Рішення

від 22.08.2024 по справі 320/10983/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2024 року Київ№ 320/10983/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в межах адміністративної справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Євронет Україна» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги, рішення про опис майна у податкову заставу, а також визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11.06.2024 адміністративний позов ТОВ «Євронет Україна» - задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 14.12.2023 № 0079550/0706, від 14.12.2023 № 0079551/0706, від 14.12.2023 № 0079552/0706, від 03.01.2024 № 00140/0706.

Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління ДПС у м. Києві від 02.02.2024 № 0001433-1303-2615.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 02.02.2024 № 0001433-1303-2615 про опис майна в податку заставу.

Визнано протиправними дії Головного управління ДПС у м. Києві щодо внесення змін до інтегрованої картки товариства з обмеженою відповідальністю «Євронет Україна» за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» шляхом відображення податкового боргу на суму штрафних санкцій в розмірі 371 305, 00 грн.

Зобов`язано Головне управління ДПС у м. Києві здійснити коригування даних в інтегрованій картці товариства з обмеженою відповідальністю «Євронет Україна» за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» шляхом виключення податкового боргу у сумі 371 305, 00 грн.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Євронет Україна» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві судовий збір у розмірі 36 336 грн. (тридцять шість тисяч триста тридцять шість гривень).

У позові позивач просив, зокрема серед іншого, стягнути на його користь витрати на правничу допомогу.

13.06.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява (зареєстрована 19.06.2024) про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 131055,88 грн. До заяви долучено відповідні докази.

Розглядаючи заяву, суд виходив із такого.

У силу вимог частини третьої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Як зазначалось вище, рішення суду від 11.06.2024 ухвалено у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Оскільки у суду відсутня необхідність в розгляді питання щодо ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, а також те, що судове рішення від 11.06.2024 ухвалено в порядку письмового провадження, суд визнав за необхідне питання про ухвалення додаткового рішення за заявою представника позивача розглянути в порядку письмового провадження.

Так, частинами першою та другою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Таким чином, із урахуванням наведених вимог процесуального закону, підставою для ухвалення додаткового судового рішення є, зокрема, не вирішення судом питання про судові витрати.

У позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу.

Разом із заявою представником позивача подані відповідні докази щодо витрат на професійну правничу допомогу.

У силу вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Статтею 59 Конституції України регламентовано, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно із частиною другою статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України, представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI).

Так, відповідно до статті 1 цього Закону: договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 4); інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6); представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9).

Згідно з положеннями статті 19 Закону № 5076-VI, видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Частинами другою-третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно зі статтею 30 Закону № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 Кодексу).

Водночас у силу вимог частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, за нормами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За правилами частин сьомої, дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Системний аналіз указаних законодавчих положень дозволяє дійти висновку, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних із оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов`язані із наданням правової допомоги.

Судом установлено, що між позивачем (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Інтегрітес» (фірма) укладено договір про надання правової допомоги від 08.07.2019 № 319-АО-1/2019, відповідно до предмета якого фірма приймає на себе зобов`язання з надання клієнту правової допомоги, що включає в себе, поміж іншого, юридичні консультації і поради тощо, а також представництво, зокрема, у будь-яких судах усіх інстанцій.

За умовами договору, фірма може залучати інших адвокатів на договірних засадах у порядку, встановленому законодавством. Детальний перелік послуг та їх обсяг можуть встановлюватися окремими додатками до цього договору.

Гонорар фірми за надані послуги та порядок їх оплати встановлюється окремими додатками до цього договору.

У заяві зазначено, що відповідно до підпункту 1.1.3.1 додатку № 16 від 14.11.2023 до договору про надання правової допомоги № 319-АО-1/2019 від 08.07.2019, гонорар Адвокатського об`єднання «Інтегрітес» (далі АО «Інтегрітес») за надання правової допомоги у справі № 320/10983/24 в суді першої інстанції становить 2500,00 доларів США, крім того ПДВ (20%), що становить 500,00 доларів США, всього 3000,00 доларів США з ПДВ.

Дослідивши зміст указаного представником позивача додатку № 16 від 14.11.2023 до договору про надання правової допомоги № 319-АО-1/2019 від 08.07.2019, судом установлено, що в ньому відсутні застереження щодо валюти долар США.

У зв`язку із цим твердження представника не відповідають фактичним даним зазначеного документа.

За умовами пункту 5 додатку № 16 від 14.11.2023, оплата послуг здійснюється на підставі рахунку-фактури, який фірма складає та надсилає клієнту. Клієнт здійснює оплату послуг у гривнях, якщо сторони не погодять інше у межах, установлених законом. Строк оплати рахунку-фактури становить 10 банківських днів з моменту отримання клієнтом відповідного рахунку-фактури. Сторони дозволяють одна одній передачу рахунку-фактури засобами електронної пошти або факсимільного зв`язку. Переданий таким чином документ замінює оригінал до отримання останнього.

Фактичний обсяг послуг оформлюється актом надання послуг, який складає фірма. Послуги вважаються наданими з моменту підписання обома сторонами акта надання послуг.

У відповідності до положень статті 139 Кодексу, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

До заяви долучено копії таких документів:

- платіжна інструкція від 12.06.2024 № 1625 про сплату 131055,88 грн. позивачем в адресу АО «Інтегрітес» за юридичні послуги згідно з договором № 319-АО-1/2019 від 08.07.2019 та додатком № 16 від 14.11.2023;

- звіт про додаткові витрати на загальну суму 564,73 грн. (поштове відправлення 489,98 грн. та витрати на таксі 74,75 грн.);

- рахунок на оплату № 238 від 12.06.2024 на загальну суму з ПДВ 131055,88 грн.;

- акт надання послуг від 12.06.2024;

- звіт від 12.06.2024 щодо послуг з правничої допомоги.

Від відповідача до суду не надходило заперечень щодо розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу.

Разом із тим, як убачається з практики Європейського суду з прав людини, зокрема, рішень від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України»,, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, ураховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу суд також ураховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 14.11.2019 у справі №826/15063/18, відповідно до яких при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Виходячи з обставин розгляду цієї справи, її складності та виконаної роботи, критерію необхідності вчинення відповідних дій адвокатом та значимості таких дій у справі, зважаючи на критерій розумності розміру витрат, суд доходить висновку, що заявлений позивачем до відшкодування розмір правової допомоги є завищеним та підлягає зменшенню.

Суд резюмує, що співмірним розміром витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, які підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, є 30000,00 грн.

З огляду на викладене, суд присуджує позивачеві 30000,00 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 134, 139, 143, 242, 246, 250-252, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

заяву про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Євронет Україна» (код ЄДРПОУ: 44116011; місцезнаходження: 03026, м. Київ, Шосе Столичне, буд. 103, корп. 1, кв. поверх 7) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ ВП: 43141267; місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн. (тридцять тисяч гривень 0 копійок).

У задоволенні іншої частини заяви відмовити.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Скрипка І.М.