Рішення

від 12.11.2024 по справі 906/1609/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2024 р. м. Житомир Справа № 906/1609/23

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання Малярчук Р.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Прудивус М.О. - ордер серія СВ №1097907 від 19.08.2024 (в режимі відеоконференції);

від відповідача: не з`явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Малинівська"

до Приватного підприємства "Анікарм"

про стягнення 239797,04грн

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Малинівська" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Анікарм" 349931,00грн, з яких: 153092,00грн основного боргу, 8946,44грн 3% річних, 48158,79грн інфляційних втрат, 122498,77грн пені, 17 235,00грн неустойки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором підряду №21/2021 від 21.10.2021 в частині виконання робіт у встановлені строки.

В якості правових підстав позивач вказує, зокрема, на ст.509, 530,549, 610, 611, 629,625,837, 838, 843, 849, 854 Цивільного кодексу України, ст.173,193,230 Господарського кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 08.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 29.02.2024 постановлено здійснювати розгляд справи №906/1609/23 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

19.08.2024 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли письмові пояснення, відповідно до яких визнає позов в сумі основного боргу в розмірі 153092,00грн та просить суд застосувати вимоги щодо позовної давності та відмовити у задоволенні позову в частині стягнення пені та 10% неустойки, а також відмовити позивачу в частині стягнення 3 % річних та інфляційних у зв`язку з відсутністю вини в діях відповідача. Також просив здійснювати розгляд справи без участі представника.

09.10.2024 за вх. №01-44/2875/24 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з Приватного підприємства "Анікарм" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Малинівська" 153092,00грн основного боргу, 6706,69грн 3% річних, 48158,79грн інфляційних втрат, 14604,56грн пені, 17235,00грн неустойки, всього 239797,04грн.

Ухвалою суду 09.10.2024 постановлено, зокрема, прийняти до розгляду заяву позивача від 09.10.2024 за вх.№01-44/2875/24 про зменшення позовних вимог та вважати заявленим до розгляду спір про стягнення із відповідача 239 797,04грн; закрити підготовче провадження та призначити справу №906/1609/23 до судового розгляду по суті; призначити судове засідання для розгляду справи по суті на 12.11.2024 о 09:30.

Представник позивача в судовому засіданні 12.11.2024 (у режимі відеоконференції) позов (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання 12.11.2024 не прибув; про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся вчасно і належним чином, про що свідчить відповідна довідка суду про доставку електронного листа (а.с. 12, т.2).

Крім того, відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно ч.1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач мав доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалами суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, відповідача належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання у справі №906/1609/24.

Враховуючи, що явка представника відповідача в судове засідання обов`язковою не визнавалася, суд вважає, що його відсутність не перешкоджає розгляду справи по суті.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Фактичні обставини справи.

21.10.2021 між Приватним підприємство "Анікарм" (підрядник, відповідач) та Приватним (приватно-орендним) сільськогосподарським підприємством "Малинівське", яке реорганізоване шляхом перетворення в Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Малинівська" (замовник, позивач) укладено договір підряду №21/2021 (далі - Договір) (а.с.18-21, т.1), за умовами п.1.1 якого підрядник зобов`язується на свій ризик виконати за дорученням замовника роботу, а замовник зобов`язується прийняти цю роботу та оплатити її.

Відповідно до п.1.2 Договору характер робіт: демонтаж та монтаж даху стайні на території с. Лумля Коростенського району Житомирської області, ПСП "Малинівське", а саме:

- демонтаж старої покрівлі (шифер);

- демонтаж старих крокв;

- монтаж нових крокв;

- перекриття даху приміщення стайні профнастилом;

- вентиляційний коньок на всю довжину конька приміщення стайні.

Згідно з п.4.1 Договору роботи виконуються з матеріалів підрядника, за винятком тих матеріалів, які за умовами договору надав замовник.

Сторони у п.5.1 Договору погодили, що вартість робіт становить 172 350,00грн.

У розділі 7 Договору визначено порядок розрахунків, а саме: замовник протягом 3-х робочих днів із моменту підписання договору оплачує 20% від вартості робіт у сумі 34470,00грн; протягом 3-х робочих днів із моменту підписання акта здачі-приймання робіт замовник проводить із підрядником остаточний розрахунок у розмірі 80% вартості робіт у сумі 137 880,00грн. Вид розрахунків: безготівковий.

Термін виконання робіт підрядником становить 60 робочих днів з моменту підписання договору підряду. Початок виконання робіт протягом 2-х робочих днів із моменту надання матеріалів замовником (п.8.1 Договору).

Після закінчення виконання робіт підрядник зобов`язаний письмово повідомити замовника про готовність предмета до здачі протягом 2-х робочих днів (п.8.2 Договору).

За змістом п.8.3 Договору строк виконання робіт може бути продовжений через несприятливі погодні умови. для підтвердження настання несприятливих погодних умов підряднику достатньо надіслати замовнику поштою та/або електронною поштою повідомлення про настання несприятливих погодних умов та відтермінування строку виконання робіт на термін таких погодних умов.

Відповідно до п.12.3 Договору за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх обов`язків протягом строку договору винна сторона сплачує іншій стороні неустойку в розмірі 10% вартості робіт.

При порушенні своїх зобов`язань за договором сторона несе відповідальність, визначену договором та/або чинним законодавством України. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне, тобто, виконання з порушенням умов, визначених договором (п.12.4 Договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним, але не довше ніж до 31.12.2021 (п.13.3 Договору).

Позивач 10.11.2021 сплатив на рахунок відповідача кошти у розмірі 34 470,00грн з призначенням платежу: "авансовий платіж з монтажу та демонтажу даху, згідно рахунку №21-1 від 21.10.2021" (а.с.22, т.1).

Крім того, в матеріалах справи містяться наступні платіжні інструкції ТОВ "Агрофірма Малинівська": №820 від 02.08.2021 (на суму 20187,00грн, з призначенням платежу: "оплата за монтаж покрівлі згідно рахунку №9-1 від 19.07.2021"); №1920 від 14.01.2022 (на суму 63945,00грн, з призначенням платежу: "оплата за виконані роботи згідно рахунку №25-1 від 04.11.2021"); №747 від 22.07.2021 (на суму 27490,00грн, з призначенням платежу: "оплата за послуги монтажу та демонтажу згідно рахунку №1 від 01.07.2021"); №749 від 22.07.2021 (на суму 7000,00грн, з призначенням платежу: "оплата за послуги монтажу та демонтажу згідно рахунку №10-1 від 16.07.2021") (а.с.23-26, т.1).

Також, позивачем у матеріали справи подано адресовані йому листи відповідача від 14.06.2022, згідно яких авансові платежі в розмірі 20187,00грн, 63945,00грн, 27490,00грн, 7000,00грн які останній отримав за договорами підряду №11/2021 від 16.07.2021 і №25/2021 від 01.11.2021, були зараховані як отриманий аванс відповідно до договору підряду №21/2021 від 21.10.2021 (а.с. 86-87, т.1).

Посилаючись на невиконання відповідачем передбачених договором підряду №21/2021 від 21.10.2021 робіт, позивач звернувся до суду з позовними вимогами з урахування заяви про зменшення позовних вимог вх.№01-44/2875/24 від 09.10.2024 про стягнення з Приватного підприємства "Анікарм" 239 797,04грн з яких: 153092,00грн основного боргу, 6706,69грн 3% річних, 48158,79грн інфляційних втрат, 14604,56грн пені, 17235,00грн неустойки.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасником справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства (ч.1 ст.14 ЦК України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Нормами ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як визначено ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч.1, 2 ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.839 ЦК України).

За ч.2 ст.840 ЦК України, якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків.

Відповідно до ст.843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч.1 ст.846 ЦК України).

Згідно з ч.1, 2 ст.854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Так, сторонами в розділі 7 договору підряду №21/2021 від 21.10.2021 визначено порядок розрахунків, а саме: замовник протягом 3-х робочих днів із моменту підписання договору оплачує 20% від вартості робіт у сумі 34470,00грн; протягом 3-х робочих днів із моменту підписання акта здачі-приймання робіт замовник проводить із підрядником остаточний розрахунок у розмірі 80% вартості робіт у сумі 137880,00грн. Вид розрахунків: безготівковий.

Тобто, вказаним правочином передбачено попередню оплату виконаної роботи.

Як судом зазначалося вище, позивач 10.11.2021 сплатив на рахунок відповідача кошти у розмірі 34470,00грн з призначенням платежу: "авансовий платіж з монтажу та демонтажу даху, згідно рахунку №21-1 від 21.10.2021" (а.с.22, т.1).

Крім того, в матеріалах справи містяться наступні платіжні інструкції ТОВ "Агрофірма Малинівська": №820 від 02.08.2021 (на суму 20187,00грн, з призначенням платежу: "оплата за монтаж покрівлі згідно рахунку №9-1 від 19.07.2021"); №1920 від 14.01.2022 (на суму 63945,00грн, з призначенням платежу: "оплата за виконані роботи згідно рахунку №25-1 від 04.11.2021"); №747 від 22.07.2021 (на суму 27490,00грн, з призначенням платежу: "оплата за послуги монтажу та демонтажу згідно рахунку №1 від 01.07.2021"); №749 від 22.07.2021 (на суму 7000,00грн, з призначенням платежу: "оплата за послуги монтажу та демонтажу згідно рахунку №10-1 від 16.07.2021") (а.с. 23-26, т.1).

Також, позивачем у матеріали справи подано адресовані йому листи відповідача від 14.06.2022, згідно яких авансові платежі в розмірі 20187,00грн, 63945,00грн, 27490,00грн, 7000,00грн які останній отримав за договорами підряду №11/2021 від 16.07.2021 і №25/2021 від 01.11.2021, були зараховані як отриманий аванс відповідно до договору підряду №21/2021 від 21.10.2021 (а.с. 86-87, т.1).

Окрім того, 19.08.2024 за вх.№10861 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли письмові пояснення, відповідно до яких останній, зокрема, визнає позов у сумі основного боргу в розмірі 153092,00грн (а.с. 206-209, т.1).

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено перелік прав та обов`язків учасників справи.

Відповідно до ч.2 п.1 ст.46 ГПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з ч.1 ст.75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Як зазначено у ч.1, 2 ст.191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Частиною 4 статті 191 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи вищевикладене, зокрема, й обставини справи, перевіривши повноваження представника відповідача, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині вимог щодо стягнення основного боргу в розмірі 153092,00грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 6706,69грн 3% річних, 48158,79грн інфляційних втрат (за період 17.01.2022-01.12.2023).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом встановлено, що позивачем неправильно визначено день закінчення строку виконання відповідачем зобов`язання з виконання підрядних робіт.

Як судом зазначалося вище, п.8.1 Договору передбачено, що термін виконання робіт підрядником становить 60 робочих днів з моменту підписання договору підряду.

Таким чином, роботи згідно договору підряду №21/2021 від 21.10.2021 мали бути виконані відповідачем до 18.01.2022 включно. Тому, внаслідок не проведення таких робіт у визначений Договором строк, період прострочення заборгованості починається з 19.01.2022.

Крім того, суд зауважує, що у період 19.01.2022-14.06.2022 наявна заборгованість з авансового платежу в розмірі 34470,00грн, а в період 15.06.2022-01.12.2023 - у сумі 153092,00грн (з врахуванням листів відповідача від 1 4 . 0 6 . 2 0 2 2 , згідно яких авансові платежі в розмірі 20187,00грн, 63945,00грн, 27490,00грн, 7000,00грн які останній отримав за договорами підряду №11/2021 від 16.07.2021 і №25/2021 від 01.11.2021, були зараховані як отриманий аванс відповідно до договору підряду №21/2021 від 21.10.2021 (а.с. 86-87, т.1)).

Таким чином, враховуючи викладене, початок періоду прострочення виконання відповідачем зобов`язання з повернення авансових платежів починається з 19.01.2022. Тобто, суд вважає правильними наступні періоди для нарахування 3% річних та інфляційних втрат - 19.01.2022-14.06.2022 (на суму боргу 34470,00грн) та 15.06.2022-01.12.2023 (на суму боргу 153092,00грн). Враховуючи наведене, перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга:Закон", судом здійснено перерахунок інфляційних втрат і 3% річних, відповідно до якого загальна інфляційних нарахувань, що підлягає до задоволення, складає 28793,73грн. У задоволенні позову в частині вимог щодо стягнення 19365,06грн інфляційних втрат (48158,79грн - 28793,73грн) суд відмовляє.

У результаті даного перерахунку розмір 3% річних становить 7148,32грн. Разом з тим, суд позбавлений права збільшувати розмір позовних вимог. Пред`явлення вимог у меншому розмірі є правом позивача. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині вимог щодо стягнення 3% річних у заявленому позивачем розмірі 6706,69грн.

Щодо позовних вимог про стягнення 14604,56грн пені (за період 17.01.2022-17.06.2022), 17235,00грн неустойки, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України унормовано, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Як визначено нормою ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до ст.547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Розділ 12 договору підряду №21/2021 від 21.10.2021 передбачає можливість застосування оперативно-господарських санкцій щодо сторони, яка порушує зобов`язання. Водночас, стягнення такого виду неустойки як пеня, передбачено лише п.12.2 Договору, за змістом якого за невчасне здійснення розрахунків з а м о в н и к сплачує п і д р я д н и к у пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми нездійсненого платежу на користь підрядника за кожен день прострочення. Тобто, відповідальність підрядника перед замовником у вигляді стягнення з нього пені за порушення строків виконання робіт договором підряду №21/2021 від 21.10.2021 не визначена.

У ст.547 ЦК України законодавець пов`язує можливість застосування штрафу та пені за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення у договорі, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги щодо стягнення 14604,56грн пені за безпідставністю.

Разом з тим, відповідно до п.12.3 Договору за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх обов`язків протягом строку договору винна сторона сплачує іншій стороні неустойку в розмірі 10% вартості робіт.

Таким чином, з врахуванням факту не виконання відповідачем обов`язку зі здійснення визначених договором підряду №21/2021 від 21.10.2021 робіт, вимога про стягнення 17235,00грн неустойки (172350,00грн х 10%) підлягає задоволенню.

Щодо доводів відповідача стосовно застосування позовної давності до заявлених позивачем вимог про стягнення 10% неустойки, судом враховано наступне.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Тобто, позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України), перебіг якої, відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За змістом ч.1 ст.261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі, коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише, якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч.5 ст.267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто, або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

Частинами 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд дійшов висновку, що позивач дізнався про своє порушене право щодо невиконання відповідачем обов`язку з проведення визначених договором підряду №21/2021 від 21.10.2021 робіт та у зв`язку із цим - неповернення останнім авансових платежів, 18.01.2022.

Водночас, варто зауважити, що згідно п.12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) на всій території України з 12.03.2020 встановлено карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався і закінчився 30.06.2023 згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Позивачем позовну заяву в даній справі подано до суду 11.12.2023, про що свідчить відповідний штемпель вхідної кореспонденції суду (а.с. 1, т.1).

Водночас, суд також враховує, що відповідно до п.19 Перехідних та прикінцевих положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Так, 24.02.2022 РФ здійснено військову агресію проти України, що стало підставою для введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (Указ Президента від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні"), який відповідними Указами Президента України неодноразово продовжено.

З огляду на викладене вище, суд не вбачає підстав для застосування позовної давності до вимог позивача про стягнення 10% неустойки, оскільки ним не пропущено такий строк.

Згідно ч.2, 3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.

Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 ГПК України сторонами доказів.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи докази, які містяться у матеріалах справи, а також норми чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку про задоволення позову частково, а саме - в частині вимог про стягнення 153092,00грн попередньої оплати, 17235,00грн неустойки, 28793,73грн інфляційних втрат, 6706,69грн 3% річних. У частині вимог щодо стягнення 14604,56грн пені та 19365,06грн інфляційних втрат суд відмовляє в позові.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку, що судовий збір слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Анікарм" (13319, Житомирська обл., Бердичівський р-н, с. Романівка, вул. Тітова, буд. 4 А; ідентифікаційний код 42471872) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Малинівська" (11641, Житомирська обл., Коростенський р-н, с. Пиріжки, сільрада Пиріжківська (з), Комплекс будівель і споруд №2(п), будинок б/н, приміщення 2-1; ідентифікаційний код 30853543):

- 153092,00грн попередньої оплати;

- 17 235,00грн неустойки;

- 28793,73грн інфляційних втрат;

- 6706,69грн 3% річних;

- 3087,41грн судового збору.

3. У задоволенні позову в частині вимог щодо стягнення 14604,56грн пені та 19365,06грн інфляційних втрат відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 22.11.24

Суддя Шніт А.В.

Направити:

1 - позивачу через електронний кабінет

2 - відповідачу через електронний кабінет