Рішення

від 22.11.2024 по справі 905/1303/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.11.2024р. Справа №905/1303/24

Господарський суд Донецької області у складі судді Зельман Ю.С., розглянувши матеріали

за позовом: Акціонерного товариства Українська залізниця (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; код ЄДРПОУ: 40075815) в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця (49602, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 108; код ЄДРПОУ: 40081237)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика Свято-Варваринська (85333, Донецька область, Покровський район, с. Сергіївка, пров. Верхній, буд. 44; код ЄДРПОУ: 36975983)

про стягнення штрафу в сумі 49 730,00 грн.,-

без повідомлення (виклику) учасників справи

С У Т Ь С П О Р У

Акціонерне товариство Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика Свято-Варваринська про стягнення штрафу в сумі 49 730,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неправильне зазначення відповідачем ваги відправленого вантажу за накладною № 49333677 у вагоні № 52748274 про що було складено комерційний акт № 454201/4/38 від 10.04.2024 та стало підставою для нарахування позивачем штрафу в розмірі 49 730,00 грн.

Ухвалою суду від 09.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 905/1303/24, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно з частиною одинадцятою статті 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Судом встановлено, що учасники справи зареєстрували електронні кабінети в підсистемі «Електронний суд», тому відповідно до ч. 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України суд вручає будь-які документи у справі виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету таких осіб.

Ухвала про відкриття провадження у справі була доставлена до електронних кабінетів учасників справи в підсистемі "Електронний суд" про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку документу до електронного кабінету.

10.10.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив у задоволенні позовних вимог відмовити, а у разі прийняття рішення суду про задоволення вимог позивача, зменшити розмір штрафу до 10% від заявленої суми боргу або до 1 провізної плати у зв`язку з тим, що підприємство є об`єктом критичної інфраструктури, а позивачем не понесено додаткових витрат, пов`язаних з неправильним зазначенням ваги в накладній. Відповідач наголошує на тому, що у зв`язку із введенням воєнного стану та бойовими діями на території України було суттєво ускладнено ведення господарської діяльності відповідачем. Так, у зв`язку із блокуванням морських шляхів країною-агресором, постачання готової продукції морем не здійснюється, суттєво ускладнений експорт до країн Європи через пропускні пункти, а також скорочена поставка сировини та товарно-матеріальних цінностей, враховуючи наявність обставин непереборної сили (форс-мажор) у постачальників, пов`язаних із воєнним станом в країні, що зумовило зниження фінансової та господарської активності товариства та його подальшої зупинки. Станом на дату подання позову здійснення відповідачем господарської діяльності значно ускладнено у зв`язку з постійними обстрілами території м. Покровська та прилеглих територій, у тому числі місце знаходження майнового комплексу та усіх основних засобів відповідача, що підтверджується інформацією з відкритих джерел.

Крім того відповідач посилається на те, що станція Удачна прийняла у відповідача вагон з вантажем без зауважень до невірно зазначених маси вантажу чи без будь яких інших претензій. На думку представника відповідача, оскільки вугільний концентрат є сипучим вантажем, то при слідуванні у поїзді він міг зміститися якоюсь своєю частиною при гальмуванні чи наборі швидкості і взагалі висипатись з вагону, або за цей час вода, яка була у вагоні, могла вилитись з нього, у зв`язку з чим і виникла ситуація зі зменшенням ваги вантажу. Крім того, маса вантажу, менша, аніж зазначена у накладній, не є обставиною, що загрожує безпеці руху.

28.10.2024 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив з клопотанням про поновлення строку на її подання, яке суд вважає за необхідне задовільнити та поновити строк на подання відповіді на відзив. У зазначеній відповіді позивач наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі та заперечував проти зменшення розміру штрафу, оскільки в даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає з положень Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, якими чітко визначено розмір штрафу, що підлягає сплаті незалежно від збитків, що унеможливлює зменшення штрафу за ст. 233 ГК України.

Щодо посилань відповідача на перевезення вантажу у відкритому вагоні, а тому під час перевезення вагон скоріше за все перебував під грозовими дощами зливового характеру, з попаданням у надмірних об`ємах природної вологи у вагон, позивач зазначає, що контрольним зважуванням надлишку ваги у вагоні не виявлено. Більш того, результатами контрольного зважування зафіксовано у Книзі обліку зважувань вагонів по станції Чаплине форми ГУ-78, де зроблено відповідний запис про те, що 10.04.2024 року о 10:25 відбулось зважування вагону №52748274, у результаті якого встановлено, що маса вантажу у вагоні на 2200 кг менше, ніж зазначено у перевізному документів. Також за результатами контрольного зважування складено акт загальної форми №7 від 10.04.2024 та комерційний акт №454201/4/38 від 10.04.2024.

Також, на думку позивача, є лише припущеннями доводи відповідача щодо того, що вугільний концентрат є сипучим вантажем, тому при слідуванні у поїзді він міг зміститися якоюсь своєю частиною при гальмуванні чи наборі швидкості і взагалі висипатися з вагону, або вода, яка була у вагоні, могла вилитися з нього, у зв`язку з чим виникла ситуація зі зменшенням ваги вантажу, оскільки не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

31.10.2024 відповідач надав заперечення (на відповідь на відзив) в яких зазначив, що

серед матеріалів справи додано технічний паспорт ЗВВТ №066 вагонних ваг зав.№48241022 власності ПрАТ «ЮЖКОКС», приписаних до станції Запоріжжя-Кам`янське Придн.ж.д. Остання повірка на дату складання комісійного акту по ст. Чаплино (10.04.24) відбулася 14.08.23, тоді як в отвісній ПрАТ «ЮЖКОКС» зазначено, що перевірка вагона №52748274 відбулася 16.05.24 о 15:45 на ж.д. вагонних вагах №063 (як і в позові на суму 49730,00 грн., де в отвісній від 20.06.24 вказано, що остання держповірка ж.д. вагонних ваг №063 CHENCK-DGW-B5.5 проведена 23.11.2023 року). На думку відповідача, враховуючи вищенаведене, викладені дані в позовній заяві не відповідають дійсності.

Також відповідач зазначає, що стягнення штрафу у заявленому розмірі не відповідає критерію співмірності та справедливості, тому суд може прийти до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про зменшення розміру штрафу до одного розміру провізної плати або відмову у задоволенні позову.

Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

На думку суду, враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, наявність в матеріалах справи відзиву на позовну заяву та відповіді на відзив, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -

ВСТАНОВИВ:

08.04.2024 за залізничною накладною на групу вагонів №49333677 зі станції Удачна Донецької залізниці на станцію Запоріжжя-Кам`янське Придніпровської залізниці було відправлено вагони з вантажем концентрат вугілля кам`яного для коксування, марка К-100 у вологому стані. Вантаж маркований катком ущільнювачем та поперечними смугами 1,5 2м, відправник Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗБАГАЧУВАЛЬНА ФАБРИКА СВЯТО-ВАРВАРИНСЬКА.

При оформлені залізничної накладної №49333677 у вагоні № 52748274 відповідачем вказано масу вантажу 69 400 кг.

Як свідчить розділ 26 вищевказаної накладної, маса вантажу визначена на вагонних вагах (150 т), Заводський №ВВЕТ-150№071201300 ВВЕТ-150№088 вантажовідправником.

Правильність внесених відомостей до вищезазначеної накладної підтверджена відміткою представника відправника.

На станції відправлення вантаж прийнятий до перевезення без зауважень, про що свідчить відмітка працівника станції відправлення. Відповідні відмітки про наявність зауважень відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення перевізник зобов`язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Як встановлено ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно з ч.2 ст. 908 Цивільного кодексу України та ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

У разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (Статутами) (стаття 920 Цивільного кодексу України).

Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України Про транспорт, Законом України Про залізничний транспорт, Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут), Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (далі - Правила), Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, Правилами приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №861/5082, Правилами видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №862/5083.

Статут визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (стаття 2 Статуту).

Відповідно до статті 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Стаття 6 Статуту залізниць України (далі - статут) визначає, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

Пунктом 1.1. Правил оформлення перевізних документів встановлено, що на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у Додатку 1 до цих Правил.

Згідно з п.1.2. Правил, накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення.

Пунктом 1.3. Правил визначено, що усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов`язаний заповнити новий перевізний документ.

У відповідності до статті 23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Статтею 37 Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Відповідно до пункту 2.1 Правил відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил. У разі пред`явлення вантажу до перевезення навалом, насипом або наливом у графу 20 Найменування вантажу вноситься відмітка навалом, насипом або наливом.

У додатку 3 до цих Правил встановлено, що графа маса вантажу, визначена відправником заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником. Вказуються маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом); у графі спосіб визначення маси зазначається спосіб визначення маси вантажу (на вагах, за стандартом, за трафаретом, за обміром, за розрахунками, умовно), тип ваг (товарні, вагонні, елеваторні тощо), їх вантажопідйомність та ким було визначено масу вантажу (залізницею/ відправником); у графі ким завантажено вантаж у вагон (контейнер) зазначається: відправником або залізницею; у графі правильність внесених відомостей підтверджую представник відправника засвідчує правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. В електронній накладній накладається електронний цифровий підпис відправника.

Згідно з пунктом 5 Правил приймання вантажів до перевезення, загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом.

У графі 55 накладної №49333677 зазначено: правильність внесених відомостей підтверджую майстер Голуб Оксана АнатоліївнаЕЦП 07.04.2024 о 21:39.

Відповідно до п.2.3 Правил оформлення перевізних документів, у графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.

Відповідно до пункту 5.5 Правил, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Згідно з п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Таким чином, при прийнятті вантажу до перевезення у позивача був відсутній обов`язок перевіряти його масу.

10.04.2024 на проміжній станції Чаплине Придніпровської залізниці, була здійснена перевірка маси вантажу у вагоні №52748274 та складено акт загальної форми №7 в результаті чого було виявлено, що маса вантажу у вагоні не відповідає масі, вказаній відправником у накладній. Із зазначеного акту вбачається, що фактична маса брутто вагона склала 92500 кг, тара вагона з ПД 25300 кг. Маса вантажу нетто за ПД 69400 кг. Фактична маса вантажу нетто 67200 кг, що менше документу на 2200кг. При додатковому комерційному огляді виявлено: навантаження нижче бортів 10-20 см, маються скоси над 1 2 3 4 5 6 7 люками праворуч та ліворуч довжиною по 10.5 м, шириною по 0,8 1,0 м, глибиною по 0,3 м. Марковано поперечними борознами, маркування не порушено. Без виїмок та поглиблень. Люка зачинено, течі вантажу немає.

У зв`язку з вищенаведеним був складений комерційний акт№454201/4/38 від 10.04.2024 в якому зазначено, що вагон було подано на контрольне зважування. При зважуванні на справних 150-ти тонних вагонних вагах станції Чаплине зав №1465 (держ. повірка 15.11.2023) виявилось: брутто 92500 кг, тара з документа 25300 кг, нетто 67200 кг, що менше документа 2200 кг.

Вантаж маркований катком-ущільнювачем та поперечними смугами 1,5-2 м. Вага визначена відправником на вагонних вагах (150 т) ЗВВТ ВВЕТ-150 №071201300 ВВЕТ-150 №088, брутто не вказано, тара 25300 кг, нетто 69400кг. При додатковому комерційному огляді виявлено навантаження нижче бортів 10-20 см, маються скоси над 1 2 3 4 5 6 7 люками праворуч та ліворуч довжиною по 10,5 м, шириною по 0,8-1,0 м, глибиною по 0,3 м. Марковано поперечними борознами, маркування не порушено, без виїмок та поглиблень. Люка зачинено, течі вантажу немає. При повторному зважуванні вага вагону підтвердилася, вантаж, якого бракує в вагоні, вміститися міг. Зав.вантажним двором по штатному розкладу відсутній. Зважування здійснювала ПР ПВ Павленко С.С. в присутності ДС Дрозд Г.М., ПР ПВ Цебенко Ю.Ю.

Пунктом 10 Правил складання актів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 №334, передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акту можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Таким чином, у наведеному пункті імперативно визначено суб`єктний склад працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів, однак зазначена норма не виключає можливості залучення до складання комерційного акту й інших працівників залізниці поряд з особами, підписи яких є обов`язковим реквізитами комерційного акту.

За змістом ч.ч. 1, 3 ст.64 та ч. 3 ст.65 Господарського кодексу України підприємство як організаційна форма господарювання, може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис. Керівництво підприємством здійснюється його керівником, який призначається (обирається) власником (власниками) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядову раду такого підприємства (у разі її утворення) та відповідно до статуту є посадовою особою цього підприємства з правом розподілу обов`язків між працівниками підприємства.

Отже, якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів, і такими доказами можуть підтверджуватися повноваження осіб на підписання комерційного акту.

Комерційний акт №454201/4/38 від 10.04.2024 складено та підписано ДС Дрозд Г.М., ПР ПВ Цебенко Ю.Ю. та ПР ПВ Павленко С.С.

Повноваження зазначених осіб на підписання комерційних актів підтверджується наказом Про призначення відповідальних осіб, які мають право підпису комерційних актів №9 від 16.02.2024; наказом №НОК-739/ОС від 10.08.2011 про призначення Дрозд Г.М. на посаду начальника станції Чаплине відокремленого структурного підрозділу «Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень», робочою інструкцією приймальника поїздів станції Чаплине (І класу) Цебенко Ю.Ю., що затверджена начальником залізничної станції Чаплине 02.04.2024, робочою інструкцією приймальника поїздів станції Чаплине (І класу) Павленко С.С., що затверджена начальником залізничної станції Чаплине 02.04.2024, які наявні в матеріалах справи.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що комерційний акт підписано уповноваженими працівниками залізниці в порядку пункту 10 Правил складання актів та вважаються такими, що складені з дотриманням вимог чинного законодавства України.

Доказів того, що комерційний акт з боку залізниці підписано не належними особами, суду не представлено.

Після оформлення відповідних документів спірний вагон було був відправлений з досильною накладною №456984001 за призначенням.

Пунктом 12 Правил складання актів встановлено, якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі Є комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено. Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається. При невідповідності відомостей, указаних в акті попутної станції, фактичним даним, що виявились під час перевірки вантажу, багажу або вантажобагажу, складається новий комерційний акт.

Комерційний акт попутної станції Чаплине Придніпровської залізниці №454201/4 від 10.04.2024 було зареєстровано на станції призначення Запоріжжя-Кам`янське Придніпровської залізниці під №454201/4/38 від 10.04.2024.

Враховуючи положення пункту 12 Правил складання актів, станцією призначення в розділі Є комерційного акту №454201/4/38 зроблено відмітку Під час перевірки вантажу різниці проти цього акта не виявлено.

З огляду на наведене, приймаючи до уваги зміст пункту 10 Правил складання актів, суд дійшов висновку, що комерційний акт №454201/4/38 від 10.04.2024 підписаний особами, повноваження яких підтверджені належним чином.

Разом з цим, вказаний комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правилам складання актів, внаслідок чого приймається судом в якості належного доказу на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, фактичній масі вантажу.

Крім того, судом враховано, що спірний вантаж прибув у завантажених засобами відправника вагонах, в комерційному відношенні без порушень. Викладені обставини підтверджують факт неправильного зазначення маси вантажу в накладній саме відправником. При цьому, Товариство з додатковою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська» всупереч вимог статей 13, 74 ГПК України не доведено, а судом не встановлено наявності обставин оскарження відправником відомостей, які відображені у комерційному акті.

Відповідно до технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки на якому здійснювалось контрольне зважування, заводський №1465 станції Чаплине Придніпровської залізниці (міжповірочний інтервал 12 місяців), повірка здійснювалась 15.11.2023, ваги були визнані придатними для застосування.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами у розумінні норм статей 76, 77 ГПК України невідповідність фактичної маси вантажу у вагоні №52748274 тій масі вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній №49333677.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Тобто, зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).

Згідно з пунктом 105 Статуту залізниць України залізниці вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

За пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення (стаття 118 Статуту залізниць України).

Пунктом 122 Статуту залізниць України передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Частиною 1 статті 26 Закону України Про залізничний транспорт передбачено, що обставини, які можуть слугувати підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами.

З наведеними вище приписами кореспондуються положення пункту 129 Статуту, згідно якого обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 №334.

При видачі однорідного вантажу, який перевозиться навалом або насипом і прибув від одного відправника на адресу одного одержувача, недостачі, що перевищують норму природної втрати маси вантажу і граничне розходження визначення маси нетто, а також надлишки, що перевищують граничне розходження визначення маси нетто, виявлені в окремих відправках під час перевірки протягом однієї календарної доби, оформляються одним комерційним актом (пункт 6 Правил складання актів).

Тобто підставою для покладання на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним указаних відомостей є також акт загальної форми, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.

Отже, допустимими доказами неправильного зазначення у накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником залізницею до станції призначення для отримання вантажоодержувачем, в розумінні частини першої статті 77 ГПК України, є належно складені працівниками залізниці комерційні акти за наслідком контрольного зважування вантажу, який було здано до перевезення залізницею, або акти загальної форми.

Зі змісту додатку 1 до п.1 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 N334, п.8 зазначених Правил, комерційний акт може бути складений як на станції призначення, так і на станції відправлення або попутній станції.

Враховуючи викладене, проведення контрольного зважування та складання комерційного акту за результатами такого зважування не суперечить діючому законодавству.

Згідно із п.8 Правил складання актів, у тих випадках, коли різниця у масі вантажу, визначеній на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення його маси нетто, комерційний акт не складається, а оформлення видачі вантажу провадиться у порядку, передбаченому Правилами видачі вантажів.

Отже, допустимими доказами неправильного зазначення у накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником залізницею до станції призначення для отримання вантажоодержувачем, в розумінні частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, є належно складені працівниками залізниці комерційні акти за наслідком контрольного зважування вантажу, який було здано до перевезення залізницею.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/2339/17.

Враховуючи викладене, проведення контрольного зважування та складання комерційного акту за результатами такого зважування на станції Чаплине Придніпровської залізниці, відповідає вимогам чинного законодавства.

Зважування маси вантажу на станції Чаплине Придніпровської залізниці здійснювалось на справних 150-тонних механічних вагах №1465, які пройшли держповірку 15.11.2023 (інтервал між оглядами-перевірками ЗВВТ 12 місяців), що підтверджується наявним в матеріалах справи Технічним паспортом засобу ваговимірюівльної техніки (ЗВВТ) №1465.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що станом на дату складання комерційного акту №454201/4/38 від 10.04.2024 засіб вимірювальної техніки був повірений як того вимагають норми чинного законодавства.

Згідно зі статтею 52 Статуту маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто.

Відповідно до п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0-6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м`ясо свіже; 1,5% маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива; 1% маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м`ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м`ясні всякі; 0,5% маси всіх інших вантажів.

У даній справі вантажовідправником відправлено концентрат вугілля кам`яного для коксування, марки К-100, у вологому стані (графа 20-22 накладної № 49333677). Залізницею виявлено недостачу вантажу у вагоні № 52748274, різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізному документі складає 2200 кг, що є більшою ніж 2 % маси, зазначеної в перевізних документах (маса брутто 94700х2%=1894кг).

Відповідно до ст.122 Статуту за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Відповідно до п. 2.6. розділу ІІ Правил оформлення перевізних документів якщо після оформлення перевізних документів на прийнятий до перевезення вантаж на станції відправлення була виявлена невідповідність між фактичною кількістю вантажу і зазначеною в перевізних документах, то відправник повинен привести фактичну кількість вантажу у відповідність до кількості, зазначеної в перевізних документах (довантажити, вивантажити), або оформити нові перевізні документи, зазначивши в них виявлену фактичну кількість вантажу. Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2%.

Пунктом 5.5. Правил № 644 закріплено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Частиною 1 статті 118 Статуту встановлено, що за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Позивачем за неправильно зазначену масу вантажу у залізничній накладній №49333677 нараховано штраф в розмірі 49 730,00 грн. із розрахунку: 9946,00 *5 = 49 730,00 грн.

Судом встановлено, що розрахунок суми штрафу є арифметично правильним та відповідає ст.ст. 118, 122 Статут залізниць України.

Оскільки саме відповідач, як вантажовідправник, визначає масу вантажу, заповнює і підписує накладну, яка є основним перевізним документом, який надається залізниці відправником разом з вантажем, і є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, а згідно статті 24 Статуту саме вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, то вимоги позивача до відповідача є обґрунтованими.

Щодо заявленого відповідачем у відзиві на позовну заяву клопотання про зменшення судом суми штрафу до однієї провізної плати суд зазначає наступне.

Як вже зазначалося, в обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилався на те, що підприємство є об`єктом критичної інфраструктури, а позивачем не понесено додаткових витрат, пов`язаних з неправильним зазначенням ваги в накладній. Крім того, у зв`язку із введенням воєнного стану та бойовими діями на території України було суттєво ускладнено ведення господарської діяльності відповідачем.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, необхідно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Нормами ГК України та ЦК України передбачена можливість зменшення штрафних санкцій, як застосованих згідно умов договору, так і визначених законом.

Здійснивши аналіз наведених норм, суд зазначає, що ані ЦК України, ані ГК України, які є законами України, не встановлена неможливість зменшення неустойки, розмір якої передбачений актами цивільного законодавства, зокрема Постановами Кабінету Міністрів України.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Таку правову позицію сформував у постановах Верховний Суд від 06.09.2019 у справі N 910/16925/18, від 06.11.2018 у справі N 913/89/18, від 04.12.2018 у справі N 916/65/18, від 03.07.2019 у справі N 917/791/18, досліджуючи питання правомірності зменшення судом неустойки, заявленої залізницею.

Встановлення розміру штрафу за неправильно зазначену масу вантажу Статутом залізниць України, а не договором, не позбавляє суд права зменшити розмір нарахованого штрафу, за наявності підстав передбачених законодавством.

Статутом не врегульоване питання зменшення розміру штрафу на відміну від законів Цивільного та Господарського кодексів України, які мають вищу юридичну силу порівняно із Статутом залізниць України, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України.

При цьому, відсутність можливості зменшення розміру штрафу, передбаченого законодавством, та його стягнення без врахування судом конкретних обставин справи, зокрема, характеру вчиненого порушення, негативних наслідків (в тому числі і можливих), та їх співмірності з розміром штрафних санкцій, може призвести до ситуації коли за різні по характеру та наслідкам правопорушення судом може бути стягнений один і той самий розмір штрафу, що, в свою чергу, не сприятиме виконанню завдання господарського судочинства щодо справедливого вирішення справи судом.

Застосування п`ятикратного штрафу від провізної плати в першу чергу має дуже стимулюючу функцію для недопущення порушень і сприяння безпеці руху на залізниці, яка є стратегічним об`єктом (адже збитки, спричинені можливими аваріями відшкодовуються незалежно від сплати штрафу).

Зазначення в накладній маси (в частині зазначення в перевізному документі більшого розміру, ніж фактично завантажено) (так зване недовантаження) ніяким чином не впливають на правильну та безпечну організацію руху залізничного транспорту.

Крім того, фактична маса вантажу не перевищувала вантажопідйомність вагонів, а отже вчинене відповідачем правопорушення не могло створювати небезпеку під час перевезення.

Відтак, за висновком суду, у даному випадку відсутня легітимна мета та розумність застосування п`ятикратного розміру штрафу від провізної плати за визначені п. 122 Статуту залізниці України порушення, які не можуть призвести до аварії на залізниці. Суд зазначає, що відповідальність, за недоведеністю умисно недобросовісних дій відправника з метою заподіяння шкоди залізниці, не може мати наслідком стягнення ще п`яти провізних плат, понад одну, яку залізниця вже одержала. Застосування такого розміру штрафної санкції не відповідає ступеню порушення та очевидно є надмірним тягарем для учасника у сфері перевезення залізничним транспортом.

Отже, стягнення штрафу у заявленому розмірі не відповідатиме критерію співмірності.

Враховуючи рівність суб`єктів господарської діяльності та принцип справедливості, враховуючи існування між сторонами договірних відносин, суд вважає за необхідне звернути увагу на численні висновки Верховного Суду щодо наявності у суду повноважень з вирішення питання щодо зменшення штрафних санкцій, які застосовуються до перевізника (залізничної дороги) на підставі положень Статуту залізниць України

Наведений підхід підтверджується усталеною судовою практикою з цього питання. Так, Верховний Суд у постановах від 05.04.2018 у справі №905/1180/17, від 11.09.2018 у справі №905/64/18, від 13.03.2018 у справі №905/1243/17, від 13.02.2018 у справі №905/725/17, від 26.03.2020 у справі №916/2154/19, від 30.03.2023 у справі №904/934/22, від 06.06.2023 у справі №904/1289/22, від 22.06.2023 у справі №904/822/22, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про можливість зменшення розміру штрафу, передбаченого Статутом залізниць України, на підставі статей 551 ЦК України та 233ГК України.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав..

Суд зауважує на тому, що позивач є також господарюючим суб`єктом, як і відповідач, та несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.

Підприємництвом, за положеннями ст.42 Господарського кодексу України, є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При цьому здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

24.02.2022 Російською Федерацією було розпочато повномасштабні військові дії проти України, у зв`язку з чим Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022

Акціонерне товариство «Українська залізниця» як стратегічне підприємство залізничного транспорту, яке після початку збройної агресії виконує евакуаційні рейси, перевезення військових та військових вантажів по всій Україні, а відповідні рейси є безкоштовними для людей.

Систематично здійснюються ракетні обстріли залізничної інфраструктури та позивач власними силами, засобами та коштами здійснює відновлення інфраструктури з метою підтримки обороноздатності нашої держави.

Суд враховує, що до повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України основним джерелом доходу позивача було комерційне перевезення вантажів, однак після початку військових дій комерційні перевезення значно скоротились, а в деяких регіонах повністю припинились. Тобто, позивач наразі, докладаючи всіх зусиль для збереження життів людей та зміцнення обороноздатності країни, несе значні витрати для виконання таких завдань при одночасному значному зменшенні доходу від здійснення своєї основної підприємницької діяльності.

Таким чином, наведені факти є загальновідомими обставинами, а отже в силу приписів частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказування. При цьому, ці обставини (повинні бути) відомі обом сторонам.

Судом враховано, що порушення відповідачем зобов`язань, основним видом діяльності якого є добування кам`яного вугілля, мало місце після початку військової агресії Російської Федерації. Тобто, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 №1109, підприємство відповідача відноситься до переліку секторів критичної інфраструктури.

Разом із тим, відповідач в умовах воєнного стану також має для країни вкрай важливе стратегічне значення.

Підсумовуючи викладене, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу до однієї провізної плати тобто до 9946,00 грн.

Інші доводи відповідача не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи ту обставину, що спір виник з вини відповідача, судовий збір покладається на останнього у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця до Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика Свято-Варваринська про стягнення штрафу в сумі 49 730,00 грн., задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика Свято-Варваринська (85333, Донецька область, Покровський район, с. Сергіївка, пров. Верхній, буд. 44; код ЄДРПОУ: 36975983) на користь Акціонерного товариства Українська залізниця (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; код ЄДРПОУ: 40075815) в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця (49602, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 108; код ЄДРПОУ: 40081237) штраф у розмірі 9946,00 грн., судовий збір в сумі 3028,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України (з урахуванням п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 22.11.2024.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ю.С. Зельман