Ухвала

від 22.11.2024 по справі 820/2110/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 листопада 2024 року

м. Київ

справа №820/2110/17

адміністративне провадження № К/990/38605/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Васильєвої І.А.,

суддів: Хохуляка В.В., Гімона М.М.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агро-Союз» на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2017 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2024 по справі № 820/2110/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агро-Союз» до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2017, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2024, відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агро-Союз» до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.05.20247 №0000031414, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 97618,12 грн, №0000041414, яким до позивача застосовано штраф за платежем «орендна плата з юридичних осіб» у розмірі 2330,81 грн.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агро-Союз» на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2017 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2024 по справі №820/2110/17.

Ухвалою Верховного Суду від 30.10.2024 касаційну скаргу залишено без руху, установлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом належного викладення підстав касаційного оскарження.

В межах встановленого строку скаржником надіслано заяву про усунення недоліків, уточнену касаційну скаргу.

Скаржником вказано, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо особливостей застосування о Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 31.07.2014 № 22.

Скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував статтю 21 закону України «Про оренду землі» без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої палати Верховного суду від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22, постанові Верховного Суду від 04.06.2024 у справі №921/110/23.

Також скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування наступних норми права у подібних правовідносинах, а саме пунктів 1.2.1, 1.2.7, 1.4.3 розділу І Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 31.07.2014 № 22.

Також Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агро-Союз» зазначено, що судами попередніх інстанцій не враховані доводи позивача по суті та процедурі прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, проведення перевірки.

Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Скаржником не доведено подібність правовідносин у справах, не взято до уваги, що судові рішення суду касаційної інстанції ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. Посилання на постанови Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки, які стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів.

Заявником касаційної скарги не конкретизовано, які саме норми матеріального права неправильно застосовано судами попередніх інстанцій, в чому висновки судів суперечать правовим висновкам Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, судом апеляційної інстанції враховано правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №817/206/15, від 07.03.2018 у справі №813/6875/14, від 28.03.2019 у справі №814/1834/16, від 01.10.2019 у справі №824/2644/14-а, від 27.12.2022 у справі №804/7551/15, від 27.01.2022 у справі №1140/2785/18,від 17.01.2023 у справі №806/2203/16, від 31.05.2023 у справі №814/1884/16, від 23.12.2022 у справі №803/1432/15-a, від 20.12.2019 у справі № 826/2741/14.

Скаржником не наведено підстав щодо помилковості врахування судами таких правових позицій Верховного Суду, або необхідності відступу від такої практики Верховного Суду, або спростування подібності правовідносин.

Щодо посилань скаржника на відсутність висновку Верховного суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах Верховний Суд зауважує, що у разі оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини 4 статті 328 КАС України обов`язковим є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Cаме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».

Скаржником не обґрунтовано в чому полягає неправильне застосування норми матеріального права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, та як така норма має застосовуватися, який правовий висновок має бути сформовано у даній справі.

Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм податкового законодавства, посилань на практику Верховного Суду, висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відтак, скаржником не усунуто в повному обсязі недоліки касаційної скарги, що стали підставою для залишення її без руху.

Згідно положень пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Враховуючи викладене, та в зв`язку з невиконанням в повному обсязі вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, касаційна скарга підлягає поверненню.

Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 169, 330, 332, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агро-Союз» на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2017 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2024 по справі № 820/2110/17 повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.

Судді І.А. Васильєва В.В. Хохуляк М.М. Гімон