Рішення

від 15.11.2024 по справі 908/2428/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/170/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2024 Справа № 908/2428/24

м.Запоріжжя Запорізької області

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «ВОКС ЛЕКС», м. Київ

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Шалаєвої Інни Миколаївни, м. Запоріжжя

про стягнення суми 162 968,11 грн.

Суддя Боєва О.С.

Без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «ВОКС ЛЕКС» про стягнення з відповідача: Фізичної особи-підприємця Шалаєвої Інни Миколаївни суми 162 968,11 грн, яка складається з: суми 95021,99 грн основного боргу, суми 35716,31 грн 15% річних та суми 32229,81 грн інфляційних втрат.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 10.09.2024, здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2428/24 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою суду від 17.09.2024 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2428/24, присвоєний номер провадження 9/170/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Підставою для звернення з позовом до суду позивачем зазначено неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати отриманого в рамках Договору №28543/21 від 01.06.2021 товару, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 95021,99 грн. 30.07.2024 між ТОВ «І ІНВЕСТ 2019» (найменування до 27.04.2024 ТОВ «е-КАРД ЮА») (первісний кредитор) та ТОВ «Юридична фірма «ВОКС ЛЕКС» (новий кредитор) укладено Договір №112-8 про відступлення права вимоги, за умовами якого новий кредитор набув права вимоги до ФОП Шалаєвої І.М. за договором №28543/21 від 01.06.2021. Внаслідок порушення відповідачем грошового зобов`язання, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача також інфляційні втрати та 15% річних за загальний період прострочення з 13.02.2022 по 04.09.2024. Позов обґрунтовано ст.ст. 175, 264-271 ГК України, ст.ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 610, 611, 615, 625, 651, 692, 712 ЦК України, умовами договорів №28543/21 від 01.06.2021 та №112-8 від 30.07.2024. У позовній заяві позивачем також зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи становить 33028,00 грн, який складається з судового зору у розмірі 3028,00 грн та орієнтовно 30000,00 грн витрат на оплату професійної правничої допомоги, пов`язаної з розглядом справи. Заявлено, що відповідні докази на підтвердження понесення судових витрат на правничу допомогу будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відзив на позов суду не подав. Будь-яких заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило.

Про відкриття провадження у справі та її розгляд судом відповідач повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

З положень ч. 4 ст. 89 ЦК України слідує, що до єдиного державного реєстру, зокрема, вносяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.

За приписами частини першої статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою місцезнаходження Фізичної особи-підприємця Шалаєвої Інни Миколаївни є: АДРЕСА_1 .

Ухвала суду від 17.09.2024 про відкриття провадження у справі була направлена відповідачу на зареєстровану адресу місцезнаходження, однак 07.10.2024 ухвала повернута підприємством поштового зв`язку до господарського суду без вручення адресату з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд зазначає, що відповідач у даній справі є юридичною особою, на яку відповідно до положень статті 4, частини 1, пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» покладено обов`язок зазначати достовірні дані щодо місцезнаходження юридичної особи та які відповідно до положень статті 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України «Про поштовий зв`язок» та Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 09.02.2022 по справі № 916/939/15-г).

Відповідно до змісту постанови Верховного Суду від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, Касаційний господарський суд, здійснивши аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Верховний Суд у вказаній постанові також зазначив, що встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

День невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду (зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.06.2022 у справі № 910/4430/21).

Зі змісту ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «е-Кард ЮА» (з 27.04.2024 змінено найменування на ТОВ «І ІНВЕСТ 2019») (постачальник) та Фізична особа-підприємець Шалаєва Інна Миколаївна (покупець, відповідач у справі) 01.06.2021 уклали договір № 28543/21 (далі Договір), за умовами якого постачальник зобов`язався забезпечити покупцеві поставку товарів та послуг в Мережі станцій, через Систему Е100, з використанням Карток, а покупець прийняти товар та послуги у власність та оплачувати їх вартість на умовах даного договору (п. 1.1 Договору).

Найменування, асортимент товару та послуг, які постачальник повинен поставити покупцю визначаються усною заявкою пред`явника картки (п. 1.2 Договору).

Пунктом 1.3 Договору встановлено, що умови про товари та/або послуги, їх ціна, строк оплати вказуються в додатках (Специфікаціях) до цього Договору, які є його невід`ємною частиною

Кількість товару, що поставлено в рамках цього договору, відображається в рахунках на оплату, додатках до рахунків на оплату, видаткових накладних та актах прийому-передачі товару (п. 2.2 Договору).

Пунктом 3.2 Договору встановлено, що поставка товару покупцю здійснюється партіями, на умовах EXW (Інкотермс 2010), шляхом заправлення транспортного засобу через паливо роздавальні колонки, з використанням Терміналів.

За змістом п. 3.4 Договору, по завершенні розрахункового періоду, постачальник відправляє на електронну адресу покупця наступні документи: видаткову накладну/акт прийому-передачі товарів; акт наданих послуг та рахунок на оплату з деталізованими розшифруванням. Сторони можуть вести документообіг первинних облікових документів за даним договором, в тому числі рахунків на оплату, актів наданих послуг, видаткових накладних, актів прийому-передачі товару, актів прийому-передачі послуг, специфікацій (додатків), актів звірки взаєморозрахунків та інших первинних облікових документів, що фіксують здійснення господарських операції за даним договором, та застосовуються у бухгалтерському обліку в електронній формі. Також в електронному вигляді можуть підписуватись додаткові угоди до даного договору. Первинні облікові документи, складені в електронній формі з дотриманням вимог чинного законодавства України про електронні документи та електронний документообіг, визнаються сторонами як оригінали. На вимогу однієї із сторін первинні облікові документи можуть бути складені та підписані в паперовій формі.

Згідно з п 4.2 Договору, покупець здійснює оплату на підставі рахунку на оплату на умовах відстрочення платежу, також покупець має право вносити авансові платежі. Авансові платежі здійснюються на підставі договору, при цьому у призначенні платежу вказується номер та дата договору. Датою оплати є дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Оплата здійснюється в останній день розрахункового періоду, але не пізніше 15-ти календарних днів з моменту виникнення у покупця обов`язку щодо оплати, на підставі виставленого постачальником рахунку на оплату (п. 4.3 Договору).

У п. 4.7 Договору визначено: якщо постачальник протягом 15-ти календарних днів, починаючи від дня отримання покупцем видаткових накладних/актів прийому-передачі товару, та/або актів наданих послуг, не одержить від покупця письмового заперечення по даним документам та покупець не надасть докази некоректності вказаних документів, документи вважаються вірними, прийнятими покупцем та покупець вважається таким, що згодний з вказаною в них інформацією (кількістю, вартістю отриманих товарів та/або послуг). Сторони погодили, що для цілей цього договору дата отримання покупцем видаткових накладних/актів прийому-передачі товару та/або актів наданих послуг при направленні таких документів до покупця засобами електронного зв`язку за допомогою електронного документообігу вважається такою, що збігається з датою відправки таких документів постачальником.

Відповідно до п. 9.1 Договору, останній набуває чинності з моменту підписання та укладений на невизначений строк.

Для забезпечення виконання умов Договору №28543/21 від 01.06.2021 постачальник передав, а покупець прийняв у тимчасове користування ідентифікаційні пластикові карти Е100, які є власністю постачальника, а саме: №№ 0005285430016, 0005285430024, 0005285430032, 0005285430040, 0005285430057.

В ході виконання Договору № 28543/21 від 01.06.2021 між сторонами підписані Специфікації, які є Додатками №2, №3, №4, №5, №6, №7 до Договору, а саме: Специфікація від 01.09.2021 на загальну суму з ПДВ 28017,50 грн, Специфікація від 01.10.2021 на загальну суму з ПДВ 34770,30 грн, Специфікація від 01.11.2021 на загальну суму з ПДВ 11618,25 грн, Специфікація від 01.12.2021 на загальну суму з ПДВ 32378,15 грн, Специфікація від 01.01.2022 на загальну суму з ПДВ 72255,00 грн, Специфікація від 01.02.2022 на загальну суму з ПДВ 45291,70 грн. Загальна сума Специфікації склала 224330,90 грн.

На підтвердження поставки відповідачу товару (дизельне паливо) за Договором № 28543/21 від 01.06.2021 позивачем додані до позову копії наступних видаткових накладних:

-№27001 від 15.09.2021 на суму 26 126,10 грн;

-№31462 від 30.09.2021 на суму 1891, 40 грн;

-№35517 від 15.10.2021 на суму 5586, 00 грн;

-№39475 від 31.10.2021 на суму 29184, 30 грн;

-№47185 від 30.11.2021 на суму 11618, 25 грн;

-№55277 від 31.12.2021 на суму 32378, 15 грн;

-№58654 від 15.01.2022 на суму 72255, 00 грн;

-№67257 від 15.02.2022 на суму 12860, 60 грн;

-№71455 від 28.02.2022 на суму 32 431, 10 грн.

Всього на загальну суму 224330,90 грн.

Також постачальником були сформовані Акти прийому-передачі товарів і на оплату виставлені рахунки: № 27001 від 15.09.2021, №31462 від 30.09.2021, №35517 від 15.10.2021, №39475 від 31.10.2021, №47185 від 30.11.2021, № 55277 від 31.12.2021, №58654 від 15.01.2022, №67257 від 15.02.2022, №71455 від 28.02.2022 (копії актів прийому-передачі товарів та рахунків на оплату містяться в матеріалах справи).

Всі первинні документи були сформовані постачальником в електронній формі та з використанням програмної продукції у вигляді онлайн-сервісу електронного документообігу «Вчасно», з накладенням електронного цифрового підпису, направлені відповідачу.

Як зазначив позивач, відповідачем в період з 01.06.2021 по 30.07.2024 здійснено часткову оплату на загальну суму 129308,91 грн, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 95021,99 грн.

У подальшому, між ТОВ «І ІНВЕСТ 2019» (раніше найменування - ТОВ «е-Кард ЮА», Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «ВОКС ЛЕКС» (на сьогодні - ТОВ «ЮРИДИЧНА ФІРМА «ВОКС ЛЕКС», Новий кредитор, позивач у справі) укладено Договір № 112-8 про відступлення права вимоги від 30 липня 2024 року (далі Договір відступлення).

Згідно з пунктом 1.1. Договору відступлення, Первісний кредитор передає належні йому права вимоги згідно з Договором № 28543/21 від 01.06.2021 року (надалі «Основний Договір»), укладеним між ТОВ «І ІНВЕСТ 2019» (найменування Товариства до 27 квітня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «е-Кард ЮА») та Фізичною особою підприємцем Шалаєвою Інною Миколаївною (РНОКПП НОМЕР_1 ) (надалі «Боржник»), а Новий кредитор приймає право вимоги, що належне Первісному кредитору за Основним Договором.

За цим договором Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника належного виконання всіх зобов`язань за Основним договором (п. 1.2 Договору відступлення).

Пунктом 1.3 Договору відступлення встановлено, що сума заборгованості Боржника перед Первісним кредитором складає 95021,99 грн, яка після підписання цього Договору стане зобов`язанням Боржника перед Новим Кредитором.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором №28543/21 від 01.06.2021 стало підставою для звернення позивача, як Нового кредитора, з позовом до суду, за яким відкрито провадження у даній справі № 908/2428/24.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Частиною 1 ст. 174 ГК України зокрема передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

З положень ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України слідує, що підставами виникнення зобов`язання правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу (ч. 1 ст. 694 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших

правових актів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічний припис містить ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Як було зазначено судом вище та вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «е-Кард ЮА» (на сьогодні у зв`язку зі зміною найменування ТОВ «І ІНВЕСТ 2019») поставив відповідачу Фізичній особі-підприємцю Шалаєвій Інні Миколаївні товар на суму 224330,90 грн, що підтверджується відповідними видатковими накладними та актами прийому-передачі товару, копії яких містяться в матеріалах справи. Також на оплату відповідачу були виставлені рахунки.

При цьому суд зазначає, що всі первинні документи були сформовані постачальником в електронній формі та з використанням програмної продукції у вигляді онлайн-сервісу електронного документообігу «Вчасно», з накладенням електронного цифрового підпису, направлені відповідачу.

Згідно з п. 4.7 Договору, якщо постачальник протягом 15-ти календарних днів, починаючи від дня отримання покупцем видаткових накладних/актів прийому-передачі товару, та/або актів наданих послуг, не одержить від покупця письмового заперечення по даним документам та покупець не надасть докази некоректності вказаних документів, документи вважаються вірними, прийнятими покупцем та покупець вважається таким, що згодний з вказаною в них інформацією (кількістю, вартістю отриманих товарів та/або послуг). Сторони погодили, що для цілей цього договору дата отримання покупцем видаткових накладних/актів прийому-передачі товару та/або актів наданих послуг при направленні таких документів до покупця засобами електронного зв`язку за допомогою електронного документообігу вважається такою, що збігається з датою відправки таких документів постачальником.

Доказів наявності заперечень у відповідача щодо коректності отриманих ним первинних документів або заперечень щодо кількості чи вартості поставленого/отриманого товару в рамках Договору №28543/21 від 01.06.2021 суду не надано.

Як зазначив позивач, відповідачем в період з 01.06.2021 по 30.07.2024 були здійснені часткові оплати на суму 129308,91 грн і з урахуванням цих часткових оплат неоплаченим залишився товар на суму 95021,99 грн.

Таким чином відповідач не дотримався встановлених Договором №28543/21 від 01.06.2021 умов виконання зобов`язання щодо повної оплати отриманого товару, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 95021,99 грн.

Також факт наявності заборгованості у відповідача перед ТОВ «е-Кард ЮА» (на сьогодні ТОВ «І ІНВЕСТ 2019») у вказаному вище розмірі підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків, який підписаний обома сторонами в електронній формі (копія міститься в матеріалах справи).

При цьому, суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та, в окремих випадках, - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. Відповідний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.

Відповідно до положень статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 1 статті 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Тобто відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого первісний кредитор передає свої права новому кредитору. В разі заміни кредитора у зобов`язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов`язання, а на його місце приходить новий кредитор.

Матеріали справи свідчать, що на підставі Договору про відступлення права вимоги № 112-8 від 30.07.2024 Первісний кредитор ТОВ «І ІНВЕСТ 2019» (найменування Товариства до 27 квітня 2024 року ТОВ «е-Кард ЮА») відступило ТОВ «ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «ВОКС ЛЕКС» (на сьогодні ТОВ «ЮРИДИЧНА ФІРМА «ВОКС ЛЕКС»), тобто позивачу у даній справі № 908/2428/24, право грошової вимоги до відповідача Фізичної особи- підприємця Шалаєвої Інни Миколаївни, яке виникло за Договором № 28543/21 від 01.06.2021, в сумі 95 021,99 грн.

Також за умовами вказаного Договору про відступлення права вимоги, Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника належного виконання всіх зобов`язань за Основним договором (п. 1.2 Договору про відступлення).

Згідно з частинами 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») наголошено, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри». Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.12.2020 у справі № 904/1103/20 та від 25.06.2020 у справі №924/266/18.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

На підставі усього вищевикладеного та оскільки відповідач доказів, які б підтверджували належне виконання зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати вартості отриманого товару не надав та доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 95021,99 грн є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання позивачем також нараховані та заявлені до стягнення з відповідача 15% річних у розмірі 35716,31 грн за загальний період прострочення з 13.02.2022 по 04.09.2024 та інфляційні втрати у розмірі 32229,81 грн. за період з лютого 2022 по липень 2024 включно.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Річні проценти за своєю правовою природою є складовою частиною боргу та підлягають стягненню разом із сумою основного боргу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Згідно з п. 1.2 Договору про відступлення права вимоги № 112-8 від 30.07.2024, Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника належного виконання всіх зобов`язань за Основним договором.

У пункті 7.2 Договору №28543/21 від 01.06.2021 визначено, що у випадку невиконання або неналежного виконання Покупцем свого обов`язку по оплаті придбаних товарів та/або послуг у встановлені цим Договором строки Покупець зобов`язаний заплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також п`ятнадцять відсотків річних від простроченої суми за весь період прострочення, починаючи з дня, наступного за днем, у який фактично повинна була надійти оплата.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, нарахування відповідачу 15% річних та інфляційних втрат здійснено за несплату наступних рахунків: № 58654 від 15.01.2022, а саме - на суму 49730,29 (з урахуванням часткової оплати); № 67257 від 15.02.2022, на суму 12860,60 грн; №71455 від 28.02.2022, на суму 32431,10 грн.

На підставі викладеного, а також перевіривши надані позивачем розрахунки 15% річних та інфляційний втрат, які виконані позивачем правильно, суд дійшов до висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача суми 35716,31 грн 15% річних і суми 32229,81 грн інфляційних втрат та їх задоволення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, а саме - витрат зі сплати судового збору, суд враховує наступне.

Відповідно до п.2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Враховуючи ціну позову та те, що позовна заява ТОВ «ЮРИДИЧНА ФІРМА «ВОКС ЛЕКС» надійшла до суду в електронній формі через систему «Електронний суд», за подання цієї позовної заяви позивач із застосуванням коефіцієнту пониження ставки судового збору мав сплатити судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

При зверненні до суду з даним позовом позивач за платіжною інструкцією №2 від 04.09.2024 сплатив судовий збір в розмірі 3028,00 грн.

Таким чином при зверненні з позовом до суду позивач надмірно сплатив судовий збір в розмірі 605,60 грн.

За змістом п. 1 ч. 1, ч. 2 статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

На підставі викладеного, судовий збір у розмірі 605,60 грн підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України. Повернення зазначеної суми судового збору буде здійснено ухвалою суду за відповідним клопотанням позивача.

Враховуючи викладене вище та відповідно до положень статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 2422,40 грн витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шалаєвої Інни Миколаївни, РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРИДИЧНА ФІРМА «ВОКС ЛЕКС», код ЄДРПОУ 43275990 (020680, м. Київ, вул. Степана Олійника, буд. 9, офіс 105) суму 95021 (дев`яносто п`ять тисяч двадцять одну) грн 99 коп. основного боргу, суму 32229 (тридцять дві тисячі двісті двадцять дев`ять) грн 81 коп. інфляційних втрат та суму 35716 (тридцять п`ять тисяч сімсот шістнадцять) грн 31 коп. 15% річних.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шалаєвої Інни Миколаївни, РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРИДИЧНА ФІРМА «ВОКС ЛЕКС», код ЄДРПОУ 43275990 (020680, м. Київ, вул. Степана Олійника, буд. 9, офіс 105) суму 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 22.11.2024.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяО.С. Боєва