Рішення

від 22.11.2024 по справі 753/5742/23

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження №2-др/760/131/24

Справа №753/5742/23

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2024 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого-судді - Усатової І.А.,

при секретарі - Зеленчуку М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Матківського Т.О. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку,-

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Солом`янського районного суду м. Києва на розгляді перебувала вищезазначена справа.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 29.07.2024 позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» від 20.03.2023 №143-к «Про звільнення ОСОБА_1 »

Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника режимно - секретного органу Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» з 21.03.2023.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу - 774620,65 грн./ за вирахуванням визначених законом податків та зборів/.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах місячного платежу в розмірі 44731,62 грн./ за вирахуванням визначених законом податків та зборів / піддано негайному виконанню.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» на користь держави 9893,20 грн. судового збору.

Через підсистему «Електронний суд» від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Матківського Т.О. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі, у якій представник позивача вказує на те, що під час ухвалення рішення від 29.07.2024 не було вирішено питання про судові витрати, які поніс позивач при розгляді справи, а саме витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000,00 грн.

Поряд з цим, звертаючись з позовом до суду, позивачем було зазначено про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які поніс і очікує понести позивач в зв`язку із розглядом справи становить вартість правової допомоги у розмірі 40 000,00 грн.

Таким чином, представник позивача просить суд ухвалити додаткове рішення по справі № 753/5742/23 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» на користь позивача ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000,00 грн.

15.08.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, у якому представник відповідача щодо розміру судових витрат вважає, що заявлені витрати на правовому допомогу є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, їх пов`язаність із розглядом саме цієї справи не доведено належними та допустимими доказами, не відповідають критерію їх реальності, розумності, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

Оскільки розгляд справи відбувався у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторони у судове засідання не викликалися.

Дослідивши матеріали справи та подану заяву, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 270 ЦПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Так, згідно ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва по справі № 760/20315/23 ухвалено 19 квітня 2024 року.

При зверненні до суду з позовом у позовній заяві позивачем зазначалося про попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, яків позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

6. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:

(1) Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);

(2) За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3) Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

(6) Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У пунктах 29, 30 постанови Верховного Суду від 16.04.2020 у справі № 727/4597/19 зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано суду: копію договору про надання правової допомоги №7 від 20.03.2023, копію додатку №1 до договору про надання правової допомоги №7 від 20.03.2023, копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВК № 1050086 від 20.03.2023, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії РН № 1330, копію акту надання послуг від 02.08.2024, копію квитанції до прибуткового касового ордера №1 від 02.08.2024 на суму 40 000, 00 грн.

З копії акту наданих послуг від 02.08.2024 вбачається, що заявленими послугами є: надання усних консультацій, консультації по телефону та виконання інших доручень по справі (кількість годин - 3, загальна сума - 3000 грн.); підготовка адвокатських запитів в кількості 20 шт. та їх відправлення на адресу відповідача та ГУ СБУ в м. Києві та Київській обл. через ДП «Укрпошта» (кількість годин - 40, загальна сума - 40000 грн.); підготовка процесуальних документів про поновлення на роботі, проведення розрахунку заборгованості, відправлення поштою позову (кількість годин - 5, загальна сума - 5000 грн.); отримання повного тексту судового рішення та подання заяви для отримання виконавчих листів (кількість годин - 3, загальна сума - 3000 грн.); підготовка заяви про виправлення описки в резолютивній частині судового рішення (кількість годин - 2, загальна сума - 2000 грн.).

Суд вважає виправданими та такими, що відповідають критерію реальності, розумності та співмірності наступні послуги: підготовка процесуальних документів про поновлення на роботі, проведення розрахунку заборгованості, відправлення поштою позову (кількість годин - 5, загальна сума - 5000 грн.); підготовка заяви про виправлення описки в резолютивній частині судового рішення (кількість годин - 2, загальна сума - 2000 грн.).

Що стосується стягнення суми за отримання копії рішення та подання заяви про отримання виконавчого листа.

Так суд зазначає наступне, матеріали справи містять: розписку про отримання копії рішення позивачем та його представником, розписку про отримання виконавчих листів позивачем, а також в матеріалах справи міститься заява про видачу виконавчого листа, яка подана через канцелярію суду позивачем, тому зазначений розмір в акті надання послуг п. 4 у розмірі 3000,00 грн. є не доведеним в повному обсязі.

Що стосується стягнення суми за підготовку адвокатських запитів, суд зазначає, що не всі адвокатські запити, які долучені до заяви про ухвалення додаткового рішення, стосуються предмету розгляду даної справи, так предмету позову стосуються 14 запитів, з урахуванням розумності суд вважає, за необхідне стягнути 7 000, 00 грн.

Разом з цим, суд вважає, що частина послуг, зокрема, надання усних консультацій, консультації по телефону та виконання інших доручень по справі, не узгоджуються з послугами, які надаються в якості правової допомоги та не передбачені договором про надання правової допомоги.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд приходить до висновку, що зазначений розмір витрат на правову допомогу є неспівмірним із складністю даної справи.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що представництво інтересів в суді адвокатом не здійснювалось, оскільки справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01)).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

А тому, враховуючи предмет позову, складність та обсяг самої справи, враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, та зважаючи на те, що розгляд справи відбувався в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням співмірності складності справи із наданими адвокатом послугами, витраченого представником часу, суд вважає можливим зменшити їх розмір та стягнути з відповідача витрати за надання правової допомоги на користь позивача в сумі 14 000,00 грн., що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та виконаної адвокатом роботи.

Виходячи з викладеного вище, заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню.

При цьому, суд бере до уваги, що як зазначено у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № № 922/445/19 витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 270, 273, 352-355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Заяву - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» (м. Київ, вул. В.Гетьмана 6, код ЄДРПОУ 34297075) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) витрати на правову допомогу у розмірі 14 000,00 грн.

Додаткове рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

Учасник справи, якому повне додаткове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на додаткове рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного додаткового рішення суду.

Суддя: І.А. Усатова