Постанова

від 21.11.2024 по справі 404/334/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 листопада 2024 року м. Дніпросправа № 404/334/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18 квітня 2024 року (суддя Павелко І.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить скасувати постанову по накладання адміністративного стягнення АА №00015858 від 12.12.2023 винесену старшим державним інспектором відділу провадження систем Автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Дорошенко Ольгою Володимирівною відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.132-1 КУпАП і закрити справу про адміністративне правопорушення, стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 8 500 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не було враховано категорію та тип транспортного засобу, що призвело до некоректних калькуляцій вагових показників всупереч вимогам п.22.5 Правил дорожнього руху України. Вважає, що посадові особи Державної служби України з безпеки на транспорті, неправомірно притягнули його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 132-1 КУпАП, оскільки в його діях відсутня об`єктивна та суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення. У позивача були відсутні адекватні та логічні мотиви перевищувати вагові показники під час перевезення вантажів, оскільки господарські відносини, які склалися між позивачем та його контрагентом свідчать інше. Крім того в постанові не містить відомостей про напвіпричеп який був поєднаний до вантажних сідлового тягача.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18 квітня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення не надано належної оцінки доказам, наданим позивачем, які в сукупності підтверджують відсутність правопорушення та дотримання вагових норм транспортним засобом позивача. Просить урахувати, що у постанові не зазначено про те, що даний транспортний засіб є спеціалізованим вантажним - сідловим тягачем, який рухався з спеціалізованим, .причепом- контейнеровозом (тип спеціалізований напівпричіп-контейнеровоз для , перевезення контейнерів/сипких вантажів (зернових культур) з можливістю самоскидного розвантаження марки PANAV 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 до якого застосовується дозволена фактична маса 44 тони. Відповідно до п.22.5 Правил дорожнього руху, рух транспортних засобів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують для трьохвісного автомобіля (тягач) з двоміним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13, 716 метра - 44 тони. Отже, для застосування показника 44 тони потрібно перевозити на напівпричіп- контейнеровоз контейнер або змінний кузов. У свідоцтві про реєстрацію транспортних засобів вказано, що причіп спеціалізований напівпричіп-контейнеровоз для перевезення контейнерів/сипких вантажів (зерновгоркультур) з можливістю самоскидного розвантаження, отже призначений для перевезення контейнерів'/ До позовної заяви долучено технічний паспорт на контейнер К 60, в якому вказані технічні характеристики контейнера, його габарити, маса тари. З вищевикладеного вбачається, що позивачем доведено, що напівпричіп-контейнеровоз віз саме: контейнер призначений для перевезення різноманітного вантажу з системою самовивантаження татентованим верхом, що не заборонено чинним законодавством України.

Крім того, відповідно до договору найму (оренди) транспортних засобів від 15 червня 2023 року ОСОБА_1 передав ТОВ «ХЮРРЕМ» у тимчасове платне користування транспортні засоби, серед яких напівпричіп н/пр-контейнеровоз марки PANAV модель NV 35, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується договором найму (оренди) транспортних засобів від 15 червня 2023 року, реєстр № 396. Відповідно до договору найму (оренди) транспортних засобів від 09 жовтня 2023 року ОСОБА_1 передав ТОВ «ХЮРРЕМ» (код ЄДРПОУ 38852547) у тимчасове платне користування транспортні засоби, серед яких MAN модель TGX 26.440, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується договором найму (оренди) транспортних засобів від 09.10.2023, реєстр № 815. Таким чином, порушення, які вказуються в оскаржуваній постанові було зафіксовано під час використання транспортних засобів орендарем, тобто ТОВ «ХЮРРЕМ».

У відзиві на апеляційну скаргу Державна служба України з безпеки на транспорті просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованого в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування -місцезнаходження юридичної особи на території України від 12.12.2022 серії АА № 00015858 зазначено, що відповідно до вказаної постанови 08.12.2023 о 13 год.40 хвл. за адресою М-21, км 247+432, Вінницька область, позивач, як відповідальна особа, допустив «рух транспортного засобу MAN TGX 26.440 д.н.з. НОМЕР_2 , із перевищенням нормативних параметрів, зазначених п.22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 5.975% (2.39 тон) при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон», відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Вищевказане правопорушення зафіксоване в автоматичному режимі за допомогою комплексного технічного засобу марки WIM 13, 13, сертифікат відповідності UA.TR.001 35 -02/ 1467…1470;23-№21/000243…000246 дійсні до 03.10.2024.

За вказане правопорушення позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся із позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що досліджені докази свідчать про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, що підтверджує вчинення позивачем вищевказаного порушення, передбаченого пунктом 22.5 ПДР України. Колегія суддів не погоджується із таким рішенням суду першої інстанції з огляду на таке.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Постановою КМУ від 11.02.2015 №103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті.

Відповідно до п.1 Положення, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Пунктом 4 Положення передбачено, що основним з завдань Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті; здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Приписами пп.15, 27, 29 п.5 Положення Укртрансбезпека визначено що відповідно до покладених на неї завдань здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю, здійснює стягнення, у тому числі в судовому порядку, плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.

З огляду на викладене, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) під час здійснення своїх повноважень діє як суб`єкт владних повноважень, а також є органом наділеним спеціальною компетенцією, якому надано повноваження щодо реалізації політики держави з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.

Частиною 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Законодавством чітко передбачено можливість Укртрансбезпеки здійснювати державний нагляд (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті, зокрема в частині здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів, що включає:

- здійснення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 р. № 1567);

- фіксацію адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (Порядок фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 р. № 1174 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 червня 2021 р. № 623).

За визначенням, наведеним у п.2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідні машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого Постановою КМУ №879 від 27.06.2007 Про заходи щодо збереження автомобільних дорогами загального користування, вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Згідно з п.21 Порядку №879 у разі виявлення факту перевищення вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу під час руху без дозволу на рух або у разі здійснення руху з порушенням умов, визначених у дозволі на рух, подальший рух такого транспортного засобу забороняється до усунення порушення шляхом отримання дозволу на рух за пройдену частину маршруту або повного (часткового) перевантаження вантажу, що перевозиться в інший транспортний засіб, з подальшим підтвердженням дотримання вагових та/або габаритних параметрів, установлених законодавством, або отримання дозволу на рух на весь маршрут.

Пунктом другим Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 № 1174, визначено, що автоматичний пункт фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті - комплекс технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу в русі, визначених пунктом 12 цього Порядку, з одночасною його фотозйомкою, відеозаписом (за наявністю) та ідентифікацією за державним реєстраційним номером.

Відповідно до п. 12 цього Порядку автоматичний пункт може забезпечувати, зокрема: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей).

Відповідно до п.22.5 ПДР України за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Згідно абз. 8 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Відповідно до п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30, допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Частиною другою статті 132-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.

З матеріалів справи вбачається, що постановою серії серії АА №00015858 від 12.12.2023 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.

Постанова вмотивована тим, що08.12.2023 о 13 год.40 хвл. за адресою М-21, км 247+432, Вінницька область, позивач, як відповідальна особа, допустив «рух транспортного засобу MAN TGX 26.440 д.н.з. НОМЕР_2 , із перевищенням нормативних параметрів, зазначених п.22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 5.975% (2.39 тон) при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон», відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Так, позивач заперечує правомірність складання відносно нього постанови, зазначає, що відповідно до договору найму (оренди) транспортних засобів від 15 червня 2023 року ОСОБА_1 передав ТОВ «ХЮРРЕМ» у тимчасове платне користування транспортні засоби, серед яких напівпричіп н/пр-контейнеровоз марки PANAV модель NV 35, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується договором найму (оренди) транспортних засобів від 15 червня 2023 року, реєстр № 396.

Відповідно до договору найму (оренди) транспортних засобів від 09 жовтня 2023 року ОСОБА_1 передав ТОВ «ХЮРРЕМ» (код ЄДРПОУ 38852547) у тимчасове платне користування транспортні засоби, серед яких MAN модель TGX 26.440, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується договором найму (оренди) транспортних засобів від 09.10.2023, реєстр № 815. Таким чином, порушення, які вказуються в оскаржуваній постанові було зафіксовано під час використання транспортних засобів орендарем, тобто ТОВ «ХЮРРЕМ».

Отже, спірним в даній справі є, насамперед, визначення належного суб`єкта відповідальності.

Так, матеріалами справи встановлено, що відповідно до договору найму (оренди) транспортних засобів від 15 червня 2023 року ОСОБА_1 передав ТОВ «ХЮРРЕМ» у тимчасове платне користування транспортні засоби, серед яких напівпричіп н/пр-контейнеровоз марки PANAV модель NV 35, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується договором найму (оренди) транспортних засобів від 15 червня 2023 року, реєстр № 396.

Відповідно до договору найму (оренди) транспортних засобів від 09 жовтня 2023 року ОСОБА_1 передав ТОВ «ХЮРРЕМ» (код ЄДРПОУ 38852547) у тимчасове платне користування транспортні засоби, серед яких MAN модель TGX 26.440, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується договором найму (оренди) транспортних засобів від 09.10.2023, реєстр № 815.

Крім того, за змістом товарно-транспортної накладної від 08.12.2023 № 08/4 у спірному випадку транспортним засобом MAN модель TGX 26.440, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з напівпричіпом марки PANAV модель NV 35, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснювалося перевезення вантажу кукурудза українського походження автомобільним перевізником ТОВ «ХЮРРЕМ» до СТОВ «ПТАХІВНИК» з пункту навантаження «Житомирська обл. Новоград-Волинський район, село Дідовичі» до пункту розвантаження «Кіровоградська область, Маловисківський район, м. Мала Виска» (а.с. 92).

Всі вищенаведені докази були надані позивачем до матеріалів справи, проте судом першої інстанції були залишені позаувагою.

З огляду на встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що ОСОБА_1 є суб`єктом адміністративного правопорушення та не повинен нести адміністративну відповідальність за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.

Щодо посилання відповідача на відсутність в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів відомостей про належного користувача транспортного засобу, колегія суддів зазначає наступне.

Так, процедура внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомостей про належного користувача транспортного засобу регулюється Порядком внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2018 року №1197 (далі - Порядок №1197) (чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Виходячи з граматичного та логічного тлумачення норм права, які передбачені Порядком №1197, можливо зробити висновок, що законодавець жодного разу не вживав формулювань у наказному відмінку щодо обов`язковості реєстрації належного користувача. Прикладами таких формулювань є: «Цей порядок визначає…; Підставою для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є…». Отже, при аналізі наведених формулювань очевидним є їх диспозитивний характер.

До аналогічного висновку можна дійти методом від протилежного. Так, за змістом пункту 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 7 вересня 1998 року (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 року №1371) (далі по тексту - Порядок №1371), «власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі-власники) зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспорті засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини). В даному абзаці міститься дієприкметниковий зворот та дієслово наказного способу на «зобов`язання зареєструвати», що вказує на імперативність норми, передбаченої пунктом 7 Порядку №1371. В Порядку №1197 таких формулювань не має, що знову ж таки свідчить про диспозитивний характер норм, що викладені у вищезгаданому нормативно-правовому акті.

Так, вказаним абзацом 4 пункту 16 Порядку №1371, визначено, що за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Вжите в абзаці 4 пункту 16 Порядку №1371 слово «за бажання», означає, що на власника транспортного засобу у разі передачі права керування транспортним засобом іншій особі, не покладається обов`язок з оформлення тимчасового реєстраційного талону. Вирішення питання оформлення тимчасового реєстраційного талону чи ні законодавець залишив на розсуд самого

У пунктах 65-71 постанови Верховного Суду від 06 липня 2023 року в справі № 560/514/22 викладено висновок про те, що на власника транспортного засобу у разі передачі права керування транспортним засобом іншій особі, не покладається обов`язок з оформлення тимчасового реєстраційного талону. Вирішення питання оформлення тимчасового реєстраційного талону чи ні законодавець залишив на розсуд самого власника.

Дослідивши обставини справи у відповідності до наведених правових норм суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач у спірній постанові притягнув до відповідальності неналежного суб`єкта відповідальності.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує правову позицію у подібних правовідносинах, яка викладена у постанові Верховного Суду від 23.08.2023 у справі № 600/1407/22-а, в якій суд дійшов висновку, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, покладається виключно на автомобільних перевізників, а не на власників транспортного засобу, яким перевозиться вантаж.

Аналогічна правова позиція висловлена Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постановах від 01 червня 2023 року та від 06 липня 2023 року у справах № 640/39442/21 та № 560/514/22.

З урахуванням встановленого, суд апеляційної інстанції підтримує доводи позивача про помилковість притягнення відповідачем позивача до відповідальності, оскільки ОСОБА_1 , хоча і є власником транспортного засобу MAN TGX 26.440 д.н.з. НОМЕР_2 з напівпричіпом марки PANAV модель NV 35, реєстраційний номер НОМЕР_1 не є суб`єктом відповідальності в спірних правовідносинах, відтак оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що є не доведеними вчинення позивачем порушень, передбачених пунктом 22.5 ПДР України та наявності події адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, тому постанова АА №00015858 від 12.12.2023 про накладення адміністративного стягнення є протиправною та підлягає скасуванню.

За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення (п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України).

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи задоволення позовних вимог, колегія судді дійшла до висновку про стягнення на користь позивача суму сплаченого судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18 квітня 2024 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Скасувати постанову по накладання адміністративного стягнення АА №00015858 від 12.12.2023 винесену старшим державним інспектором відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Дорошенко Ольгою Володимирівною відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.132-1 КУпАП і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір сплачений за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 3054,20 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддяТ.І. Ясенова

суддяА.В. Суховаров

суддяО.В. Головко