Постанова

від 19.11.2024 по справі 758/1436/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 758/1436/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Бакуліна С.В.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Шевчук С.Р., судді: Ходаківська І.П., Демидова А.М.)

від 25.06.2024

у справі № 758/1436/21

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації в особі реєстратора Шпильки Валентини Федорівни, Товариства з обмеженою відповідальністю "Колиба"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог стосовно предмету спору, на стороні відповідача: ОСОБА_4

про скасування рішень загальних зборів, визнання недійсними змін до статуту, скасування державної реєстрації змін до установчих документів, визнання частки у статутному капіталі спільною сумісною власністю та визнання договору недійсним з моменту його укладення,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог та рух справи

1.1. ОСОБА_1 звернулася до Подільського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації в особі реєстратора Шпильки Валентини Федорівни, Товариства з обмеженою відповідальністю "Колиба", в якому просить суд (з урахуванням уточнених позовних вимог):

- скасувати усі рішення загальних зборів ТОВ "Колиба", оформлені протоколом № 2/18 загальних зборів учасників ТОВ "Колиба";

- визнати недійсними зміни до статуту ТОВ "Колиба", оформлені відповідно до протоколу № 2/18 загальних зборів учасників ТОВ "Колиба";

- скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ "Колиба", вчинених 15.02.2018 державним реєстратором Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації Шпилькою Валентиною Федорівною (реєстраційний запис № 10671050011001929);

- визнати частку у розмірі 50 відсотків у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Колиба" вартістю 72 250,00 грн, зареєстровану на ім`я ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , спільною сумісною власністю ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ;

- договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Колиба" від 14.02.2018, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнати недійсним з моменту його укладення.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 відчужив спільно нажите з позивачем майно за цивільно-правовою угодою, без згоди позивача на вчинення такої дії.

1.3. Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 13.10.2022 у справі № 758/1436/21 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації в особі державного реєстратора Шпилька Валентини Федорівни, Товариства з обмеженою відповідальністю "Колиба", третя особа - ОСОБА_4 , про скасування рішень загальних зборів, визнання недійсними змін до статуту, скасування державної реєстрації змін до установчих документів, визнання частки у статутному капіталі спільною сумісною власністю та визнання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі недійсним з моменту його укладення - відмовлено.

1.4. Постановою Київського апеляційного суду від 12.07.2023 у справі № 758/1436/21 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Подільського районного суду міста Києва від 13.10.2022 скасовано, провадження у справі закрито. Роз`яснено ОСОБА_1 , що розгляд вказаної справи віднесено до юрисдикції господарського суду та протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення, вона може звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

1.5. Ухвалою Київського апеляційного суду від 25.07.2023 у справі № 758/1436/21 направлено справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації в особі реєстратора Шпильки Валентини Федорівни, Товариства з обмеженою відповідальністю "Колиба", третя особа: ОСОБА_4 , про скасування рішень загальних зборів, визнання недійсними змін до статуту, скасування державної реєстрації змін до установчих документів, визнання частки у статутному капіталі спільною сумісною власністю та визнання договору недійсним з моменту його укладення, для розгляду за встановленою юрисдикцією до Господарського суду міста Києва.

1.6. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2023 у справі № 758/1436/21 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації в особі реєстратора Шпильки Валентини Федорівни, Товариства з обмеженою відповідальністю "Колиба" залишено без розгляду.

1.7. Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.09.2023 у справі № 758/1436/21.

1.8. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.09.2023 у справі №758/1436/21 залишено без руху; надано ОСОБА_1 строк протягом десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання заяви про поновлення строку на подання апеляційної скарги із зазначенням інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження; роз`яснено наслідки не усунення недоліків апеляційної скарги у строк, встановлений судом, шляхом відмови у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

2. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

2.1. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2024 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.09.2023 у справі № 758/1436/21.

2.2. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, виходив з того, що станом на 25.06.2024 недоліки, зазначені в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2024 у справі № 758/1436/21 не усунуті.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2024 у справі № 758/1436/21, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги ОСОБА_1 :

- судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, а саме: частину шосту статті 242 Господарського процесуального кодексу України;

- скаржниця зазначила, що не отримувала ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2024, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.09.2023 у справі №758/1436/21 залишено без руху; в будь-який інший спосіб скаржниця також не була повідомлена про існування ухвали від 24.05.2024; на адресу представника позивача - адвокату Кушніренко І.О. зазначена ухвала направлена не була.

Також вважає, що суд апеляційної інстанції позбавив її права на апеляційне оскарження, яке гарантовано Конституцією України, що протирічить судовій практиці Верховного Суду. При цьому посилається на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 05.01.2021 у справі № 1718/2-а-834/11, від 22.01.2019 у справі № 826/562/18, від 20.02.2019 у справі № 823/1940/18, від 12.06.2019 у справі № 381/2198/18, від 10.09.2019 у справі № 640/1374/19, від 12.12.2019 у справі № 819/748/17, від 21.05.2020 у справі № 344/10095/16-а, від 19.08.2020 у справі № 461/7577/16-а, від 28.04.2021 у справі № 640/3096/20, від 17.06.2021 у справі № 570/4516/19, від 05.07.2021 у справі № 160/9902/19, від 22.07.2021 у справі № 340/141/21, від 16.09.2021 у справі № 240/10995/20, від 29.09.2021 у справі № 802/1794/18-а, від 22.10.2021 у справі № 160/7922/20, від 17.12.2021 у справі № 460/713/21, від 01.02.2022 у справі № 160/12705/19, від 10.02.2022 у справі № 560/11791/21, від 18.02.2022 у справі № 380/893/20, від 07.07.2022 у справі № 120/4298/21-а.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

4.1. Предметом касаційного перегляду є ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження та повернення апеляційної скарги у зв`язку з не усуненням недоліків апеляційної скарги шляхом подання заяви про поновлення строку на подання апеляційної скарги із зазначенням інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

4.2. Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини першої цієї статті).

4.3. Право на апеляційне та, у визначених законом випадках, на касаційне оскарження є складовою права на справедливий суд, яке гарантується в статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені статтею 6 Конвенції, а врахуванню підлягають особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.

4.4. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 підпункту 3 пункту 3.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 №11-рп/2007).

4.5. Відповідно до частини першої статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

4.6. Згідно зі частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4.7. Відповідно до частини першої статті 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

4.8. Частинами першою та четвертою статті 116 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

4.9. Згідно з частиною третьою статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

4.10. Частинами першою та другою статті 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

4.11. Відповідно до частин другої - третьої статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

4.12. Наведене кореспондується з положеннями частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

4.13. Положення Господарського процесуального кодексу України не визначають вичерпного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити, чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.

При цьому з огляду на вимоги статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України заявник повинен довести обставини, на які він посилається як на поважні причини пропуску встановленого законом строку, шляхом подання відповідних доказів. Без доведення заявником таких обставин підстави для поновлення пропущеного строку та розгляду відповідної заяви у суду відсутні.

Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові від 30.09.2022 у cправі № 910/21285/21.

Верховний Суд у постановах від 18.08.2023 у справі № 32/257-10 та від 03.04.2023 у справі № 906/1357/20 також дійшов висновку про те, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є по суті пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Виходячи зі змісту наведених норм законодавства, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначена в Господарському процесуальному кодексі України вимога саме до заявника при зверненні до суду дотримуватися строку подання апеляційної скарги, незважаючи на те, чи є заявник стороною у справі. При цьому законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк.

У разі пропуску строку на апеляційне оскарження заявник повинен: 1) порушити питання про поновлення цього строку шляхом заявлення відповідного клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги; 2) клопотання повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску цього строку.

При цьому, поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

4.14. Як вбачається з матеріалів справи, що розглядається, Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 24.05.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу місцевого господарського суду залишив без руху. Зобов`язав апелянта усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки шляхом наведення Північному апеляційному господарському суду інших поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 14.09.2023 по справі № 758/1436/21.

Підставою для постановлення такої ухвали стали обставини того, що ухвала проголошена 14.09.2023, останнім днем строку на подання апеляційної скарги на зазначену ухвалу було 25.09.2023. Водночас, апеляційну скаргу було подано 19.04.2024, тобто із пропуском встановленого статтею 256 Господарського процесуального кодексу строку на апеляційне оскарження.

За змістом апеляційної скарги, позивачем зазначено, що із оскаржуваною ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2023 її представник ознайомився лише 09.04.2024. Крім того, в обґрунтування клопотання про поновлення строку скаржницею зазначено про те, що вона не отримувала за своєю поштовою адресою кореспонденцію від Господарського суду міста Києва, оскільки через складну хворобу матері була змушена цілодобово доглядати за нею та проживати з нею за іншою адресою.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржувану ухвалу судом першої інстанції було надіслано засобами поштового зв`язку на адресу місцезнаходження ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 . Проте, поштове відправлення, яким позивачу було надіслано ухвалу про залишення позову без розгляду, повернуто поштовим відділенням на адресу суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до пунктів 4, 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваної ухвали) днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з частиною сьомою статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Суд апеляційної інстанції, встановивши, що копію оскаржуваної скаржником ухвали місцевого господарського суду було надіслано рекомендованою кореспонденцією на адресу, що відповідає місцезнаходженню позивача (скаржника), а також враховуючи обставини неповідомлення суду першої інстанції іншої адреси фактичного місця перебування, дійшов висновку про належне повідомлення позивача стосовно прийнятої ухвали.

Також суд апеляційної інстанції відхилив доводи щодо неможливості отримати процесуальні документи через цілодобовий догляд за матір`ю та проживання з нею за іншою адресою, оскільки скаржником не додано будь-яких доказів зазначеного.

4.15. Перевіривши виконання скаржником вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2024, суд апеляційної інстанції встановив таке.

Північним апеляційним господарським судом 27.05.2024 направлено ОСОБА_1 копію ухвали від 24.05.2024 у справі № 758/1436/21 на адресу місця реєстрації: АДРЕСА_1 , та на адресу фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 . Вказані адреси були також зазначені скаржником в апеляційній скарзі.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що конверт з копією ухвали від 24.05.2024 у справі № 758/1436/21, який надсилався ОСОБА_1 на адресу місця реєстрації: АДРЕСА_1 , повернувся 17.06.2024 до Північного апеляційного господарського суду, причина повернення "за закінченням терміну зберігання".

У той же час, 17.06.2024 до Північного апеляційного господарського суду повернувся конверт з копією ухвали від 24.05.2024 у справі №758/1436/21, який надсилався ОСОБА_1 адресу фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 , причина повернення "за закінченням терміну зберігання".

4.16. Відповідно до частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент винесення ухвали судом апеляційної інстанції) днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

4.17. У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 Господарського процесуального кодексу України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20, від 19.12.2022 у справі № 910/1730/22).

Верховний Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника. Такий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 та постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 07.02.2024 у справі № 904/853/23.

Крім того, відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Доводи скаржниці з приводу не повідомлення судом апеляційної інстанції про існування ухвали від 24.05.2024 в будь-який інший спосіб судом відхиляються, адже у суду відсутній відповідний обов`язок.

Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 у справі №2103/490/2012 вказав про те, що сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

В зазначеному аспекті відхиляються також доводи скаржниці, що суд апеляційної інстанції позбавив її права на апеляційне оскарження, яке гарантовано Конституцією України.

Також колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги стосовно не повідомлення представника позивача, оскільки норми Господарського процесуального кодексу України не покладають на господарський суд обов`язок направлення копій судових рішень уповноваженим представникам учасників судової справи, водночас здійснення повідомлення через представників може бути реалізоване шляхом звернення з окремим клопотання, що узгоджується з положеннями статті 120 Господарського процесуального кодексу України (аналогічна позиція викладена Верховним судом у справі № 905//2454/16).

4.18. Як наголошує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (рішення ЄСПЛ у справі "Мушта проти України", заява № 8863/06).

Суд вважає за необхідне зазначити, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь у справі на всіх етапах розгляду, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду прав людини від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії").

У рішенні в справі "Каракуця проти України" (заява №18986/06) ЄСПЛ зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи. Рішенням ЄСПЛ у справі "Нешев проти Болгарії" (NESHEV v. BULGARIA, заява №40897/98) визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Таким чином, зважаючи на встановлені у справі обставини та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, діяв відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України та у межах повноважень, передбачених процесуальним законом.

З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до положень частин першої та третьої статті 304 Господарського процесуального кодексу України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

5.2. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.3. Статтею 309 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.4. З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, виходячи із доводів та вимог касаційної скарги та враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції.

6. Судові витрати

6.1. Враховуючи, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 236, 238, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2024 у справі №758/1436/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

С. Бакуліна