Постанова

від 12.11.2024 по справі 947/11176/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/6579/24

Справа № 947/11176/24

Головуючий у першій інстанції Кириченко П.Л.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Коновалової В.А., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря Соболєвої Р.М.,

учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Комунсервіс»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 липня 2024 року, постановлену Овідіопольським районним судом Одеської області у складі: судді Кириченко П.Л. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунсервіс» про захист прав споживачів,

в с т а н о в и в:

Предметом апеляційного перегляду є ухвала Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 липня 2024 року, якою у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає оскаржувану ухвалу незаконною, необґрунтованою, постановленою з порушеннями норм процесуального і матеріального права, просить скасувати ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 липня 2024 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, постановити нову ухвалу, якою заяву про забезпечення позову задовольнити у повному обсязі.

Доводами апеляційної скарги є те, що одночасно з позовною заявою позивачка подала заяву про забезпечення позову, яка судом першої інстанції не була розглянута в визначений законом термін, а саме ч. 1 ст. 153 ЦПК України. Суд першої інстанції допустив невідповідність висновків обставинам справи, оскільки позов поданий до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунсервіс» про захист прав споживачів шляхом визнання боргу за послугу з водопостачання та водовідведення, що надається Товариством таким, що нарахований безпідставно та зобов`язання вчинити певні дії. Відновлення водопостачання до будинку позивачки не вирішує спір між сторонами.

Позивачка звертає увагу, що в даному випадку, відключення її будинку від водопостачання відповідач використовує не з метою вирішення спору, а з метою свідомого тиску на неї як на споживача, позбавивши її доступу до життєзабезпечуваної послуги, відповідач прагне отримати безпідставно нараховані кошти.

Крім того, в оскаржуваній ухвалі відсутня мотивувальна частина, що свідчить про нехтування суддею своїми професійними обов`язками; суд першої інстанції не врахував, що на стадії незавершеного спору між сторонами існує реальний ризик тиску відповідача на позивача шляхом створення умов проживання, загрозливих для життя і здоров`я позивача; не врахував докази, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, не пересвідчився, що між сторонами дійсно виник спір та існує загроза не виконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Заявлений позивачем захід забезпечення позову не призводить до негативних наслідків для відповідача - юридичної особи, враховуючи в матеріалах справи доказів на підтвердження оплати послуг з водопостачання та водовідведення, він є співмірним заявленим позовним вимогам.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надходив.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В судовому засіданні позивачка підтримала доводи своєї апеляційної скарги.

Представник відповідача ТОВ «Комунсервіс» надав заяву про розгляд справи без участі.

Вказане у відповідності до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не у повній мірі з`ясував обставини, які мають значення для справи, дійшов помилкового висновку про відсутність передбачених ч. 1ст. 149 ЦПК Українипідстав для забезпечення позову не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з частинами 1 та 2статті 149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею150 цього Кодексузаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1статті 150ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 19 цієї частини.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову, перелік яких визначенийстаттею 150 цього Кодексу, а також інші заходи, необхідні для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 19 частини 1статті 150 ЦПК України.

Відповідно до частини 9статті 150 ЦПК України, майно (активи) або грошові кошти клієнта неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність"(крім ліквідації банку за рішенням його власників), на які судом накладено арешт до дня віднесення банку до категорії неплатоспроможних або дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначенихстаттею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність"(крім ліквідації банку за рішенням його власників), можуть бути передані приймаючому або перехідному банку у встановленому законодавством про систему гарантування вкладів фізичних осіб порядку з письмовим повідомленням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб особи, в інтересах якої накладено арешт. При цьому передані майно (активи) або грошові кошти залишаються обтяженими відповідно до ухвали суду про накладення арешту.

Забезпечення позовуце сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити, якщо такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Відповідно до частини 3статті 150 ЦПК Українизаходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Встановивши, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідачів, третіх осіб, з метою забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, та врахувавши, що вказаний, застосований місцевим судом спосіб забезпечення є адекватним захистом для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до п. 4Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як встановлено матеріалами справи, звертаючись до суду з вищевказаною позовною заявою, позивачка просить: 1) визнати безпідставним і скасувати нарахований їй борг за послугу з водопостачання та водовідведення, що надається відповідачем; 2) зобов`язати відповідача списати з її особового рахунку нараховану заборгованість за послугу з водопостачання та водовідведення в сумі 40298,44 грн; 3) стягнути з відповідача на користь позивачки моральну шкоду в сумі 288000 грн.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявниця просить суд забезпечити позов шляхом зобов`язання відповідача негайно відновити водопостачання до її будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити ТОВ «Комунсервіс» та його працівникам і будь-яким залученим ним особам вчиняти певні дії, а саме вживати дії щодо відключення будинку ОСОБА_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Колегія суддів вважає, що позивачем не доведено, що у даному випадку невжиття заходу забезпечення позову, про який просить позивачка, унеможливить виконання можливого рішення суду про задоволення її позову, а також, що забезпеченням позову не буде порушено баланс інтересів сторін.

Саме вказане є правильним для вирішення виниклого процесуального питання.

Крім того, в силу частини 10статті 150 ЦПК Українине допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Обрані позивачкою заходи забезпечення позову хоча і не є тотожнім задоволенню позовних вимог в частині позовних вимог про визнання безпідставним та скасування нарахованого позивачці боргу за послуги з водопостачання та водовідведення та зобов`язання відповідача списати з особового рахунку позивачки нарахований борг, а стосуються недопущення вчинення дій щодо відключення від водопостачання, тому висновки суду про те, що даний вид забезпечення позову фактично вирішує спір між сторонами, не ґрунтуються на матеріалах справи.

Суд вважає, що позивачем не доведена неможливість виконання рішення суду про задоволення позову без застосування заходу забезпечення позову у вигляді зобов`язання відповідача негайно відновити водопостачання до її будинку та заборони ТОВ «Комунсервіс» та його працівникам і будь-яким залученим ним особам вчиняти дії щодо відключення її будинку від водопостачання.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивачки ОСОБА_1 є частково обґрунтованими, а саме в частині мотивування висновків суду про необґрунтованість заяви про забезпечення позову.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Керуючись ст.367,374,149-150 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 липня 2024 року змінити, виклавши мотивувальну частину ухвали в редакції цієї постанови.

В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови 15 листопада 2024 року

Головуючий М.В. Назарова

Судді: В. А. Коновалова

Ю.П. Лозко