Постанова

від 18.02.2025 по справі 320/10983/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/10983/24 Суддя (судді) першої інстанції: Скрипка І.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Сорочка Є.О., Коротких А.Ю.

розглянувши порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Євронет Україна" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги, рішення про опис майна у податкову заставу, а також визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євронет Україна" звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.12.2023 № 0079550/0706, № 0079551/0706, № 0079552/0706, від 03.01.2024 № 00140/0706; визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 02.02.2024 № 0001433-1303-2615; визнання протиправним та скасування рішення від 02.02.2024 № 0001433-1303-2615 про опис майна в податку заставу; визнання протиправними дії Головного управління ДПС у м. Києві щодо внесення змін до інтегрованої картки платника позивача за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» шляхом відображення податкового боргу на суму штрафних санкцій в розмірі 371 305, 00 грн.; зобов`язання відповідача здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника позивача за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» шляхом виключення податкового боргу в розмірі 371 305, 00 грн.

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 11 червня 2024 року позов задовольнив.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В апеляційній скарзі апелянт зазначив, що позивачем не надані пояснення та документи щодо відсутності умисних дій платника податку в момент вчинення податкових правопорушень та наявності пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності платника податку з наданням їх документального підтвердження про що складено відповідний Акт. Перевіркою встановлено факти несвоєчасної реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригувань у Єдиному реєстрі податкових накладних, за період липень, серпень, листопад 2022, квітень, липень 2023 року.

Щодо податкового вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, апелянт зазначив, що станом на 06.05.2024 податковий борг у позивача відсутній, отже відповідно до п.60.1 ст.60 Податкового кодексу податкова вимога вважається відкликаною, а рішення про опис майна у податкову заставу таким, що втратило правову силу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ТОВ "Євронет Україна" є юридичною особою, перебуває на обліку в контролюючих органах з 05.04.2006.

У період з 27.10.2023 по 06.11.2023 контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Євронет Україна" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість.

Результати перевірки оформлено Актом від 13.11.2023 №73651/Ж-5/26-15-07-06-01-19/34299617, в якому зазначено про порушення позивачем:

1)пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 189.1 статті 189, підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу наступного звітного періоду за вересень 2023 року у сумі 742 610 грн.;

2)пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на загальну суму ПДВ 742 610 грн.;

3) пункту 201.10 статті 201 та пункту 89 підрозділу 2 розділу 20 «Перехідні положення» Податкового кодексу України у результаті чого порушено термін реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних у липні, серпні, листопаді 2022 року, квітні та липні 2023 року.

В акті перевірки вказано, що податковим органом направлявся запит до товариства для надання пояснень виявлених порушень, однак платником податків такі пояснення не надавалися.

В матеріалах справи наявні запит № 1 від 27.10.2023 та запит № 2 від 02.11.2023 про надання документів (копій документів), а також довідки-відповіді №126 від 31.10.2023 та №2 від 02.11.2023 із доказами отримання посадовою особою ДПС.

Крім того, ДПС направлявся запит від 08.11.2023, на який товариство у листі від 15.11.2023 повідомило про звільнення від обов`язку надання відповіді у зв`язку із невідповідністю запиту положенням статті 73 Податкового кодексу.

Як свідчать матеріали справи, позивачем подавалися заперечення на Акт перевірки, проте, у рішенні ГУ ДПС від 11.12.2023 зазначено, що всі доводи контролюючого органу щодо допущених порушень законодавства є обґрунтованими.

При цьому висновки акту перевірки, за результатом розгляду заперечень, викладено в новій редакції, а саме констатовано порушення:

1)пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу наступного звітного періоду за вересень 2023 року у сумі 742 610 грн.;

2)пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на загальну суму ПДВ 742 610 грн. (травень 2022 року - 48 497 грн., червень 2022 року - 91 481 грн., липень 2022 року 79 149 грн., серпень 2022 року - 65 302 грн., липень 2023 року - 108 016 грн., серпень 2023 року - 166 036 грн., вересень 2023 року - 184 136 грн.);

3)пункту 201.10 статті 201 та пункту 89 підрозділу 2 розділу 20 «Перехідні положення» Податкового кодексу України у результаті чого порушено термін реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних у липні, серпні, листопаді 2022 року, квітні та липні 2023 року.

На підставі висновків Акту, з урахуванням рішення про розгляд заперечень, контролюючим органом прийняті наступні рішення:

-від 14.12.2023 № 0079550/0706, у якому вказано на порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, Податкового кодексу України та визначено суму завищення від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу наступного звітного періоду у 742 610 грн.;

-від 14.12.2023 № 0079551/0706, яким на підставі статті 120-1 Податкового кодексу застосовано штраф у 50 % у сумі 371 3550 грн., попереджено про необхідність скласти та зареєструвати податкові накладні;

-від 14.12.2023 № 0079552/0706, яким накладено штраф у сумі 1125,20 грн. через порушення граничних строків реєстрації в ЄРПН.

-від 03.01.2024 № 00140/0706, яким, через несплату штрафу, зазначеного у повідомленні-рішенні № 0079551/0706 від 14.12.2023, на підставі пункту 120-1.2 статті 120 Податкового кодексу застосовано штраф у 371 3550 грн.

02.02.2024 ГУ ДПС винесено податкову вимогу № 0001433-1303-2615 про сплату суми боргу з податку на додану вартість у 688 528,01 грн.

Цього ж дня відповідачем ухвалено рішення від 02.02.2024 № 0001433-1303-2615 про опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків ТОВ "Євронет Україна" у податкову заставу.

Крім того ДПС було внесено до інтегрованої картки платника податків позивача дані, відображені у оскаржуваних повідомленнях-рішеннях, та враховано їх при визначенні податкового боргу з податку на додану вартість, із подальшим зменшенням суми податкового боргу за рахунок переплати до 688 528,01 грн., а потім до 316 097,81 грн.

Станом на 01.03.2024 нараховано/зменшено податку на додану вартість 371 305 грн., податковий борг вказано у 316 097,81 грн. як зменшений на суму переплат податку на додану вартість. Тобто, як видно із інтегрованої картки товариства в електронному кабінеті, на відображення суми податкового боргу станом на час звернення до суду вплинуло, з урахуванням проведених ДПС коригувань, врахування у складі податкового боргу визначених у податковому повідомленні рішенні від 03.01.2024 № 00140/0706 податкових зобов`язань у сумі 371 305 грн.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями та вимогою відповідача, а також вважаючи протиправними дії останнього, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податкового кодексу України.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 14.12.2023 № 0079550/0706, яким позивачу визначено суму завищення від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу наступного звітного періоду у розмірі 742 610 грн.. колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно п. 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У пункті 199.1 статті 199 Податкового кодексу України вказано, у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Підпунктами б та в пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктами 200.7, 200.8 статті 200 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

У пункті 200.14 статті 200 ПК України передбачено, що якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань (пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 201.10 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

З викладеного слідує, що податкове законодавство дає право платнику податку на додану вартість на податковий кредит у разі придбання товарів та послуг, які будуть використовуватися ним в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності. А тому, придбання товарів та послуг платником податку на додану вартість для здійснення своєї господарської діяльності дає право на формування податкового кредиту. Для підтвердження права платника податків на формування податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Судом встановлено, що 01.09.2020 між ТОВ "Євронет Україна" (Орендодавець) та АТ "Альфа-Банк" (Орендар) укладено договір оренди обладнання №20191012, згідно умов якого орендодавець зобов`язується надати орендарю в платне строкове користування обладнання, що встановлене у спеціально відведених місцях, а орендар зобов`язується належним чином та своєчасно сплачувати орендну плату. Перелік, кількість, технічні характеристики, відновна вартість обладнання, ідентифікаційні дані та місця розташування визначаються сторонами в акті приймання.

У п. 2.2 Договору зазначено, що орендодавець є власником обладнання, яке знаходиться в спеціально відведених для встановлення такого обладнання місцях, що знаходяться у законному користуванні орендодавця.

З дня початку оренди обладнання за цим договором та до дня закінчення оренди орендодавець надає орендарю, а орендар приймає та оплачує у складі орендної плати супутні послуги (пункт 2.3 Договору).

У пункті 2.6 договору узгоджено перелік супутніх послуг, які надаються з дня початку оренди обладнання до дня закінчення оренди, а орендар приймає їх та оплачує у складі орендної плати. Так, у підпункті 2.6.3 договору до таких супутніх послуг включено сервісне обслуговування (перша та друга лінія підтримки) обладнання, а також відновлення працездатності обладнання у випадках його виходу з ладу.

Відповідно до пункту 2.11 Договору (із змінами №20191012 від 31.12.2021) сторони також погоджуються, що протягом усього строку оренди орендодавець має право укладати угоди з третіми сторонами, включаючи банки та кредитні чи фінансові установи, з метою дозволити власникам карток таких третіх осіб використовувати обладнання для здійснення операцій.

У матеріалах справи наявні Акти приймання-передачі послуг, з яких вбачається, що кількість банкоматів, як і пояснював позивач, змінювалась залежно від потреб АТ "Альфа-Банк".

Крім того позивачем долучено до справи рахунки на оплату за договором оренди обладнання та податкові накладні із доказами реєстрації останніх.

У позовній заяві позивач зазначав, що передача банкоматів в оренду АТ "Альфа-Банк" не означає передачу у фізичне володіння та користування, банкомати залишаються у тих приміщеннях, у яких вони знаходились до передачі в оренду. При цьому, після передачі в оренду позивач має доступ до банкоматів для сервісного обслуговування, прибирання, а також залишив за собою право на використання функцій банкоматів, пов`язаних із видачею коштів власникам карток, для цілей укладання договорів із іншими банками і фінансовими установами, клієнти яких бажають зняти готівкові кошти з банкоматів ТОВ "Євронет Україна". Позивач зазначив, що як власник, з урахуванням положень договору з АТ "Альфа-Банк", мав право використовувати банкомати у власній господарській діяльності, тому сплачені позивачем суми за оренду приміщень, в яких розміщувалися банкомати, є витратами товариства, пов`язаними з господарською діяльністю.

Також позивач зазначив, що володіє більшою кількістю банкоматів, для яких товариство несло витрати на оренду приміщень та сервісне обслуговування, ніж та кількість, яка фактично орендувалася АТ "Альфа-Банк"; а відповідач жодним чином не співвідносив кількість банкоматів, які орендувалися АТ "Альфа-Банк", з кількістю приміщень, які орендувалися позивачем для розміщення банкоматів та послуг сервісного обслуговування, нарахувавши «компенсуючі» суми зобов`язань на всю суму «вхідного» податкового кредиту, сформованого ТОВ "Євронет Україна" по послугам оренди приміщень та сервісного обслуговування.

Позивач звернув увагу на те, що ДПС до складу «компенсуючого» податку на додану вартість включив і суми податку на додану вартість, сплачені товариством під час оренди власного офісного приміщення за договором із ТОВ "Компанія "Нітеко", податкові накладні за яким наявні у матеріалах справи.

Позивачем долучено до матеріалів справи податкову декларацію з податку на додану вартість ТОВ "Євронет Україна" за вересень 2023 року з додатками; примірники податкових декларацій з податку на додану вартість з додатками за всі періоди формування рядків 16, 16.1 декларації з податку на додану вартість за вересень 2023 року; копії загальних оборотно-сальдових відомостей помісячно з 01.2022 по 09.2023; примірники аналізу рахунків 10, 15, 20, 22, 361, 362, 37, 631, 31, 641, 644, 643, 68 за січень, травень, червень, липень, серпень, листопад, грудень 2022 року, лютий, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2023 року.

Дослідивши наявні у матеріалах справи документи колегія суддів дійшла висновку , що у контрагента позивача був відсутній обов`язок окремо компенсувати послуги сервісного обслуговування та сплачувати компенсацію витрат на оренду приміщень, де розміщувалися банкомати. Будь-яких інших доказів зворотного - не встановлено.

Фактично послуги сервісного обслуговування включалися до орендної плати, яка сплачувалася орендарем позивачу за договором оренди обладнання.

В умовах укладеного між сторонами договору відсутнє закріплення права позивача вимагати у АТ "Альфа-Банк" компенсацію витрат на орендну плату, як оплати витрат на сервісне обслуговування не у складі оплати орендної плати.

Контролюючий орган не дослідив зміст первинних документів за взаємовідносинами позивача із АТ "Альфа-Банк" та не з`ясував обов`язків сторін, і без зазначення підстав вказав на необхідність відповідної компенсації, жодним чином не спростувавши доводів ТОВ "Євронет Україна" про те, що вартість послуг з оренди приміщень є витратами саме для позивача, а також про включення послуг сервісного обслуговування до складу орендної плати за договором оренди обладнання.

Крім того відповідач не довів, що розмір плати АТ "Альфа-Банк" за оренду банкоматів не відповідає звичайній/ринковій ціні.

Оскільки доводи і твердження податкового орану про необхідність проведення компенсації позивачу АТ "Альфа-Банк" вартості послуг з оренди приміщень для розміщення банкоматів та їх сервісного обслуговування не знайшли свого підтвердження, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у позивача обов`язку із нарахування податку на додану вартість у сумі 742 620 грн. на вартість послуг сервісного обслуговування та оренди приміщень для розміщення банкоматів, а відтак і підстав для донарахування відповідного податку.

З огляду на викладене податкове-повідомлення рішення № 0079550/0706 від 14.12.2023 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0079551/0706, яким застосовано штраф у 50 % у сумі 371 3550 грн., слід зазначити, що останнє винесено на підставі твердження контролюючого органу про необхідність скласти та зареєструвати зведену податкову накладну на вартість послуг, які були придбані з податком на додану вартість та використані в операціях, які, на думку ДПС, мають бути компенсовані АТ "Альфа-банк".

Суд першої інстанції правильно зазначив, що оскільки судом встановлнено протиправність нарахування зобов`язань ДПС за відповідною операцією, якої, як встановлено судом, між позивачем і відповідним банком не було, отже відсутні підстави й для виписки і реєстрації відповідної податкової-накладної, а тому і підстав для застосування штрафу не було.

З огляду на викладене податкове повідомлення-рішення № 0079551/0706 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 03.01.2024 № 00140/0706, слід зазначити, що останнє є похідним від повідомлень-рішень № 0079550/0706 та № 0079551/0706 від 14.12.2023 (прийнято через нереєстрацію податкової накладної протягом строку вказаного у повідомленні-рішенні № 0079551/0706), які прийняті безпідставно, а отже також підлягає визнанню протиправним і скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0079552/0706 від 14.12.2023, яким накладено штраф у сумі 1125,20 грн. через порушення граничних строків реєстрації в ЄРПН, колегія суддів зазначає наступне.

У Акті перевірки зазначено, що податкова накладна №16 від 31.07.2022 зареєстровано 22.08.2022 (2 дні затримки); розрахунок коригування від 01.10.2022 №36 до податкової накладної від 31.08.2022 №1205 зареєстровано 07.11.2022 (7 днів затримки); розрахунок коригування №3 від 31.12.2022 до податкової накладної від 30.11.2022 №32 зареєстровано 23.01.2023 (8 днів затримки); розрахунок коригування №3 від 31.05.2023 до податкової накладної від 12.04.2023 №22 зареєстровано 20.06.2023 (2 дні затримки); розрахунок коригування №6 від 21.04.2023 до податкової накладної від 11.04.2023 №3 зареєстровано 28.06.2023 (41 день затримки); розрахунок коригування №1 від 31.08.2023 до податкової накладної від 31.07.2023 зареєстровано 20.09.2023 (2 дні затримки).

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками контролюючого органу та зазначає наступне.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Як свідчать наявні у матеріалах справи докази:

- податкова накладна №16 від 31.07.2022 була направлена позивачем до податкового органу через систему M.E.Doc 19.08.2022, однак від контролюючого органу жодної відповіді не надійшло; 20.08.2022 та 22.08.2022 позивач повторно направив ПН і лише 22.08.2022 останню зареєстровано;

- розрахунок коригування від 01.10.2022 №36 до податкової накладної від 31.08.2022 №1205 отримано позивачем від постачальника ТОВ «Еко» через систему M.E.Doc 28.10.2022 та направлено на реєстрацію і зареєстровано 07.11.2022;

- розрахунок коригування №3 від 31.12.2022 до податкової накладної від 30.11.2022 №32 отримано позивачем від постачальника ТОВ «Бестмент-Сервіс» через систему M.E.Doc 18.01.2023, направлено на реєстрацію і зареєстровано 23.01.2023;

-розрахунок коригування №3 від 31.05.2023 до податкової накладної від 12.04.2023 №22 отримано позивачем від постачальника ФОП ОСОБА_1 через систему СОТА 15.06.2023, направлено на реєстрацію 20.06.2023, зареєстровано 20.06.2023;

- розрахунок коригування №6 від 21.04.2023 до податкової накладної від 11.04.2023 №3 отримано позивачем від ТОВ «Тур Інфо» через систему СОТА 08.06.2023, направлено на реєстрацію 28.06.2023, доставлено 28.06.2023;

- розрахунок коригування №1 від 31.08.2023 до податкової накладної від 31.07.2023 отримано позивачем від ТОВ «Кадор-Трейд» через систему СОТА, направлено на реєстрацію 20.09.2023 і зареєстровано 20.09.2023.

Вказані обставини свідчать про те, що податкова накладна №16 від 31.07.2022 направлена позивачем на реєстрацію своєчасно, проте зареєстрована податковим органом із запізненням на 2 дні, тобто платник податку виконав обов`язок по своєчасній реєстрації, а прострочення мало місце не з вини товариства, що тягне за собою неможливість притягнення до відповідальності останнього. У свою чергу розрахунки коригувань від 01.10.2022 №36 до податкової накладної від 31.08.2022 №1205 та №3 від 31.12.2022 до податкової накладної від 30.11.2022 №32 були зареєстровані протягом 15 календарних днів з дня отримання таких розрахунків; розрахунки коригувань №3 від 31.05.2023 до податкової накладної від 12.04.2023 №22 та №1 від 31.08.2023 до податкової накладної від 31.07.2023 зареєстровані протягом 18 днів з дня отримання розрахунків, з урахуванням положень пункту 89 підрозділу 2 розділу 20 Податкового кодексу.

Щодо розрахунку коригувань №6 від 21.04.2023 до податкової накладної від 11.04.2023 №3, суд першої інстанції правильно зазначив, що товариство порушило строк реєстрації на 3 дні (строк реєстрації обраховано від часу отримання розрахунку коригувань від контрагента), у той час як податковий орган вказав строк у 41 день.

Колегія суддів зазначає, що граничний строк реєстрації розрахунків коригування починає обчислення з дати їх отримання платником податків, а не з дати їх складання. Контролюючий орган не врахував наведеного та дійшов необгрунтованого висновку щодо порушення строків реєстрації податкової накладної та розрахунків коригувань.

Крім того контролюючим органом не спростовано доводів позивача про те, що у даному випадку мала місце документальна позапланова виїзна перевірка щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, призначена на підстав підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України (документальна позапланова перевірка призначена у зв`язку із поданням платником декларації, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.), а ДПС фактично вийшло за межі предмету перевірки, перевіряючи обставини складення та реєстрації податкових накладних і розрахунків коригувань.

Враховуючи викладене у сукупності колегія суддів вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0079552/0706 від 14.12.2023 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкової вимоги і рішення про опис майну у податкову заставу, слід зазначити наступне.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що податкову вимогу було винесено стосовно неузгодженої суми податкових зобов`язань.

Контролюючим органом визнано факт того, що податкові повідомлення-рішення, якими визначені суми податкових зобов`язань, на час винесення податкової вимоги 02.02.2024 розглядалися у порядку адміністративного оскарження ДПС України.

Таким чином, ДПС не дотримано положень статей 59 і 56 ПК України, а також статті 89 ПК України і винесло податкову вимогу та рішення про опис майна за відсутності податкового боргу (узгодженого податкового зобов`язання, не сплаченого у встановлений строк).

Щодо доводів апелянта про те, що станом на 06.05.2024 податковий борг у позивача відсутній, отже відповідно до п.60.1 ст.60 Податкового кодексу податкова вимога вважається відкликаною, а рішення про опис майна у податкову заставу таким, що втратило правову силу, колегія суддів зазначає наступне.

Положенням п. 60.1 ст. 60 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо:

60.1.1. сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення;

60.1.2. контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов`язання або податкову вимогу;

60.1.3. контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі;

60.1.4. рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі;

60.1.5. рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов`язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

В даному випадку контролюючим органом не конкретизовано обставин з якими пов`язане начебто відкликання податкової вимоги.

Крім того слід зазначити, що станом на час подання позовної заяви податкова вимога та рішення про опис майна були чинними, а тому підлягали оцінці судом першої інстанції.

Як свідчать матеріали справи, відзив на позовну заяву, в якому відповідач зокрема посилався на обставини відкликання податкової вимоги, надійшов до суду першої інстанції після ухвалення рішення у справі.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.4 ст.308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

В даному випадку відповідачем не зазначено жодних доказів неможливості зазначення вказаних обставин у суді першої інстанції, а тому такі не приймаються до уваги судом апеляційної інстанції.

Щодо внесення даних до інтегрованої картки платника з податку на додану вартість, суд першої інстанції правильно зазначив, що в даному випадку відбулося відображення суми податкових зобов`язань у інтегрованій картці позивача як податкового боргу, у той час як відповідна сума таким боргом не була.

Отже такі дії не відповідають приписам законодавства та є протиправними.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: Є.О.Сорочко

А.Ю. Коротких