Рішення

від 23.10.2024 по справі 908/1532/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 24/116/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2024 Справа № 908/1532/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, за участю секретаря судового засідання Зеленцовій К.Ю., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/1532/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Жилсервісбуд (69035, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 63, код ЄДРПОУ 36576382)

до відповідача: Комунального підприємства Запоріжремсервіс Запорізької міської ради (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 23-А, код ЄДРПОУ 22144952)

про стягнення 643 457,43 грн.

за участю представників:

від позивача: Міхантьєв М.Д., ордер № 1178078 від 13.05.2024

від відповідача: не прибув

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Жилсервісбуд з позовом до Комунального підприємства Запоріжремсервіс Запорізької міської ради про стягнення 643 457,43 грн, з яких: 132 171,00 грн 3 % річних за період з 09.02.2021 по 21.12.2021 та 511 286,43 грн інфляційні витрати за період з 01.01.2021 по 21.12.2021, нараховані за прострочення оплати виконаних протягом червня серпня 2020 року послуг по договору на виконання послуг з комплексного утримання будинків дільниці № 7 у м. Запоріжжі № 310 від 02.03.2020.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 22.05.2024 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1532/24 та визначено до розгляду судді Азізбекян Т.А.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.11.2021 у справі № 908/3247/20 задоволені позовні вимоги та стягнуто з КП «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради на користь ТОВ «Жилсервісбуд» борг в сумі 5105036, 47 грн, 3% річних в сумі 44875,42 грн, інфляційні витрати в сумі 110236,87 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 78902,23 грн. На виконання рішення 07.12.2021 Господарським судом Запорізької області було видано судовий наказ. Відповідач 22.12.2021 добровільно сплатив позивачу основний борг за договором від 02.03.2020 № 310 у сумі 5105036,47 грн. Оскільки розрахунок 3% річних по справі № 908/3247/20 розраховувався позивачем на дату 08.02.2021, а розмір інфляційних втрат до грудня 2020 року включно, позивачем у даній справі заявлено до стягнення сума 3% за період з 09.02.2021 по 21.12.2021 у розмірі 132171,00 та інфляції за період з 01.01.2021 по 21.12.2021 у сумі 511286,43 грн. на підставі ст. 625 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1532/24 за правилами загального позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 24/116/24. Підготовче судове засідання призначено на 26.06.2024.

26.06.2024 КП «Запоріжремсервіс» подано суду клопотання, в якому відповідач вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних витрат за прострочення виконання грошових зобов`язань підтримав в повному обсязі. Просить суд, в порядку ч. 1 ст. 130 ГПК України вирішити питання про розподіл судового збору.

Ухвалою суду від 26.06.2024 закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 22.07.2024.

Ухвалою суду від 22.07.2024 слухання справи перенесено на 12.08.2024.

12.08.2024 КП «Запоріжремсервіс» подано суду заява, в якій відповідач вказує на те, що з позовними вимогами не згоден, про що надав суду письмові пояснення та просить суд клопотання про вирішити питання про розподіл судового збору не розглядати.

В письмових поясненнях, які надані суду 12.08.2024 відповідач звертає увагу на те, що справа 908/3247/20 розглядалась у суді першої інстанції майже рік, і тому вважає, що сума за прострочення виконання грошових зобов`язань не з вини відповідача, а через затяжний розгляд справи. Крім того зазначив, що 15.12.2020 було підписано додаткову угоду № 1 до договору № 310 від 02.03.2020, згідно якої договір було розірвано з 16.12.2020. Просить суд у задоволені позову відмовити.

Ухвалою суду від 12.08.2024 відкладено розгляд справи на 23.09.2024.

18.09.2024 від позивача надійшла заява, в якій позивач вказує, що фактичний розмір судових витрат, в тому числі і на професійну правничу допомогу будуть надані протягом п`яти днів з дати винесення рішення.

20.09.2024 відповідачем подано суду клопотання про відкладення розгляду справи, в якому останній просить суд відкласти розгляд справи та вказує на те, що відповідач не визнає позовні вимоги в повному обсязі та просить суд не розглядати справу без його участі.

Ухвалою суду від 23.09.2024 відкладено розгляд справи на 23.10.2024.

23.10.2024 відповідачем подано суду клопотання про відкладення розгляду справи, в якому останній просить суд відкласти розгляд справи та вказує на те, що відповідач не визнає позовні вимоги в повному обсязі та просить суд не розглядати справу без його участі, оскільки має намір надати додаткові пояснення.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося фіксування судового засідання 23.10.2024 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судом оголошено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Позивач заперечив проти відкладення розгляду справи.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи залишено судом без задоволення.

Позивач підтримав вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача за наявними матеріалами.

В засіданні 23.10.2024 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи позивача, відповідача, суд

УСТАНОВИВ:

02.03.2020 між Комунальним підприємством «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Жилсервісбуд (Виконавець) укладений договір № 310, відповідно до п. 1.1. 1.3. якого Виконавець зобов`язується надати Замовнику послуги, зазначені в Договорі, а Замовник - прийняти та оплатити послуги, а саме: код ДК 021:2015 50710000-5 Послуги з ремонту і технічного обслуговування електричного і механічного устаткування будівель (Комплексне утримання житлових будинків Дільниці № 7) (далі - Послуги) на об`єктах, вказаних в додатку № 1 до Договору. Найменування послуг - Комплексне утримання житлових будинків Дільниці № 7. Обсяги закупівлі послуг на вимогу Замовника можуть бути зменшені.

У зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язання щодо повної оплати вартості наданих послуг, позивач звернувся до Господарського суду Запорізької області із позовом (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) про стягнення з Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Жилсервісбуд» борг за надані послуги в сумі 5105036 грн 47 коп., 3% річних в сумі 44875 грн 42 коп. за загальний період з 30.08.2020 по 08.02.2021, інфляційні витрати в сумі 110236 грн 87 коп. за загальний період з вересня 2020 року по грудень 2020 року, що було предметом судового розгляду у справі № 908/3247/20.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.11.2021 у справі №908/3247/20 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Жилсервісбуд» до Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради задоволено. Стягнуто з Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Жилсервісбуд» борг в сумі 5105036 грн. 47 коп., три проценти річних в сумі 44875 грн. 42 коп., інфляційні витрати в сумі 110236 грн. 87 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 78902 грн. 23 коп.

07.12.2021 Господарським судом Запорізької області, на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 03.11.2021 у справі № 908/3247/20, яке підписано 15.11.2021 та набрало законної сили 07.12.2021, видано наказ про примусове стягнення.

Господарський суд Запорізької області у зазначеному рішенні встановив факт невиконання з боку відповідача своїх зобов`язань за Договором № 310 від 02.03.2020, а саме не здійснення останнім в повному обсязі оплати за надані послуги, правомірність позовних вимог ТОВ «Жилсервісбуд» та обов`язок КП «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради сплатити на користь ТОВ «Жилсервісбуд» борг в сумі 5105036 грн. 47 коп., три проценти річних в сумі 44875 грн. 42 коп., інфляційні витрати в сумі 110236 грн. 87 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 78902 грн. 23 коп.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідач 22.12.2021 перерахував позивачу на розрахунковий рахунок основний борг за договором № 310 від 02.03.2020 у сумі 5105036,47 грн , що підтверджується платіжним дорученням № 9255 від 22.12.2021.

Таким чином, 22.12.2021 відповідач в повному обсязі оплатив позивачу основний борг за виконання позивачем протягом червня - серпня 2020 року послуг по договору на виконання послуг з комплексного утримання будинків Дільниці № 7 у м. Запоріжжя № 310 від 02.03.2020.

Враховуючи приписи статей 612, 625 Цивільного кодексу України та статей 216, 214, 230, 231 Господарського кодексу України позивачем нараховано до стягнення втрати від інфляції в розмірі 511286,43 грн за період з 01.01.2021 по 21.12.2021 та 3% річних в розмірі 132171,00 грн за період з 09.02.2021 по 21.12.2021, що є предметом спору даній справі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами ст. 610 Цивільного Кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вже зазначалося вище, під час розгляду справи №908/3247/20 суд надав правову оцінку порушенням відповідачем строків оплати наданих послуг та наявності заборгованості в рамках Договору № 310 від 02.03.2020.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17 зазначено: «Виходячи зі змісту частини 1 статті 598, статей 599, 600, 604-609 ЦК України, саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 цього Кодексу.»

Аналогічна правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду України від 17.02.2016 у справі №905/3137/14-908/5775/14.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплати гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов`язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки розрахунок 3% річних по справі № 908/3247/20 розраховувався позивачем на дату 08.02.2021, а розмір інфляційних втрат до грудня 2020 року включно і вказаний розрахунок був задоволений господарським судом, позивач має всі законні підстави на отримання сум, що передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України на фактичну дату сплати відповідачем основного боргу за рішенням суду.

Судом встановлено, що розрахунок 3% річних за період з 09.02.2021 по 21.12.2021 у розмірі 132171,00 грн та інфляції в сумі 511286,43 грн за період січень 2021 року грудень 2021 року виконаний правильно, а тому суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних та інфляції у повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача, надані в обґрунтування заперечень на позов, не знайшли свого підтвердження матеріалами справи та визнанні судом безпідставними і необґрунтованими.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними, законними та такими, що підлягають задоволенню судом повністю.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 9651,86 грн покладаються на відповідача.

Керуючись ст., ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

Позов задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 23-А, ідентифікаційний код 22144952) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Жилсервісбуд» (69035, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 63, ідентифікаційний код 36576382) 132171 (сто тридцять дві тисячі сто сімдесят одна) грн 00 коп. 3% річних, 511286 (п`ятсот одинадцять тисяч двісті вісімдесят шість) грн 43 коп. інфляційні витрати та 9651 (дев`ять тисяч шістсот п`ятдесят одна) грн 86 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 22.11.2024.

СуддяТ.А. Азізбекян