Рішення

від 21.11.2024 по справі 440/5492/24

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/5492/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сич С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач; ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (надалі - відповідач; ГУ ПФУ в Тернопільській області ), у якій позивач просить:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №163950027901 від 13.03.2024 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності;

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності, зарахувавши до загального страхового стажу, який дає право на призначення пенсії по інвалідності відповідно до ст. 32 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", період роботи з 21.07.1987 по 11.04.1988 в Кременчуцькому оптово-роздрібному плодовоовочкомбінаті, період навчання з 01.09.1985 по 20.07.1987 в Кременчуцькому СПТУ №26 згідно атестату №7515 від 20.07.1987, період роботи в колгоспі "Радянська Україна" з 1988 по 2000 роки.

Позовні вимоги позивач вмотивовує протиправністю рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №163950027901 від 13.03.2024 про відмову в призначенні їй пенсії по інвалідності, посилаючись на те, що періоди її роботи з 21.07.1987 по 11.04.1988 в Кременчуцькому оптово-роздрібному плодовоовочкомбінаті та з 1988 по 2000 в колгоспі "Радянська Україні", а також період навчання з 01.09.1985 по 20.07.1987 в Кременчуцькому СПТУ №26, повинні бути зараховані до загального страхового стажу для призначення пенсії по інвалідності. Вказує, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах. Отже, за наявності у позивача основного документу, що підтверджує стаж роботи та відповідного запису у ній, відсутні підстави та необхідність у підтвердженні стажу роботи позивача відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №637. Зазначає, що за висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.05.2018 у справі №12392/16-а, певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Поряд з цим, час навчання підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. В додатках до позовної заяви містяться належним чином завірені копії атестату №7515 від 20.07.1987, виданого позивачу на підтвердження здобуття нею спеціальності контролера-касира продовольчих товарів у СПТУ №26 м. Кременчука та відповідно навчання в даному навчальному закладі. Також позивачем було отримано довідку ПТУ №26 м. Кременчука (перейменування СПТУ № 26 м. Кременчука) за №258 від 26.04.2024, яка підтверджує факт проходження позивачем навчання саме за денною формою у вищезгаданому навчальному закладі з 02.09.1985 по 20.07.1987.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/5492/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що позивач 06.03.2024 звернулася із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №163950027901 від 13.03.2024 позивачу відмовлено в призначенні пенсії та конкретизовано причини такої відмови. Як вбачається із довідки №537141 серії 12 ААГ до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Міністерства охорони здоров`я України позивачу встановлено з 31.01.2024, тобто у віці 53 роки, інвалідність третьої групи. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 32 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) особи, яким установлено інвалідність мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією для осіб з інвалідністю ІІ та ІІІ груп: - від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років. Отже, для виходу на пенсію по інвалідності страховий стаж позивача повинен становити 13 років. Відповідно до рішення №163950027901 від 13.03.2024 вік позивача на момент звернення із заявою про призначення пенсії складав 53 роки 04 місяці, страховий стаж 05 років 05 місяців 25 днів. До страхового стажу позивача згідно наданих документів не враховано наступні періоди: 1) період роботи з 21.07.1987 по 11.04.1988, оскільки дата наказу про прийняття зазначена з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 № 162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.85 №252), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.90 № 412, чинної на момент внесення запису; 2) період навчання в СПТУ №26 м. Кременчук з 01.09.1985 по 20.07.1987, оскільки в атестаті зазначено ім`я " ОСОБА_2 ", тоді як згідно паспортних даних ім`я позивача " ОСОБА_2 "; 3) період роботи в колгоспі " ІНФОРМАЦІЯ_1 " згідно архівної довідки №01-07/34 від 27.02.2024, виданої КУ Об`єднаний трудовий архів Козельщинської селищної ради, оскільки в довідці зазначено ім`я " ОСОБА_2 ", тоді як згідно паспортних даних ім`я позивача " ОСОБА_2 "; 4) період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, оскільки в свідоцтві про народження дитини ім`я матері " ОСОБА_2 ", тоді як згідно паспортних даних ім`я позивача " ОСОБА_2 ". Відповідач вважає, що його дії щодо не зарахування зазначених періодів до страхового стажу повністю відповідають вимогам чинного законодавства України та просить відмовити у задоволенні позову /а.с. 40-42/.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

Випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12 ААГ №537141, копія якої наявна у матеріалах справи, підтверджено, що ОСОБА_1 встановлено з 31.01.2024 третю групу інвалідності до 01.02.2025 /а.с. 60/.

06.03.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с. 4/, звернулася до Кременчуцького об`єднаного управління ПФУ із заявою за призначенням пенсії по інвалідності /а.с. 46-48/ та пакетом документів, перелік яких зазначено у розписці-повідомленні /а.с. 47/ та копії яких наявні у матеріалах справи.

Відповідно до положень пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 в редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1 (далі - Порядок №22-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

З урахуванням принципу екстериторіальності заяву ОСОБА_1 від 06.03.2024 та поданий пакет документів в електронному вигляді передано на розгляд до ГУ ПФУ в Тернопільській області.

За результатами розгляду вказаної заяви ГУ ПФУ в Тернопільській області прийняло рішення №163950027901 від 13.03.2024, про відмову у призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 /а.с. 68/.

Вказане рішення вмотивовано тим, що вік заявниці 53 роки 04 місяці. Відповідно до статті 32 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу роботи на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією. Зокрема для осіб з інвалідністю ІІ та ІІІ групи від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років. Страховий стаж особи становить 05 років 05 місяців 25 днів. За доданими документами до страхового стажу не враховано:

- період з 21.07.1987 по 11.04.1988, оскільки дата наказу про прийняття зазначена некоректно;

- період навчання в середньому професійно-технічному училищі №26 м. Кременчука з 01.09.1985 по 20.07.1987 згідно атестату №7515 від 20.07.1987 та період роботи в колгоспі "Радянська Україна" згідно архівної довідки №01-07/34 від 27.02.2024, виданої Комунальною установою Об`єднаний трудовий архів Козельщинської селищної ради, оскільки у вищезазначених документах зазначено ім`я " ОСОБА_2 " не відповідає імені " ОСОБА_2 " згідно паспортних даних та в свідоцтві про шлюб зазначено ім`я " ОСОБА_2 ";

- період догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку 29.11.1993 згідно свідоцтва про народження дитини, оскільки в свідоцтві зазначено ім`я матері " ОСОБА_2 " не відповідає імені " ОСОБА_2 " згідно паспортних даних.

Позивач, не погодившись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №163950027901 від 13.03.2024 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом у цій справі.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №163950027901 від 13.03.2024 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 , суд дійшов таких висновків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Призначення і виплата пенсії в Україні здійснюється згідно із Законом України від 09.07.2003 р. №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон № 1058-IV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Закон №1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

За приписами частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною 1 статті 30 Закону № 1058-IV передбачено, що пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12 ААГ №537141, копія якої наявна у матеріалах справи, підтверджено, що ОСОБА_1 встановлено з 31.01.2024 третю групу інвалідності до 01.02.2025 /а.с. 60/.

Станом на час звернення із заявою за призначенням пенсії по інвалідності (06.03.2024) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с. 4/, досягла 53 років.

Відповідно до приписів частини 1 статті 32 Закону № 1058-IV особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією, зокрема, для осіб з інвалідністю II та III груп, зокрема, від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років.

За приписами частини 1 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.

Для осіб, стосовно яких згідно із Законом України "Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей" встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, період позбавлення особистої свободи зараховується до страхового стажу для призначення пенсії за віком, а також до страхового стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.

Частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

До 01.01.2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (надалі - Закон № 1788-XII).

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі по тексту - Порядок №637, у редакції чинній на час виникнення спірних правовдіносин), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пункт 3 Порядку №637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, страховий стаж підтверджується записами у трудовій книжці, і лише у випадку їх відсутності встановлюється на підставі інших документів, перелік яких наведено у пункті 3 Порядку №637.

У паспорті громадянина України серії НОМЕР_1 прізвище, ім`я та по батькові власника паспорту на сторінці 1 українською мовою зазначено " ОСОБА_1 " /а.с. 6/, а на сторінці 2 російською мовою зазначено " ОСОБА_1 " /зворот а.с. 6/.

У трудовій книжці серії НОМЕР_2 , заповненій 20.07.1987, прізвище, ім`я та по батькові власника трудової книжки на титульній сторінці вказано російською мовою "(Дубина) ОСОБА_1 " /а.с. 13/.

Отже, прізвище, ім`я та по батькові володільця паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 на сторінці 2 цього паспорту зазначене російською мовою " ОСОБА_1 " відповідає прізвищу, імені та по батькові володільця трудової книжки, зазначеному російською мовою на титульній сторінці трудової книжки НОМЕР_2 "(Дубина) ОСОБА_1 ".

З огляду на викладене вище, відсутні підстави вважати, що трудова книжка НОМЕР_2 не належить позивачу ОСОБА_1 .

Згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_2 (Дубини) ОСОБА_1 /а.с. 13-15/:

- з 01.09.1985 по 20.07.1987 позивач навчалася в Кременчуцькому СПТУ-26 (підстава внесення запису - атестат №7515 від 20.07.1987) (записи №1,№2);

- 21.07.1987 позивач прийнята мол. продавцем маг. 326 Кременчуцького оптово-роздрібного плодоовочевого комбінату (наказ №36-а від 29.07.87) (запис №3);

- 11.04.1988 позивач звільнена за ст. 38 КЗпП УРСР за власним бажанням (наказ 319 від 18.04.1988) (запис №4).

Не зарахування періоду роботи позивача з 21.07.1987 по 11.04.1988 на Кременчуцькому оптово-роздрібному плодовоовочкомбінаті до загального страхового стажу відповідач обґрунтовує виключно тим, що дата наказу про прийняття на роботу зазначена некоректно.

Згідно з пунктами 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року №162, заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого терміну з дня прийому на роботу.

До трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою записи про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з пунктом 2.5 цієї Інструкції в разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення, інші виправлення, виправлення виконується власником того підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Таким чином, обов`язок щодо заповнення трудової книжки, внесення виправлення до трудової книжки вказаною Інструкцією покладався саме на адміністрацію підприємства, а не на працівника.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію, викладену, зокрема, у постановах від 28 лютого 2018 року у справі № 428/7863/17 та від 16 квітня 2020 року у справі №159/4315/16-а про те, що певні недоліки в заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи організації, і не може мати негативні наслідки для особи, яка звернулася за пенсією.

Однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

З огляду на викладене безпідставними є посилання відповідача на недолік, допущений роботодавцем при оформленні трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 , зокрема, некоректне зазначення дати наказу про прийняття на роботу.

ГУ ПФУ в Тернопільській області не врахувало, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

ЄСПЛ також наголошує на особливій важливості принципу "належного урядування", зокрема, у справі "Лелас проти Хорватії" (заява № 55555/08) - держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу" (пункт 74).

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування факту роботи позивача з 21.07.1987 по 11.04.1988 молодшим продавцем магазину 326 Кременчуцького оптово-роздрібного плодоовочевого комбінату, а зазначена у спірному рішення відповідачем обставина щодо некоректного зазначення дати наказу про прийняття на роботу у даному випадку є формальною.

Таким чином, період роботи позивача з 21.07.1987 по 11.04.1988 молодшим продавцем магазину 326 Кременчуцького оптово-роздрібного плодоовочевого комбінату підлягає зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 , однак неправомірно не зарахований пенсійним органом до страхового стажу ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту "д" частини 3 статті 56 Закону "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Пунктом 8 Порядку №637 встановлено, що період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_2 (Дубини) ОСОБА_1 /а.с. 13-15/ з 01.09.1985 по 20.07.1987 позивач навчалася в Кременчуцькому СПТУ-26 (підстава внесення запису - атестат №7515 від 20.07.1987) (записи №1,№2).

Атестат №7515, виданий 20 липня 1987 року, на підставі якого внесено записи №1 та №2 до трудової книжки позивача, виданий ОСОБА_3 (російською мовою " ОСОБА_3 "), в тому, що вона 1 вересня 1985 року втупила до Середнього професійно-технічного училища №26 м. Кременчука, а 20 липня 1987 року закінчила повний курс навчання 2 роки за професією контролер-касир продовольчих товарів /а.с. 20/.

Отже, ім`я, зазначене в атестаті №7515 від 20.07.1987 українською мовою " ОСОБА_2 " не відповідає імені, вказаному в паспорті громадянина України серії НОМЕР_1 на сторінці 1 українською мовою " ОСОБА_2 " /а.с. 6/, проте, ім`я, зазначене в атестаті №7515 від 20.07.1987 російською мовою " ОСОБА_2 " повністю відповідає імені, вказаному в паспорті громадянина України серії НОМЕР_1 на сторінці 2 російською мовою " ОСОБА_2 " /зворот а.с. 6/ у відповідному відмінку.

Довідкою Професійно-технічного училища №26 м. Кременчука від 26.04.2024 №258 підтверджено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно навчалася в технічному училищі №8 м. Кременчука з 02.09.1985 по 20.07.1987 за професією "Контролер-касир продовольчих товарів" згідно наказу про зарахування в училище №33-К від 02.09.1985 (поіменний номер 7515). Форма навчання - денна. Була відрахована згідно наказу про відрахування №15-К від 20.07.1987 року у зв`язку із закінченням повного курсу навчання з присвоєнням кваліфікації "Контролер-касир продовольчих товарів". Підстава - протокол державної кваліфікаційної атестації №7 від 15.07.1987 року. Виданий атестат з відзнакою №7515 від 20.07.1987 року (реєстраційний номер 6424) /а.с. 21/.

За встановлених обставин справи та наведених вище норм права, не зарахування відповідачем періоду навчання позивача з 01 вересня 1985 року по 20 липня 1987 року у Средньому професійно-технічному училищі №26 м. Кременчука не ґрунтується на нормах законодавства України.

Підсумовуючи викладене вище, зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №163950027901 від 13.03.2024 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 прийняте відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому є протиправним та підлягає скасуванню відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 КАС України.

Адміністративний суд не може підміняти уповноважений орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань по суті, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Питання про наявність підстав для призначення позивачу пенсії по інвалідності відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відноситься до повноважень органу Пенсійного фонду, у даному випадку визначеного за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Тернопільській області, і, за відсутності всіх вихідних даних, необхідних для вирішення цього питання, не може бути розглянуте по суті судом.

При цьому суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 07.03.2018 у справі №233/2084/17.

Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

За таких обставин, вимоги позивача в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності суд залишає без задоволення.

Водночас, суд з метою ефективного поновлення прав позивача вважає за необхідне, керуючись приписами частини 2 статті 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06 березня 2024 року про призначення пенсії по інвалідності, зарахувавши до її страхового стажу період навчання з 01 вересня 1985 року по 20 липня 1987 року у Середньому професійно-технічному училищі №26 м. Кременчука та період роботи з 21 липня 1987 року по 11 квітня 1988 року молодшим продавцем магазину 326 Кременчуцького оптово-роздрібного плодоовочевого комбінату.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до загального страхового стажу, який дає право на призначення пенсії по інвалідності відповідно до ст. 32 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", період роботи в колгоспі "Радянська Україна" з 1988 по 2000 роки, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Отже, законодавець передбачив особливий порядок зарахування до страхового стажу періоду роботи та членства у колгоспі і визначив для цього певні умови та порядок.

Так, за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, то враховується час роботи за фактичною тривалістю, якщо ж виконував встановлений мінімум трудової участі або не виконував з поважних причин, то зараховується весь період роботи.

Пунктом 2 постанови Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310 "Про трудові книжки колгоспників", установлено, що трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспу. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу, в тому числі на членів рибознавчих колгоспів, з моменту прийняття їх у члени колгоспу.

Відповідно до пункту 1 Основного положення про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, затвердженого постановою правління Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310, основним документом про трудову діяльність членів колгоспу є трудова книжка колгоспника, яка ведеться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу (пункт 2 Основних положень).

До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних положень).

Згідно пункту 6 Основних положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Згідно із зразком трудової книжки колгоспника, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року № 310, у трудовій книжці колгоспника зазначається в розділі V відомості про трудову участь в загальному господарстві, зокрема прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві та причини невиконання такого річного мінімуму.

Зважаючи на викладене, основним документом про трудову діяльність членів колгоспу є трудова книжка колгоспника, яка ведеться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу та підтверджує обставини про трудову участь: прийняття в колгоспі річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві, його виконання чи не виконання.

Позивачем не надано до пенсійного органу та до суду трудову книжку колгоспника на підтвердження вступу ОСОБА_1 в члени колгоспу "Радянська Україна" та періоду роботи у колгоспі "Радянська Україна", про прийняття в колгоспі річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві та про його виконання чи не виконання позивачем.

На сторінці 24 трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_2 /а.с. 15/ у розділі "Сведения о поощрениях" вчинено записи про роботу у 1988-2000 роках, що скріплені підписом від імені директора ПСП Україна" та скріплені печаткою ПСП "Україна" (ідентифікаційний код 30827340), тобто ці записи вчинено не адміністрацією колгоспу "Радянська Україна", роботу в якому позивач просить зарахувати за 1988-2000 роки, та не скріплені печатками колгоспу "Радянська Україна".

Натомість ПСП "Україна" з ідентифікаційним кодом 30827340 було зареєстроване як юридична особа лише 28.02.2000, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с. 70-72/.

За наведених обставин суд не бере до уваги записи про роботу у 1988-2000 роках у розділі "Сведения о поощрениях" на сторінці 24 трудової книжки ОСОБА_1 БТ ІІ№4464526.

При цьому, ГУ ПФУ в Тернопільській області зараховано до страхового стажу позивача періоди її роботи з 01.01.1998 по 30.11.1999 в Колективному сільськогосподарському підприємстві "Україна" (ідентифікаційний код 03771293), з 01.01.2000 по 31.01.2000, з 01.04.2000 по 31.07.2000, з 01.09.2000 по 28.02.2002 /зворот а.с. 16/ - в Приватному сільськогосподарському підприємстві "Україна" (ідентифікаційний код 30827340) за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку /а.с. 64-65/, що відповідає вимогам частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV.

Суд зазначає, що доводи позивача про те, що вона у 1998 та 1999 роках працювала в колгоспі "Радянська Україна" також суперечать даним, що містяться в системі персоніфікованого обліку /а.с. 64-65/, згідно з якими протягом 1998-1999 років позивач працювала у Колективному сільськогосподарському підприємстві "Україна" (ідентифікаційний код 03771293).

За відсутності встановлених статтею 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" відповідних відомостей у трудовій книжці колгоспника та у трудовій книжці, такі відомості мають бути підтверджені іншими документами, виданими за місцем роботи та архівними установами, зокрема довідками, які містять відповідні відомості.

Позивачем надано до органу Пенсійного фонду довідку Комунальної установи Об`єднаний трудовий архів Козельщинської селищної ради від 27.02.2024 №01-07/34 /а.с. 57/, у якій зазначено, що у книзі обліку трудового стажу і заробітку колгоспників колгоспу "Радянська Україна" с. Пригарівка Пригарівська сільська рада Козельщинського району Полтавської області значиться 1988-2000 рік - ОСОБА_4 (повар, зав. складом ГСМ). Кількість відпрацьованих людино-днів: за 1988 рік відпрацьовано 164 людино-днів, встановлений мінімум 115 людино-днів; за 1989 рік відпрацьовано 293 людино-днів, встановлений мінімум 210 людино-днів; за 1990 рік відпрацьовано 306 людино-днів, встановлений мінімум 210 людино-днів; за 1991 рік відпрацьовано 285 людино-днів, встановлений мінімум 210 людино-днів; за 1992 рік відпрацьовано 305 людино-днів, встановлений мінімум 210 людино-днів; за 1993 рік відпрацьовано 297 людино-днів, встановлений мінімум 200 людино-днів; за 1994 рік відпрацьовано 129 людино-днів, встановлений мінімум 200 людино-днів, "Пов. прич. Пр.№1 від 09.02.1994"; за 1995 рік відпрацьовано 304 людино-днів, встановлений мінімум 200 людино-днів; за 1996 рік відпрацьовано 277 людино-днів, встановлений мінімум 200 людино-днів; за 1997 рік відпрацьовано 304 людино-днів, встановлений мінімум 190 людино-днів; за 1998 рік відпрацьовано 279 людино-днів, встановлений мінімум 190 людино-днів; за 1999 рік відпрацьовано 234 людино-днів, встановлений мінімум 190 людино-днів; за 2000 рік відпрацьовано 234 людино-днів, встановлений мінімум відсутні дані.

Отже, ім`я, зазначене у довідці Комунальної установи Об`єднаний трудовий архів Козельщинської селищної ради від 27.02.2024 №01-07/34 - "Наталія" /а.с. 57/ не відповідає імені позивача "Наталя" у паспорті серії НОМЕР_1 /а.с. 6/.

Позивачем не надано до пенсійного органу судового рішення про встановлення факту належності документів, у яких зазначено ім`я, що не збігається з іменем позивача, що зазначене у паспорті громадянина України.

Частиною 1 статті 293 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 293 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 315 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Натомість, у пенсійного органу та у адміністративного суду відсутні повноваження встановлення юридичних фактів.

За встановлених обставин справи та наведених вище норми права, якими врегульовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до загального страхового стажу, який дає право на призначення пенсії по інвалідності відповідно до ст. 32 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", період роботи в колгоспі "Радянська Україна" з 1988 по 2000 роки, - необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Таким чином, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Частиною 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, при частковому задоволенні позову ОСОБА_1 суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 грн. 60 коп. (1211,20 грн/2).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 9, 77, 139, 229, 243-245, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46001, ідентифікаційний код 14035769) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №163950027901 від 13.03.2024 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06 березня 2024 року про призначення пенсії по інвалідності, зарахувавши до її страхового стажу період навчання з 01 вересня 1985 року по 20 липня 1987 року у Середньому професійно-технічному училищі №26 м. Кременчука та період роботи з 21 липня 1987 року по 11 квітня 1988 року молодшим продавцем магазину 326 Кременчуцького оптово-роздрібного плодоовочевого комбінату.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 грн. 60 коп. (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Сич