Постанова

від 17.02.2025 по справі 905/1303/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2025 року м. Харків Справа № 905/1303/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В. , суддя Терещенко О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика Свято-Варваринська (вх.№2955Д/1-43) та Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця (вх.№2958Д/1-43) на рішення Господарського суду Донецької області від 22.11.2024 (суддя Ю.С.Зельман, повний текст рішення складено 22.11.2024) у справі №905/1303/24

за позовом Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця, м. Дніпро,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика Свято-Варваринська, Донецька область, Покровський район, с. Сергіївка;

про стягнення штрафу в сумі 49730,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика Свято-Варваринська про стягнення штрафу в сумі 49 730,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неправильне зазначення відповідачем ваги відправленого вантажу за накладною № 49333677 у вагоні № 52748274 про що було складено комерційний акт № 454201/4/38 від 10.04.2024 та стало підставою для нарахування позивачем штрафу в розмірі 49 730,00 грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 22.11.2024 у справі №905/1303/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика Свято-Варваринська на користь Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця штраф у розмірі 9946,00 грн., судовий збір в сумі 3028,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому є належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, та фактичній масі вантажу. Сам відправник, визначив масу вантажу, заповнив і підписав накладну, яка є основним перевізним документом, та надається залізниці відправником разом з вантажем, і є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу. При цьому, згідно зі ст. 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. Отже, нарахування штрафу є обґрунтованим. Розмір штрафу, за висновком суду першої інстанції, розрахований позивачем арифметично правильно.

При цьому, місцевим господарським судом задоволено клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу з мотивів доведеності відповідачем наявності правових підстав, з якими Закон пов`язує можливість зменшення розміру штрафу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика Свято-Варваринська з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх.№ 2955Д), в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 22.11.2024 у справі №905/1303/24 в частині часткового задоволення позовних вимог та стягнення на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ вул. Єжи Гендройця, б.5, код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" (49602, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд.108, код 40081237) штраф у розмірі 9 946,00 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028,00 грн., у зв`язку з чим викласти абз. 1 резолютивної частини рішення в наступній редакції: «В задоволенні позову відмовити у повному обсязі.».

В обґрунтування апеляційної скарги вказує таке:

- вантаж був прийнятий до перевезення без зауважень, тому контрольне переважування, яке здійснив позивач на попутній станції Чаплин, є неправомірним;

- перевезення вантажу відбувалось у відкритому вагоні, відповідно під час перевезення вагон скоріш за все перебував під грозовими дощами зливового характеру, з попаданням у надмірних об`ємах природної вологи, яке і стало причиною утворення надлишку ваги у вагоні, тобто вина відповідача відсутні;

- вугільний концентрат є сипучим вантажем, тому він міг зміститися якоюсь своєю частиною при гальмуванні чи наборі швидкості і взагалі висипатись з вагону, або вода, яка була у вагоні, могла вилитись з нього у зв`язку з чим виникла ситуація зі зменшення ваги вантажу;

-завантаження у вагон вантажу менше, ніж зазначено у перевізному документі, жодним чином не завдало збитків позивачу і це не загрожувало безпеці руху.

12.12.2024 системою автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №905/1303/24 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Тихий П.В., суддя Плахов О.В., суддя Терещенко О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 у справі №905/1303/24 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика Свято-Варваринська на рішення Господарського суду Донецької області від 22.11.2024 у справі №905/1303/24 залишено без руху, оскільки апелянтом в порушення ст. 258 Господарського процесуального кодексу України до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Також 12.12.2024 до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Акціонерне товариство Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця (вх.№ 2958Д), в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 22.11.2024 у справі №905/1303/24 за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська» в частині зменшення розміру штрафу, що підлягає стягненню, і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач вказує на таке:

- в даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає з положень Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, якими чітко визначено розмір штрафу, що підлягає сплаті незалежно від збитків, що унеможливлює зменшення штрафу за ст. 233 ГК України;

- відповідач зобов`язаний сплатити штраф за неправильно зазначену у накладній масу вантажу відповідно до ст. 118, 122 Статуту залізниць України у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.12.2024 у справі №905/1303/24 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Тихий П.В., суддя Плахов О.В., суддя Терещенко О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця на рішення Господарського суду Донецької області від 22.11.2024 у справі №905/1303/24. Витребувано з Господарського суду Донецької області матеріали справи №905/1303/24. Відповідачу встановити строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів скаржнику. Розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

26.12.2024 від ТОВ "Фінансово-інвестиційна компанія "Збагачувальна фабрика Свято-Варваринська через підсистему Електронний суд надійшло клопотання на виконання вимог ухвали суду від 16.12.2024 (вх.16496), до якого він додав платіжну інструктую №1093866 від 25.12.2024 на суму 412,80 грн..

Приймаючи до уваги усунення відповідачам недоліків апеляційної скарги, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика Свято-Варваринська на рішення Господарського суду Донецької області від 22.11.2024 у справі №905/1303/24. Об`єднано апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика Свято-Варваринська (вх.№2955Д/1-43) та апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця (вх.№2958Д/1-43) на рішення Господарського суду Донецької області від 22.11.2024 у справі №905/1303/24 в одне апеляційне провадження для сумісного розгляду. Позивачу встановити строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів скаржнику. Розгляд апеляційних скарг ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

31.12.2024 відповідач через систему Електронний суд подав відзив на апеляційну скаргу позивача (вх. 16692), в якому просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, рішення Господарського суду Донецької області від 22.11.2024 у справі №905/1303/24 залишити без змін.

Вказує на те, що судом дотримано правовий баланс сторін, а також надано належну правову оцінку клопотанню відповідача про зменшення розміру штрафу до 1 провізної плати, оскільки нормами ГК України та ЦК України передбачена можливість зменшення штрафних санкцій, як застосованих згідно умов договору, так і визначених Законом. Встановлення розміру штрафу за невірно зазначену масу вантажу Статутом залізниць України, а не договором, не позбавляє суд права зменшити розмір нарахованого штрафу, за наявності підстав передбачених законодавством. Зауважує, що враховуючи рівність суб`єктів господарської діяльності та принцип справедливості, враховуючи існування між сторонами договірних відносин, суд обґрунтовано звернув увагу на численні висновки Верховного Суду щодо наявності у суду повноважень з вирішення питання щодо зменшення штрафних санкцій, які застосовуються до перевізника (залізничної дороги) на підставі положень Статуту залізниць України (зокрема, постанова Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №910/16925/18). Суд врахував характер вчиненого відповідачем порушення, та правильно прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу до одного розміру провізної плати.

08.01.2025 позивач через систему Електронний суд також подав відзив на апеляційну скаргу відповідача (вх. 301), в якому просить апеляційну скаргу відповідача на рішення Господарського суду Донецької області від 22.11.2024 у справі № 905/1303/24 залишити без задоволення.

Вказує на те, що штраф підлягає стягненню у разі виявлення неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених вантажовідправником у накладній незалежно від наявності або відсутності збитків. Зауважує, що контрольним зважуванням надлишку ваги у вагоні не виявлено. Натомість виявлено, що фактична маса вантажу у вагоні на 2200 кг менше, ніж зазначено у перевізному документі. Таким чином, посилання відповідача на ймовірне потрапляння до вагону надлишкової вологи є недоречним. Крім того, під час контрольного зважування було здійснено візуальний огляд вантажу і не виявлено будь-якого зміщення вантажу у вагоні, що також відображено у Розділі Д. «Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку» комерційного акту № 454201/4/38 від 10.04.2024. Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній (ст. 24 Статуту).

З матеріалів справи вбачається, що сторони належним чином повідомленні про відкриття апеляційного провадження та розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від учасників справи до суду не надходило.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

При дослідженні матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлені такі обставини справи.

08.04.2024 за залізничною накладною на групу вагонів № 49333677 зі станції Удачна Донецької залізниці на станцію Запоріжжя-Кам`янське Придніпровської залізниці відправлено вагони з вантажем концентрат вугілля кам`яного для коксування, марка К-100 у вологому стані. Вантаж маркований катком ущільнювачем та поперечними смугами 1,5 2м, відправник Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗБАГАЧУВАЛЬНА ФАБРИКА СВЯТО-ВАРВАРИНСЬКА.

При оформлені залізничної накладної № 49333677 у вагоні № 52748274 відповідачем вказано масу вантажу 69 400 кг, маса вантажу визначена на вагонних вагах (150 т), Заводський № ВВЕТ-150 № 071201300 ВВЕТ-150 № 088 вантажовідправником. Правильність внесених відомостей до вищезазначеної накладної підтверджена відміткою представника відправника.

На станції відправлення вантаж прийнятий до перевезення без зауважень, про що свідчить відмітка працівника станції відправлення. Відповідні відмітки про наявність зауважень відсутні.

10.04.2024 на проміжній станції Чаплине Придніпровської залізниці, була здійснена перевірка маси вантажу у вагоні № 52748274 та складено акт загальної форми № 7, у якому зазначено, що маса вантажу у вагоні не відповідає масі, вказаній відправником у накладній. Фактична маса вантажу нетто 67200 кг, що менше документу на 2200 кг.

При додатковому комерційному огляді виявлено: навантаження нижче бортів 10-20 см, маються скоси над 1 2 3 4 5 6 7 люками праворуч та ліворуч довжиною по 10.5 м, шириною по 0,8 1,0 м, глибиною по 0,3 м. Марковано поперечними борознами, маркування не порушено. Без виїмок та поглиблень. Люка зачинено, течі вантажу немає.

У зв`язку з вищенаведеним був складений комерційний акт № 454201/4/38 від 10.04.2024 в якому зазначено, що вагон було подано на контрольне зважування. При зважуванні на справних 150-ти тонних вагонних вагах станції Чаплине зав № 1465 (держ. повірка 15.11.2023) виявилось: брутто 92500 кг, тара з документа 25300 кг, нетто 67200 кг, що менше документа 2200 кг. Комерційний акт складено та підписано повноважними працівниками.

Після оформлення відповідних документів спірний вагон було був відправлений з досильною накладною №456984001 за призначенням. Комерційний акт попутної станції Чаплине Придніпровської залізниці № 454201/4 від 10.04.2024 було зареєстровано на станції призначення Запоріжжя-Кам`янське Придніпровської залізниці під № 454201/4/38 від 10.04.2024. Враховуючи положення пункту 12 Правил складання актів, станцією призначення в розділі Є комерційного акту № 454201/4/38 зроблено відмітку Під час перевірки вантажу різниці проти цього акта не виявлено.

За неправильно зазначену масу вантажу у залізничній накладній № 49333677 відповідачу нараховано штраф в розмірі 49 730,00 грн. із розрахунку: 9946,00 *5 = 49 730,00 грн.

Отже, обставини щодо невідповідності зазначених відповідачем даних маси вантажу стали підставою для нарахування штрафу та звернення позивача з даним позовом до суду.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 22.11.2024 у справі №905/1303/24 позовні вимоги задоволено частково з підстав, що викладені вище.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Згідно зі ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Частиною 1 статті 909 ЦК України та частиною 1 статті 307 ГК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 3 ст. 909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Приписами ст. 920 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Частиною 5 статті 307 ГК України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць України, який визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Пунктом 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Згідно з абзацами 1, 2, 5 п. 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.

Статтею 37 Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Оформлення накладної має здійснюватися у відповідності до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №863/5084 (надалі Правила).

Згідно з пунктом 1.1 Правил на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил.

Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем (частина 1 пункту 1.2 Правил).

Пунктом 1.3 Правил визначено, що усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов`язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевізного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни.

Відповідно до п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил. У разі пред`явлення вантажу до перевезення навалом, насипом або наливом у графу 20 "Найменування вантажу" вноситься відмітка "навалом", "насипом" або "наливом".

У додатку 3 до цих Правил встановлено, що графи 20 "найменування вантажу, кількість місць", 24 "маса вантажу, визначена відправником" заповнюється, якщо кількість місць та маса вантажу визначені відправником. Вказуються кількість місць цифрами та окремо за кожним його найменуванням і за кожним видом упакування, а також прописом загальна кількість місць, маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом); у графі "спосіб визначення маси" зазначається спосіб визначення маси вантажу (на вагах, за стандартом, за трафаретом, за обміром, за розрахунками, умовно), тип ваг (товарні, вагонні, елеваторні тощо), їх вантажопідйомність та ким було визначено масу вантажу (залізницею/відправником); у графі "ким завантажено вантаж у вагон (контейнер)" зазначається: відправником або залізницею; у графі "правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника засвідчує правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. В електронній накладній накладається електронний цифровий підпис відправника.

Згідно з пунктом 2.3 Правил у графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.

Відповідно до п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт (п. 5.5 Правил).

Відповідно до частин 1, 2 статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно з частиною 1 пункту 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Згідно з нормами ст. 122 Статуту, підставою для покладання на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу є комерційний акт, складений у випадках передбачених ст. 129 Статуту.

За змістом ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Відповідно до ст. 122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі ст. 118 цього Статуту. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Статтею 118 Статуту залізниць України встановлено, що за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Таким чином, саме на вантажовідправника покладається обов`язок заповнення залізничної накладної на перевезення вантажу. При цьому, Залізниця не зобов`язана перевіряти дані, зазначені у накладних, фактичним даним при прийнятті вантажу до перевезення, а підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника є обставини, викладені у комерційному акті.

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів встановлено, що у графі 55 накладної №49333677 зазначено: правильність внесених відомостей підтверджую майстер Голуб Оксана АнатоліївнаЕЦП 07.04.2024 о 21:39.

10.04.2024 на проміжній станції Чаплине Придніпровської залізниці, була здійснена перевірка маси вантажу у вагоні №52748274 та складено акт загальної форми №7 в результаті чого було виявлено, що маса вантажу у вагоні не відповідає масі, вказаній відправником у накладній.

Із зазначеного акту вбачається, що фактична маса брутто вагона склала 92500 кг, тара вагона з ПД 25300 кг. Маса вантажу нетто за ПД 69400 кг. Фактична маса вантажу нетто 67200 кг, що менше документу на 2200кг. При додатковому комерційному огляді виявлено: навантаження нижче бортів 10-20 см, маються скоси над 1 2 3 4 5 6 7 люками праворуч та ліворуч довжиною по 10.5 м, шириною по 0,8 1,0 м, глибиною по 0,3 м. Марковано поперечними борознами, маркування не порушено. Без виїмок та поглиблень. Люка зачинено, течі вантажу немає.

У зв`язку з вищенаведеним був складений комерційний акт№454201/4/38 від 10.04.2024 в якому зазначено, що вагон було подано на контрольне зважування. При зважуванні на справних 150-ти тонних вагонних вагах станції Чаплине зав №1465 (держ. повірка 15.11.2023) виявилось: брутто 92500 кг, тара з документа 25300 кг, нетто 67200 кг, що менше документа 2200 кг.

Вантаж маркований катком-ущільнювачем та поперечними смугами 1,5-2 м. Вага визначена відправником на вагонних вагах (150 т) ЗВВТ ВВЕТ-150 №071201300 ВВЕТ-150 №088, брутто не вказано, тара 25300 кг, нетто 69400кг. При додатковому комерційному огляді виявлено навантаження нижче бортів 10-20 см, маються скоси над 1 2 3 4 5 6 7 люками праворуч та ліворуч довжиною по 10,5 м, шириною по 0,8-1,0 м, глибиною по 0,3 м. Марковано поперечними борознами, маркування не порушено, без виїмок та поглиблень. Люка зачинено, течі вантажу немає. При повторному зважуванні вага вагону підтвердилася, вантаж, якого бракує в вагоні, вміститися міг. Зав.вантажним двором по штатному розкладу відсутній. Зважування здійснювала ПР ПВ Павленко С.С. в присутності ДС Дрозд Г.М., ПР ПВ Цебенко Ю.Ю.

Пунктом 10 Правил складання актів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 №334, передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акту можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Зазначена норма не виключає можливості залучення до складання комерційного акту й інших працівників залізниці поряд з особами, підписи яких є обов`язковим реквізитами комерційного акту. За змістом ч.ч. 1, 3 ст.64 та ч. 3 ст.65 Господарського кодексу України підприємство як організаційна форма господарювання, може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис. Керівництво підприємством здійснюється його керівником, який призначається (обирається) власником (власниками) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядову раду такого підприємства (у разі її утворення) та відповідно до статуту є посадовою особою цього підприємства з правом розподілу обов`язків між працівниками підприємства. Отже, якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів, і такими доказами можуть підтверджуватися повноваження осіб на підписання комерційного акту.

З матеріалів справи вбачається, що Комерційний акт №454201/4/38 від 10.04.2024 складено та підписано ДС Дрозд Г.М., ПР ПВ Цебенко Ю.Ю. та ПР ПВ Павленко С.С.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що повноваження зазначених осіб на підписання комерційних актів підтверджується наказом Про призначення відповідальних осіб, які мають право підпису комерційних актів №9 від 16.02.2024; наказом №НОК-739/ОС від 10.08.2011 про призначення Дрозд Г.М. на посаду начальника станції Чаплине відокремленого структурного підрозділу «Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень», робочою інструкцією приймальника поїздів станції Чаплине (І класу) Цебенко Ю.Ю., що затверджена начальником залізничної станції Чаплине 02.04.2024, робочою інструкцією приймальника поїздів станції Чаплине (І класу) Павленко С.С., що затверджена начальником залізничної станції Чаплине 02.04.2024, які наявні в матеріалах справи.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що комерційний акт підписано уповноваженими працівниками залізниці в порядку пункту 10 Правил складання актів та вважаються такими, що складені з дотриманням вимог чинного законодавства України.

Зважування маси вантажу на станції Чаплине Придніпровської залізниці здійснювалось на справних 150-тонних механічних вагах №1465, які пройшли держповірку 15.11.2023 (інтервал між оглядами-перевірками ЗВВТ 12 місяців), що підтверджується наявним в матеріалах справи Технічним паспортом засобу ваговимірюівльної техніки (ЗВВТ) №1465.

Після оформлення відповідних документів спірний вагон був відправлений з досильною накладною №456984001 за призначенням.

Пунктом 12 Правил складання актів встановлено, якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі Є комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено. Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається. При невідповідності відомостей, указаних в акті попутної станції, фактичним даним, що виявились під час перевірки вантажу, багажу або вантажобагажу, складається новий комерційний акт.

Комерційний акт попутної станції Чаплине Придніпровської залізниці №454201/4 від 10.04.2024 зареєстровано на станції призначення Запоріжжя-Кам`янське Придніпровської залізниці під №454201/4/38 від 10.04.2024.

Враховуючи положення пункту 12 Правил складання актів, станцією призначення в розділі Є комерційного акту №454201/4/38 зроблено відмітку Під час перевірки вантажу різниці проти цього акта не виявлено.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що комерційний акт №454201/4/38 від 10.04.2024 підписаний особами, повноваження яких підтверджені належним чином та приймається судом в якості належного доказу на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, фактичній масі вантажу.

Крім того, судом враховано, що спірний вантаж прибув у завантажених засобами відправника вагонах, в комерційному відношенні без порушень.

Викладені обставини підтверджують факт неправильного зазначення маси вантажу в накладній саме відправником.

При цьому, Товариство з додатковою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська» всупереч вимог статей 13, 74 ГПК України не доведено, а судом не встановлено наявності обставин оскарження відправником відомостей, які відображені у комерційному акті.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами у розумінні норм статей 76, 77 ГПК України невідповідність фактичної маси вантажу у вагоні №52748274 тій масі вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній №49333677 та правомірно за неправильно зазначену масу вантажу у залізничній накладній №49333677 нараховано штраф в розмірі 49 730,00 грн. із розрахунку: 9946,00 *5 = 49 730,00 грн.

До твердження відповідача про безпідставність позовних вимог з огляду на те, що завантаження у вагон вантажу менше ніж зазначено у перевізному документі жодним чином не завдало збитків позивачу, колегія суддів ставиться критично, оскільки відповідно до норм чинного законодавства штраф підлягає стягненню у разі виявлення неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених вантажовідправником у накладній незалежно від наявності або відсутності збитків.

Також в апеляційній скарзі відповідач стверджує, що вантаж був прийнятий до перевезення без зауважень, тому контрольне переважування, яке здійснив позивач на попутній станції Чаплин, є неправомірним. Колегія судді вважає вказане твердження відповідача безпідставним, оскільки у відповідності до ст.23, ст. 37 Статуту Залізниць дані про масу вантажу зазначає у перевізних документах саме вантажовідправник, а залізниця має право будь-коли перевірити правильність цієї інформації.

Крім того, необґрунтоване посилання відповідача у апеляційній скарзі на ймовірне потрапляння до вагону надлишкової вологи, оскільки контрольним зважуванням надлишку ваги у вагоні не виявлено. Натомість виявлено, що фактична маса вантажу у вагоні на 2200 кг менше, ніж зазначено у перевізному документі.

Щодо тверджень відповідача стосовно того, що вугільний концентрат є сипучим вантажем і при слідуванні у поїзді він міг зміститися якоюсь своєю частиною при гальмуванні чи наборі швидкості або висипатись з вагону, колегія суддів зауважує, що під час контрольного зважування здійснювався візуальний огляд вантажу і будь-якого зміщення вантажу у вагоні не виявлено, що відображено у розділі Д «Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку» комерційного акту № 454201/4/38 від 10.04.2024.

З огляду на викладене, оскільки саме відповідач, як вантажовідправник, визначає масу вантажу, заповнює і підписує накладну, яка є основним перевізним документом, який надається залізниці відправником разом з вантажем, і є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, а згідно статті 24 Статуту саме вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості вимог позивача та безпідставності доводів апеляційної скарги відповідача.

Стосовно доводів апеляційної скарги позивача, колегія суддів зазначає таке.

Як свідчать матеріали справи, господарський суд за клопотанням відповідача зменшив розмір заявленого до стягнення штрафу до однієї провізної плати, тобто до 9946,00 грн.

Позивач в апеляційній скарзі не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині зменшення розміру штрафу. При цьому наполягає, що штрафна санкція не є договірною, а випливає з положень Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, якими чітко визначено розмір штрафу, що підлягає сплаті незалежно від збитків, що унеможливлює зменшення штрафу за ст. 233 ГК України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач просив у разі прийняття рішення суду про задоволення вимог позивача, зменшити розмір штрафу до 10% від заявленої суми боргу або до 1 провізної плати у зв`язку з тим, що підприємство є об`єктом критичної інфраструктури, а позивачем не понесено додаткових витрат, пов`язаних з неправильним зазначенням ваги в накладній. У зв`язку із введенням воєнного стану та бойовими діями на території України було суттєво ускладнено ведення господарської діяльності відповідачем. Так, у зв`язку із блокуванням морських шляхів країною-агресором, постачання готової продукції морем не здійснюється, суттєво ускладнений експорт до країн Європи через пропускні пункти, а також скорочена поставка сировини та товарно-матеріальних цінностей, враховуючи наявність обставин непереборної сили (форс-мажор) у постачальників, пов`язаних із воєнним станом в країні, що зумовило зниження фінансової та господарської активності товариства та його подальшої зупинки. Станом на дату подання позову здійснення відповідачем господарської діяльності значно ускладнено у зв`язку з постійними обстрілами території м. Покровська та прилеглих територій, у тому числі місце знаходження майнового комплексу та усіх основних засобів відповідача, що підтверджується інформацією з відкритих джерел.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним у клопотанні відповідача та апеляційній скарзі позивача доводам, колегія суддів зазначає таке.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ст. 217 ГК України).

Частиною 3 статті 551 ЦК України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до положень статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз зазначених норм свідчить про те, що вони не є імперативними і застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у Законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Поряд з цим, главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до пункту 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).

Відтак, недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України.

Зазначений штраф відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/2339/17, від 29.04.2021 у справі №905/1450/20.

При застосуванні статті 118 Статуту залізниць слід мати на увазі, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених у цій статті порушень, встановлених залізницею на станції призначення або під час перевезення та на станції відправлення після пред`явлення вантажу до перевезення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитки.

У даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає із зазначених положень Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №910/16925/18.

Встановлення розміру штрафу за неправильно зазначену масу вантажу Статутом залізниць України, а не договором, не позбавляє суд права зменшити розмір нарахованого штрафу, за наявності підстав передбачених законодавством.

Статутом не врегульоване питання зменшення розміру штрафу на відміну від законів Цивільного та Господарського кодексів України, які мають вищу юридичну силу порівняно із Статутом залізниць України, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України.

При цьому, відсутність можливості зменшення розміру штрафу, передбаченого законодавством, та його стягнення без врахування судом конкретних обставин справи, зокрема, характеру вчиненого порушення, негативних наслідків (в тому числі і можливих), та їх співмірності з розміром штрафних санкцій, може призвести до ситуації коли за різні по характеру та наслідкам правопорушення судом може бути стягнений один і той самий розмір штрафу, що, в свою чергу, не сприятиме виконанню завдання господарського судочинства щодо справедливого вирішення справи судом.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що системний аналіз Статуту залізниць України свідчить, що ним передбачена відповідальність для обох учасників перевезення.

Враховуючи рівність суб`єктів господарської діяльності та принцип справедливості, враховуючи існування між сторонами договірних відносин, суд вважає за необхідне звернути увагу на численні висновки Верховного Суду щодо наявності у суду повноважень з вирішення питання щодо зменшення штрафних санкцій, які застосовуються до перевізника (залізничної дороги) на підставі положень Статуту залізниць України

Наведений підхід підтверджується усталеною судовою практикою з цього питання. Так, Верховний Суд у постановах від 05.04.2018 у справі №905/1180/17, від 11.09.2018 у справі №905/64/18, від 13.03.2018 у справі №905/1243/17, від 13.02.2018 у справі №905/725/17, від 26.03.2020 у справі №916/2154/19, від 30.03.2023 у справі №904/934/22, від 06.06.2023 у справі №904/1289/22, від 22.06.2023 у справі №904/822/22, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про можливість зменшення розміру штрафу, передбаченого Статутом залізниць України, на підставі статей 551 ЦК України та 233 ГК України.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність у суду повноважень на зменшення штрафу, який передбачений Статутом залізниць України за наявності підстав передбачених Законодавством.

Отже, звертаючись з клопотанням про зменшення розміру штрафу, відповідач повинен був довести наявність обставин, які зумовлюють застосування ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Підприємництвом, за положеннями ст.42 Господарського кодексу України, є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При цьому здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Суд зауважує на тому, що позивач є також господарюючим суб`єктом, як і відповідач, та несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022, територія Покровського району включена до переліку територій, де ведуться активні бойові дії, дата початку - 24.02.2022.

При дослідженні матеріалів справи встановлено, що суд дав належну правову оцінку посиланню відповідача на те, що у зв`язку із введенням воєнного стану та бойовими діями на території України було суттєво ускладнено ведення господарської діяльності відповідачем, що привело до зниження фінансової та господарської активності товариства та його подальшої зупинки.

Колегія суддів враховує, що відповідач вже частково не здійснює своєї господарської діяльності у зв`язку із постійними обстрілами території м. Покровськ, що призвело до отримання відповідачем великих збитків та часткової окупації майнових комплексів відповідача.

Приймається до уваги, що станом на зараз, відповідачем не отримується прибуток, а стягнення штрафу у розмірі 5 провізних плат додатково нанесе суттєвих збитків відповідачу.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приймає до уваги, що підприємство відповідача знаходиться на території, де ведуться активні бойові дії у зв`язку зі збройною агресією Російської федерації проти України, що є перешкодою в повноцінному веденні відповідачем своєї господарської діяльності та впливає на його фінансовий стан.

Крім того, судом враховано, що відповідачем дані до накладної про масу вантажу були внесені за даними вагів саме Залізниці, на яких проводилось зважування, і хоча ця обставина і не є такою, що звільняє відповідача від відповідальності, однак, свідчить про неумисне внесення відповідачем невірних даних щодо маси вантажу до накладної. При цьому, завантаження вагону масою, що є менша, ніж можливе завантаження за нормативами, не впливало на безпеку руху залізничного транспорту.

За таких обставин господарський суд дійшов вірного висновку, що відсутня легітимна мета та розумність застосування п`ятикратного штрафу від провізної плати за визначені п. 122 Статуту залізниці України порушення, які не можуть призвести до аварії на залізниці. Така відповідальність, за недоведеністю умисно недобросовісних дій відправника з метою заподіяння шкоди залізниці, не може мати наслідком стягнення ще п`яти провізних плат, понад одну, яку залізниця вже одержала. Застосування такого розміру штрафної санкції не відповідає ступеню порушення та очевидно є Документ сформований в системі «Електронний суд» 31.12.2024 9 надмірним тягарем для учасника у сфері перевезення залізничним транспортом. Відтак, Суд в своєму рішенні правильно вказав, що стягнення штрафу у заявленому розмірі не відповідатиме критерію співмірності.

Враховуючи зазначене, судова колегія вважає, що відповідачем доведено виключності даного випадку, а також існування обставин, з якими Закон пов`язує можливість зменшення розміру штрафних санкцій, а доводи апеляційної скарги позивача є необґрунтованими.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, позиція суду апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційні скарги позивача та відповідача задоволенню не підлягають, а рішення Господарського суду Донецької області від 22.11.2024 у справі №905/1303/24 слід залишити без змін.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика Свято-Варваринська залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 22.11.2024 у справі №905/1303/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя О.В. Плахов

Суддя О.І. Терещенко