Постанова

від 21.11.2024 по справі 460/1459/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 460/1459/24 пров. № А/857/9908/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р. Й.,

суддів Гуляка В. В.,

Ільчишин Н. В.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Вараської районної військової (державної) адміністрації Рівненської області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року (ухвалене у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у місті Рівному суддею Зозулею Д. П.) у справі № 460/1459/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вараської районної військової (державної) адміністрації Рівненської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2024 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду із позовом до Вараської районної військової (державної) адміністрації Рівненської області (далі також відповідач), в якому просив:

- визнати незаконним і протиправним заперечення (не визнання) Вараською районною військовою (державною) адміністрацією Рівненської області за ОСОБА_1 права на альтернативну (невійськову) службу в силу його релігійних переконань та відмову у наданні альтернативної (не військової) служби в період мобілізації і дії воєнного стану;

- зобов`язати Вараську районну військову (державну) адміністрацію Рівненської області прийняти рішенняпро заміну ОСОБА_1 військового обов`язку на альтернативну (невійськову) службу та видати позивачу направлення для проходження альтернативної (не військової) служби.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він перебуває на військовому обліку у першому відділі ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також підлягає мобілізації в межах запровадженого в державі військового стану. Разом з тим, вказує, що єчленом релігійної організації " ІНФОРМАЦІЯ_2 " м.Володимирець Вараського району. Відтак, за своїм релігійним переконанням не може використовувати зброю проти інших людей та бути співучасником вбивства інших людей, що унеможливлює виконання ним військового обов`язку та є підставою, на переконання позивача, для направлення йогоВараською районною військовою адміністрацією Рівненської області на проходження альтернативної (невійськової) служби.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Вараської районної військової (державної) адміністрації Рівненської області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про заміну військової служби на альтернативну (невійськову) службу в силу його релігійних переконань.

Зобов`язано Вараську районну військову (державну) адміністрацію Рівненської області розглянути повторно заяву ОСОБА_1 щодо заміни військового обов`язку на альтернативну (невійськову) службу, з урахуванням правової оцінки суду, наданої у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржила Вараська районна військова (державна) адміністрація Рівненської області, яка вважає, що рішення суду першої інстанції винесене за невідповідності висновків суду обставинам справи, неповного з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права. Тому просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан. Відповідно до п. 3 зазначеного Указу Президента, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Згідно з положеннями частині третьої статті 4 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» ніхто не може з мотивів своїх релігійних переконань ухилятися від виконання конституційних обов`язків. Заміна виконання одного обов`язку іншим з мотивів переконань допускається лише у випадках, передбачених законодавством України. Згідно з ч. 2, ч. 4 ст. 35 Конституції України здійснення права сповідувати певну релігію і тому не брати до рук зброю, фактично перебувати на альтернативній службі може бути обмежене законом, в інтересах охорони громадського порядку, здоров`я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей. Крім того, уряди держав-членів Ради Європи, окрім утвердження в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод міжнародних нормативних прерогатив на свободу думки, совісті та релігії людини, проголошених ООН, все ж вказують на можливість обмеження їхньої реалізації, якщо такі обмеження, перш за все, передбачені чинним законодавством демократичного суспільства та покликані захищати громадську безпеку, публічний порядок, здоров`я чи моральні засади, а також покликані захищати права та свободи інших членів суспільної ланки. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» альтернативна служба є службою, яка запроваджується замість проходження строкової військової служби і має на меті виконання обов`язку перед суспільством. Пунктом 16 частини першої статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» допускається обмежувати проходження альтернативної (невійськової) служби. Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» альтернативна (невійськова) служба під час воєнного стану не визначена, оскільки на альтернативну службу можуть бути направлені лише громадяни, які підлягають призову на строкову військову службу. Альтернативна служба, а саме її застосування, є заміщенням проходження строкової військової служби в мирний час, заміна військової служби альтернативною (невійськовою) під час війни українським законодавством не передбачена. Статтею 15 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено призовний вік громадян України на строкову військову службу, отже, на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров`я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу. Враховуючи те, що на альтернативну (невійськову) службу направляються громадяни, які підлягають призову на строкову військову службу, віком від 18 до 27 років, позивач, якому на момент звернення виповнилось 34 роки, не є особою, яка підлягає призову на строкову військову службу.

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з розглядом справи у письмовому провадженні фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд апеляційної інстанції відповідно достатті 308 КАС Українипереглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, відповідно до листа ІНФОРМАЦІЯ_3 № 545 від 29.01.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , житель АДРЕСА_1 , перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Також, відповідно до довідки релігійної організації «Рівненське Обласне Об`єднання УЦХВЄ» № 300 від 16.01.2024, ОСОБА_1 , 1989 року народження, є членом ІНФОРМАЦІЯ_2 м. Володимирець Вараського району Рівненської області. Водне хрещення прийняв у 2008 році.

17.01.2024 позивач звернувся до Вараської районної військової (державної) адміністрації Рівненської області із заявою про призначення засідання комісії щодо заміни йому військової служби на альтернативну (невійськову) службу, оскільки проходження військової служби суперечить його релігійним переконанням та не допускає використання і застосування зброї проти людини (ворога).

Вараська районна військова (державна) адміністраціяРівненської області листом від 25.01.2024 №440/01-30/24 повідомила позивачу про відсутність законних підстав для направлення позивача на проходження альтернативної (невійськової) служби.

Вважаючи відмову Вараської районної військової (державної) адміністрації Рівненської області протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції покликався на те, що ОСОБА_1 підпадає під дію ч. 4ст. 35 Конституції України, ч. 4ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»та ст. 2 Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу», а тому має право на заміну альтернативною службою військового обов`язку, в тому числі, військової служби за призовом під час мобілізації, оскільки належить до релігійної організації, віровчення якої не допускає користування зброєю.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першоїстатті 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану»Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні»(зі змінами), який затвердженоЗаконом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан.

Відповідно до пункту 3 зазначеногоУказу Президентау зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями30 - 34,38,39,41 - 44,53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першоюстатті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Пунктом 16 частини першоїстатті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, як обмеження проходження альтернативної (невійськової) служби.

ТакожУказом Президента України «Про загальну мобілізацію» № 69/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, оголошено про проведення загальної мобілізації.

Відповідно до частини першоїстатті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно частини третьоїстатті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», військовий обов`язок включає проходження військової служби.

Статтею 3 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», передбачено, що правовою основою військового обов`язку і військової служби єКонституція України, цей Закон,Закон України «Про оборону України», Закону України «Про Збройні Сили України», Закон України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII(далі - Закон № 3543-XII) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Так, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано (стаття 1 Закону № 3543-XII).

Відповідно до частини восьмоїстатті 4 Закону № 3543-XII з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

На час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється.

Статтею 23 Закону № 3543-XIIвстановлено перелік військовозобов`язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, де зазначеноінші військовозобов`язані або окремі категорії громадян у передбаченихзакономвипадках.

Згідностатті 65 Конституції України, частини першоїстатті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Разом з тим, в пункті 4статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу»зазначено, що громадяни України мають право на заміну виконання військового обов`язку альтернативною (невійськовою) службою згідно з Конституцією України та Законом України «Про альтернативну (невійськову) службу».

Організаційно-правові засади альтернативної (невійськової) служби (далі - альтернативна служба), якою відповідно доКонституції Українимає бути замінене виконання військового обов`язку, якщо його виконання суперечить релігійним переконанням громадянина, визначеніЗаконом України «Про альтернативну (невійськову) службу» № 1975-XII від 12.12.1991(далі - Закон № 1975-XII).

Статтею 1 Закону № 1975-XIIвизначено, що альтернативна служба є службою, яка запроваджується замість проходження строкової військової служби і має на меті виконання обов`язку перед суспільством. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження права громадян на проходження альтернативної служби із зазначенням строку дії цих обмежень.

Право на альтернативну службу мають громадяни України, якщо виконання військового обов`язку суперечить їхнім релігійним переконанням і ці громадяни належать до діючих згідно з законодавством України релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю (стаття 2 Закону № 1975-XII).

З наведеного видно, що надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації віруючим громадянам, які перебувають на військовому обліку військовозобов`язаних,закономне передбачено; порядок направлення та проходження служби під час мобілізації в умовах воєнного або надзвичайного станів віруючих громадянЗаконом України «Про альтернативну (невійськову) службу»не визначено.

Порядок проходження невійськової служби не прописаний також і у Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Як видно з матеріалів справи, Вараська районна військова (державна) адміністраціяРівненської області листом від 25.01.2024 №440/01-30/24 повідомила позивачу про відсутність законних підстав для направлення позивача, оскільки порядок направлення та проходження служби під час мобілізації в умовах воєнного або надзвичайного станів віруючих громадянЗаконом України «Про альтернативну (невійськову) службу»не визначено.

Оцінюючи підставу відмови відповідача у направленні позивача на проходження альтернативної (невійськової) служби, суд, враховуючи обставини справи, зазначає, що за наявного правового регулювання, у відповідача не було підстав вчиняти заходи щодо направлення позивача для проходження альтернативної служби.

Враховуючи наведене, суд вважає, що у цьому випадку відповідач діяв у спосіб, передбачений статтею 19 Конституції України та законами України, в межах наданих повноважень, тобто правомірно.

Відтак, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно зі статтею 317 КАС Українипідставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями229,308,311,315,317,321,322,325,329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Вараської районної військової (державної) адміністрації Рівненської області задовольнити.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року у справі № 460/1459/23 скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вараської районної військової (державної) адміністрації Рівненської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин