Ухвала

від 22.11.2024 по справі 911/3100/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"22" листопада 2024 р. Справа № 911/3100/24

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А. перевіривши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Бров Міт Агро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ретро Агро"

про витребування майна з чужого незаконного володіння

установив:

15.11.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю Бров Міт Агро" надійшла позовна до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ретро Агро" з вимогами про витребування у останнього та передачу позивачу майна, деталізований перелік якого наведено у прохальній частині.

Також зі змісту вказаного позову та його прохальної частини слідує, що позивач просить вжити заходів забезпечення позову шляхом арешту майна, вимогу про витребування якого згідно деталізованого переліку наведено у прохальній частині, а також шляхом зобов`язання виконавця вжити заходи для збереження цього майна на час розгляду справи.

В обґрунтування відповідно поданого позову зазначено, що 15.09.2024 між сторонами укладено договір оренди техніки №15/09-24 та договір відповідального зберігання майна №14/09-24, згідно яких відповідачу передано, відповідно:

- у користування сільгосптехніку та агрегати, автомобілі та агрегати до них в кількості 16 одиниць згідно наведеного у договорі переліку та ідентифікуючих даних такого майна;

- на відповідальне зберігання майно згідно наведеного у договорі переліку та ідентифікуючих даних такого майна, кількістю 164 позицій по найменуванню.

За доводами позивача усе вказане вище майно передано відповідачу за актами приймання-передачі за адресою: Київська обл., Броварський р-н, с. Заворичі, вул. Фермерська 2.

Водночас зі змісту позовної заяви слідує, що між сторонами досягнуто згоди про розірвання договору оренди техніки №15/09-24 та договору відповідального зберігання майна №14/09-24 шляхом укладення 25.10.2024 та 31.10.2024 угод про розірвання цих правочинів, а також погоджено цими угодами, що відповідач зобов`язується повернути:

- усе майно у строк до 28.10.2024, що було передано на відповідальне зберігання відповідно до переліку зазначеному в пункті акта приймання-передачі майна від 15.09.2024;

- повернути техніку, що є предметом договору оренди техніки №15/09-24 від 15.09.2024, у строк до 01.11.2024.

Мотивуючи звернення до суду із вказаним позовом, Товариством з обмеженою відповідальністю Бров Міт Агро" зауважено про те, що в порушення взятих на себе зобов`язань відповідач техніку та передане на зберігання майно не повернув та продовжує її використання без будь-яких правових підстав.

Ураховуючи, що між сторонами відсутні договірні відносини з приводу користування спірним майном, а відповідач володіє переданим йому майном за розірваними правочинами незаконно, тобто без відповідної правової підстави, позивач зауважив, що він позбавлений можливості користуватись і розпоряджатись таким майном, оскільки фактично не володіє ним, як наслідок таке майно підлягає витребуванню від відповідача в порядку встановленому статтями 387, 388 ЦК України.

Дослідивши матеріали вказаної вище позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, зважаючи на таке.

Приписами ст. 2 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарське судочинство в Україні здійснюється, зокрема, на засадах верховенства права, змагальності сторін, диспозитивності, пропорційності, неприпустимості зловживання процесуальними правами, обов`язковості судового рішення.

Суворе та неухильне дотримання зазначених принципів є запорукою досягнення завдань судочинства, що превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відкриття провадження у справі позовного провадження є визначальною стадією судового процесу і може здійснюватись судом лише у випадку відповідності поданої позовної заяви вимогам, визначеним процесуальним законом.

Згідно пунктів 3, 5, 8 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема:

- зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці;

- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

- зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 163 ГПК України ціна позову визначається, зокрема, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування вартістю майна.

Якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при розгляді справи.

Згідно приписів ч. 1 ст. 14, ч.1 ст. 73, ч. 4 ст. 74, ст. 91, ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Однак позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Бров Міт Агро" не містить викладу обставин щодо вартості майна, яке позивач просить витребувати, а також стосовно доказів, які таку вартість можуть підтвердити.

З огляду на вказане суд зауважує, що саме лише зазначення у позовній заяві ціни позову 5 300 000,00 грн, як і доводи позивача про те, що встановити точну ціну позову не можливо, не усуває вказаного вище недоліку позовної заяви з вимогами власника майна про витребування належного йому майна.

Поряд з тим суд наголошує, що права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом пред`явлення позову з використанням речово-правового механізму, судовий збір за яким сплачується з урахуванням вартості спірного майна, тоді як повернення майна після закінчення строку дії договору належить до зобов`язально-правового засобу захисту порушеного права,

Звідси слідує, що від обраного позивачем способу захисту, а також від зазначення позивачем вартості майна, право на яке він намагається захистити залежить можливість визначення правильної суми необхідного до сплати судового збору.

Суд звертає увагу позивача на те, що чітка ідентифікація заявлених вимог сприяє правильній оцінці спірних правовідносин в розрізі предмету та підстав позову, а також дозволяє правильно дослідити наявність та/або відсутність певних обставин, належних доведенню у тій чи іншій правовій конструкції, спрямованих на ефективний та реальний захист і відновлення порушених прав.

Поряд з тим, в порушення приписів пп. 5, 8 ч. 3 ст. 162, ст. ст. 91, 164 ГПК України, позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Бров Міт Агро" не містить викладу обставин із відповідним доказовим підтвердженням стосовно належності позивачу на праві власності майна, переданого у користування згідно договору оренди техніки №15/09-24 від 15.09.2024.

Водночас позивачем не зазначено про наявність/відсутність у нього відповідних доказів, та/або неможливості їх подання разом з позовною заявою.

В розрізі зазначеного вище суд вважає за необхідне зазначити, що:

- згідно приписів ст. ст. 14, 74, 164 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений права збирати докази з власної ініціативи, тоді як позивач зобов`язаний вказати, якими саме доказами підтверджуються викладені ним у позові обставини, та відповідно надати такі докази або повідомити суд про неможливість їх надання;

- приписи ст. ст. 73, 74, 164 ГПК України не звільняють позивача, у разі самого лише посилання на певні обставини, від обов`язку надати докази на підтвердження викладених у заяві обставин або зазначити про такі докази із наведенням причин їх неподання;

- обов`язок доказування, який в силу вимог процесуального закону покладено безпосередньо на сторони, треба розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження власних доводів, що має на меті усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи;

- судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому, а тому повноту дослідження обставин справи забезпечує принцип змагальності, який не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує;

- позивач, стверджуючи про існування певної обставини, подає відповідні докази або вказує на такі докази та зазначає про неможливість їх подання.

Поряд з тим, відповідно до ч. 1 ст. 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Однак у позовній заяві Товариства з обмеженою відповідальністю Бров Міт Агро" не викладено пояснень стосовно наявності підстав для застосування положень статті 173 ГПК України та об`єднання в одній позовній заяві вимог про витребування майна, переданого відповідачу за двома різними договорами.

З огляду на вказане суд звертає увагу на те, що об`єднання позовних вимог може мати негативні наслідки, оскільки сумісний розгляд декількох вимог, навіть тісно пов`язаних і однорідних, розширює предмет доказування у справі, ускладнює розгляд та вирішення справи, зокрема ускладнює правильну оцінку спірних правовідносин в розрізі предмету та підстав позову, а також дослідження наявності та/або відсутність певних обставин, належних доведенню у тій чи іншій правовій конструкції, спрямованих на ефективний та реальний захист і відновлення порушених прав.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи та встановленні судом порушення норм процесуального законодавства при зверненні позивача до суду із відповідним позовом, зокрема щодо оформлення позовної заяви та її змісту, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Бров Міт Агро" без руху та надання строку для усунення відповідних недоліків десять днів з дня вручення зазначеної ухвали.

Керуючись ст. ст. 91, 162, 164, 174, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

1. Залишити позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Бров Міт Агро" без руху.

2. Виявлені недоліки усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали шляхом подання до суду:

1) письмових пояснень з викладом обставин вартості майна, яке позивач просить витребувати та яке було передане у користування згідно договору оренди техніки №15/09-24 від 15.09.2024;

2) письмових пояснень стосовно доказів та, відповідно, і самих доказів, що підтверджують обставини вартості майна, яке позивач просить витребувати та яке було передане у користування згідно договору оренди техніки №15/09-24 від 15.09.2024, та/або неможливості їх подання разом з позовною заявою;

3) письмових пояснень з викладом обставин належності позивачу на праві власності майна, переданого у користування згідно договору оренди техніки №15/09-24 від 15.09.2024;

4) письмових пояснень стосовно доказів та, відповідно, і самих доказів, що підтверджують обставини належності позивачу на праві власності майна, переданого у користування згідно договору оренди техніки №15/09-24 від 15.09.2024, та/або неможливості їх подання разом з позовною заявою;

5) письмових пояснень стосовно наявності підстав для застосування положень статті 173 ГПК України та об`єднання в одній позовній заяві вимог про витребування майна, переданого відповідачу за двома різними договорами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України та оскарженню окремо від рішення суду не підлягає відповідно до ч. 2 ст. 254, ст. 255 ГПК України.

Суддя В.А. Ярема