Ухвала

від 21.11.2024 по справі 902/1253/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

21 листопада 2024 р. Справа № 902/1253/22

Господарський суд Вінницької області у складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Глоба А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали у справі

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (код ЄДРПОУ 34863309)

до: Фермерського господарства "Алмар" (код ЄДРПОУ 36102135)

про банкрутство

за участю :

заявник: ОСОБА_1 .

представник заявника: Чернілевська Р.В.

арбітражний керуючий Плесюк О.С.

ТОВ "Суффле Агро Україна": Стеценко А.І.

уповноважена особа учасника ФГ "Алмар": Фокіна О.С.

в якості слухача: Бровко О.М.

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду перебуває справа № 902/1253/22 за заявою ТОВ "Суффле Агро Україна" до ФГ "Алмар" про банкрутство.

Ухвалою суду від 01.05.2023 року відкрито провадження у цій справі. Введено процедуру розпорядження майном боржника. Розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Плесюка О.С.

04.05.2023 року здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ФГ "Алмар" на офіційному веб-порталі судової влади України та надано строк кредиторам для пред`явлення до суду заяв з грошовими вимогам до боржника 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

14.08.2024 року до суду від представника ОСОБА_1 надійшла заява б/н від 14.08.2024 року (вх.№ 01-36/814/24; сформовано в системі "Електронний суд") про визнання кредиторських вимог до боржника в розмірі 62 000,00 дол. США, що станом на день звернення з даною заявою еквівалентно 2 563 476,80 грн. у справі №902/1253/22.

Ухвалою від 16.08.2024 року відкладено вирішення питання про прийняття заяви представника ОСОБА_1 б/н від 14.08.2024 року (вх.№ 01-36/814/24) про визнання кредиторських вимог до боржника у справі № 902/1253/22, до повернення матеріалів зазначеної справи до Господарського суду Вінницької області.

10.09.2024 року до суду надійшли матеріали справи № 902/1253/22.

Ухвалою від 11.09.2024 року залишено заяву ОСОБА_1 б/н від 14.08.2024 року (вх.№ 01-36/814/24) про визнання кредиторських вимог до боржника у справі №902/1253/22 - без руху. Повідомлено ОСОБА_1 про недоліки, виявлені судом при огляді заяви б/н від 14.08.2024 року (вх.№ 01-36/814/24) про визнання кредиторських вимог до боржника у справі № 902/1253/22. Встановлено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків кредиторської заяви - протягом п`яти днів з дня вручення копії ухвали суду про залишення заяви без руху. Зобов`язано ОСОБА_1 надати до суду докази, що підтверджують сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі (4 844,80 грн.).

16.09.2024 року до суду від представника ОСОБА_1 надійшла заява б/н від 16.09.2024 року про усунення недоліків.

Ухвалою від 19.09.2024 року призначено заяву ОСОБА_1 б/н від 14.08.2024 року (вх.№ 01-36/814/24) про визнання кредиторських вимог до боржника у справі №902/1253/22 до розгляду в судовому засіданні на 30.10.2024 року.

29.10.2024 року від представника ініціюючого кредитора надійшло заперечення б/н від 29.10.2024 року на заяву ОСОБА_1 про визнання кредиторських вимог до боржника.

30.10.2024 року до суду від арбітражного керуючого Плесюка О.С. надійшло повідомлення № 02-07/1012 від 29.10.2024 року про розгляд грошових вимог, згідно якого арбітражний керуючий заперечує щодо заявлених кредитором вимог.

Ухвалою від 28.10.2024 року задоволено клопотання ТОВ "Зернофарт" та ТОВ "Суффле Агро Україна" про припинення повноважень голови ФГ "Алмар" та покладення виконання обов`язків голови ФГ "Алмар" на розпорядника майна арбітражного керуючого Плесюка О.С. у справі №902/1253/22. Припинено повноваження керівника ФГ "Алмар" ОСОБА_2 , та покладено виконання обов`язків керівника ФГ "Алмар" на розпорядника майна - арбітражного керуючого Плесюка О.С.

Ухвалою від 30.10.2024 року вказану кредиторську заяву призначено до розгляду на 21.11.2024 року.

20.11.2024 року від адвоката Бровка О.М. (в якості представника боржника) надійшла заява про розгляд грошових вимог ОСОБА_1 , згідно якої заявлені кредитором вимоги визнаються в повному обсязі.

21.11.2024 року від адвоката Бровка О.М. (в якості представника боржника) надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

21.11.2024 року до суду від арбітражного керуючого Плесюка О.С. надійшла заява з повідомленням про розірвання договору про надання правової допомоги № 14/04/23-2 від 14.04.2023 року з адвокатом Бровком О.М.

21.11.2024 року до суду від представника заявника надійшла заява б/н від 20.11.2024 року про уточнення вимог.

В судове засідання на визначену дату з`явились арбітражний керуючий, заявник, його представник, представник ініціюючого кредитора, уповноважена особа учасника ФГ "Алмар" та в якості слухача - Бровко О.М . Інші учасники провадження у даній справі правом участі в судовому засіданні не скористались.

В ході розгляду справи представник заявника надала пояснення щодо обставин, викладених у кредиторській заяві, підтримала її вимоги з урахування заяви про уточнення вимог, та просила задоволити.

Представник ініціюючого кредитора заперечила щодо задоволення кредиторських вимог ОСОБА_1 , з підстав наведених у поданих раніше до суду запереченнях.

Арбітражний керуючий також заперечив щодо задоволення кредиторських вимог ОСОБА_1 , про що було зазначено у повідомленні про розгляд грошових вимог.

Уповноважена особа учасника ФГ "Алмар" просила задоволити зазначені вище кредиторські вимоги.

При цьому, судом було долучено до матеріалів справи згадані вище заяву адвоката Бровка О.М. (в якості представника боржника) про розгляд грошових вимог ОСОБА_1 , згідно якої заявлені кредитором вимоги визнаються в повному обсязі та клопотання адвоката Бровка О.М. (в якості представника боржника) про відкладення розгляду справи, однак такі заява та клопотання судом не розглядаються, з огляду на розірвання договору про надання правової допомоги № 14/04/23-2 від 14.04.2023 року, укладеного ФГ "Алмар" з адвокатом Бровком О.М. та відповідно відсутність повноважень останнього на представництво інтересів боржника, про що зазначено у згаданій вище заяві арбітражного керуючого Плесюка О.С.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подану кредиторську заяву ОСОБА_1 , заяву про уточнення вимог та надані докази, встановив наступне.

Так, кредиторська заява мотивована наступним.

02.04.2021 року між ОСОБА_1 та ФГ "Алмар" в особі Голови ОСОБА_2 було укладено договір про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги.

За умовами договору, ОСОБА_1 надає ФГ "Алмар" в особі голови ФГ Омельчук А.В. безвідсоткову поворотну фінансову допомогу, а ФГ "Алмар" в особі голови ФГ Омельчук А.В. зобов`язується повернути грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

Так, відповідно до п. 2.1 вказаного договору, поворотна фінансова допомога надається в доларах США в сумі 82 600 (вісімдесят дві тисячі шістсот) доларів, що в еквіваленті складає 2 304 540 (два мільйони триста чотири тисячі п`ятсот сорок) грн.

Згідно з п. 2.4 договору поворотна фінансова допомога надається до 30.09.2021.

Вказані в договорі від 02.04.2021 року грошові кошти в сумі 82 600 (вісімдесят дві тисячі шістсот) доларів США були отримані головою ФГ "Алмар" ОСОБА_2 на підставі рішення № 4 одноосібного власника (засновника) ФГ "Алмар" від 01.04.2021.

Відповідно до фінансової розписки від 02.04.2021 року головою ФГ "Алмар" ОСОБА_2 було отримано від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 82 000 (вісімдесят дві тисячі) доларів США в якості поворотної фінансової допомоги згідно договору від 02.04.2021 в повному обсязі.

В той же день, 02.04.2024 між ОСОБА_1 та ФГ "Алмар" в особі голови ФГ Омельчук А.В. та ОСОБА_4 було укладено договір застави транспортного засобу № 02/ФГ-04.

Відповідно до даного договору застави, він забезпечує вимоги Заставодержателя, що випливають із договору про надання безвітсоткової поворотної фінансової допомоги, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ "Алмар" з урахуванням усіх можливих додатків до нього за умовами яких ФГ "Алмар" зобов`язується перед ОСОБА_1 повернути до 30.09.2021 року суму допомоги у розмірі 82 600 (вісімдесят дві тисячі шістсот) доларів США що в еквіваленті складає 2 304 540 (два мільйони триста чотири тисячі п`ятсот сорок) грн.

В забезпечення виконання вищевказаних зобов`язань ФГ "Алмар" передає у заставу належні йому на праві власності транспортні засоби, а саме: транспортний засіб Трактор колісний New Holland Т7060 2017 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , вартістю 1 674 000 грн. та транспортний засіб Hyundai Tucson 2017 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , вартістю 418 500 грн.

Застава рухомого майна була зареєстрована в державному реєстрі обтяжень рухомого майна 15.04.2021, що підтверджується Витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

01.10.2021 голова ФГ "Алмар" повернула ОСОБА_1 частину позичених грошових коштів, а саме 20 000 (двадцять тисяч) доларів США, що підтверджується відповідним рукописним записом на розписці.

Однак, інша частина позиченої суми, а саме 62 000 доларів США на даний час ОСОБА_1 так і не були повернуті.

Отже, станом на момент звернення до суду із даною заявою, у ФГ "Алмар" наявний борг перед ОСОБА_1 у сумі 62 000 (шістдесят дві тисячі) доларів США.

Посилаючись на наведені обставини заявник просить суд: визнати грошові вимоги ОСОБА_1 до ФГ "Алмар" в загальній сумі 62 000 (шістдесят дві тисячі) доларів США, що станом на день звернення із даною заявою еквівалентно 2 563 476,8 грн. (за курсом НБУ 41,3464 грн. за долар США) такими, що підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів; грошові вимоги кредитора включити до реєстру вимог забезпечених кредиторів.

У заяві про уточнення вимог заявник, окрім іншого, зазначає, що відповідно до заяви, поданої 14.08.2024 року, заявник просив суд визнати грошові вимоги ОСОБА_1 до ФГ "Алмар" в загальній сумі 62 000 (шістдесят дві тисячі) доларів США, що станом на день звернення із даною заявою еквівалентно 2 563 476,8 грн. (за курсом НБУ 41,3464 грн. за долар США) такими, що підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів. Грошові вимоги кредитора включити до реєстру вимог забезпечених кредиторів.

Отримавши письмові заперечення ініціюючого кредитора та арбітражного керуючого заявник бажає зазначити, що між ним та боржником у договорі поворотної фінансової допомоги було зазначено валюту у доларах США як еквівалент зобов`язання з метою захисту від знецінення коштів на час їх повернення. Відтак, фактично боржник отримав еквівалент такої суми у гривнях.

З огляду на наведене, заявник просить суд: визнати грошові вимоги ОСОБА_1 до ФГ "Алмар" в загальній сумі 2 563 476,8 гривень що станом на день звернення із даною заявою еквівалентно 62 000 (шістдесят дві тисячі) доларів США (за курсом НБУ 41,3464 грн. за долар США); зобов`язати розпорядника майна внести вищезазначені грошові вимоги до реєстру кредиторів як такі, що забезпечені заставою.

Ініціюючий кредитор у запереченні б/н від 29.10.2024 року на заяву ОСОБА_1 про визнання кредиторських вимог до боржника, зазначає, окрім іншого, таке.

Заявник в своїй заяві з кредиторськими вимогами вказує, що між ним та Боржником 02.04.2021 року було укладено Договір про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги.

Відповідно п. 1.1. Договору, Заявник надає Боржнику безвідсоткову поворотну фінансову допомогу, а Боржник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

Відповідно до п. 2.1. Договору поворотна фінансова допомога надається у доларах США в сумі 82 600,00 USD, що в еквіваленті складає 2 304 540,00 грн.

Відповідно до п. 2.3. Договору, поворотна фінансова допомога надається на протязі усього терміну дії договору з дати підписання даного Договору в готівковій формі. Видача коштів підтверджується розпискою.

Відповідно до п. 2.4. Договору поворотна фінансова допомога надається до 30.09.2021 року.

Відповідно до п. 3.1. Договору поворотна фінансова допомога підлягає поверненню в цілому або частинами та в будь-якій строки в межах повернення допомоги.

Відповідно до п. 3.2. Договору повернення допомоги проводиться шляхом видачі грошових коштів Боржником в готівковій формі. Повернення підтверджується розпискою.

Додатково Заявник надав копію Рішення № 4 одноосібного власника ФГ "Алмар" від 01.04.2021 року, де викладено рішення протягом квітня 2021 року укласти з ОСОБА_1 договір про надання повороткої фінансової допомоги та отримати від ОСОБА_1 готівкові кошти, а саме 82 000,00 доларів США.

Отже, керівник Боржника не мала повноважень на укладення такого Договору, оскільки, Рішенням не було надано права на укладення Договору в сумі, зазначеній в Договорі.

Також Заявником було надано копію документа під назвою "Фінансова розписка від 02.04.2021 року", відповідно до якого, ОСОБА_2 а підтвердила, що отримала від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 82 000,00 доларів США в якості поворотної фінансової допомоги згідно договору від 02.04.2021 року 02/ФГ-04. Вказана сума нібито отримана в повному обсязі готівкою.

На зворотному боці даного документа вказано, що 01.10.2021 року: "Повернуто частину поворотної фінансової допомоги в розмірі 20000 доларів США".

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Отже, законодавство відносить договір позики, яким є і договір поворотної фінансової допомоги, до так званих реальних договорів, які вважаються укладеними з моменту вчинення певних дій на їх виконання, в даному випадку - фактичного надання позики.

В такому випадку, при розгляді даних кредиторських вимог має бути обов`язково встановлено дві обставини: - чи надавалась Боржнику Заявником фінансова допомога, якщо так - то в якому розмірі; - чи поверталась Боржником фінансова допомога Заявнику, якщо так - то в якому розмірі.

Відповідно до ст. 1087 ЦК України, ст. 198 ГК України, Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 р. № 148 встановлено чіткі норми того, скільки готівки юридична особа може приймати від фізичної особи, які документи при цьому оформлюються та які дії має вчинити юридична особа, отримавши готівкові кошти. Іншого порядку отримання готівкових коштів юридичною особою чинне законодавство не передбачає.

Нормативно-правовим актом, що визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства є ЗУ "Про валюту і валютні операції".

Відповідно до ст. 5 ЗУ "Про валюту і валютні операції", гривня є єдиним законним платіжним засобом в Україні з урахуванням особливостей, встановлених частиною другою цієї статті, і приймається без обмежень на всій території України для проведення розрахунків.

Усі розрахунки на території України проводяться виключно у гривні, крім розрахунків за переліком операцій, куди не входить надання позики.

Відповідно пп. 1 п. 5 Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2, до валютних операцій, пов`язаних із рухом капіталу, належать операції, пов`язані з наданням та отриманням резидентами позик і кредитів.

Відповідно п. 32 Положення, забороняється на території України: 1) здійснювати розрахунки за валютними операціями з використанням готівкової іноземної валюти та банківських металів як платіжного засобу [за винятком випадків сплати процентів (відсотків) за вкладами (депозитами) або кредитами (позиками) в іноземній валюті або банківських металах].

Отже, на території України заборонено здійснення розрахунків за валютними операціями іноземною валютою в готівці.

Таким чином, із врахуванням викладеного, допустимими доказами у справі при доказуванні факту надання поворотної фінансової допомоги (у гривні) є належно оформлені касові ордери, касові книги та журнали. Інші докази, як то фінансова розписка не є допустимими доказами в розумінні статті 77 ГПК України.

Однак, оскільки Заявник вказує, що фінансова допомога надавалась саме в іноземній валюті готівкою, то вчинення такої операції заборонено чинним законодавством.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, договір № 02/ФГ-04 від 02.04.2021 року є недійсним (нікчемним), а отримання Боржником коштів у сумі 82 000 доларів США не доводиться належними та допустимими доказами.

Заявник в своїй кредиторській вимозі просить визнати його заставним кредитором, посилаючись на укладення з Боржником та ОСОБА_4 . Договору застави транспортного засобу № 02/ФГ-04 від 02.04.2021 року.

Відповідно до п. 1.1. Договору застави, цей Договір забезпечує вимоги ОСОБА_1 , що випливають з договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, укладеного між ОСОБА_1 та Боржником, з урахуванням всіх можливих додатків до нього, за умовами яких Боржник зобов`язується перед ОСОБА_1 повернути до 30.09.2021 року суму допомоги у розмірі 82 600,00 доларів, що в еквіваленті складає 2 304 540,00 грн, в строки і порядку передбачених Договором допомоги.

Відповідно до ст. 28 ЗУ "Про заставу", застава припиняється: з припиненням забезпеченого заставою зобов`язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов`язань, установлених законом.

Оскільки договір застави є видом забезпечення виконання основного зобов`язання, то варто звернутися до положень Глави 49 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК України, недійсне зобов`язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов`язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Вказане положення є базовим принципом інституту забезпечення і відоме ще з римського права як принцип акцесорності забезпечувальних зобов`язань. Акцесорний характер способів забезпечення виконання зобов`язань означає, що правочин щодо встановлення забезпечення буде мати юридичне значення тільки тоді, коли має юридичну силу основне зобов`язання. А тому, якщо основне зобов`язання є недійсним внаслідок недієздатності сторін, недотримання форми правочину, тощо, не має юридичної сили і забезпечення. Якщо ж основне зобов`язання може бути оспорено як таке, що укладене під впливом погрози, обману помилки, тощо, забезпечення зберігає силу лише до цього часу. Тільки-но основне зобов`язання визнано недійсним, втрачає своє значення і відповідний спосіб забезпечення. Аналогічного висновку дійшов ВС у постанові від 19 липня 2021 року у справі № 366/302/20.

Таким чином, оскільки основне зобов`язання Боржника є недійсним внаслідок його нікчемності, то недійсним є і Договір застави, і обтяження накладене на підставі Договору застави.

Посилаючись на наведені вище обставини, ініціюючий кредитор просить суд відмовити у визнанні кредиторських вимог ОСОБА_1 до ФГ "Алмар".

Арбітражний керуючий Плесюк О.С. у повідомленні № 02-07/1012 від 29.10.2024 року про розгляд грошових вимог, зазначає про необґрунтованість заяви ОСОБА_1 , а вимоги є такими, що не підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів, виходячи з таких підстав.

На підтвердження факту передачі грошових коштів заявником надано фінансову розписку, проте даний документ не є належним доказом.

Підприємство не може отримати готівкові кошти без належного та законного оформлення оприбуткування таких коштів для фіксування фінансової операції та звітності, як того вимагає чинне законодавство України.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів (ст. 8 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 року №148 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" (далі - Положення) визначено термін готівкова виручка (готівка) - сума фактично одержаної готівки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), а також від операцій, що безпосередньо не пов`язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна, готівкові розрахунки/розрахунки готівкою - платежі готівкою суб`єктів господарювання і фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов`язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.

Отже, зазначеним положенням визначено, що готівка, отримана підприємством від будь-якої реалізації є готівковою виручкою підприємства.

Пунктом 5 розділу ІІ Положення передбачено, що суб`єкти господарювання здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами через касу як коштами, одержаними як готівкова виручка, так і коштами, одержаними із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів.

Суб`єкти господарювання здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Також відповідно до п. 11 розділу ІІ Положення готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день одержання готівки в повній сумі.

Оприбуткуванням готівки в касах установ/підприємств та їх відокремлених підрозділів, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО та з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Згідно з п. 23 розділу ІІІ Положення касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівки.

Пунктом 25 розділу ІІІ Положення передбачено, що приймання готівки в касу проводиться за прибутковим касовим ордером (додаток 2), підписаним головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником установи/підприємства. До прибуткових касових ордерів можуть додаватися документи, які є підставою для їх складання.

Про приймання установами/підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера), підписана головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником, підпис яких може бути засвідчений відбитком печатки цієї/цього установи/підприємства. Використання печатки установою/підприємством не є обов`язковим.

Касири (особи, які виконують їх функції) під час роботи з готівкою керуються правилами визначення платіжності банкнот і монет Національного банку України.

Отже, про факт отримання та повернення коштів можуть свідчити прибуткові та видаткові касові ордери в разі внесення грошей до каси підприємства.

Крім цього, підпунктом 1, пункту 7 розділу ІІ Положення передбачено, що Фізичні особи мають право здійснювати розрахунки готівкою: 1) із суб`єктами господарювання протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами - у розмірі до 50 000 (п`ятдесяти тисяч) гривень включно.

Платежі на суму, що перевищує 50 000 гривень, проводяться через банки або небанківські фінансові установи, які в установленому законодавством України порядку отримали ліцензію на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунку, шляхом переказу коштів із поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку чи небанківської фінансової установи для подальшого їх переказу на поточні рахунки в банку.

Оскільки спірна сума становить 82 000 доларів США, що перевищує 50 000,00 грн., така фінансова операція повинна була бути проведена через банки або небанківські фінансові установи.

З тексту фінансової розписки вбачається, що грошові кошти ОСОБА_2 отримала саме як фізична особа, особисто, а не ФГ "Алмар", хоч там і вказано її посаду.

Оскільки заявником не надано належних доказів надання грошових коштів саме ФГ "Алмар", то відповідно, згідно положень ст. 1046 ЦК України, договір № 02/ФГ-04 від 02.04.2021 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, який за своєю правовою природою є договором позики, є неукладеним.

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши учасників справи, суд дійшов таких висновків, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписи ст. 1 КУзПБ передбачають, що грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви;

кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Згідно ч.ч 1, 2, 6 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.

Склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 та 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти в такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, в такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлене договором.

Частиною 3 вказаної статті встановлено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

За визначенням, наведеним в абзаці 7 п. 14.1.257 статті 14 Податкового кодексу України, поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Виходячи з правового характеру, договір поворотної фінансової допомоги є договором позики, що підпадає під поняття реального договору, що є укладеним з моменту вчинення сторонами певних дій, зокрема, передачі позикодавцем позичальнику грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Так, як вбачається з наявних матеріалів справи, Рішенням одноосібного власника (засновника) ФГ "Алмар" Омельчук А.В. № 4 від 01.04.2021 року було вирішено:

У зв`язку із необхідністю отримання поворотної фінансової допомоги для ФГ "Алмар" протягом квітня 2021 року укласти з ОСОБА_1 договір про надання поворотної фінансової допомоги та отримати від ОСОБА_1 готівкові кошти в передбаченому договором розмірі в повному обсязі, а саме в сумі 82 000,00 (вісімдесят дві тисячі) доларів США.

З метою забезпечення виконання грошового зобов`язання, укласти договори застави рухомого майна та забезпечити проведення державної реєстрації обтяження.

02.04.2021 року між ОСОБА_1 (Позичкодавець) та ФГ "Алмар" (Позичальник) було підписано договір № 02/ФГ-04 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, за умовами якого Позичкодавець надає Позичальнику безвідсоткову поворотну фінансову допомогу, а Позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

Поворотна фінансова допомога (надалі допомога) - це сума грошових коштів передана Позичальнику в користування на визначений строк відповідно до даного Договору, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами (п. 1.2).

Поворотна фінансова допомога надається в доларах США в сумі 82 600,00 (вісімдесят дві тисячі шістсот) USD, що в еквіваленті складає 2 304 540,00 (два мільйона триста чотири тисячі п`ятсот сорок) грн. (п. 2.1).

Поворотна фінансова допомога надається Позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується (п. 2.2.).

Поворотна фінансова допомога надається на протязі усього терміну дії договору з дати підписання даного Договору в готівковій формі. Видача коштів підтверджується розпискою (п. 2.3.).

Поворотна фінансова допомога надається до 30 вересня 2021 року (п. 2.4.).

Поворотна фінансова допомога використовується для потреб Позичальника відповідно до статутних цілей діяльності ФГ "Алмар" (п. 2.5.).

Застава по даному договору фінансової допомоги підписується окремим договором застави між сторонами в день передачі коштів (п. 2.6.).

Поворотна фінансова допомога підлягає поверненню в цілому або частинами та в будь-які строки в межах повернення допомоги (п. 3.1.).

Повернення допомоги проводиться шляхом видачі грошових коштів Позичальником в готівковій формі. Повернення коштів підтверджується розпискою (п. 3.2.).

Даний Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного його виконання (п. 5.1.).

02.04.2021 року між ОСОБА_1 (Заставодержатель), ФГ "Алмар" (Заставодавець 1, Боржник, Позичальник) та ОСОБА_4 (Заставодавець 2, Майновий поручитель) було підписано договір № 02/ФГ-04 застави транспортного засобу, за умовами якого цей Договір забезпечує вимоги Заставодержателя, що випливають із договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, укладеного між Заставодержателем та Заставодавцем 1, з урахуванням усіх можливих додатків до нього (надалі разом Договір допомоги), за умовами яких Заставодавець зобов`язується перед Заставодержателем повернути до 30 вересня 2021 року суму допомоги у розмірі 82 600,00 (Вісімдесят дві тисячі шістсот) USD, що в еквіваленті складає 2 304 540,00 (Два мільйона триста чотири тисячі п`ятсот сорок) гривень, в строки і порядку передбачених Договором допомоги.

В забезпечення виконання зобов`язань вказаних у п.1.1. цього Договору Заставодавець 1 на умовах передбачених цим Договором, передає у заставу належні йому на праві власності наступні транспортні засоби:

- cвідоцтво про реєстрацію машини Серії ОМ № 082680, транспортний засіб Трактор колісний New Holland Т7060 (марка), випуск 2017 року, двигун 6728 см куб. № 001486492 (двигуна), заводський № НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_1 . Предмет застави оцінюється сторонами в сумі 1 674 000,00 гривень;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу Серії НОМЕР_4 , транспортний засіб Hyundai Tucson (марка), випуск 2017 року, двигун 1995 см куб., шасі № НОМЕР_5 , державний номер НОМЕР_2 . Предмет застави оцінюється сторонами в сумі 418 500,00 гривень (п. 1.2).

В забезпечення виконання зобов`язань вказаних у п.1.1. цього Договору Заставодавець 2 на умовах передбачених цим Договором, передає у заставу належний йому на праві власності на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Серії НОМЕР_6 , транспортний засіб ВМW Х3 (марка), випуск 2008 року, двигун 1995 см куб., шасі № НОМЕР_7 , державний номер НОМЕР_8 . Предмет застави оцінюється сторонами в сумі 306 900,00 гривень (п. 1.3).

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання Заставодавцем своїх зобов`язань по договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги або при настанні одного із випадків передбачених ст.ст.28,29 Закону України "Про заставу" (п. 4.1).

Згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 22.04.2024 року, застава зазначеного вище рухомого майна була зареєстрована 15.04.2021 року.

Також, на підтвердження отримання/часткового повернення поворотної фінансової допомоги за договором № 02/ФГ-04 від 02.02.2021 року про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, заявником надано копію фінансової розписки від 02.04.2021 року за підписом ОСОБА_2 , за змістом якої: "голова ФГ "Алмар" Омельчук А.В., яка діє на підставі статуту та рішення № 4 від 01.04.2021 року даною розпискою підтверджує, що отримала від ОСОБА_1 , грошові кошти в сумі 82 000,00 (вісімдесят дві тисячі) доларів США в якості поворотної фінансової допомоги згідно договору від 02.04.2021 року 02/ФГ-04. Вказана сума отримана в повному обсязі".

На звороті копії фінансової розписки від 02.04.2021 року міститься запис наступного змісту: "Повернуто частину поворотної фінансової допомоги в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) доларів США. 01.10.2021 року / підпис/ Бичик О.Б.".

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 198 ГК України, платежі за грошовими зобов`язаннями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом.

Грошові зобов`язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов`язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб`єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов`язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Згідно ч.ч. 1,3 ст. 1087 ЦК України, розрахунки за участю фізичних осіб, не пов`язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або безготівковій формі.

Граничні суми розрахунків готівкою для фізичних та юридичних осіб, а також для фізичних осіб - підприємців відповідно до цієї статті встановлюються Національним банком України.

Так, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правової форми і форми власності, на філії та представництва юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства (ст. 2).

Підприємства ведуть бухгалтерський облік і складають фінансову звітність у грошовій одиниці України. На вимогу користувачів фінансова звітність може бути додатково перерахована в іноземну валюту (ст. 5).

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів (ч. 1-3 ст. 8).

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9).

Форма та реквізити первинних документів визначені ч. 2 ст. 9 Закону.

Згідно п. 1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 року № 148 (в редакції чинній станом на момент укладення договору), це Положення розроблено відповідно до Закону України "Про Національний банк України" і визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України юридичними особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами незалежно від організаційно-правової форми та форми власності (далі - підприємства), органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності (далі - установи), фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність (далі - фізичні особи - підприємці) (далі разом у тексті - суб`єкти господарювання), фізичними особами.

Згідно п. 3 Положення, готівка - грошові знаки національної валюти України (банкноти і монети, у тому числі розмінні, обігові, пам`ятні монети, які є платіжними засобами);

готівкова виручка (готівка) - сума фактично одержаної готівки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), а також від операцій, що безпосередньо не пов`язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна;

готівкові розрахунки/розрахунки готівкою - платежі готівкою суб`єктів господарювання і фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов`язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна;

касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси;

касові документи - документи (касові ордери та відомості на виплату готівки, розрахункові документи, електронні розрахункові документи, квитанції програмно-технічних комплексів самообслуговування, відомості закупівлі сільськогосподарської продукції, інші прибуткові та видаткові касові документи), за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, звіти про використання коштів, а також відповідні журнали встановленої форми для реєстрації цих документів та книги обліку;

касові операції - операції суб`єктів господарювання між собою та з фізичними особами, пов`язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку.

оприбуткування готівки - проведення суб`єктами господарювання обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі/книзі обліку доходів і витрат/фіскальному звітному чеку/електронному фіскальному звітному чеку/розрахунковій квитанції;

фізична особа - громадянин України, іноземець, особа без громадянства, яка не здійснює підприємницької діяльності.

Згідно п. 4 Положення, суб`єкти господарювання, які відкрили поточні рахунки в банках і зберігають на цих рахунках свої кошти, здійснюють розрахунки за своїми грошовими зобов`язаннями, що виникають у господарських відносинах, у безготівковій формі, а також у готівковій формі з дотриманням обмежень та в порядку, установленому законодавством України.

Згідно п. 5 Положення, суб`єкти господарювання здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами через касу як коштами, одержаними як готівкова виручка, так і коштами, одержаними із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Суб`єкти господарювання здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Згідно п. 6 Положення, суб`єкти господарювання мають право здійснювати розрахунки готівкою протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами: 1) між собою - у розмірі до 10000 (десяти тисяч) гривень включно; 2) з фізичними особами - у розмірі до 50000 (п`ятдесяти тисяч) гривень включно.

Платежі понад установлені граничні суми проводяться через банки або небанківські фінансові установи/юридичних осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунку (далі - небанківські установи), шляхом переказу коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку чи небанківської установи для подальшого їх переказу на поточні рахунки в банку. Кількість суб`єктів господарювання та фізичних осіб, з якими здійснюються готівкові розрахунки, протягом дня не обмежується.

Згідно п. 7 Положення, фізичні особи мають право здійснювати розрахунки готівкою: 1) із суб`єктами господарювання протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами - у розмірі до 50 000 (п`ятдесяти тисяч) гривень уключно.

Платежі на суму, що перевищує 50 000 гривень, проводяться через банки або небанківські установи шляхом переказу коштів із поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку чи небанківської установи для подальшого їх переказу на поточні рахунки в банку.

Згідно п. 11 Положення, готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день одержання готівки в повній сумі. Оприбуткуванням готівки в касах установ/підприємств та їх відокремлених підрозділів, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО та з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Згідно п. 23 Положення, касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, електронними розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівки.

Згідно п. 25 Положення, приймання готівки в касу проводиться за прибутковим касовим ордером (додаток 2), підписаним головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником установи/підприємства. До прибуткових касових ордерів можуть додаватися документи, які є підставою для їх складання.

Про приймання установами/підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера), підписана головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником, підпис яких може бути засвідчений відбитком печатки цієї/цього установи/підприємства. Використання печатки установою/підприємством не є обов`язковим.

Видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки підписуються керівником і головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником. До видаткових ордерів додаються заяви на видачу готівки, розрахунки (п. 26).

Згідно ст. 192 ЦК України, законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

ЗУ "Про валюту і валютні операції" визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства. Метою цього Закону є забезпечення єдиної державної політики у сфері валютних операцій та вільного здійснення валютних операцій на території України.

Згідно ст. 1 ЗУ "Про валюту і валютні операції",

валютна операція - операція, що має хоча б одну з таких ознак: а) операція, пов`язана з переходом права власності на валютні цінності та (або) права вимоги і пов`язаних з цим зобов`язань, предметом яких є валютні цінності, між резидентами, нерезидентами, а також резидентами і нерезидентами, крім операцій, що здійснюються між резидентами, якщо такими валютними цінностями є національна валюта; б) торгівля валютними цінностями; в) транскордонний переказ валютних цінностей та транскордонне переміщення валютних цінностей;

валютні цінності - національна валюта (гривня), іноземна валюта та банківські метали;

іноземна валюта: а) грошові знаки грошових одиниць іноземних держав у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави або групи іноземних держав, а також вилучені або такі, що вилучаються з обігу, але підлягають обміну на грошові знаки, що перебувають в обігу; б) кошти на рахунках у банках та інших фінансових установах, виражені у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях (зокрема у спеціальних правах запозичення), що належать до виплати в іноземній валюті; в) електронні гроші, номіновані у грошових одиницях іноземних держав та (або) банківських металах.

Згідно ч.ч. 1, 2 ЗУ "Про валюту і валютні операції", гривня є єдиним законним платіжним засобом в Україні з урахуванням особливостей, встановлених частиною другою цієї статті, і приймається без обмежень на всій території України для проведення розрахунків.

Згідно ст. 5 ЗУ "Про валюту і валютні операції", усі розрахунки на території України проводяться виключно у гривні, крім розрахунків за: 1) операціями зі здійснення іноземних інвестицій та повернення іноземному інвестору прибутків, доходів (у тому числі дивідендів) та інших коштів, одержаних на законних підставах у результаті здійснення іноземних інвестицій; 2) операціями банків з надання банківських та інших фінансових послуг на підставі банківської ліцензії; 3) операціями з надання фінансових послуг, визначених пунктами 1-5 частини другої та частиною третьою статті 9 цього Закону, що надаються небанківськими фінансовими установами та операторами поштового зв`язку, які мають ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій; 4) операціями з розміщення, виплати грошового доходу та погашення облігацій, казначейських зобов`язань України, номінованих в іноземній валюті, якщо це передбачено проспектом цінних паперів (умовами їх розміщення); 5) операціями з купівлі-продажу державних цінних паперів, номінованих в іноземній валюті, якщо ініціатором або отримувачем за такою валютною операцією є банк; 6) іншими операціями, визначеними Митним кодексом України та (або) нормативно-правовими актами Національного банку України. Розрахунки за операціями, визначеними цією частиною, можуть проводитися в іноземній валюті, у гривні, а також у банківських металах.

Згідно Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2 (в редакції чинній станом на момент укладення договору), це Положення встановлює: 1) порядок здійснення операцій із купівлі, продажу, обміну безготівкової іноземної валюти/банківських металів без фізичної поставки; 2) порядок проведення транскордонних переказів за межі України та виплати транскордонних переказів отримувачам в Україні; 3) порядок та особливості проведення торгівлі валютними цінностями в готівковій формі (операції з банківськими металами з фізичною поставкою та/або валютно-обмінні операції); 4) порядок проведення розрахунків за валютними операціями.

Згідно пп. 1 п. 5 Положення, до валютних операцій, пов`язаних із рухом капіталу, належать операції, пов`язані з наданням та отриманням резидентами позик і кредитів

Згідно п. 32 Положення, забороняється на території України: 1) здійснювати розрахунки за валютними операціями з використанням готівкової іноземної валюти та банківських металів як платіжного засобу [за винятком випадків сплати процентів (відсотків) за вкладами (депозитами) або кредитами (позиками) в іноземній валюті або банківських металах]; 2) використовувати як заставу готівкову іноземну валюту і банківські метали (за винятком операцій із застави майнових прав на кошти в іноземній валюті та/або банківських металах, які знаходяться на рахунках банках, та операцій із внесення грошової застави, що здійснюються відповідно до положень Митного кодексу України).

В силу ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18).

З огляду на правовий висновок Верховного Суду, викладений в постановах від 29.03.2018 у справі № 916/4644/15 та від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18 обов`язок доведення кредиторських вимог одночасно з поданням відповідних документів, що їх підтверджують, покладено на кредитора.

У постановах Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 910/21939/15 та від 11.07.2019 у справі № 904/2394/18, наведено правовий висновок, що на стадії звернення кредитора з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них.

Верховний Суд у постанові від 26.07.2022 у справі № 904/4608/21 зауважив, що заяви з кредиторськими вимогами судам слід розглядати із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення.

У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом також у постановах від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 11.02.2020 у справі № 904/8484/16, від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18.

Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи №910/4994/18).

Грошові вимоги у справі про банкрутство можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (правові висновки, зроблені в постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 13.10.2021 у справі № 904/2104/19).

Саме первинними документами підтверджується заборгованість суб`єкта господарювання, її розмір (або ж рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору - тобто про заборгованість боржника перед кредитором); саме ці докази мають подаватися кредитором для встановлення судом невиконаного зобов`язання боржника та для визнання грошових вимог цього кредитора.

Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (ст. 76 ГПК України), допустимості (ст. 77 ГПК України), достовірності (ст. 78 ГПК України) та вірогідності (ст. 79 ГПК України).

Наведені висновки кореспондуються із правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 27.03.2018 у справі № 909/453/16, а також у постановах від 23.04.2019 у справі № 910/21939/15, від 27.07.2020 у справі №904/2104/19 (п. 21) про те, що тягар доведення наявності вимог до боржника належними, достатніми та допустимими доказами покладається саме на кредитора.

Так, як вбачається з наявних матеріалів справи, в супереч наведених вище положень закону, зокрема щодо визначеного єдиного законного платіжного засобу в Україні - гривні, порядку розрахунків готівкою між фізичними та юридичними особами, встановлених лімітів щодо такого розрахунку та щодо здійснення валютних операцій, умовами договору № 02/ФГ-04 від 02.04.2021 року про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, передбачено надання юридичній особі поворотної фінансової допомоги фізичною особою у готівковій формі, в іноземній валюті - доларах США в розмірі 82 600,00 дол. США, видача/повернення яких підтверджується розпискою.

На підтвердження отримання/часткового повернення поворотної фінансової допомоги за договором № 02/ФГ-04 від 02.02.2021 року про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, заявником надано копію фінансової розписки від 02.04.2021 року за підписом ОСОБА_2 , за змістом якої: "голова ФГ "Алмар" Омельчук А.В., яка діє на підставі статуту та рішення № 4 від 01.04.2021 року даною розпискою підтверджує, що отримала від ОСОБА_1 , грошові кошти в сумі 82 000,00 (вісімдесят дві тисячі) доларів США в якості поворотної фінансової допомоги згідно договору від 02.04.2021 року 02/ФГ-04. Вказана сума отримана в повному обсязі".

На звороті копії фінансової розписки від 02.04.2021 року міститься запис наступного змісту: "Повернуто частину поворотної фінансової допомоги в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) доларів США. 01.10.2021 року / підпис/ ОСОБА_1 ".

При цьому, у кредиторській заяві, представник заявника зазначала, що відповідно до фінансової розписки від 02.04.2021 року головою ФГ "Алмар" Омельчук А.В. було отримано від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 82 000 (вісімдесят дві тисячі) доларів США в якості поворотної фінансової допомоги згідно договору від 02.04.2021 в повному обсязі.

Однак, в подальшому, у заяві про уточнення вимог представник заявника зазначила, що отримавши письмові заперечення ініціюючого кредитора та арбітражного керуючого заявник бажає зазначити, що між ним та боржником у договорі поворотної фінансової допомоги було зазначено валюту у доларах США як еквівалент зобов`язання з метою захисту від знецінення коштів на час їх повернення. Відтак, фактично боржник отримав еквівалент такої суми у гривнях.

При цьому, суд зауважує, що в силу наведених вище положень закону, зокрема, ЦК України, ЗУ "Про валюту і валютні операції", Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2, здійснення розрахунків за валютними операціями іноземною валютою у вигляді готівки, на території України заборонено.

Також, суд зауважує, що згідно наведених вище норм Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 року № 148, ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", належними та допустимими доказами надання поворотної фінансової допомоги у гривні є відповідні касові ордери, касові книги, журнали, інші касові документи які б свідчили про оприбуткування готівки, що надійшла до каси підприємства в межах визначених законом лімітів.

Доказів, які б свідчили про оприбуткування готівки, що надійшла до каси ФГ "Алмар" згідно договору № 02/ФГ-04 від 02.02.2021 року про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, матеріали справи не містять.

Крім того, оскільки сума поворотної фінансової допомоги становить 82 000 доларів США, що перевищує 50 000,00 грн., то відповідно така фінансова операція повинна була бути проведена через банки або небанківські фінансові установи, як то передбачено Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 року № 148.

Доказів щодо проведення через банки або небанківські фінансові установи фінансової операції згідно договору № 02/ФГ-04 від 02.02.2021 року про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, матеріали справи також не містять.

Відтак, зважаючи на наведені вище обставини та положення закону у їх сукупності, на переконання суду, надані заявником договір № 02/ФГ-04 від 02.02.2021 року про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, договір застави транспортного засобу № 02/ФГ-04 від 02.02.2021 року та фінансова розписка від 02.04.2021 року не можуть слугувати належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами надання боржнику поворотної фінансової допомоги за договором № 02/ФГ-04 від 02.02.2021 року про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, укладеним між ОСОБА_1 та ФГ "Алмар".

Водночас, як зазначено раніше, з огляду на положення ст. 1046 ЦК України, договір поворотної фінансової допомоги є договором позики, що підпадає під поняття реального договору, що є укладеним з моменту вчинення сторонами певних дій, зокрема, передачі позикодавцем позичальнику грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відтак, оскільки заявником не надано до суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів щодо надання боржнику поворотної фінансової допомоги за договором № 02/ФГ-04 від 02.02.2021 року про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, тому зазначений договір вважається таким, що неукладений і не створює правових наслідків для його сторін, в тому рахунку і за похідним від основного зобов`язання договором застави транспортного засобу № 02/ФГ-04 від 02.04.2021 року, укладеному в забезпечення вимог за договором про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги .

Зважаючи на наведені приписи законодавства та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 б/н від 14.08.2024 року (вх.№ 01-36/814/24) про визнання кредиторських вимог до боржника у справі №902/1253/22, з урахуванням заяви б/н від 20.11.2024 року про уточнення вимог, в повному обсязі, з мотивів наведених вище.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 9, 45 КУ з процедур банкрутства, ст. ст. 2, 3, 18, 73, 74, 76-79, 86, 234, 235, 236 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 б/н від 14.08.2024 року (вх.№ 01-36/814/24) про визнання кредиторських вимог до боржника у справі № 902/1253/22, з урахуванням заяви б/н від 20.11.2024 року про уточнення вимог, в повному обсязі.

2. Копію ухвали надіслати учасникам справи до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні адреси: ТОВ "Суффле Агро Україна" - ІНФОРМАЦІЯ_8; представнику ТОВ "Суффле Агро Україна" - адвокату Стеценко А.І. - ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ФГ "Алмар" - ІНФОРМАЦІЯ_3 ; арбітражному керуючому Плесюку О.С. - ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ТОВ "Астон-Агро" - astonagro2010@gmail.com; представнику ТОВ "Астон-Агро" - адвокату Дремлюху О.М. - ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ТОВ "Зернофарт" - grainfart@gmail.com; ГУ ДПС у Вінницькій області - vin.official@tax.gov.ua; уповноваженій особі учасника ФГ "Алмар" адвокату Фокіній О.С. - ІНФОРМАЦІЯ_6 ; представнику ОСОБА_1 адвокату Чернілевській Р.В. - ІНФОРМАЦІЯ_7

Згідно ч. 4 ст. 9 КУ з процедур банкрутства, ухвали та постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника, прийняті господарським судом у справі про банкрутство (неплатоспроможність), набирають законної сили з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені ст.ст. 254-257 ГПК України.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. прим.:

1 - до справи