Постанова

від 23.10.2024 по справі 927/284/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 927/284/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. - головуючий, Мачульський Г. М., Рогач Л. І.,

секретар судового засідання - Денисевич А. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2023 (колегія суддів: Алданова С. О., Корсак В. А., Євсіков О. О.) та рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.10.2023 (суддя Демидова М. О.) у справі

за позовом керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади міста Чернігова до відповідачів: 1) Чернігівської міської ради; 2) Комунального підприємства "Паркування та ринок" Чернігівської міської ради, 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівська транспортна компанія"; 4) виконавчого комітету Чернігівської міської ради, про визнання недійсними рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради та договору про реалізацію Пілотного проекту з впровадження системи автоматизованої оплати вартості послуг з паркування і контролю на майданчиках для паркування міста Чернігова,

за участю представників: Офісу Генерального прокурора - Савицької О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Керівник Чернігівської окружної прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом в інтересах держави в особі територіальної громади міста Чернігова до Чернігівської міської ради, Комунального підприємства "Паркування та ринок" Чернігівської міської ради (далі - КП "Паркування та ринок"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівська транспортна компанія" (далі - ТОВ "Чернігівська транспортна компанія"), виконавчого комітету Чернігівської міської ради, в якому просив (згідно із заявою про зміну предмета позову):

- визнати недійсним рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 18.11.2021 № 697 "Про надання дозволу на укладення договору";

- визнати недійсним договір про реалізацію Пілотного проекту з впровадження системи автоматизованої оплати вартості послуг з паркування і контролю на майданчиках для паркування міста Чернігова від 26.11.2021, укладений між КП "Паркування та ринок" та ТОВ "Чернігівська транспортна компанія".

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачами не дотримано права дійсного власника (територіальної громади) вільно володіти, користуватись і розпоряджатись своїм майном, оскільки укладання КП "Паркування та ринок" з ТОВ "Чернігівська транспортна компанія" спірного договору без проведення конкурсу, передбаченого частиною другою статті 15 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", надає преференції одному суб`єкту господарювання по відношенню до інших суб`єктів господарювання, що в свою чергу спричиняє недонадходження коштів до місцевого бюджету.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань КП "Паркування і ринок" Чернігівської міської ради зареєстроване в реєстрі 07.05.1996, має ідентифікаційний код юридичної особи 22828596.

4. Як зазначено у пункті 1.2 Статуту КП "Паркування та ринок" (далі у тексті - Статут), власником підприємства є територіальна громада міста Чернігова в особі Чернігівської міської ради.

5. Підприємство створено з метою здійснення господарської діяльності для створення, будівництва та експлуатації ринків, торгових місць, об`єктів транспортної інфраструктури, автомобільних стоянок, місць для паркування транспортних засобів, індивідуальних майданчиків для паркування, будівництва та обслуговування житлових та нежитлових приміщень, розміщення та будівництва тимчасових споруд, надання комунальних, ремонтно-побутових, виробничих, розважальних та будь-яких інших послуг; задоволення потреб населення у високоякісних товарах і різних побутових послугах, забезпечення благоустрою місць відпочинку, пляжів, видачі дозвільної документації та технічних умов в межах компетенції, отримання на цій основі прибутків в інтересах власника і трудового колективу (пункт 2.1 Статуту).

6. За умовами підпункту 2.2.1 Статуту предметом діяльності підприємства є створення, будівництво та експлуатація платних місць (майданчиків) для паркування транспортних засобів, індивідуальних майданчиків для паркування, стоянок для автомобілів, надання пов`язаних з цим послуг, справляння з юридичних та фізичних осіб плати за користування місцями для паркування транспортних засобів, стоянок для автомобілів та за надання супутніх послуг.

7. У пункті 6.1 Статуту зазначено, що управління КП "Паркування і ринок" здійснюють: вищий орган Підприємства - Власник; уповноважений Власником орган - виконавчий комітет Чернігівської міської ради; уповноважена Власником посадова особа - Чернігівський міський голова або особа, що відповідно до законодавства виконує повноваження Чернігівського міського голови; виконавчий орган Підприємства - Директор Підприємства.

8. Пунктом 6.3 Статуту визначено, що до компетенції виконавчого комітету Чернігівської міської ради належить прийняття рішення про вчинення КП "Паркування і ринок" правочинів та укладення договорів, які передбачають залучення інвестицій, що перевищує 2 500 000 грн.

9. Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 18.11.2021 № 697 "Про надання дозволу на укладення договору" надано дозвіл КП "Паркування та ринок" укласти з ТОВ "Чернігівська транспортна компанія" договір про реалізацію Пілотного проекту з впровадження системи автоматизованої оплати вартості послуг з паркування і контролю на майданчиках для паркування міста Чернігова, який має містити наступні істотні умови: гарантоване отримання КП "Паркування та ринок" (далі - оператор) від ТОВ "Чернігівська транспортна компанія" мінімального рівня доходності проекту в розмірі суми, яку оператор має сплатити в місцевий бюджет як збір за місця для паркування транспортних засобів, нарахованого на майданчики для паркування відповідно до Податкового кодексу України за ставками, що діють на момент їх застосування; орієнтовний розмір інвестицій ТОВ "Чернігівська транспортна компанія" становить не менше 6 (шести) мільйонів гривень; визначений перелік майданчиків для паркування; за підсумками грошових надходжень розподіл доходу відбувається за таким правилом: КП "Паркування та ринок" Чернігівської міської ради - 30 %; ТОВ "Чернігівська транспортна компанія" - 70 %; договір діє з 01.12.2021 до 31.12.2023. Директора КП "Паркування та ринок" Гоголю М. О. зобов`язано підписати з ТОВ "Чернігівська транспортна компанія" договір про реалізацію Пілотного проекту з впровадження системи автоматизованої оплати вартості послуг з паркування і контролю на майданчиках для паркування міста Чернігова.

10. Зазначеним рішенням визначено локацію майданчиків для паркування загальною площею 1680 кв. м на 120 паркомісць: просп. Перемоги, 93- 95 (бізнес-центр), вул. Реміснича (від просп. Перемоги до вул. Коцюбинського по правій стороні), пр. Миру (від просп. Перемоги до Красної площі), пр. Миру (від Філармонійного центру до Красної площі), вул. Кирпоноса (від просп. Перемоги до вул. Коцюбинського), в`їзд в місто (Вал біля Катерининської церкви), строк дії договору з 01.12.2021 по 31.12.2023.

11. 26.11.2021 між КП "Паркування та ринок" (оператор) та ТОВ "Чернігівська транспортна компанія" (інвестор) укладено договір про реалізацію Пілотного проекту з впровадження системи автоматизованої оплати вартості послуг з паркування і контролю на майданчиках для паркування міста Чернігова (далі за текстом - договір).

12. Предметом договору є спільна реалізація сторонами Пілотного проекту, в межах якого інвестор впроваджує Автоматизовану систему оплати і контролю, підтримує її працездатність, розподіляє одержаний від її експлуатації Автоматизованої системи Дохід відповідно до правил, встановлених цим договором, а оператор використовує у своїй діяльності із паркування транспортних засобів Автоматизовану систему, отримує належну йому частину доходу в розмірі не меншому ніж Мінімальний рівень доходності Проекту (пункт 1.1 договору).

13. Згідно з пунктом 2.1 договору інвестор забезпечує своїми силами і за свій рахунок впровадження в діяльності оператора з надання послуг з паркування на майданчиках для паркування Автоматизованої системи відповідно до Календарного графіка, включаючи придбання, встановлення (монтаж) на майданчиках для паркування Паркувальних автоматів та Програмного забезпечення, під`єднання до телекомунікаційних та інженерних мереж, її налаштування та інтеграцію в єдину захищену інформаційну систему.

14. Відповідно до пункту 3.1 договору орієнтовний розмір інвестицій інвестора в Проект становить не менше 6 млн. грн.

15. За змістом пункту 4.1 договору інвестор гарантує отримання оператором Мінімального рівня доходності Проекту в розмірі суми, яку оператор має сплатити в місцевий бюджет як збір за місця для паркування транспортних засобів, нарахованого на майданчики для паркування відповідно до Податкового кодексу України за ставками, що діють на момент їх застосування.

16. У відповідності до пункту 5.1 договору за підсумком грошових надходжень, що фактично надійшли інвестору від надання оператором послуг з паркування транспортних засобів на майданчиках для паркування через Автоматизовану систему в Звітному періоді, інвестор розподіляє дохід від впровадження Автоматизованої системи за наступним правилом: оператор - 30 % доходу; інвестор - 70 % доходу.

17. За змістом пункту 5.2 договору на підставі облікових даних Автоматизованої системи інвестор самостійно визначає Дохід, що підлягає розподілу та переказує належну оператору частку Доходу на його рахунок.

18. Відповідно до підпунктів 6.2.3, 6.2.5, 6.2.6, 6.2.7, 6.2.9 пункту 6.2 договору інвестор зобов`язаний вести облік надходжень від послуг з паркування на майданчиках для паркування, для чого відкрити спеціальний позабалансовий банківський рахунок для прийняття платежів від споживачів таких послуг, визначати дохід до розподілу та виплачувати частину такого доходу оператору на умовах і в порядку, передбачених цим договором; забезпечувати належне і безперервне функціонування Автоматизованої системи відповідно до технічних характеристик і регламентів, що містяться у Специфікації паркувального автомата (додаток № 2 до цього договору) та Специфікації програмного забезпечення (додаток № 3 до цього договору); регулярно та по мірі необхідності виконувати регламентні та відновлювальні роботи щодо Автоматизованої системи чи її окремих компонентів (включаючи ремонт і заміну, оновлення), в тому числі утримувати паркувальні автомати в естетично привабливому стані відповідно до погоджених оператором макетів щодо дизайну та зовнішнього оформлення; забезпечувати захист та непоширення конфіденційної інформації, що стосується користувачів послуг з паркування на майданчиках для паркування за виключенням порушників Правил паркування; самостійно і за власний рахунок вирішити у відповідності до вимог законодавства України питання, пов`язані з використанням телекомунікаційних та інженерних мереж, необхідних для впровадження та належної експлуатації Автоматизованої системи.

19. Договір діє з 01.12.2021 до 31.12.2023 (пункт 13.1 договору).

20. Як стверджує Прокурор, договір щодо обладнання та утримання об`єкта благоустрою має бути укладений на конкурсних (конкурентних) засадах. А отже, рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 18.11.2021 № 697 та укладений на підставі нього договір від 26.11.2021 суперечать вимогам частини другої статті 15 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" в частині незаконного залучення на позаконкурсних засадах балансоутримувачем об`єкта благоустрою іншого підприємства для його належного утримання.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

21. 25.10.2023 Господарський суд Чернігівської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2023, про відмову у позові.

22. Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний суд, зазначив, що Чернігівська міська рада та виконком Чернігівської міської ради не можуть бути одночасно позивачем і відповідачем у справі, оскільки таке поєднання позивача та відповідача в одній особі свідчить про відсутність спору, що за встановлених обставин не відповідає дійсності, а тому Прокурор правомірно звернувся з позовом на захист прав та інтересів держави.

23. Суди також зауважили, що рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 18.11.2021 № 697 "Про надання дозволу на укладення договору" прийнято з метою недопущення порушення вимог пункту 6.3 Статуту КП "Паркування та ринок". Так, за умовами спірного договору ТОВ "Чернігівська транспортна компанія" забезпечує належне функціонування технічних приладів (пристроїв) для сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування, а не забезпечує утримання майданчиків для паркування.

Короткий зміст касаційної скарги

24. У касаційній скарзі заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове - про задоволення позову.

25. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), наполягаючи на відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень частини другої статті 15 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" у подібних правовідносинах стосовно того, чи є можливим залучення на договірній основі КП "Паркування та ринок" інших суб`єктів господарювання до утримання місць для паркування транспортних засобів (зокрема до обладнання майданчиків для паркування на проїзній частині автомобільних доріг паркувальними автоматами та платіжними пристроями) без проведення обов`язкового конкурсу.

Короткий зміст відзивів на касаційну скаргу

26. Чернігівська міська рада у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду - без змін.

27. У відзиві на касаційну скаргу Чернігівська міська рада також зазначає про те, що Прокурором при зверненні з цим позовом до суду не обґрунтовано наявності інтересів держави, за захистом яких він звернувся, з урахуванням того, що представницьким органом територіальної громади міста Чернігова є Чернігівська міська рада, натомість у матеріалах справи відсутні докази звернення Прокурора до міської ради з дотриманням вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Більш того, Прокурор визначив процесуальний статус Чернігівської міської ради як відповідача у справі.

28. КП "Паркування та ринок" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін, наполягаючи на тому, що в діях комунального підприємства відсутні порушення Закону України "Про благоустрій населених пунктів".

Позиція Верховного Суду

29. У даній справі керівник Чернігівської обласної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі територіальної громади міста Чернігова з позовною вимогою до відповідачів: Чернігівської міської ради, КП "Паркування та ринок", ТОВ "Чернігівська транспортна компанія" та виконавчого комітету Чернігівської міської ради про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 18.11.2021 № 697 "Про надання дозволу на укладення договору" та визнання недійсним договору від 26.11.2021, укладеного між КП "Паркування та ринок" та ТОВ "Чернігівська транспортна компанія", оскільки останній укладений з порушенням вимог законодавства, зокрема поза конкурсом, що в свою чергу може спричинити ненадходження коштів до місцевого бюджету.

30. Як зазначає Прокурор, Чернігівська міська рада, яка покликана захищати інтереси територіальної громади, порушує інтереси громади ухваленням оскаржуваного рішення, а отже, захист інтересів територіальної громади потребує визнання недійсним оскаржуваного рішення та укладеного на підставі нього договору, а тому Чернігівська міська рада не може бути визначена позивачем у справі.

31. В свою чергу, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій не знайшли підстав для визнання оспорюваних рішення та договору недійсними з огляду на те, що Прокурором не доведена необхідність проведення у даному випадку конкурсу відповідно до вимог частини другої статті 15 Закону України "Про благоустрій населених пунктів".

32. Колегія суддів вважає такий висновок судів попередніх інстанції помилковим з огляду на наступне.

33. Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

34. Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17).

35. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.6), від 06.02.2019 у справі № 522/12901/17-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28.01.2020 у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19.05.2020 у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 88), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 75), від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (пункт 55); див. також постанову Верховного Суду України від 10.09.2014 у справі № 6-32цс14).

36. Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, визнання правочину недійсним (стаття 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).

37. Водночас визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині першій статті 2 ГПК України. Аналогічні висновки сформульовано в пунктах 5.5- 5.8, 5.12, 5.29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19.

38. Суд при вирішенні цього спору також враховує викладений у пункті 48 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2023 у справі № 905/77/21 висновок щодо застосування норм частини третьої статті 215, частин першої, другої статті 216 ЦК України: "Позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача".

39. Проте при зверненні з даним позовом до суду, Прокурором позовної вимоги про застосування наслідків недійсності оспорюваного ним договору заявлено не було.

40. Частиною першою статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

41. Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (аналогічний висновок викладено в пунктах 64 і 65 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).

42. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об`єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову.

43. Згідно із частинами першою, третьою, четвертою статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

44. Слід зазначити, що склад відповідачів визначається прокурором самостійно в кожному конкретному випадку залежно від характеру спірних правовідносин, змісту порушених прав та інтересів держави, суб`єктів, які мають здійснювати захист цих прав та інтересів у відповідній сфері, обраного прокурором способу захисту останніх, який повинен бути ефективним та спрямованим на повне поновлення порушеного або оспорюваного права (тобто не має потребувати додаткового звернення з іншими вимогами до учасників спірних правовідносин) тощо (аналогічний висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 (пункт 10.13), від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.12)).

45. Колегія суддів наголошує, що навіть у випадку визначення Прокурором КП "Паркування та ринок" позивачем, на користь якого на підставі частини першої статті 216 ЦК України підлягали би стягненню грошові кошти, отримані ТОВ "Чернігівська транспортна компанія" за договором від 26.11.2021, задоволення такої вимоги не призвело би до ефективного захисту інтересів держави в особі Чернігівської міської ради, адже неможливо відновити права та інтереси держави в особі відповідного органу, стягуючи при цьому кошти на користь юридичної особи (КП "Паркування та ринок"), яка є самостійним суб`єктом господарювання та не уособлює державу.

46. Схожі висновки щодо застосування норм статті 45 ГПК України та частини першої статті 216 ЦК України в подібних правовідносинах викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.03.2024 у справі № 904/192/22.

47. Слід також зазначити, що Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

48. Отже, повноваження прокурора із представництва інтересів держави в суді були обмежені виключними випадками і таке представництво має здійснюватися в порядку, що визначений законом. Тому звернення прокурора з позовом в інтересах конкретного комунального підприємства не відповідатиме приписам статті 131-1 Конституції України щодо представництва прокуратурою в суді інтересів держави, а не певної юридичної особи.

49. Водночас Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 9.67; від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, пункт 8.13; від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, пункт 180).

50. Оскільки на підставі рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 18.11.2021 № 697 "Про надання дозволу на укладення договору" було укладено договір про реалізацію Пілотного проекту з впровадження системи автоматизованої оплати вартості послуг з паркування і контролю на майданчиках для паркування міста Чернігова від 26.11.2021, зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням.

51. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 54), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76), від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц (провадження № 12-1 Згс22, пункт 127).

52. Таким чином, обраний Прокурором спосіб захисту щодо визнання недійсним рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 18.11.2021 № 697 та визнання недійсним договору від 26.11.2021 не є належним та ефективним способом захисту прав, що є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

53. Оскільки звернення до суду із застосуванням неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові, тому суди попередніх інстанцій дійшли правильних по суті висновків про відмову в задоволенні позовних вимог, але з інших підстав, ніж ті, що наведені у цій постанові, а тому в цій частині мотивувальну частину рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції слід змінити, виклавши її в редакції цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

54. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішенні у відповідній частині або змінити рішення у відповідній частині, не передаючи справу на новий розгляд.

55. Згідно зі статтею 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

56. За наведених обставин судова колегія, виходячи з наданих процесуальним законом повноважень, вважає за необхідне постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови, а в решті - залишити без змін. З цих підстав касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати

57. З огляду на висновок Верховного Суду про зміну мотивувальних частин оскаржуваних судових рішень із залишенням без змін їх резолютивних частин, відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2023 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.10.2023 у справі № 927/284/22 змінити в їх мотивувальних частинах, виклавши їх в редакції цієї постанови, а в решті - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач