Ухвала

від 19.11.2024 по справі 932/6021/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/2051/24 Справа № 932/6021/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

Судді доповідача ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 жовтня 2024 року про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження №12024041640000753 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, -

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_7

адвоката ОСОБА_6

прокурора ОСОБА_8

власника майна ОСОБА_5

В С Т А Н О В И Л А:

За ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 жовтня 2024 року частково задоволено клопотання слідчого СВ ВП № 7 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024041640000753. Накладено арешт, шляхом заборони на відчуження на об`єкти нерухомого майна: земельну ділянку з кадастровим номером: 1223285500:01:330:0139, власником якої є ОСОБА_5 ; - частину будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна - 1099418, власником якої є ОСОБА_5 .

У задоволенні клопотання в іншій частині відмовлено.

Слідчий суддя дійшов висновку, що у матеріалах кримінального провадження вбачається наявність достатніх підстав вважати, що вказане майно може підлягати спеціальній конфіскації, оскільки власнику земельної ділянки та будинку - ОСОБА_5 пред`явлено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, а тому з метою забезпечення кримінального провадження таке втручення у права власника є співрозмірним. Зазначено, що клопотання слідчого в частині накладення арешту на майно, власником якого є підозрюваний ОСОБА_5 в частині заборони на розпорядження об`єктами нерухомого майна задоволенню не підлягає, оскільки не було обгрунтоване в достатній мірі.

В апеляції:

- захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити ухвалу, якою у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги по суті, вказує, що оскаржувана ухвала винесена з суттєвим порушення норм процесуального закону. Зазначає, слідчим в обґрунтування клопотання не надано жодного доказу, що земельна ділянка та будинок були придбані в результаті вчинення кримінального правопорушення. Чи за кошти отримані отримані в результаті протиправної діяльності. Зауважує, що майно на яке було накладено арешт, набуто у власність ОСОБА_5 у 2010 та 2018 році, тобто задовго до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, яке за версію слідства скоєної в період з 17.02.2021 по 22.11.2021 року.

Вказує, що слідчим суддею не надано оцінки доводам клопотання в частині обґрунтованості та співрозмірності необхідності накладання арешту, а також порушено право на захист, що виразилось у проведенні судового засідання без участі власника майна та його представника.

Вважає, що накладання арешту з забороною розпорядження, є порушенням та обмеженням прав законного власника.

Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, колегія суддів виходить з того, що оскаржувана ухвала була постановлена без участі власника майна та його представника, в порядку вимог ч.2 ст. 172 КПК України, а про факт прийняття оскаржуваної ухвали власник майна дізнався 29.10.2024 року під час ознайомлення з матеріалами справи, після чого 01.11.2024 року з дотримання положень ст.116, 309 КПК України протягом п`яти днів подав апеляційну скаргу. За таких обставин, колегія суддів вважає, що строк не є пропущеним та не потребує поновленню.

Заслухавши сторони кримінального провадження: власника майна та його представника, які кожен окремо підтримали доводи апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні з викладених в ній підстав; прокурора, який зауважив що на даний час ним скеровано до суду обвинувальний акт щодо ОСОБА_5 та провадження перебуває на стадії підготовчого судового засідання; перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ст. 404 КПК, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Розглядаючи клопотанняпро накладенняарешту намайно,в порядкустатей 170-173КПК України,для прийняттязаконного таобґрунтованого рішення,слідчий суддяповинен з`ясувативсі обставини,які передбачаютьпідстави дляарешту майнаабо відмовиу задоволенніклопотання проарешт майна.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Слідчий суддя обґрунтовуючи необхідність накладання арешту, головною підставою визнав застосування даного заходу забезпечення з метою спеціальної конфіскації, однак при цьому з огляду на встановлені ним фактичні обставини інкримінованого злочину не врахував положення ч. 1 ст. 96- 2 КК України, які передбачають, що спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Згідно із ч. 1 ст. 96-1 КК Україниспеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цьогоКодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Слідчим суддею встановлено, що в провадженні СВ ВП № 7 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024041640000753 від 15.06.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

Під час досудового розслідування було встановлено, що ОСОБА_5 займаючи посаду директора КП Міська інфраструктура ДМР, у невстановлений в ході досудового розслідування час в період з 17.02.2021 по 23.03.2021 будучи службовою особою, яка наділена адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями, зловживаючи службовим становищем, маючи умисел на розтрату майна, у порушення вимог ЗУ Про публічні закупівлі за відсутності коливання цін на ринку електроенергії безпідставно уклав договори на постачання електричної енергії, відповідно до яких придбав електричну енергію за цінами, які значно перевищували початкові договірні ціни, тим самим спричинив збитки у великих розмірах територіальній громаді м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради.

В рамках вказаного кримінального провадження, 26.09.2024 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України та на час апеляційного розгляду затверджено обвинувальний акт та направлено кримінальне провадження до суду.

З встановлених слідчим суддею фактичних обставин, слідує, що ОСОБА_5 інкримінується вчинення злочину за період з 17.02.2021 по 23.03.2021, коли він був службовою особою, уклав договори на постачання електричної енергії, при цьому було встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності, земельна ділянка з кадастровим номером: 1223285500:01:330:0139 належить ОСОБА_5 на праві власності з 29.10.2018 року, тобто задовго до інкримінованих подій.

Також, а ні слідчим а ні слідчим суддею не наведено даних про те, що арештована земельна ділянка одержана внаслідок вчинення кримінального правопорушення чи у будь-яких спосіб використовувалися для схиляння особи до вчинення злочину чи була предметом злочину.

Крім того, звертається увага що згідно відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_5 саме за безоплатним договором дарування посвідченим 25.02.2010 року отримав у власність частину будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи що набуття права власності відбулося шляхом укладання безоплатного договору дарування, який був посвідчений задовго до інкримінованих подій, окрім цього на даний час відсутні відомості, що вказаний договір є недійсним чи нікчемним, а тому за відсутності у сторони обвинувачення достовірних відомостей про те, що даний правочин був укладений за грошові кошти отримані злочинним шляхом чи будівля будинку була знаряддям, предметом злочину, стверджувати про наявність підстав передбачених ст. ст. 131,170 КПК України та ст. 96-1 КК України для спеціальної конфіскації є безпідставним.

Отже, колегія суддів звертає увагу щодо недоведеності і необґрунтованості необхідності накладання арешту з метою спеціальної конфіскації.

Натомість, зважається на те, що досудове розслідування, відповідно до приписів ч. 5 ст. 3 КПК України є стадією кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей до ЄРДР та закінчується в тому числі і направлення обвинувального акту до суду.

Слід звернути увагу, що до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченим цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, саме на стаді досудового розслідування.

А тому,враховуючи те,що начас апеляційногорозгляду укримінальному провадженні№12024041640000753була закінченастадія досудовогорозслідування таскеровано обвинувальнийакт досуду,у колегіїсуддів немає процесуальноїможливості здійснитирозгляд клопотанняпо суті,а тому подальша доцільність застосування заходу забезпечення у виді арешту може буде предметом розгляду в суді першої інстанції на стадії підготовчого розгляду в порядку вимог ст. 314 КПК України.

З огляду на наведене, зважаючи на положення ст. 405, ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу, - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - захисника ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 25 жовтня 2024 року про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження №12024041640000753 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4