Рішення

від 19.11.2024 по справі 902/1253/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" листопада 2024 р. Cправа № 902/1253/22(902/1045/24)

Господарський суд Вінницької області у складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Ганкіна А.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна онлайн платформа"

до: Фермерського господарства "Алмар"

про стягнення 166 553,67 грн.

в межах справи № 902/1253/22

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна"

до: Фермерського господарства "Алмар"

про банкрутство

Представники сторін не з`явились

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/1253/22 за заявою ТОВ "Суффле Агро Україна" до ФГ "Алмар" про банкрутство.

Ухвалою від 01.05.2023 року відкрито провадження у справі № 902/1253/22 про банкрутство ФГ "Алмар", введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Плесюка О.С.

01.10.2024 року до суду від ТОВ "Аграрна онлайн платформа" надійшла позовна заява б/н від 26.09.2024 року (вх.№ 1091/24) до ФГ "Алмар" про стягнення 166 553,67 грн., з яких: 98 571,67 грн. боргу, 39 428,66 грн. штрафу, 25 847,35 грн. пені, 2 705,99 грн. 3% річних.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду (№902/1253/22(902/1045/24), вказаний позов передано на розгляд судді Тісецькому С.С.

Ухвалою від 03.10.2024 року відкрито провадження у справі №902/1253/22(902/1045/24) за позовом ТОВ "Аграрна онлайн платформа" до ФГ "Алмар" про стягнення 166 553,67 грн., в межах справи № 902/1253/22 про банкрутство ФГ "Алмар". Ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання у справі призначено на 19.11.2024 року.

В судове засідання на визначену дату позивач та відповідач повноважних представників не направили.

Про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, ухвалою суду від 03.10.2024 року, копії якої були надіслані до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні поштові адреси: ТОВ "Аграрна онлайн платформа" - aonlineplatform@gmail.com; представнику ТОВ "Аграрна онлайн платформа" адвокату Шевчуку В.О. - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ФГ "Алмар" - fgalmar36102135@gmail.com; представникам ФГ "Алмар" - адвокату Бровку О.М. - ІНФОРМАЦІЯ_2 , адвокату Жабському В.І. - ІНФОРМАЦІЯ_3 ; арбітражному керуючому (розпоряднику майна відповідача) Плесюку О.С. - ІНФОРМАЦІЯ_4

Згідно сформованих в КП "ДСС" довідок про доставку електронного листа вказана ухвала була доставлена до електронних кабінетів позивача та відповідача 03.10.2024 року - 20:15 год., та в силу положень ч. 6 ст. 242 ГПК України, вважаються врученою 04.10.2024 року.

Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Крім того, суд зазначає, що ухвали суду у даній справі офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua та знаходяться у вільному доступі.

За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення сторін про дату, час та місце судового слухання, але останні не скористались правом на участь у судовому засіданні.

Згідно із ч.1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представників сторін.

Водночас, 19.11.2024 року до суду від представника позивача надійшла заява б/н від 19.11.2024 року про розгляд справи без його участі; також у заяві повідомлено, що позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Від відповідача будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи не надійшло. Також, судом встановлено, що відповідачем не надано до суду відзиву на позовну заяву.

З огляду на вищезазначене суд дійшов висновку, що сторони належним чином було повідомлено про дане судове засідання. Неявка сторін є підставою до розгляду справи за їх відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст. 202 ГПК України.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Так, позовні вимоги мотивовано наступним.

Під час дії провадження у справі про банкрутство між сторонами було укладено Договір поставки № АОП/2023/0304/1 від 03.04.2023 року, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передавати (поставити) партіями у власність покупцеві продукцію виробничо-технічного призначення (надалі -Товар), для вирощування сільськогосподарської продукції (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 Договору найменування Товару, одиниці виміру кількості Товару та його кількість, ціна, строки та умови (базис) поставки кожної партії Товару визначаються в Договорі та/або у відповідній специфікації (надалі - Специфікація) до Договору, яка є його невід`ємною частиною.

Згідно з п. 1 Специфікації № 2 від 27.09.2023 року до договору поставки № АОП/2023/0304/1 від 03.04.2023 р. (надалі - Специфікація), Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та сплатити наступну партію Товару: Десикант, РК (20л) в кількості 380 літрів вартістю 88 409,28 грн з ПДВ, що в еквіваленті до іноземної валюти - долару США становить 2 393,97 доларів США.

Відповідно до п. 2 Специфікації вартість Товару підлягає на умовах 100% післяплати протягом 30 днів з дня поставки товару (по 27.10.2023 р. включно).

Відповідно до ч. 2 ст. 524 ЦК України Сторони дійшли згоди, що ціна на Товар за даною Специфікацією визначена у національній валюті України (гривня) та в грошовому еквіваленті в іноземній валюти (долар США), виходячи із курсу продажу долара США на міжбанківському валютному ринку України станом на робочий день, що передує дню підписання даної Специфікацїї, зафіксованої на момент закриття торів, згідно даних сайту: https://minfin.com.ua/, (міжбанківський курс, продаж (USD/UAН), який на момент підписання специфікації складає 36,93грн за 1 дол. США.

Оплата вартості Товару, зазначеного у Специфікації, здійснюється Покупцем в національній валюті України (гривня), із урахуванням курсу продажу долара США на міжбанківському валютному ринку України станом на робочий день, що передує дню здійснення платежу, зафіксованого на момент закриття торгів, що визначається згідно з даними сайту: https://minfin.com.ua/, (валюта - міжбанк - курс продажу), надалі - Курс.

Якщо Курс на день, що передує дню здійснення платежу, є вищим на 2%, ніж Курс на день, що передує дню укладення цієї Специфікації, сторони для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують наступну формулу:

S=(К1/К2)*С, де

S - загальна вартість товару в гривнях на момент оплати (або сума, яка підлягає оплаті);

К1 - Курс на день, що передує дню здійснення платежу;

К2 - Курс на день, що передує дню укладення цієї Специфікації;

С - загальна вартість Товару в гривнях на момент оплати (або сума, яка підлягає оплаті) в гривнях на момент укладення цієї Специфікації.

Сторони домовилися, що зміна ціни Товару в гривні у зв`язку зі зміною курсу валют, не потребує укладання додаткової угоди (п. 4 Специфікації).

На виконання умов Договору та Специфікації Постачальник поставив Покупцю Товар, а саме: Десикант, РК (20л) в кількості 380 літрів вартістю 88 409,28грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № ВН/322 від 27.09.2023 р.

В порушення умов Договору та Специфікації, Покупець не оплатив Постачальнику вартість поставленого товару.

Відповідно до даних сайту: https://minfin.com.ua/ (валюта - міжбанк - курс продажу) курс продажу долара США станом на 26.09.2024 становить 41,1750 грн. за 1 долар США.

Таким чином, вартість Товару, що підлягає сплаті становить: (41,1750/36,9300)*88 409,28 = 98 571,67 грн.

Також, в зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором, позивачем нараховано до стягнення з відповідача за період з 28.10.2023 року по 26.09.2024 року: 39 428,66 грн. штрафу (згідно п. 5.5. договору), 25 847,35 грн. пені та 2 705,99 грн. 3% річних.

Посилаючись на наведені обставини, позивач просить суд стягнути з відповідача 166 553,67 грн., з яких: 98 571,67 грн. боргу, 39 428,66 грн. штрафу, 25 847,35 грн. пені, 2 705,99 грн. 3% річних.

Відповідач відзиву на позов чи будь-яких заяв, клопотань чи письмових пояснень по справі до суду не подала.

З врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов таких висновків.

Так, провадження у справі про банкрутство ФГ "Алмар" було відкрито 01.05.2023 року.

Заборгованість за отриманий товар згідно договору поставки № АОП/2023/0304/1 від 03.04.2023 року становить 98 571,67 грн. та виникла з 28.10.2023 року.

Пеня та 3 % річних нараховані за період з 28.10.2023 року по 26.09.2024 року.

Штраф нараховано згідно п. 5.5. Договору.

Згідно з визначеннями статті 1 КУзПБ, юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника;

конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника;

поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відтак, заявлені до стягнення позовні вимоги за своєю природою є поточними.

В абз.3 ч.14 ст.39 КУзПБ законодавець імперативно визначив, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство пред`явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися у випадку та порядку, передбачених цим Кодексом.

До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються в межах справи про банкрутство шляхом їх розгляду в позовному провадженні господарським судом (абз.3 ч.8 ст.45 КУзПБ).

Згідно ч. 2 ст. 7 КУзПБ, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Частиною 1 ст. 2 ГПК України, визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.

Стаття 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України (далі ГК України), господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Таке ж положення містить і ст. 173 ГК України, за змістом якої господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 524 ЦК України, зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 533 ЦК України, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 691 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 03.04.2023 року між ТОВ "Аграрна онлайн платформа" (Постачальник) ФГ "Алмар" (Покупець) укладено договір поставки № АОП/2023/0304/1, за умовами якого, Постачальник зобов`язується передати (поставити) партіями у власність Покупцеві продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - Товар), для вирощування сільськогосподарської продукції. Найменування Товару, одиниці виміру кількості Товару та його кількість, ціна, строки та умови (базис) поставки кожної партії Товару визначаються в Договорі та/або у відповідній специфікації (надалі - Специфікація) до Договору, яка є його невід`ємною частиною. Загальна ціна Договору становить загальну вартість Товару, зазначеного у Специфікаціях (п.п. 1.1., 1.2., 1.3.).

Кількість партії Товару, що поставляється за цим Договором, зазначається у Специфікації стосовно відповідної партії Товару. У випадку розбіжностей в межах +/- 2% щодо кількості Товару в порівнянні з даними у видаткових накладних на Товар, поставлений відповідно до умов Договору, Сторони зобов`язуються провести коригування взаєморозрахунків у відповідності із даними видаткових накладних без обов`язкового внесення змін до Договору (здійснити допоставку сплаченого Товару, сплатити вартість поставленого, але не сплаченого Товару, або повернути кошти за непоставлений Товар - на розсуд Постачальника) (п. 2.2.).

Загальна сума Договору визначається на підставі цін, погоджених Сторонами у відповідних Специфікаціях (п. 3.1.).

Оплата конкретної партії Товару проводиться в національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування Покупцем на поточний банківський рахунок Постачальника, вказаний у Договорі, оплати в розмірі 100% вартості партії Товару, зазначеної у відповідній Специфікації, протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання Покупцем рахунку, якщо інший термін та/або порядок оплати партії Товару не вказаний у відповідній Специфікації. Зобов`язання Покупця зі сплати ціни Товару вважається виконаним в момент зарахування коштів на банківський рахунок Постачальника відповідно до платіжних реквізитів, вказаних Постачальником у цьому Договорі (п. 3.2.).

Відносно окремої партії Товару відповідною Специфікацією може бути передбачено інший строк та/або порядок розрахунків (п. 3.3.).

За порушення умов Договору Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та даним Договором. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (п. 5.1.).

У разі прострочення оплати Товару Покупець сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (що діяла у період прострочення), нарахованої на суму вартості неоплаченого товару, за кожен день прострочення (п. 5.4.).

У разі прострочення Покупцем строку (терміну) оплати Товару більше ніж на 5 (п`ять) календарних днів, Покупець додатково сплачує на користь Постачальника штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого або несвоєчасно оплаченого Товару, а у випадку прострочення більше ніж на 9 (дев`ять) календарних днів - штраф у розмірі 40% від вартості неоплаченого або несвоєчасно оплаченого Товару (п. 5.5.).

Нарахування штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим Договором здійснюється без обмеження строку нарахування та припиняється в день виконання Стороною відповідного зобов`язання. Сторони домовились, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим Договором становить три роки (п. 5.9.).

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання повноваженими представниками сторін та його скріплення печатками Сторін та закінчується 02 квітня 2024 року (включно), але в будь-якому випадку - не раніше моменту виконання Сторонами взятих на себе за Договором зобов`язань (п. 8.1.).

Згідно Специфікації № 2 від 27.09.2023 року до договору поставки № АОП/2023/0304/1 від 03.04.2023 р., Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та сплатити наступну партію Товару: Десикант, РК (20л) в кількості 380 літрів вартістю 88 409,28 грн з ПДВ, що в еквіваленті до іноземної валюти - долару США становить 2 393,97 доларів США (п.1).

Відповідно до п. 2 Специфікації, загальна вартість Товару, який поставляється згідно даної Специфікації, з урахуванням ПДВ становить 88 409,28 грн., у т.ч. ПДВ: 14 734,88 грн., та підлягає сплаті в наступному порядку: 100% післяплата протягом 30 днів з дня поставки товару (по 27.10.2023р. включно).

Відповідно до ч. 2 ст. 524 ЦК України Сторони дійшли згоди, що ціна на Товар за даною Специфікацією визначена у національній валюті України (гривня) та в грошовому еквіваленті в іноземній валюті (долар США), виходячи із курсу продажу долара США на міжбанківському валютному ринку України станом на робочий день, що передує дню підписання даної Специфікацїї, зафіксованої на момент закриття торів, згідно даних сайту: https://minfin.com.ua/ (міжбанківський курс, продаж (USD/UAH), який на момент підписання специфікації складає 36,93 грн за 1 дол. США (п. 3).

Згідно п. 4 Специфікації, оплата вартості Товару, зазначеного у Специфікації, здійснюється Покупцем в національній валюті України (гривня), із урахуванням курсу продажу долара США на міжбанківському валютному ринку України станом на робочий день, що передує дню здійснення платежу, зафіксованого на момент закриття торгів, що визначається згідно з даними сайту: https://minfin.com.ua/, (валюта - міжбанк - курс продажу), надалі - Курс.

Якщо Курс на день, що передує дню здійснення платежу, є вищим на 2%, ніж Курс на день, що передує дню укладення цієї Специфікації, сторони для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують наступну формулу:

S=(К1/К2)*С, де

S - загальна вартість товару в гривнях на момент оплати (або сума, яка підлягає оплаті);

К1 - Курс на день, що передує дню здійснення платежу;

К2 - Курс на день, що передує дню укладення цієї Специфікації;

С - загальна вартість Товару в гривнях на момент оплати (або сума, яка підлягає оплаті) в гривнях на момент укладення цієї Специфікації.

Сторони домовилися, що зміна ціни Товару в гривні у зв`язку зі зміною курсу валют, не потребує укладання додаткової угоди.

На виконання умов договору та специфікації, позивач поставив відповідачу товар, а саме: Десикант, РК (20л) в кількості 380 літрів вартістю 88 409,28 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № ВН/322 від 27.09.2023 року.

Разом з тим, в порушення умов договору та специфікації, відповідач не оплатив вартість поставленого товару.

Відповідно до даних сайту: https://minfin.com.ua/ (валюта - міжбанк - курс продажу) курс продажу долара США станом на 26.09.2024 становить 41,1750 грн. за 1 долар США.

Таким чином, вартість Товару, що підлягає сплаті становить: (41,1750/36,9300)*88 409,28 = 98 571,67 грн.

Водночас, судом встановлено, що станом на момент розгляду позовної заяви, доказів щодо погашення або ж спростування відповідачем заборгованості перед позивачем за поставлений товар не надано.

Оскільки станом на час розгляду справи відповідач не надав доказів погашення заборгованості у повному обсязі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 98 571,67 грн. боргу підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивачем, за неналежне виконання грошових зобов`язань пред`явлено до стягнення з відповідача за період з 28.10.2023 року по 26.09.2024 року: 25 847,35 грн. пені, 2 705,99 грн. 3% річних, а також 39 428,66 грн. штрафу, згідно п. 5.5. договору.

Принагідно, суд звертає увагу на позицію, висвітлену Верховним Судом у постанові від 15.03.2024 року у справі № 925/1770/15(925/11/23), де зазначено, що за змістом ч.ч. 1,2 ст. 41 КУзПБ, мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій.

Згідно п. 3, п. 5 ч. 3 ст. 41 КУзПБ, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення (абз. 1 ч. 5 ст. 41 КУзПБ).

Під час процедури розпорядження майном боржник має право задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною п`ятою цієї статті не поширюється дія мораторію (ч. 6 ст. 41 КУзПБ).

Колегія суддів також звертається до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, згідно з якою мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість та не поширює на поточну. Поточні ж вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом.

Оскільки заявлена до стягнення з відповідача основна заборгованість в розмірі 98 571,67 грн. є поточною грошовою вимогою, відтак правомірним є нарахування на відповідну заборгованість штрафу, пені та 3% річних, на які дія мораторію не поширюється в силу наведених вище приписів КУзПБ.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі прострочення оплати Товару Покупець сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (що діяла у період прострочення), нарахованої на суму вартості неоплаченого товару, за кожен день прострочення (п. 5.4.).

У разі прострочення Покупцем строку (терміну) оплати Товару більше ніж на 5 (п`ять) календарних днів, Покупець додатково сплачує на користь Постачальника штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого або несвоєчасно оплаченого Товару, а у випадку прострочення більше ніж на 9 (дев`ять) календарних днів - штраф у розмірі 40% від вартості неоплаченого або несвоєчасно оплаченого Товару (п. 5.5.).

Так, дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, штрафу та 3% річних, суд встановив, що він здійснений в межах чинного законодавства та умов договору, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 25 847,35 грн. пені, 2 705,99 грн. 3% річних та 39 428,66 грн. штрафу, також підлягають задоволенню.

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно підставними, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі, з наведених вище мотивів.

Вирішуючи питання судових витрат суд враховує таке.

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України, основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч. 1 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір").

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір за ставкою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір").

Згідно ст. 7 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2024 рік", у 2024 році встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року - 3 028,00 грн.

Так, позивачем в позовній заяві заявлено позовну вимогу майнового характеру на загальну суму стягнення 166 553,67 грн, розмір судового збору з якої, згідно наведених вище положень закону, становить 3 028,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні з позовною заявою до суду ТОВ "Аграрна онлайн платформа" сплачено судовий збір у розмірі 6 056,00 грн,

Згідно з п.2 ч. 1ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведене, на відповідача покладаються витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 3 028,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір", у випадках, установлених п. 1 ч. 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Враховуючи те, що позивачем не подано відповідне клопотання про повернення судового збору в розмірі переплаченої суми, судом питання щодо повернення судового збору не вирішується.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 7 КУ з процедур банкрутства, ст. ст. 2, 3, 18, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 326, 327 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов ТОВ "Аграрна онлайн платформа" до ФГ "Алмар" про стягнення 166 553,67 грн. у справі № 902/1253/22(902/1045/24), в межах справи № 902/1253/22 про банкрутство ФГ "Алмар", задоволити в повному обсязі.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Алмар" (вул. Центральна, 57, с.Котюжани, Мурованокуриловецький р-н, Вінницька обл., 23440; код ЄДРПОУ 36102135) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна онлайн платформа" (вул. Батозька 16-Б, м. Вінниця, 21001, код ЄДРПОУ 44133498) 166 553,67 грн., з яких: 98 571,67 грн. боргу, 39 428,66 грн. штрафу, 25 847,35 грн. пені, 2 705,99 грн. 3% річних; а також 3 028,00 грн. витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити до електронних кабінетів ЄСІТС та на відомі суду електронні адреси: ТОВ "Аграрна онлайн платформа" - aonlineplatform@gmail.com; представнику ТОВ "Аграрна онлайн платформа" адвокату Шевчуку В.О. - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ФГ "Алмар" - fgalmar36102135@gmail.com; арбітражному керуючому (розпоряднику майна відповідача) Плесюку О.С. - ІНФОРМАЦІЯ_4

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України повне рішення складено 22 листопада 2024 р.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. прим.:

1 - до справи.