Рішення

від 13.11.2024 по справі 161/6597/24

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/6597/24

Провадження № 2/161/2460/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2024 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого-судді - Олексюка А.В.,

при секретарі судових засідань Самсонюк Ю.Л.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача (через ВКЗ) Страшенко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом адвоката Самолюка Василя Васильовича в інтересах ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

03.04.2024 ОСОБА_2 через свого представника звернувся в суд з позовом до Комунального підприємства «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_2 за основним місцем роботи працював на посаді медичного директора та за сумісництвом на посаді лікаря-стоматолога-ортопеда Комунального підприємства «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка».

21 березня2024року наказом №75-ос директора КП «ЛМКСП» Любові Яковчук «Про звільнення ОСОБА_3 », позивач був звільнений з роботи із займаних посад медичного директора та лікаря-стоматолога-ортопеда за прогул на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Вказаний наказ КП «ЛМКСП» обгрунтовано тим, що позивач зобов`язаний був перебувати на робочому місці за основним місцем роботи з 08.00 по 17.00 год., та за місцем роботи за сумісництвом - до 20.00 год. Проте на думку КП «ЛМКСП» позивач 18 березня 2024року не перебував за місцем роботи з 8.30 до 08.55 год., з 9.36 до 11.05 год., з 12.00 по 13.58 год. та після 17.23 год., у зв?язку з чим допустив прогул, відсутність на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня.

Вказує, що із наказу про звільнення вбачається, що позивач начебто був відсутній за основним місцем роботи 2 год. 54 хвилини. При цьому, у акті про відсутність на робочому місці (в робочій зоні) медичного директора ОСОБА_2 від 19 березня2024року вказано, що позивач після залишення приміщення за адресою АДРЕСА_1 , в той же день перебував у іншому корпусі підприємства за адресою АДРЕСА_2 . З того ж акту вбачається, що він там перебував з 13.17 по 13.45 год. (28 хвилин). Окрім того, відстань між приміщеннями за адресою АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 становить 1,4 км та для її подолання потрібно біля 19 хвилин в одну сторону. В обидві сторони час на подолання такої відстані становить 38 хвилин.

Щодо звільненняз роботиза сумісництвом,пояснює,що з цього ж наказу вбачається, що на думку КП «ЛМКСП» позивач зобов?язаний був перебувати на робочому місці як лікар-стоматолог-ортопед з 17.00 до 20.00 год. Таким чином, на думку КП «ЛМКСП» відсутність позивача у період з 17.23 до 20.00 год. (2 год. 37 хв.) є відсутність на робочому місці без поважних причин, що потягло за собою його звільнення з посади лікаря-стоматолога-ортопеда. Відсутність не становить прогулу та не може тягнути за собою звільнення з роботи за трудовим договором із працівником-сумісником.

Посилаючись на відсутність доказів на підтвердження факту відсутності позивача на робочому місці протягом трьох годин без поважних причин, а тому вважає звільнення незаконним та безпідставним.

З наведених вище підстав, позивач просить суд поновити його на посаді медичного директора та на посаді лікаря-стоматолога-ортопеда Комунального підприємства «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка», стягнути з Комунального підприємства «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за кожною посадою починаючи з 22 березня 2024 року до моменту поновлення його прав та судові витрати.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 05.04.2024 позов прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

На адресу суду 26.04.2024 надійшов відзив обгрунтований тим, що ОСОБА_2 зобов`язаний був перебувати на робочому місці до 20.00 год, протягом усього робочого часу, в тому числі з урахуванням роботи за сумісництвом. Згідно пункту 2 розділу V Правил внутрішнього трудового розпорядку КП«ЛМКСП» робочий час адміністративного персоналу встановлено в понеділок-четвер з 08:00 по 17:00 год., а лікарів другої зміни - з 14:30 по 20:45 год. Згідно наказу №32 від 25.03.2022«Про встановлення та облік часу роботи та часу відпочинку» установлено з 01.04.2022для працівників, робота яких здійснюється у позмінному режимі, час початку та закінчення роботи для лікарів другої зміни з 14:15 по 20:00 год. Для працівників адміністративно-господарського персоналу час початку та закінчення роботи, встановлений правилами внутрішнього трудового розпорядку, не змінився (копія додається). На2023рік, затверджений в. о. директора I. Примачуком, визначав час основної роботи у понеділок-четвер з 09:00 до 18:00 год. На2024рік, затверджений директором ОСОБА_4 , визначено час основної роботи у понеділок-четвер з 09:00 по 17:00 год. Сумарно ОСОБА_2 18.03.2024 був відсутній протягом 5 годин 31 хвилини. ОСОБА_2 з власної ініціативи не бажав забрати свою трудову книжку у КП «ЛМКСП». Роботодавець вживав заходів щоб видати трудову книжку. Зокрема, були звернення до ОСОБА_2 по телефону та направлялися письмові нагадування.Відтак, КП «ЛМКСП» заперечує проти стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки звільнення підставне та правомірне.

07.05.2024 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, обгрунтована тим, що трудові обов`язкиза вказаниминаказами виниклиу різнийчас,функціонально непересікаються,породжують незалежнівідносити міжпідприємством тапрацівником,регулюються різниминормативними приписами.З огляду на вказане, безпідставною є думка відповідача, що з правової точки зору при визначенні часу прогулу допускається додавання часу відсутності на роботі за двома різними трудовими договорами (відносинами).

13.11.2024представник відповідачаподала копіюскорегованого табелюобліку використанняробочого часу ОСОБА_2 на посаділікаря-стоматолога-ортопедаполіклінічного відділення№ 2за березень2024року,копію доповідноїзаписки ОСОБА_5 від 11.11.2024року такопію вказівкидиректора КП«ЛМКСП»,вказано,що 11.11.2024року наім`я директораКП «ЛМКСП»надійшла доповідназаписка відінспектора кадрів,в якійостання пояснила,що неюбуло виявлененекоректне табелювання18.03.2024року часуроботи ОСОБА_2 ,а саме:замість часуприсутності останньогона роботіу табелібуло зазначеночас відсутності ОСОБА_2 на роботіяк лікарястоматолога-ортопедау зазначенийдень,тобто помилковобуло протабельовано,що ОСОБА_2 виконував обов`язкилікаря-стоматолога-ортопеда2год.55хв.,проте фактичноостанній виконувавобов`язки лікарястоматолога 23хв.у цейдень.Вказує,що впозовній заявіпозивач зазначив,що 18березня 2024 року вінбув відсутнійза основниммісце роботименше ніжтри годинита був відсутнійза сумісництвомменше ніжтри години,тобто заосновним місцем роботи 02год.54хв.та засумісництвом уперіод з17.23до 20.00 годин (02год.37хв.),а томувважає фактйого відсутностіна роботів зазначений період, доведеним. Залишаючи 18.03.2024 року місце роботи без поважних причин понад 05 годин позивач не виконував щоденну роботу (зміни), а саме: покладені на нього, як на працівника підприємства, посадові обов`язки, чим порушив Правила внутрішнього трудового розпорядку КП «ЛМКСП» та вчинив прогул без поважних причин.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити. Наголосив, що ОСОБА_2 фактично не надали можливості надати будь-які заперечення до акту від 19.03.2024. Вважає, що неправильно допущено додавання часу відсутності на роботі ОСОБА_2 за посадою медичного директора та лікаря стоматолога-ортопеда, по сумісництву. Вказує, що з наданих і досліджених відеозаписів встановлено, що часові проміжки відсутності ОСОБА_2 не відповідають часовим проміжкам зазначеним в акті. З відеозапису неможливо встановити, які саме особи залишали приміщення чи залишалися в приміщенні. Вважає, даний відеозапис неналежним і недопустимим доказом. Пояснює, що акт складено з спеціальним умислом, без підтвердження належними і допустимими доказами його відсутність. Звертає увагу суду, що відстань між адміністративними приміщеннями підприємства становить 1,4 км. Свідок ОСОБА_6 підтвердив, що ОСОБА_2 відлучався для зустрічі з керівником відділу охорони здоров`я з скаргою на ОСОБА_7 посадовій інструкції встановлено обов`язок звертатись до компетентного органу з приводу корупційних діянь, вчинених посадовими особами поліклініки. Просив позов задовольнити, поновити ОСОБА_2 на посадах та стягнути середній заробіток по посаді медичного директора в розмірі - 268931,25 грн та по посаді лікаря-стоматолога-ортопеда - в розмірі 158447,51 грн, та стягнути судові витрати у справі.

Представник відповідача через ВКЗ ОСОБА_8 заперечувала щодозадоволення позовноїзаяви.Вказала,що позовнавимога пропоновлення нароботі єпохідною відвимоги про визнання протиправнимі скасуваннянаказу прозвільнення,без скасуванняабо визнання наказів незаконнимипоновлення працівникана роботіє неможливим,тому що правочинзалишається дійснимта чинним.Через обранняпозивачем неналежногота неефективного способу захисту,позовні вимогине підлягаютьзадоволенню,оскільки суд позбавлений прававиходити замежі заявленихвимог тавтручатися увибір способу захисту. Вказала, що належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами підтверджено, що

позивач був відсутній на робочому місці 18 березня 2024 року понад п`ять годин без поважних причин, а тому логічним рішенням з боку роботодавця було звільнити такого працівника.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши в судовому засіданні наявні в матеріалах справи письмові докази, суд дійшов наступного висновку.

Статтею 4ЦПК Українипередбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

В судовому засіданні встановлено, що згідно наказу №123-ос від 19.12.2023 ОСОБА_2 з 20.12.2023 був переведений з посади завідувача відділення, ортопедичне відділення №1 на посаду медичного директора, апарат управління (а.с.104).

Згідно наказу №121-ос від 07.12.2023 ОСОБА_2 з 08.12.2023 прийнятий нароботу за сумісництвом на посаді лікаря-стоматолога-ортопеда (0,5 ставки) (а.с.105).

Наказом №75-ос від 21 березня2024року директора КП «ЛМКСП» Любові Яковчук «Про звільнення ОСОБА_3 », ОСОБА_2 звільнений з роботи із займаних посад директора та лікаря-стоматолога-ортопеда за прогул на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України (а.с.10-13).

Судом встановлено, що позивач не оспорює законність наказу про звільнення та не вимагає його скасування, а посилається на незаконність дій відповідача щодо його звільнення.

Наказ прозвільнення працівника,відповідно достатті 204ЦК України,вважається правомірним,якщо йогонедійсність (незаконність)прямо непередбачена закономабо невизнана судом.

Відповідно до п. 24Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4ст.40 КЗпП( 322-08 ), суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Згідно вищевказаного наказу, при перевірці дотримання працівниками КП «ЛМКСП» Правил внутрішнього трудового розпорядку, зокрема, в частині використання всього робочого часу для продуктивної праці (пункт 1 розділу III), було виявлено, що медичний директор 18.03.2024кілька разів залишав робоче місце (робочу зону). Зокрема: - залишив приміщення КП «ЛМКСП» за адресою: м. Луцьк, пр. Волі, 39 на такий період часу: з 08:30 до 08:55 год.; - залишив приміщення КП «ЛМКСП» за адресою: м. Луцьк, пр. Волі, 39 на такий період часу: з 09:36 до 11:05 год.; - залишив приміщення КП «ЛМКСП» за адресою: м. Луцьк, пр. Волі, 39 на такий період часу: з 12:00 год. до 13:58 год.; - залишив приміщення КП «ЛМКСП» за адресою: м. Луцьк, пр. Волі, 39 о 17:23 год. і до кінця робочого часу, на робочому місці (в робочій зоні), не з?явився. Директор КП «ЛМКСП» ОСОБА_9 18.03.2024телефонувала до ОСОБА_2 на його номер оператора мобільного зв?язкуНОМЕР_1 , на дзвінки ОСОБА_2 не відповів.

19.03.2024 о 08.30 було складено акт про відсутність на робочому місці (в робочій зоні) медичного директора ОСОБА_2 , згідно якого інспектор з кадрів О. Ничипорук, провідний інженер з охорони праці І. Омельчук. адміністратор ОСОБА_10 та директор КП «ЛМКСП» Л. Яковчук склали даний акт про обставини, які були відомі 18.03.2024станом на кінець робочого дня та, які додатково перевірені 19.03.2024станом на момент складання акту. Зокрема, зафіксовано факт відсутності медичного директора ОСОБА_2 на робочому місці (в робочій зоні) 18.03.2024протягом робочого часу, визначеного Правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників Комунального підприємства «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка». ОСОБА_2 декілька разів залишав приміщення КП «ЛМКСП» за адресою: м. Луцьк, пр-т Волі, 39:

???перший раз на період часу з 08:30 до 08:55 год. (25 хв.);

???другий раз на період часу з 09:36 до 11:05 год. (1 год. 29 хв.);

???третій раз на період часу: з 12:00 год. до 13:58 год. (1 год. до обідньої перерви);

???четвертий раз залишив робоче місце о 17:23 год. і до кінця робочого часу не з`явився на робочому місці (в робочій зоні) (2 год. 37 хв.).

За адресою підприємства: АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 18.03.2024перебував : 13:17 до 13:45 год. (фактично під час обідньої перерви). Медичний директор ОСОБА_2 , який по сумісництву працює на 0,5 ставки лікаря стоматолога-ортопеда, 18.03.2024своїх посадових обов`язків не виконував сукупно протягом 5 годин 31 хвилини. На момент складання даного акта: листок про тимчасову непрацездатність ОСОБА_2 18.03.2024не надходив; заяв/повідомлень від ОСОБА_2 про наявність інших поважних причин відсутності не робочому місці (в робочій зоні) не надходило (а.с.14).

Згідно пункту 2 розділу Правил внутрішнього трудового розпорядку КП «ЛМКСП» робочий час адміністративного персоналу встановлено в понеділок-четвер з 08:00 по 17:00 год., а лікарів другої зміни - з 14:30 по 20:45 год (а.с. 20).

Згідно наказу №32 від 25.03.2022«Про встановлення та облік часу роботи та часу відпочинку» установлено з 01.04.2022для працівників, робота яких здійснюється у позмінному режимі, час початку та закінчення роботи для лікарів другої зміни з 14:15 по 20:00 год. Для працівників адміністративно-господарського персоналу час початку та закінчення роботи, встановлений правилами внутрішнього трудового розпорядку, не змінився.

Згідно доповідної записки ОСОБА_5 від 11.11.2024 року та копії вказівки директора КП «ЛМКСП», ОСОБА_5 виявила некоректне табелювання 18.03.2024 року часу роботи ОСОБА_2 , а саме: замість часу присутності останнього на роботі у табелі було зазначено час відсутності ОСОБА_2 на роботі як лікаря стоматолога-ортопеда у зазначений день, тобто помилково було протабельовано, що ОСОБА_2 виконував обов`язки лікаря-стоматолога-ортопеда 2 год. 55 хв., проте фактично останній виконував обов`язки лікаря стоматолога 23 хв. За результатами перевірки табель обліку використанні робочого часу ОСОБА_6 на посаді лікаря-стоматолога ортопеда поліклінічного відділення №2 за березень 2024 року було виправлено.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 суду пояснив, що він працював в стоматології до квітня 2024 року. На його сина ОСОБА_2 з 13.03.2024 почали чинити психологічний тиск. 18.03.2024 ОСОБА_2 ходив до начальника Управління охорони здоров`я ОСОБА_11 зранку, а потім після 12.00 год з доповідною, він підтримав колектив.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що вона є депутаткою Луцької міської ради. ОСОБА_2 запросив її на збори колективу. Після зборів зі сторони ОСОБА_13 на ОСОБА_2 здійснювався тиск, а далі вона вже дізналася про звільнення ОСОБА_2 . На зборах піднімалося питання про рух коштів та підняття заробітної плати. Був тиск на колектив, провокація дій, а далі були догани, скорочення посад. Саме в день звільнення, зі слів ОСОБА_2 , він був у начальника Управління охорони здоров`я

ОСОБА_14 допитана в якості свідка, суду пояснила, що вона працює в стоматполіклініці на АДРЕСА_1 , адміністратором. Як правило, ОСОБА_2 в разі його відсутності на робочому місці повідомляв її, а в останні дні не повідомляв. Вона в кінці дня переглядала по відеозаписам, чи був ОСОБА_2 на робочому місці та виявила факт його відсутності на робочому місці.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 суду пояснила, що вона є директором КП «ЛМКСП». До 13.03.2024 медичний директор та голова профспілок щодо обмежень на роботі до неї не зверталися. 18.03.2024 ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та вона виявили відсутність ОСОБА_2 на роботі в обох приміщеннях згідно відеофіксації.

Згідно відповіді Державної служби з питань праці Західного міжрегіонального управління від 23.05.2024 №ЗХ/3.2/564-ЦА-24, при звільненні ОСОБА_2 в законодавчому порядку була дотримана процедура його звільнення за п.4 ст. 40 КЗпП України з врахуванням вимог ст. 147, 148, 149 КЗпП щодо стягнення за порушення трудової дисципліни, строку та порядку для застосування дисциплінарного стягнення (а.с.243-245).

Статтею 139 КЗпП України визначено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.

Згідно із ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Відповідно до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня.

Робоче місце працівника - це певна зона, де працівник знаходиться і працює із застосуванням у процесі роботи різних технічних та/або інших засобів. Основою визначення робочого місця є функціональний розподіл праці у взаємозв`язку із засобами праці, що дозволяє розглядати робоче місце як місце докладання робочої сили працівників.

Трудова діяльність працівника може здійснюватися (а відповідно його робоче місце може знаходиться) безпосередньо на підприємстві (фіксоване робоче місце) або в межах іншого територіального простору, який використовує працівник для виконання трудових обов`язків.

При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу). Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними причинами визнаються такі причини, що виключають вину працівника. Отже, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 статті 40 КЗпП України є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі (див. постанови Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 489/1609/17 (провадження № 61-37729св18), від 11 квітня 2024 року у справі № 127/29246/22 (провадження № 61-13250св23)).

Звільнення на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України є видом дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни (п. 2 ч. 1 ст. 147 КЗпП України). Крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи є з`ясування поважності причини його відсутності.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 серпня 2022 року у справі №536/1755/20 (провадження № 61-21194св21) вказано, що: «при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу). Таким чином, у п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України встановлено право роботодавця обрати стягнення у вигляді звільнення як за скоєння одного прогулу, так і у разі, коли прогули мають тривалий характер. Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності.

Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника. При цьому власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня. Визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі у день звільнення. Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не визначено, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі здійснюється виходячи з конкретних обставин та наданих сторонами доказів. Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника».

Судом встановлено, що ОСОБА_2 працював на посаді медичного директора (повна ставка) та за сумісництвом на посаді лікаря-стоматолога-ортопеда (0,5 ставки).

Згідно з пунктом 2 розділу V Правил внутрішнього трудового розпорядку КП «ЛМКСП» робочий час адміністративного персоналу встановлено в понеділок четвер з 08:00 по 17:00 год., а лікарів другої зміни з 14:30 по 20:45 год.

Наказом директора КП «ЛМКСП» «Про встановлення та облік часу роботи та часу відпочинку» від 25.03.2022 року №32 встановлено, що з 01.04.2022 року для працівників, робота яких здійснюється у позмінному режимі, час початку та закінчення роботи для лікарі другої зміни з 14:15 год. по 20:00 год.

ОСОБА_2 18 березня 2024 року кілька разів залишав робоче місце, що підтверджується актом про відсутність на робочому місці (в робочій зоні) медичного директора ОСОБА_2 від 19.03.2024, складеним інспектором з кадрів О. Нечипорук, провідним інженером з охорони праці І. Омельчук, адміністратором ОСОБА_10 та директором КП «ЛМКСП» Л. Яковчук.

Цим актомзасвідчено фактвідсутності позивачабез поважнихпричин 18березня 2024року протягомробочого часу,визначеного правиламитрудового розпорядкудля працівниківКП «ЛМКСП»на робочомумісці (тав робочійзоні)за адресою:м.Луцьк,пр-тВолі,б.39,більше трьохгодин протягомробочого дня,фактично сумарнопротягом робочогодня 05годин 31хвилини.Так,актом булозасвідчено фактзалишення позивачемробочого місцяпротягом робочогодня 18березня 2024року кількаразів:-перший разна періодчасу з08:30год.до 08:55год.(25хв.);-другий разна періодчасу з09:36год.до 11:05год.(1год.29хв.);- третій раз на період часу з 12:00 год. до 13:58 год. (1 год.); - четвертий на період часу з 17:23 год. до кінця робочого дня (2 год. 37 хв.)

Згідно досліджених в судовому засіданні відеозаписів із камер спостережень КП «КМКСП», встановлено, що чоловік, схожий на ОСОБА_2 в жовтій куртці виходив і заходив в приміщення 18 березня 2024 року декілька разів, сумарно протягом робочого дня 05 годин 31 хвилини: - перший раз на період часу з 08:30 год. до 08:55 год.; - другий раз на період часу з 09:36 год. до 11:05 год.; - третій раз на період часу з 12:00 год. до 13:58 год.; - четвертий на період часу з 17:23 год. до кінця робочого дня.

Похибки та розбіжності в хвилинах за актом та згідно переглянутого в судовому засіданні відеозапису присутності та відсутності ОСОБА_2 в робочій зоні є незначними, а тому факт відсутності ОСОБА_2 в робочій зоні більше 5 годин суд вважає підтвердженим.

Позивач не заперечував, що 18.03.2024 року залишав місце роботи понад 5 годин, а тому він не виконував покладені на нього, як на працівника підприємства, посадові обов`язки, чим порушив Правила внутрішнього трудового розпорядку КП «ЛМКСП».

Відповідач вказує, що оскільки позивач, обіймаючи адміністративну посаду, до якої висуваються підвищені вимоги, своєю поведінкою подавав негативний приклад іншим працівникам та ставив особисті інтереси вище інтересів комунального підприємства, очікувати добросовісного та належного виконання посадових обов`язків позивачем у майбутньому було б неможливо.

Так, принцип добросовісності це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, зважаючи на конституційні положення, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

У трудових правовідносинах як працівник, так і роботодавець мають діяти добросовісно, не допускаючи дій, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Принцип добросовісності в трудовому праві характеризується прагненням суб`єктів належним чином, сумлінно здійснювати трудові права й виконувати обов`язки, передбачені трудовим законодавством та трудовим договором.

Реалізуючи права і виконуючи обов`язки, суб`єкти трудових правовідносин зобов`язані утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди працівнику, роботодавцю, довкіллю або державі. Не допускаються дії працівника чи роботодавця, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Під зловживанням трудовим правом для сторін трудових відносин варто розуміти особливу недобросовісну поведінку, пов`язану з навмисним створенням для працівника та (або) роботодавця ситуації правової невизначеності за межами права, з порушенням принципів справедливості, добросовісності та розумності.

Характерними рисами зловживання правом працівником як суб`єктом трудових правовідносин є: 1) така поведінка завжди є несумлінною; 2) працівник діє навмисно, бажаючи одержати певну вигоду (наприклад, отримати середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу); 3) його поведінка здатна завдати шкоди роботодавцю або заподіює її.

Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантій, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений наданими суду доказами.

Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 липня 2021 року у справі № 643/10816/17 (провадження № 61-188св21).

Отже, відповідачем доведено, а позивачем не спростовано факту порушення трудової дисципліни, а саме відсутність позивача на робочому місці без поважних причин, не надано доказів наявності об`єктивних істотних обставин, які перешкоджали ОСОБА_2 перебувати на роботі, та які не залежали від його волі та не могли бути усунуті ним.

Будь-яких конкретних правових доказів, які б свідчили про недотримання відповідачем вищевказаних норм трудового права при звільненні за прогул та які б давали суду правові підстави для висновку про порушення трудових прав позивача, сторона позивача суду не надала і судом таких доказів не здобуто.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку задоволенню не підлягають за недоведеністю порушення відповідачем трудового законодавства при звільненні позивача за прогул. За таких обставин у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, враховуючи, що суд відмовляє в задоволенні позову, а позивач звільнений від сплати судових витрат при поданні позову, судові витрати підлягають компенсації за рахунок коштів державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 76-83, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 275, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову адвоката Самолюка Василя Васильовича в інтересах ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6ст. 259 ЦПК України- з дня складення рішення в повному обсязі. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач:Комунальне підприємство «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка», м. Луцьк, пр. Волі, 39, код ЄДРПОУ 01982850.

Повне судове рішення складено 21.11.2024.

Суддя Луцького міськрайонного суду А.В. Олексюк