Постанова

від 20.11.2024 по справі 916/4989/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 916/4989/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Кібенко О.Р.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши у відкритому судовому касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Банк Восток" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінанс Груп"

на рішення Господарського суду Одеської області

(суддя - Волков Р.В)

від 30.05.2024

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Колоколов С.І.; судді: Савицький Я.Ф., Богацька Н.С.)

від 17.09.2024

у справі № 916/4989/23

за позовом Фізичної особи-підприємця Орлової Людмили Борисівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінанс Груп", Публічного акціонерного товариства "Банк Восток",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнеспрофібуд"

про визнання недійсним договору та акта,

за участю представників учасників справи:

позивача - не з`явилися

відповідача 1 - Приймачук С.І.

відповідача 2 - Іванчук В.Я.

третіх осіб - не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Фізична особа-підприємець Орлова Людмила Борисівна (далі - ФОП Орлова Л.Б.) звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінанс Груп" (далі - ТОВ "ФК "Укрфінанс Груп"), Публічного акціонерного товариства "Банк Восток" (далі - ПАТ "Банк Восток"), в якому просить суд визнати недійсним договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 22.05.2019 між ПАТ "Банк Восток" ЄДРПОУ: 26237202 та ТОВ "Фінансова компанія "Укрфінанс Груп" ЄДРПОУ: 40326297, посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Фроловою Р.В., реєстр.№ 903, та акт прийому-передачі від 22.05.2019.

1.2. В обґрунтування позову посилається на визнання рішенням Київського суду міста Одеси від 21.12.2018 у справі № 520/3675/18 недійсним договору іпотеки між іпотекодержателем АТ "Банк Восток" та іпотекодавцем ОСОБА_4 , посвідченого 15.03.2018 приватним нотаріусом ОМНО Гашовою В.В., реєстр.№ 153. Звертає увагу, що за спірним договором про відступлення прав вимоги відповідач-2 відступив на користь відповідача-1 право вимоги за договором іпотеки, який був визнаний недійсним, що, на переконання позивача, породжує правову суперечку та може призвести до позбавлення її власності - житлового будинку загальною площею 430,7 кв.м. та земельної ділянки площею 0,1311 га, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.05.2024 у справі № 916/4989/23 позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 22.05.2019 між ПАТ "Банк Восток" та ТОВ "Фінансова компанія "Укрфінанс Груп", посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Фроловою Р.В., реєстр.№ 903. У задоволенні решти позову відмовлено.

2.2. Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21.12.2018 по справі № 520/3675/18 задоволено позов ОСОБА_1 та вирішено, зокрема, визнати недійсним договір іпотеки від 15.03.2018 № 153, укладений між ОСОБА_4 та Публічним акціонерним товариством "Банк Восток", посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гашовою Вікторією Валентинівною щодо передачі в іпотеку житлового будинку загальною площею 430,7 кв.м. та земельної ділянки розміром 0,1311 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане рішення набрало законної сили 24.07.2019, а факти, встановлені у рішенні мають преюдиціальне значення, оскільки пов`язані зі справою, що розглядається.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що договір іпотеки від 15.03.2018 визнано недійсним з моменту його вчинення, тобто з моменту вчинення даний правочин не створив юридичних наслідків для сторін, в тому числі для відповідача-2, а тому останній не міг передати відповідачу-1, як новому іпотекодержателю, право вимоги за недійсним договором іпотеки, зважаючи на відсутність даного права у ПАТ "Банк Восток".

Крім цього, судом зазначено, що позов у даній справі фактично направлений на захист позивачем права власності на нерухоме майно, набуте за актом прийому-передачі нерухомого майна від 14.04.2023. Так, вказаний правочин не визнавався судом недійсним, а отже, є правомірним. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним акта прийому-передачі від 22.05.2019 Господарський суд Одеської області встановив, що спірний акт прийому-передачі від 22.05.2019 є документом, який не спрямований на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а лише засвідчує факт приймання-передачі документів за спірним договором про відступлення права вимоги за договором іпотеки, тому він не є правочином у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України, а відтак, не може бути визнаний недійсним з наведених позивачем підстав. За таких обставин, заявляючи позовну вимогу про визнання недійсним акта прийому-передачі, позивач обрала неналежний спосіб захисту прав та інтересів, у зв`язку з чим у задоволенні позову в цій частині суд відмовляє.

Враховуючи наведені вище обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.

2.3. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 рішення Господарського суду Одеської області від 30.05.2024 у справі №916/4989/23 залишено без змін.

2.4. Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції щодо доведення позивачем порушення її прав спірним договором, так як вказаний договір обмежує її у праві власності на нерухоме майно, оскільки є однією із підстав для державної реєстрації права власності за ТОВ "Фінансова компанія "Укрфінанс Груп" на вказане майно, яке, як встановлено судом, належить позивачці на підставі акта прийому-передачі нерухомого майна від 14.04.2023 та зареєстровано за нею в реєстрі 17.04.2023. Також погодився із тим, що право власності позивача порушується внаслідок укладення спірного договору про відступлення права вимоги, а тому ці права підлягають захисту у спосіб, що обраний позивачем, а саме шляхом визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 22.05.2019 між ПАТ "Банк Восток" та ТОВ "Фінансова компанія "Укрфінанс Груп", а ОСОБА_5 є заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням спірного правочину.

Також зазначив, що суд першої інстанції правильно визначився із суб`єктною юрисдикцією цього спору, вказавши про те, що він підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Одеської області від 30.05.2024 та постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 у справі №916/4989/23, Публічне акціонерне товариство "Банк Восток" подало касаційну скаргу, якою просить оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

3.2. Підставою касаційного оскарження Публічне акціонерне товариство "Банк Восток" визначило пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

3.4. Публічне акціонерне товариство "Банк Восток" підставою касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18, від 03.07.2019 у справі № 916/1261/18 (щодо застосування статті 20 Господарського процесуального кодексу України); від 12.10.2022 у справі № 183/4196/21, від 08.06.2022 у справі № 362/643/21, від 23.11.2021 у справі № 641/5523/19 (щодо критерію відмежування справ цивільної юрисдикції); від 04.09.2019 у справі № 761/5115/17, від 12.06.2018 у справі № 922/3204/17; від 22.09.2021 у справі № 357/9020/18 від 13.04.2022 у справі № 512/502/17, від 07.10.2015 у справі № 6-1367цс-15, від 01.02.2017 у справі № 6-1957цс16, від 14.02.2022 у справі № 357/10397/19 (щодо вирішення питання про зупинення провадження); від 15.03.2023 у справі № 753/8671/21, від 19.01.2023 у справі № 925/1248/21, від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, від 02.10.2019 у справі № 587/2331/16-ц, від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17, від 19.11.2019 у справі № 918/204/18, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17 (щодо застосування статей 15, 16, 202-204 Цивільного кодексу України); від 11.01.2022 у справі № 910/10784/16, від 08.11.2023 у справі № 761/42030/21, від 11.12.2023 у справі № 607/20787/19 (щодо належного способу захисту); від 28.07.2021 у справі № 759/24061/19 від 28.07.202, від 21.12.2021 у справі № 148/2112/29 (щодо застування статті 204 Цивільного кодексу України); від 17.07.2021 у справі № 761/12692/17 (щодо застосування статті 215 Цивільного кодексу України); від 22.06.2020 у справі № 177/1942/16-ц; від 18.05.2022 у справі № 613/1436/17 (щодо застосування статті 203 Цивільного кодексу України); від 08.08.2023 у справі № 910/19199/21 (щодо застосування статей 514, 516, 519 Цивільного кодексу України); від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 05.06.20218 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2029 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 11.09.2018 у справі № 909/968/16, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19.

3.5. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

3.6. Крім того підставою касаційного оскарження зазначає пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судові рішення попередніх інстанцій ухвалено з порушенням частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, а саме: з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема:

- суд не дослідив зібрані у справі докази,

- суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування доказів щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;

- суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

3.7. Також не погоджуючись з рішенням Господарського суду Одеської області від 30.05.2024 та постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 у справі №916/4989/23, з касаційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінанс Груп", якою просить оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

3.8. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінанс Груп" підставою касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 916/385/19, від 23.03.2021 у справі № 367/4695/20, від 13.06.2018 у справі № 548/981/15-ц, від 13.02.2019 у справі №910/8729/18 (щодо застосування статті 20 Господарського процесуального кодексу України); від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц, від 10.11.2021 у справі № 346/5428/17, від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17 (щодо застосування частини першої статті 15 та частини першої статті 16 Цивільного кодексу України).

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

ТОВ "Трансбізнессгрупп" 14.04.2023 проведено загальні збори, на яких вирішено, зокрема, затвердити вихід ОСОБА_5 зі складу учасників товариства та передати їй майно зі статутного капіталу у якості повернення її внеску та у зв`язку з виходом зі складу учасників.

У зв`язку із виходом зі складу учасників ТОВ "Трансбізнессгрупп" ОСОБА_5 14.04.2023 передано за актом прийому-передачі у якості повернення внеску зі статутного капіталу товариства нерухоме майно, а саме:

- житловий будинок з господарсько-побутовими спорудами та будівлями АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:33:019:0038;

- земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:33:019:0032.

Згідно вказаного акта, нерухоме майно не знаходиться під забороною, арештом, іпотекою, вільне від прав третіх осіб.

17.04.2023 право власності на вказане нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_5 , про що свідчать наявні у матеріалах справи витяги з Державного реєстру речових прав.

Як зазначив позивач, їй стало відомо, що ТОВ "Бізнеспрофібуд" (код ЄДРПОУ 44233086) є відповідачем у цивільній справі № 947/30662/21 про витребування майна з чужого незаконного володіння за позовом ТОВ "Фінансова компанія "Укрфінанс Груп" (код ЄДРПОУ 40326297).

08.12.2022 рішенням Київського районного суду м. Одеси у справі № 947/30662/21 задоволено частково позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінанс Груп":

- визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 53827612 від 31.08.2020, винесене приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Тетяною Андріївною, як державним реєстратором, на підставі якого за ОСОБА_3 проведено державну реєстрацію права власності на 8/10 часток житлового будинку та на 8/10 часток земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ; за ОСОБА_2 проведено державну реєстрацію права власності на 1/10 часток житлового будинку та на 1/10 часток земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 55936278 від 24.12.2020, винесене приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Тетяною Андріївною, як державним реєстратором, на підставі якого за ОСОБА_2 проведено державну реєстрацію права власності на 1/10 часток житлового будинку та на 1/10 часток земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

- визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 57599340 від 13.04.2021, винесене державним реєстратором Юридичного департаменту Одеської міської ради Тодоровою Іриною Григорівною, на підставі якого за Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнеспрофібуд" (код ЄДРПОУ 44233086) проведено державну реєстрацію права власності на житловий будинок та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

- витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнеспрофібуд" (код ЄДРПОУ44233086) з незаконного володіння нерухоме майно: житловий будинок та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінанс Груп" (код ЄДРПОУ 40326297).

На момент звернення позивача із позовом у цій справі, справа № 947/30662/21 переглядалася Одеським апеляційним судом, виконання рішення призупинено ухвалою суду.

Позивач зазначав, що однією із підстав для задоволення позову ТОВ "Фінансова компанія "Укрфінанс Груп" код ЄДРПОУ 40326297 судом вказана обставина, що 22.05.2019 - проведено державну реєстрацію заміни іпотекодержателя з ПАТ "Банк Восток" на ТОВ "Фінансова компанія "Укрфінанс Груп" за договором іпотеки, на підставі: договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 22.05.2019, посвідченого приватним нотаріусом ОМНО Фроловою Р.В., реєстр.№ 903, акта прийому-передачі від 22.05.2019, а тому за переконанням суду у справі № 947/30662/21 ТОВ "Фінансова компанія "Укрфінанс Груп" код ЄДРПОУ 40326297 має на законних підставах витребувати своє майно.

Позивач стверджував, що договір про відступлення права вимоги від 22.05.2019 не оскаржувався у судовому порядку, та зараз саме він породжує спір щодо права власності на житловий будинок та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Як встановлено судом, 15.03.2018 між ПАТ "Банк Восток" та ОСОБА_4 укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого житловий будинок з господарсько-побутовими спорудами та будівлями АДРЕСА_1 та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:33:019:0038 були передані в якості забезпечення кредитного договору від 15.03.2018 та усіх додаткових угод до нього.

Разом з тим, рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21.12.2018 у справі № 520/3675/18 задоволено позов ОСОБА_1 та вирішено, зокрема, визнати недійсним договір іпотеки від 15.03.2018 № 153, укладений між ОСОБА_4 та Публічним акціонерним товариством "Банк Восток", посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гашовою Вікторією Валентинівною щодо передачі в іпотеку житлового будинку загальною площею 430,7 кв.м. та земельної ділянки розміром 0,1311 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказане рішення набрало законної сили 24.07.2019.

22.05.2019 між ПАТ "Банк Восток", як іпотекодержателем, та ТОВ "Фінансова компанія "Укрфінанс Груп", як новим іпотекодержателем, підписано договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки, відповідно до якого іпотекодержатель передає, а новий іпотекодержатель приймає всі права вимоги за договором іпотеки, що укладений між ПАТ "Банк Восток" та ОСОБА_4 , який укладено з метою забезпечення виконання зобов`язань, що випливають з кредитного договору від 15.03.2018.

Як стверджує позивач, наявність цього діючого договору про відступлення права вимоги породжує правову суперечку та може призвести до позбавлення її власності на нерухоме майно.

Відповідачі заперечили проти позову, посилаючись на дійсність договору іпотеки на момент укладення договору про відступлення права вимоги, відсутність підстав для визнання недійсним договору про відступлення права вимоги у разі недійсності переданих прав за договором іпотеки, відсутність порушення прав позивача внаслідок укладення договору про відступлення права вимоги, обрання позивачем невірного способу захисту прав.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Верховний Суд у постанові від 17.01.2023 у справі №910/20309/21 зазначив, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, статтею 287 Господарського процесуального кодексу України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

5.3. Виходячи зі змісту касаційних скарг, скаржники, зокрема, вважають помилковими висновки судів попередніх інстанцій стосовно розгляду зазначеного спору в порядку господарського судочинства. За переконанням скаржників, при винесенні оскаржуваних рішень судами порушена предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів.

5.4. З огляду на пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Поняття "суд, встановлений законом" стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України", заяви № 29458/04 та № 29465/04).

Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

5.5. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наводила критерії розмежування судової юрисдикції.

Такими критеріями є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то: суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 127/21764/17, від 23.03.2021 у справі 367/4695/20).

5.6. Як встановлено судами, позивачка, звертаючись із позовом до господарського суду, позовну заяву обґрунтовувала тим, що за спірним договором про відступлення прав вимоги ПАТ "Банк Восток" відступив на користь ТОВ "Фінансова компанія "Укрфінанс Груп" право вимоги за договором іпотеки, який був визнаний недійсним, що, на переконання позивача, породжує правову суперечку та може призвести до позбавлення її власності, а саме житлового будинку загальною площею 430,7 кв.м. та земельної ділянки площею 0,1311 га, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Судами встановлено, що за викладеними у позовній заяві доводами порушується право власності позивача внаслідок укладення спірного договору про відступлення права вимоги, а ОСОБА_5 є заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням спірного правочину.

При цьому, позивачка зазначила, що звернулася до суду як фізична особа-підприємець.

5.7. Згідно із частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

5.8. Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 916/385/19, від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі № 916/1261/18, про неврахування якої зазначають скаржники, вказала, що вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.

5.9. Людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою (частина перша статті 24 Цивільного кодексу України).

За вимогами статті 25 Цивільного кодексу України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті (частини друга та четверта зазначеної статті).

Відповідно до статті 26 Цивільного кодексу України всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

Згідно з абзацом другим статті 30 Цивільного кодексу України цивільна дієздатність фізичної особи визначається як здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

5.10. Згідно з частиною першою статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

У частинах першій та другій статті 50 Цивільного кодексу України передбачено право фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом.

Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно із частиною першою статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 128 Господарського кодексу України громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.

5.11. Фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статусу підприємця, не втрачає свого статусу фізичної особи. Натомість згідно з частиною дев`ятою статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

Такий підхід Великої Палати Верховного Суду щодо співвідношення понять фізичної особи та фізичної особи-підприємця і їх правового статусу є усталеним, що підтверджено, зокрема, у постановах від 20.09.2018 у справі № 751/3840/15-ц; від 24.04.2018 у справі № 303/5186/15-ц; від 15.05.2019 у справі № 904/10132/17; від 21.09.2019 у справі № 922/4239/16; від 03.07.2019 у справі № 916/1261/18; від 09.10.2019 у справі № 209/1721/14-ц тощо.

Отже, з моменту державної реєстрації ФОП фізична особа фактично перебуває у двох правових статусах - як фізична особа, та як ФОП.

5.11. Відтак підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Такий висновок Велика Палата Верховного Суду зробила в постановах від 13.03.2018 у справі № 306/2004/15-ц, від 15.05.2019 у справі № 904/10132/17, від 02.10.2019 у справі № 263/2359/19, від 25.02.2020 у справі № 916/385/19 та інших.

5.12. Відповідно до частини першої статті 320 Цивільного кодексу України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності.

5.13. Тобто, фізична особа, яка є власником, зокрема, нерухомого майна, має право використовувати його для здійснення підприємницької діяльності.

При цьому наявність статусу підприємця не свідчить про те, що така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах або ж, що всі подальші правовідносини за участю цієї особи мають ознаки господарських, адже фізична особа продовжує діяти як учасник цивільних відносин, зокрема, укладаючи правочини для забезпечення власних потреб, придбаваючи нерухоме та рухоме майно тощо (висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані, зокрема, у постановах від 14.03.2018 у справі № 2-7615/10, від 05.06.2018 у справі № 522/7909/16-ц, 04.09.2019 у справі № 761/5115/17).

5.14. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що право власності ОСОБА_5 на спірне майно виникло в результаті виходу 14.04.2023 зі складу учасників ТОВ "Трансбізнессгрупп" як учасника товариства фізичної особи, та передачі їй нерухомого майна зі статного капіталу товариства у якості повернення внеску.

Внаслідок вказаних обставин, 17.04.2023 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Т.А. було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна за ОСОБА_5 .

Тобто набуття позивачкою у власність нерухомого майна, яке виступає предметом спору не було пов`язане з веденням нею господарської діяльності. Та обставина, що позивач використовує нерухоме майно у господарській діяльності, не спростовує факту набуття права власності на нього позивачкою як фізичною особою.

Крім того, спір про право також виник з правовідносин, які не є господарськими, адже позивач не виступає у спірних правовідносинах як суб`єкт господарювання.

До того ж, колегія суддів враховує, що метою захисту позивачкою визначено правову суперечку, відповідно до якої остання вважає, що наявність чинного договору відступлення права вимоги може призвести до позбавлення її власності на спірне нерухоме майно.

Також колегія суддів враховує, що на розгляді Одеського апеляційного суду (ухвала про залишення без руху апеляційної скарги ТОВ "Фінансова компанія "Укрфінанс Груп") перебуває справа №947/33696/23 про витребування майна із чужого незаконного володіння (спірного нерухомого майна), відповідачем в якій виступає ОСОБА_5 (спір розглядається за правилами цивільного судочинства).

5.15. Згідно із пунктом 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що у спірних правовідносинах ОСОБА_5 не діє як підприємець, а тому за суб`єктним складом сторін та характером спірних правовідносин спір слід розглядати за правилами цивільного судочинства.

Доводи касаційних скарг, що стосуються перегляду оскаржуваних судових рішень по суті позовних вимог не розглядаються.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Пунктом 5 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

6.2. За змістом частин першої та другої статті 313 Господарського процесуального кодексу України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

6.3. Враховуючи наведене та те, що заявники касаційних скарг просять скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 30.05.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 у цій справі та прийняти нове рішення про відмову у позові, і оскільки як судом апеляційної інстанції, так і судом першої інстанції помилково розглянуто дану справу по суті, Суд вважає за необхідне касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Банк Восток" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінанс Груп" задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції скасувати, з підстав зазначених у цій постанові, а провадження у справі закрити.

Керуючись статтями 231, 300, 301, 308, 313, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Банк Восток" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінанс Груп" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 30.05.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 у справі № 916/4989/23 скасувати .

3. Закрити провадження у справі № 916/4989/23.

4. Роз`яснити позивачеві, що розгляд цієї справи віднесено до компетенції суду цивільної юрисдикції та, що він має право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

О. Кібенко