Постанова

від 22.11.2024 по справі 140/2696/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 140/2696/24 пров. № А/857/17334/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої суддіМатковської З.М.,

суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 червня 2024 року у справі №140/2696/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « 777 АВТО-ТРЕЙД ІНТЕРНЕШНЛ» до Волинської митниці про визнання протиправними дій, (суддя в суді першої інстанції Смокович В.І., час ухвалення рішення у порядку письмового провадження, місце ухвалення рішення м. Луцьк, дата складання повного тексту рішення 07.06.2024)

В С Т А Н О В И В:

ТзОВ « 777 АВТО-ТРЕЙД ІНТЕРНЕШНЛ» звернулося з позовом до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що з метою митного оформлення товару - автобус бувший у використанні VANHOOL ТХ18 АLTANO, декларант подав до Волинської митниці митну декларацію № 23UA205140099647U0 з описом товару «Автобус пасажирський, що був у використанні: марка згідно з довідником VAN HOOL, модель згідно з довідником ТХ18 АLTANO, - (номер кузова) № НОМЕР_1 , рік виготовлення 2012, тип кузова пасажирський автобус, тип двигуна дизельний, потужність двигуна 340 квт, обєм двигуна -12902 см3, колісна формула -6х2, кількість дверей -2, загальна к-сть місць, включаючи водія 65 чоловік, максимально припустима повна маса- 24500 кг, країна виробництва - ( VAN HOOL ВE). Торгівельна марка «VAN HOOL», а також документи, на підставі яких товар був куплений та доставлений до митного кордону України, в якій було зазначено ціну товару - 30000,00 євро.

Рішенням Волинського окружного суду від 07 червня 2024 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 30 листопада 2023 року №UA205140/2023/000706/2. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « 777 АВТО-ТРЕЙД ІНТЕРНЕШНЛ» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судовий збір в розмірі 9533 гривень 64 копійки.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що при ухваленні оскаржуваного рішення, судом першої інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, не надано належної юридичної оцінки доказам митниці, неповно з`ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що під час митного оформлення уповноваженою особою митного органу було встановлено, що у рахунок-фактурп №8/11/2023 від 08.11.2023 містить посилання на специфікацію №17 від 08.11.2023 року, проте вищевказаної специфікації не було надано під час митного оформлення. Тим самим, уповноважені особи митного органу були позбавлені можливості ідентифікації рахунку-фактури №8/11/2023 від 08.11.2023 з товаром, який був поданий до митного оформлення. Посилання на документи, які не було подано до митного оформлення та контролю не дають можливості перевірити чи мають дані документи відношення до поставки товару та чи підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Апелянт зазначає, що під час перевірки поданих в митних цілях на підтвердження заявленого рівня митної вартості товару документах митницею було виявлено розбіжності, а саме цінах на товар, які були вказані в рахунку-фактурі та експортній декларації. Таким чином, розбіжності щодо ціни товарів фактично виявлено в документах, що підтверджують митну вартість, адже рахунок-фактура є таким документом у відповідності до ч.2 ст.53 МК України, а експортна декларація є документом, що самостійно поданий декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару та вказані в графі 44 МД. Також, апелянт зауважує, що по МД №23UA205140099647U0 від 27.11.2023 року відбулось спрацювання системи АСАУР, що передбачало необхідність проведення більш детальної перевірки поданих декларантом документів на предмет можливого заниження митної вартості товару.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Вказує, що відповідачем не було підтверджено належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей одо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 27.11.2023 ТзОВ « 777 АВТО-ТРЕЙД ІНТЕРНЕШНЛ» через уповноваженого декларанта на митний пост Волинської митниці подано МД №23UA205140099647U0 з метою здійснення митного оформлення товару: «Автобус пасажирський, що був у використанні: марка згідно з довідником VAN HOOL, модель згідно з довідником ТХ18 АLTANO, - (номер кузова) № НОМЕР_1 , рік виготовлення 2012, тип кузова пасажирський автобус, тип двигуна дизельний, потужність двигуна 340 квт, обєм двигуна -12902 см3, колісна формула -6х2, кількість дверей -2, загальна к-сть місць, включаючи водія 65 чоловік, максимально припустима повна маса- 24500 кг, країна виробництва - ( VAN HOOL ВE). Торгівельна марка «VAN HOOL».

У вказаній декларації митна вартість товару визначена за першим методом, на рівні 30000,00 євро.

До митного оформлення разом із вказаною МД декларант подав такі документи: рахунок-фактура (інвойс) від 08.11.2023 № 08/11/2023 (а. с. 21, переклад а. с. 22), сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 08.11.2023 №PL/MF/AS0059767, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 06.11.2023 S287476698, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів від 27.04.2023 № 27042023, специфікація (доповнення до контракту) від 16.11.2023 № 16, копія митної декларації країни відправлення від 08.11.2023 23PL341010E0337615.

Декларанту запропоновано надати в 10-денний термін додаткові документи відповідно до положень статей 53, 54 МК України, зокрема, договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, виписку з бухгалтерської документації, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено.

При цьому, направлення зазначеної вимоги щодо подання додаткових документів відповідач мотивував тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості товару, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності:

Числове значення, зазначене в декларації країни відправлення 23PL341010E0337615 від 08.11.2023 133464 не відповідає ціні товару 30000 EUR, зазначеній в рахунку - фактурі № 8/11/2023 від 08.11.2023.

Відповідно п.1 та 3 Контракту від № 27042023 передбачено, що Покупець приймає та оплачує товар на умовах поставки, визначених у специфікаціях та інвойсах, які є невід`ємною частиною контракту. В рахунку-фактурі № 8/11/2023 від 08.11.2023 зазначений термін оплати 08.12.2023, проте не вказані умови поставки, також зазначено, що транспортний засіб поставляється згідно Специфікації №17 від 08.11.2023. В графі 44 митної декларації зазначена Специфікація №16 від 14.04.2023, яка не подана до митного оформлення.

У відповідь на запит митного органу ТОВ « 777 АВТО ТРЕЙД ІНТЕРНЕШНЛ» листом надало роз`яснення та скерувало на адресу митного органу додаткові документи.

Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 30.11.2023 № UA205140/2023/000706/2 відповідно до якого відмовлено у визнанні заявленої декларантом митної вартості товарів та митну вартість визначено (скориговано) за резервним методом, рівень митної вартості визначено згідно наявної цінової інформації становить 110000 євро (у тексті рішення міститься покликання на сторінку сайту).

Крім того, Волинська митниця видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2023/033496.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Такими документами є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Проаналізувавши наведені положення, колегія суддів зазначає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Вищевказане узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними. Зокрема, у постановах від 27 березня 2020 року у справі № 540/2605/18, від 21 жовтня 2021 року у справі № 420/4820/19.

Як слідує із матеріалів справи, спір між сторонами виник щодо правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції враховує, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація сама по собі не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У цій справі спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, що подані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та вони містять розбіжності, які є визначальними для сумніву митниці в достовірності заявлених відомостей про митну вартість, та, як наслідок, реалізації права митного органу вимагати додаткові документи, які б спростували ці розбіжності.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

Згідно з частиною п`ятою статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам скаржника, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд апеляційної інстанції зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України (пункти 2, 3, 4): рахунок-фактура (інвойс) від 08.11.2023 № 08/11/2023 (а. с. 21, переклад а. с. 22), сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 08.11.2023 №PL/MF/AS0059767, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 06.11.2023 S287476698, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів від 27.04.2023 № 27042023, специфікація (доповнення до контракту) від 16.11.2023 № 16, копія митної декларації країни відправлення від 08.11.2023 23PL341010E0337615.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Щодо твердження митниці, що числове значення, зазначене в декларації країни відправлення 23PL341010E0337615 від 08.11.2023-133464 не відповідає ціні товару 30000 EUR, зазначеній в рахунку - фактурі N9 8/11/2023від08.11.2023 не заслуговують на увагу суду оскільки в фактурі від 08.11.2023 № 8/11/2023 зазначено ціна товару 30000 Євро, в експортній декларації 23PL341010E0337615 від 08.11.2023 року зазначена статистична вартість (митна) товару - 133464.00 польських злотих, а не вартість Товару.

Статистична вартість виражається в національній валюті країни відправлення і при її визначенні в MRH23PL341010E0337615 від 08.11.2023 року використовуються Kursy srednie do ustalania wartosci celnej (art. 53 ust. 1 lit. a) UKC), stosowane od 1.11.2023 r. do 30.11.2023 r.Tabela nr 202/A/NBP/2023 z dnia 2023-10-18.

Так, згідно розрахунку вартість Товару становить 30000 євро, співвідношення 1 євро/польський злотий - 4,4488;30000 множимо 4,4488 = 133464.00 польських злотих.

Отже статистична вартість в MKN23PL341010E0337615 від 08.11.2023 року виражена в польських злотих відповідає вартості Товару зазначеній в фактурі від 08.1 L2023 № 8/11/2023 в євро.

Матеріалами справи підтверджується, що умовами оплати відповідно специфікації № 16 від 08.11 .2023 року до контракту від 27.04.2023 року № 27042023 є після оплата. У Фактурі 8/11/2023 від 08.11.2023 року також зазначено термін оплати до 08.12.2023 року, що відповідає умовам оплати зазначеним в специфікації №16 від 08.11.2023 року. Умови поставки визначені в специфікації № 16 від 08.11 2023 року до контракту від 27.04.2023 року № 27042023.

Поставлений транспортний засіб автобус ТХ18 ALTANO, ідентифікується з зазначеними вище у рішенні суду документами на підставі Ідентифікаційного номеру транспортного засобу НОМЕР_1 .

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про те, що у рішенні про коригування митної вартості №UA205140/2023/000706/2 від 30.11.2023 року митний орган зазначає джерело (сайт autoline.ua), яке було використано при коригуванні митної вартості товару з інформацією, яка була використана митним органом, при визначенні митної вартості на рівні 110 000 EUR.

Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість оцінюваного товару, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися на інформації сайту www.mobile.de, порядок використання якого суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Фактично відповідач протиставив відомості документів, виданих у встановленому порядку у зв`язку із виконанням сторонами договірних умов тим, які не мають офіційного характеру. Використовуючи інформацію з комерційного сайту, Волинська митниця не довела, що оцінюваний та порівнюваний товари мають ідентичні технічні характеристики, технічний стан.

Колегія суддів зазначає, що доказів перебування позивача у договірних відносинах з третіми особами, крім продавця, матеріали справи не містять. Водночас чинним законодавством не передбачено обов`язку надання декларантом документів про походження товару в попередніх ланцюгах постачання продавця-експортера, що може становити комерційну таємницю, а МК України не надано права та не визначено обов`язку митним органам надавати оцінку господарській операції контрагентів (продавця та попереднього власника) та питання щодо перевірки повноважень продавця на здійснення продажу транспортного засобу від імені його власників не входить до компетенції митного органу й не впливає на задекларовані та підтверджені відповідними документами числові значення митної вартості, з якої обраховуються та справляються митні платежі.

З урахуванням наведеного безпідставною є вимога митного органу надати договір з третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товару, митна вартість якого визначається, а також рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, оскільки доказів того, що позивач вступав у договірні відносини із третіми особами матеріали справи не містять.

Колегія суддів наголошує, що вимога про надання інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; договору (угоду, контракт) з третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товару, митна вартість якого визначається; рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням контракту; виписки з бухгалтерської документації; висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією відповідно до частини третьої статті 53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Однак за обставин цієї справи відповідач не встановив таких розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в цьому випадку є зовнішньоекономічний контракт та рахунок-фактура (інвойс).

З огляду на наведене, висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними, а сумніви відповідача щодо митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2019 року у справі №825/648/17 зазначив, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Частиною сьомою статті 54 МК України встановлено, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митниця повинна довести законність свого рішення, яке не може ґрунтуватися на припущеннях та сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Отже, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу для визначення митної вартості товару.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 червня 2024 року у справі №140/2696/24 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді О. М. Гінда В. В. Ніколін