Постанова

від 21.11.2024 по справі 380/18370/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 380/18370/23 пров. № А/857/9186/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Львівської митниці,

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року (суддя Сидор Н.Т., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Львів, дата складання повного тексту не зазначено),

в адміністративній справі №380/18370/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спільно українсько-німецьке товариство Мьолдер Ге Ем Бе Ха до Львівської митниці,

про визнання протиправним, скасування рішення і картки відмови,

встановив:

У серпні 2023 року позивач ТОВ Спільно українсько-німецьке товариство Мьолдер Ге Ем Бе Ха звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Львівської митниці, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900054/2 від 30.01.2023 та картку відмови в прийняття митної декларації, митному оформленні чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 30.01.2023 №UA209170/2023/000346. Судові витрати покласти на відповідача.

Відповідач позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву. Просив у задоволенні позову відмовити у зв`язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.03.2024 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про визначення митної вартості товарів №UA209000/2023/900054/2 від 30.01.2023. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/000346. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача 6241,15 грн..

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Апелянт вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального права та неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а обставини, які мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, були недоведеними належними та допустимими доказами, а тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення складових митної вартості, визначеної за основним методом. Ці фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. На вимогу декларантом надіслано: прайс - лист, каталог і договір на перевезення, інших документів на вимогу не надано. Документи що були подані на вимогу митного органу не усувають вищезазначені невідповідності. Митним органом застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). В рішенні допущена описка щодо застосування методу 2б. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД від 26.12.2022р. №UА500490/2022/12022, митна вартість товару №2 зі схожими характеристиками становить 3,64 дол.США/кг. Вважає скаржник, що основні документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтверджені та піддаються обчисленню. Митну вартість товарів визначено за резервним методом на підставі цінової інформації, яка наявна безпосередньо у Львівській митниці щодо оформлення даних товарів. Митна декларація, яка слугували джерелом, МД від 26.12.2022 №UА500490/2022/12022, була оформлені митним органом на момент прийняття рішення про коригування митної вартості. Посадова особа митниці мала повну інформацію щодо того, що товар дійсно був увезений до України, митна вартість за відповідними митними деклараціями не була в подальшому відкоригована, рішення про коригування митної вартості за даними партіями товарів не приймалися та, відповідно, до суду не оскаржувалися. Вказані декларації також містять конкретний опис товару та розпізнавальні особливості, якого стосується цінова інформація, а також інші обставини зовнішньоекономічної операції, зокрема такі як «Код товару», «Код країни походження» та інших характеристик товару, а також і часу імпорту.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить оскаржене рішення суду від 22.03.2024 скасувати та прийняти постанову суду, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

Позивач ТОВ Спільно українсько-німецьке товариство Мьолдер Ге Ем Бе Ха з 11.11.2016 зареєстроване як юридична особа в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

30 грудня 2022 року між Компанією STORM-GRQUP Sp.z.o.o. (Продавець) та ТзОВ «Спільно Українсько-німецьке товариство Мьолдер Ге Ем Бе Ха», (Покупець) укладено контракт поставки №MD 2022/12/30 (далі Контракт №MD 2022/12/30), за умовами якого Продавець зобов`язується продати, а Покупець купити Товар відповідно до умов, вказаних у інвойсі на кожну поставку (а.с. 17).

27.01.2023 Продавець відвантажив на адресу Покупця товар (готові вироби з текстильного матеріалу: ремні буксирувальні та стяжні ремні в асортименті) на загальну суму 45334,51 дол. США відповідно до комерційного інвойсу №MD 2023/01-018 від 27.01.2023 до Контракту №MD 2022/12/30 (а.с. 23).

30.01.2023 декларант позивача з метою митного оформлення вказаного товару подав до Львівської митниці електронну митну декларацію МД 23UA209170006717U (а.с. 144).

До митної декларації було долучено наступні документи: Контракт №MD 2022/12/30; комерційний інвойс №MD 2023/01-018 від 27.01.2023; CMR від 27.01.2023; копію сертифікату походження №PL/MF/AN0398520 від 27.01.2023; рахунок-фактуру №3033 від 26.01.2023; заявку на транспортно-експедиційні послуги №3033 від 26.01.2023; довідку транспортних витрат №3033 від 27.01.2023.

За наслідками опрацювання поданих документів митний орган 30.01.2023 надіслав повідомлення декларанту з вимогою надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості відповідно до ст. 53 МК України, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні), якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (а.с. 148-зв.).

На вказану вимогу декларантом подано такі документи: прайс-лист від 15.10.2022; договір №090123/1 про надання експедиційно-транспортних послуг від 09.01.2023; копію експертної декларації 23PL402010E123579 від 27.01.2023; каталоги.

За результатами розгляду поданих документів відповідач прийняв картку відмови в прийняття митної декларації, митному оформленні чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/000346 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900054/2 від 30.01.2023 (а.с. 47, 49).

Позивач, не погоджуючись із наведеним рішенням митного органу про коригування митної вартості товару та карткою відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що встановлені судом обставини справи свідчать про відсутність у відповідача фактичних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товарів та прийняття оскаржуваної картки відмови.

Суд апеляційної інстанції погоджується із такими висновками суду першої інстанції, з врахуванням наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Частиною 1 статті 248 МК України передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з положеннями статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 МК України.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

У частині 3 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постанові від 07.05.2020 у справі №1.380.2019.001625.

Колегія суддів враховує, що у розглядуваній справі підставою для прийняття оспорюваного рішення №UA209000/2023/900054/2 від 30.01.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/000346 стало те, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки подані декларантом документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять наступні розбіжності, а саме: у CMR неналежним чином заповнені графи 22 і 23- відсутні підписи відправника та перевізника, що суперечить вимогам статті 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956) та ЗУ "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 №57-V; в заявці на транспортування вказаний договір на перевезення, даний документ до митного оформлення не поданий; у п.3.3 Контракту зазначено, що вартість тари та упаковки включено до ціни товару, проте, відомості щодо таких складових ціни відсутні у товаросупровідних документах.

Декларанту надіслано вимогу від 30.01.2023 про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості. На вимогу декларантом надіслано: прайс - лист, каталог і договір на перевезення, інших документів на вимогу не надано. Документи що були подані на вимогу митного органу не усувають вищезазначені невідповідності. У зв`язку із неподанням декларантом усіх додаткових документів, які б підтвердили заявлену митну вартість заявлену митну вартість не визнано. Через неможливість застосування інших методів визначення митної вартості застосовано резервний метод. Митну вартість товару визначено на підставі цінової інформації, наявної в митного органу про вартість ідентичних товарів для застосування методу визначення митної вартості. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД від 26.12.2022р. №UА500490/2022/12022. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

За вимогами частин першої статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною 5 статті 54 МК України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною шостою статті 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За змістом цих норм митна вартість товарів визначається декларантом; водночас митний орган контролює правильність визначення такої вартості і за результатами здійснення такого контролю, у випадку неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині третій статті 53 МК України, приймає рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України.

Досліджуючи перелік документів, який при митному оформленні, був наданий позивачем, судом встановлено наступні обставини, зокрема, для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України, а саме: Контракт №MD 2022/12/30; комерційний інвойс №MD 2023/01-018 від 27.01.2023; CMR від 27.01.2023; копія сертифікату походження №PL/MF/AN0398520 від 27.01.2023; рахунок-фактура №3033 від 26.01.2023; заявка на транспортно-експедиційні послуги №3033 від 26.01.2023; довідка транспортних витрат №3033 від 27.01.2023. Додатково на вимогу митного органу декларант надав прайс-лист від 15.10.2022, договір №090123/1 про надання експедиційно-транспортних послуг від 09.01.2023; копію експертної декларації 23PL402010E123579 від 27.01.2023; каталоги.

Отже, судом встановлено, до митного оформлення було надано документи, які повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості у них не мають протиріч або розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості товару за основним методом.

Разом з тим, в оскаржуваному рішенні відсутнє обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності впливають на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд першої інстанції вірно вказав відносно виявлених митним органом розбіжностей, що у CMR неналежним чином заповнені графи 22 і 23. Однак, наведене твердження є неконкретизованим, оскільки митний орган не вказує на конкретні недоліки в заповненні CMR, а також не зазначає, як саме вони впливають на митну вартість товару.

Щодо покликань відповідача на те, що у заявці на транспортування вказаний договір на перевезення, однак зазначений договір до митного оформлення не поданий, то такі судом відхиляються з урахуванням того, що коли законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

В межах даної справи судом встановлено, що позивач подав митному органу заявку на транспортно-експедиційні послуги №3033 від 26.01.2023, довідку транспортних витрат №3033 від 27.01.2023, договір №090123/1 про надання експедиційно-транспортних послуг від 09.01.2023, з урахуванням чого суд першої інстанції вірно вважав, що такими документами належно та у відповідності до вимог чинного законодавства підтверджено понесені позивачем транспортні витрати у зв`язку з імпортуванням товару.

Також відповідач вказує про те, що п. 3.3 Контракту зазначено, що вартість тари та упаковки включено до ціни товару. Проте відомості щодо перелічених витрат вістуні у супровідних документах.

З цього приводу суд враховує, що відповідно до підп. в п. 1 ч. 10 ст. 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Так, згідно з п. 3.3 Контракту №MD 2022/12/30 тара і упаковка товару не повертається і входить у вартість товару.

Відтак, сторонами контракту було обумовлено, що вартість упаковки та тари входить у вартість товару.

Тобто, за умовами контракту ціна товару включає в себе вартість пакування, у зв`язку з чим згідно з положеннями підп. в п. 1 ч. 10 ст. 58 МК України ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначені митної вартості.

Отже, вказані в оскаржуваному рішенні митного органу розбіжності жодним чином не впливають на митну вартість заявленого позивачем для митного оформлення товару і у спірному рішенні про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними.

Відтак, надані документи підтверджують цінові складові митної вартості, а тому відповідач протиправно здійснив коригування митної вартості товару за резервним методом на підставі цінової інформації, зазначеної в МД №UА500490/2022/12022 від 26.12.2022.

Отже, доводи митного органу щодо ненадання позивачем митному органу повного переліку додаткових документів, відповідачем не було обґрунтовано, яким чином вищевикладені обставини впливають на рівень митної вартості ввезеного товару. У той же час суд встановив, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та його числове значення.

Надані відповідачеві для здійснення митного оформлення документи надавали йому повне право під час митного оформлення товару застосовувати метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту), відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України.

Верховний Суд неодноразово висловлював правові позиції, зокрема у справах №804/16980/14, № 815/2013/15, про те, що основним методом визначення вартості митної продукції, яка ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод за ціною договору (вартість операцій).

Кожен наступний метод використовують лише у випадку, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм МК України.

За наведеного висновок відповідача, що сформований у рішенні про те, що надані документи мають розбіжності, є безпідставним, тому що у відповідача не було жодних передбачених законом підстав для визначення вартості імпортованого товару за резервним методом.

До того ж, у спірному рішенні митний орган лише вказав номери та дату митних декларацій, на основі яких було здійснено коригування митної вартості товару. Між тим можливість поставки товару іншим покупцям за більшою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства, а формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості та автоматичною підставою для збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Вказане відповідає правовим висновкам Верховного Суду (постанови від 10 червня 2021 року у справі №815/6854/17, від 14 липня 2020 року у справі №809/1734/16), згідно з якими митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов`язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Отже, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Отже, враховуючи викладені вище обґрунтування, висновки суду першої інстанції, висловлені в оскаржувану рішенні даної справі є обґрунтовані та відповідають нормам матеріального права, яке було застосовано судом у прийнятому рішенні.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні в апеляційній скарзі Львівською митницею не доводиться те, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару згідно ІМ40ДЕ №23UA209170006717U8 від 30.01.2023 є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості.

Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, виключають можливість застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом. Правильність визначення митної вартості позивачем відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Доводи апеляційної скарги відповідача таких висновків суду не спростовують.

Отже, на підставі з`ясованих у справі обставин суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач, приймаючи рішення №UA209000/2023/900054/2 від 30.01.2023 про коригування митної вартості товарів та похідну від неї картку відмови в митному оформленні (випуску) товару №UA209170/2023/000346, діяв не на підставі чинного законодавства.

Тому суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позовних вимог.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції всебічно з`ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року в адміністративній справі №380/18370/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спільно українсько-німецьке товариство Мьолдер Ге Ем Бе Ха до Львівської митниці про визнання протиправним, скасування рішення і картки відмови залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль