Рішення

від 12.11.2024 по справі 761/26313/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/26313/23

Провадження № 2-др/761/354/24

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Саадулаєва А.І.,

за участю секретаря: Лишняк А.О.,

від позивача: ОСОБА_1 , представник Гуцол Р.І. ,

від відповідача 1: представник Лов`як С.С. ,

від відповідача 2: представник Ігнатенко Т.Б. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення суду у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», про визнання незаконного наказу про припинення повноважень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

В провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Міністерства розвитку громад та територій України, Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», про визнання незаконного наказу про припинення повноважень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04.11.2024 року позов ОСОБА_1 до Міністерства розвитку громад та територій України, Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», про визнання незаконного наказу про припинення повноважень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задоволено частково.

У листопаді 2024 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення суду, в якому він просить допустити до негайного виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 листопада 2024 року в справі № 761/26313/23 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКОГО ПОРТУ ЧОРНОМОРСЬК) з 11 липня 2023 року та вирішити питання про судові витрати.

Відповідач-1 подавав письмові заперечення, в яких заперечив проти розміру витрат позивача на правничу допомогу посилаючись на те, що для задоволення поданої представником позивача, адвокатом адвокатського бюро «Гуцол Гудмен» Гуцола Р.І. заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 761/26313/23 правові підстави відсутні, а сама заява підлягає залишенню без розгляду на підставі частини восьмої статті 141 ЦПК України.

Відповідач-2 подавав письмові заперечення, в яких заперечив проти розміру витрат позивача на правничу допомогу посилаючись на те, що для задоволення поданої представником позивача, адвокатом адвокатського бюро «Гуцол Гудмен» Гуцола Р.І. заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 761/26313/23 правові підстави відсутні, а сама заява підлягає залишенню без розгляду на підставі частини восьмої статті 141 ЦПК України.

В судовому засіданні, яке відбулось 12.11.2024 року, представник позивача підтримав заяву та просив її задовольнити з підстав викладених у ній.

В судовому засіданні, яке відбулось 12.11.2024 року, представник відповідача-1 заперечила проти задоволення заяви в повному обсязі.

В судовому засіданні, яке відбулось 12.11.2024 року, представник відповідача-2 заперечила проти задоволення заяви в повному обсязі.

Оскільки позов було задоволено частково, однак, судом не вирішено питання про допущення до негайного виконання рішення в частині позовних вимог та про розподіл судових судові витрати, суд дійшов висновку про необхідність ухвалення додаткового рішення по справі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до п. 2, 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про: 2) присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; 4) поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Відповідно до ч. 2 ст. 430 ЦПК України, суд, ухвалюючи рішення, може допустити негайне його виконання у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті.

З огляду на те, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04.11.2024 року поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Чорноморськ) з 11 липня 2023 року, проте не вирішено питання про негайне виконання рішення у цій частині, суд дійшов висновку, що заява в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо стягнення середнього заробітку, суддя звертає увагу на наступне.

Суд вважає необхідним зазначити, що положення ч. 2 ст. 430 ЦПК України є правом суду, а не обов`язком суду в застосуванні данної норми, а тому дослідивши матеріали справи, суд не вбачає необхідності допустити до негайного виконання присудженої позивачу усієї суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, окрім іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Нормами статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку (частина четверта).

Частиною восьмою вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналогічних висновків дійшла ВП ВС у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, ОП КГС ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19.

Як вбачається з правової позиції викладеної у постанові ВП ВС від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи квитанцій про сплату позивачем судового збору, останнім здійснено судові витрати зі сплати судового збору в порядку і розмірі визначеному законом, а саме у розмірі 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 15140,00 грн., які підлягають стягненню у розмірі 7570,00 грн. з кожного відповідача.

Позивач на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50% від загальної суми, що стягнута судовим рішенням, подав до суду наступний доказ: копію додаткової угоди до Договору №47/2024 від 24.04.2024 року про надання правової допомоги.

Водночас, розрахунок витрат на правничу допомогу представником позивача не надано до матеріалів справи.

Також представником позивача адвокатом Гуцолом Р.І., який діяв від адвокатського об`єднання «Barristers», не надано до матеріалів справи договору №б/н від 07.02.2023 року, та який в подальшому діяв від адвокатського бюро «Гуцол Гудмен», не надано до матеріалів справи договору № 47/2024 про надання правової допомоги від 24.04.2024, що зокрема і унеможливлює здійснення судом оцінки передбачених для виконання адвокатом робіт (надання послуг) такими договорами.

А отже, ураховуючи те, що адвокатом не подано до суду, ні попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат у розмірі 100000 грн., ні договорів про надання правової допомоги, ні доказів щодо обсягу наданих послуг та їх вартості, суд дійшов висновку, що заява про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу не підлягає задоволенню.

Суд відхиляє доводи відповідача-1 про необхідність залишення заяви про ухвалення додаткового рішення без розгляду, з огляду на те, що стороною позивача не подано попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат та договорів про надання професійної правничої допомоги, оскільки такі твердження не грунтуються на вимогах закону та не передбачено чинним законодавством, та є самостійною підставою для відмови у задоволенні заяви в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, як документально не підтвреджені та не доведені.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність ухвалення по справі додаткового рішення, яким допустити негайне виконання рішення в частині поновлення позивача на посаді та частково задовольнити вимоги про стягнення судових витрат позивача.

Керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 270, 430 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення суду - задовольнити частково.

Допустити до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на посаді начальника Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Чорноморськ) з 11 липня 2023 року.

Стягнути з Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (ЄДРПОУ: 37472062) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), судовий збір у розмірі 7570(сім тисяч п`ятсот сімдесят) грн. 00 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (ЄДРПОУ: 38727770) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 7570(сім тисяч п`ятсот сімдесят) грн. 00 коп.

В іншій частині заяви - відмовити.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини додаткового рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту додаткового рішення суду.

Додаткове рішення в частині поновлення на посаді підлягає негайному виконанню, в іншій частині додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Повний текст додаткового рішення виготовлено 14 листопада 2024 року.

Суддя: