Ухвала

від 13.02.2025 по справі 440/5492/24

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

13 лютого 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/5492/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сич С.С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №440/5492/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

04 лютого 2025 року до суду надійшла заява позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №440/5492/24, в якій позивач просить зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності, зарахувавши до загального страхового стажу, який дає право на призначення пенсії по інвалідності відповідно до ст. 32 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", період роботи в колгоспі "Радянська Україна" з 1988 по 2000 роки /а.с. 85/.

В обґрунтування заяви позивачем зазначено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду 21 листопада 2024 року у справі №440/5492/24 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, проте не вирішено питання щодо зарахуванням періоду роботи позивача у колгоспі "Радянська Україна" у 1988-2000 роках.

Відповідно до частини 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року призначено заяву позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №440/5492/24 до розгляду в порядку письмового провадження.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вирішуючи заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №440/5492/24, суд дійшов таких висновків.

Частинами 1, 2 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

У позовній заяві до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області позивач ОСОБА_1 просила:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №163950027901 від 13.03.2024 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності;

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності, зарахувавши до загального страхового стажу, який дає право на призначення пенсії по інвалідності відповідно до ст. 32 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", період роботи з 21.07.1987 по 11.04.1988 в Кременчуцькому оптово-роздрібному плодовоовочкомбінаті, період навчання з 01.09.1985 по 20.07.1987 в Кременчуцькому СПТУ №26 згідно атестату №7515 від 20.07.1987, період роботи в колгоспі "Радянська Україна" з 1988 по 2000 роки.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду 21 листопада 2024 року у справі №440/5492/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №163950027901 від 13.03.2024 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06 березня 2024 року про призначення пенсії по інвалідності, зарахувавши до її страхового стажу період навчання з 01 вересня 1985 року по 20 липня 1987 року у Середньому професійно-технічному училищі №26 м. Кременчука та період роботи з 21 липня 1987 року по 11 квітня 1988 року молодшим продавцем магазину 326 Кременчуцького оптово-роздрібного плодоовочевого комбінату. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 грн. 60 коп. (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок).

У мотивувальній частині вказаного рішення зазначено, зокрема, таке:

"Щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до загального страхового стажу, який дає право на призначення пенсії по інвалідності відповідно до ст. 32 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", період роботи в колгоспі "Радянська Україна" з 1988 по 2000 роки, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Отже, законодавець передбачив особливий порядок зарахування до страхового стажу періоду роботи та членства у колгоспі і визначив для цього певні умови та порядок.

Так, за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, то враховується час роботи за фактичною тривалістю, якщо ж виконував встановлений мінімум трудової участі або не виконував з поважних причин, то зараховується весь період роботи.

Пунктом 2 постанови Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310 "Про трудові книжки колгоспників", установлено, що трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспу. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу, в тому числі на членів рибознавчих колгоспів, з моменту прийняття їх у члени колгоспу.

Відповідно до пункту 1 Основного положення про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, затвердженого постановою правління Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310, основним документом про трудову діяльність членів колгоспу є трудова книжка колгоспника, яка ведеться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу (пункт 2 Основних положень).

До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних положень).

Згідно пункту 6 Основних положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Згідно із зразком трудової книжки колгоспника, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року № 310, у трудовій книжці колгоспника зазначається в розділі V відомості про трудову участь в загальному господарстві, зокрема прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві та причини невиконання такого річного мінімуму.

Зважаючи на викладене, основним документом про трудову діяльність членів колгоспу є трудова книжка колгоспника, яка ведеться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу та підтверджує обставини про трудову участь: прийняття в колгоспі річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві, його виконання чи не виконання.

Позивачем не надано до пенсійного органу та до суду трудову книжку колгоспника на підтвердження вступу ОСОБА_1 в члени колгоспу "Радянська Україна" та періоду роботи у колгоспі "Радянська Україна", про прийняття в колгоспі річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві та про його виконання чи не виконання позивачем.

На сторінці 24 трудової книжки ОСОБА_1 БТ НОМЕР_3 /а.с. 15/ у розділі "Сведения о поощрениях" вчинено записи про роботу у 1988-2000 роках, що скріплені підписом від імені директора ПСП Україна" та скріплені печаткою ПСП "Україна" (ідентифікаційний код 30827340), тобто ці записи вчинено не адміністрацією колгоспу "Радянська Україна", роботу в якому позивач просить зарахувати за 1988-2000 роки, та не скріплені печатками колгоспу "Радянська Україна".

Натомість ПСП "Україна" з ідентифікаційним кодом 30827340 було зареєстроване як юридична особа лише 28.02.2000, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с. 70-72/.

За наведених обставин суд не бере до уваги записи про роботу у 1988-2000 роках у розділі "Сведения о поощрениях" на сторінці 24 трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 .

При цьому, ГУ ПФУ в Тернопільській області зараховано до страхового стажу позивача періоди її роботи з 01.01.1998 по 30.11.1999 в Колективному сільськогосподарському підприємстві "Україна" (ідентифікаційний код 03771293), з 01.01.2000 по 31.01.2000, з 01.04.2000 по 31.07.2000, з 01.09.2000 по 28.02.2002 /зворот а.с. 16/ - в Приватному сільськогосподарському підприємстві "Україна" (ідентифікаційний код 30827340) за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку /а.с. 64-65/, що відповідає вимогам частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV.

Суд зазначає, що доводи позивача про те, що вона у 1998 та 1999 роках працювала в колгоспі "Радянська Україна" також суперечать даним, що містяться в системі персоніфікованого обліку /а.с. 64-65/, згідно з якими протягом 1998-1999 років позивач працювала у Колективному сільськогосподарському підприємстві "Україна" (ідентифікаційний код 03771293).

За відсутності встановлених статтею 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" відповідних відомостей у трудовій книжці колгоспника та у трудовій книжці, такі відомості мають бути підтверджені іншими документами, виданими за місцем роботи та архівними установами, зокрема довідками, які містять відповідні відомості.

Позивачем надано до органу Пенсійного фонду довідку Комунальної установи Об`єднаний трудовий архів Козельщинської селищної ради від 27.02.2024 №01-07/34 /а.с. 57/, у якій зазначено, що у книзі обліку трудового стажу і заробітку колгоспників колгоспу "Радянська Україна" с. Пригарівка Пригарівська сільська рада Козельщинського району Полтавської області значиться 1988-2000 рік - ОСОБА_1 (повар, зав. складом ГСМ). Кількість відпрацьованих людино-днів: за 1988 рік відпрацьовано 164 людино-днів, встановлений мінімум 115 людино-днів; за 1989 рік відпрацьовано 293 людино-днів, встановлений мінімум 210 людино-днів; за 1990 рік відпрацьовано 306 людино-днів, встановлений мінімум 210 людино-днів; за 1991 рік відпрацьовано 285 людино-днів, встановлений мінімум 210 людино-днів; за 1992 рік відпрацьовано 305 людино-днів, встановлений мінімум 210 людино-днів; за 1993 рік відпрацьовано 297 людино-днів, встановлений мінімум 200 людино-днів; за 1994 рік відпрацьовано 129 людино-днів, встановлений мінімум 200 людино-днів, "Пов. прич. Пр.№1 від 09.02.1994"; за 1995 рік відпрацьовано 304 людино-днів, встановлений мінімум 200 людино-днів; за 1996 рік відпрацьовано 277 людино-днів, встановлений мінімум 200 людино-днів; за 1997 рік відпрацьовано 304 людино-днів, встановлений мінімум 190 людино-днів; за 1998 рік відпрацьовано 279 людино-днів, встановлений мінімум 190 людино-днів; за 1999 рік відпрацьовано 234 людино-днів, встановлений мінімум 190 людино-днів; за 2000 рік відпрацьовано 234 людино-днів, встановлений мінімум відсутні дані.

Отже, ім`я, зазначене у довідці Комунальної установи Об`єднаний трудовий архів Козельщинської селищної ради від 27.02.2024 №01-07/34 - "ОСОБА_1" /а.с. 57/ не відповідає імені позивача "ОСОБА_1" у паспорті серії НОМЕР_2 /а.с. 6/.

Позивачем не надано до пенсійного органу судового рішення про встановлення факту належності документів, у яких зазначено ім`я, що не збігається з іменем позивача, що зазначене у паспорті громадянина України.

Частиною 1 статті 293 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 293 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 315 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Натомість, у пенсійного органу та у адміністративного суду відсутні повноваження встановлення юридичних фактів.

За встановлених обставин справи та наведених вище норми права, якими врегульовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до загального страхового стажу, який дає право на призначення пенсії по інвалідності відповідно до ст. 32 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", період роботи в колгоспі "Радянська Україна" з 1988 по 2000 роки, - необґрунтовані та задоволенню не підлягають.".

Таким чином, у справі №440/5492/24 судом ухвалено рішення щодо всіх позовних вимог ОСОБА_1 , з приводу яких досліджувалися докази, суд, вирішивши питання про право, визначив спосіб виконання судового рішення, та судом вирішено питання про судові витрати, тому відсутні підстави, визначені статтею 252 КАС України, для ухвалення додаткового рішення.

З огляду на викладене вище, заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №440/5492/24 необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Відповідно до частин 4, 5 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

На підставі викладеного, керуючись статтями 229, 248, 252, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №440/5492/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду, в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.С. Сич