Ухвала

від 20.11.2024 по справі 918/1211/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 918/1211/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий суддя, судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.,

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.,

розглянувши у відкритому судову засіданні матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Філіпова Т.Л., судді: Петухов М.Г., Мельник О.В.)

від 16.05.2024

у справі № 918/1211/23

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес"

про визнання частково недійсним протоколу загальних зборів від 21.11.2023 №3/2023,

за участю представників учасників справи:

позивача - ОСОБА_1 , Гаврильчук М.А. ,

відповідача - Будній М.М .

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес" (далі - ТОВ "Антарес", відповідач) про визнання частково недійсним протоколу загальних зборів від 21.11.2023 №3/2023.

1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач відзначає, що на виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 19.10.2023 у справі № 918/594/23 (яким, зокрема було поновлено ОСОБА_1 на посаді директора ТОВ «Антарес») були скликані загальні збори ТОВ «Антарес», на яких прийнято рішення про обрання головою зборів ОСОБА_4 (пункт 1), про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора ТОВ «Антарес» (пункт 2) та про припинення повноважень ОСОБА_1 на посаді директора товариства (пункт 3). Позивач, вважаючи, що рішенням по питаннях 1 і 3 порядку денного загальних зборів порушені його корпоративні права як учасника товариства, оскільки не виконано рішення суду у справі №918/594/23 (позивачу фактично не забезпечили доступ до роботи і можливість виконання своїх обов`язків директора ТОВ "Антарес"), просить суд визнати пункт 1 та пункт 3 спірного рішення загальних зборів недійсними.

2. Короткий зміст ухвалених судових рішень за результатами розгляду справи по суті спору

2.1. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 15.02.2024 у справі №918/1211/23 позов задоволено частково. Визнано недійсним пункт 3 рішення загальних зборів учасників ТОВ "Антарес" (про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ "Антарес") від 21.11.2023, яке оформлене протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Антарес" від 21.11.2023 № 3/2023. В решті позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення, місцевий господарський суд відзначив, що чинним законодавством та статутом товариства не встановлено заборон або обмежень щодо обрання головою зборів осіб не з числа учасників такого товариства або їхніх представників, а відтак позовна вимога про визнання недійсним пункту 1 рішення загальних зборів ТОВ "Антарес" задоволенню не підлягає. Разом з тим, визнаючи недійсним пункт 3 спірного рішення загальних зборів, суд першої інстанції вказав, що рішення суду про поновлення на роботі вважається виконаним із моменту фактичного допуску працівника до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника. Тобто рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника, зокрема до конкретного робочого місця. Водночас наведеного товариство не врахувало, що призвело до порушення вимог закону щодо оформлення та реєстрації керівника на відповідній посаді, а також щодо допуску такого керівника до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу.

2.2. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.05.2024 рішення Господарського суду Рівненської області від 15.02.2024 у справі №918/1211/23 скасовано в частині задоволення позову. Прийнято у цій частині нове рішення про відмову у позові.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у позові у цій частині, дійшов висновку, що оскільки рішення Господарського суду Рівненської області від 19.10.2023 у справі № 918/594/23 щодо поновлення на роботі ОСОБА_1 виконано не було, тобто позивача не було поновлено на посаді директора у відповідності до вимог законодавства, а відтак прийняте загальними зборами рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади директора не має жодних правових наслідків як для позивача, так і для товариства.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись із судовим рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.05.2024 у справі №918/1211/23, а рішення Господарського суду Рівненської області від 15.02.2024 у справі №918/1211/23 залишити в силі.

На обґрунтування своєї правової позиції скаржник із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзначає, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі №709/1465/19, від 06.12.2018 у справі №465/4679/16, від 26.02.2020 у справі №702/725/17, від 17.06.2020 у справі №521/1892/18, від 19.06.2019 у справі №916/2005/18. При цьому скаржник посилається на невірне застосування судом апеляційної інстанції пункту 5 статті 41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та статей 63, 55 Закону України "Про виконавче провадження".

Скаржник відзначає, що поновлення ОСОБА_1 на посаді директора ТОВ «Антарес» на виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 19.10.2023 у справі № 918/594/23 можливе саме шляхом визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «Антарес», оформленого пунктом 3 протоколу від 21.11.2023 № 3/2023.

3.2. ТОВ "Антарес" 29.07.2024 через «Електронний суд» подало до Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить закрити касаційне провадження.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій, та мотиви, з яких виходили суди при ухваленні судових рішень

4.1. На підставі рішення установчих зборів засновників 09.06.1997 засновано ТОВ "Антарес" (протокол від 09.06.1997 №1).

4.2. На загальних зборах учасників ТОВ «Антарес» 29.09.2011 у новій редакції затверджено Статут товариства (протокол зборів від 29.09.2011 №7), який зареєстровано розпорядженням голови Березнівської районної державної адміністрації Рівненської області від 17.07.1997 №197. Державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 03.10.2011 (номер запису 1/891050000000205) (надалі в тексті - Статут).

Як вбачається зі Статуту ТОВ «Антарес», Товариство здійснює свою діяльність на підставі чинного законодавства на території України та за її кордоном (пункт 1.7 Статуту).

У своїй діяльності ТОВ «Антарес» керується цим Статутом та чинним законодавством України (пункт 1.17 Статуту).

Вищим органом управління ТОВ «Антарес» є збори учасників товариства, у зборах беруть участь усі його учасники, незалежно від розміру частки у статутному фонді (пункт 4.2 Статуту).

Відповідно до пункту 4.5 Статуту ТОВ «Антарес» збори учасників товариства скликаються не рідше одного разу на рік. Позачергові збори учасників скликаються головою товариства при наявності обставин, зазначених в установчих документах, у разі неплатоспроможності товариства, а також будь-якому іншому випадку, якщо цього потребують інтереси товариства в цілому, зокрема, якщо виникає загроза значного скорочення статутного фонду (капіталу).

Збори учасників товариства скликаються також на вимогу директора.

Учасники товариства, що володіють у сукупності 10 відсотками і більше голосів мають право вимагати скликання позачергових зборів учасників у будь-який час, і з будь-якого приводу, що стосується діяльності товариства. Якщо протягом 25 днів у випадку, якщо директор товариства не виконав зазначеної вимоги, вони вправі самі скликати збори учасників.

Про проведення зборів учасників товариства, учасники повідомляються не менше як за 30 днів з зазначенням часу місця проведення зборів, та порядку денного. Будь-який з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніше, як за 25 днів до початку зборів. Не пізніше як за 7 днів до скликання зборів учасників товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, пов`язаними з порядком денним зборів. З питань невключення в порядок денний, рішення можуть прийматися тільки за згодою усіх учасників, присутніх на зборах.

4.3. Із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 06.12.2023 вбачається, що станом на 01.03.2023 керівником ТОВ «Антарес» є ОСОБА_5 , розмір статутного фонду 89 375 грн 00 коп., а засновниками (учасниками) юридичної особи є:

- ОСОБА_1 (розмір частки 13 406,25);

- ОСОБА_6 (розмір частки 17 875,00);

- ОСОБА_7 (розмір частки 22 343, 75);

- ОСОБА_8 (розмір частки 6 703,12);

- ОСОБА_9 (розмір частки 6 703,13);

- ОСОБА_10 (розмір частки 22 343,75).

4.4. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 19.10.2023 у справі №918/594/23 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Антарес" про поновлення на роботі, стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 20.07.2022 до дня поновлення на роботі, ОСОБА_1 поновлено на роботі та стягнуто з ТОВ "Антарес" середній заробіток за час вимушеного прогулу до дня поновлення на роботі.

4.5. ТОВ "Антарес" 21.11.2023 провело загальні збори учасників.

На день проведення зборів учасників ТОВ "Антарес" учасниками товариства є:

- ОСОБА_7 , відсоток частки в статутному фонді 25%;

- ОСОБА_10 відсоток частки в статутному фонді 25%;

- ОСОБА_6 , відсоток частки в статутному фонді 20%;

- ОСОБА_1 , відсоток частки в статутному фонді 15%;

- ОСОБА_9 , відсоток частки в статутному фонді 7, 5%;

- ОСОБА_8 , відсоток частки в статутному фонді 7, 5%.

Рішенням загальних зборів ТОВ "Антарес", яке оформлено протоколом №3/2023:

1. Обрано головою зборів учасників товариства ОСОБА_4 (пункт 1);

2. Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора ТОВ "Антарес" на виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 19.10.2023 у справі №918/594/23 та допущено до виконання обов`язків директора (пункт 2);

3. Припинено повноваження ОСОБА_1 на посаді директора товариства та звільнено його з посади директора товариства з 22.11.2023 на підставі пункту 5 статті 41 КЗпП України (пункт 3);

4. Надано дозвіл директору ТОВ "Антарес" надавати грошову допомогу на потреби ЗСУ, волонтерські та інші організації в розмірі 50 000,00 грн на місяць (пункт 4).

4.6. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 звернувся з позовом у даній справі, вказуючи на те, що після поновлення на роботі за рішенням суду його фактично не допустили до виконання посадових обов`язків і відразу незаконно звільнили рішенням загальних зборів учасників.

4.7. Суд першої інстанції, ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позову, виходив з такого:

(1) щодо оскарження пункту 1 рішення загальних зборів:

- аналізуючи спеціальні норми положень Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» щодо проведення загальних зборів учасників Товариства, а також досліджуючи Статут ТОВ «Антарес», судом не встановлено заборон або обмежень щодо обрання головою зборів осіб не з числа учасників такого товариства або їхніх представників. А відтак позовна вимога про визнання недійсним пункту 1 рішення загальних зборів ТОВ «Антарес» від 21.11.2023, яким обрано головою зборів учасників Товариства ОСОБА_4 , який не є учасником ТОВ «Антарес» та не є представником учасника ТОВ «Антарес», задоволенню не підлягає;

(2) щодо оскарження пункту 3 рішення загальних зборів:

- негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його оголошення в судовому засіданні;

- належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків;

- виконання рішення вважається закінченим із моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі за рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника. Тобто рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника, зокрема до конкретного робочого місця;

- рішення про припинення повноважень ОСОБА_1 на посаді директора Товариства та звільнення його з посади прийнято передчасно, без дотримання обов`язкових процедур;

- підставою для визнання частково недійсним рішення загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства (пункту 3 протоколу) є порушення вимог закону щодо оформлення та реєстрації керівника на відповідній посаді, а також фактичний недопуск до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу.

4.8. Апеляційний суд, ухвалюючи судове рішення про відмову у позові, виходив з такого:

(1) щодо оскарження пункту 1 рішення загальних зборів:

- суд першої інстанції вірно вказав на відсутність у положеннях Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", а також у Статуті ТОВ "Антарес" заборон або обмежень щодо обрання головою зборів осіб не з числа учасників такого товариства або їхніх представників. За відсутності нормативного регулювання означеного питання, обмежень, встановлених Статутом товариства, а також врахувавши, що при прийнятті рішень враховано лише голоси учасників товариства, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним пункт 1 рішення загальних зборів ТОВ "Антарес" з наведених позивачем підстав;

(2) щодо оскарження пункту 3 рішення загальних зборів:

- з метою належного виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 19.10.2023 у справі № 918/594/23 про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора, ТОВ "Антарес" мало вчинити наступні дії:

1) прийняти рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора ТОВ "Антарес";

2) уповноважити виконавчий орган товариства (директора) видати наказ про звільнення з посади директора особи, яка на час прийняття рішення про поновлення обіймала цю посаду, створивши юридичну та фактичну можливість поновлення ОСОБА_1 на цій посаді;

3) уповноважити виконавчий орган товариства (директора) видати наказ про призначення ОСОБА_1 на посаду директора ТОВ "Антарес" з певної дати;

4) уповноважити виконавчий орган товариства (директора) внести зміни у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у встановленому законом порядку;

- повноваження директора як посадової особи законодавець пов`язує з моментом внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Відтак, оскільки таких дій вчинено не було, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення Господарського суду Рівненської області від 19.10.2023 щодо поновлення на роботі ОСОБА_1 виконано не було;

- оскільки поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі за рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків, апеляційний суд констатує, що рішення Господарського суду Рівненської області від19.10.2023 у справі № 918/594/23 не виконано;

- невиконання ТОВ "Антарес" визначених положеннями законодавства дій для поновлення його на посаді директора товариства веде до необхідності звернення особи з заявою про примусове виконання рішення суду відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження»;

- оскільки апеляційний суд встановив, що позивача не було поновлено на посаді директора у відповідності до вимог законодавства, позов в частині визнання недійсним пункту 3 рішення загальних зборів не можна вважати обґрунтованим, оскільки прийняте загальними зборами рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади директора не має жодних правових наслідків як для позивача, так і для товариства.

5. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань

5.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2024 для розгляду касаційної скарги у справі №918/1211/23 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2024 для розгляду касаційної скарги у справі №918/1211/23 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Губенко Г.М., Кібенко О.Р.

Ухвалою Верховного Суду від 22.07.2024 відкрито касаційне провадження у справі №918/1211/23 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.05.2024 у справі №918/1211/23.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2024 для розгляду касаційної скарги у справі №918/1211/23 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.

5.2. Верховний Суд ухвалою від 18.09.2024 справу №918/1211/23 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.05.2024 передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 09.10.2024 справу №918/1211/23 повернула відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 29.10.2024 призначено до розгляду справу №918/1211/23 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.05.2024 у відкритому судовому засіданні.

5.3. Об`єктом касаційного оскарження є постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.05.2024 у справі №918/1211/23, якою рішення суду першої інстанції змінено в частині задоволених позовних вимог, та відповідно відмовлено у цій частині позову.

5.4. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

6.1. Дослідивши наведене у касаційній скарзі, у межах доводів та підстав касаційного оскарження, Верховний Суд відзначає таке.

6.2. Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

6.3. Так, касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якої підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже, відповідно до положень норм ГПК України (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України) касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, Велика Палата конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.

6.4. Так, ОСОБА_1 вказує, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі №709/1465/19, від 06.12.2018 у справі №465/4679/16, від 26.02.2020 у справі №702/725/17, від 17.06.2020 у справі №521/1892/18, від 19.06.2019 у справі №916/2005/18.

З огляду на що Суд відзначає таке.

6.5. Велика Палата Верховного Суду, повертаючи дану справу колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду, в ухвалі від 09.10.2024 у питанні визначення подібності спірних правовідносин до правовідносин у справах, на які вказав скаржник, відзначила таке:

« 30. Велика Палата Верховного Суду, оцінивши за змістовним, суб`єктним та об`єктним критеріями справи № 709/1465/19, 465/4679/16, 702/725/17, 521/1892/18 із справою № 918/1211/23 дійшла таких висновків.

31. Зі змісту постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 709/1465/19 слідує, що позивач звернулась з позовом про поновлення її на роботі, скасувавши наказ про її звільнення з посади головного економіста на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України після поновлення її на посаді, яке відбулось на виконання рішення суду про визнання незаконним наказу про звільнення позивача на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України. Також, у зазначеній справі розглядались позовні вимоги про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за період затримки розрахунку, моральної шкоди та зобов`язання відповідача внести записи до її трудової книжки про звільнення з роботи згідно за пунктом 3 статті 40 КЗпП України, поновлення на посаді та звільнення з посади за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України.

32. Предметом позову у справі № 465/4679/16 були вимоги позивача про визнання наказу про його звільнення з роботи на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України незаконним, яке відбулось після його поновлення на посаді на виконання рішення суду про визнання незаконним наказу про звільнення позивача на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України. Крім того, позивачем були заявлені позовні вимоги про поновлення його на посаді начальника сектору з контрольно - ревізійної роботи та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

33. У справі № 702/725/17 розглядались позовні вимоги про стягнення заробітної плати, за період з моменту видачі наказу про звільнення позивача з посади заступника директора із загальних питань за систематичні прогули, скасованого рішенням суду до моменту звільнення позивача на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України після його поновлення на посаді на виконання судового рішення.

34. У справі № 521/1892/18 позивач звернулась з позовом про визнання наказу про звільнення з посади заступника директора з основної діяльності на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України незаконним і його скасування, що відбулось після її поновлення на роботі на виконання судового рішення про визнання незаконним наказу про звільнення позивача на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. Також позивач заявляла вимоги про поновлення її на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

35. Натомість, правовідносини у справі № 918/1211/23 виникли між господарським товариством і його виконавчим органом (директором) щодо визнання частково недійсним рішення загальних зборів учасників товариства щодо припинення повноважень позивача на посаді директора товариства та його звільнення на підставі пункту 5 статті 41 КзПП України, після ухвалення загальними зборами учасників рішення про його поновлення на роботі на виконання рішення суду. Зі змісту судових рішень у цій справі також випливає, що позивач є учасником товариства.

36. З наведеного слідує, що у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду № № 709/1465/19, 465/4679/16, 702/725/17, 521/1892/18 відсутні висновки щодо застосування пункту 5 статті 41 КзПП України, оскільки правовідносини, які виникли у зазначених справах не пов`язані зі звільненням та поновленням особи на посаді директора за рішенням установчих зборів товариства на відміну від цієї справи, у якій правовідносини виникли між господарським товариством і його виконавчим органом (директором).

37. Власне і при передачі справи № 918/1211/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що у № № 709/1465/19, 465/4679/16, 702/725/17, 521/1892/18, 916/2005/18 не вирішувалося питання поновлення на роботі саме директора господарського товариства, а тому висновки про застосування норм права, сформовані Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду, мають загальний характер виходячи з чого існує потреба їх уточнення.

38. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що правовідносини у справах № 918/1211/23 та № № 709/1465/19, 465/4679/16, 702/725/17, 521/1892/18 не є подібними.

39. Щодо посилання Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на необхідність уточнення висновку викладеного у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19.06.2029 (вірна дата - 19.06.2019) у справі №916/2005/18 слід зауважити, що зазначена постанова прийнята Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду.

40. Частиною третьою статті 302 ГПК України передбачено можливість передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду у разі необхідності відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

41. Водночас, відповідно до частин першої, другої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

42. Відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного суду може лише за умови, якщо існує різна практика касаційних судів різних юрисдикцій щодо аналогічних норм права.

43. Відтак, прийняття постанови у справі № 916/2005/18 Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду, тобто в межах однієї юрисдикції, виключає можливість передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, а питання відступу від висновків, викладених в ній має розглядатися судовою палатою / об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відповідно до частин першої, другої статті 302 ГПК України.

44. Таким чином, обґрунтування Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду необхідності уточнення висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №709/1465/19, від 06 грудня 2018 року у справі №465/4679/16, від 26 лютого 2020 року у справі №702/725/17, від 17 червня 2020 року у справі №521/1892/18, від 19 червня 2019 року у справі №916/2005/18, не знайшло свого підтвердження, оскільки висновки, від яких пропонується відступити, шляхом їх уточнення, сформульовані Касаційним цивільним судом і Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у справах за інших фактичних обставин, суб`єктного складу та нормативного регулювання, які не є подібними до правовідносин у цій справі».

6.6. Ураховуючи вищенаведені висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в ухвалі від 09.10.2024 у даній справі (№918/1211/23), колегія суддів дійшла висновку про неподібність справ №918/1211/23, №709/1465/19, №465/4679/16, №702/725/17, №521/1892/18 та №916/2005/18, на які посилається скаржник, зі справою, що розглядається, адже справи відрізняєюься за підставами позову, за доводами і доказами, наданими сторонами, предметом їх доказування, способом захисту, а також фактично-доказовою базою (встановленими судами обставинами справи і зібраними та дослідженими в них доказами), і тому застосування норм права наведених скаржником за неподібності правовідносин у цих справах не може бути аналогічним, а вказані для порівняння судові рішення релевантними до обставин цієї справи.

Досліджуючи доцільність посилання на постанову Верховного Суду кожен правовий висновок Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: (1) чи є правовідносини подібними та (2) чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на відповідні законодавчі акти. У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних нормативно-правових актів.

6.7. Отже, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі у своїй сукупності, зважаючи на зміст фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, та правове регулювання спірних правовідносин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , оскільки після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України Судом встановлено, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, за змістовним критерієм є неподібними.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Ураховуючи наведене у цій ухвалі, колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, а тому відсутні правові підстави для скасування оскаржуваних судових рішень з підстави, визначеної самим скаржником (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України).

6.8. При розгляді даної справи Верховний Суд бере до уваги, що однією із основних засад справедливого судочинства вважається принцип верховенства права, невід`ємною, органічною складовою, якого є принцип правової визначеності.

Одним з аспектів принципу правової визначеності є те, щоб у разі винесення судами остаточного судового рішення воно не підлягало перегляду. Сталість і незмінність остаточного судового рішення, що набуло чинності, забезпечується через реалізацію відомого принципу res judicata. Остаточні рішення національних судів не повинні бути предметом оскарження. Можливість скасування остаточних рішень, без урахування при цьому безспірних підстав публічного інтересу, та невизначеність у часі на їх оскарження несумісні з принципом юридичної визначеності. Тому категорію res judicata слід вважати визначальною й такою, що гарантує незмінність установленого статусу учасників спору, що визнано державою та забезпечує сталість правозастосовних актів. Правова визначеність також полягає в тому, щоб остаточні рішення судів були виконані.

Верховний Суд також зазначає, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", заява №24402/02).

У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних передумов щодо доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Верховний Суд, здійснюючи аналіз доводів касаційної скарги у співвідношенні до обраної скаржником підстави касаційного оскарження виходить з того, що останнім не аргументовано і не доводилось у касаційній скарзі того, що суди під час розгляду справи зашкодили самій суті права доступу до суду, та не обґрунтовували наявну необхідність забезпечити сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Верховний Суд виходить з того, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватися лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, адже повноваження Верховного Суду мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі в касаційній скарзі з огляду на підставу оскарження скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" (заява №6538/74) Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.05.2024 у справі №918/1211/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Студенець

Судді С. Бакуліна

О. Кібенко