер 5624682700:01:001:1294 передано в процесі приватизації. Натомість зазначено, що земельна ділянка передається у розмірі земельної частки (паю) як члену Фермерського господарства "Валентина" за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, тоді як ОСОБА_1 була членом фермерського господарства, яка не отримувала у користування земельну ділянку для його створення, а лише увійшла до складу членів цього господарства, про що зазначено вище.

Враховуючи, що безоплатна передача земельної ділянки у власність ОСОБА_1 вчинена з порушенням норм чинного законодавства, зокрема норм ст..32 ЗК України та ст..13 Закону України Про фермерські господарства, тому відповідачка/скаржник неправомірно здійснює правомочності власника щодо землі та неправомірно розпорядилась землею шляхом передачі її в оренду ФГ «Валентина». Тому Дядьковицька сільська рада вправі витребувати у комунальну власність належну територіальній громаді земельну ділянку з чужого незаконного володіння.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.11.2018 р. у справі № 183/1617/16, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

Відповідно до норм статей 387 і 388 ЦК України власник вправі витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не є ефективним способом захисту права власника оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право (п. 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, п. 34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2020 у справі №910/1809/18).

Колегія суддів бере до уваги, що право оренди - це один із видів речового права на чуже майно, в тому числі на земельну ділянку, яке складається з права тимчасового володіння та користування цим майном. Орендар як володілець і користувач земельною ділянкою фактично утримує її у себе. Отже, в порядку віндикаційного позову власник має право витребувати земельну ділянку від її орендаря. Таким чином у Фермерського господарства «Валентина» існує безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, а його дії з утримання земельної ділянки призводять до порушення майнових прав територіальної громади.

Втручання у право на мирне володіння спірною земельною ділянкою ґрунтується на законі, про що зазначено вище. Легітимною метою такого втручання є публічні інтереси у контролі за раціональним використанням сільськогосподарських земель, які є обмеженим природним ресурсом, та право громади на володіння землею після припинення права на цю земельну ділянку попереднього користувача гр. ОСОБА_2 відповідно до вищенаведених норм п.24 Перехідних положень Земельного кодексу України.

При цьому доводи скаржника про непропорційне втручання у мирне володіння майном відхиляються судом, враховуючи, що майно (земельна ділянка) набута ОСОБА_1 всупереч вимогам закону безоплатно, що виключає обгрунтування позиції скаржника про надмірний тягар для її інтересів як особи, яка зазнає такого втручання.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується із обґрунтованими висновками суду першої інстанції про задоволення позову.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, враховуючи наступне.

Відповідно до норм ст. 2, 4 ГПК України завданням господарського судочинства є вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності та інших справ як за участю юридичних осіб, так і за участю фізичних осіб - підприємців, а в певних випадках і за участю осіб, які не мають статусу суб`єкта господарювання, відповідно до ст. 20 ГПК України, норми якої визначають особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів.

Так, у спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб`єктному складу (фізична чи юридична особа).

З метою забезпечення єдності та сталості судової практики Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 р. у справі № 922/1830/19 зазначила, що спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство.

Згідно з нормами частини першої, пункту 1 частини другої статті 45 Закону України Про судоустрій і статус суддів Велика Палата Верховного Суду як постійно діючий колегіальний орган Верховного Суду забезпечує, зокрема, у визначених законом випадках здійснення перегляду судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 17.02.2023 р. у справі № 917/1701/23, від 12.09.2023 р. у справі № 556/889/22, від 28.02.2024 р. у справі № 182/8900/19.

Такі правові висновки Верховного Суду враховуються колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України Про судоустрій та статус суддів, ч.4 ст. 236 ГПК України.

У даній справі наказом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області № 17-1032/16-17-СГ від 06.04.2017 р. "Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність" земельну ділянку кадастровий номер 5624682700:01:001:1294 передано у власність громадянці ОСОБА_1 саме для ведення фермерського господарства. Згідно з інформаційною довідкою від 09.04.2024 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна /а.с. 22 24 у т.1/ 11.04.2017 р. за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5624682700:01:001:1294, площею 4,0084 га з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства.

Отже, спір у справі стосується надання та використання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, тому має вирішуватися господарським судом.

Також колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відхилив клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, оскільки внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 відбулося 11.04.2017 р. Тоді як, відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 р. "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", (із наступними змінами і доповненнями) установлено з 12.03.2020 р. на всій території України карантин, дію якого неодноразово продовжено.

Постановою Кабінету Міністрів України № 383 від 25.04.2023 р. продовжено на території України дію карантину до 30.06.2023 р.

24.02.2022 р. Російською Федерацією було розпочато повномасштабну військову агресію проти України, у зв`язку з чим Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженим Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року та в подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався і станом на дату ухвалення даного рішення досі триває.

Відповідно до п. 19 "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 - 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Тому колегія суддів висновує, що прокурором не пропущений строк позовної давності, який є продовженим на підставі вищенаведених норм.

З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи були почуті, враховані судами першої та апеляційної інстанції, натомість оскаржуване рішення є вмотивованим, і судом першої інстанції зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає нормам ст. 236 ГПК України та практиці Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України", "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

За результатом перегляду рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Господарського суду Рівненської області від 15.07.2024 р. у справі № 918/445/24 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і немає підстав для його скасування чи зміни. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно зі ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Рівненської області від 15.07.2024 р. у справі № 918/445/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Справу № 918/445/24 повернути Господарському суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений 21.11.2024 р.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.