Ухвала

від 22.11.2024 по справі 320/18331/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

22 листопада 2024 року № 320/18331/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянувши адміністративну справу за позовом виконуючого обов`язки керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави до Державної служби геології та надр України та Державної комісії України по запасах корисних копалин, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, Товариства з обмеженою відповідальністю "Надра Сервіс Інвест", про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу та визнання недійсним спеціального дозволу на користування надрами

у с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся виконуючий обов`язки керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області з позовом до Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин, у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Державної комісії України по запасах корисних копалин і Державної служби геології та надр України щодо розгляду матеріалів початкової геолого-економічної оцінки перспективних ресурсів вуглеводнів Броварки - Петрівської газоносної площі Полтавської області та скасувати рішення засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин, оформлене протоколом від 26.07.2018 №4455;

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України від 26.11.2018 №444 в частині надання Товариству з обмеженою відповідальністю «НАДРА СЕРВІС ІНВЕСТ» спеціального дозволу на користування надрами;

- визнати недійсним спеціальний дозвіл на користування надрами від 22.12.2018 №4954, виданий Товариству з обмеженою відповідальністю «НАДРА СЕРВІС ІНВЕСТ», вид користування - геологічне вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислова розробка родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ).

До позовної заяви позивачем було додано заяву про поновлення строку звернення до суду, обґрунтовуючи яку зазначає, що підстави для звернення до суду з цим позовом виникли 19.10.2023 після ознайомлення працівника Офісу Генерального прокурора з документами в Державній службі геології та надр України про отримання ТОВ "Надра Сервіс Інвест" дозволу на користування надрами №4954 від 22.12.2018, копії яких скеровані до Миргородської окружної прокуратури.

Окрім того, Миргородською окружною прокуратурою 10.10.2023 скеровано до Державної служби геології та надр України запит про надання інформації щодо наявних у ТОВ «Надра Сервіс Інвест» спеціальних дозволів на користування надрами, виданих до 22.12.2018.

Листом Державної служби геології та надр України №6224/03-4/2-23 від 19.10.2023 надано інформацію про те, що ТОВ "Надра Сервіс Інвест" інші спеціальні дозволи на користування надрами не видавались.

Позивач зазначив, що до отримання листа Державної служби геології та надр України №6224/03-4/2-23 від 19.10.2023 не було підтверджено, що ТОВ «Надра Сервіс Інвест» у розумінні законодавства не мало статусу надрокористувача на момент апробації матеріалів початкової геолого-економічної оцінки перспективних ресурсів вуглеводнів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Цією ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю «Надра Сервіс Інвест» (далі по тексту також третя особа, ТОВ «Надра Сервіс Інвест»).

При відкритті провадження у справі судом було зазначено, що з наведеного обґрунтування та доданих доказів вбачається, що підстави для звернення прокурора до суду з позовом у даній справі виникли у нього 19.10.2023 після ознайомлення працівника Офісу Генерального прокурора з документами в Державній службі геології та надр України про отримання ТОВ "Надра Сервіс Інвест" спеціального дозволу на користування надрами №4954 від 22.12.2018, копії яких скеровані до Миргородської окружної прокуратури. Враховуючи, що з позовом у цій справі прокурор звернувся до суду 18.12.2023 (позов був поданий поштою), судом було вказано про дотримання прокурором тримісячного строку звернення до суду, що не потребує його поновлення.

03.06.2024 через підсистему Електронний суд ЄСІТС від Державної комісії України по запасах корисних копалин надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. В клопотанні Державна комісія України по запасах корисних копалин зазначає про необхідність залишення без розгляду позовну заяву з огляду на відсутність поважних причин для поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Відповідач в клопотанні зазначає, що оскаржувані рішення та документи відповідно до вимог чинного законодавства були оприлюднені ще в 2018-2020 роках. Зокрема, наказ № 444 від 26.11.2018 про видачу ТОВ «Надра Сервіс Інвест» спеціального дозволу на користування надрами був оприлюднений в 2018 році і на даний час знаходиться у відкритому доступі на офіційному сайті Державної служби геології та надр України. Сам спеціальний дозвіл на користування надрами № 4954 від 22.12.218 розміщувався на веб-сайті Державного науково-виробничого підприємства «Державний геологічний інформаційний фонд України» до початку повномаштабного вторгнення росії в Україну. Протокол засідання Державної комісії України по запасах корисних копалин № 4455 від 26.07.2018 був оприлюднений на сайті Державного науково-виробничого підприємства «Державний геологічний інформаційний фонд України», що входить до сфери управління Держгеонадра, 08.10.2020, що підтверджується листом ДНВП «ГЕОІНФОРМ УКРАЇНИ» №01-1136 від 29.03.2024. Також про факт відсутності у ТОВ «Надра Сервіс Інвест» інших спеціальних дозволів на користування надрами, виданих до 22.12.2018, органи прокуратури були повідомлені листом Державної служби геології та надр України від 17.06.2021 №9897/01/02-21.

Клопотання аналогічного змісту було подано відповідачем 12.06.2024.

Позивач на клопотання Державної комісії України по запасах корисних копалин подав заперечення №54/1-4886вих-24 від 14.06.2024, в яких просив суд відмовити в його задоволенні через те, що оприлюднення оскаржуваних документів не надає право прокурору звернутися до суду для захисту інтересів держави, оскільки таке право виникає лише у разі встановлення або загрози порушення інтересів держави. Тому тільки після ознайомлення з наданими Офісом Генерального прокурора документами та отримання від Державної служби геології та надра України інформації про те, що ТОВ «Надра Сервіс Інвест» до 22.12.2018 не мало спеціальних дозволів на користування надрами, Миргородська окружна прокуратура Полтавської області в жовтні 2023 року встановила наявність підстав для захисту інтересів держави і в грудні 2023 року подала відповідний позов до суду.

На заперечення позивача Державною комісією України по запасах корисних копалин був поданий відзив від 24.06.2024 № 512/06-ВС, в якому відповідач зазначив, що факт ознайомлення з документами не припиняє строків встановлених для звернення до суду із позовом, а свідчить лише про час коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ці дати не пов`язуються з початком перебігу строку звернення до суду у випадку, коли законом встановлений строк для вчинення таких активних дій. Подані позивачем заперечення (як і позовна заява та заява про поновлення пропущеного строку) не містить обґрунтувань, які б вказували на наявність обставин об`єктивного і непереборного характеру про неможливість отримання прокурором відомостей, на підставі яких мала б бути поданою позовна заява у визначені законом терміни.

ТОВ «Надра Сервіс Інвест» було подано до суду письмові пояснення по справі, в яких третя особа також зазначила про пропуск позивачем строку звернення до суду, внаслідок чого просить застосувати відповідні процесуальні наслідки.

Третя особа зазначає про відсутність поважних причин для поновлення пропущеного строку звернення до суду, оскільки у прокуратури були реальні підстави та можливості ознайомитись з обставинами видачі ТОВ «Надра Сервіс Інвест» спеціального дозволу на користування надрами значно раніше, ніж у жовтні 2023 року, з документів, які були оприлюднені у встановленому чинним законодавством порядку, та в результаті отримання 17.06.2021 Офісом Генерального прокурора відповіді від Державної служби геології та надр України на його звернення від 01.06.2021 №12/2-35вих. Ця відповідь містила перелік надрокористувачів, які поза аукціонами отримали спеціальні дозволи на користування надрами за результатами апробації запасів корисних копалин без спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення в тому числі дослідно-промислової розробки. В даному переліку було зазначено і ТОВ «Надра Сервіс Інвест». 31.08.2021 Офіс Генерального прокурора скерував на адресу обласних прокуратур лист-орієнтування разом з отриманим від Державної служби геології та надр України переліком надрокористувачів для вжиття заходів на захист інтересів держави в сфері охорони та раціонального використання надр. Тобто про відсутність у ТОВ «Надра Сервіс Інвест» станом на 22.12.2018 іншого спеціального дозволу на користування надрами органи прокуратури знали раніше жовтня 2023 року.

На виконання вимоги ухвали Київського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 позивачем надано пояснення стосовно не проведення органами прокуратури перевірки правомірності отримання ТОВ "Надра Сервіс Інвест" спеціального дозволу на користування надрами від 22.12.2018 №4954. У поясненнях позивач зазначає, що тільки після ознайомлення з документами, наданими працівниками Офісу Генерального прокурора стосовно видачі спеціального дозволу на користування надрами Броварки-Петрівської площі, Миргородська окружна прокуратура отримала інформацією про порушення інтересів держави у зв`язку з наданням спірного спеціального дозволу на користування надрами на підставі протоколу Державної комісії України по запасам корисних копалин з порушенням встановлених вимог. До отримання листа Державної служби геології та надра України №6224/03-4/2-23 від 19.10.2023 не було підтверджено, що ТОВ «Надра Сервіс Інвест» у розумінні законодавства не мало статусу користувача надра на момент апробації матеріалів початкової геології економічної оцінки перспективних ресурсів вуглеводнів.

Державною службою геології та надр України подано до суду відзив на позовну заяву, у яких вона просить відмовити в задоволені позовної заяви виконувача обов`язків керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області та просить розглянути клопотання про залишення позову без розгляду.

Державна служба геології та надр України у відзиві зазначає про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із недотриманням строку звернення до суду, оскільки оскаржувані документи, на отримання яких посилався позивач як на підставу для поновлення строку звернення до суду з позовом, перебували в загальному доступі ще до 2023 року. Відтак, аргументи позивача щодо поважності пропуску строку звернення до суду з цим позовом не заслуговують на увагу, оскільки маючи доступ до інформації щодо надання спеціального дозволу на користування надрами ТОВ «Надра Сервіс Інвест», позивач не був позбавлений можливості подавати запити до державних органів, зокрема, Держгеонадр у тому числі щодо оскаржуваного протоколу Державної комісії України по запасах корисних копалин.

Також відповідач посилається на відсутність у позивача повноважень на пред`явлення позову з огляду на вичерпний перелік визначених положеннями Закону України «Про прокуратуру» підстав звернення, до яких відносяться нездійснення або здійснення неналежним чином захисту цих інтересів органом державної влади, місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутність такого органу. Проте, на думку Державної служби геології та надр України, позивачем не доведено виникнення законодавчо визначеного «виключного» випадку звернення прокурора до суду у межах заявлених ним у цій справі позовних вимог. Крім того, на думку відповідача позивачем не надано доказів нездійснення чи неналежного здійснення суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, захисту спірних інтересів чи відсутності такого органу. Зокрема, позивачем не надано до суду доказів звернення до Державної служби геології та надр України з метою врегулювання питання щодо можливих порушень в діяльності Державної комісії України по запасах корисних копалин при прийнятті протоколу від 26.07.2018 №4455. Третя особа вважає, що у Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України та Кабінету Міністрів України наявні повноваження щодо звернення до суду з позовом щодо захисту інтересів держави, про які вказує прокурор у позовній заяві.

19.06.2024 року Київським окружним адміністративним судом були отримані пояснення третьої особи, у яких ТОВ «Надра Сервіс Інвест» просить суд залишити позов без розгляду, а якщо суд визнає причини пропуску прокуратурою строку звернення до суду поважними і поновить позивачу строк звернення до суду з позовом, - відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Досліджуючи питання дотримання позивачем строку звернення до суду з позовом у цій справі, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Абзацом другим частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, законодавством регламентовано тримісячний строк звернення суб`єкта владних повноважень до суду, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Верховний Суд у постанові від 20.04.2021 у справі № 640/17351/19 зазначав про те, що визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

У постанові від 13.02.2019 у справі №826/13768/16 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що обставини виявлення прокурором під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні відповідних порушень інтересів держави, які підлягають захисту в суді, поза межами строку звернення до суду повинні враховуватися судами як поважні причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, якщо прокурор звернувся до суду протягом встановленого законом строку звернення з дня виявлення таких порушень. Проте направлення прокурором листів до відповідних державних органів щодо здійснення заходів захисту інтересів держави не зупиняє та не перериває перебігу встановленого процесуальним законом строку звернення до суду.

Велика Палата Верховного Суду в зазначеній постанові наголосила, що установлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій, передбачених КАС України. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

У постанові Верховного Суду від 19.05.2022 у справі № 300/863/21 зазначено, що поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:

1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк;

2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;

3) обставина виникла протягом строку, який встановлений законом або судом;

4) обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом або судом. У свою чергу, поважною причиною може бути обставина, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, виникла протягом строку, який встановлений законом або судом та підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Правові висновки щодо критеріїв поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду викладено також у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 820/1719/15, від 20.12.2018 у справі № 756/513/17, від 27.02.2019 у справі № 813/1211/17, від 16.09.2019 у справі № 120/3403/20-а, від 19.02.2020 у справі № 815/5271/16, від 17.06.2021 у справі № 570/4516/19, від 17.02.2022 у справі № 380/893/20, від 08.09.2022 у справі № 380/1598/22, від 16.06.2023 у справі № 520/986/22 та від 04.07.2023 у справі № 620/4707/22.

Ключовим питанням щодо строків звернення позивача до суду є визначення, коли прокурор був обізнаний чи повинен був дізнатись про наявність порушень з боку відповідачів під час вчинення спірних дій та прийняття рішення у формі протоколу від 26.07.2018 №4455, наказу від 26.11.2018 №444 та видачі дозволу від 22.12.2018 №4954 та, відповідно, про наявність підстав для звернення до суду з позовом.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваний наказ Державної служби геології та надр України № 444 від 26.11.2018 був оприлюднений на офіційному сайті Державної служби геології та надр України та перебуває у відкритому доступі і після оголошення військового стану в Україні. З тексту наказу можна встановити, що ТОВ «Надра Сервіс Інвест» отримало спеціальний дозвіл на користування надрами без проведення аукціону на підставі п.п1 п.8 Порядку видачі спеціальних дозволів на користування надрами.

Сам спеціальний дозвіл на користування надрами після його видачі 22.12.2018 та до 24.02.2022 розміщувався на веб-сайті Державного науково-виробничого підприємства "Державний інформаційний геологічний фонд України".

Протокол Державної комісії України по запасах корисних копалин №4455 від 26.03.2018 був оприлюднений на веб-сайті Державного науково-виробничого підприємства "Державний інформаційний геологічний фонд України" 08.10.2020. В першій частині протоколу закріплено, які документи та матеріали розглянуті колегією Державної служби України по запасах корисних копалин, а в преамбулі та другій частині протоколу описано, на підставі яких документів проведено експертизу та наведені підстави подання документів на розгляд колегії.

Таким чином, позивач мав можливість ознайомитись з документами безпосередньо після їх оприлюднення, протягом встановленого строку здійснити звернення до Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасам корисних копалин, надрокористувача для отримання необхідних документів, їх аналізу та, у випадку встановлення порушення інтересів держави, звернутися до суду у встановлений законом строк.

Також органи прокуратури здійснюють процесуальне керівництво в кримінальному провадженні № 62019100000001655, яке було розпочато 07.11.2019.

В Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднені ухвали Голосіївського районного суду м. Києва у справі №752/166/20 від 26.05.2021 (провадження № 1-кс/752/4307/21), від 26.11.2021 (провадження № 1-кс/752/9542/21).

З ухвал Голосіївського районного суду м. Києва від 26.05.2021 та 26.11.2021 у справі №752/166/20 (провадження №1-кс/752/4307/21, №1-кс/752/9542/21), якими продовжувались строки досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62019100000001655 за наслідками розгляду клопотання старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Києві) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, погодженого прокурором Київської міської прокуратури, вбачається, що органами досудового розслідування проведено аналіз обставин надання спеціальних дозволів, у т. ч. ТОВ "Надра Сервіс Інвест"; в межах цього кримінального провадження виконані такі слідчі дії як "проведено обшук адміністративного приміщення Державної служби геології та надр України, ДП "ДЕРЖГЕОІНФОРМ"; направлено запити про надання інформації та копій документів до обласних рад та адміністрацій, в адміністративних межах яких знаходяться родовища, відповідно до виданих спецдозволів на користування надрами».

Таким чином, органи прокуратури були проінформовані про наявність кримінального провадження № 62019100000001655. А, враховуючи положення частини 2 ст. 36 Кримінального процесуального кодексу України, прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням уповноважений мати повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей , що стосуються досудового розслідування. Враховуючи це, органи прокуратури були проінформовані про обставини отримання ТОВ «Надра Сервіс Інвест» спеціального дозволу на користування надрам.

Також судом встановлено, що пунктами 1, 2 5 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19.03.2021, введеного у дію Указом Президента України від 25.03.2021 № 122/2021, рекомендовано Офісу Генерального прокурора разом з іншими правоохоронними органами вжити додаткових заходів щодо виявлення й розслідування фактів порушення вимог законодавства у сфері надрокористування.

Офісом Генерального прокурора надіслано на адресу Державної служби геології та надр України лист від 01.06.2021 №12/2-35/Вих-21, в якому зазначено, що Указом Президента України від 25.03.2021 №122/2021 затверджено рішення Ради національної безпеки і оборони України «Щодо стану справ у сфері надрокористування» від 19.03.2021, яким Держгеонадр визначено одним із виконавців передбачених заходів. Водночас, Офісу Генерального прокурора разом з іншими правоохоронними органами рекомендовано вжити додаткових заходів щодо виявлення і розслідування фактів порушення вимог законодавства у сфері надрокористування. З урахуванням викладеного, Офіс Генерального прокурора просив у строк до 17.06.2021 надати перелік суб`єктів господарювання у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, які, зокрема, поза аукціоном отримали спеціальні дозволи на користування надрами, зокрема за результатами апробації запасів корисних копалин без спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки.

Листом Державною службою геології та надр України від 17.06.2021 №9897/01/02-21 за наслідками опрацювання листа Офісу Генерального прокурора повідомлено, що відповідно до наказу Державної служби геології та надр України від 25.05.2021 №399 «Про проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) у червні-серпні 2021 року» проведення позапланових перевірок заплановано з 01.06.2021. Відповідно, узагальнені звіти про результати проведення позапланових перевірок не готувались. На виконання підпункту 2 пункту 1 рішення РНБО з метою отримання та опрацювання інформації про ймовірні факти незаконного видобування корисних копалин разом із правоохоронними органами, Державною службою геології та надр України направлено лист від 26.04.2021 №6469/01/07-21 до голів Київської та обласних адміністрацій з проханням щодо надання щокварталу відповідної інформації за встановленою формою. Станом на 15.06.2021 отримано інформацію від 10 ОДА про 41 факт ймовірного незаконного користування надрами, серед яких за результатами проведеного Державною службою геології та надр України аналізу відомості про встановлені 39 фактів незаконного користування надрами направлені до правоохоронних органів. Додатково надано витребувані Офісом Генерального прокурора переліки, серед яких у переліку суб`єктів господарювання у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, які, зокрема, поза аукціоном отримали спеціальні дозволи на користування надрами, зокрема за результатами апробації запасів корисних копалин без спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки значиться (під порядковим номером 15) ТОВ "Надра Сервіс Інвест".

Тобто вказаним листом Державна служба геології та надр України повідомила прокуратуру про те, що ТОВ "Надра Сервіс Інвест" є суб`єктом господарювання у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, яке поза аукціоном отримало спеціальний дозвіл на користування надрами, зокрема, за результатами апробації запасів корисних копалин без спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки.

Володіючи інформацією з середини 2021 року щодо отримання ТОВ "Надра Сервіс Інвест" спеціального дозволу на користування надрами від 22.12.2018 №4954 без проведення аукціону, позивач не був позбавлений можливості подавати відповідні запити до державних органів, зокрема Державної служби геології та надр України та Державної комісії України по запасах корисних копалин, у тому числі щодо оскаржуваного протоколу, а також звернутися до суду з адміністративним позовом у строк визначений приписами Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд зауважує, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом.

Водночас, відповідно до правових висновків ЄСПЛ, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).

ЄСПЛ зауважує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли б бути ущемлені у разі, якщо було б передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу (рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», заява № 14902/04, пункт 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom», заяви № 22083/93 і № 22095/93, пункт 51).

Відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.06.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та Європейської комісії з прав людини.

Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011). Такі обмеження спрямовані на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

При цьому, питання щодо дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду у кожному конкретному випадку встановлюється на підставі фактичних обставин справи, з урахуванням обґрунтувань вимог учасників справи та на підставі наданих ними доказів.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі № 697/1044/22.

Судом не приймаються до уваги доводи позивача, відповідно до яких прокуратура не мала підстав для захисту інтересів держави до ознайомлення 19.10.2023 працівниками Офісу Генерального прокурора з документами в Державній службі геології та надр України, з яких можливо встановити наявність порушень при отриманні ТОВ «Надра Сервіс Інвест» спеціального дозволу на користування надрами № 4954 від 22.12.2018, а також до отримання від Державної служби геології та надра України листа від 19.10.2023 №6224/03-4/2-23 про відсутність у ТОВ «Надра Сервіс Інвест» статусу надрокористувача до 22.12.2018.

Вказані відповідачами та третьою особою обставини не були відомі суду на момент відкриття провадження у справі, а тому викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про дотримання прокурором строку звернення до суду є передчасним.

З урахуванням наведеного, суд не може погодитися з обґрунтованістю тверджень позивача про те, що підстави для звернення з цим позовом до суду виникли лише 19.10.2023 після ознайомлення працівника Офісу Генерального прокурора з документами в Державній службі геології та надр при отриманні ТОВ "Надра Сервіс Інвест" дозволу на користування надрами №4954 від 22.12.2018, копії яких скеровані до Мирогородської окружної прокуратури.

Суд звертає увагу, що заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду не містить жодних обґрунтувань, які б вказували на наявність обставин об`єктивного і непереборного характеру про неможливість прокурора отримати відомості, на підставі яких мало б бути подано позовну заяву раніше, у визначені законом терміни.

На переконання суду, враховуючи значний пропуск строку звернення до суду у цій справі, поважність причин такого пропуску повинні бути настільки важливими, ґрунтовними та вагомими, що поновлення таких строків, повинно переважати над ставленням під сумнів багаторічних суспільних відносини, що склалися за ці роки.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Водночас, навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (рішення Європейського суду з прав людини у справі Олександр Шевченко проти України, п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.

За висновками Європейського суду з прав людини, загалом прийнятним вважається встановлення в національному законодавстві процесуальних обмежень та вимог з метою належного здійснення правосуддя; проте вони не повинні підривати саму суть права на доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 16 грудня 1992 року у справі «Хаджіанастасіу проти Греції», пункти 32-37).

При цьому очікується, що заявник продемонструє уважне ставлення до дотримання процесуальних вимог національного законодавства, наприклад до строків для подання адміністративного позову (рішення Європейського суду з прав людини від 7 вересня 1999 року у справі «Йодко проти Литви» (Jodko v. Lithuania).

Відповідно до практики Верховного суду яка знаходить своє підтвердження у постановах від 14.09.2023 № 520/12477/22, від 21.09.2023 № 340/341/23, від 07.09.2023 № 1Є0/4008/23, від 02.08.2023 № 480/3852/22, від 28.09.2022 №, 640/13798/21, від 30.06.2022 № 460/11514/21, від 17.04.2022 № 540/5397/21 та інших, поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.

Стосовно посилання позивача в обґрунтування необхідності поновлення пропущеного строку звернення до суду на наявність триваючого правопорушення, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 КАС України індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Положеннями чинного законодавства України не визначено поняття «триваюче правопорушення». Разом з тим за загальноприйнятим у теорії права визначенням триваючим вважають правопорушення, яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов`язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов`язків або виявлення правопорушення.

Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 №810/1224/17.

Водночас, оскільки спірні рішення є актами індивідуальної дії, на переконання суду у даному випадку відсутнє триваюче правопорушення, а тому означені доводи позивача відхиляються судом як необґрунтовані.

Суд зазначає, що позивач, який наділений законом повноваженнями здійснювати процесуальне керівництво в кримінальних провадженням, маючи доступ до інформації щодо погодження та надання спеціального дозволу на користування надрами, не був позбавлений можливості подавати запити до державних органів, зокрема, до Міністерства енергетики України, Державної служби геології та надр України для необхідної інформації та доказів. Більше того, у відповідності до норм КПК України та посадових обов`язків в межах відповідного кримінального провадження, незалежно від дати розголошення відомостей досудового розслідування, прокуратура мала володіти інформацією про підстави для звернення до адміністративного суду значно раніше, ніж звернулася з позовом.

Отже, суд резюмує, що вчинення із значним затягуванням певних слідчих дій відповідними органами в межах кримінального провадження, не може мати наслідком автоматичного поновлення строку звернення з позовом до адміністративного суду.

Суд зазначає, що регулярні звернення прокурора, з метою витребування ним документів для підтвердження підстав представництва інтересів держави в суді не можуть слугувати механізмом продовження встановлених законом строків звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки це призведе до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах, порушення стабільності у діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання ними своїх функцій.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.02.2024 у справі №340/3868/23.

З урахуванням означеного, суд відхиляє доводи позивача про те, що про наявність підстав для представництва в суді інтересів держави прокуратурі стало відомо лише 19.10.2023 (після отримання матеріалів від уповноваженого у сфері раціонального використання надр органу).

Суд зазначає, що дата отримання (19.10.2023) прокурором матеріалів від уповноваженого у сфері раціонального використання надр органу не змінює моменту, з якого прокурор знав або повинен був дізнатися про наявність порушених інтересів держави, а лише свідчить про час, коли він почав вчиняти активні дії з реалізації своїх повноважень щодо звернення до суду з позовом в інтересах держави, і ця подія не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в спірних правовідносинах.

Наведене вище узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 23.08.2023 у справі № 380/7024/22 та від 21.09.2023 у справі №380/7550/22, від 13.02.2024 у справі №340/3868/23.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що наведені прокурором обставини не можуть бути причиною для поновлення строку звернення до суду з позовом, оскільки це матиме наслідком необґрунтоване втручання суду у принцип правової визначеності та порушення права інших учасників провадження на справедливий судовий розгляд в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Обставин, які об`єктивно унеможливлювали реалізацію прав щодо своєчасного звернення до суду, позивачем не наведено.

Суд визнає непереконливими посилання позивача на висновки Верховного Суду щодо поважності пропуску строків звернення до суду, викладені у постанові від 05.07.2023 у справі №380/15396/22, оскільки вони не є релевантними до спірних правовідносин. Так, у справі №380/15396/22 спірні правовідносини виникли у зв`язку зі зверненням у жовтні 2022 року Франківської окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі: Державної інспекції архітектури та містобудування України, Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації до Львівського окружного адміністративного суду із позовом фізичних осіб про зобов`язання відповідачів привести житлову будівлю - пам`ятку архітектури місцевого значення, у відповідність до технічного паспорта шляхом демонтажу 3-го та 4-го поверхів об`єкта будівництва з компенсацією витрат, пов`язаних із демонтажем 3-го та 4-го поверхів (мансарда) об`єкта за рахунок відповідачів.

Позов було обґрунтовано протиправністю здійсненого відповідачами будівництва на об`єкті, що належить до пам`ятки архітектури місцевого значення, а також наявністю підстав для представництва інтересів держави у суді з огляду на невжиття уповноваженими органами заходів щодо здійснення своїх функцій у сфері контролю за дотриманням містобудівного законодавства та законодавства про охорону культурної спадщини.

Отже, суб`єкти, предмет та підстави позовів у справі №380/15396/22 та у справі, що розглядається, є зовсім іншими.

Крім того, у цій постанові від 05.07.2023 у справі №380/15396/22 Верховний Суд зазначив таке:

«…ДІАМ України та Департамент є органами, уповноваженими здійснювати контроль та нагляд у сфері містобудівної діяльності, а Управління є органом, на який покладається здійснення повноважень у сфері охорони культурної спадщини на території міста Львова.

У зв`язку з вищезазначеним, прокурор звернувся до цих органів з листами від 17 серпня 2022 року № 14.51/04-16-5014вих-22, № 14.51./04-16-5015вих-22, № 14.51./04-16-5016вих-22, відповідь на які отримав: від ДІАМ - 23 серпня 2022 року, від Управління - 29 серпня 2022 року та від Департаменту - 19 вересня 2022 року. У листах-відповідях, зокрема зазначалося, що будь-які контрольні заходи цими органами не проводилися з огляду на положення пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2022 року № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні».

З огляду на вищезазначене, а також враховуючи, що у цій справі, з огляду на особливість спірних правовідносин, для звернення з позовом мали значення висновок експерта від 9 травня 2022 року, протокол огляду місця події від 12 серпня 2022 року, а також отримання офіційної позиції від ДІАМ, Управління та Департаменту, Суд доходить висновку про те, що підстави для представництва інтересів держави (охоплюють у цій справі і суспільні інтереси) у суді виникли у прокурора з того моменту, коли він дізнався або повинен був дізнатися про невжиття протягом розумного строку органами, уповноваженими на здійснення функцій контролю у сфері містобудівної діяльності та охорони культурної спадщини, заходів щодо усунення виявленого у відповідних сферах порушення. У цій справі такі підстави виникли щонайскоріше з 23 серпня 2022 року, а тому Суд вважає, що звернення прокурора із позовом 28 жовтня 2022 року здійснено у межах трирічного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України…».

Таким чином, правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 05.07.2023 у справі №380/15396/22, взагалі не стосується спірних правовідносин та не може бути застосований судом до обставин даної справи, які, як було вказано вище, пов`язані з тим, що про наявність підстав для звернення до суду з позовом у цій справі позивачу мало бути відомо щонайменше після отримання листа Державної служби геології та надра України від 17.06.2021 №9897/01/02-21.

У свою чергу, релевантні до спірних правовідносин висновки Верховного Суду щодо пропуску прокурором строку звернення до суду та відсутності поважних причин для його поновлення викладені у постановах від 16 травня 2024 року у справі № 460/12886/23, від 20 травня 2024 року у справі № 240/21531/23, від 20 травня 2024 року у справі № 240/21812/23, від 21 травня 2024 року у справі № 240/8829/23, від 21 травня 2024 року у справі № 240/25181/23, від 13 лютого 2024 року у справі № 340/3868/23 та інших.

Положеннями статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

При цьому, відповідно до частин тринадцятої-п`ятнадцятої статті 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

З урахуванням викладеного, суд констатує недотримання позивачем тримісячного строку звернення до суду, у зв`язку з чим позовна заява підлягає залишенню без руху, а у порядку усунення недоліків позовної заяви позивачу необхідно надати суду заяву про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску з урахуванням висновків суду, викладених у цій ухвалі.

Керуючись статтями 171, 241, 243, 248, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Позовну заяву залишити без руху.

2. Протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви, а саме:

- надати заяву про поновлення строку звернення до суд з позовною заявою та докази поважності причин його пропуску.

3. Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде залишена без розгляду відповідно до частини п`ятнадцятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) позивачу (його представнику), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

5. У зв`язку з відсутністю у суді можливості друкування документів, які надходять через підсистему "Електронний Суд" чи на офіційну електронну адресу суду, документи до суду направляти засобами поштового зв`язку або нарочно у паперовому вигляді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Дудін С.О.