Постанова

від 20.11.2024 по справі 160/7780/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 листопада 2024 року м. Дніпросправа № 160/7780/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року ( суддя Бухтіярова М.М.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання від 26 січня 2024 року за № 12031300021450;

зобов`язати Головне управління Державною міграційною служби України в Дніпровській області повторно розглянути питання стосовно оформлення (видачі) посвідки на тимчасове проживання громадянину російської федерації ОСОБА_1 на підставі заяви анкети (про відмову ОСОБА_1 від 17.11.2022 та доданими до неї документами);

зобов`язати Головне управління Державною міграційною служби України в Дніпровській області видати ОСОБА_1 посвідку на тимчасове проживання на підставі заяви анкети (про відмову ОСОБА_1 від 17.11.2022 та доданими до неї документами).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 2017 року позивач постійно проживає на території України та 03.11.2017 уклав шлюб із громадянкою України. 14.06.2022 подано заяву про продовження строку дії (обміну) посвідки, однак отримав відмову, що зумовило звернення до суду із позовом. Позов розглянуто у справі №160/1422/23 та рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.04.2023 відмовлено у задоволенні позову. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.01.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.04.2023 у справі № 160/1422/23 - скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення відповідача №12031400000498 від 08.12.2022 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання громадянину та зобов`язано Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області повторно розглянути питання стосовно оформлення (видачі) посвідки на тимчасове проживання громадянину російської федерації ОСОБА_1 на підставі заяви-анкети від 17.11.2022 та доданих до неї документів. На виконання постанови суду за результатами повторного розгляду заяви-анкети від 17.11.2022 та доданих до неї документами відповідачем прийнято рішення від 26.01.2024 №12031300021450 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання. Позивач категорично не погоджується з вказаним рішенням відповідача, оскільки вважає, що воно прийнято з підстав, які суперечать постанові Третього апеляційного адміністративного суду № 160/1422/23 від 09.01.2024. Крім того, наведених в оскаржуваному рішенні підстав не існувало станом на час відмови відповідачем у видачі посвідки вперше, тобто на момент подачі позову у 2023 році. Це встановлено рішенням суду. Тобто підстав, передбачених підпунктами 3, 11 пункту 61 Порядку від 25.04.2018 № 322, при розгляді заяви анкети від 17.11.2022 та при винесенні рішення від 08.12.2022 не існувало, відповідно вони не могли виникнути при повторному розгляді цієї ж заяви. Крім того, оскаржуване рішення за своїм змістом взагалі не вмотивоване, не містить фактичних обставин, які безпосередньо стали причиною для відмови у оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання, а містить лише пункти Порядку №322, за якими відмовлено у видачі посвідки. За таких обставин, просить задовольнити позов у повному обсязі.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, його оскаржив позивач, подавши апеляційну скаргу, та з наведених в ній підстав, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення Головного управління Державною міграційною служби України в Дніпровській області про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання від 26 січня 2024 року за № 12031300021450 прийнято з підстав, які суперечать постанові Третього апеляційного адміністративного суду № 160/1422/23 від 09 січня 2024 року є протиправними. Крім того, наведені підстави не існували станом на момент відмови відповідачем у видачі посвідки вперше, тобто на момент подачі позову у 2023 році. Це встановлено рішенням суду. Так підставою для відмови вперше було вказано підпункт 7 п. 61 Порядку від 25.04.2018 № 322. Таким чином, підстав, передбачених підпунктами 3, 11 пункту 61 Порядку від 25.04.2018 № 322, при розгляді заяви анкети від 17.11.2022 та при винесенні рішення від 08.12.2022 не існувало. Відповідно вони не могли виникнути при повторному розгляді цієї ж заяви. Крім того оскаржуване рішення Головного управління Державною міграційною служби України в Дніпровській області про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання від 26 січня 2024 року за № 12031300021450 за своїм змістом взагалі не вмотивоване: не містить фактичних обставин, які безпосередньо стали причиною для відмови у оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином громадянин Російської Федерації, що підтверджується паспортом громадянина Російської Федерації № НОМЕР_1 , виданого 02.08.2017, який дійсний до 02.08.2027.

03.11.2017 між громадянином Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та громадянкою України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровано шлюб, що вбачається зі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 та про що 03.11.2017 зроблено відповідний актовий запис №1620 Чечелівським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

28.07.2021 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , оформлено та видано посвідку на тимчасове проживання в України № НОМЕР_3 зі строком дії - до 27.07.2022, унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі 19921023-07471.

Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи вих.№02 3-24/13007 від 13.08.2021 Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради за відомостями ВФВР ТГ ДАПДП ДМР Шевченківського району, зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянство РФ, унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі 19921023-07471, з 13.08.2021 за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачем укладено договір добровільного медичного страхування №21/01-10С-1047073 від 18.05.2022 зі строком дії з 26.10.2022 по 25.10.2023 та договір добровільного медичного страхування №1767497 від 16.11.2022 зі строком дії з 26.10.2023 по 25.03.2024.

17.11.2022 позивач звернувся до ГУ ДМС в Дніпропетровській області із заявою-анкетою №105131312 від 17.11.2022 щодо оформлення (обміну) посвідки на тимчасове проживання; підстава видачі: 04/14 Возз`єднання сім`ї громадянином України (на підставі шлюбу).

В заяві-анкеті позивачем зазначено, що його місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

08.12.2022 відповідачем прийнято рішення №12031400000498 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання ОСОБА_1 .

Не погодившись з вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із позовом (адміністративна справа №160/1422/23).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.04.2023 у справі №160/1422/23 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.01.2024 у справі №160/1422/23 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.04.2023 у справі №160/1422/23 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області №12031400000498 від 08.12.2022 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання громадянину російської федерації ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області повторно розглянути питання стосовно оформлення (видачі) посвідки на тимчасове проживання громадянину російської федерації ОСОБА_1 на підставі заяви-анкети (про відмову) ОСОБА_1 від 17.11.2022 року та доданими до неї документами.

У задоволенні позову в іншій частині вимог відмовлено.

На виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 09.01.2024 у справі №160/1422/23 відповідачем повторно розглянуто заяву-анкету №105131312 від 17.11.2022 та долучені до неї документи та прийнято рішення №12031300021450 від 26.01.2024 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання з посиланням на підпункти 3, 11 пункту 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №322.

Супровідним листом Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровської області №1201.3.1-1263/1263/12.3-24 від 29.01.2024 рішення №12031300021450 від 26.01.2024 надіслано позивачу.

У вказаному листі №1201.3.1-1263/1263/12.3-24 від 29.01.2024 Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровської області додатково повідомлено позивачу про прийняте рішення про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_4 від 26.01.2024 на підставі підпунктів 3, 11 пункту 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №322, оскільки дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію, а саме: інформацію про місце реєстрації не підтверджено (знято з реєстрації місця проживання); поліс медичного страхування, який було надано іноземцем разом із заявою №105131312 від 17.11.2022, не охоплює весь період дії посвідки на тимчасове проживання, яке прийнято ГУ ДМС у Дніпропетровській області у відношенні громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вважаючи протиправним рішення про відмову в оформлені (видачі) посвідки на тимчасове проживання від 26.01.2024 №12031300021450, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території.

Посвідка на постійне проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні (п.17 ч.1 ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року №321 затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання (надалі порядок № 321).

Відповідно п. 1 Порядку №321 посвідка на постійне проживання є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.

Згідно п. 5 Порядку №321 посвідка видається протягом 15 робочих днів з дати прийняття документів від іноземця або особи без громадянства.

Відповідно п. 7 Порядку №321 в редакції, що була чинна на час виникнення спірних правовідносин, обмін посвідки здійснюється у разі: 1) зміни інформації, внесеної до посвідки; 2) виявлення помилки в інформації, внесеній до посвідки; 3) закінчення строку дії посвідки; 4) непридатності посвідки для подальшого використання (посвідка/фотокартка має пошкодження, що не дають змогу візуально ідентифікувати особу, прочитати прізвище, ім`я, дату та місце народження, ким видана посвідка, підпис посадової особи та дату видачі, пошкодження серії та номера, що не дають змогу встановити реквізити посвідки, виправлення, пошкодження, які блокують можливість зчитування, а також внесення змін до інформації безконтактного електронного носія), а також у разі відсутності частини посвідки; 5) досягнення іноземцем або особою без громадянства 25- або 45-річного віку (у разі, коли іноземець або особа без громадянства документовані посвідкою, що не містить безконтактного електронного носія).

Відповідно п. 16 Порядку №321, документи для оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміну подаються до державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, центру надання адміністративних послуг (далі - уповноважений суб`єкт), територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС, за місцем проживання іноземця або особи без громадянства.

Згідно з п. 18 Порядку №321, у разі виникнення обставин (подій), у зв`язку з якими посвідка підлягає обміну (крім закінчення строку дії), документи для її обміну подаються протягом одного місяця з дати виникнення таких обставин (подій).

Порядок подання документів для оформлення у зв`язку із втратою або викраденням, обміну посвідки та їх розгляд визначено у пунктах 40-46 Порядку №321.

При цьому, пунктом 40 Порядку №321 передбачено, для оформлення у зв`язку із втратою або викраденням посвідки, її обміну іноземець або особа без громадянства подають такі документи: 1) посвідку, що підлягає обміну (крім випадків втрати та викрадення); 2) дійсний паспортний документ іноземця (або паспортні документи - у разі, коли іноземець має одночасно громадянство (підданство) кількох держав (множинне громадянство) або документ, що посвідчує особу без громадянства; 3) переклад на українську мову сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку; 4) документи, що підтверджують обставини чи юридичні факти, відповідно до яких посвідка підлягає обміну (крім випадків, передбачених підпунктами 3-5 пункту 7 нього Порядку), документи, видані компетентними органами іноземних держав, мають бути легалізованими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України; 5) документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, у разі подання документів законним представником; 6) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, або документ про звільнення від його сплати; 7) документ, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, з даними про реєстраційний номер облікової картки платника податків (у разі наявності).

Іноземець або особа без громадянства під час подання документів пред`являють працівникові територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта оригінали документів, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-6 цього пункту.

Пунктом 44 Порядку №321 зазначено, що якщо втрачена або викрадена посвідка чи посвідка, що підлягає обміну, була видана територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, до якого подано заяву-анкету про оформлення, обмін посвідки, працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС порівнює дані іноземця або особи без громадянства та їх фотозображення з даними, наведеними в заяві-анкеті про оформлення втраченої або викраденої посвідки чи посвідки, що підлягає обміну, та даними відомчої інформаційної системи ДМС і сканує її із застосуванням засобів Реєстру до відомчої інформаційної системи ДМС.

У разі коли втрачена або викрадена посвідка чи посвідка, що підлягає обміну, не містить безконтактного електронного носія і була видана іншим територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, для підтвердження видачі не пізніше наступного дня після прийняття до розгляду заяви-анкети до такого територіального органу/територіального підрозділу ДМС надсилається запит.

Відповідно до п. 45 Порядку №321, перевірка за запитом проводиться протягом трьох робочих днів після його надходження. Під час перевірки відомості, зазначені в запиті, та фотозображення порівнюються з даними, наведеними в заяві-анкеті про оформлення втраченої або викраденої посвідки чи посвідки, що підлягає обміну, та фотозображенням, що міститься в ній. У графі «Службові відмітки» заяви-анкети про оформлення посвідки проставляється відмітка про дату надходження запиту та зазначаються найменування територіального органу/територіального підрозділу ДМС, який здійснює оформлення у зв`язку із втратою або викраденням, обмін посвідки, і підстави обміну.

За результатами перевірки надається відповідь територіальному органу/територіальному підрозділу ДМС, який надіслав запит, а заява-анкета про оформлення втраченої або викраденої посвідки чи посвідки, що підлягає обміну, сканується до відомчої інформаційної системи ДМС.

Пунктом 46 Порядку №321 зазначено, що після проведення перевірок, підтвердження факту оформлення та видачі посвідки, ідентифікації іноземця або особи без громадянства керівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС або уповноважена ним посадова особа приймає рішення про оформлення посвідки або про відмову в її оформленні.

Також, відповідно до п. 5 Порядку №321 посвідка видається протягом 15 робочих днів з дати прийняття документів від іноземця або особи без громадянства.

Відповідно п. 62 Порядку №321, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли: 1) іноземець або особа без громадянства мають посвідку чи посвідку на тимчасове проживання (крім випадків обміну посвідки або оформлення посвідки іноземцю або особі без громадянства, які тимчасово проживали на території України на підставі посвідки на тимчасове проживання), посвідчення біженця чи посвідчення особи, якій надано додатковий захист, які є дійсними на день звернення; 2) іноземець або особа без громадянства перебувають на території України з порушенням встановленого строку перебування або щодо них діє невиконане рішення уповноваженого державного органу про примусове повернення, примусове видворення або заборону в`їзду; 3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію; 4) встановлено належність особи до громадянства України; 5) за видачею посвідки звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень для її отримання; 6) іноземцем або особою без громадянства подано не в повному обсязі або з порушенням строків, визначених пунктами 17-19 цього Порядку, документи та інформацію, необхідні для оформлення ї видачі посвідки; 7) отримано від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу інформацію про те, що дії іноземця та особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, чи іноземець або особа без громадянства вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв`язку із вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином; 8) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі або строк його дії закінчився; 9) встановлено факт подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей, підроблених документів або встановлено факт скасування наданого їм дозволу на імміграцію; 10) виявлено факти невиконання іноземцем або особою без громадянства рішення суду чи державних органів, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов`язані з примусовим поверненням чи примусовим видворенням за межі України або реадмісією, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в`їзду в Україну; 10-1) виявлено факти невиконання особою, зазначеною у пункті 41-1 цього Порядку, зобов`язання щодо звернення із заявою про визнання особою без громадянства; 11) в інших випадках, передбачених законом.

Матеріалами справи встановлено, що 17.11.2022 позивач звернувся до ГУ ДМС в Дніпропетровській області із заявою-анкетою №105131312 від 17.11.2022 щодо оформлення (обміну) посвідки на тимчасове проживання; підстава видачі: 04/14 Возз`єднання сім`ї громадянином України (на підставі шлюбу).

В заяві-анкеті позивачем зазначено, що його місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

08.12.2022 відповідачем прийнято рішення №12031400000498 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання ОСОБА_1 .

Не погодившись з вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із позовом (адміністративна справа №160/1422/23).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.04.2023 у справі №160/1422/23 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.01.2024 у справі №160/1422/23 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.04.2023 у справі №160/1422/23 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області №12031400000498 від 08.12.2022 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання громадянину російської федерації ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області повторно розглянути питання стосовно оформлення (видачі) посвідки на тимчасове проживання громадянину російської федерації ОСОБА_1 на підставі заяви-анкети (про відмову) ОСОБА_1 від 17.11.2022 року та доданими до неї документами.

У задоволенні позову в іншій частині вимог відмовлено.

На виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 09.01.2024 у справі №160/1422/23 відповідачем повторно розглянуто заяву-анкету №105131312 від 17.11.2022 та долучені до неї документи та прийнято рішення №12031300021450 від 26.01.2024 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання з посиланням на підпункти 3, 11 пункту 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №322.

Проте, колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення не містить посилань, які саме відомості не були підтверджені даними з баз даних Реєстру, картотек.

В подальшому, супровідним листом Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровської області №1201.3.1-1263/1263/12.3-24 від 29.01.2024 рішення №12031300021450 від 26.01.2024 надіслано позивачу.

У вказаному листі №1201.3.1-1263/1263/12.3-24 від 29.01.2024 Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровської області додатково повідомлено позивачу про прийняте рішення про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_4 від 26.01.2024 на підставі підпунктів 3, 11 пункту 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №322, оскільки дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію, а саме: інформацію про місце реєстрації не підтверджено (знято з реєстрації місця проживання); поліс медичного страхування, який було надано іноземцем разом із заявою №105131312 від 17.11.2022, не охоплює весь період дії посвідки на тимчасове проживання, яке прийнято ГУ ДМС у Дніпропетровській області у відношенні громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Колегія судів зауважує, що позивачем до заяви 17.11.2022 додано необхідний пакет документів, які були чинні на час звернення, жодних зауважень з боку відповідача до змісту чи до кількості доданих до заяви документів зазначено не було.

Приймаючи спірне рішення, ГУ ДМС у Дніпропетровській області не враховано й те, що на підставі посвідки на постійне проживання позивач тривалий час проживає на території України.

Колегією суддів не встановлено підстав вважати та відповідачем не доведено, що позивачем було надано відповідачу відносно себе неповну або недостовірну інформацію або здійснено приховування відомостей відносно себе.

Також, колегія суддів завертає увагу на те, що працівниками ГУ ДМС у Дніпропетровській області здійснено перевірку за місцем проживання громадянина російської федерації ОСОБА_1 за адресою, а саме: АДРЕСА_2 .

Актом від 23.01.2024 про перевірку адреси місця проживання іноземця або особи без громадянства інформацію про місце проживання підтверджено.

Отже, фактично відповідач, при підтвердженні фактичного місяця проживання, не видав позивачу посвідки на постійне проживання без наявності підстав для відмови у такому оформленні (видачі) посвідки, які передбачені Порядком №321.

Крім того, відповідно до пп.11 п.62 Порядку №321 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки в інших випадках, передбачених законом.

Проте, відповідачем не зазначено та не надано жодних належних та допустимих доказів, якими підтверджує інші випадки, передбачені законом, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення.

Колегія суддів зауважує, що пп.11 п.62 Порядку №321 не містить конкретно визначених підстав для відмови у видачі посвідки, а є бланкетною нормою, яка відсилає до іншого законодавства, тому зазначення в рішенні про відмову у видачі посвідки загальної норми права (пп. 11 п.62 Порядку №321) без вказівки на конкретну підставу для такої відмови не може вважатися виконанням законодавчо визначеного обов`язку, передбаченого Порядком № 321, а тому таке рішення має бути визнано неправомірним.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 24.01.2020 року у справі №820/1719/18, від 14.12.2020 року у справі №820/1684/18, та враховуються судом відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.

Будь-яких інших обґрунтувань відмови в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання вказане рішення не містить.

Колегія суддів зауважує, що на законодавчому рівні розмежовуються поняття обмін посвідки та її оформлення. Під різне нормативне регулювання підпадає як порядок розгляду заяви, так і підстави для прийняття рішення і кінцевий результат розгляду заяви.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача з заявою саме про обмін посвідки на постійне проживання, додавши до заяви перелік документів, визначений п.40 Порядку №321.

Як зазначив Європейський суд у справі van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов`язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ( «Лелас проти Хорватії», заява № 55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» , заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах («Онер`їлдіз проти Туреччини», пункт 128, та «Беєлер проти Італії», пункт 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків («Лелас проти Хорватії», пункт 74).

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача видати позивачу нову посвідку на постійне проживання в Україні, колегія суддів зазначає наступне.

Так, що у постанові від 23.05.2018 у справі №825/602/17 Верховний Суд зазначив, що у судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийнятої виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом. Обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав і захист законних інтересів, і у випадку задоволення судом його вимог, прийняте судом рішення повинно мати наслідком відновлення тих прав, за захистом яких позивач і звернувся до суду.

Отже, спосіб захисту має враховувати суть правопорушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем.

Пунктом 46 Порядку № 321 передбачено, що після проведення перевірок, підтвердження факту оформлення та видачі посвідки, ідентифікації іноземця або особи без громадянства керівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС або уповноважена ним посадова особа приймає рішення про оформлення посвідки або про відмову в її оформленні.

Положеннями Порядку № 321 передбачено альтернативні варіанти щодо результатів розгляду заяви про обмін посвідки на постійне проживання: задовольнити заяву чи відмовити в такому обміні, однак суд вважає за необхідне вказати, що за відсутності підстав для відмови у видачі посвідки, визначених п. 62 Порядку № 321, територіальний орган ДМС зобов`язаний видати особі, що зверталася із заявою про обмін посвідки, нову посвідку на постійне проживання в Україні.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 14.12.2020 по справі № 820/1684/18.

Відповідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, належним способом відновлення порушеного права позивача є зобов`язання видати ОСОБА_1 посвідку на тимчасове проживання на підставі заяви анкети від 17.11.2022 та доданими до неї документами.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 820/1329/17, від 24.01.2020 у справі № 820/1719/18, від 17.08.2020 у справі № 820/1683/18, від 14.12.2020 у справі № 820/1684/18.

З таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, то відповідно до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з приписів ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року скасувати.

Прийняти у справі нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання від 26 січня 2024 року за № 12031300021450.

Зобов`язати Головне управління Державною міграційною служби України в Дніпровській області повторно розглянути питання стосовно оформлення (видачі) посвідки на тимчасове проживання громадянину російської федерації ОСОБА_1 на підставі заяви анкети від 17.11.2022 та доданими до неї документами.

Зобов`язати Головне управління Державною міграційною служби України в Дніпровській області видати ОСОБА_1 посвідку на тимчасове проживання на підставі заяви анкети від 17.11.2022 та доданими до неї документами.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області суму сплаченого судового збору у розмірі 3028 грн.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддяТ.І. Ясенова

суддяО.В. Головко

суддяА.В. Суховаров