Рішення від 23.11.2024 по справі 560/10629/24

Справа № 560/10629/24

РІШЕННЯ

іменем України

23 листопада 2024 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Хмельницький слідчий ізолятор" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - Міністерство юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся 24.07.2024 до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної установи "Хмельницький слідчий ізолятор", у якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Хмельницький слідчий ізолятор» (код ЄДРПОУ 08564794) в частині невжиття заходів для приведення умов утримання ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 ) відповідно до вимог чинного законодавства, якими визначаються умови відбування покарання засудженими, починаючи з 18.08.2018 по 17.01.2024 р.;

- зобов`язати Державну установу «Хмельницький слідчий ізолятор» (код ЄДРПОУ 08564794) протягом 6 (шести) місяців з дня набрання рішенням законної сили привести житлові, побутові та санітарно - гігієнічні умов утримання у відповідність до вимог чинного законодавства, які визначають умови тримання осіб під вартою.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає про таке.

Позивач вказує, що утримувався в державній установі "Хмельницький слідчий ізолятор" у період з 18.08.2018 по 17.01.2024 року. За вказаний період утримання та відбування покарання зіштовхнувся з бездіяльністю відповідача щодо незабезпечення належних житлових, побутових, санітарно-гігієнічних умов утримання, відповідно до вимог чинного законодавства, яке визначає умови осіб взятих під варту. Посилається на те, що порушення, які тривали впродовж 2018-2024 років утримання позивача в ДУ «Хмельницький слідчий ізолятор», негативно впливали на моральний стан, призвели до погіршення загального морального стану та внутрішньої депресії ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 29.07.2024 позовну заяву залишенню без руху та запропоновано ОСОБА_1 усунути недоліки шляхом надання до суду окремої заяви відповідно до вимог ч. 6 ст. 161 КАС України про поновлення строку звернення із вказанням обґрунтувань строку пропуску звернення до суду із даним позовом.

Позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 08.08.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

До суду 27.08.2024 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що позивач утримувався в слідчому ізоляторі та перебував в камері № 44 режимного корпусу № 1.

Відповідач посилається на те, що, відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про попереднє ув`язнення», норма площі в камері для однієї взятої під варту особи не може бути менше 2,5 квадратного метра. Площа камерного приміщення № 44 становить 29,5 метри квадратні, а планове наповнення даної камери - 11 осіб. Тобто, як вказує відповідач, твердження позивача про переповненість кількості осіб понад граничну допустиму площу камерного приміщення є хибним, оскільки дана камера обладнана 11 спальними місцями та більше, ніж 11 осіб, вмістити не може.

Відповідач вказує, що інформація щодо кількості осіб, які перебували в камерних приміщеннях разом із позивачем, не може бути надана у зв`язку із тим, що в установі не передбачено ведення такого обліку. Вищезазначене камерне приміщення перебуває в задовільному санітарному стані, вентиляція в приміщеннях камер є природною та здійснюється шляхом систематичного відкриття вікон. Примусове провітрювання в камерах проводиться кожен день під час прогулянки ув`язнених. Природнє освітлення камер задовольняє побутові потреби засуджених та ув`язнених, а штучне освітлення камерних приміщень достатнє, щоб дані особи мали змогу писати, читати або працювати без шкоди для зору. Щодо твердження позивача про незадовільний стан електромереж, поплавлені та вирвані розетки, то відповідач зазначає, що працівниками державної установи систематично приводяться до ладу розетки, замінюються лампочки, здійснюється косметичний та капітальний ремонти камерних приміщень, однак, речі та майно установи псують самі ув`язнені та засуджені (розписують стіни, ламають вікна, виривають розетки).

Право ув`язнених на доступ до чистої питної води, на думку відповідача, ним не порушено. Вказує, що у кожному камерному приміщенні наявні електричні кип`ятильники та електрочайники, що дає змогу ув`язненим вживати кип`ячену воду. Твердження про порушення вимог пункту 8.13.5 Норм забезпечення меблями, інвентарем і предметами господарчого призначення слідчого ізолятора, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 27.07.2012 № 1118/5, на думку відповідача, є хибними, оскільки усі камерні приміщення, в яких утримуються ув`язнені та засуджені, обладнані баками ємністю 15 л із питною водою.

До суду 02.09.2014 від Міністерства юстиції України надійшли пояснення, у яких третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, вказує, що не погоджується з доводами позивача, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Зазначає, що усі доводи ОСОБА_1 щодо неналежних умов тримання під вартою в СІЗО спростовуються відзивом на позовну заяву ДУ «Хмельницький слідчий ізолятор» від 21.08.2024 № 7277/6-2024 та поданими доказами. Вважає, що Міністерством юстиції України та Державною установою "Хмельницький слідчий ізолятор" належним чином здійснюються повноваження у сфері виконання і відбування кримінальних покарань, аргументи позивача не знайшли своїх підтверджень, є необґрунтованими, а отже, позовна заява не підлягає задоволенню.

03.09.2024 від позивача надійшов відповідь на відзив у якій останній просить задовольнити позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

ОСОБА_1 утримувався у Державній установі «Хмельницький слідчий ізолятор» у період з 18.08.2018 року по 17.01.2024 рік.

Відповідно до Довідки Міністерства юстиції України Державна установа "Хмельницький слідчий ізолятор", ОСОБА_1 03.04.2024 року тримався під вартою в державній установі «Хмельницький слідчий ізолятор» з 17.08.2018 по 03.04.2024 у кримінальних провадженнях за обвинуваченням у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.146, ч.4 ст.189, ч.5 ст.185, ч.І ст.255-2, ч.2 ст.342, ч.2 ст.255-1 КК України.

Звільнений з Державної установи "Хмельницький слідчий ізолятор" на підставі ухвали Хмельницького апеляційного суду від 03.04.2024 про заміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

В Звіті за результатами повторного моніторингово візиту до державної установи "Хмельницький слідчий ізолятор" Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 30.07.2019 виявлено: Порушення права засуджених на повагу до їх гідності, жорстоке або таке, що принижує гідність, поводженню чи покарання (стаття 28 Конституції України); Порушення права на достатній життєвий рівень, що включає достатнє харчування, одяг, житло (стаття 48 Конституції України); Порушення права на медичну допомогу та охорону здоров`я (стаття 49 Конституції України); Порушення права засуджених на життя та особисту безпеку (стаття 27 Конституції України); Порушення права на інформацію (стаття 34 Конституції України) а також правову допомогу; Не дотримання права на працю засуджених (стаття 43 Конституції України, стаття 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конвенція МОП про примусову чи обов`язкову працю № 29).

З метою усунення виявлених порушень прав людини та недоліків у роботі установи, пропонується вжити наступні заходи:

- ДУ «Хмельницький слідчий ізолятор»: (Привести у відповідність до вимог кримінально-виконавчого законодавства України умови тримання засуджених у слідчому ізолятові, зокрема, забезпечити наявність бачків для питної води, обладнання санітарних вузлів, гучномовців тощо.; Забезпечити дотримання вимог законодавства під час організації харчування засуджених, суворого дотримання санітарних норм та контролю за якістю приготування їжі та медичного огляду персоналу господарчої обслуги установи. Провести стажування та навчання персоналу кухні; Забезпечити належну оплату праці засуджених. Постійно контролювати дотримання трудових прав засуджених та осіб, узятих під варту. Забезпечити дотримання вимоги статті 8 Закону України «Про попереднє ув`язнення» в частині дотримання умов ізоляції та вимог щодо роздільного тримання осіб, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення волі - окремо від осіб, які не перебували під вартою. Забезпечити відновлення надання безоплатної вторинної правової допомоги засудженим та особам, узятим під варту. Сприяння у вирішенні нагальних питань ув`язнених Т.;.Б., І., Т. та інших.; Розглянути питання щодо доцільності функціонування підсобного господарства установи на території охоронюваної зони; Надіслати до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини копії матеріалів службової перевірки за фактами вчинення самогубств ув`язнених у 2018 та 2019 роках.;

- ДУ "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України": Вжити невідкладних заходів з метою організації надання медичної допомоги особам, які тримаються в установі, відповідно до вимог національного законодавства і міжнародних стандартів (за кожним фактом зазначеним у звіті невідкладно забезпечити надання необхідної медичної допомоги та надати Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини детальні пояснення). Провести службові розслідування за виявленими порушеннями в діяльності Хмельницької міської медичної частини, що вказують на зловживання працівниками лікарні своїми службовими повноваженнями та надати відповідні матеріали вказаних розслідувань. Організувати проведення навчання (підвищення кваліфікації) персоналу лікарні та забезпечити належний контроль за якістю ведення медичної документації. Укомплектувати вакантні посади лікарів та молодшого медичного персоналу. Забезпечити належне документування усіх результатів медичних обстежень. Щорічно проводити профілактичні медичні обстеження та рентгенівські обстеження засуджених. Невідкладно завести журнали та іншу документацію медичної частини, а також медичні картки засуджених; забезпечити якість та своєчасність їх ведення у відповідності до нормативних вимог. Забезпечити проведення ремонтних робіт у приміщеннях медичної частини, вирішити питання про відновлення медичного обладнання, яке знаходиться в неробочому стані або закупівлю нового. Організувати проведення первинного медичного огляду осіб, які прибули до ДУ «Хмельницький слідчий ізолятор».;

- Центрально-Західному міжрегіональному управлінню з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції: Провести перевірку стану організації роботи із профілактики та ' попередження самогубств серед засуджених та осіб, узятих під варту. Провести ретельну перевірку дотримання законодавства про працю щодо засуджених в установі;

- Міністерству юстиції України: Виділити кошти на ремонт системи водовідведення та проведення капітального ремонту камер слідчого ізолятору.

Також у Звіті за результатами повторного моніторингового візиту до державної установи "Хмельницький слідчий ізолятор" Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції представниками Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини складено звіт від 02.07.2020 згідно якого відповідачем частково усунено недоліки, та зафіксовано наступні: Порушення права в`язнів на повагу до їх гідності, жорстоке або таке, що принижує гідність, поводженнню чи покарання (ст.21,28 Конституції України); 2) Порушення права на правову допомогу (ст.59 Конституції України); 3) Не дотримання права на працю засуджених (ст.43 Конституції України, ст.4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конвенція МОП про примусову чи обов`язкову працю №29; 4) Стан забезпечення заходів із запобігання поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2.

За результатами моніторингового візиту рекомендовано Міністерству юстиції України забезпечити: приведення умов тримання в установі у відповідності до національного законодавства та міжнародних стандартів, розглянути питання забезпечення централізованого фінансування планових та капітальних ремонтів приміщень ДУ "Хмельницький слідчий ізолятор". Рекомендовано Центрально-Західному міжрегіональному управлінню з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції: провести ретельну перевірку дотримання законодавства про працю в установі. Рекомендовано ДУ "Хмельницький слідчий ізолятор": привести умови тримання в`язнів в слідчому ізоляторі у відповідність до вимог чинного законодавства та міжнародних стандартів; забезпечити належну оплату праці засуджених; забезпечити дотримання вимоги статті 8 Закону України "Про попереднє ув`язнення" в частині дотримання умов ізоляції та вимог щодо роздільного тримання осіб, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення волі - окремо від осіб, які не перебували під вартою; забезпечити дотримання прав утримуваних осіб в умовах карантину.

Крім того, у Звіті про результати відвідування державної установи "Хмельницький слідчий ізолятор" для виконання функцій національного первентивного механізму від 17.05.2023 в ході відвідування Установи групою НПМ виявлено порушення прав та свобод людини, а саме: Порушення права ув`язнених та засуджених осіб на захист від катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження та покарання (стаття 5 Загальна декларація прав людини, стаття 7 Міжнародного пакту про громадянські й політичні права, стаття 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стаття 28 Конституції України, Закон України «Про попереднє ув`язнення»); Порушення права на гідні умови тримання (стаття 25 Загальної декларації прав людини, стаття 48 Конституції України); Порушення права на професійну правничу допомогу (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стаття 59 Конституції України); Порушення прав засуджених, визначених статтею 107 Кримінально- виконавчого кодексу України (далі - КВК); Порушення права на працю та захист від експлуатації (стаття 43 Конституції України, стаття 4 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Конвенція Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю № 29); Порушення права на життя (стаття 3 Загальної декларації прав людини, стаття 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стаття 27 Конституції України).

У матеріалах справи наявні Результати санітарно-мікробіологічних досліджень (№32 від 29.03.2023, №33 від 29.03.2023, №31 від 29.03.2023,№14 від 07.02.2024, №15 від 07.02.2024, №16 від 07.02.2024 ) та додаток "Фото приміщення лазні".

Не погоджуючись з протиправною бездіяльністю Державної установи "Хмельницький слідчий ізолятор", в частині неналежних умов тримання позивача, у відповідності до вимог чинного законодавства, ОСОБА_1 звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить із такого.

Відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статті 28 Конституції України, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Відповідно до частини першої статті 1 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК України), кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.

Згідно із статтями 2, 3 КВК України, кримінально-виконавче законодавство України складається з цього Кодексу, інших актів законодавства, а також чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

До засуджених, які відбувають покарання на території України, застосовується кримінально-виконавче законодавство України.

Порядок і умови виконання та відбування покарань визначаються та забезпечуються відповідно до законодавства, яке діє на час виконання та відбування кримінального покарання.

За частинами 1,2,4 статті 7 КВК України, держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку.

Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду.

Правовий статус засуджених визначається законами України, а також цим Кодексом, виходячи із порядку і умов виконання та відбування конкретного виду покарання.

У дільниці посиленого контролю виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і виправних колоній середнього рівня безпеки засуджені тримаються в ізольованих жилих приміщеннях, а в дільниці посиленого контролю виправних колоній максимального рівня безпеки у приміщеннях камерного типу (частина друга статті 97 КВК України).

Відповідно до ст.11 КВК України, установами виконання покарань є: кримінально-виконавчі установи, спеціальні виховні установи (далі - виховні колонії), слідчі ізолятори у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 КВК України, слідчі ізолятори виконують функції виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і виправних колоній середнього рівня безпеки стосовно засуджених, які залишені для роботи з господарського обслуговування. У період дії воєнного стану в Україні та протягом двох років після його припинення чи скасування у слідчих ізоляторах можуть створюватися сектори максимального рівня безпеки для відбування покарання чоловіками, засудженими до довічного позбавлення волі, з урахуванням їхніх прав та обов`язків та з дотриманням вимог суворої ізоляції від інших категорій осіб, які тримаються у цих установах.

Згідно із частини 1 статті 102 КВК України, режим у виправних і виховних колоніях - це встановлений законом та іншими нормативно-правовими актами порядок виконання і відбування покарання, який забезпечує ізоляцію засуджених; постійний нагляд за ними; виконання покладених на них обов`язків; реалізацію їхніх прав і законних інтересів; безпеку засуджених і персоналу; роздільне тримання різних категорій засуджених; різні умови тримання засуджених залежно від виду колонії; зміну умов тримання засуджених.

Частина 1 статті 115 КВК України передбачає, зокрема, що особам, які відбувають покарання у виправних і виховних колоніях, створюються необхідні житлово-побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни. Засуджені, як правило, тримаються в приміщеннях блочного типу. Норма жилої площі на одного засудженого не може бути менш як чотири квадратні метри, а у лікувальних закладах при виправних колоніях, у виправних колоніях, призначених для тримання і лікування хворих на туберкульоз, у стаціонарі - п`яти квадратних метрів.

Відповідно до ст. 92 КВК України, у колоніях встановлюється роздільне тримання: чоловіків і жінок, неповнолітніх і повнолітніх осіб. Вперше засуджені до позбавлення волі тримаються окремо від тих, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі. Ізольовано від інших засуджених, а також роздільно тримаються: засуджені до довічного позбавлення волі; засуджені, яким покарання у виді смертної кари замінено довічним позбавленням волі; засуджені за вчинення злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 255, статтями 2551, 2552 Кримінального кодексу України; засуджені за вчинення злочину, передбаченого статтею 111, частинами третьою - восьмою статті 1111, статтями 1112, 113, 114, 1141, 1142, 4362 Кримінального кодексу України.

Згідно із пунктами 10-12 Мінімальних стандартних правил поводження з в`язнями (резолюція 663 CI (XXIV) ( 995_992 ) ООН від 30 серпня 1955 року), всі приміщення, якими користуються в`язні, особливо спальні, повинні відповідати всім санітарним вимогам, причому належну увагу слід звертати на кліматичні умови, особливо на кубатуру цих приміщень, на мінімальну площу їх, на освітлення, опалення і вентиляцію. В приміщеннях, де живуть і працюють в`язні: а) вікна повинні мати достатні розміри для того, щоб в`язні могли читати і працювати при денному світлі, і повинні бути сконструйовані так, щоб забезпечувати доступ свіжого повітря, незалежно від того, є чи немає штучної системи вентиляції; b) штучне освітлення повинне бути достатнім для того, щоб в`язні могли читати і працювати без шкоди для зору. Санітарні вузли повинні бути достатні для того, щоб кожен в`язень міг задовольнити свої природні потреби, коли йому це потрібно, в умовах чистоти і пристойності.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4 Європейських пенітенціарних (в`язничних) правил (Рекомендація № R (2006) 2 від 1 лютого 1987 року Комітету Міністрів держав-учасниць) прийнятими Комітетом Міністрів на 952-й зустрічі Заступників Міністрів 11.01.2006 року, встановлено, що при поводженні з усіма особами, позбавленими волі, необхідно дотримуватись їхніх прав людини. Особи, позбавлені волі, зберігають усі права, яких вони не були законно позбавлені за рішенням суду, відповідно до якого вони засуджені до позбавлення волі чи взяті під варту. Утримання ув`язнених в умовах, які порушують їхні права людини, не може бути виправдано нестачею ресурсів.

Пунктом 18 Європейських пенітенціарних (в`язничних) правил встановлено, що у всіх будівлях, де ув`язнені повинні мешкати, працювати або збиратися: a. вікна мусять бути достатньо великими, аби ув`язнені могли читати чи працювати при природному освітленні в нормальних умовах, та забезпечувався приплив свіжого повітря, крім тих випадків, коли є відповідна система кондиціонування повітря; b. штучне освітлення мусить відповідати загальноприйнятим технічним нормам; c. повинна бути передбачена система сигналізації, яка дозволяє ув`язненим негайно встановлювати контакт із персоналом.

Пункт 15 частини першої статті 18 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" передбачає, що посадові та службові особи органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, зобов`язані створювати належні умови для тримання засуджених і осіб, узятих під варту, їх комунально-побутового і медико-санітарного забезпечення.

Згідно із підпунктами 4, 16 пункту 5 Положення про Державну установу "Хмельницький слідчий ізолятор", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11.03.2020 року №884/5, слідчий ізолятор створює належні умови для тримання засуджених і осіб, узятих під варту, їх комунально-побутового забезпечення; забезпечує додержання законодавства з охорони праці та навколишнього середовища, санітарно-епідеміологічного нагляду і правил пожежної безпеки.

Відповідно до статті 3 Конвенції й усталеною практикою Європейського суду з прав людини, держава повинна забезпечити тримання особи під вартою в умовах, які відповідають принципу поваги до її людської гідності, а спосіб і метод виконання заходу не повинні завдавати їй душевного страждання чи труднощів, які б перевищували невідворотний рівень страждання, притаманний триманню під вартою, і щоб з урахуванням практичних вимог ув`язнення охорона здоров`я такої особи та її благополуччя забезпечувалися належним чином (рішення у справах «Калашніков проти Росії» (Kalashnikov v. Russia), заява №47095/99, пункт 95, «Корнейкова та Корнейков проти України» (Korneykova аnd Korneykov v. Ukraine, заява 56660/12, пункт 128 та ін.).

Суд встановив, що житлово-побутові і санітарно-гігієнічні умови утримання осіб під вартою у слідчому ізоляторі, які утримуються Державній установі "Хмельницький слідчий ізолятор", не відповідають встановленим стандартам як в міжнародному, так і в національному законодавстві, що підтверджено: Звітом за результатами повторного моніторингово візиту до державної установи "Хмельницький слідчий ізолятор" Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 30.07.2019, Звітом за результатами повторного моніторингового візиту до державної установи "Хмельницький слідчий ізолятор" Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції представниками Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини складено звіт від 02.07.2020 року, Звітом про результати відвідування державної установи "Хмельницький слідчий ізолятор" для виконання функцій національного первентивного механізму від 17.05.2023 року.

У свою чергу, пунктом 15 частини першої статті 18 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" визначено, що посадові і службові особи органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, зобов`язані створювати належні умови для тримання засуджених і осіб, узятих під варту, їх комунально-побутового і медико-санітарного забезпечення.

Відповідач не надав усіх належних і допустимих доказів на спростування тверджень позивача щодо наявності порушень вимог чинного законодавства в частині забезпечення належних житлових, побутових і санітарно-гігієнічних умов утримання під вартою позивача у ДУ "Хмельницький слідчий ізолятор".

Отже, суд виходить з того, що у даному випадку мало місце порушення статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач не вжив достатніх належних заходів для повного приведення умов утримання підозрюваного під вартою позивача у відповідність до вимог чинного законодавства, чим допустив протиправну бездіяльність внаслідок невиконання обов`язку, встановленого законом.

Разом з цим, у позовній заяві відповідач не спростовує факт виявлення відповідних порушень, а лише покликається на подальше їх усунення, однак такі твердження є безпідставними, оскільки представниками Уповноваженого Верховної Ради з прав людини підтверджено факт наявних порушень відповідачем умов утримання підозрюваних та засуджених.

Суд звертає увагу відповідача, що вимоги щодо умов утримання підозрюваних та ув`язнених установлені міжнародними правовими актами, приписи яких є обов`язковими для виконання усіма національними органами державної влади.

Відсутність відомчого нормативного правового регулювання не може визнаватися достатньою і вагомою підставою для невиконання позитивних зобов`язань держави, визначених на рівні національного і міжнародного законодавства.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду 27.03.2020 у справі № 460/2834/18.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Решта доводів відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, не спростовують висновків представників Уповноваженого Верховної Ради з прав людини викладених в звітах за результатами моніторингових перевірок і не доводять відсутність порушень відповідачем законодавства.

В ході судового розгляду адміністративної справи відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин вжиття ним заходів щодо повного усунення порушень вимог чинного законодавства в частині забезпечення належних житлових, побутових та санітарно-гігієнічних умов утримання підозрюваного ОСОБА_1 в ДУ "Хмельницький слідчий ізолятор".

Доводи відповідача, викладені у відзиві, щодо відповідності умов утримання позивача нормативним стандартам, не відповідають обставинам справи та спростовуються дослідженими доказами.

Суд також звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

За таких обставин і правових підстав, суд вважає за необхідне забезпечити ефективний захист прав ОСОБА_1 , шляхом:

- визнання протиправною бездіяльності Державної установи «Хмельницький слідчий ізолятор» в частині невжиття заходів для приведення умов утримання ОСОБА_1 відповідно до вимог чинного законодавства, якими визначаються умови відбування покарання засудженими, починаючи з 18.08.2018 по 17.01.2024 р.;

- зобов`язання Державної установи «Хмельницький слідчий ізолятор» протягом 6 (шести) місяців з дня набрання рішенням законної сили привести житлові, побутові та санітарно - гігієнічні умов утримання у відповідність до вимог чинного законодавства, які визначають умови тримання осіб під вартою.

При вирішенні спорів щодо правомірності рішень, дій пенсійного органу як суб`єкта владних повноважень, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

За таких обставин і правових підстав, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 повністю.

Щодо розподілу судових витрат у справі, то суд виходить із такого.

Як встановлено судом, при зверненні до суду із даним позовом, ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 1211, 20 грн згідно квитанції до Платіжної інструкції від 17.07.2024 № 0.0.3768954151.1.

За ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, у зв`язку із тим, що позов ОСОБА_1 задоволено повністю, то, у відповідності до вимог статті 139 КАС України, понесені позивачем витрати із сплати судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у сумі 1211, 20 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною першою статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За приписами ч.ч.3, 4 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Водночас, частинами четвертою, п`ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копії: договору про надання правничої допомоги адвокатом від 22.01.2024 року (далі - Договір), ордеру від 17.07.2024 року, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія РН № 1500.

Пунктом 3.1. Договору сторонами погоджено, що гонорар - це форма винагороди за надання Об`єднанням правничої допомоги (юридичних послуг) Клієнту, передбачених цим Договором.

За п. 3.2. Договору, розмір гонорару за даним Договором становить: 20 000 (двадцять тисяч гривень). Розмір гонорару та порядок його оплати визначається та узгоджується Сторонами. При визначенні розміру гонорару враховується: обсяг та час роботи, що потрібний Адвокату для належного виконання доручення; ступінь складності правових питань, що стосуються доручення; вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю Адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання; необхідність виїзду Адвоката у відрядження, а також перетин державного кордону України; важливість доручення з точки зору інтересів Клієнта; особливі або додаткові вимоги Клієнта стосовно строків виконання доручення; характер і тривалість професійних відносин Адвоката з Клієнтом; кваліфікація, професійний досвід, науково-теоретична підготовка та репутація Адвоката.

Витрати по справі, а саме: витрати на сплату судового збору, експертизу, отримання витягів, довідок та інші фактичні витрати, необхідні для надання правової (правничої) допомоги, Клієнтом сплачуються додатково у строк визначений повідомленням Адвоката, не внесення Клієнтом додаткових витрат у строк визначений Адвокатом звільняє Адвоката та Об`єднання від обов`язку вчиняти дії витрати по яких необхідно оплатити Клієнту, в свою чергу Клієнт несе всю відповідальність за невчасність вчинення таких дій (п. 3.4. Договору).

Згідно із п. 3.5. Договору, фактом надання послуг Клієнту Об`єднанням , сторони приймають: настання бажаного Клієнтом результату визначеного п. 1.1.1. даного Договору та/або ведення Адвокатом справи Клієнта (представництво в суді) може встановлюватись на підставі постанов, ухвал та Рішень судів та/або позитивне вирішення справи на користь Клієнта та/або зменшення розміру суми стягнення з Клієнта або збільшення суми стягнення на користь Клієнта та/або складання сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт(наданих послуг).

За п. 3.5. Договору, підписання акта приймання-передачі виконаних робіт здійснюється на підставі підготовленого Об`єднанням акта приймання-передачі виконаних робіт, який Об`єднання надає Клієнту на підписання або надсилає Клієнту на електронну адресу не пізніше 10-ти календарних днів з моменту завершення надання Клієнту послуг (визначається на розсуд Об`єднання). Такий акт виконаних робіт надсилається Замовнику в формі скан-копїї, доказом надсилання акта приймання-передачі виконаних робіт Сторони приймають скріншот сторінки поштового сервісу Бюро щодо відправки електронного повідомлення Клієнту.

Водночас, до матеріалів справи позивачем не надано жодних доказів оплати позивачем суми гонорару адвоката, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, а тому суд приходить до висновку, що у стягненні витрат на правничу допомогу необхідно відмовити.

Керуючись статтями 6, 72-77, 132, 134, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Хмельницький слідчий ізолятор» в частині невжиття заходів для приведення умов утримання ОСОБА_1 відповідно до вимог чинного законодавства, якими визначаються умови відбування покарання засудженими, починаючи з 18.08.2018 по 17.01.2024 року.

Зобов`язати Державну установу «Хмельницький слідчий ізолятор» протягом 6 (шести) місяців з дня набрання рішенням законної сили привести житлові, побутові та санітарно - гігієнічні умов утримання у відповідність до вимог чинного законодавства, які визначають умови тримання осіб під вартою.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи "Хмельницький слідчий ізолятор".

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт - серія НОМЕР_1 , виданий Хмельницьким МУ УМВС України в Хмельницькій області 07.03.1998 року) Відповідач:Державна установа "Хмельницький слідчий ізолятор" (вул. Кам`янецька, 39,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29013 , код ЄДРПОУ - 08564794) Третя особа, , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Міністерство юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001 , код ЄДРПОУ - 00015622)

Головуючий суддя Є.В. Печений