Рішення

від 22.11.2024 по справі 640/7452/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2024 року м. Київ№ 640/7452/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 до Конкурсної комісії з добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України, Голови Конкурсної комісії з добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України ОСОБА_2 , Міністерства закордонних справ України, Міністерства юстиції України, третя особа - Президент України ОСОБА_3 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання утриматись від вчинення дії,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 до Конкурсної комісії з добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України (далі - відповідач-1), Голови Конкурсної комісії з добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України ОСОБА_2 (далі - відповідач-2), Міністерства закордонних справ України (далі - відповідач-3), Міністерства юстиції України (далі - відповідач-4), третя особа - Президент України ОСОБА_3 , (далі - третя особа), в якому позивач просив:

визнати протиправною бездіяльність відповідача-4 та зобов`язати провести конкурс для відбору кандидатів на посаду судді Європейського суду з прав людини;

визнати протиправними дії відповідача-1 щодо оголошення та проведення конкурсу з добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України та зобов`язати відповідача-1 утриматись від вчинення дій щодо проведення конкурсу з добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України;

визнати протиправними дії відповідача-3 та зобов`язати його утриматись від вчинення дій щодо забезпечення проведення тестування щодо визначення рівня володіння учасниками конкурсу з добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини офіційними мовами Ради Європи;

визнати протиправними дії відповідача-2 та зобов`язати її утриматись від вчинення дій щодо подання списку трьох кандидатів на посаду судді Європейського суду з прав людини від України відповідачу-3 для його внесення в установленому порядку до Ради Європи.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що позивач вважає дії Комісії незаконними, адже кандидатура діючої судді ЄСПЛ від України була відібрана на підставі конкурсу, проведеного за Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 524. Проте, Міністерство юстиції України, в порушення ст. 23 Конвенції та п. 2 Порядку не оголосило про проведення відповідного конкурсу. Позивач вважає що бездіяльністю Міністерства юстиції України він позбавлений можливості прийняти участь в конкурсі в порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 524.

Позивач вважає, що Конкурсна комісія з добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України створена як з порушенням Порядку проведення конкурсу для відбору кандидатів на посаду судді Європейського суду з прав людини, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.03.2007 № 524, так і з порушенням Порядку проведення конкурсу з добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України, що затверджена Указом Президента № 1043/2007 від 01.11.2007. У зв`язку з цим, Конкурсна комісія з добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України не має повноважень щодо проведення Конкурсу.

З огляду на викладене, позивач вважає, що Міністерством юстиції України безпідставно не вчиняються дії щодо організації та проведення конкурсу для відбору трьох кандидатів на посаду судді Європейського суду з прав людини, а конкурс що проводиться Конкурсною комісією з добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України та Міністерством закордонних справ України порушує право позивача бути обраним суддею Європейського суду з прав людини від України та є неправомірним. Голова Комісії не має повноважень подавати список кандидатів Міністерству закордонних справ України для його внесення в установленому порядку до Ради Європи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду у місті Києві від 27.05.2019 справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

До суду від Міністерства закордонних справ України надійшов відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача зазначив, що 09.04.2019 на адресу МЗС надійшло доручення Першого віце-прем`єр-міністра України - Міністра економічного розвитку і торгівлі України С.І. Кубіва від 09.04.2019 № 12374/1/1-19 щодо забезпечення виконання пункту 6 Указу Президента України від 04.04.2019 № 100/2019, а саме: провести тестування учасників конкурсу з добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України щодо визначення рівня володіння ними офіційними мовами Ради Європи; внести в установленому порядку до Ради Європи за результатами проведення конкурсу список кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України. Також, на ім`я Міністра закордонних справ України П.А. Клімкіна надійшов лист від Глави Адміністрації Президента України І.Л. Райніна від 23.04.2019№ 02-01/670 щодо забезпечення проведення 2-3 травня 2019 року тестування учасників конкурсу для визначення рівня володіння ними офіційними мовами Ради Європи та інформування конкурсної комісії про результати тестування.

З метою належного виконання пункту 6 Указу Президента України від 04.04.2019 № 100 «Про конкурс із добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України» та забезпечення тестування учасників конкурсу для визначення рівня володіння ними офіційними мовами Ради Європи, було підготовлено доручення Міністерства закордонних справ України від 25.04.2019 № 53 «Щодо тестування учасників конкурсу», згідно з яким, відповідні структурні підрозділи МЗЄ мали вжити відповідні заходи.

Разом з тим, 02.05.2019 МЗС України отримано копію ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2019 про забезпечення адміністративного позову, якою, в рамках провадження в справі № 640/7373/19 за позовом ОСОБА_4 до Конкурсної комісії з добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України, Голови Конкурсної комісії з добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України, Міністерства закордонних справ України, Міністерства юстиції України, окрім іншого, вирішено: «Заборонити Міністерству закордонних справ України вчиняти дії щодо тестування щодо визначення рівня володіння учасниками конкурсу офіційними мовами Ради Європи». На виконання вказаної ухвали суду від 26.04.2019, МЗС України підготовлено доручення від 08.05.2019 № 59 «Про скасування Доручення МЗС від 25.04.2019 № 53».

Ураховуючи, що вказана вимога позивача була реалізована на виконання ухвали суду у справі № 640/7373/19 від 26.04.2019 про забезпечення позову, а Д.І. Мазурок в поданому адміністративному позові не наводить будь-яких підстав на доведеність протиправності дій Міністерства щодо забезпечення проведення тестування щодо визначення рівня володіння учасниками конкурсу офіційними мовами Ради Європи, підстави для задоволення адміністративного позову до Міністерства закордонних справ України відсутні. Крім того, відповідач вважає, що позивачем, всупереч вимогам КАС України, в поданому адміністративному позові не зазначено, у чому полягає порушення його прав, свобод та інтересів відповідними суб`єктами владних повноважень. Позивачем не викладено обставини, за яких, на його думку, порушено його права, свободи чи інтереси відповідачем.

При цьому, на момент звернення позивача до суду, Міністерством закордонних справ України не вчинялося жодних дій щодо забезпечення проведення тестування щодо визначення рівня володіння учасниками конкурсу з добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини офіційними мовами Ради Європи, а отже, був відсутній і сам факт порушення прав та законних інтересів позивача з боку МЗС.

Від Міністерства юстиції України до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначено про те, що Указом Президента України від 14.09.2007 № 869/2007 «Питання добору кандидатур для обрання на посаду судді Європейського суду з прав людини від України» Указ Президента України від 28.02.2007 № 157/2007 було скасовано та утворено конкурсну комісію для добору кандидатів на посаду судді Європейського суду з прав людини. Представники Міністерства юстиції України до складу конкурсної комісії не входили.

З метою врегулювання питання добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України та відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Указом Президента України від 01.11.2007 № 1043/2007 було затверджено Порядок національного добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду, відповідно до якого було проведено конкурс та здійснено відбір трьох кандидатів. Указ Президента України № 1043/2007, яким було затверджено Порядок національного добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду, на момент подачі адміністративного позову у даній справі був чинним. Тому, порядок оголошення та проведення вказаного конкурсу, на час подання адміністративного позову, повинен був відбуватися згідно з положеннями Указу Президента № 1043/2007.

Таким чином, враховуючи ієрархічну систему нормативно-правових актів України, Указ Президента № 1043/2007 мав вищу юридичну силу ніж постанова Кабінету Міністрів України, якою затверджено Порядок № 524, крім того, Указ Президента України від 01.11.2007 № 1043/2007 був прийнятий пізніше постанови Кабінету Міністрів України від 21.03.2007 № 524. Конкурс для відбору кандидатів на посаду судді Європейського суду з прав людини відповідно до Порядку проведення конкурсу для відбору кандидатів на посаду судді Європейського суду з прав людини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.03.2007 № 524, проводився на виконання Указу Президента України від 28.02.2007 № 157/2007.

Однак, Указом Президента України від 10.06.2019 № 356/2019 «Питання добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України» № 356/20191 визнано такими, що втратили чинність Указ Президента України № 1043/2007 та Указ Президента України № 100/2019 «Про конкурс із добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України», та затверджено нове Положення про проведення конкурсу з добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України № 356/2019.

Так, пунктом 3 Указу № 356/2019 ліквідовано Конкурсну комісію з добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України, утворену Указом Президента України від 04.04.2019 № 100 «Про конкурс із добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України».

Пунктом 4 Указу № 356/2019 оголощено конкурс з добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України.

Крім того, відповідач наголошує на тому, що Порядок № 524, на який посилається позивач не може бути правовою основою для проведення конкурсу, оскільки передбачає такий склад Конкурсної комісії, який не може бути сформований.

Таким чином, національний добір кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини, на час подання адміністративного позову, мав проводитись на підставі нормативно-правового акту, прийнятого пізніше, тобто Указу Президента України від 01.11.2007 № 1043/2007, відповідно до якого, посадові особи Міністерства юстиції України не входили до складу конкурсної комісії, а Міністр юстиції України не був Головою Комісії, тому твердження позивача, що Міністерство юстиції України безпідставно не вчиняє дії щодо організації та проведення конкурсу відбору трьох кандидатів на посаду судді ЄСПЛ від України є безпідставними та такими, шо ґрунтуються на особистих переконаннях позивача.

15.12.2022 набрав чинності Закон України від 13.12.2022 № 2825-IX Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду.

Відповідно до абзаців 1-3 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного закону, Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя, а до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Відтак, розгляд зазначеної справи підпадає під територіальну юрисдикцію Київського окружного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею у даній справі визначено суддю Головенка О.Д.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.12.2023 прийнято справу до провадження, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).

Від представника Міністерства юстиції України надійшло клопотання про закриття провадження у справі в звґязку з недоведеністю порушення оскаржуваними діяннями особистих прав та інтересів позивача. Одночасно, представник відповідача посилався на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 15.03.2018 у справі № 800/414/17, відповідно до якої поняття «спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в ширшому значенні, тобто поняття стосується як спорів, що не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Разом з тим, суд зазначає, що позивач в позовній заяві в обгрунтування наявності порушеного права зазначив, що він має право прийняти участь у конкурсі з добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини, проте проведення у незаконний, на його думку, спосіб конкурсу з добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України позбавило його право прийняти участь у конкурсі та бути обраним суддею Європейського суду з прав людини від України.

На переконання суду, з`ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо бездіяльності відповідача, котра оскаржується, з огляду на що, питання наявності/відсутності порушеного права позивача, підлягає зґясуванню саме під час розгляду спору по суті, а тому, що суд дійшов висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі та відмовляє у задоволенні заяви Міністерства юстиції України про закриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.03.2007 постановою Кабінету Міністрів України «Про здійснення відбору кандидатів на посаду судді Європейського суду з прав людини» № 524 затверджено Порядок проведення конкурсу для відбору кандидатів на посаду судді Європейського суду з прав людини.

01.11.2007 Указом Президента України № 1043/2007 затверджено Порядок проведення конкурсу з добору кандидатів для обрання суддею ЄСПЛ від України.

04.04.2019 Президентом України прийнято Указ № 100/2019 «Про конкурс із добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України», яким утворено конкурсну комісію з добору кандидатів для обрання суддею ЄСПЛ від України.

18.04.2019 конкурсна комісія на своєму засіданні обрала ОСОБА_2 головою конкурсної комісії.

На виконання Указу Президента України від 04.04.2019 № 100/2019, Конкурсною комісією з добору кандидатів для обрання суддею ЄСПЛ від України на веб-сайті Офіційного інтернет-представництва Президента України розміщено оголошення про початок конкурсу з добору кандидатів для обрання суддею ЄСПЛ від України.

З тексту оголошення вбачається, що прийом документів для участі у конкурсі здійснюватиметься з 20.04.2019 по 27.04.2019 включно, тестування щодо визначення рівня володіння офіційними мовами Ради Європи проводитиметься 2 та 3 травня, співбесіда проводитиметься 6 травня.

Позивач вважає дії Комісії незаконними з наступних підстав.

Кандидатура діючої судді ЄСПЛ від України була відібрана на підставі конкурсу, проведеного за Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 524, та 27.04.2010 Парламентською асамблеєю Ради Європи запропонованого кандидата від України було обрано суддею ЄСПЛ.

На думку позивача, лише даний порядок відбору кандидатів на посаду судді ЄСПЛ відповідає критеріям, встановленим рекомендаціями та резолюціями органів Ради Європи, відповідно до яких, процедура відбору кандидатів має відповідати принципам демократичності, публічності та прозорості.

Проте, як наголошує позивач, Міністерство юстиції України, в порушення ст. 23 Конвенції та п. 2 Порядку не оголосило про проведення відповідного конкурсу. Позивач вважає, що бездіяльністю Міністерства юстиції України він позбавлений можливості прийняти участь в конкурсі в порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 524. На думку позивача, він відповідає посадовим критеріям, визначеним ст. 21 Конвенції та п. 3 Порядку та має високі моральні якості, а також кваліфікацію, необхідну для призначення на високу суддівську посаду, є юристом із визнаним рівнем компетентності. Також, позивач має вищу юридичну освіту і досвід у сфері захисту прав людини, володіє офіційними мовами Ради Європи, має знання Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та протоколів до неї, практики Європейського суду з прав людини. Однак, внаслідок бездіяльності Міністерства юстиції України порушується право позивача бути обраним суддею Європейського суду з прав людини від України в законний спосіб.

Президенту України не надано права затверджувати порядок проведення конкурсу з добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України, тим більше, не надано права наділяти себе повноваженнями щодо затвердження персонального складу комісії з проведення конкурсу. Такого права не надано Президенту України і будь-якими законами України.

Позивач зауважує, що правом затверджувати персональний склад Комісії Президент України наділив себе Указом від 04.04.2019 № 100/2019, шляхом внесення змін до абз. 3 п. 2 Порядку проведення конкурсу з добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України, який набрав чинності з моменту опублікування, тобто з 06.04.2019. Але не дочекавшись набрання чинності зазначеним Указом, Президент України в пункті 2 цього ж Указу затвердив персональний склад Комісії. Тобто, на момент затвердження персонального складу Комісії, Президент України не мав на це права навіть на підставі Порядку проведення конкурсу з добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України, а таке повноваження мав лише голова Комісії.

З огляду на викладеного, позивач вважає, що Міністерством юстиції України безпідставно не вчиняються дії щодо організації та проведення конкурсу для відбору трьох кандидатів на посаду судді Європейського суду з прав людини, а конкурс що проводиться Конкурсною комісією з добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України та Міністерством закордонних справ України порушує право позивача бути обраним суддею Європейського суду з прав людини від України та є неправомірним. Голова Комісії не має повноважень подавати список кандидатів Міністерству закордонних справ України для його внесення в установленому порядку до Ради Європи.

Наведене зумовило позивача на звернення до суду з даним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Указом Президента України від 21.11.2007 № 1043/2007 (із змінами, внесеними згідно з Указом Президента № 100/2019 від 04.04.2019) «Про Порядок проведення конкурсу з добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України» передбачено, що Міністерством закордонних справ України забезпечується проведення тестування учасників конкурсу на посаду судді Європейського суду з прав людини від України щодо визначення рівня володіння учасниками конкурсу офіційними мовами Ради Європи.

Пунктом 6 Указу Президента України від 04.04.2019 № 100/2019 «Про конкурс із добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України» визначено: Міністерству закордонних справ України забезпечити: «проведення тестування учасників конкурсу з добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України щодо визначення рівня володіння ними офіційними мовами Ради Європи; внесення в установленому порядку до Ради Європи за результатами проведення конкурсу списку кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України.

09.04.2019 на адресу МЗС надійшло доручення Першого віце-прем`єр-міністра України - Міністра економічного розвитку і торгівлі України С.І. Кубіва від 09.04.2019 № 12374/1/1-19 щодо забезпечення виконання пункту 6 Указу Президента України від 04.04.2019 № 100/2019, а саме: провести тестування учасників конкурсу з добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України щодо визначення рівня володіння ними офіційними мовами Ради Європи; внести в установленому порядку до Ради Європи за результатами проведення конкурсу список кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України.

Також, на ім`я Міністра закордонних справ України П.А. Клімкіна надійшов лист від Глави Адміністрації Президента України І.Л. Райніна від 23.04.2019№ 02-01/670 щодо забезпечення проведення 2-3 травня 2019 року тестування учасників конкурсу для визначення рівня володіння ними офіційними мовами Ради Європи та інформування конкурсної комісії про результати тестування.

З метою належного виконання пункту 6 Указу Президента України від 04.04.2019 № 100 «Про конкурс із добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України» та забезпечення тестування учасників конкурсу для визначення рівня володіння ними офіційними мовами Ради Європи, було підготовлено Доручення Міністерства закордонних справ України від 25.04.2019 № 53 «Щодо тестування учасниківконкурсу», згідно з яким, відповідні структурні підрозділи МЗС мали вжити заходи: Створити екзаменаційну комісію для проведення тестування з визначення рівня володіння англійською та французькою мовами кандидатами для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України; Провести тестування для визначення рівня володіння англійською та французькою мовами учасників конкурсу з добору кандидатів на обрання суддею Європейського суду з прав людини від України; За результатами тестування інформувати конкурсну комісію з добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України, створену згаданим Указом Президента України; Після отримання від конкурсної комісії списку кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України, внести його в установленому порядку до Ради Європи.

Разом з тим, 02.05.2019 МЗС отримано копію ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2019 про забезпечення адміністративного позову, якою, в рамках провадження у справі № 640/7373/19 за позовом ОСОБА_4 до Конкурсної комісії з добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України, Голови Конкурсної комісії з добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України, Міністерства закордонних справ України, Міністерства юстиції України, окрім іншого, вирішено заборонити Міністерству закордонних справ України вчиняти дії щодо тестування щодо визначення рівня володіння учасниками конкурсу офіційними мовами Ради Європи.

На виконання вказаної ухвали суду від 26.04.2019, МЗС підготовлено Доручення від 08.05.2019 № 59 «Про скасування Доручення МЗС від 25.04.2019 № 53».

При цьому, суд звертає увагу на те, що прохальна частина позовної заяви містить до МЗС України вимогу визнати протиправними дії Міністерства закордонних справ України та зобов`язати Міністерство закордонних справ України утриматися від вчинення дій щодо забезпечення проведення тестування щодо визначення рівня володіння учаениками конкурсу з добору кандидатів для обрання суддею Європейеького суду з прав людини офіційними мовами Ради Європи.

Тож, враховуючи, що вказана вимога позивача була реалізована на виконання ухвали суду № 640/7373/19 від 26.04.2019 про забезпечення позову, а позивач не навів протиправності дій Міністерства щодо забезпечення проведення тестування щодо визначення рівня володіння учасниками конкурсу офіційними мовами Ради Європи, суд вважає, що підстави для задоволення адміністративного позову до Міністерства закордонних справ України відсутні.

Відповідно до ст. 22 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, судді ЄСПЛ обираються Парламентською асамблеєю від кожної Високої Договірної Сторони більшістю поданих голосів за списком трьох кандидатів, запропонованих відповідною Високою Договірною Стороною. Судді обираються строком на дев`ять років та не можуть бути переобрані (пункт 1 статті 23 Конвенції).

На цей час суддею ЄСПЛ від України була ОСОБА_5 , яка була обрана суддею ЄСПЛ 15.06.2010.

Обрання судді відбувається в два етапи - обрання трьох кандидатів на посаду судді за результатами національного добору та обрання Парламентською Асамблеєю судді із списку трьох кандидатів, наданих державою за результатами національного добору кандидатів.

Відповідно до Резолюції 1646 (2009) Парламентської Асамблеї «Про призначення кандидатів та обрання суддів Європейського суду з прав людини», Високим Договірним Сторонам рекомендується прийняти на національному рівні документи щодо проведення національного добору кандидатів на посаду судді. Такий добір кандидатів не повинен відбуватися на основі ad hoc процедур та не має бути політизованим.

Так, в позовній заяві позивач стверджує, що на його думку, конкурс з добору кандидатів на посаду судді ЄСПЛ від України має проводитися на підставі положень Порядку проведення конкурсу для відбору кандидатів на посаду судді Європейського суду з прав людини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.03.2007 № 524, оскільки, як він зазначає, попередній конкурс, на якому, серед інших, було обрану кандидатуру ОСОБА_5 було проведено саме відповідно до Порядку № 524.

Відповідно до Указу Президента України «Питання добору кандидатур для призначення на посаду судді Європейського суду з прав людини від України» від 28.02.2007 № 157/2007, Кабінету Міністрів України було доручено забезпечити формування списку кандидатур для призначення на посаду судді Європейського суду з прав людини від України та внести його до 30.03.2007 до Ради Європи.

Конкурс було проведено Міністерством юстиції України відповідно до Порядку проведення конкурсу для відбору кандидатів на посаду судді Європейського суду з прав людини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про здійснення відбору кандидатів на посаду судді Європейського суду з прав людини» від 21.03.2007 № 524, розробленою на виконання Указу Президента України від 28.03.2007 № 157/2007.

Надалі, Указом Президента України від 14.09.2007 № 869/2007 «Питання добору кандидатур для обрання на посаду судді Європейського суду з прав людини від України», Указ Президента України від 28.02.2007 № 157/2007 було скасовано та утворено конкурсну комісію для добору кандидатів на посаду судді Європейського суду з прав людини. Варто зауважити, що представники Міністерства юстиції України до складу конкурсної комісії не входили.

З метою врегулювання питання добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України та відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Указом Президента України від 01.11.2007 № 1043/2007 було затверджено Порядок національного добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду, відповідно до якого було проведено конкурс та здійснено відбір трьох кандидатів.

Судом враховується, що Указ Президента України № 1043/2007, яким було затверджено Порядок національного добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду, на момент подачі адміністративного позову у даній справі, був чинним.

Слід зауважити, що конкурс для відбору кандидатів на посаду судді Європейського суду з прав людини відповідно до Порядку проведення конкурсу для відбору кандидатів на посаду судді Європейського суду з прав людини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.03.2007 № 524, проводився на виконання Указу Президента України від 28.02.2007 № 157/2007.

Указ Президента України від 28.02.007 № 157/2007 було скасовано Указом Президента України від 14.09.2007 № 869/2007 та для врегулювання питання добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України Указом Президента України від 01.11.2007 № 1043/2007 було затверджено Порядок національного добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду.

Однак, Указом Президента України від 10.06.2019 № 356/2019 «Питання добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України» визнано такими, що втратили чинність Указ Президента України № 1043/2007 та Указ Президента Укпаіни № 100/2019 «Про конкурс із добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України», та затверджено нове Положення про проведення конкурсу з добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України (далі - Положення № 356/2019).

Так, пунктом 3 Указу № 356/2019, ліквідовано Конкурсну комісію з добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України, утворену Указом Президента України від 04.04.2019 № 100 «Про конкурс із добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України».

Пунктом 4 Указу № 356/2019 оголошено конкурс з добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України.

Згідно з абзацами 2, 3 пункту 2 Положення № 359/2019, склад Комісії формується з числа фахівців у галузі міжнародного права, які мають високу кваліфікацію і значний досвід роботи у цій галузі, у тому числі провідних вчених, представників міжнародних організацій та всеукраїнських громадських об`єднань, діяльність яких спрямована на захист прав людини і основоположних свобод. Персональний склад Комісії затверджує Президент України.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).

З огляду на вимоги ст. ст. 2, 5 КАС України об`єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб`єктом владних повноважень.

Для визначення інтересу, як об`єкта судового захисту в порядку адміністративного судочинства, окрім загальних ознак інтересу, він повинен містити спеціальні, визначені КАС України. Якщо перша група ознак необхідна для віднесення тієї чи іншої категорії до інтересу, то друга - дозволяє кваліфікувати такий інтерес як об`єкт судового захисту в адміністративному судочинстві.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово застосовував критерії, які дозволяють виявити наявність або відсутність охоронюваного законом інтересу в особи, яка звертається за судовим захистом. Судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який: має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання, але виходить за межі суб`єктивного права; пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві або скарзі особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу або скаржнику; порушений суб`єктом владних повноважень.

Оскільки позивач не був учасником конкурсу, а також ним не доведено, в чому конкретно полягає порушення його прав та законних інтересів суб`єктом владних повноважень (відповідачами у справі), суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими.

Судом також враховується правова позиція, викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у складі від 04.03.2020 у справі № 9901/216/19 (Провадження № 11-1234заі19) під час оскарження Указ Президента України ОСОБА_3 від 04.04.2019 № 100/2019 «Про конкурс із добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України».

Підставою звернення до суду позивача стала незгода з проведенням конкурсу із добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України на підставі Указів Президента України від 01.11.2007 № 1043 та від 04.04.2019 № 100.

При цьому, судом встановлено, що Указом Президента України від 10.06.2019 № 356/2019 "Питання добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України": Затверджено Положення про проведення конкурсу з добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України (додається). Утворено Комісію для проведення конкурсу з добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України (далі - Комісія) та затвердити її персональний склад (додається). Ліквідовано конкурсну комісію з добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України, утворену Указом Президента України від 04.04.2019 № 100 "Про конкурс із добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України". Оголошено конкурс з добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України. Доручено Комісії забезпечити проведення конкурсу з добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України. Доручено Міністерству закордонних справ України забезпечити: проведення тестування учасників конкурсу з добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України щодо визначення рівня володіння ними офіційними мовами Ради Європи; внесення в установленому порядку до Ради Європи за результатами проведення конкурсу списку кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України. Визнано такими, що втратили чинність: Указ Президента України від 01.11.2007 № 1043 "Про Порядок проведення конкурсу з добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України"; Указ Президента України від 4 квітня 2019 року № 100 "Про конкурс із добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України".

Таким чином, з прийняттям Президентом України Указу від 10.06.2019 № 356/2019, припинено проведення конкурсу для відбору на посаду суддів Європейського суду з прав людини, проведення якого на підставі Порядку, затвердженого Указом Президента України від 01.11.2007 № 1043, який на думку позивача, порушував його право брати участь у конкурсі. При цьому, даним Указом Ліквідовано конкурсну комісію з добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України, утворену Указом Президента України від 04.04.2019 № 100 "Про конкурс із добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України" та, фактично, припинено правовідносини щодо виконання доручень Комісією та Міністерством юстиції України.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про відповідність оскаржуваних дій критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, що, в свою чергу, зумовлює наявність підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідком розгляду даного спору, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, не знайшли своє підтвердження під час розгляду спору, а тому, задоволенню не підлягають.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 77, 90, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Конкурсної комісії з добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України, Голови Конкурсної комісії з добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України ОСОБА_2 , Міністерства закордонних справ України, Міністерства юстиції України, третя особа - Президент України ОСОБА_3 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання утриматись від вчинення дії відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.