Постанова

від 21.11.2024 по справі 380/7436/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 380/7436/24 пров. № А/857/22338/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

судді-доповідача Іщук Л. П.,

суддів Обрізка І.М., Шинкар Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 липня 2024 року (головуючий суддя Костецький Н.В., м. Львів в порядку спрощеного позовного провадження) у справі № 380/7436/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центральної медичної (військово-лікарська) комісії Державної установи «Головний медичний центр МВС України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Центральної медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України» (далі відповідач, комісія), третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Центральної медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Головний медичний центр МВС України» у формі постанови від 09.02.2024 р. №50, оформлене довідкою №132, яким затверджено рішення Госпітальної військово-лікарської комісії ДУ «ГМЦ МВС України» про визнання ОСОБА_1 обмежено придатним до військової служби; зобов`язати Центральну медичну (військово-лікарську) комісію Державної установи «Головний медичний центр МВС України» провести повторний медичний огляд та розгляд питання щодо придатності ОСОБА_1 до військової служби.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 липня 2024 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким позов задоволити.

Апеляційні вимоги мотивує тим, що судом не встановлено всіх обставин, що мають значення для справи і на які покликався позивач як на підставу позову. Дотримання процедури проведення ВЛК не підтверджено відповідачем належними доказами. Зазначає, що просив витребувати такі докази для підтвердження того, що проходження ВЛК було формальним, проте суд безпідставно відмовив у цьому. Вказує, що ставив під сумнів обґрунтування визнання ОСОБА_1 обмежено придатним з пояснення індивідуального визначення наявних захворювань. Відповідач обґрунтування своєї позиції не надав, не навів які саме захворювання діагностовано у позивача та чому при наявності даного захворювання за можливості визнання особи непридатною, обмежено придатною та придатною відповідач визнав позивача саме обмежено придатним. Зазначає, що відсутність у рішенні відповідача конкретизації видів фізичних навантажень, які може нести позивач та видів робіт, до яких його можна залучати, ставить дане рішення під сумнів щодо його правомірності. Також це порушує права позивача, який фактично є непридатним до військової служби, що випливає з того, що йому протипоказані значні фізичні навантаження, але в той же час він не визнаний непридатним.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено доказами, які є в матеріалах справи, що ОСОБА_1 , 1993 р.н., кулеметник в/ч НОМЕР_1 Національної гвардії України, 01 березня 2022 року призваний по мобілізації відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року №69/2022.

Постановою, оформленою у формі довідки №351 медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Львівській області» від 10.10.2023 року, за результатами медичного огляду, позивача визнано обмежено придатним до військової служби.

Не погоджуючись із таким висновком, позивач звернувся до Центральної медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України» зі скаргою з метою перегляду постанови ДУ «ТМО МВС України по Львівській області».

За результатами проходження ОСОБА_1 ВЛК в Г(ВЛ)К відповідно до Довідки № 132 від 06.02.2024, затвердженої 09.02.2024 Постановою №50, за рішенням М(ВЛ)К було встановлено наступний діагноз: Цукровий діабет II тип, панкреатогенний, середнього ступеня важкості, стан медикаментозної компенсації. Діабетична периферична полінейропатія. Хронічний кальцефікуючий панкреатит з помірним порушенням функцій. Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба без езофагіту.

Захворювання, ТАК, пов`язане з проходження військової служби.

Міопія слабкого ст. правого ока, простий міопічний астигматизм лівого ока, спазм акомодації обох очей. Викривлення переділки носа. Хронічний вазомоторний риніт.

Захворювання, НІ, не пов`язане з проходженням військової служби.

На основі ст. 136, 526, 546, 23 гр. II Розладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби «Положення про військово-лікарську експертизу в ЗСУ», затвердженого Наказом МО України від 14.08.2008 р. №402 ОСОБА_1 було визнано - обмежено придатним до військової служби. Не придатний до служби в спецпідрозділах (крім підрозділів тилового забезпечення). Протипоказані значні фізичні навантаження, потребує режиму харчування.

Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав, що суд не може надавати оцінку наявності підстав, медичних показань для визнання позивача придатним до військової служби, оскільки це є виключною компетенцією ВЛК і виходив з того, що з врахуванням вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, не встановлено процедурних порушень, допущених відповідачем при прийнятті постанови від 09.02.2024 р. №50.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, апеляційний суд зазначає наступне.

У частині 2 статті 19 Конституції України та частині 2 статті 2 КАС України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведені норми визначають, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з ч. 9 ст. 1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані - прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством (ч. 10 ст. 1 Закону № 2232-XII).

Діяльність медичних (військово-лікарських) комісій системи МВС на теперішній час регламентується Положенням про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженим наказом МВС України від 03.04.2017 року № 285, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.04.2017 року за № 559/30427 (далі - Положення).

Частиною 2 пункту 3 розділу І Положення передбачено:

1)визначення за станом здоров`я, фізичного розвитку, а для окремих видів службової діяльності - за індивідуальними психофізіологічними особливостями, придатності кандидатів до служби в поліції, кандидатів до вступу до вищих навчальних закладів МВС із спеціальними умовами навчання), які здійснюють підготовку поліцейських (далі - навчальні заклади), здобувачів вищої освіти навчальних закладів, придатності поліцейських до подальшої служби при переміщенні по службі, проходження служби у відрядженні за кордоном;

2)визначення за станом здоров`я та фізичного розвитку придатності кандидатів до військової служби за контрактом, у військовому резерві, кандидатів до вступу до вищих військових навчальних, закладів НГУ (далі - ВВНЗ), ступеня придатності військовослужбовців до військової служби у зв`язку з їх звільненням;

3)визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, травм, контузій і каліцтв у поліцейських, що проходять службу, звільняються зі служби: та звільнились зі служби, військовослужбовців НГУ, колишніх військовослужбовців, колишніх осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - колишні особи рядового й начальницького складу);

4)визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, травм, контузій і каліцтв, що спричинили смерть поліцейських, військовослужбовців, колишніх поліцейських, колишніх військовослужбовців, колишніх осіб рядового й начальницького складу.

Пунктами 1-5, 10 розділу 2 Положення передбачено: лікарська та військово-лікарська експертиза проводиться штатними та позаштатними влк. Штатними ВЛК є ЦВЛК, медична (військово-лікарська) комісія державної установи «Територіальне медичне об`єднання» МВС (далі - ДУ ТМО) в областях, в місті Києві (далі - ВЛК ДУ ТМО). ЦВЛК функціонує на базі Центрального госпіталю МВС та в адміністративному порядку підпорядковується Управлінню охорони здоров`я та реабілітації МВС (далі - УОЗР МВС). ВЛК ДУ ТМО функціонують на базі відповідних закладів охорони здоров`я МВС та в адміністративному порядку підпорядковуються відповідній ДУ ТМО. У питаннях проведення лікарської та військово-лікарської експертизи штатні і позаштатні ВЛК підпорядковуються ЦВЛК. постанови якої можуть бути оскарження в установленому законодавством порядку. До складу штатних ВЛК входить начальник (голова) комісії, лікарі-спеціалісти, медичні реєстратори. Штатні ВЛК комплектуються лікарями з клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, отоларингологія, офтальмологія тощо), які мають відповідну спеціалізацію, кваліфікаційну категорію та досвід роботи в закладах охорони здоров`я, військово-лікарських комісіях.

Відповідно до Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 08.08.2024 № 555, Державну установу «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України» (далі - ДУ «ГМЦ МВС України»), перейменовано у Державну установу «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» (далі - ДУ «ГМКЦ МВС України).

Відповідно до п. 7 Положення про Державну установу «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України», має у своєму складі Центральну медичну (військово - лікарську) комісію (далі - ЦМ(ВЛ)К).

Наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення № 402).

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Згідно з пунктом 1.2 розділу І Положення №402 медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти, ліцеїстів військових (військово-морських, військово спортивних) ліцеїв; осіб, звільнених з військової служби; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання, компонентами ракетного палива, джерелами електромагнітних полів, лазерного випромінювання, мікроорганізмами I - II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-морських Сил Збройних Сил України.

Пунктом 2.1 розділу І Положення №402 передбачено, що для проведення військово лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Відповідно до пункту 2.2 розділу І Положення № 402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.

Так, п. 2.3 розділу І Положення № 402 на Центральну військово-лікарську комісію покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також: розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України.

Пунктом 2.3.4 розділу І Положення № 402 передбачено, що Центральна військово лікарська комісія має право, зокрема, оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; витребовувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв`язок, залучати головних медичних фахівців Збройних Сил України, лікарів-спеціалістів Національного військово-медичного клінічного центру та інших закладів охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України, спеціалістів інших спеціальностей, начальників медичної служби та представників командування (керівництва) військових частин, де проходить службу військовослужбовець, що оглядається, для вирішення питань військово-лікарської, лікарсько-льотної експертизи; направляти у заклади охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України на контрольне обстеження та медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби), військовозобов`язаних, резервістів, працівників; запитувати від закладів охорони здоров`я (установ), військових частин, ТЦК та СП і ВВНЗ додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи; надавати до Генерального штабу Збройних Сил України, командуванням видів, Сил підтримки Збройних Сил України, керівникам органів місцевої адміністрації результати лікувально-оздоровчої роботи, проведеної серед допризовників та призовників, медичного огляду військовослужбовців, членів їх сімей, кандидатів на навчання у ВВНЗ, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних, резервістів та іншого контингенту; розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України.

Відповідно до підпункту 2.6.1 пункту 2.6 глави 2 розділу І Положення № 402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК високомобільних десантних військ; ВЛК військових комісаріатів; ВЛК територіального центру комплектування (далі - ВЛК ТЦК); ВЛК цивільного лікувального закладу з правами госпітальної ВЛК.

Позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК (ЛЛК) призначаються у складі голови, заступника голови (може призначатись один з членів комісії), членів комісії (у гарнізонних, госпітальних ВЛК не менше ніж три лікарі, в інших ВЛК і ЛЛК - терапевта, хірурга, невропатолога, окуліста, стоматолога, оториноларинголога, психіатра) і секретаря з середньою медичною освітою. До складу ВЛК (ЛЛК) можуть призначатися лікарі інших спеціальностей (підпункт 2.6.2 пункту 2.6 глави 2 розділу І Положення № 402).

Згідно п. 1.1 розділу 2 Положення № 402 (у редакції, що була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний та воєнний час.

Повторний медичний огляд військовозобов`язаних проводиться один раз на 5 років ВЛК районних, міських ТЦК та СП. Офіцери запасу підлягають повторному медичному огляду зазначеними ВЛК під час чергового атестування, а рядовий, сержантський та старшинський склад запасу - у разі зміни призначення. Кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей. Під час дії правового режиму воєнного стану кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей (п. 3.2 розділу 3 глави 2 Положення № 402 (у редакції, що була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).

Верховний Суд у постанові від 12.06.2020 по справі № 810/5009/18 сформував правовий висновок, згідно якого до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає позивач під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби з посиланням на пункт 3.13 глави 3 розділу II Положення № 402.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що суди, розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку та повноважень відповідного суб`єкта. Натомість, надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби не належить до повноважень суду.

Колегія суддів враховує, що позивач, звертаючись до суду, не вказав як на підставу позову, на обставини, що свідчать про порушення відповідачем процедури прийняття висновку, обмежившись лише загальною вказівкою на наявність порушень «визначених законом процедур». Під час розгляду справи позивачем також не уточнено таких підстав позову.

Покликання апелянта на невитребування судом доказів порушення процедури є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 не вказано, які саме обставини ( обставини порушення процедури ) такими доказами мають бути підтверджені.

Враховуючи вищевикладене, надаючи правову оцінку аргументам сторін, зважаючи на висловлену Верховним Судом правову позицію у такій категорії справ, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обставин порушення відповідачем процедури прийняття висновку від 09.02.2024 № 50 позивачем не зазначено і судом не встановлено, тому підстав для скасування висновку немає.

Інші доводи та аргументи скаржника, наведені ним у апеляційній скарзі, дублюють підстави позову, яким надана оцінка судом першої інстанції , не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

При обгрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, апеляційний суд дійшов до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 липня 2024 року у справі № 380/7436/24 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. І. Шинкар