Постанова

від 12.11.2024 по справі 420/14210/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/14210/23Головуючий в 1 інстанції: Хом`якова В.В

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді Шевчук О.А.,

суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.,

при секретарі Альонішко С.І., Челак Р.Г.,

за участю представника Одеської обласної прокуратури Шептіліс О.І.,

представника відповідача Філії «Ананьївське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» - Павлишина Ю.М.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 травня 2024 року у справі за позовною заявою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) до Філії «Ананьївське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про визнання дій протиправними, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2023 року Заступник керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів, в якій просив визнати протиправними дії Філії «Ананьївське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» щодо видачі лісорубного квитка від 04.05.2022 № 000885 в частині проведення вибіркових санітарних рубок у 27 кварталі 10 та 11 виділах Северинівського лісництва.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Спеціалізованою екологічною прокуратурою обласної прокуратури здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №1202316226000064 за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст. 246, ч.2 ст. 364 КК України щодо можливих неправомірних дій співробітників філії "Ананьївське лісове господарство" при використанні лісових ресурсів у межах території об`єктів природно-заповідного фонду. У ході досудового розслідування 17.03.2023 у кримінальному провадженні №1202316226000064 проведено обшук у приміщеннях і будівлях філії "Ананьївське лісове господарство", під час обшуку було вилучено лісорубний квиток від 04.05.2022 №000885 на проведення вибіркової санітарної рубки у 27 кварталі, 10 та 11 виділах Северинівського лісництва. Прокурор вважає протиправними дії по видачі лісорубного квитка, оскільки на його думку при видачі вказаного квитка порушений порядок, передбачений законодавством про спеціальне використання природних ресурсів у межах територій і об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення. У позовній заяві прокурор вказує, що в лісорубному квитку були вказані ділянки, які входять до природно-заповідного фонду загальнодержавного значення - національного природного парку "Куяльницький", який створено згідно Указу Президента від 01.01.2022 № 3/2022.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 травня 2024 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись з таким рішенням, Заступник керівника Одеської обласної прокуратури надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги прокурора задовольнити.

Доводами апеляційної скарги зазначено, що нормами спеціального законодавства України про природно-заповідний фонд визначено, що створення й оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду відбувається із прийняттям уповноваженим органом відповідного рішення, та жодна норма Закону не прив`язує процес їх створення із реєстрацією юридичної особи. Однак, на думку апелянта, судом першої інстанцій при винесені рішення від 06.05.2024 у справі № 420/14210/23 невірно застосовано норми ст. ст. 20, 51-53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України». Тому висновки суду про те, що НПП «Куяльницький» є створеним з моменту державної реєстрації юридичної особи вважають помилковими. Апелянт зазначає, що прокурор оскаржує дії лісогосподарського підприємства - ДП «Ананьївське лісове господарство» щодо видачі лісорубного квитка усупереч вимог чинного законодавства про спеціальне використання природних ресурсів на території лісової ділянки, що увійшла до території об`єкта природно-заповідного фонду. Тому питання призначення директора (адміністрації) Парку, організація та управління діяльністю Парку не має жодного зв`язку із часом виникнення обов`язку лісокористувача - ДП «Ананьївське лісове господарство» використовувати природні ресурси у межах території об`єкта природно- заповідного фонду відповідно до вимог спеціального Закону. Вказує, що з дати прийняття Президентом України Указу від 01.01.2022 № 3/2022 про створення НПП «Куяльницький» на усіх землевласників та землекористувачів покладено обов`язок дотримуватися норм та режиму законодавства про природно-заповідний фонд на землях, що включені до його території. Щодо хибності висновків суду у справі № 420/14210/23 про відсутність встановлених меж Національного природного парку «Куяльницький» апелянт зазначає, що враховуючи правові висновки Верховного Суду щодо застосування приписів ч. 4 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» день створення парку та початок дії особливого режиму території об`єкта природно-заповідного фонду новоствореного НПП «Куяльницький» є день затвердження Проекту його створення. Таким чином, на думку апелянта, з дня створення НПП «Куяльницький», тобто з 01.01.2022, на всю територію, що включена до його складу, згідно Проекту створення, розповсюджується особливий режим охорони, захисту та використання, а тому вже з цієї дати, службові особи ДП «Ананьївське лісове господарство» зобов`язані були застосовувати у своїй діяльності законодавство про природно-заповідний фонд, дотримуватися режиму, в тому числі організовувати та проводити рубки на зазначеній території з урахуванням вимог ст. 9 1 Закону України «Про природно-заповідний фонд України». Висновки суду про невизначеність меж НПП «Куяльницький» вважають помилковими. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність зміни цільового призначення земельних ділянок з категорії земель лісогосподарського призначення на категорію земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення. Апелянт зазначає, що вже з дати прийняття уповноваженим органом рішення про створення Національного природного парку «Куяльницький», на всю його територію діє особливий режим захисту, охорони та використання природних ресурсів, визначений спеціальним Законом, який не прив`язує початок його дії із датою видачі землекористувачам (землевласникам) охоронних зобов`язань. Спеціальне використання природних ресурсів на території об`єкта загальнодержавного значення - НПП «Куяльницький», в тому числі у вигляді лісогосподарських заходів з поліпшення якісного складу лісів (вибіркова санітарна рубка), може здійснюватися лише на підставі лімітів, що видаються центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

27 червня 2024 року до суду через систему «Електронний суд» від представника Філії «Ананьївське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник просить відхилити апеляційну скаргу, стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати.

16 вересня 2024 року до суду від ОСОБА_1 надійшла апеляційна скарга на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 травня 2024 року, в якій, посилаючись на те, що в мотивувальній частині рішення суд не надав належної правової оцінки всім аргументам відповідача та не відхилив їх із мотивуванням того, чому вони не заслуговують уваги і не мають значення для справи апелянт просить з урахуванням аргументів апеляційної скарги змінити в мотивувальній частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.05.2024 року; стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 судові витрати та робить заяву до судових дебатів, що докази підтвердження судових витрат на правничу допомогу будуть надані у встановлений строк.

Доводами апеляційної скарги зазначено, що відповідач здійснюючи санітарні вибіркові рубки виконував свої обов`язки щодо захисту лісів від шкідників і хвороб, з метою збереження лісу від ослаблення та іншого негативного впливу та дотримувався вимог діючого законодавства. У зв`язку з викладеним, на думку апелянта, відповідач мав законне і обґрунтоване право видавати лісорубний квиток в установленому порядку. Апелянт зазначає, що на теперішній час не виконано Указ Президента «Про створення національного природного парку "Куяльницький" від 01.01.2022 №3/2022 і не створено національний природний парк "Куяльницький". Вказує, що на час видачі спірного лісорубного квитка, санітарних вибіркових рубок та розгляду справи межі національного природного парку "Куяльницький" ані фактично, ані юридично не визначені та в матеріалах справи відсутні відомості про межі парку. Охоронні зобов`язання на території та об`єкти природно-заповідного фонду НПП Куяльницький не оформлювалися та під охорону не передавалися. Без виконання вищевказаних вимог у відповідача відсутня можливість на місцевості з`ясувати які саме землі та території увійшли до національного природного парку «Куяльницький» і де вони знаходяться, оскільки не оформлено охоронних зобов`язань Національного природного Парку «Куяльницький», не встановлені в натурі (на місцевості) Межі Парку, не встановлені на території Парку у визначених місцях необхідні державні інформаційні та охоронні знаки затвердженого зразка та з інших вказаних обставин. Отже, на думку апелянта, Філія не повинна бути відповідачем у справі, а вимоги прокурора є безпідставним і необґрунтованими. Апелянт зазначає, що з додатків, які надані прокурором до позову разом із проектом Національного природного парку «Куяльницький» вбачається, що розробка та узгодження Проекту триває з 2011 року. Вказує, що не доведено факт того, що відповідач проводив рубки на території НПП «Куяльницький» на підставі лісорубного квітка від 04.05.2022 №000885 на проведення вибіркової санітарної рубки у 27 кварталі, 10 та 11 виділах Северинівського лісництва. З додатків, які надані прокурором до позову разом із Проектом Національного природного Парку «Куяльницький» вбачається, що розробка та узгодження Проекту триває з 2011 року. На час видачі спірного лісорубного квитка та розгляду справи також невідомо, де згідно Проекту проходять межі НПП «Куяльницький» і не відомо про включення до площі парку Кварталів 26, 27, 28 Северинівського лісництва. Тому, на думку апелянта, відповідач законно, обґрунтовано та в установленому порядку видав лісорубний квиток, оскільки здійснюючи санітарні вибіркові рубки виконував свої обов`язки щодо захисту лісів від шкідників і хвороб, з метою збереження лісу від ослаблення та іншого негативного впливу та дотримувався вимог діючого законодавства. Проект створення НПП «Куяльницький» та інші матеріали справи не містять відомостей і доказів, про місцезнаходження і межі території НПП «Куяльницький». ВВажає не доведеним, що виконано Указ Президента «Про створення національного природного парку "Куяльницький" від 01.01.2022 №3/2022 та ст. 7, 12, 60 ЗУ «Про природно- заповідний фонд України». Апелянт зазначає, що рішення суду 1-ї інстанції є законним обґрунтованим але не в повній мірі відповідає вимогам ст. 2, 242, 244, 246 КАС України, оскільки суд не надав належної правової оцінки всім аргументам відповідача та не відхилив їх із мотивуванням того, чому вони не заслуговують уваги і не мають значення для справи.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 травня 2024 р. та призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що Філія «Ананьївське лісове господарство» враховуючи зазначені положення ЛКУ проводить свою діяльність відповідно до Положення та діючого законодавства, а також використовує: - проекти організації та розвитку лісового господарства ДП «Ширяєвське лісове господарство» від 2014 року, який був затверджений у відповідності до ст.48 ЛКУ, що підтверджується листом Міністерства екології та природних ресурсів України №5/1-8/14329-15 від 20.11.2015 про погодження Мінприроди Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Ширяївське лісове господарство» та наказом Одеського обласного управляння лісового та мисливського господарства від 29.12.2015 про затвердження матеріалів лісовпорядкування державних підприємств лісового господарства, проведеного 2013-2014 рр.

Згідно проекту організації та розвитку лісового господарства на території колишнього ДП «Ширяївське ЛГ» розташовано на даний час лише 2 об`єкта природньо-заповідного фонду ландшафтний заказник місцевого значення «Верхній Ліс» та «Осинівський».

Квартали 26, 27, 28 Северинівського лісництва відносяться до захисних лісів (протиерозійних) відповідно до лісовпорядкування (проекту організації та розвитку лісового господарства та таксаційному опису).

Згідно матеріалів безперервного лісовпорядкування земель лісового фонду ДП «Ширяївський лісгосп» Одеської області за 2020 серед іншого визначено: насадження, що потребують рубок догляду проріджування у 27 кварталі 10 та 11 виділі Северинівського лісництва.

Рубки догляду проріджування у 27 кварталі 10 та 11 виділ Северинівського лісництва проводилися згідно матеріалів безперервного лісовпорядкування земель лісового фонду ДП «Ширяївський лісгосп» Одеської області за 2020 та наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 21.01.2013 №9 та у відповідності до Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Ширяївське лісове господарство» від 2014 року, затвердженого згідно ст.48 ЛКУ.

Представник відповідача не заперечує наявність листа від 05.10.2017 року наданого під час процедури створення НПП «Куяльницький» Департаменту екології та природних ресурсів Одеської обласної адміністрації щодо погодження Державним підприємством «Ширяєвське лісове господарство» включення до меж НПП лісових масивів Северинівського лісництва площею 201 га та видання Указу Президента «Про створення національного природного парку «Куяльницький» від 01.01.2022 №3/2022 щодо створення на території Березівського та Одеського районів Одеської області національний природний парк «Куяльницький».

Проте представник відповідача просить звернути увагу, що пунктом 3 було надано доручення КМУ щодо виконання вказаного Указу, але окрім затвердження Положення про національний природний парк «Куяльницький» інші питання, зокрема, передачі земель в установленому законодавством порядку у користування, проведення державної реєстрації речових прав на відповідні земельні ділянки, розроблення проекту землеустрою з організації та встановлення меж території національного природного парку «Куяльницький», та інші питання не вирішені.

Указ Президента на даний час не виконаний, а Національний природний парк «Куяльницький» фактично не утворений, а саме не утворено (засновано) юридичну особу НПП «Куяльницький» (відсутній код ЄДРПОУ, спеціальна адміністрація), відповідно не передані земельні ділянки, не визначені їх межі на місцевості, не має кадастрових номерів, не здійснено оформлення охоронних зобов`язань на території та об`єкти НПП «Куяльницький» та інше.

На думку представника відповідача вищезазначене ставить взагалі під сумнів визначення у якості відповідача Філію «Ананьївське лісове господарство».

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у ДП "Ананьївське лісове господарство" були відсутні підстави керуватися у своїй діяльності нормами Закону №2456-ХІІ щодо здійснення господарської діяльності в 26, 27, 28 кварталах лісових масивів Северинівського лісництва, як землями саме НПП "Куяльницький", у зв`язку з тим, що оскільки землі ДП "Ширяєвське лісове господарство" включені до території НПП "Куяльницький" без вилучення у землекористувача, то відповідно до Закону №2456-ХІІ ДП "Ананьївське лісове господарство" ці землі мали бути передані під охорону обласною державною адміністрацією з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання, чого не було зроблено. Проект організації території НПП "Куяльницький", який мав бути розроблений відповідно до Указу Президента України від 01.01.2022 №3/2022 протягом 2021-2022 років і затверджений в установленому порядку, відсутній, про що свідчить лист Міндовкілля від 28.03.2023 № 25/2-11/4665-23 на запит Одеської обласної прокуратури. Також судом першої інстанції зазначено про відсутність відповідного акту КМУ про зміну цільового призначення спірних земельних ділянок державної власності з категорії земель лісогосподарського призначення на категорію земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення. Крім цього, судом зазначено, що оскільки НПП «Куяльницький» не зареєстровано як юридичну особу, як наслідок не була утворена відповідними органами держави спеціальна адміністрація НПП "Куяльницький", в тому числі служба охорони, не відбувся процес відведення земельних ділянок національному природному парку та оформлення охоронних зобов`язань відповідно до частин 4,5 Закону №2456-ХІІ.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Закон №2456-ХІІ відповідно до його преамбули визначає правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів.

Завданням законодавства України про природно-заповідний фонд України є регулювання суспільних відносин щодо організації, охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, відтворення їх природних комплексів, управління у цій галузі (ст.1 Закону).

Згідно ст.3 Закону №2456-ХІІ до природно-заповідного фонду України належать, зокрема, національні природні парки.

Частиною 5 статті 5 Закону встановлено, що природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки загальнодержавного значення, а також регіональні ландшафтні парки є юридичними особами.

Порядок створення й оголошення територій та об`єктів природно заповідного фонду визначений розділом VII Закону №2456-ХІІ.

Створення починається з підготовки і подання клопотань про організацію чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Вказаний порядок передбачає отримання різних погоджень, розробку спеціалізованими проектними та науковими установами проектів створення, зокрема, національних природних парків,

Згідно ст.53 Закону №2456-ХІІ рішення про створення природних заповідників, національних природних парків, а також щодо інших територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України.

Питання управління територіями та об`єктами природно-заповідного фонду регламентовані ст.12 Закону, відповідно до якої управління, зокрема, національними природними парками, здійснюється їх спеціальними адміністраціями. Спеціальні адміністрації очолюють керівники, які мають екологічну, біологічну або географічну освіту та які призначаються за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Спеціальні адміністрації здійснюють управління територіями та об`єктами природно-заповідного фонду відповідно до положень про території та об`єкти природно-заповідного фонду і проектів організації територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Частинами 4 та 5 ст.53 Закону №2456-ХІІ визначено, що порядок відведення земельних ділянок природним заповідникам, біосферним заповідникам, національним природним паркам, регіональним ландшафтним паркам, а також ботанічним садам, дендрологічним паркам, зоологічним паркам визначається Земельним Кодексом України.

Території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання.

Таким чином, Законом №2456-ХІІ визначено, яким чином утворюються та функціонують об`єкти природно заповідного фонду, зокрема, національні природні парки.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно зі змістом «Проекту створення НПП «Куяльницький» на території Біляївського, Іванівського, Лиманського районів Одеської області та міста Одеси» (2020 рік) питання утворення Національного природного парку «Куяльницький» почалось у 2011 році з клопотання Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області від 05.05.2011 року та листа Міністерства екології та природних ресурсів України від 20.05.2011 року про схвалення клопотання щодо створення НПП «Куяльницький». Проект був затверджений Вченою радою Національної академії наук України 17.07.2020 року.

Зміст вказаного Проекту також містить рішення та листи за 2013-2019 роки органів місцевого самоврядування, акціонерних товариств, інших суб`єктів господарювання щодо погодження утворення НПП «Куяльницький» та включення до земель парку належних ним земельних ділянок (т.1 а.с.84-86), у тому числі лист ДП «Ширяєвське лісове господарство» від 05.10.2017 року щодо погодження включення до меж НПП «Куяльницький» лісових масивів Северинівського лісництва площею 201 га за умов дотримання вимог чинного законодавства (т.2 а.с.100).

З матеріалів справи вбачається, що Указом Президента України "Про створення національного природного парку "Куяльницький" від 01.01.2022 №3/2022 постановлено Кабінету Міністрів України забезпечити затвердження у 6-місячний строк в установленому порядку Положення про НПП "Куяльницький"; вирішення протягом 2021- 2023 років відповідно до законодавства питання щодо надання НПП "Куяльницький" у постійне користування 3490,6753 гектара земель державної власності згідно з додатком 1, проведення державної реєстрації речових прав на відповідні земельні ділянки, розроблення проекту землеустрою з організації та встановлення меж території НПП "Куяльницький"; розроблення протягом 2021- 2022 років і затвердження в установленому порядку Проекту організації території НПП "Куяльницький", охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів; здійснення заходів щодо забезпечення режиму охорони та збереження території НПП "Куяльницький".

Колегія суддів зауважує, що на виконання Указу Президента України від 01.01.2022 №3/2022 наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 04.04.2022 № 169 затверджено Положення про НПП "Куяльницький", однак НПП не зареєстрований як юридична особа.

Як вбачається з Положення про Національний природний парк "Куяльницький", Парк є бюджетною, природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою і входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання природних ресурсів (пункт 1.2). Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами вилучаються з господарського використання і надаються Парку у постійне користування у порядку, встановленому законодавством (пункт 1.7). право парку на постійне користування земельними ділянками, оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". (п.1.8) Межі парку встановлюються в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. До встановлення меж Парку його межі визначаються відповідно до Проекту створення парку (п. 1.9).

Колегія суддів звертає увагу, що оскільки НПП «Куяльницький» не зареєстровано як юридичну особу, то як наслідок не була утворена відповідними органами держави спеціальна адміністрація НПП "Куяльницький", в тому числі служба охорони, не відбувся процес відведення земельних ділянок національному природному парку та оформлення охоронних зобов`язань відповідно до частин 4,5 Закону №2456-ХІІ.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до Положення про Проект організації території національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів, затвердженого наказом Міндовкілля 06.07.2005 №245, із змінами, проект організації території розглядається науково-технічною радою парку, підприємством, установою, організацією, у віданні якого (якої) перебуває парк, і подається на затвердження Міндовкілля.

До проекту мають додаватись, зокрема, копії документів, що посвідчують право на земельну ділянку парку; карти, виконані на топографічній основі у зручному для користування масштабі (1:10000 - 1:100000): меж парку, природоохоронних відділень, земельних ділянок, що надаються парку у постійне користування і ввійшли до його складу без вилучення у землекористувачів та землевласників; природних ландшафтів, рослинного покриву, місць поширення рідкісних та зникаючих видів флори, фауни, у тому числі занесених до Червоної книги України, рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України, типів природних середовищ у парку; функціонального зонування території парку з позначеними на ній межами інших територій та об`єктів природно-заповідного фонду, що розташовані на його території тощо... (п.6 додатку 1 до наказу № 245).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ДП "Ананьївське лісове господарство" було належним постійним користувачем лісів Северинівського лісництва, ділянка кварталу № 27 не вилучалась з його господарського використання, законодавчих підстав для віднесення цих ділянок до території Національного парку до встановлення меж парку або до затвердження Проекту організації території парку у ДП не було.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта-прокурора про те, що до встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду, оскільки Проект організації території НПП "Куяльницький", який мав бути розроблений відповідно до Указу Президента України від 01.01.2022 №3/2022 протягом 2021-2022 років і затверджений в установленому порядку, відсутній, про що свідчить лист Міндовкілля від 28.03.2023 № 25/2-11/4665-23 на запит Одеської обласної прокуратури (т. с. 1 а.с. 130).

Між тим, колегія суддів зазначає, що Одеська обласна адміністрація (Департамент екології та природних ресурсів), яка повинна оформлювати охоронне зобов`язання навіть не мала проекту створення НПП «Куяльницький», про що повідомила прокуратуру листом 06.04.2023 року(т.с.1 а.с. 131)

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що Одеська обласна адміністрація не мала належних документів про території, які включені до НПП «Куяльницький», та відповідно підстав для оформлення відповідачу охоронного зобов`язання у порядку та у спосіб визначений законодавством.

Колегія суддів зауважує, що Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України №65 від 25.02.2013 року відповідно до ст.53 Закону №2456-ХІІ з метою удосконалення системи охорони територій та об`єктів природно-заповідного фонду затверджена Інструкція щодо оформлення охоронних зобов`язань на території та об`єкти природно-заповідного фонду, яка згідно з п.1.2 визначає основні вимоги щодо оформлення охоронних зобов`язань стосовно забезпечення режимів охорони та збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного та місцевого значення.

Охоронним зобов`язанням оформляється передача під охорону території чи об`єкта природно-заповідного фонду з визначенням переліку зобов`язань щодо забезпечення додержання встановленого режиму охорони та збереження (п.1.3 Інструкції).

Охоронні зобов`язання на території та об`єкти природно-заповідного фонду (далі охоронне зобов`язання) оформляються органами, уповноваженими згідно із Законом №2456-ХІІ, землекористувачам (землевласникам) у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду або їх частини, які створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають (п.1.3 Інструкції).

В охоронному зобов`язанні відповідно до п.2.2 Інструкції зазначаються: дата та порядковий номер реєстрації охоронного зобов`язання; статті Закону №2456-ХІІ та реквізити розпорядчого документа, яким створено (оголошено) територію чи об`єкт природно-заповідного фонду, відповідно до якого оформляється охоронне зобов`язання; повне найменування землекористувача (землевласника), на земельних ділянках якого розташована(ий) територія чи об`єкт природно-заповідного фонду або його частина; категорія та найменування території чи об`єкта природно-заповідного фонду; площа території чи об`єкта природно-заповідного фонду, що передається під охорону та збереження; місце розташування території чи об`єкта природно-заповідного фонду; перелік зобов`язань, які покладаються на землекористувача (землевласника): дотримуватись встановленого режиму для території (об`єкта) природно-заповідного фонду, не здійснювати заборонену господарську діяльність, вживати заходів щодо попередження і ліквідації екологічних наслідків аварій та шкідливого впливу на територію (об`єкт) природно-заповідного фонду, дотримуватися вимог щодо використання території (об`єкта) природно-заповідного фонду, забезпечити охорону та збереження цінних природних комплексів території (об`єкта) природно-заповідного фонду.

Інструкцією визначено, що охоронне зобов`язання підписується керівником та засвідчується гербовою печаткою уповноваженого органу.

Оформлення охоронних зобов`язань здійснюється у місячний строк після затвердження положень про відповідні території чи об`єкти природно-заповідного фонду.

До охоронного зобов`язання додаються завірені в установленому законодавством порядку уповноваженим органом копії картографічних оглядових матеріалів меж території, що передається під охорону.

Підготовлені згідно з вимогами цієї Інструкції охоронні зобов`язання реєструються уповноваженим органом у журналі реєстрації видачі охоронних зобов`язань.

Після реєстрації (перереєстрації) перший примірник охоронного зобов`язання видається землекористувачу (землевласнику) із супровідним рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Зареєстрований другий примірник охоронного зобов`язання зберігається в уповноваженому органі.

Колегією суддів встановлено, що охоронне зобов`язання щодо земель вказаних у Додатку 2 до Указу Президента України «Про створення національного природного парку «Куяльницький» від 01.01.2022 №3/2022 відповідачу не оформлювалось та ним не отримано, а також що листом від 06.04.2023 року Департамент екології та природних ресурсів повідомив прокуратуру, що 08.02.2023 року адміністрація звернулась до Міндовкілля з проханням направити один примірник проекту створення НПП Куяльницький» на їх адресу. Матеріали проектів лімітів на використання природних ресурсів в межах НПП Куяльницький» не надходили (т.с.1. а.с. 131).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає безпідставним посилання апелянта позивача щодо протиправності дій відповідача по видачі лісорубного квитка від 01.02.2022 №000869 (на проведення вибіркових рубок прорідження у 27 кварталі 10 та 11виділах Северинівського лісництва), як такого що виданий на території НПП «Куяльницький» (територій природно-заповідного фонду) без дотримання вимог ст.9-1 Закону №2456-ХІІ, відповідно до якої спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду здійснюється в межах ліміту та на підставі дозволу, що видаються обласними державними адміністраціями.

Конституційний Суд України в Рішенні від 29 червня 2010 року у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу восьмого пункту 5 частини першої статті 11 Закону України "Про міліцію" зазначив, що "одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями" (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Європейський Суд з прав людини у своїй практиці часто використовує для мотивації своїх рішень принцип юридичної визначеності, який є одним із суттєвих елементів принципу верховенству права. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів "доброго врядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону). Бездіяльність влади і невиконання закону не може в подальшому призводити до негативних наслідків для відповідача. Держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи. Принцип законності також передбачає, що застосовні положення національного законодавства повинні бути достатньо доступними, точними та передбачуваними у своєму застосуванні .

У п.74 рішення Європейського Суду з прав людини «Лелас проти Хорватії», Суд звертав увагу на те, що «держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи».

Колегія суддів відхиляє посилання прокурора в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду від 24.02.2023 у справі № 824/540-17-а в аналогічних правовідносинах, оскільки вказана постанова не є релевантною для її застосування в даній справі.

Колегія суддів також не приймає до уваги доводи апелянта ОСОБА_1 , щодо відсутності у прокурора повноважень на представництво інтересів держави, з огляду на наступне.

Звертаючись до суду з відповідною заявою, прокурор зазначив, що його позов спрямовано на захист особливого суспільного інтересу, який полягає в дотриманні встановленого порядку спеціального використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Також у позові вказано, що ДЕІ Південно-Західного округу є повноважним органом щодо реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері про охорону, захист, використання та відтворення лісів.

Одеська обласна прокуратура повідомила ДЕІ Південно-Західного округу про виявлене порушення у сфері охорони, захисту та використання лісів, у відповідь на який Інспекція листом від 12.06.2023 № 38/1.2 повідомила про те, що у зв`язку з обмеженим фінансуванням органу в частині оплати судового збору, заходи, у тому числі позовного характеру не вживатимуться.

Таким чином, ДЕІ Південно-Західного округу за повідомленням прокуратури не вживала будь-яких заходів щодо здійснення державного нагляду (контролю) та відмовилась звертатись до суду з посиланням на відсутність фінансування щодо сплати судового збору.

Частинами 4,5 ст.53 КАС України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію України, затверджену постановою КМУ від 19.04.2017 року №275, Держекоінспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно з Положенням про ДЕІ Південно-Західного округу вона є міжрегіональним територіальним органом Держекоінспекції та її повноваження поширюються на територію Миколаївської та Одеської областей.

Повноваження офіційно надане кому-небудь право певної діяльності, ведення справ, тобто це сукупність прав і обов`язків державного органу, закріплених за ним у встановленому законодавством порядку для здійснення покладених на них функцій.

Держекоінспекція та відповідно ДЕІ Південно-Західного округу виконує функцію держави із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Положеннями про ДЕІ України та ДЕІ Південно-Західного округу надано право звертатись до суду про визнання протиправними дій чи бездіяльності фізичних і юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб, про визнання недійсними індивідуальних актів або їх окремих частин, правочинів, що порушують вимоги законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Між тим, колегія суддів вважає, що таке право на звернення до суду повинно реалізовуватися через надані Інспекції повноваження, тобто через реалізацію наданих їй прав та обов`язків у встановленому законодавством порядку.

Згідно з Положенням Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням, зокрема, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, вимог законодавства, у тому числі про охорону, захист, використання та відтворення лісів.

Статтею 1 Закону України «Про державний нагляд (контроль)» встановлено, що державний нагляд (контроль) діяльність, зокрема, уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Згідно з ч.6 ст.7 Закону за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який є підставою відповідно до частин 7-9 ст.7 для вжиття інших заходів реагування, та при необхідності - звернення до суду.

Таким чином, реалізації права Інспекції на звернення до суду з позовом передує реалізація нею своїх повноважень щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у встановленому законодавством порядку.

Проте судом встановлено, що Одеською обласною прокуратурою 06.06.2023 року направлено на адресу ДЕІ Південно-Західного округу повідомлення про видачу Філією «Ананьївське лісове господарство» лісорубного квитка від 04.05.2022 №000885 на проведення вибіркових рубок прорідження у 27 кварталі 10 та 11 виділі Северинівського лісництва. В листі вказано, що дії щодо видачі вказаного лісорубного квитка є протиправними, оскільки здійснені всупереч встановленого законодавства щодо охорони та використання лісових ресурсів, про природно-заповідний фонд.

Враховуючи, що ДЕІ Південно-Західного округу є повноважним органом щодо реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, та з метою встановлення наявності представництва інтересів держави в суді, прокуратура просила повідомити чи вживалися ДЕІ Південно-Західного округу заходи претензійно-позовного характеру про визнання протиправними дій Філії «Ананьївське лісове господарство» щодо видачі лісорубного квитка від 04.05.2022 №000885 на проведення вибіркової санітарної рубки у 27 кварталі 10 та 11 виділі Северинівського лісництва, а також повідомити, чи планується в подальшому вжиття заходів та яких саме до усунення вище перелічених порушень.

ДЕІ Південно-Західного округу листом від 12.06.2023 року повідомила прокуратуру, опрацюванням повідомлення встановлено, що видача лісокористувачем Філією «Ананьївське лісове господарство» лісорубного квитка від 04.05.2022 №000885 на проведення вибіркових рубок прорідження у 27 кварталі 10 та 11 виділі Северинівського лісництва здійснено всупереч встановленого законодавства щодо охорони та використання лісових ресурсів, природно-заповідного фонду.

Також Інспекція повідомила, що за фактом протиправної видачі лісорубного квитка заходи претензійно-позовного характеру у судовому порядку Інспекцією не вживались та в майбутньому не плануються вживатись.

Підставою для нездійснення Інспекцією захисту інтересів держави Україна про визнання протиправним та скасування у судовому порядку лісорубного квитка постає обмеження фінансування на сплату судового збору.

Зміст листа ДЕІ Південно-Західного округу від 12.06.2023 року свідчить про нездійснення Інспекцією державного нагляду (контролю) за додержанням Філією «Ананьївське лісове господарство» вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема, при видачі лісорубного квитка в установленому законом порядку, оскільки законодавством щодо здійснення державного нагляду (контролю) не встановлено такого заходу як «опрацювання повідомлення прокуратури».

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що в межах спірних правовідносин у ДЕІ Південно-Західного округу відсутні повноваження щодо звернення до суду з позовом про визнання протиправними дій Філії «Ананьївське лісове господарство» щодо видачі лісорубного квитка від 04.05.2022 №000885, а тому в силу приписів ч.5 ст.53 КАС України прокурор по даній справі набуває статусу позивача.

Також колегія суддів відхиляє доводи апелянта ОСОБА_1 щодо не правильного визначення філії «Ананівське лісове господарство» у якості відповідача, оскільки предметом спірних правовідносин є правомірність видачі лісорубного квитка від 04.05.2022 №000885 на проведення вибіркової санітарної рубки у 27 кварталі 10 та 11 виділі Северинівського лісництва. Вказані ділянки Северинівського лісництва входили до складу ДП «Ширяєвське лісове господарство», яке наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 27.09.2021 року припинено шляхом реорганізації, а саме: приєднання до Державного підприємства «Ананьївське лісове господарство», яке набуло всіх прав та обов`язків ДП «Ширяєвське лісове господарство».

Філія «Ананьївське лісове господарство» діє на підставі Положення про філію є відокремленим підрозділом державного спеціалізованого підприємства «Ліси України». Згідно з п.10.5 Положення для здійснення господарської діяльності Філії делеговані повноваження, зокрема, по видачі спеціальних дозволів лісорубних квитків на проведення рубок та робіт, пов`язаних і не пов`язаних із веденням лісового господарства.

Таким чином, учасниками справи є прокурор, який діє в інтересах держави, та Філія «Ананьївське лісове господарство».

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 травня 2024 року залишити без змін.

Відповідно до ст. 329 КАС України постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У справі є окрема думка судді Федусика А.Г.

Повний текст судового рішення складено 22.11.2024 року.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: А.Г. Федусик