Ухвала

від 22.11.2024 по справі 712/13859/24

СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №712/13859/24

Провадження №2/712/3931/24

22.11.2024 м. Черкаси

Суддя Соснівського районного суду м. Черкаси Ватажок-Сташинська А.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДЕЛІКАТ РИТЕЙЛ» про стягнення нарахованої, але не виплаченої під час звільнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку,

ВСТАНОВИВ:

До Соснівського районного суду м. Черкаси звернувся ОСОБА_1 з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДЕЛІКАТ РИТЕЙЛ» про стягнення нарахованої, але не виплаченої під час звільнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Позовна заява підписана адвокатом Війтенком Вадимом Юрійовичем, який діє на підставі ордеру Серія АО № 1150592 від 12.11.2024.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам ст. 175, 177 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст.175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Частиною сьомою статті 177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно з ч. 1 ст. 62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

Частиною четвертою статті 62 ЦПК України встановлено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

У разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, підписані електронним цифровим підписом відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 7 ст. 62 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Ордер письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката (ч. 2 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Звернення до суду з використанням правничої допомоги інших осіб при реалізації права на справедливий суд (стаття 131-2 Конституції України, стаття 10 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи щодо надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії, а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, яка реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника, зокрема, стосовно звернення з позовною заявою до суду.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 14.03.2018 у справі № 910/23346/16, чітка та передбачувана вимога статті 131-2 Конституції України щодо належного представництва особи в суді є складовою частиною забезпечення ефективного захисту процесуальних прав кваліфікованою особою, функціонування системи правосуддя, відповідає гарантованому статтею 59 Конституції України праву на професійну правничу допомогу та не є обмеженням права на доступ до суду. Як зазначено у вказаній постанові, у разі відсутності довіреності з вичерпним переліком повноважень, правомочність адвоката як представника щодо підписання документів від імені свого довірителя, повинна підтверджуватись домовленістю сторін у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтом та адвокатом домовленості стосовно наданих йому повноважень чи шляхом окремого визначення такої дії у договорі.

З системного аналізу наведених норм вбачається, що повноваження представника позивача, яким є адвокат, повинні бути підтверджені оригіналом ордеру виданого на ведення справи в суді або довіреністю. При цьому ордер на відміну від довіреності не вказує обсяг повноважень, наданих адвокату. Право на подання позову не є тотожним праву представника на підписання від імені позивача позовної заяви.

Відповідно до п. 11 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги (нова редакція) ордер, встановленої цим Положенням форми, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта. Згідно з п. 12.8 вказаного Положення ордер містить реквізити щодо, зокрема обмеження повноважень, якщо такі передбачені договором про надання правничої (правової) допомоги.

Тобто, зазначення на ордері застереження «Договором про надання правової (правничої) допомоги повноваження адвоката не обмежуються», не передбачені нормами чинного законодавства, та не свідчать про право представника на підписання заяви від імені заявника.

Отже, повноваження адвоката, зокрема, в даному випадку щодо підписання позовної заяви та звернення з позовом до суду, повинно підтверджуватись домовленістю сторін у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтами та адвокатом домовленості стосовно об`єму наданих йому повноважень, шляхом окремого визначення такої дії у договорі.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі № 811/1507/18, від 29 травня 2019 року у справі № 202/5348/18.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позовна заява подана до суду та підписана представником ОСОБА_1 адвокатом Війтенком Вадимом Юрійовичем, який діє на підставі ордеру Серія АО № 1150292 від 12.11.2024, зі змісту якого вбачається, що обмеження повноважень адвоката згідно з договором про надання правової допомоги визначені договором №166/24 від 29.10.2024. Однак, вказаний в ордері на надання правничої (правової) допомоги Серія АО № 1150292 від 12.11.2024 договір №166/24 від 29.10.2024 до позовної заяви не надано.

Таким чином, на підставі викладеного вище, враховуючи, що в ордері на надання правничої (правової) допомоги Серія АО № 1150292 від 12.11.2024, зазначено, що обмеження повноважень адвоката згідно з договором про надання правової допомоги визначені договором, однак вказаний в ордері на надання правничої (правової) допомоги Серія АО № 1150292 від 12.11.2024 договір до позовної заяви не надано, вбачається, що до позовної заяви не надано доказів того, що адвокат Війтенко Вадим Юрійович наділений повноваженнями, які надані законом позивачу та будь-яких обмежень повноважень у представництві позивача не має, в тому числі щодо підписання та подання до суду позову від його імені.

Крім того, частиною четвертою статті 177 ЦПК України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Однак, позивач, звертаючись до суду з даним позовом, не надав суду документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, зазначивши, що він звільнений від сплати судового збору, посилаючись на п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Згідно з ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір», передбачено, що суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» закріплено перелік осіб, які звільнені від сплати судового збору під час розгляду справи у всіх судових інстанціях.

Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить стягнути з відповідача нараховану, але не виплачену під час звільнення компенсацію за невикористану відпустку та середній заробіток за час затримки розрахунку.

У постанові Верховного Суду в справі № 728/2955/18 від 10.01.2019 зазначено, що починаючи з 01.09.2015 позивачі у справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позовів про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відтак, позивач дійсно на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору за позовну вимогу щодо стягнення нарахованої, але не виплаченої під час звільнення компенсації за невикористану відпустку.

Водночас, пільга щодо сплати судового збору, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Наведений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16.

Щодо посилання позивача на те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» як учасник бойових дій, суддя зазначає про таке.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

З системного аналізу наведених норм вбачається, що встановлені цим законом положення стосуються випадків звернення до суду за захистом прав, пов`язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин.

Правовий статус учасників бойових дій, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Серед них немає права на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами, подібними до тих, з якими позивач звернувся у цій справі.

Таким чином, на підставі викладеного вище, оскільки позивач звернувся до суду з позовом щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що не зачіпає порядку надання, обсягу соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином стосується соціального і правового захисту особи зі статусом учасника бойових дій, тому судовий збір за подання позову у цій справі підлягає сплаті.

Вказана правова позиція висловлена у висновках Великої Палати Верховного суду, викладених у постанові від 09 жовтня 2019 року (справа № 9901/311/19).

Також жодних інших обставин, за наявності яких позивач може бути звільнений від сплати судового збору або йому може бути розстрочено чи відстрочено сплату судового збору, в позовній заяві не зазначено.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відтак позивачу необхідно сплатити судовий збір за вимогу майнового характеру за ставками 1% від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, що станом на день звернення до суду, із урахуванням визначеної позивачем ціни позову становить 1 211 грн 20 коп.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи викладене, суддя встановив, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України, що має наслідком на підставі ч.1 ст.185 ЦПК України залишення позовної заяви без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків.

Керуючись ст.175,177,185, 353 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДЕЛІКАТ РИТЕЙЛ» про стягнення нарахованої, але не виплаченої під час звільнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку залишити без руху.

Надати позивачу десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду.

У разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде повернута позивачеві.

Копію ухвали надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

Суддя А.В. Ватажок-Сташинська