Ухвала

від 19.11.2024 по справі 760/16861/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 19 листопада 2024 року апеляційну скаргу з доповненнями прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 01 серпня 2024 року,

за участі:

прокурора ОСОБА_6

представника власника майна адвоката ОСОБА_7

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 7202310300000018 від 13.11.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 204, ч. 2 ст. 209 КК України.

Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просив, скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні № 72023110300000018 від 13.11.2023 за ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 204, ч. 2 ст. 209 КК України.

Вважає оскаржувану ухвалу незаконною, через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю висновків суду, фактичним обставинам провадження.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що вказаний транспортний засіб використовується ОСОБА_9 у незаконній діяльності як знаряддя вчинення злочину та придбано за грошові кошти отримані від незаконної діяльності. Відтак, на автомобіль необхідно накласти арешт, з метою збереження речового доказу.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення представника власника майна, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів судового провадження, детективами підрозділу детективів (на правах самостійного Управління) Територіального управління БЕБ у Київській області, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 13 листопада 2023 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, під № 72023110300000018, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 204 КК України.

В клопотанні прокурора зазначено, що невстановленими особами за попередньою змовою групою осіб, у невстановлений період часу, на території м. Києва та Київської області, здійснюють незаконне виготовлення підакцизних товарів - рідин, що використовуються в електронних сигаретах торгової марки «CHASER», що становлять загрозу для життя і здоров`я людей.

На причетність до вчинення вказаного кримінального правопорушення перевіряється, у тому числі ОСОБА_9 , 22.04.2001 року та інші особи.

Досудовим розслідуванням встановлено, що незаконне виробництво підакцизних товарів (рідин, що використовуються в електронних сигаретах) вказані особи, без отримання ліцензії на право виготовлення підакцизних товарів (рідин, що використовуються в електронних сигаретах) здійснюють використовуючи реєстраційні документи ТОВ «ЧЕЙСЕР ЛАБ» (ЄДРПОУ 44182550).

19 липня 2024 року на підставі ухвали слідчих суддів Солом`янського районного суду м. Києва від 10 липня 2024 року проведено обшук транспортного засобу AUDI RS Q8, номер та серія знака НОМЕР_1 (VIN НОМЕР_2 ) власником та користувачем якого є ОСОБА_9 .

Під час вказаного обшуку вилучено вказаний транспортний засіб, ключ живлення чорного кольору до нього, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 .

Постановою старшого детектива Територіального управління БЕБ у Київській області ОСОБА_10 від 20 липня 2024 року транспортний засіб AUDI RS Q8, номер та серія знака НОМЕР_1 (VIN НОМЕР_2 ), ключ живлення чорного кольору до нього, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 ,визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

23 липня 2024 року прокурор Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на виявлене та вилучене під час обшуку майно, з метою збереження речових доказів.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 01 серпня 2024 року у задоволенні клопотання прокурора відмовлено, з тих підстав, що під час розгляду клопотання не встановлено обставин, які б слугували підставою для арешту вказаного майна.

Колегія суддів погоджується із таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з п. 1 ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, в тому числі збереження речових доказів.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слід переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення, які можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Як вбачається з матеріалів провадження, прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 171 КПК України, зазначив мету відповідно до положень ст. 170 КПК України, з якою пов`язує необхідність у накладенні такого арешту, - з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

Відмовляючи у задоволенні клопотання, слідчий суддя перевірив доводи клопотання щодо необхідності накладення арешту на вилучене майно з метою забезпечення збереження речових доказів, та дійшов правильного висновку, що вони не є предметом вчинення кримінального правопорушення, доказів на підтвердження вказаного, клопотання не містить.

Вирішуючи питання щодо накладення арешту, слідчим суддею встановлено, що детективом під час обшуку не знайдено жодних речей та документів, які мають значення для кримінального провадження. Однак прокурор звернувся із клопотанням про накладення арешту на транспортний засіб AUDI RS Q8, номер та серія знака НОМЕР_1 (VIN НОМЕР_2 ), ключ живлення чорного кольору до нього, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 , власником якого ОСОБА_9 .

Разом з тим, з документів, наданих представником власником майна під час розгляду клопотання вбачається, що транспортний засіб AUDI RS Q8, номер та серія знака НОМЕР_1 (VIN НОМЕР_2 ) придбано за кошти, отримані від продажу іншого автомобіля (а.с. 140-143, т. 1).

Відтак, слідчий суддя дійшов правильного висновку, що посилання прокурора на необхідність накладення арешту на вказане майно з метою збереження речових доказів є необґрунтованими.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 10 липня 2024 року, дозвіл на вилучення вказаного транспортного засобу не надано.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 167, 170 - 173 КПК України, відмовив у задоволенні клопотання прокурора з підстав недоведеності та необґрунтованості необхідності застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді в матеріалах судового провадження і зі змісту апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 01 серпня 2024 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу з доповненнями прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 ,- без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Єдиний унікальний № 760/16861/24 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_14

Провадження № 11сс/824/5581/2024 Доповідач ОСОБА_1

Категорія ст.170 КПК України