Рішення

від 19.11.2024 по справі 911/3977/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2024 р. м. Київ Справа № 911/3977/23

За позовом 1) Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»,

2) Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат»,

3) Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат»,

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Кларікс Рем 23»,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові-Ремонти»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів приватний нотаріус Джурук Наталія Володимирівна

про визнання рішення недійсним та скасування реєстраційного запису

Суддя Антонова В.М.

Секретар судового засідання Бойченко С.І.

Представники учасників справи:

від позивача-1: Кравчук А.С.;

від позивача-2: Хоменко О.О.;

від позивача-3: Ботвінко Р.А.;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: Величко О.В.;

від третьої особи: не з`явився;

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.Стислий виклад позовних вимог

Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі позивач-1), Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі позивач-2) та Приватне акціонерне товариство «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» (далі позивач-3) звернулися до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кларікс Рем 23» (далі відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові-Ремонти» (далі відповідач-2), в якому просять суд:

- визнати недійсним рішення учасника відповідача-1 від 11.04.2024 №11/04 про затверджено розподільчого балансу;

- скасувати запис №1002271070003021074 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 26.04.2023 про реєстрацію відповідача-2.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.8, 55 Конституції України, ст.3, 13, 15,16, 109 Цивільного кодексу України, ст.47, 53 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", п.5, 7 ч.1 ст.28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", обґрунтовані тим, що відповідач-1 у порушення умов договорів підряду, укладених між позивачами та відповідачем-1, на підставі рішення учасника відповідача-1 від 11.04.2024 №11/04 про затвердження розподільчого балансу, без згоди позивачів, передав, сукупність його активів, майнових прав та обов`язків виділеній з нього юридичній особі відповідачу-2, з їх відображенням у балансі останнього.

Також позивачі зазначають, що внаслідок прийняття спірного рішенням відповідач-1 протиправно передав відповіачу-2 оборотні активи у вигляді дебіторської заборгованості за виконані відповідачем-1 роботи за укладеними з позивачами договорами підряду на загальну суму 19 573 647, 80 грн, в той час, коли за умовами таких договорів жодна із сторін не мала права передавати третім особам повністю або частково свої права та обов`язки без попередньої письмової на це згоди другої сторони.

При цьому, за твердженням позивачів, відповідач-1 передав частину суми заборгованості, якої на день її передачі вже не існувало, що свідчить про відсутність права на таку передачу і як наслідок незаконну реєстрацію відповідача-2.

Крім цього, позивачі в позові посилаються на те, що неповідомлення кредиторів відповідача-1 про виділ відповідача-2 з відповідача-1 свідчить про недодержання вимог ч.4 ст.55 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та такі дії відповідача-1 скеровані на ухилення від виконання боргових зобов`язань перед кредиторами, зокрема, позивачами.

2.Стислий виклад позицій відповідача-1

Відповідач-1 у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не подали до суду відзиву на позов, тобто не скористалися наданими їм процесуальними правами, передбаченим ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

3.Стислий виклад позицій відповідача-2

Відповідач-2 заперечує щодо задоволення позову та, зокрема, зазначає, що внаслідок не належного виконання позивачами договорів підряду №1220 від 31.12.2021, № 1220 від 31.12.2021, №1676-09-10 від 29.12.2020, № 1758-52-10 від 31.12.2021, № 6330-35 від 05.11.2020 та № 6350-03 від 20.09.2017 утворилася заборгованість позивачів перед відповідачем-1, що призвело до звернення відповідача-1 до суду з 13 відповідними позовами, 11 з яких задоволені судами, рішення в яких набрали законної сили та 9 з них виконанні повністю. У подальшому відповідачем-1 прийнято рішення реорганізувався, шляхом виділу з нього відповідача-2, що підтверджується рішенням єдиного учасника вказаного відповідача-1 №07/03 від 07.03.2023.

Відповідно до рішення єдиного засновника №1 від 11.04.2023 про створення відповідача-2, останнє є правонаступником по майновим і немайновим правам та обов`язкам відповідача-1, згідно розподільчого балансу від 11.04.2023 та несе субсидіарну відповідальність по обов`язкам цього товариства відповідно до ст.109 Цивільного кодексу України.

Звертає увагу, що скасування його державної реєстрації за рішенням суду не є тотожною самій ліквідації юридичної особи, яка відбувається в порядку, передбаченому п.2 ч.1 ст. 110 Цивільного кодексу України і не призводить до припинення відповідача-2 з огляду на вимоги ст.25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якою визначається порядок проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій. У зв`язку з чим, з посиланням на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 29.06.2021 у справі № 916/964/19, просить закрити провадження в справі в цій частині, у зв`язку із відсутністю юридичного спору.

4.Процесуальні дії в справі

Разом із позовною заявою позивачем заявлено клопотання про залучення приватного нотаріуса Джурук Наталії Володимирівни до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів та письмове опитування відповідно до ст.90 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2023 здійснено розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №911/3977/23 та визначено до розгляду судді Сокуренко Л.В.

11.01.2024 від позивача-1 надійшло клопотання про долучення доказів направлення позову іншим учасникам справи.

16.01.2024 від позивача-3 надійшло клопотання про прискорення розгляду справи.

Відповідно до розпорядження №09-АР від 17.01.2024 про зміну категорії спору в картці справи №911/3977/23, вх. №1852 від 29.12.2023, у справі №911/3977/23 змінено невірно визначену категорію спору з «справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, з них пов`язані з діяльністю органів управління товариства» на вірну «справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності».

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.01.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк на усунення недоліків позовної заяви не пізніше 10 днів з дня вручення зазначеної ухвали.

29.01.2024 від позивачів надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі №911/3977/23 постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 13.03.2024.

05.03.2024 від позивача-2 надійшла заява про участь у судовому засіданні призначеному на 13.03.2024 на усіх наступних засідань у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду..

06.03.2024 від позивача-3 надійшла заява про участь у судовому засіданні призначеному на 13.03.2024 на усіх наступних засідань у режимі відео конференції поза межами приміщення суду..

07.03.2024 від відповідача-2 надійшла заява про участь у судовому засіданні призначеному на 13.03.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.03.2024 задоволену заяву позивача-2, заяву позивача-3 та заяву відповідача-3 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

12.03.2024 від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення позовних вимог, просить відмовити в задоволені позову, закрити провадження в справі в зв`язку із відсутністю спору, також у відзиві міститься клопотання про поновлення строку на його подання.

13.03.2024 від позивача-3 надійшли заперечення щодо поновлення встановленого судом строку на подання відзиву.

У підготовче засідання 13.03.2024 з`явились представники позивача-1, 2, 3 і відповідача-2, відповідач-1 у засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином. У підготовчому засіданні суд протокольно відмовив у задоволені клопотання відповідача-2 про поновлення пропущеного строку на подання відзиву, з власної ініціативи продовжив відповідачу-2 строк на подання відзиву та прийняв поданий відповідачем-2 відзив на позовну заяву до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.03.2024 відкладено підготовче засідання у справі на 03.04.2024, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів приватного нотаріуса Джурук Наталію Володимирівну (далі третя особа). Також суд задовольнив клопотання позивачів про зобов`язання відповідача-1 надати відповідь на питання, які викладені у позовній заяві та встановлено відповідачу-1 строк для надання відповіді на письмові запитання, які викладені позивачем у позовній заяві.

21.03.2024 від позивача-1 надійшла відповідь на відзив відповідача-2 з клопотанням про продовження строку для її подання.

27.03.2024 від позивача-3 надійшла заява про проведення судових засідань у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

27.03.2024 від позивача-2 надійшла заява про участь у судовому засідання в режимі відеоконференції.

28.03.2024 від відпоівадача-2 надійшла заява про участь в судовому засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.04.2024 заяву позивача-3 про проведення судових засідань у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, заяву позивача-2 про участь в судовому засідання в режимі відеоконференції, заяву відповідача-2 про участь в судовому засідання в режимі відеоконференції задоволено частково та підготовче засідання, яке призначено на 03.04.2024 о 15:30, постановлено провести в режимі відео конференції.

02.04.2024 від позивача-1 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи трьох заяв свідків.

03.04.2024 від позивача-1 надійшло клопотання про витребування у відповідача-1 оригінали листів №86, 87, 88 від 17.04.2023 та відповідних декларацій UA6623127, UA6623128, UA6623129 для огляду в судовому засіданні.

У підготовче засідання 03.04.2024 з`явились представники позивача-1, 2, 3 та відповідача-2, інші учасники справи в підготовче засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час засідання були повідомлені належним чином. Суд, у підготовчому засіданні, протокольно прийняв відповідь позивача-1 на відзив відповідача-2 до розгляду та долучив її до матеріалів справи. Також у засіданні суд розглянув подане позивачем-1 клопотання про долучення до матеріалів справи заяв свідків та встановив, що заяви свідків подані до суду в копіях, що не відповідає приписам ст.88 ГПК України, у зв`язку з чим, суд протокольно не прийняв подані позивачем заяви свідків до розгляду. Також суд, задовольнив клопотання позивача1 про витребування у відповідача-1 документів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.04.2024 відкладено підготовче засідання у справі на 08.05.2024, зобов`язано відповідача-1 подати до суду для огляду в підготовчому засіданні оригінали листів №86, 87, 88 від 17.04.2023 та відповідних декларацій UA6623127, UA6623128, UA662312 і повторно встановлено відповідачу-1 строк для надання відповіді на письмові запитання, які викладені позивачем у позовній заяві.

22.04.2024 від позивача-3 надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

01.05.2024 від позивача-2 надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

03.05.2024 від позивача-1 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи заяв свідків.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.05.2024 заяву позивача-3 про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та заяву позивача-2 про участь в судовому засідання в режимі відеоконференції задоволено.

08.05.2024 від позивача-1 надійшло клопотання про долучення доказів направлення іншим учасникам справи раніше поданого клопотання про долучення до матеріалів справи заяв свідків та клопотання про витребування в Господарського суду Дніпропетровської області з матеріалів справи №904/217/24 раніше витребуваного судом у відповідача-1 оригіналу листа №86 від 17.04.2023 та декларації UA6623127.

У підготовче засідання 08.05.2024 з`явились представники позивача-1, 2, 3, інші учасники справи в засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлялись належним чином. У засіданні представником позивача-1 заявлено клопотання про вилучення доказів у порядку ст.134 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.05.2024 відкладено підготовче засідання у справі на 29.05.2024, повторно зобов`язано відповідача-1 подати до суду для огляду в підготовчому засіданні оригінали документів, які витребувано ухвалою суду від 03.04.2024 та визнано явку представників сторін обов`язковою.

21.05.2024 від позивача-2 надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

22.05.2024 від позивача-3 надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

23.05.2024 від відповідача-2 до надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.05.2024 заяву позивача-2, заяву позивача-3 та заяву відповідача-2 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

28.05.2024 від відповідача-2 надійшло клопотання про колегіальний розгляд справи, а також надійшли заява про виклик і допит свідків та клопотання про долучення доказів.

У підготовче засідання 29.05.2024 з`явились представники позивачів та представник відповідача-2, інші учасники справи в засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час підготовчого засідання повідомлялись належним чином.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.05.2024 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача-2 про колегіальний розгляд справи.

29.05.2024 суддею Господарського суду Київської області Сокуренко Л.В. подано письмову заяву про самовідвід від розгляду справи №911/3977/23.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.05.2024 задоволено заяву судді Сокуренко Л.В. про самовідвід від розгляду справи №911/3977/23, відведено суддю Сокуренко Л.В. від розгляду справи №911/3977/23 та передано матеріали справи №911/3977/23 до автоматизованої системи документообігу Господарського суду Київської області для визначення складу, замість відведеного судді в порядку, встановленому пп.17.2-17.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

31.05.2024 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано до розгляду судді Антоновій В.М.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.06.2024 прийнято справу №911/3977/23 до свого провадження судді Антоновій В.М., призначено підготовче засідання в справі на 25.06.2024 та встановлено учасникам справи строк для подання заяв з процесуальних питань (заяв, клопотань, заперечень), відповідно до ч.3 ст.169 ГПК України - за 5 днів до судового засідання у письмовій формі.

11.06.2024 від позивача-3 надійшла заява про участь у судовому засіданні призначеному на 25.06.2024 та в усіх подальших засіданнях у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

12.06.2024 від позивача-2 надійшла заява про участь у судовому засіданні призначеному на 25.06.2024 та в усіх подальших засіданнях у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

17.06.2024 від позивача-1 надійшла заява про участь у судовому засіданні призначеному на 25.06.2024 та в усіх подальших засіданнях режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.06.2024 заяву позивача-3 про участь у судовому засіданні призначеному на 25.06.2024 та в усіх подальших засіданнях у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів повернуто без розгляду.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.06.2024 заяву представника позивача-2 про участь у судовому засіданні призначеному на 25.06.2024 та в усіх подальших засіданнях у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів повернуто без розгляду.

18.06.2024 від позивача-3 надійшла заява про участь у судовому засіданні призначеному на 25.06.2024 та в усіх подальших засіданнях у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

18.06.2024 від позивача-1 надійшло клопотання про долучення доказів направлення раніше поданої заяви про участь у судових засідань у режимі відео конференції іншим учасникам справи.

18.06.2024 від відповідача-2 надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

18.06.2024 від позивача-2 заява про участь у судовому засіданні призначеному на 25.06.2024 та в усіх подальших засіданнях у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

20.06.2024 від позивача-1 надійшла заява про доповнення обставин спірних правовідносин.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.06.2024 заяву відповідача-2 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів повернуто без розгляду.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.06.2024 задоволено заяви позивачів-1, 2, та 3 про участь у судовому засіданні призначеному на 25.06.2024 та в усіх подальших засіданнях у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

21.06.2024 від позивача-3 надійшла заява про доповнення обставин спірних правовідносин.

У підготовче засідання 25.06.2024 з`явились представники позивачів-1, 2 та 3, інші учасники справи в засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили. У засіданні суд протокольними ухвалами поновив строк на подання клопотань позивачу-3, прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи клопотання позивача-1 та клопотання позивача-3 про доповнення обставин спірних правовідносин, а також відклав підготовче засідання на 09.07.2024.

27.06.2024 від позивача-1 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи роздруківок з ЄСІТС.

01.07.2024 від відповідача-2 надійшла заява про участь у судовому засіданні призначеному на 09.07.2024 та в усіх подальших засіданнях у режимі відеоконференції поза межами приміщення.

02.07.2024 від представника позивача-3 надійшли копії документів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.07.2024 клопотання відповідача-2 про участь у судовому засіданні призначеному на 09.07.2024 та в усіх подальших засіданнях у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

05.07.2024 від відповідача-2 надійшли заперечення проти заяви про доповнення обставин спірних правовідносин позивача-1, в якому міститься клопотання про витребування документів та виклик свідків та заперечення проти заяви про доповнення обставин спірних правовідносин позивача-3, в якому міститься клопотання про витребування документів та виклик свідків.

09.07.2024 від позивача-1 надійшли додаткові пояснення в справі та клопотання про тимчасове вилучення документів у відповідача-1 (у двох екземплярах).

У підготовче засідання 09.07.2024 з`явились представники позивачів-1, 2, 3 та представник відповідача-2, інші учасники справи в засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.07.2024 в задоволенні клопотання позивача-1 про витребування оригіналів документів з матеріалів іншої судової справи відмовлено, в задоволенні клопотання відповідача-2 про виклик свідків відмовлено, в задоволенні клопотання відповідача-2 про витребування документів та виклик свідків від відмовлено, в задоволенні клопотання відповідача-2 про витребування документів та виклик свідків відмовлено, клопотання позивача-1 про тимчасове вилучення документів у відповідача-1 залишено без розгляду та закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті на 30.07.2024.

30.07.2024 від представника позивача-1 надійшло клопотання про повернення до розгляду справи в підготовчому провадженні.

У судове засідання 30.07.2024 з`явились представники позивачів-1, 2, 3 та представник відповідача-2, відповідач-1 та третя особа в судове засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили. У засіданні суд протокольною ухвалою оголосив перерву в судовому засіданні до 06.08.2024.

31.07.2024 від позивача-1 надійшла заява.

05.08.2024 від відповідача-2 надійшло заперечення проти клопотання про повернення до розгляду справи у підготовчому провадженні.

У судове засідання 06.08.2024 з`явились представники позивачів-1, 2, 3 та представник відповідача-2, відповідач-1 та третя особа в судове засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.08.2024 клопотання представника позивача-1 про повернення до розгляду справи в підготовчому провадженні задоволено та перейдено зі стадії розгляду по суті до стадії підготовчого провадження і призначено підготовче засідання на 13.08.2024.

07.08.2024 від позивача-1 надійшла заява про участь у судовому засіданні призначеному на 13.08.2024 та в усіх подальших засіданнях у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

12.08.2024 від позивача-1 надійшла заява про залишення без розгляду поданої заяви про участь у судовому засіданні призначеному на 13.08.2024 та в усіх подальших засіданнях у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

09.08.2024 від позивача-3 надійшло клопотання про витребування в Центрального апеляційного господарського суду з матеріалів справи №904/217/24 раніше витребуваного судом у відповідача-1 оригіналу листа №86 від 17.04.2023 та декларації UA6623127.

09.08.2024 від позивача-1 надійшли додаткові письмові пояснення до усного клопотання заявленого в підготовчому засіданні 08.05.2024.

У підготовче засідання 13.08.2024 з`явилися представники позивача-1, 2, 3 та відповідача-2, інші учасники справи в засідання не з`явилися. Суд, із урахуванням думки сторін, протокольними ухвалами відмовив у задоволені усного клопотання позивача-1 від 08.05.2024 про вилучення доказів у порядку ст.134 ГПК України та відмовив у задоволенні клопотання позивача-3 про витребування в Центрального апеляційного господарського суду з матеріалів справи №904/217/24 раніше витребуваного судом у відповідача-1 оригіналу листа №86 від 17.04.2023 та декларації UA6623127.

Враховуючи, що судом під час підготовчого провадження та, зокрема, в підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, протокольною ухвалою Господарського суду Київської області від ухвалою від 13.08.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.08.2024.

У судове засідання 20.08.2024 з`явилися представники позивача-1, 2, 3 та відповідача-2, інші учасники справи в засідання не з`явилися. Суд протокольною оголосив перерву в судовому засіданні до 22.10.2024.

22.10.2024 від позивача-1 надійшло клопотання про визнання доказу недопустимим/неналежним/недостовірним.

Засідання призначене на 22.10.2024 не відбулося, в зв`язку із перебуванням судді Антонової В.М. у відряджені.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.10.2024 судове засідання призначено на 19.11.2024.

У судове засідання 19.11.2024 з`явилися представники позивача-1, 2, 3 та відповідача-2, інші учасники справи в засідання не з`явилися, інші учасники справи не з`явились, про дату, час та місце засідання повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд зауважує, що він надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглядати спір за наявними матеріалами.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення в справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 19.11.2024 відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Рішенням єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові Ремонти» ((ідентифікаційний код 40799891) змінено назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «Кларікс Рем 23», надалі відповідач-1) №07/03 від 07.03.2023, зокрема, вирішено виділити з відповідача-1 Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислові-Ремонти» (ідентифікаційний код 45136133) надалі відповідач-2) та передати відповідачу-2, активи та пасиви, у вигляді частини майна відповідача-1 згідно розподільчого балансу.

Вказане рішення засвідчене приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Джурук Н. В. та зареєстровано в реєстрі за №863.

Відповідно до розподільчого балансу відповідача-1 в зв`язку із виділом відповідача-2, засвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Джурук Н. В., зареєстрованого в реєстрі за №1710, станом на 11.04.2024 відповідач-1 передає відповідачу-2 активи та пасиви, а саме:

-оборотні активи (дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи) в розмірі 19 574 000, 00 грн;

-власний капітал (нерозподілений прибуток) у розмірі 4 000, 00 грн;

-поточні зобов`язання і забезпечення в розмірі 19 578 00, 00 грн.

Розподільчий баланс є підставою для передачі сукупності активів, майнових прав та обов`язків відповідача-1, визначених у ньому виділеному відповідачу-2 з їх відображенням у балансі останнього.

Рішенням єдиного учасника відповідача-1 №11/04 від 11.04.2023, засвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Джурук Н. В. та зареєстрованим в реєстрі за №1685, зокрема, затверджено розподільчий баланс відповідача-1 станом на 11.04.2023, в зв`язку з реорганізацією останнього, шляхом виділу з нього відповідача-2.

Також рішенням єдиного учасника відповідача-1 №11/04-1 від 11.04.2023, засвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Джурук Н. В. та зареєстрованого в реєстрі за №1827, визначено перелік активів та пасивів, у вигляді частини майна, грошових коштів, у тому числі кредиторської та дебіторської заборгованості, що передані відповідачу-2, у зв`язку з виділом з відповідача-1 відповідно до розподільчого балансу цього товариства, затвердженого рішенням єдиного учасника №11/04 від 11.04.2023 відомості, про суми, періоди та контрагентів, наведено нижче, а саме:

Оборотні активи (дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи) в розмірі 19 574 000, 00 грн.

Активи, які передаються виділеному відповідачу-2 складаються із сум заборгованості за поставлені відповідачу-1 товари, виконані роботи, надані послуги по взаємовідносинам з:

1. Приватним акціонерним товариством «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» (позивач-3), а саме :

за договором підряду №6330-35 від 05.11.2020 борг складає 6 208 442,44 грн, який утворився за період: червень 2022 року в сумі 1 662 909,60 грн; липень 2022 року в сумі 1 044 098,00 грн; серпень 2022 року в сумі 443 932,10 грн; вересень 2022 року в сумі 50 876,00 грн; жовтень 2022 року в сумі 124 348,10 грн; листопад 2022 року в сумі 57 722,40 грн; грудень 2022 року в сумі 433 833,91 грн; січень 2023 року в сумі 752 436,86 грн; лютий 2023 року в сумі 669 819,28 грн; березень 2023 року в сумі 968 466,19 грн;

за договором підряду №6350-03 від 20.09.2017 борг складає 210 592,39 грн, що утворився за період: червень 2022 року в сумі 23 807,93 грн; липень 2022 року в сумі 23 807,93 грн; серпень 2022 року в сумі 21 128,76 грн; вересень 2022 року в сумі 7 537,62 грн; жовтень 2022 року в сумі 20 933,48 грн; листопад 2022 року в сумі 16 168,77 грн; грудень 2022 року в сумі 27 572,83 грн; січень 2023 року в сумі 20 933,48 грн; лютий 2023 року в сумі 23 706,39 грн; березень 2023 року в сумі 24 995,20 грн.

2.Приватним акціонерним товариством «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (позивач-1), а саме:

за договором підряду №1220 від 31.12.2021 борг складає 3 217 829, 96 грн, який утворився за період: березень 2022 року в сумі 383 841,22 грн; травень 2022 року в сумі 492 339,65 грн; червень 2022 року в сумі 215 403,82 грн; липень 2022 року в сумі 504 793,42 грн; серпень 2022 року в сумі 692 452,12 грн; листопад 2022 року в сумі 423 051,08 грн; грудень 2022 року в сумі 505 948,65 грн;

за договором підряду № 1231 від 31.12.2021 борг складає 6 195 821,31 грн, що утворився за період: березень 2022 року в сумі 206 310,00 грн; травень 2022 року в сумі 1 762 596,00 грн; червень 2022 року в сумі 285 212,00 грн; липень 2022 року в сумі 561528,00 грн; серпень 2022 року в сумі 1 261 590,00 грн; листопад 2022 року в сумі 112 695,00 грн; грудень 2022 року в сумі 441045,00 грн; січень 2023 року в сумі 48 087,08 грн; березень 2023 року в сумі 1 090 506,57 грн; квітень 2023 року в сумі 426 251,66 грн.

3.Приватним акціонерним товариством "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (позивач-2):

за договором № 1676-09-10 від 29.12.2020 борг складає 1 402 350,00 грн, який утворився за період: червень 2021 року в сумі 573 900,00 грн; липень 2021 року в сумі 472 770,00 грн; серпень 2021 року в сумі 172 350,00 грн; грудень 2021 року в сумі 183 330,00 грн;

за договором № 1758-52-10 від 31.12.2021 борг складає 2 338 611, 67 грн, який утворився за період: червень 2022 року в сумі 297 338,07,00 грн; липень 2022 року в сумі 525 241,60 грн; грудень 2022 року в сумі 999 600,00грн; січень 2023 року в сумі 516 432,00 грн.

Пасиви: власний капітал (нерозподілений прибуток) у розмірі 4 000, 00 грн; поточні зобов`язання і забезпечення в розмірі 19 578 00, 00 грн.

Пасиви, які передаються виділеному відповідачу-2 складаються із сум непокритого збитку та заборгованості відповідача-1 у розмірі 19 573 647,77 грн, що утворилися перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Буассон Еліт "Бельведер Груп" (ідентифікаційний код 31712600) за договором № 18Д від 04.08.2021 в період жовтень 2021 року в сумі 19 578 000,00 грн.

Також рішенням єдиного засновника про створення відповідача-2 в результаті виділу з відповідача-1 №1 від 11.04.2023, зокрема, вирішено створити ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ» (відповідач-2) в результаті виділу з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ» (відповідач-1), сформувати статутний капітал у розмірі 2 000, 00 грн. Відповідач-2 є правонаступником по майновим та немайновим правам та обов`язкам відповідача-1 згідно розподільчого балансу від 11.04.2023 та несе субсидіарну відповідальність по обов`язкам відповідача-1 відповідно до ст.109 ЦК України.

Як убачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 12.04.2023 проведено державну реєстрацію відповідача-2( ідентифікаційний код 45136133), номер запису: 1002271360000021074.

Предметом позову в даній справі є вимоги про визнання недійсним рішення учасника відповідача-1 від 11.04.2024 №11/04 про затверджено розподільчого балансу та скасування запису №1002271070003021074 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 26.04.2023 про реєстрацію відповідача-2.

Підставами позову є те, що на думку позивачів, вказаним рішенням порушені їх права, оскільки відповідач-1, у порушення умов укладених між ними договорів підряду, передав свої активи, а саме заборгованість позивачів перед відповідачем-1, за цими договорами підряду, без їх на це згоди, коли за умовами таких договорів жодна із сторін не мала права передавати третім особам повністю або частково свої права та обов`язки без попередньої письмової на це згоди другої сторони. При цьому, за твердженням позивачів, відповідач-1 передав частину суми заборгованості, якої на день її передачі вже не існувало, що свідчить про відсутність права на таку передачу, і як наслідок незаконну реєстрацію відповідача-2. Крім цього, позивачі посилаються на те, що їх неповідомлення, як кредиторів відповідача-1, про виділ з відповідача-1 відповідача-2 свідчить про недодержання вимог ч.4 ст.55 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та такі дії скеровані на ухилення від виконання боргових зобов`язань.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Загальний порядок створення юридичної особи унормовано ст.87 ЦК, яка передбачає, що для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження. Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Частиною 1 ст.89 ЦК передбачено, що юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.

Закон "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачає, що державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (державна реєстрація) - це офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи (п.4 ч.1 ст.1).

За змістом ст.9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" відомості про юридичну особу, громадське формування, що не має статусу юридичної особи, та фізичну особу - підприємця вносяться до Реєстру на підставі: 1) відповідних заяв про державну реєстрацію; 2) документів, що подаються для проведення інших реєстраційних дій; 3) відомостей, отриманих у результаті інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами державних органів.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема: найменування юридичної особи, у тому числі скорочене (за наявності); ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; організаційно-правова форма (ч.2 ст.9 вказаного Закону).

Як убачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 12.04.2023 проведено державну реєстрацію відповідача-2( ідентифікаційний код 45136133), номер запису: 1002271360000021074.

Згідно з частинами 1 та 2 ст.104 ЦК юридична особа припиняється лише шляхом реорганізації або ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 110 ЦК передбачено, що юридична особа ліквідується: 1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; 2) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, за позовом учасника юридичної особи або відповідного органу державної влади; 3) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи в інших випадках, встановлених законом, - за позовом відповідного органу державної влади.

Отже, в силу положень ст.110 ЦК якщо при створенні юридичної особи були допущені порушення, які не можна усунути, то така юридична особа ліквідується за рішенням суду за позовом учасника юридичної особи або відповідного органу державної влади.

Стаття 48 Закону "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (тут на надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачає, що товариство припиняється внаслідок передання всього свого майна, всіх прав та обов`язків іншим господарським товариствам - правонаступникам шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або в результаті ліквідації. Добровільне припинення товариства здійснюється за рішенням загальних зборів учасників у порядку, встановленому цим Законом, з дотриманням вимог, встановлених законодавством. Інші підстави та порядок припинення товариства встановлюються законом.

Загальний порядок ліквідації юридичної особи визначений ст.111 ЦК. Загальна процедура ліквідації юридичної особи також передбачає низку обов`язкових дій: погашення існуючої кредиторської заборгованості, відчуження активів, звільнення працівників, передання документів до архіву тощо. Лише після вчинення цих дій і подання державному реєстратору відповідних документів в реєстр вноситься запис про припинення юридичної особи, а не запис про скасування її державної реєстрації.

Статтею 10 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено спростовну презумпцію відомостей, внесених до ЄДР, з огляду на що запис про припинення юридичної особи не є беззастережним доказом того, що юридична особа дійсно припинилася та більше не існує. Водночас, якщо процедуру ліквідації не було здійснено належним чином, то внесення до реєстру запису про припинення цієї юридичної особи не тягне її припинення.

Отже, скасування державної реєстрації (реєстраційного запису) про створення юридичної особи не може вважатися ліквідацією юридичної особи, яка відбувається в порядку, передбаченому п.2 ч.1 ст.110 ЦК, і не призводить до припинення такої особи в розумінні ст.25 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Подібні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №916/964/19, а також постановах Верховного Суду від 13.10.2021 у справі №908/1998/20, від 07.09.2022 у справі №910/8311/20, від 26.10.2022 у справі №911/2703/21 та інших.

Скасування державної реєстрації створеної юридичної особи суперечить приписам чинного законодавства щодо припинення юридичних осіб.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.02.2023 в справі №640/8311/20.

Частиною третьою статті 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Наявність юридичного спору означає, що сторони цього спору перебувають у правовідносинах, пов`язаних з реалізацією ними своїх прав, які мають суперечливий, протилежний характер, та прагнуть вирішити наявний між ними конфлікт із застосуванням відповідних правових механізмів.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що звернення особи з позовною вимогою про скасування запису №1002271070003021074 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 26.04.2023 про реєстрацію відповідача-2 є підставою для закриття провадження у справі за такими вимогами за відсутності юридичного спору.

Подібний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 916/964/19.

Щодо вимоги про визнання недійсним рішення учасника відповідача-1 від 11.04.2024 №11/04 про затверджено розподільчого балансу суд зазначає таке.

Згідно із ч.1 та ч.2 ст.109 ЦК України, виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.

Крім цього, статтею 47 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" визначено, що виділом є створення одного або більше товариств із переданням йому (їм) згідно з розподільним балансом частини майна, прав та обов`язків товариства, з якого здійснюється виділ, без припинення останнього.

Відповідно до під.98.1.4 п.98.1 ст.98 ПК України, виділення з платника податків інших платників податків, а саме передача частини майна платника податків, що реорганізується, до статутних фондів інших платників податків, які створюються власниками корпоративних прав платника податків, що реорганізується, та внаслідок якого не відбувається ліквідація платника податків, що реорганізується.

Юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно. Якщо після виділу неможливо точно встановити обов`язки особи за окремим зобов`язанням, що існувало у юридичної особи до виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи, що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов`язанням (ч.3 та ч.4 ст.109 ЦК України).

Для виділу притаманна характерна ознака реорганізації перехід майна, прав та обов`язків юридичної особи, що реорганізується, до її правонаступника. При цьому обсяг правонаступництва визначається тим майном, правами та обов`язками, які передаються за розподільчим балансом, тобто має місце часткове правонаступництво.

Отже, виділ є видом реорганізації, який не має наслідком припинення юридичної особи, яка реорганізується, оскільки остання залишається суб`єктом права, однак зі зменшеним обсягом майна, прав та/або обов`язків.

Рішенням єдиного учасника відповідача-1 №07/03 від 07.03.2023, зокрема, вирішено виділити з нього відповідача-2 та передати останньому, активи та пасиви, у вигляді частини майна відповідача-1 згідно розподільчого балансу.

Вказане рішення засвідчене приватним нотаріусом Джурук Н.В. та зареєстровано в реєстрі за №863.

Відповідно до розподільчого балансу відповідача-1 в зв`язку із виділом відповідача-2, відповідач-1 передає відповідачу-2 активи та пасиви, а саме: оборотні активи (дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи) в розмірі 19 574 000, 00 грн; власний капітал (нерозподілений прибуток) у розмірі 4 000, 00 грн; поточні зобов`язання і забезпечення в розмірі 19 578 00, 00 грн.

Як зазначено судом вище, згідно з положеннями статті 109 Цивільного кодексу України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.

Термін розподільчий баланс підприємства визначений, зокрема, у Методиці оцінки вартості майна під час приватизації, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 15.08.1996 №961, як баланс, що складається під час відокремлення (виділення) об`єктів із цілісного майнового комплексу. А відповідно до Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, баланс (звіт про фінансовий стан) - це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов`язання і власний капітал.

Спірним рішенням єдиного учасника відповідача-1 №11/04 від 11.04.2023, засвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Джурук Н. В. та зареєстрованим в реєстрі за №1685, зокрема, затверджено розподільчий баланс відповідача-1 станом на 11.04.2024 в зв`язку з реорганізацією останнього, шляхом виділу з нього відповідача-2.

Розподільчий баланс у даному випадку безпосередньо не є діями, спрямованими на набуття, зміну чи припинення певних прав чи обов`язків, а є документом, у якому відображені активи та пасиви (майно, права та обов`язки), які в процесі виділу переходять від однієї юридичної особи до однієї або кількох створюваних під час виділу юридичних осіб. При цьому перехід прав і обов`язків до новоствореної юридичної особи (чи юридичних осіб) відбувається в порядку правонаступництва, а не внаслідок вчинення правочину.

Отже, враховуючи викладене вище перехід прав і обов`язків (відповідача-1) до новоствореної юридичної особи (відповідача-2) відбувається в порядку правонаступництва, а не внаслідок вчинення правочину.

У спірному рішенні та розподільчому балансі взагалі відсутні посилань на позивачів, догори підряду та суми грошових зобов`язань за ними, вказане зазначено саме в рішенні єдиного учасника відповідача-1 №11/04-1 від 11.04.2023.

До корпоративних спорів не належать та вирішуються загальними або господарськими судами залежно від суб`єктного складу сторін спори про визнання недійсними рішень органів управління юридичної особи за позовом особи, яка не є учасником (акціонером, членом, засновником) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі N 826/16227/16 (К/9901/36738/18).

Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 ЦК України і до них не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину за статтею 216 ЦК України.

Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Таке розуміння правової природи рішень органів управління юридичної особи, як актів ненормативного характеру, а не правочинів, викладене в правових позиціях Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постановах від 20.03.2018 у справі N 916/375/17, від 28.03.2018 у справі N 910/22291/16, від 12.04.2018 у справі N 922/2688/17, від 21.03.2018 у справі N 927/699/17, від 01.09.2022 у справі N 922/2402/21, від 19.04.2023 року в справі N 916/4097/21 та інших, Постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" N 4 від 25.02.2016 (пункт 2.12). Відступу від такої позиції щодо правової природи рішення загальних зборів учасників не встановлено.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів при скликанні та проведенні загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Однак, не всі порушення законодавства, допущені при скликанні та проведенні загальних зборів юридичної особи, можуть бути підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

Під час вирішення питання про недійсність рішень загальних зборів у зв`язку з іншими порушеннями, допущеними під час їх скликання та проведення, господарський суд повинен оцінити, як ці порушення вплинули на прийняття загальними зборами відповідного рішення. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Подібні висновки Верховного Суду містяться у постановах від 18.04.2024 в справі № 924/560/23, від 02.04.2019 у справі № 927/546/18, від 18.09.2019 у справі № 902/671/18, від 28.01.2021 у справі № 910/15906/19, від 07.09.2021 у справі № 916/2506/20, від 05.07.2022 у справі № 911/2269/20, від 25.05.2023 у справі № 916/636/22, від 04.05.2023 у справі № 911/3656/20 та інших.

Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У силу ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17.

Як убачається із, рішення єдиного учасника відповідача-1 №11/04-1 від 11.04.2023, оборотні активи (дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи), що передані відповідачу-2 відповідно до розподільчого балансу в розмірі 19 574 000, 00 грн та складаються із сум заборгованості за поставлені відповідачу-1 товари, виконані роботи, надані послуги по взаємовідносинам з позивачами.

Отже, враховуючи вказане вище рішення єдиного учасника відповідача-1 №11/04-1 від 11.04.2023, реорганізацією відповідача, шляхом виділу з нього відповідача-2, передано останньому боргові зобов`язання позивачів перед відповідачем-1, за договорами підряду на загальну суму 19 574 000, 00 грн, тобто в даному випадку саме відповідач-1 є кредитором позивачів, а не навпаки, на що посилаються позивачі.

Також суд критично оцінує посилання позивачів на те, що відповідач-1 передав відповідачу-2 оборотні активи у вигляді дебіторської заборгованості на загальну суму 19 573 647, 80 грн, оскільки як убачається із вказаного вище рішення, зазначена сума 19 573 647, 80 грн - це сума заборгованості саме відповідача-1 перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Буассон Еліт "Бельведер Груп" (ідентифікаційний код 31712600) за договором № 18Д від 04.08.2021 в період жовтень 2021 року, тобто в даному випадку Товариство з обмеженою відповідальністю "Буассон Еліт "Бельведер Груп" є кредитором відповідача-1.

Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, відтак, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті. Вказані норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 904/3368/18.

Верховний Суд наголошував, що вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки недоведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні (постанова Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 904/3368/18).

При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові. (Вказана правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20).

Суд наголошує, що предметом даного позову є вимоги немайнового характеру, зокрема, про визнання недійсним рішення учасника відповідача-1 від 11.04.2024 №11/04 про затверджено розподільчого балансу, підстави, які можуть слугувати для скасування вказаного рішення наведені судом вище, позивачами не доведено, які їх права порушені шляхом прийняття спірного рішення, встановлення сум грошових зобов`язань сторін за договорами підряду не мають жодного відношення до предмету даного спору.

Крім цього, суд зазначає, що відповідно до ст.619 ЦК України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Частиною 2 зазначеної статті встановлено, якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред`явлену вимогу, кредитор може пред`явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.

Враховуючи викладене вище, суд звертає увагу позивачів, що відповідач-2 несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями відповідача-1, з якого був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу (відповідача-2), а тому посилання позивачів на те, що в даному випадку дії відповідача-1 скеровані на ухилення від виконання боргових зобов`язань є безпідставними та необґрунтованими.

Позивачі не позбавлені права на звернення до суду з позовами щодо захисту їх прав як кредиторів відповідача-1 до нього та/або до його правонаступника (відповідача-2), який несе субсидіарну відповідальність, про задоволення кредиторських вимог, для стягнення заборгованості за договорами підряду, якщо така існує на думку позивачів.

Під час вирішення судом питання про недійсність рішення учасника відповідача-1 від 11.04.2024 №11/04 про затверджено розподільчого балансу позивачами не доведено та матеріали справи не місять доказів порушення їх прав шляхом прийняття відповідачем-1 спірного рішення, а тому в суд відмовляє в задоволені позовних вимог у цій частині.

Також при ухваленні рішення судом не беруться до уваги листи ТОВ "ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ" №86, 87, 88 від 17.04.2023 та відповідні декларації UA6623127, UA6623128, UA662312, оскільки їх оригінали суду не надані.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі РуїсТоріха проти Іспанії). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі Проніна проти України, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Підсумовуючи наведене вище, суд дійшов висновку про відмову в задоволені частини позовних вимог щодо визнання недійсним рішення учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Кларікс Рем 23» від 11.04.2024 №11/04 про затверджено розподільчого балансу.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивачів.

Керуючись ст.77-80, 86, 123, 129, 185, 191, 233, 236-238, 240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Провадження в справі №911/3977/23 в частині позовних вимог про скасування запису №1002271070003021074 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 26.04.2023 про реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові-Ремонти» - закрити.

2.В іншій частині позову відмовити.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 22.11.2024.

Суддя В.М. Антонова