Постанова

від 19.11.2024 по справі 320/9423/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/9423/23 Суддя (судді) першої інстанції: Панченко Н.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Бєлової Л.В., Костюк Л.О.

за участю секретаря Мельник К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромбус-Приват» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 р. у справі за адміністративним позовом Головного управління державної податкової служби у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромбус-Приват» про стягнення податкового боргу

В С Т А Н О В И Л А

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління ДПС у Дніпропетровській області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромбус-Приват», в якому просило суд стягнути з розрахункових рахунків відповідача податковий борг у розмірі 36227067,08 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ТОВ «Ромбус-Приват» звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач є платником податків, зборів (обов`язкових платежів) і перебуває на податковому обліку у ГУ ДПС.

Податковий борг відповідача виник внаслідок несплати відповідачем податкових зобов`язань з орендної плати з юридичних осіб, нарахованих контролюючим органом відповідно до податкового повідомлення-рішення від 13.01.2020 №0001190503, врученого відповідачу та оскарженого ним у судовому порядку.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.06.2022 у справі №160/9289/20, залишеного без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.01.2023, у задоволення адміністративного позову ТОВ «Ромбус-Приват» до ГУ ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.01.2020 №0001190503 відмовлено.

Постановою Верховного суду від 29.07.2024 року касаційну скаргу Приватного підприємства «Ромбус-Приват» залишено без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2023 року у справі № 160/9289/20 залишено без змін.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 13.01.2020 №0001190503, на підставі якого утворився податковий борг, є чинним, та підлягає сплаті відповідачем.

Наявність податкового боргу підтверджується наданими позивачем інформацією про податковий борг, розрахунком податкового боргу, податковим повідомленням-рішенням, податковою вимогою, ІКП.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки у ТОВ «Ромбус-Приват» виник податковий борг, який є узгодженим, то позовні вимоги підлягають задоволенню.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що судом першої інстанції прийнято оскаржуване рішення без врахування всіх фактичних обставин справи та надання їм належної правової оцінки, у зв`язку із чим воно підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач відповідно до ст. 15 Податкового кодексу України (далі - ПК України) є платником податків.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлює, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Відповідно до п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Як вже було зазначено вище, за відповідачем рахується податковий борг на загальну суму 36227067,08 грн., який виник внаслідок несплати у визначені Податковим кодексом України податкових зобов`язань та штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 13.01.2020 №0001190504 та пені у розмірі 70058963,05 грн, нарахованої на підставі статті 129 ПК України.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України визначено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції, Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.06.2022 у справі №160/9289/20, залишеного без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.01.2023, у задоволення адміністративного позову ТОВ «Ромбус-Приват» до ГУ ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.01.2020 №0001190503 відмовлено.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 13.01.2020 №0001190503, на підставі якого утворився податковий борг, є чинним, та підлягає сплаті відповідачем.

Таким чином, заборгованість відповідача зі сплати зазначених грошових зобов`язань за податковим повідомленням-рішенням відповідає ознакам, визначеним п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, відповідно до якого податковим боргом визнається сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк.

Пунктом 59.1 статті 59 ПК України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

При цьому, відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Матеріали справи свідчать, що контролюючим органом виставлено відповідачу податкову вимогу № 45415-17 від 28.11.2017, яка була надіслана на адресу за адресою місцезнаходження відповідача з повідомленням про вручення. Невручення цього поштового відправлення відбулось у зв`язку з іншими причинами, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, а саме відправлення було повернуто податковому органу за закінченням терміну зберігання.

Пунктом 7 Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 30.06.2017 №610, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.07.2017 за № 902/30770, встановлено, що податкова вимога вважається належним чином врученою платнику податків (крім фізичних осіб), якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові (абзац перший).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (абзац третій).

Таким чином, з урахуванням наведених вимог Порядку, податкова вимога вважається врученою платнику податків.

Доказів оскарження податкової вимоги чи погашення податкового боргу за визначеними податковими зобов`язаннями відповідач також не надав.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача наявний податковий борг у розмірі 36227067,08 грн.

Решта доводів та заперечень апелянта не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить.

Отже, рішення суду першої інстанції, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромбус-Приват» - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Л.В. Бєлова

Л.О. Костюк

Повний текст постанови складено «22» листопада 2024 року.