Рішення

від 22.11.2024 по справі 420/28898/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/28898/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КСЕНІЯ ТРЕЙДІНГ» до Хмельницької митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 16.09.2024 надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «КСЕНІЯ ТРЕЙДІНГ» до Хмельницької митниці в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA400000/2024/000058/2 від 13.03.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підставі Контракту № EK-15022024 від 15.02.2024, Інвойсу № EKS2024000002648 від 01.03.2024, Товариство з обмеженою відповідальністю «КСЕНІЯ ТРЕЙДІНГ» ввезло на митну територію України товари. 12.04.2024, Хмельницькою митницею було прийнято до митного оформлення товари зазначені вище та електронну митну декларацію № 24UA400040007448U5. 12.04.2024 декларантом позивача отримано електронні запити, у яких відповідач просив надати додаткові документи, не конкретизуючи які саме відомості потребують уточнень та в чом саме у митного органу виникли сумніви. Враховуючи той факт що декларантом були надані всі наявні в нього документи що підтверджують митну вартість товару, останній фактично не міг виконати вимогу митного органу. 13.03.24 відповідач надіслав декларанту рішення про коригування митної вартості № UA400000/2024/000058/2 відповідно до якого митну вартість товарів №№ 1, 4, 5, 6 було скореговане за резервним методом визначення митної вартості. Митну вартість товарів №№ 2, 3, 7 було визнано за основним методом визначення митної вартості. Різниця сплачених податків та зборів, між розрахованими позивачем і скорегованими відповідачем за оскаржуваним рішенням склала 58385,61 грн.

На думку позивача зазначене рішення про коригування підлягає скасуванню.

23.09.2024 ухвалою судді позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків шляхом надання до суду належним чином (нотаріально) засвідчених перекладів на державну мову всіх документів, доданих до позовної заяви, що складені іноземною мовою та відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у відповідача, а також копію оскаржуваного рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA400000/2024/000058/2 від 13.03.2024.

07.10.2024 до суду надійшла заява (вхід.№49516/24) представника позивача про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали від 23.09.2024 та надано належним чином (нотаріально) засвідчені переклади на державну мову всіх документів, доданих до позовної заяви, що складені іноземною мовою, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у відповідача, а також копію оскаржуваного рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA400000/2024/000058/2 від 13.03.2024.

14.10.2023 ухвалою судді прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КСЕНІЯ ТРЕЙДІНГ» до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів. Зазначено, що справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) суддею одноособово.

28.10.2024 (вх.№ ЕС/57421/23) від представника Хмельницької митниці до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач заперечує проти позовних вимог

У відзиві вказано, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів прийнято Митницею під час митного оформлення митної декларації від 12.03.2024 №24UA400040007448U5. При цьому митниця виконувала визначену національними та міжнародними правовими нормами функцію щодо контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару із урахуванням статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, до якої приєдналася Україна.

З покликанням на фактичні обставини справи, у відзиві вказано, що у митного органу були обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення митної вартості товарів, які підтверджено розбіжностями, виявленими під час митного оформлення товарів, інформація щодо яких зазначена у відзиві та графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, оскільки рівень митної вартості був значно нижчий рівня митної вартості ідентичних та подібних товарів. Оскільки декларантом не було усунуто розбіжності, встановлені відповідачем та додатково наданими документами не підтверджено включення окремих складових митної вартості товарів, відповідно до положень частини 6 статті 54 МКУ, Хмельницькою митницею було винесено оскаржуване рішення про коригування митної вартості від 13.03.2024 №UA400000/2024/000058/2. . Саме тому Митницею було оформлено картку відмови в митному оформленні товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA400040/2024/000165 від 13.03.2024 року, в якій були роз`яснені вимоги, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення. Це, зокрема, необхідність задекларувати визначену B оскаржуваному Рішенні про коригування митної вартості вартість оцінюваного товару. Випуск оцінюваних товарів у вільний обіг на митній території України здійснено за митною декларацією від 14.03.2024 №24UA400040007611U2.

З урахуванням вищевикладеного, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «КСЕНІЯ ТРЕЙДІНГ».

Також у відзиві представник відповідача просить суд для повного та всебічного встановлення обставин справи, з метою надання усних пояснень по суті справи, розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України;

Ухвалою суду від 22.11.2023 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача Хмельницької митниці, про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено таке.

15.02.2024 між Компанією «ENDEKS KIMYA SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI» (Продавець) та ТОВ «КСЕНІЯ ТРЕЙДІНГ» ( Покупець) був укладений контракт № ЕК-15022024, відповідно до умов якого продавець зобов`язується поставити товар, а покупець прийняти та оплатити товар, на умовах передбачених цим контрактом. Найменування, ціни та асортимент Товару вказуються в Інвойсах до кожної конкретної поставки та є невід`ємною частиною цього контракту.

Пунктом 1.2 контракту № ЕК-15022024 визначено, що продавець продає, а покупець купує товари турецького походження на умовах FCA, Стамбул згідно ІНКОТЕРМС 2020/ або інші умови відповідно до інвойсів, доданих до цього контракту і які є його невід`ємними частинами.

Згідно з п.2.1, 2.2, 2.3 контракту № ЕК-15022024 ціни на товари, що постачаються за цим контрактом, зазначені в Інвойсах, які є невід`ємними частинами цього контракту.

В Інвойсі на кожну партію товару мають бути графи: код та найменування Товару, кількість відвантаженого товарy, ціна одиниці Товару, сума за даний Товар, номер та дата підписання цього контракту, загальна вартість Товарів за Інвойсом.

Ціни встановлені в доларах США і розуміються як FCA, Стамбул відповідно ІНКОТЕРМС 2020/, включаючи вартість упаковки та маркування, а також податки, мита, збори та витрати на виконання формальностей, що стягуються на території країни продавця у зв`язку з виконанням цього контракту.

Пунктами 4.1-4.5 контракту № ЕК-15022024 визначено умови платежу: 4.1.1. передоплата у розмірі 40% від загальної вартості Товару, зазначеної в Інвойсі, яка є невід`ємною частиною цього контракту, оплачується покупцем не пізніше ніж за 5 банківських днів з дати виставлення інвойсу, виставленого продавцем. 4.1.2. Решта 60% від загальної вартості товару, зазначеної в інвойсі, яка є невід`ємною частиною цього контракту, сплачується покупцем не пізніше 5 банківських днів з дати отримання повідомлення покупцем від продавця про готовність Товару до відвантаження Товару відповідно до п. 2.7. цього контракту виходячи з рахунку, виставленого Продавцем.

Дата оплати покупцем Товару є дата зарахування коштів на рахунок продавця.

Банківські витрати в банку продавця за рахунок продавця, у банку покупця за рахунок покупця.

Валюта Контракту Долар США.

Розрахунки за контрактом здійснюються у доларах США.

На підставі інвойсу № EKS2024000002648 від 01.03.2024 компанією «ENDEKS KIMYA SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI» поставлено позивачу партію товару

12.03.2024 уповноважена позивачем особа діючи в інтересах товариством з обмеженою відповідальністю «КСЕНІЯ ТРЕЙДІНГ», звернулась до Хмельницької митниці, у зв`язку із імпортуванням та ввезенням на територію України товару (митна декларація № 24UA400040007448U5 від 12.03.2024).

Для підтвердження вказаних у митній декларації № 24UA400040007448U5 від 12.03.2024 відомостей, до митної декларації, зокрема, було надано, зокрема, нижченаведений перелік документів:

- пакувальний лист (Packing List) №EKS2024000002648 від 01.03.2024;

- рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № EKS2024000002648 від 01.03.2024;

- автотранспортна накладна (Road consignment note) №А36 від 01.03.2024;

- сертифікат про походження товару (Sertificate of origin) №1684314 від 01.03.2024;

- банківський платіжний документ, що стосується товару №3 від 28.02.2024;

- банківський платіжний документ, що стосується товару №4 від 29.02.2024;

- рахунок-фактура про надання транспортно- експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №50 від 06.03.2024;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару №б/н від 06.03.2024;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару №б/н від 15.02.2024;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних 3 ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № ЕК-15022024 від 15.02.2024;

- копія митної декларації країни відправлення №24341300ЕХ00176719 від 01.03.2024 .

Хмельницькою митницею відповідно до частини 3 статті 53 МКУ декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових.

У організацій про вартість товару або сировини. відповідь декларантом повідомлено про неможливість подання додаткових документів.

Хмельницька митниця за результатами розгляду поданих документів своїм рішенням № UA400000/2024/000058/2 від 13.03.2024 здійснила коригування заявленої позивачем митної вартості товару у сторону збільшення.

Також, Хмельницька митниця склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA400040/2024/000165.

В оскаржуваному рішенні № UA400000/2024/000058/2 від 13.03.2024 відповідачем було зазначено, таке%

- заявлена митна вартість товару №10,86 дол. США/кг, не відповідає мінімальному рівню, за яким здійснюється митне оформлення ідентичних та подібних товарів на інших митницях Держмитслужби 1,21 дол. США/кг; товару №4 1,07 дол. США/кг не відповідає мінімальному рівню, за яким здійснюється митне оформлення подібних товарів на інших митницях Держмитслужби 1,78 дол. США/кг; товару №5 1,94 дол. США/кг не відповідає мінімальному рівню, за яким здійснюється митне оформлення подібних товарів на інших митницях Держмитслужби 2,81 дол. США/кг; товару №6 - 0,11 дол. США/кг не відповідає мінімальному рівню, за яким здійснюється митне оформлення подібних товарів на інших митницях Держмитслужби - 1,31 дол. США/кг;

- оплату за товар здійснено до видачі інвойсу, що не відповідає умовам платежу визначеним у пункті 4.1 зовнішньоекономічного контракту;

- у поданому до митного оформлення інвойсі зазначено ще два інвойси, які до митного оформлення не надано;

- відповідно до наданої довідки та рахунку про вартість перевезення, транспортні витрати зі Стамбулу (місця відвантаження) до місця перетину митного кордону України (м/п Порубне), як такі що відповідно до статті 58 МКУ включаються до митної вартості товару, становлять 47608,94 грн. при відстані перевезення 1150 км. та від місця перетину митного кордону України до м. Хмельницького, як такі що відповідно до цієї ж статті не мають додаватись, становлять 29179,66 грн. при відстані перевезення 200 км. Отже, тариф на перевезення товару до кордону України складає 41,4 грн. за 1 км., а після кордону України 145,9 грн. за 1 км., що свідчить про недостовірність декларування числових значень складових митної вартості товару;

- до митного оформлення надано копію декларації країни відправлення, яка не містить QR коду, який дає змогу перевірити заявлені у ній відомості на сайті митних органів країни відправлення;

- наданий прайс-лист надано в рамках поданого до митного оформлення контракту, що не дає змоги перевірити достовірність заявленої вартості товарів;

- подані до митного оформлення документи не містять визначних частиною 10 статті 58 МКУ, числових значень: витрат навантаження та обробку оцінюваних товарів пов`язаних з доставкою товарів до місця ввезення товарів на митну територію України; витрат на страхування цих товарів; вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи правомірність оскаржуваного рішення, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно положень МК України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України, відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Частинами 1, 2 ст. 59 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням методу за ціною договору щодо ідентичних товарів, передбачено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Так, судом встановлено, що оскільки митну вартість товарів не можна було визначити шляхом використання методу, зазначеного у ст.58 МК України (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано метод визначення митної вартості другорядний: резервний метод.

В той же час, суд не погоджується з такими висновками відповідача, з огляду на таке.

Щодо покликань відповідача на те, що подані до митного оформлення документи не містять визначних частиною 10 статті 58 МКУ, числових значень, а саме: витрат навантаження та обробку оцінюваних товарів пов`язаних з доставкою товарів до місця ввезення товарів на митну територію України; витрат на страхування цих товарів; вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, суд зазначає таке.

Відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини десятої статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Тобто у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.

Як вже встановлено судом, Пунктом 1.2 контракту № ЕК-15022024 визначено, що продавець продає, а покупець купує товари турецького походження на умовах FCA, Стамбул згідно ІНКОТЕРМС 2020/ або інші умови відповідно до інвойсів, доданих до цього контракту і які є його невід`ємними частинами.

Згідно з п.2.1, 2.2, 2.3 контракту № ЕК-15022024 ціни на товари, що постачаються за цим контрактом, зазначені в Інвойсах, які є невід`ємними частинами цього контракту.

В Інвойсі на кожну партію товару мають бути графи: код та найменування Товару, кількість відвантаженого товарy, ціна одиниці Товару, сума за даний Товар, номер та дата підписання цього контракту, загальна вартість Товарів за Інвойсом.

Ціни встановлені в доларах США і розуміються як FCA, Стамбул відповідно ІНКОТЕРМС 2020/, включаючи вартість упаковки та маркування, а також податки, мита, збори та витрати на виконання формальностей, що стягуються на території країни продавця у зв`язку з виконанням цього контракту.

При цьому, в поданій декларації визначено процедуру постачання товару «ZZ00». Вiдповiдно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД « 37. Процедура» митної декларації має бути зазначено «ZZ32», в той час як у вказаній графі митної декларації поданої Декларантом зазначено «ZZ00» (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.

Постачання товару здійснювалось на умовах FCА Istanbul, що означає те, що продавець передасть товар, випущений в митному режимі експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.

Отже, за умовами зовнішньоекономічного контракту ціна товару включає в себе вартість пакування, у зв`язку з чим згідно з положеннями підпункту «в» пункту 1 частини десятої статті 58 МК України ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначені митної вартості.

Аналогічна правова позиція була висловлена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.01.2019 у справі № 815/6794/17 та у справі № 160/8775/18 від 18.12.2019, що враховує суд в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України.

Відповідно до Інкотермс (редакція 2010 року), що регулюють питання, яка зі сторін договору купівлі-продажу повинна здійснити необхідні для перевезення і страхування дії, коли продавець передає товар покупцю, і які витрати несе кожна із сторін, термін FCA (FREE CARRIER (... named place) франко-перевізник (... назва місця) означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов`язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару. Цей термін може бути застосований незалежно від виду транспорту, включаючи змішані (мультимодальні) перевезення. Під словом "перевізник" розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов`язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. Якщо покупець призначає іншу особу, ніж перевізник, прийняти товар для перевезення, то продавець вважається таким, що виконав свої обов`язки щодо поставки товару з моменту його передання такій особі.

Разом з тим, відповідно до п. А.4. Правил Інкотермс-2010, продавець за правилами FCA зобов`язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.3 "а", у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки. Поставка вважається здійсненою, зокрема, якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього.

Продавець зобов`язаний, з урахуванням положень статті Б.6: нести всі витрати, пов`язані з товаром, до моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4; сплатити, коли це належить, витрати митних процедур, а також усі мита, податки та інші збори, що підлягають сплаті при експорті товару (п. А.6. правил Інкотермс -2010).

Відтак, враховуючи, що поставка (завантаження) згідно № 24UA400040007448U5 від 12.03.2024 здійснювалась на умовах FCA Istanbul, то витрати, пов`язані з товаром, до моменту здійснення його поставки, в тому числі завантаження належать продавцю та не можуть вимагатися митним органом від позивача.

При цьому умови поставки FCA не передбачають обов`язкового страхування товару.

Отже, суд відхиляє вказані покликання відповідача як необґрунтовані.

Щодо покликань відповідача на те, що наданий прайс-лист надано в рамках поданого до митного оформлення контракту, що не дає змоги перевірити достовірність заявленої вартості товарів, то суд зазначає.

Прайс-лист є довідником цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. По-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів.

Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару

Верховний Суд в постанові від 25.06.2020 по справі №П/811/687/16 зауважив, що прайс-лист не є обов`язковим документом, що передбачений частиною другою статті 53 МК України, який має подати декларант під час митного оформлення товару, та не є документом, що підтверджує вартість імпортованого товару.

У постанові від 24.01.2019 по справі №826/2277/16 Верховний Суд вказав, що прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми прайс-листів, тому Митниця не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, обґрунтовуючи свої сумніви.

Відтак, вищевказані зауваження відповідача стосовно форми та змісту прайс-листа суд вважає такими, що не впливають на визначення митної вартості товару.

Щодо покликань відповідача на те, що оплату за товар здійснено до видачі інвойсу, що не відповідає умовам платежу визначеним у пункті 4.1 зовнішньоекономічного контракту, суд зазначає таке.

Пунктами 4.1-4.5 контракту № ЕК-15022024 визначено умови платежу: 4.1.1. передоплата у розмірі 40% від загальної вартості Товару, зазначеної в Інвойсі, яка є невід`ємною частиною цього контракту, оплачується покупцем не пізніше ніж за 5 банківських днів з дати виставлення інвойсу, виставленого продавцем. 4.1.2. Решта 60% від загальної вартості товару, зазначеної в інвойсі, яка є невід`ємною частиною цього контракту, сплачується покупцем не пізніше 5 банківських днів з дати отримання повідомлення покупцем від продавця про готовність Товару до відвантаження Товару відповідно до п. 2.7. цього контракту виходячи з рахунку, виставленого Продавцем.

Дата оплати покупцем Товару є дата зарахування коштів на рахунок продавця.

Банківські витрати в банку продавця за рахунок продавця, у банку покупця за рахунок покупця.

Валюта Контракту Долар США.

Розрахунки за контрактом здійснюються у доларах США.

Суд зазначає, що умови оплати товару є вільним вибором сторін договору як і умова встановлення предоплат, післяплат чи часткових оплат. Умови оплати за товар не впливають на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Вказані висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, що викладені у постановах від 17.04.2018 по справі №815/329/17 та від 26.11.2020 по справі №540/2455/19.

Таким чином, факт оплати/не оплати позивачем отриманого товару не може впливати на його митну вартість.

Відтак, вищевказані зауваження відповідача суд вважає такими, що не впливають на визначення митної вартості товару.

Також суд відхиляє покликання відповідача як на підставу для прийняття оскаржуваного рішення на те, що копія декларації країни відправлення, не містить QR коду, оскільки позивач не є особою, відповідальною за складання даного документу.

Крім того, за результатами розгляду даної справи не знайшли свого підтвердження доводи відповідача, що у поданому до митного оформлення інвойсі зазначено ще два інвойси, які до митного оформлення не надано.

Щодо тверджень відповідача про недостовірність декларування числових значень вартості транспортування, суд зазначає.

Згідно з п.5 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати понесені Покупцем (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Так, уповноваженою позивачем особою з електронною митною декларацією було надано, зокрема, рахунок-фактура про надання транспортно- експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №50 від 06.03.2024 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №б/н від 06.03.2024 року.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного суду № 804/16553/14 від 31.05.2019, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що Такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Виходячи з переліку та змісту тих документів, що були надані декларантом одночасно з декларацією митному органу, суд вважає їх достатніми на підтвердження понесених позивачем витрат на транспортування товару.

Хмельницькою митницею при прийнятті оскаржуваного рішення не було надано жодних доказів недостовірності заявленої ТОВ «КСЕНІЯ ТРЕЙДІНГ» вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

При цьому розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

На переконання суду правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.

Так, принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 року по справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер`їлдіз проти Туреччини).

За встановлених обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та у повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Відтак, наявність в оскаржуваному рішенні припущень митного органу свідчить про його невмотивованість.

З огляду на викладене, митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів митний орган повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

Митний орган зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також необхідно врахувати, що в ЄАІС відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, а відтак позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «КСЕНІЯ ТРЕЙДІНГ» є такими, що підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір за подання даної позовної заяви у сумі 2422,40 грн

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КСЕНІЯ ТРЕЙДІНГ» судового збору у розмірі 2422,40 грн.

У позовній заяві позивач зазначає, що ним понесено витрати на правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У частині третій статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до статті 16 КАС, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

З матеріалів справи вбачається, що 29.08.2024 року між адвокатським бюро «Повразюк та партнери» (надалі - адвокатське бюро) та товариство з обмеженою відповідальністю «КСЕНІЯ ТРЕЙДІНГ» (надалі клієнт) уклали договір про надання правничої допомоги №058-МВ, згідно умов якого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах передбачених цим договором.

Пунктами 2.1 даного договору визначено, що адвокатське бюро на підставі звернення клієнта приймає на себе зобов`язання з надання наступної юридичної допомоги: представляє у встановленому порядку інтереси клієнта в Одеському окружному адміністративному суді, П`ятому апеляційному адміністративному суді, Касаційному адміністративному суді з питань оскарження Рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA400000/2024/000058/2 від 13.03.2024.

Пунктом 4.1 договору №058-МВ визначено, що сторони погодились, що вартість роботи розраховується як фіксована оплата.

Відповідно до п.4.5 договору №058-МВ клієнт сплачує адвокатському бюро, за підготовку та подання позовної заяви до Одеського окружного адміністративного суду з оскарження рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA400000/2024/000058/2 від 13.03.2024, гонорар у фіксованому розмірі в сумі 10 000,00 грн. без ПДВ у наступному порядку: аванс 50% 5000,00 грн. протягом 5 днів від дати підписання цього договору; - решта 50% 5000,00 грн. протягом 5 днів від дати прийняття судом першої інстанції рішення по справі.

Позивач в підтвердження понесених витрат надав суду копії: рахунок на оплат №086 від 29.08.2024, платіжну інструкцію №2079 від 02.09.2024.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 269).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що склад та розмір судових витрат, зокрема, на професійну правничу допомогу, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, документи, що свідчать про оплату експертизи, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження судових витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху» у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Досліджуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу на предмет їх обґрунтованості та пропорційності, суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30.09.2020 у справі №360/3764/18, за якою при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Підсумовуючи викладене, суд звертає увагу позивача на те, що понесені ним судові витрати повинні бути не лише фактично сплаченими та неминучими, а і обґрунтованими, тобто не завищеними та співмірними з критерієм складності справи.

Таким чином враховуючи, що рішення у справі ухвалене на користь ТОВ «КСЕНІЯ ТРЕЙДІНГ», нескладність справи, наявність сталої судової практики, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та кількість підготовлених і поданих представником позивача заяв до суду, їх складність та об`ємність, суд вважає, що сума витрат є завищеною.

Відтак, на засадах співмірності та справедливості на користь позивача підлягає стягненню 2000,00 грн понесених судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою АБ «Повразюк та партнери».

Вказані висновки також узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 21.01.2021 у справі №280/2635/20.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з Хмельницької митниці, як суб`єкта, яким і порушено права позивача шляхом прийняття оскаржуваних рішень, на користь ТОВ «КСЕНІЯ ТРЕЙДІНГ» відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 72, 77, 80, 134, 142, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «КСЕНІЯ ТРЕЙДІНГ» до Хмельницької митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA400000/2024/000058/2 від 13.03.2024.

Стягнути з Хмельницької митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КСЕНІЯ ТРЕЙДІНГ» суму сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Стягнути з Хмельницької митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КСЕНІЯ ТРЕЙДІНГ» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «КСЕНІЯ ТРЕЙДІНГ» (65045, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 76, офіс 5, код ЄДРПОУ 41892911);

Відповідач Хмельницька митниця, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (29010, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Пілотська, буд. 2, код ЄДРПОУ ВП 43997560).

СуддяОлена СКУПІНСЬКА