Рішення

від 22.11.2024 по справі 642/3818/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

"22" листопада 2024 р.

Справа № 642/3818/24

Провадження № 2/642/1209/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2024 року м. Харків

Ленінський районний суд м. Харкова в складі:

головуючої - суддіБородіної О.В.,

за участю секретаря судового засіданняБрус М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Харкова, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2024 року до суду звернувся представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 , в якій просив суд ухвалити рішення на підставі якого, стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором позики №2895827 від 06.08.2021 у розмірі 42 265 грн. 80 коп., а також стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 06.08.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №2895827. Зазначений договір позики було укладено шляхом підписання електронним підписом відповідача (вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням положень ч. 6 і 12 п. 1 ст. 3, п. 12 ст.11, ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію), який був надісланий на мобільний номер телефону відповідача. За умовами договору позики позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти (позику),а позичальник приймає на себе обов`язок повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити позикодавцю проценти від суми позики та всі інші платежі, пов`язані з виконанням цього договору. Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. Таким чином, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої в подальшому, кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому договором.

29.12.2021 було укладено договір №29/12-2021 відповідно до Товариство з обмеженою відповідальністю «МАНІФОЮ» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2895827.

10.03.2023 було укладено договір №10-03/2023/01 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2895827. Відповідно до вказаного договору про відступлення прав вимоги, позивач набув права грошової вимоги до відповідачки. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом, що підлягає стягненню з позичальника на день формування позовної заяви становить 42265 грн. 80 коп., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 3 000 грн; заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги 39265 грн. 80 коп.; заборгованість за процентами (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0,00 грн. Станом на день подачі позовної заяви відповідачем умови договору позики не виконуються, грошові кошти не повернені.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 05.07.2024 року по справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представник позивача у позові просив проводити розгляд справи за відсутності позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Копія ухвали про відкриття провадження по справі , копія позову та долучених до нього документів, неодноразово направлялася відповідачеві за місцем його реєстрації, в тому числі його було неодноразово повідомлено про розгляд даної справи через оголошення на офіційному веб-сайті суду.

Відповідачем в установлений ч. 7 ст.178ЦПК України строк не подано до суду відзив на позовну заяву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч.8 ст.178 ЦПК України.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі„ЮніонАліментаріаСандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положеннямстатті 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справ в порядку спрощеного провадження за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06.08.2021 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №2895827 відповідно до якого позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти (позику) в розмірі 3000,00 грн, а позичальник приймає на себе обов`язок повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити позикодавцю проценти від суми позики та всі інші платежі, пов`язані з виконання цього договору. Строк позики до 14 серпня 2021 року (8 днів).

У першому розділі договору позики викладені основні терміни й визначення, відповідно до яких: строк дії договору період, на який укладається договір позики, що починає обчислюватись з дати укладення договору позики і спливає через три місяці після спливу строки позики; строк позики період, протягом якого позика передається у власність позичальнику, визначений договором. Початковий строк позики визначається п. 2.3.4 Договору. Разом з тим, строк позики може бути продовжено шляхом укладення Сторонами відповідної Додаткової угоди.

Відповідно до п. 2.3.4. Договору строк позики до 14 серпня 2021 року (8 днів), який в подальшому був продовжений до 24 серпня 2021 року.

Отже, враховуючи вищевикладене, строк дії договору сплинув 24 листопада 2021 року, після закінчення трьох місяців з дня закінчення строку позики.

Згідно з п. 2.4.2. Договору позики середньоденний розмір процентів за користування позикою, акційний, фіксований: 1,39300% від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики.

Відповідно до п 2.4.3. договору позики середньоденний розмір процентів за користування позикою, базовий, фіксований: 1.99000% від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики.

Згідно з п. 2.4.4. Договору позики базова процентна ставка за позикою, фіксована: 1.99000% від суми позики за кожен день користування позикою.

Відповідно до п. 2.5. Договору позики розмір процентів на прострочену позику, фіксований: 1.01% від суми позики за кожний день з моменту прострочення сплати суми Позики та процентів за користування позикою.

Згідно з п. 2.6. Договору позики позика надається позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок банківської картки, зареєстрованої позичальником для цієї цілі в особистому кабінеті на веб-сайті товариства протягом 3 (трьох робочих) днів з дати підписання договору.

У подальшому на підставі додаткової угоди №1 від 10 серпня 2021 року до договору позики №2895827 від 06.08.2021 року було продовжено строк користування позикою до 24 серпня 2021 року (14 днів). Середньоденний розмір процентів за користування позикою, базовий: 1,99000%.

Відповідно до п. 3.6 Договору у випадку укладення додаткової угоди щодо продовження строку позики за цим договором, проценти за користування позикою в період дії такої додаткової угоди нараховуються за спадною процентною ставкою на підставі фіксованого базового середньоденного розміру процентів за користування позикою. Графік нарахувань визначається відповідною додатковою угодою.

Вказаний договір позики підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором «v00167/О.О. Прасол/».

Додаткову угода №1 від 10 серпня 2021 року до договору позики №2895827 від 06.08.2021 року підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором «w00167/О.О. Прасол/».

За повідомленням Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 03 травня 2024 року, було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 06.08.2021 року на суму 3000 (три тисячі гривень 00 копійок) грн, маска картки НОМЕР_1 , код авторизації 023974, номер транзакції в систему WayForPay d0fbc3ff-6330-4333-96d8-aa52cbfa6b15.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором позики №2895827 від 06 серпня 2021 року станом на 29.12.2021, яка була здійснена позикодавцем ТОВ «МАНІФОЮ» за період з 06.08.2021 по 13.10.2021 заборгованість за договором позики становить 8335 грн. 80 коп., яка складається з: 3000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 5335,80 грн. заборгованість за відсотками. За період з 14.10.2021 року по 24 листопада 2021 року, по день закінчення строку дії договору позики, відсотки позикодавцем не нараховувались.

29 грудня 2021 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладений договір факторингу № 29/12-2021, за умовами якого ТОВ «МАНІФОЮ» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за договорами позики.

Як вбачається з витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 29/12-2021 від 29 грудня 2021 року ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором позики № 2895827 від 06 серпня 2021 року у розмірі 8335,80 грн.

10 березня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладений договір № 10-03/2023/01, згідно з умовами якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступив ТОВ «Коллект Центр» права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у Додатках № 1 та № 3 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за договорами позики (кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень та додатків до них.

29 грудня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладена Додаткова угода № 1 до договору № 10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 березня 2023 року.

Відповідно до змін в реєстрі боржників, що є додатком № 1 до додаткової угоди № 1 від 29 грудня 2023 року до договору відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023/01 від 10 березня 2023 року ТОВ «Коллект Центр» набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 42265,80 грн, з яких: 3000,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням; 39265,80 грн - заборгованість нарахованими процентами.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частинами 1 та 2 ст. 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

За змістом вимог ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі, а відповідно частини 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.

Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначений Порядок укладення електронного договору. Зокрема, відповідно до частини 3 цієї статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За правилами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Як вбачається з матеріалів справи, договір позики № 2895827 від 06 серпня 2021 року містить основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму позики, дату її видачі, строк повернення грошових коштів, розмір процентів, умови кредитування.

У нижньому рядку договору позики зазначено, що позичальник підписав вказаний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором «v00167/О.О. Прасол/».

За вказаних обставин суд вважає встановленим факт укладення між відповідачем та ТОВ «МАНІФОЮ» договору позики № 2895827 від 06 серпня 2021 року з дотриманням вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитодавця у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом чи договором.

За змістом статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

З аналізу долучених до матеріалів справи доказів підтверджено факт відступлення права грошової вимоги ТОВ «Маніфою» до ТОВ Вердикт-Капітал», яке вподальшому відступило на користь ТОВ «Коллектцентр» право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором позики № 2895827 від 06 серпня 2021 року.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

На час розгляду справи суду не надано даних, що свідчили б про добровільне погашення заборгованості.

Позивач у позовній заяві вказує, що відповідач має заборгованість за договором позики № 2895827 від 06 серпня 2021 року в розмірі 42265,00 грн, з яких: 3000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 39265,80 грн - заборгованість за процентами..

При цьому з матеріалів справи слідує, що станом на 29 грудня 2021 року на момент передачі права вимоги за договором позики № 2847415, строк якого закінчився 24 листопада 2021 року, кредитор ТОВ «МАНІФОЮ» надало розрахунок заборгованості боржника ОСОБА_1 : заборгованість за тілом кредиту 3 000 грн., заборгованість за процентами 8335,80 грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 викладений висновок, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника заплату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про що місячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржнику цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й неповинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті1048ЦК України; натомість настає відповідальність боржника-обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором. При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про погашення відповідачем заборгованості за тілом кредиту у сумі 3 000 грн, а тому вимога про стягнення основної заборгованості у сумі 3 000 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за процентами, суд виходить з такого.

У договорі № 2895827 від 06 серпня 2021 року сторони визначили строк позики до 14 серпня 2021 року (8 днів), а додатковою угодою № 1 від 10 серпня 2021 до договору позики сторони продовжили строк позики на 14 днів до 24 серпня 2021 року, а сам строк дії договору відповідно до умов визначених у договорі позики №2895827 від 06.08.2021 року закінчився через три місяця з дня закінчення строку позики.

Тобто, у даному випадку, нарахування передбачених договором процентів можливе лише до 24 листопада 2021 року.

Первісний кредитор ТОВ «МАНІФОЮ» за договором № 2895827, строк якого закінчився 24 листопад 2021 року, під час передачі права вимоги за цим договором надало розрахунок заборгованості боржника ОСОБА_1 , яка була нарахована за період з 06.08.2021 по 13.10.2021, та складається з: заборгованості за тілом кредиту 3 000 грн., заборгованості за процентами 4335,80 грн, яку суд приймає до уваги.

Враховуючи правову позицію Верховного Суду, суд вважає, що право позивача нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося після спливу визначеного договором строку кредитування, тобто після 24 листопада 2021 року, а тому з 25 листопада 2021 року позивач не мав права нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а мав право на захист свого порушеного права відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, але таких вимог не заявляв, тому суд вирішує справу в межах заявлених позовних вимог.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики № 2895827 від 06 серпня 2021 року у загальному розмірі 8335,80 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу позивача у розмірі 13 000,00 грн., суд зазначає наступне. За приписами ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 ч. 3ст. 2 ЦПК України). Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

На підставі п. 1 ч. 3 ст. 133ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. Судові витрати на правничу допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов`язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу. Згідно ч. 1ст. 137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони. За ч. 2ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3ст. 137ЦПК України). Нормою ч. 8ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою або тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст.137та ч. 8 ст.141 ЦПК України).

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 28.06.2023 у справі №463/2001/19 де зазначено, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено( п. 1 ч. 2 ст.137та ч. 8 ст.141 ЦПК України).

Так, у матеріалах справи наявний Договір про надання юридичних послуг № 07-06/2024 від 07.06.2024, заявки на надання юридичної допомоги від 07.06.2024, акт № 2 про надання юридичної допомоги від 10.06.2024, платіжну інструкцію №0440600000 від 11.06.2024 про оплату згідно договору № 07-06/2024 про надання правової допомоги.

Таким чином, аналізуючи докази, надані стороною позивача на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, об`єм та складність справи, виходячи з критерію реальності адвокатських послуг та розумності їхньої вартості, а також частковому задоволенню позовних вимог, суд дійшов висновку про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 561 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог на 19,7 %, а тому підлягає стягненню з відповідача у розмірі 596 грн. 51 коп.

Керуючись ст.ст.4,5,10,12,76-82,89,141,223,247,263-265,268, 280-282 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ЄДРОПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) заборгованість за договором позики №2895827 від 06.08.2021 року у розмірі 8 335 (вісім тисяч триста тридцять п`ять) грн. 80 коп., яка складається з : заборгованості за тілом 3000,00 грн., заборгованість за відсотками 4335, 80 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ЄДРОПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) судовий збір у розмірі 596 (п`ятсот дев`яносто шість) грн. 51 коп. та витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 2 561 (дві тисячі п`ятсот шістдесят одна) грн..

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної чинності, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 22.11.2024 року.

Суддя О.В. Бородіна